ФОРМУВАННЯ СЛОВОТВІРНОЇ СТРУКТУРИ ІМЕННИКІВ ЗІ ЗНАЧЕННЯМ ОПРЕДМЕТНЕНОЇ ДІЇ В НОВІЙ УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ (к. XVІІ – п. XXІ СТ. СТ.)

brief description

ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

Кафедра української мови

Максимець Оксана Миколаївна

УДК 811. 161. 2’ 373. 611’ 367. 622 16/19”

ФОРМУВАННЯ СЛОВОТВІРНОЇ СТРУКТУРИ ІМЕННИКІВ
ЗІ ЗНАЧЕННЯМ ОПРЕДМЕТНЕНОЇ ДІЇ В НОВІЙ УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ (к. XVІІ п. XXІ СТ. СТ.)

Спеціальність 10.02.01 українська мова

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор
Білоусенко Петро Іванович

ЗАПОРІЖЖЯ - 2007

ЗМІСТ
ВСТУП .. 4

РОЗДІЛ 1. Словотвірна категорія іменників з опредметненим значенням
дії, процесу, стану як об’єкт дослідження.... .8
1.1. Дериваційний статус віддієслівних іменників з опредметненим
значенням дії, процесу, стану.10
1.2. Словотвірна структура девербативних субстантивів зі значенням
граматичної предметності. .. 13
1.3. Склад девербативів з опредметненим значенням дії, процесу,
стану. . . 17
РОЗДІЛ 2.Розвиток суфіксальної словотвірної підсистеми іменників з
транспозиційним значенням опредметненої дії.. 23
2.1. Структури з суфіксом -нн(я)...23
2.2. Структури з суфіксом -енн(я).42
2.3. Структури з суфіксом -інн(я)..52
2.4. Структури з суфіксом -j(а) .57
2.5. Структури з нульовим суфіксом 61
2.5.1. Іменники чоловічого роду 62
2.5.2. Іменники жіночого роду ... 73
2.5.3. Множинні іменники. 79
2.6. Структури з суфіксом -к(а) /-івк(а), -овк(а), -нк(а), -ачк(а),
-ячк(а), -учк(а). 81
2.7. Структури з суфіксом -ок/-нок/ -ток... 89
2.8. Структури з суфіксом -ств(о)/-тельств(о) 93
2.9. Структури з суфіксом -б(а)/-об(а) 97
2.10. Структури з суфіксом -нин(а). 100
2.11. Структури з суфіксом -н(я)...102
2.12. Структури з суфіксом -неч(а) 106
2.13. Структури з суфіксом -няв(а) 107
2.14. Структури з суфіксом -іт.....108
2.15. Структури з суфіксом -н(и)/-чин(и).. 110
2.16. Структури з суфіксом -от(а). 113
2.17. Структури з суфіксом -иц(я).. 114
2.18. Структури з суфіксом -к(и).115
2.19. Структури з суфіксом -в(а)/-тв(а)...116
2.20. Структури з суфіксом -л(я).118
2.21 . Структури із суфіксом -ощ(і)... 119
2.22. Структури з суфіксом -ан.. 120
2.23. Структури з суфіксом -аціj(а)/ і(и)заціj(а), -ціj(а), -кціj(а), -іj(а).. 121
2.24. Структури з суфіксом -ура /-тура.. 123
2.25. Структури з суфіксом -аж...123
2.26. Структури з суфіксом -ад(а)...124
РОЗДІЛ 3. Функціонально-семантична дистрибуція транспозиційних формантів у новій українській мові 125
ВИСНОВКИ .. 138
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ..... 142
СПИСОК СКОРОЧЕНЬ ДЖЕРЕЛ.. .. 157

ВСТУП

АКТУАЛЬНІСТЬ ДОСЛІДЖЕННЯ. Поєднання дієслівної семантики з категоріальним значенням предметності, особливості словотвірної структури зумовлюють своєрідність девербативних іменників, великою мірою репрезентованих похідними зі значенням опредметнених дій, процесів, станів. Неослабний інтерес до вивчення віддієслівних іменників у слов’янському мовознавстві спостерігається ще з початку XX ст. У сфері наукових досліджень перебували й питання історії формування девербативних субстантивів (А.Кримський, А.Майборода, Л.Гумецька, П.Білоусