ФОРМУВАННЯ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ГОТОВНОСТІ ЗАСТУПНИКА ДИРЕКТОРА ШКОЛИ ДО ВЗАЄМОДІЇ З УЧИТЕЛЯМИ В УМОВАХ КОНФЛІКТУ

brief description

Центральний інститут післядипломної педагогічної освіти
Академії педагогічних наук України

На правах рукопису

ДЗЮБА Тетяна Михайлівна

УДК 159.964.21:371.11 (043.3)

ФОРМУВАННЯ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ГОТОВНОСТІ ЗАСТУПНИКА ДИРЕКТОРА ШКОЛИ ДО ВЗАЄМОДІЇ З УЧИТЕЛЯМИ В УМОВАХ КОНФЛІКТУ

19.00.07 педагогічна та вікова психологія

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук

Науковий керівник:
Карамушка Людмила Миколаївна,
доктор психологічних наук, професор

Київ 2007

ЗМІСТ

ВСТУП .....

3

РОЗДІЛ 1.

ВЗАЄМОДІЯ ЗАСТУПНИКА ДИРЕКТОРА ШКОЛИ З УЧИТЕЛЯМИ В УМОВАХ КОНФЛІКТУ ЯК ПСИХОЛОГІЧНА ПРОБЛЕМА ....................................

12

1.1.

Сутність взаємодії та її особливості в умовах конфлікту............

12

1.2.

Психологічні особливості взаємодії заступника директора школи з учителями в умовах конфлікту....

28

1.3.

Зміст і структура психологічної готовності заступника директора школи до взаємодії з учителями в умовах конфлікту...

44

Висновки до першого розділу ...

60

РОЗДІЛ 2.

ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ГОТОВНОСТІ ЗАСТУПНИКА ДИРЕКТОРА ШКОЛИ ДО ВЗАЄМОДІЇ З УЧИТЕЛЯМИ В УМОВАХ КОНФЛІКТУ.......................

64

2.1.

Мета, завдання, етапи та методика констатуючого етапу дослідження..................................................

64

2.2.

Рівні сформованості психологічної готовності заступників директорів шкіл до взаємодії з учителями в умовах конфлікту

82

2.3.

Чинники, що впливають на становлення психологічної готовності заступника директора школи до взаємодії з учителями в умовах конфлікту .....................................

103

Висновки до другого розділу ....

126

РОЗДІЛ 3.

УМОВИ ФОРМУВАННЯ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ГОТОВНОСТІ ЗАСТУПНИКА ДИРЕКТОРА ШКОЛИ ДО ВЗАЄМОДІЇ З УЧИТЕЛЯМИ В УМОВАХ КОНФЛІКТУ.....

131

3.1.

Мета, завдання, етапи та методика формуючого експерименту.....

131

3.2.

Технологія формування психологічної готовності заступника директора школи до взаємодії з учителями в умовах конфлікту..

146

3.3.

Аналіз ефективності впровадження технології формування психологічної готовності заступника директора школи до взаємодії з учителями в умовах конфлікту ......................................

157

Висновки до третього розділу ...

170

ВИСНОВКИ ....

173

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ...

177

ДОДАТКИ ...

199

ВСТУП

Актуальність проблеми. Процеси суспільно-політичних і соціокультурних перетворень, які відбуваються сьогодні в українському суспільстві, супроводжуються суттєвими змінами в змісті та формах соціальної взаємодії. Важливим при цьому є також трансформація старих соціальних структур і заміна їх новими. Все це призводить до зростанням конфліктогенності суспільства. За таких умов конфлікт перетворюється на норму соціальної взаємодії, досить часто стає природним станом життєдіяльності кожної особистості, організації та суспільства в цілому.
Трансформуючись у сферу життєдіяльності школи, зазначені зміни, з одного боку, призводять до існування конфліктогенного освітнього середовища, а з іншого, змушують розглядати взаємодію в умовах конфлікту як необхідність та засіб оптимізації внутрішньошкільної взаємодії. Відповідно, сучасне розуміння сутності конфлікту полягає, зокрема, в тому, щоб не «пригасити» конфлікт, а зробити його регульованою, цивілізованою формою розвитку особистості, групи, організації.
Особливого значення конфлікти набувають у професійно-управлінській взаємодії керівника школи, зокрема, заступника директора школи, з підлеглими, оскільки сьогодні заступнику директора школи доводиться вирішувати цілий ряд інноваційних завдань, як за змістом, так і за способами їх вирішення. Дані конфлікти доволі часто негативно впливають на результативність і якість діяльності всієї педагогічної системи, порушують нормальний хід процесу управління, погіршують соціально-психологічний клімат педагогічного колективу, формують негативний емоційний фон у професійних стосунках, призводять до плинності кадрів тощо. Тому важливою складовою професіоналізму сучасного керівника школи є його психологічна готовність до взаємодії в умовах «реального» або «потенційного» конфлікту, яка, з одного боку, стає засобом підвищення ефективності управлінської та педагогічної діяльності керівника та членів педагогічного колективу, а з іншого засобом профілактики їх особистісних криз.
Аналіз вітчизняної та зарубіжної літератури показує, що проблема конфліктів знайшла досить глибоке відображення у роботах західних (М.Дойч, Г.Келлі, Г.Лайоль, В.Майерс, Т.Ньюкомб, Ф.Хьюсман та ін.), російських (А.Я.Анцупов, Н.В.Грішина, О.І.Денісов, С.М.Ємельянов, О.О.Єршов, В.П.Шейнов та ін.) та українських (І.В.Ващенко, С.П.Гиренко, В.М.Кушнірук, Г.В.Ложкін, М.І.Пірен, Н.І.Пов’якель, Є.В.Юрківський, В.А.Семиченко та ін.) вчених. У даних роботах розкрито сутність конфлікту, його структуру, види, типологічні та динамічні характеристики, стратегії і тактики конфліктної протидії, методи попередження та врегулювання конфлікту.
Особливу увагу при цьому приділено також проблемі підготовки особистості до попередження та розв’язання конфліктів. Розкрито поняття «конфліктологічна компетентність» (О.І.Денісов, О.Є.Єфімова, Л.О.Петровська, Н.В.Самсонова та ін.), «конфліктологічна готовність» (З.З.Дрінка, Н.В.Самсонова), «конфліктологічна культура» (С.В.Баникіна, Н.В.Самсонова); визначено професійно значущі якості спеціаліста в ситуації конфлікту (Н.В.Грішина, Н.Л.Коломінський, Ю.О.Костюшко, Г.В.Ложкін, Л.О.Петровська, О.Л.Туриніна, Н.В.Самсонова та ін.); визначено засоби ефективної професійної конфліктологічної підготовки (П.О.Сергоманов, Б.І.Хасан, Л.М.Цой).
Що стосується управлінських конфліктів, як одного із суттєвих видів конфліктів, то вони досліджені значно менше. Окремі аспекти управлінських конфліктів, зокрема, на матеріалі освітніх організацій, розкрито в роботах українських дослідників О.І.Бондарчук, М.В.Войтович, Л.М.Карамушки, Н.Л.Коломінського, Г.В.Ложкіна, Г.В.Лозниці, Л.Е.Орбан-Лембрик, М.І.Пірен, В.А.Семиченко та ін.
Що ж до проблеми формування психологічної готовності заступника директора школи до взаємодії з вчителями в умовах конфлікту, то вона раніше не виступала предметом спеціального дослідження.
Отже, соціальна значущість проблеми та її недостатня наукова розробленість зумовили вибір теми нашого дисертаційного дослідження: «Формування психологічної готовності заступника директора школи до взаємодії з учителями в умовах конфлікту».
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано в рамках комплексних науково-дослідницьких тем кафедри психології Центрального інституту післядипломної педагогічної освіти АПН України: «Соціально-психологічні чинники мотивації професійного вдосконалення особистості керівних кадрів освіти» (державний реєстраційний номер 0199Ụ004314, 2000-2002 рр.), «Соціально-психологічні особливості ціннісних орієнтацій особистості керівних освітянських кадрів та їх розвиток у процесі післядипломної педагогічної освіти» (2003-2005 рр.) та «Психологічні засади стимулювання особистісного розвитку управлінських кадрів в умовах системи післядипломної педагогічної освіти» (державний реєстраційний номер 0106U002456, 2006-2008 рр.). Тему дисертаційного дослідження затверджено на Вченій раді Центрального інституту післядипломної педагогічної освіти АПН України (протокол №9 від 19.11.2003 року) та узгоджено Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол №10 від 23 грудня 2003 року).
Об’єкт дослідження взаємодія заступника директора школи з учителями в умовах конфлікту.
Предмет дослідження психологічна готовність заступника директора школи до взаємодії з учителями в умовах конфлікту.
Мета дослідження: визначити зміст, структуру психологічної готовності заступника директора школи до взаємодії з учителями в умовах конфлікту та технологію її формування в системі післядипломної педагогічної освіти.
В основу дослідження покладено таку гіпотезу:
1. Існує зв’язок між рівнем сформованості психологічної готовності заступника директора школи до взаємодії з учителями в умовах конфлікту та чинниками, які відносяться до: а) макрорівня (місце розташування навчального закладу); б) мезорівня (тип навчального закладу); в) мікрорівня (стать, вік та стаж управлінської діяльності заступника директора школи).
2. Підвищити рівень психологічної готовності заступника директора школи до взаємодії з учителями в умовах конфлікту можна в результаті використання в системі післядипломної педагогічної освіти спеціальної технології, яка забезпечує реалізацію таких психологічних умов: а) оволодіння знаннями, що розкривають сутність взаємодії заступника директора школи з учителями в умовах конфлікту; б) оволодіння методами діагностики основних компонентів психологічної готовності до такої взаємодії та чинників, які впливають на її становлення; в) оволодіння засобами та прийомами забезпечення ефективної особистісно-розвивальної взаємодії заступника директора школи з учителями в умовах конфлікту.
У відповідності до мети й гіпотези в роботі поставлено такі завдання:
1. Розкрити зміст та структуру психологічної готовності заступника директора школи до взаємодії з учителями в умовах конфлікту.
2. Дослідити рівень сформованості психологічної готовності заступника директора школи до взаємодії з учителями в умовах конфлікту та чинники, що впливають на її становлення.
3. Розробити та експериментально апробувати технологію формування психологічної готовності заступника директора школи до взаємодії з учителями в умовах конфлікту.
Методологічні та теоретичні основи дисертаційного дослідження. Методологічними основами дисертаційного дослідження виступили загальні принципи психологічної науки (детермінізму, активності, розвитку, системно-структурного підходів та ін.).
Важливими для розуміння сутності конфлікту в управлінській діяльності заступника директора школи стали роботи зарубіжних і вітчизняних учених, які відображають зміст та особливості конфлікту, конфліктної взаємодії та конфліктно-компетентної поведінки (Н.В.Грішина, М.Дойч, В.Г.Зазикін, Г.Лайоль, М.І.Леонтьєв, Г.В.Ложкін, Т.Ньюкомб, М.І.Пірен, Л.О.Туриніна та ін.).
Основою для визначення психологічних особливостей взаємодії заступника директора школи з учителями в умовах конфлікту стали роботи, в яких висвітлено особливості діяльності освітніх закладів та сутність гуманістичної парадигми освіти (С.І.Болтівець, О.І.Бондарчук, М.Й.Боришевський, Н.Ю.Волянюк, О.К.Дусавицький, Г.В.Єльнікова, В.Г.Зазикін, Л.М.Карамушка, Н.Л.Коломінський, П.В.Лушин, В.В.Москаленко, В.Ф.Моргун, В.А.Семиченко, Ю.О.Приходько, та ін.).
В основу дослідження психологічної готовності заступника директора школи до взаємодії з учителями в умовах конфлікту покладено концепцію психологічного забезпечення управління освітніми організаціями Л.М.Карамушки.
Значну роль в осмисленні змісту процесу формування психологічної готовності заступника директора школи до взаємодії в умовах конфлікту відіграли положення, які розкривають сутність психологічної готовності керівника до управління (О.І.Бондарчук, Н.Л.Коломінський, Р.Х.Шакуров та ін.).
Істотне значення для обґрунтування психологічних умов забезпечення конфліктологічної підготовки заступників директорів шкіл в системі післядипломної педагогічної освіти відіграли уявлення про конфлікт як необхідну умову розвитку особистості (О.Є.Єфімова, Л.О.Петровська, Н.В.Самсонова, Б.І.Хасан та ін.); концепції професійної, зокрема комунікативної (Г.М.Андрєєва, О.І.Бондарчук, В.П.Черевко, Я.І.Шкурко та ін.), конфліктологічної (М.В.Войтович, О.І.Денісов, В.Г.Зазикін та ін.) та соціально-перцептивної компетентності (В.І.Худякова); концепція цілісного розвитку і саморозвитку особистості в процесі професійної психологічної підготовки (О.О.Бодалев, І.С.Кон, Н.В.Самсонова та ін.).
Методи дослідження. Для перевірки гіпотези і розв’язання поставлених завдань було використано комплекс методів дослідження: теоретичний аналіз проблеми; констатуючий та формуючий експерименти; тестування; анкетування; методи математичної статистики (кореляційний та дисперсійний аналіз).
Для дослідження рівня сформованості основних компонентів психологічної готовності заступника директора школи до взаємодії в умовах конфлікту використовувалися такі методики: а) для когнітивного компоненту: модифікований варіант методики А.І.Тащевої «Дослідження міжособистісного сприйняття у конфліктній ситуації» (модифікація О.В.Місенко); б) операційного компоненту: методики Д.А.Веттєна, К.С.Камерона «Управління міжособистісними конфліктами» та «Стратегія боротьби з конфліктами», а також методика «Проблемні управлінські ситуації для визначення підходу в управлінні конфліктами керівником школи» (розроблена автором); в) особистісного компоненту: методика О.О.Єршова «Дослідження ціннісних орієнтацій керівника школи у діловій взаємодії», адаптований варіант методики Г.Айзенка «Самооцінка станів тривожності, фрустрації, агресивності та ригідності» (адаптація Г.В.Ложкіна, Н.І.Пов’якель).
Для проведення формуючого експерименту використовувалися методи активного соціально-психологічного навчання (психогімнастичні вправи, рольові та ділові ігри, конструювання конфліктних ситуацій, «мозковий штурм» тощо).
Математична обробка даних та графічна презентація результатів здійснювалися за допомогою комп’ютерного пакету статистичних програм SPSS (версія 12.0).
Дослідно-експериментальна робота проводилася у три етапи упродовж 2001-2006 рр.
На першому етапі (2001-2002 рр.) було здійснено теоретико-методологічний аналіз проблеми, розроблено програму емпіричного дослідження.
На другому етапі (2003-2004 рр.) було проведено дослідження, спрямоване на вивчення особливостей психологічної готовності заступника директора школи до взаємодії з учителями в умовах конфлікту та чинників, які впливають на її становлення.
На третьому етапі дослідження (2005-2006 рр.) було проведено формуючий експеримент, спрямований на розробку та експериментальну перевірку ефективності технології формування психологічної готовності заступника директора школи до взаємодії з учителями в умовах конфлікту.
Дослідження виконувалося у Полтавському обласному інституті післядипломної педагогічної освіти ім.М.В.Остроградського та Харківському обласному науково-методичному інституті безперервної освіти. Дослідженням було охоплено 433 заступники директорів шкіл (361 особа на констатуючому етапі дослідження та 72 особи на формуючому етапі дослідження).
Надійність та вірогідність результатів дослідження забезпечувалися використанням емпіричних методів, адекватних меті та завданням дослідження; репрезентативністю вибірки; статистичним аналізом отриманих даних; якісним аналізом отриманих результатів.
Наукова новизна та теоретичне значення дослідження полягає в тому, що:
вперше: а) розкрито зміст і структуру психологічної готовності заступника директора школи до взаємодії з учителями в умовах конфлікту; б) виявлено рівні сформованості психологічної готовності заступника директора школи до взаємодії в умовах конфлікту; в) з’ясовано чинники, які впливають на її становлення; г) розроблено технологію формування психологічної готовності заступника директора школи до взаємодії з учителями в умовах конфлікту;
набули подальшого розвитку засоби та прийоми забезпечення ефективної особистісно-розвивальної взаємодії заступника директора школи з учителями в умовах конфлікту;
удосконалено систему діагностики рівнів сформованості психологічної готовності заступників директорів шкіл до взаємодії в умовах конфлікту.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що результати дисертаційного дослідження використовуються: а) в процесі психологічної підготовки заступників директорів шкіл в системі післядипломної педагогічної освіти; б) для розробки індивідуальних програм розвитку конфліктостійкості заступників директорів шкіл; в) при підготовці шкільних психологів до роботи із заступниками директорів шкіл.
Зокрема, результати дослідження знайшли практичне втілення впродовж 2005-2006рр. у процесі впровадження тренінгової програми, спрямованої на формування психологічної готовності заступників директорів шкіл до взаємодії в умовах конфлікту на курсах підвищення кваліфікації заступників директорів шкіл при Полтавському обласному інституті післядипломної педагогічної освіти ім.М.В.Остроградського (див. Довідку про впровадження №6 від 25.01.2007) та у роботі постійно діючих семінарів для керівників шкіл, організованих кафедрою менеджменту освіти Полтавського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти ім.М.В.Остроградського на базі Карлівського та Решетилівського районних відділів освіти Полтавської області (див. Довідки про впровадження №397 від 17.05.2006 та №286 від 18.05.2006). Окрім того, результати дослідження було впроваджено впродовж 2005-2006рр. у Центральному інституті післядипломної педагогічної освіти АПН України (див. Довідку про впровадження №01.14/187 від 4.04.2007), Харківському обласному науково-методичному інституті безперервної освіти (див. Довідку про впровадження №654 від 7.06.2006), Вінницькому обласному інституті післядипломної освіти педагогічних працівників (див. Довідку про впровадження №364 від 15.06.2006) та Сумському обласному інституті післядипломної педагогічної освіти (див. Довідку про впровадження №61 від 29.01.2007).
Апробація результатів дослідження. Головні положення дисертації дістали своє відображення в публікаціях автора, доповідалися й обговорювалися на засіданнях кафедри психології Центрального інституту післядипломної педагогічної освіти АПН України та лабораторії організаційної психології Інституту психології ім.Г.С.Костюка АПН України.
Результати роботи доповідалися автором на міжнародних, всеукраїнських і обласних науково-практичних конференціях, семінарах із таких проблем: «Управління конфліктами в сучасних організаціях» (Київ, 2003); «Професійний стрес, синдром «професійного вигорання» та професійна кар’єра в закладах середньої освіти: ґендерні аспекти» (Кам’янець-Подільський, 2004); «Проблеми розвитку управлінської культури керівників закладів освіти» (Полтава, 2004); «Демократичні процеси та демократична освіта основи розвитку соборності в Україні» (Полтава, 2005); «Психологічні основи підготовки менеджерів, персоналу організацій, організаційних та економічних психологів» (Умань, 2005); «Компетентнісно орієнтована освіта в умовах сьогодення» (Полтава, 2005); «Інноваційний розвиток управлінського потенціалу керівника загальноосвітнього навчального закладу» (Кременчук, 2006); «Психологічні основи ефективної діяльності організацій в умовах соціально-економічних змін» (Київ, 2006).
Результати дисертаційного дослідження також представлялись за кордоном на XІІІ Європейському конгресі з організаційної психології та психології праці (Туреччина, Стамбул, 2005 р.).
Публікації. Результати дисертаційного дослідження опубліковано у навчальному посібнику, 1 навчальній програмі, 7 статтях (серед яких 6 у наукових фахових виданнях ВАК України), 2 текстах тез виступів на науково-практичних конференціях та конгресах.

Структура дисертації. Структура дисертації зумовлена логікою дослідження і складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (230 найменувань, із них 17 іноземними мовами) та 9 додатків. Загальний обсяг дисертації становить 265 сторінок друкованого тексту. Основний зміст викладено на 175 сторінках. Робота містить 13 таблиць і 28 рисунків.

bibliography

Висновки

1. Психологічна готовність заступника директора школи до взаємодії в умовах конфлікту це стійке системне психологічне утворення в структурі особистості фахівця, що забезпечує здійснення ефективної управлінської діяльності в умовах «потенційного» та «реального» конфлікту. Психологічна готовність включає взаємопов’язані та взаємозумовлені компоненти: а) когнітивний сукупність конфліктологічних знань, необхідних для адекватного визначення, сприйняття та розуміння ситуації взаємодії як конфліктної; б) операційний сукупність конфліктологічних умінь і навичок, які забезпечують ефективне розв’язання конфліктних ситуацій взаємодії заступника директора школи з учителями; в) особистісний сукупність конструктивних конфліктологічних якостей фахівця, які впливають на особливості його конфліктно-компетентної поведінки, сприяють розвитку конструктивної конфліктної позиції.
2. У результаті констатуючого етапу дослідження виявлено недостатній рівень сформованості компонентів психологічної готовності заступників директорів шкіл до взаємодії з учителями в умовах конфлікту у переважної більшості опитаних, що знайшло відображення в таких негативних виявах: а) недостатньому рівні конфліктологічних знань та розуміння конфлікту здебільшого як негативного, деструктивного явища; б) недостатньому рівні конфліктологічних умінь, навичок та односторонньому використанні стратегій поведінки в конфлікті; в) переважанні ціннісних орієнтацій на «інтереси справи» та «на себе» над ціннісною орієнтацією «ставлення до підлеглих» та вираження таких індивідуально-психологічних якостей, як тривожність, ригідність, фрустрація, агресивність та ін.
3. Виділено три рівні сформованості психологічної готовності заступників директорів шкіл до взаємодії з учителями в умовах конфлікту: низький (інтуїтивний); середній (базовий); високий (творчий). Встановлено, що переважна більшість заступників директорів шкіл (70,0%) знаходяться на низькому (інтуїтивному) рівні психологічної готовності до взаємодії в умовах конфлікту. Кількість заступників директорів шкіл із середнім (базовим) рівнем складає 28,0% опитаних. І лише 2,0% респондентів виявили високий (творчий) рівень психологічної готовності до взаємодії в умовах конфлікту.
4. Виявлено ряд чинників, які мають статистично значущий вплив на становлення психологічної готовності заступників директорів шкіл до взаємодії з учителями в умовах конфлікту, і, які відносяться до: а) макрорівня (місце розташування навчального закладу); б) мезорівня (тип навчального закладу); в) мікрорівня (стать, вік та стаж управлінської діяльності заступника директора школи).
5. При аналізі чинників макрорівня (місце розташування навчального закладу) встановлено: а) заступники директорів міських шкіл за рівнем розвитку конфліктологічних знань випереджають заступників директорів сільських шкіл; б) для заступників директорів сільських шкіл більш значущою, порівняно з заступниками директорів міських шкіл, є ціннісна орієнтація «на інтереси справи», в той час, як для заступників директорів міських шкіл більш значущою, порівняно із заступниками директорів сільських шкіл, є орієнтація «на офіційну субординацію»; в) заступники директорів міських шкіл в середньому виявляють дещо нижчий рівень агресивності, ніж їхні колеги із сільської місцевості.
6. При аналізі чинників мезорівня (тип навчального закладу) виявлено: а) заступники директорів шкіл нового типу випереджають заступників директорів шкіл традиційного типу за рівнем конфліктологічних знань; б) заступники директорів шкіл нового типу більше орієнтовані на «офіційну субординацію» та «на себе», в той же час у заступників директорів традиційних шкіл, переважає «орієнтація на справу» та «на ставлення до підлеглих»; в) рівень ригідності заступників директорів шкіл нового типу значно перевищує рівень ригідності заступників традиційних шкіл.
7. У процесі аналізу чинників мікрорівня встановлено вплив:
статі: а) за рівнем конфліктологічних знань заступники директорів шкіл-жінки випереджають заступників директорів шкіл-чоловіків; б) заступники директорів шкіл-чоловіки більше пов’язують конфлікт з виявами фізичної та вербальної агресії, тоді, як заступники директорів шкіл-жінки більше пов’язують конфлікт з психологічною несумісністю; в) чоловіки більше, порівняно з жінками, орієнтуються «на себе» та «на офіційну субординацію», тоді як жінки більше, порівняно з чоловіками, орієнтуються «на інтереси справи» та «на підлеглих»; г) заступники директорів шкіл-чоловіки випереджають заступників директорів шкіл-жінок за рівнем вияву агресивності та ригідності, тоді, як жінки випереджають чоловіків за рівнем тривожності та фрустрації;
віку: а) заступники директорів шкіл віком від 45 до 55 років переважають представників інших вікових груп за такими конфліктологічними вміннями та навичками, як уміння «приймати оптимальне рішення в умовах конфлікту» та уміння «прогнозувати виникнення конфлікту»; б) заступники директорів шкіл віком понад 55 років переважають інші вікові групи щодо рівня розвитку вмінь та навичок «конструктивного сприйняття критики»;
стажу управлінської діяльності: а) для заступників директорів шкіл із стажем управлінської діяльності до 5 років переважаючою є така стратегія поведінки в конфлікті, як «боротьба»; від 5 до 10 років стратегія «пристосування» та понад 10 років стратегія «уникнення»; б) для переважної більшості новопризначених заступників директорів (до 5 років управлінського стажу) домінуючою є така ціннісна орієнтація в діловій взаємодії, як «орієнтація на себе», від 5 до 10 років орієнтація «на інтереси справи» та орієнтація «на ставлення до підлеглих», понад 10 років орієнтація «на офіційну субординацію».
8. Результати формуючого експерименту підтвердили висунуту гіпотезу і показали, що підвищити рівень психологічної готовності заступників директорів шкіл до взаємодії з учителями в умовах конфлікту можна шляхом використання в системі післядипломної педагогічної освіти спеціальної технології, яка забезпечує реалізацію таких психологічних умов: а) оволодіння знаннями, що розкривають сутність взаємодії заступника директора школи з учителями в умовах конфлікту; б) оволодіння методами діагностики основних компонентів психологічної готовності до такої взаємодії та чинників, які впливають на неї; в) оволодіння засобами та прийомами забезпечення ефективної взаємодії заступника директора школи з учителями в умовах конфлікту.
Проведене дослідження не претендує на всебічне висвітлення проблеми психологічної готовності заступника директора школи до взаємодії з учителями в умовах конфлікту. Перспективи подальшого дослідження проблеми автор вбачає у підготовці практичних психологів до надання психологічної допомоги керівникам шкільних організацій щодо взаємодії з учителями в умовах конфлікту; у розробці моделі психолого-управлінського консультування керівників шкільних організацій з проблем формування психологічної готовності до взаємодії в умовах конфлікту.

Список використаних джерел
1. АверьяновА.И. Социальное взаимодействие: зарубежный опыт исследования проблемы: Лекция. М.: МГУКИ, 2000. 36с.
2. АльбертМ., МексонМ.Х., ХедоуриФ. Основы менеджмента /Пер. с англ. М.: Дело, 1992. 702с.
3. АндрееваГ.М. Социальная психология: Учебник для вузов. М.: Аспект Пресс, 1999. 375с.
4. АнуфрієваН.М., Зелинська Т.М., Туриніна О.Л. Навчально-методичний комплекс із самостійної роботи по соціальній психології. К.: МАУП, 2006. 210с.
5. АнцуповА.Я., ШипиловА.И. Конфликтология. Учебник. М., 1999. 551с.
6. АхтамзянН.А. Дискуссия в немецком обществе об образовательной политике Германии //Педагогика. 2003. № 2. С.67-74.
7. БайбородоваЛ.В. Педагогические основы регулирования социального взаимодействия в разновозрастных группах учащихся: Автореф. дис.д-ра пед.наук: 13.00.01. Ярославский государственный университет. Казань, 1994. 44с.
8. БаныкинаС.В., СтепановЕ.И. Конфликты в современной школе: Изучение и управление. М.: ИПК и ПРНО МО, 2006. 184с.
9. БернШ.М. Гендерная психология. СПб.: Нева, 2001. 320с.
10. БернЭ. Игры, в которые играют люди: Психология человеческих взаимоотношений; Люди, которые играют в игры: Психология человеческой судьбы: Пер. с англ. /Общ. ред. М.С.Мацковского. М.: Лист-Нью; Центр общечеловеческих ценностей, 1997. 336с.
11. БитяноваМ.Р. Социальная психология: наука, практика и образ мыслей: Учеб. пособие. М.: ЭКСМО-Пресс, 2001. 576с.
12. БогдановЕ.Н., Зазыкин В.Г. Психология личности в конфликте: Учебное пособие. 2-е изд. СПб.: Питер, 2004. 224с.
13. БодалевА.А. Личность и общение: Избранные труды. М.: Педагогика, 1983. 272с.
14. Болтівець С.І.Педагогічна психогігієна: теорія та методика. К.: Редакція «Бюлетеня вищої атестаційної комісії України», 2000. 302с.
15. БондарчукО.І. Ґендерні характеристики особистості та аналіз основних підходів до їх вивчення //Синдром «професійного вигорання» та професійна кар’єра працівників освітніх організацій: ґендерні аспекти: Навч. посібник для студентів вищих навчальних закладів та слухачів інститутів післядипломної освіти /За наук. ред. С.Д.Максименка, Л.М.Карамушки, Т.В.Зайчикової. К.: Міленіум, 2004. С.66-80.
16. БондарчукО.І. Психологічні проблеми підготовки менеджерів у системі післядипломної освіти до управління конфліктами в освітніх організаціях //Актуальні проблеми психології. Том І.: Соціальна психологія. Психологія управління. Організаційна психологія: Зб. наукових праць Інституту психології ім.Г.С.Костюка АПН України /За ред. С.Д.Максименка, Л.М.Карамушки К.: Міленіум, 2003. Ч.10. С.8-11.
17. БондарчукО.І. Психологічні умови становлення мотивації керівників загальноосвітніх шкіл до професійного вдосконалення //Актуальні проблеми психології: Т.1.: Соціальна психологія. Психологія управління. Організаційна психологія: Зб. наукових праць за ред. С.Д.Максименка, Л.М.Карамушки Київ: Ін-т психології ім.Г.С.Костюка АПН України. 2001, Ч.1. С.111-114.
18. БорисоваЕ.М., ЛогиноваГ.М., МдиваниМ.О. Диагностика управленческих способностей //Вопросы психологии. 1997. № 2. С.112-121.
19. БородкинФ.М., КорякН.М. Внимание: конфликт! 2-е изд., перераб. и доп. Новосибирск: Наука, Сиб. отделение, 1989. 190с.
20. Боришевський М.Й., Галян Саморегуляція оцінної діяльності вчителя як вид психічної активності. К.: Дніпро, 2001. 74с.
21. БочароваЮ.Ю. Конфликт-ориентированый подход в образовании ФРГ //Образование: исследование в мире: Международный научный педагогический Интернет-журнал. Под патронатом Российской академии образования и Государственной научной библиотеки им.К.Д.Ушинского, 2003.
22. БуйК.Т. Социально-психологическая готовность менеджеров к разрешению конфликтных ситуаций в условиях совместного предприятия: Автореф. дис. канд. психол. наук: 19.00.03 /Московский государственный социальный университет (МГСУ). М., 2002. 227с.
23. БююльА., ЦёфельП. SPSS: искусство обработки информации. Анализ статистических данных и восстановление скрытых закономерностей: Пер. с нем. СПб.: ООО «ДиаСофтЮП», 2002. 608с.
24. ВалкерД. Тренинг разрешения конфликтов (для начальной школы). Как нам договориться? Практическое руководство по ненасильственному разрешению конфликтов /Пер. с нем. Р.С.Эйвадиса. СПб.: «Светлячок», «Речь», 2001. 218с.
25. ВасилюкФ.Е. Типология переживания: анализ преодоления конфликтных ситуаций. М.: изд-во МГУ, 1984. 200с.
26. ВасильєвН.Н. Тренинг преодоления конфликтов. СПб.: Речь, 2006. 174с.
27. ВащенкоІ.В., ГиренкоС.П. Сучасні проблеми педагогічної конфліктології //Психолого-педагогічні основи гуманізації виховання і навчання: Зб. наук. праць. Рівно: «Теніс», 2000. С.94-98.
28. Введение в практическую социальную психологию /Под ред. Ю.М.Жукова, Л.А.Петровской, О.В.Соловьёвой. М.: Смысл, 1996. 360с.
29. ВеттэнД.А., КамеронК.С. Развитие навыков менеджмента: Пер. с англ. /Под ред. В.А.Спивака. 5-е изд. СПб.: Издательский дом «Нева», 2004. 672с.
30. ВознюкА.В. Психологічні умови попередження конфліктів у процесі проведення атестації педагогічних працівників в навчальних закладах І-ІІ рівнів акредитації //Актуальні проблеми психології. Том І.: Соціальна психологія. Психологія управління. Організаційна психологія: Зб. наукових праць Інституту психології ім.Г.С.Костюка АПН України /За ред. С.Д.Максименка, Л.М.Карамушки К.: Міленіум, 2003. Ч.10. С.11-15.
31. ВойтовичМ.В. Особливості індивідуального психологічного консультування керівників організацій з проблем управління //Актуальні проблеми психології. Том 1: Соціальна психологія. Психологія управління. Організаційна психологія. Київ: Інститут психології ім.Г.С.Костюка АПН України /За ред. С.Д.Максименка, Л.М.Карамушки К.: Міленіум, 2001, випуск 1. С.115-127.
32. ВойтовичМ.В. Формування конфліктної компетентності у майбутніх менеджерів //Теоретико-методологічні проблеми вдосконалення психологічної підготовки менеджерів: Зб. наук. праць. К.: «Персонал», № 1 (55), 2000, додаток № 3 (8). С.101-102.
33. Волянюк Н.Ю. Психологія професійного становлення тренера: Монографія. Луцьк: Волинська обласна друкарня, 2006. 444с.
34. ВыготскийЛ.С. История развития высших психических функций //Собр. соч.: В 6-ти т. Т.3. М.: Педагогика, 1983. 328с.
35. ГлазлФ. Конфликтменеджмент: Настольная книга руководителя и консультанта: Пер. с нем. /Ф.Глазл. Калуга: Духовное познание, 2002. 505с.
36. ГорєловаД.В. Формирование у будущих учителей профессионально-педагогической готовности к диагностике и разрешению конфликтных ситуаций в ученической среде: Автореф. дис. канд. пед. наук: 13.00.08 /Военный институт физической культуры. СПб., 1998. 16с.
37. ГорностайП.П. Диагностика и коррекция ролевых конфликтов //Журнал практического психолога. 1999. № 1. С.44-54.
38. Гришина Н.В. Психология конфликта. СПб: Питер, 2003. 464с.
39. ДенисовО.И. Развитие конфликтологической компетентности руководителей: Автореф. дис. канд. психол. наук: 19.00.13 /Российская Академия государственной службы при Президенте РФ. М., 2001. 25с.
40. ДзвінчукД.І. Психологічні основи ефективного управління: Навч. посібник. К.: ЗАТ «НІЧЛАВА». 2000. 280с.
41. ДзюбаТ.М. Деякі аспекти взаємодії заступника директора школи з педагогами в умовах конфлікту //Актуальні проблеми психології: Т.1.: Соціальна психологія. Психологія управління. Організаційна психологія: Зб. наукових праць за ред. С.Д.Максименка, Л.М.Карамушки Київ: Інститут психології ім.Г.С.Костюка АПН України. 2003, Ч.10. С.17-21.
42. ДзюбаТ.М. Комплекс методик для діагностики психологічної готовності керівника школи до взаємодії в умовах конфлікту /За наук. ред. Л.М.Карамушки. Полтава: ПОІППО. 2005. 64с.
43. ДзюбаТ.М. Конфліктологічна компетентність як складова професійної компетентності керівника загальноосвітнього навчального закладу //Науковий вісник. Південноукраїнського державного пед. ун-ту ім.К.Д.Ушинського: Зб. наук. праць. Спец.випуск «Теорія та практика управління педагогічними процесами». Одеса, 2002. С.91-97.
44. ДзюбаТ.М. Конфліктологія в освітньому менеджменті: Тренінгова програма для керівників загальноосвітніх навчальних закладів. Полтава, 2005. 52с.
45. ДзюбаТ.М. Психологічна готовність заступника директора школи до взаємодії в умовах конфлікту: результати емпіричного дослідження //Актуальні проблеми психології. Том І.: Соціальна психологія. Організаційна психологія. Економічна психологія: Збірник наукових праць Інституту психології ім.Г.С.Костюка АПН України /За ред. С.Д.Максименка, Л.М.Карамушки К.: Міленіум, 2006. Част. 18. С.34-39.
46. ДзюбаТ.М. Роль особистості керівника школи у профілактиці конфліктів //Директор школи № 34, вересень, 2002. С.6-8.
47. ДзюбаТ.М. Система чинників, які впливають на розвиток конфліктологічної готовності заступника директора школи //Проблеми загальної та педагогічної психології: Збірник наукових праць Інституту психології ім.Г.С.Костюка АПН України /За ред. С.Д.Максименка. Т.VIIІ, част. 9. К., 2006. С.133-144.
48. ДзюбаТ.М. Технологія формування психологічної готовності заступників директорів шкіл до взаємодії в умовах конфлікту //Вісник Харківського національного університету ім.В.Н.Каразіна, № 740. Серія психологія. Випуск 36. Харків, 2006. С. 46-52.
49. ДзюбаТ.М. Умови ефективного формування психологічної готовності заступників директорів шкіл до взаємодії в умовах конфлікту /Психологічні основи ефективної діяльності організацій в умовах соціально-економічних змін: Тези IV наук.-практ. конф. з організаційної та економічної психології (23-24 листопада 2006 р., м. Київ) /За наук. ред. Л.М.Карамушки. К.: Наук. світ, 2006. С.98-99.
50. ДринкаЗ.З. Дидактические условия подготовки студентов к решению профессиональных конфликтологических задач: Автореф. дис. канд. пед. наук: 13.00.01 /Калининградский государственный унивеситет. Калининград, 2000. 20с.
51. Дусавицкий А.К. Психологические принципы подготовки педагогов нового типа в системе развивающего образования. //Университеты. Наука и просвещение. Харьков, Фолио, 1999. С. 40-46.
52. ДуткевичТ.В. Конфліктологія з основами психології управління: Навчальний посібник. К.: Центр навчальної літератури, 2005. 456с.
53. ДьяченкоМ.М., КандыбовичА.А. Психологические проблемы готовности к деятельности. Минск: Изд-во Белорус. ун-та, 1976. 176с.
54. ЕлисеевО.П. Практикум по психологии личности. СПб.: Издательство «Питер», 2000. 560с.
55. ЕмельяновС.М. Практикум по конфликтологии. СПб.: Питер, 2001. 400с.
56. ЕрмаченкоЛ.И. Особенности профессиональной деятельности педагогов с чертами истероидности и специфика влияния на них. М., 1997. 161с.
57. ЕршовА.А. Социально-психологические аспекты конфликтов //Организационная психология: Хрестоматия /Сост. и общая редакция: Л.В.Винокурова, И.М.Скрипюка. СПб.: Питер, 2000. С. 331-338.
58. ЕфимоваЕ.Е. Развитие коммуникативных умений будущего учителя //Вестник СНО. № 13. Волгоград: Перемена, 2000. С.65-67.
59. ЕфимоваЕ.Е. Формирование конфликтной компетентности будущего учителя: Автореф. дис. ... канд. пед. наук: 13.00.08 /Волгоградский государственный педагогический университет. Волгоград, 2001. 20с.
60. Єльникова Г.В. Створити таке середовище, яке б найкраще узгоджувало, гармонізувало, задовольняло особисті та суспільні потреби //Освіта України. 2002. № 30. 12 квітня. с.6.
61. ЗайцеваЕ.В. Психологические условия и факторы снижения конфликтности личности в системе «руководитель-подчинённый»: Автореф. дис. канд. психол. наук: 19.00.13 /Российская Академия государственной службы при Президенте Российской Федерации. М., 1998. 24с.
62. ЗайчиковаТ.В. Соціально-психологічні детермінанти синдрому «професійного вигорання» у вчителів: Дис. канд. психол. наук: 19.00.05. К., 2005. 191с.
63. ЗеркинД.П. Основы конфликтологии: Курс лекций. Ростов-на-Дону: Феникс, 1998. 480с.
64. ЗигертВ., ЛангЛ. Руководить без конфликтов: сокр.: Пер. с. нем. М.: Экономика, 1990. 368с.
65. ЗимняяИ.А. Педагогическая психология. Учебник для вузов. М.: Издательская корпорация «Логос», 1999. 384с.
66. ЗолотухінГ. Слово як конфліктоген //Соціальна психологія. 2004. №1. С.72-85.
67. ИонинЛ.Г. Понимающая социология. Историко-критический анализ. М.: Издательство «Наука», 1979. 205с.
68. ІшмуратовА.Т. Конфлікт і згода. Основи когнітивної теорії конфліктів. К.: Наукова думка, 1996. 190с.
69. КаганМ.С. Мир общения. Проблема межсубъектных отношений. М.: Политиздат, 1988. 319с.
70. КалашниковД. Конфликты в организации: социально-конфликтологический уровень анализа (по результатам экспертного опроса управленческого персонала) //Управление персоналом. 1999. №7. С. 17-22.
71. КарамушкаЛ.М. Модель психологічного консультування керівників освітніх закладів з проблем управління //Практична психологія в контексті культур. К.: «Ніка-центр», 1998. С.125-146.
72. КарамушкаЛ.М. Психологія освітнього менеджменту: навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. К.: Либідь, 2004. 424с.
73. КарамушкаЛ.М. Психологія управління закладами середньої освіти: Монографія. Київ: Ніка-Центр. 2000. 332с.
74. КарамушкаЛ.М. Управлінські конфлікти: Словник-довідник термінів з конфліктології. Київ-Чернівці: ЧДУ, 1995. С.285-287.
75. КарамушкаЛ.М., ЗайчиковаТ.В. Синдром «професійного вигорання» у вчителів: гендерні аспекти. К.: Міленіум, 2003. 40с.
76. КарамушкаЛ.М., МалигінаМ.П. Використання інтерактивних технік у процесі підготовки менеджерів та персоналу освітніх організацій до управління: Методичні рекомендації. К.: Рівне, 2003. 20с.
77. КарамушкаЛ.М., ФільО.А. Формування конкурентноздатної управлінської команди освітньої організації як інноваційний напрям практичної психології управління. К.: Міленіум, 2003. 40с.
78. КашаповМ.М. Теория и практика решения конфликтных ситуаций /Институт «Открытое о-во», Международная академия психологический наук, Ярославское региональное отделение РПО. М.; Ярославль: Ремдер, 2003. 182с.
79. КемпбелД. Модели экспериментов в социальной психологии и в прикладных исследованиях. Спб.: Социально-психологический центр, 1996. 331с.
80. КиршбаумЭ.И. Психолого-педагогический анализ конфликтных ситуаций в педагогическом процессе: Дис. ... канд. психол. наук. Л., 1986. 189с.
81. КовалевА.Г., БойкоВ.В. Социально-психологический климат коллектива и личность. М.: Мысль, 1983. 207с.
82. КовалевскаяЕ.В. Проблемное обучение: подход, метод, тип, система (на материале обучения иностранным языкам): Книга 2. М.: МНПИ, 2000. 256с.
83. КоломінскийН.Л. Психологія менеджменту в освіті (соціально-психологічний аспект): Монографія. К.: МАУП, 2000. 286с.
84. КоломінськийН.Л., БондарчукО.І. Конфлікти та психологічна підготовка менеджерів освіти до їх прогнозування, запобігання та розв’язання //Конфлікт в суспільстві: діагностика і профілактика: Матеріали Третьої Міжнародної наук.-практ. конф. (Київ, 17-20 травня 1995 р.). Київ; Чернівці, 1995. С.303-307.
85. КоломінськийН.Л., БондарчукО.І. Стиль поведінки керівника в конфліктній ситуації: діагностування та шляхи оптимізації //Освіта і управління. 1998. Т.2. № 1. С. 91-95.
86. КомаровВ.Ф. Управленческие имитационные игры. Новосибирск: Наука, Сибирс. Отд-ние, 1998. 272с.
87. КонИ.С. В поисках себя: Личность и её самосознание. М.: Политиздат, 1994. 335с.
88. КореневаЛ.И. Современные интерактивные методы обучения в системе повышения квалификации руководящих кадров в Германии: зарубежный опыт // Университетское управление: практика и анализ. 2004. № 4 (32). С.78-83.
89. КостюшкоЮ.О. Аналіз міжособистісної взаємодії у ситуації конфлікту: літературний огляд //Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. 2004. Вип.18. С.88-91.
90. КостюшкоЮ.О. Педагогічні умови підготовки майбутнього вчителя до міжособистісної взаємодії у ситуації конфлікту: Автореф. дис. канд.пед.наук: 13.00.04 /Житомирський державний університет ім.І.Франка. Житомир, 2005. 21c.
91. КравченкоЛ.М. До проблеми самоменеджменту керівника школи та вчителя //Постметодика. 2000. № 5(31). С.29-31.
92. Краткий психологический словарь /Сост. Л.А.Карпенко; Под общ. ред. А.В.Петровского, М.Г.Ярошевского. М.: Политиздат, 1985. 431с.
93. КричевскийР.Л., ДубовскаяЕ.М. Психология малой группы: теоретический ы прикладной аспекты. М.: Изд-во МГУ, 1989. 207с.
94. КрыськоВ.Г. Социальная психология: Словарь-справочник. Минск; Москва: Харьквест, АСТ, 2001. 687с.
95. КуликовЛ.В. Психологические исследования. СПб.: Питер, 2001. 184с.
96. КуницынаВ.Н. Межличностное общение: Учебник для вузов. СПб.: Питер, 2001. 544с.
97. КурдюмоваИ.М. Конфликты в сфере управления школой //Педагогика. 1992. № 11-12. С.44-47.
98. КушнірюкВ.М. Гуманізація міжособистісних стосунків як умова запобігання конфліктів у педагогічному процесі: Автореф. дис. ... канд.. психол. наук: 19.00.07. К., 2000. 19с.
99. ЛебедевА.Н. Прогнозирование и профилактика межличностных производственных конфликтов в условиях нововведений //Психологический журнал. Т. 13. № 5. 1992. С.71-79.
100. ЛейтцГ. Психодрама: теория и практика. Классическая психодрама Я.Л.Морено. М.: «Прогресс», «Универс», 1994. 339с.
101. ЛеоновН.И. Влияние гендерных различий на стиль поведения в конфликте // IV Рос. универ.-акад. науч.-практ. конф.: Тезисы. Ижевск, 1999. С.125-129.
102. ЛеоновН.И. Гендерные стереотипы как конфликтогенный фактор в управлении //Известия Академии труда и занятости, 1998. № 3-4. С.56-69.
103. ЛеоновН.И. Конфликты и конфликтное поведение. Методы изучения: Учеб. пособие. СПб.: Питер, 2005. 240с.
104. ЛеоновН.И. Концептуальные подходы в исследовании конфликтного поведения // Ежегодник РПО. Ижевск, 2002. Т.9. Вып.5. С.48-54.
105. ЛеоновН.И. Он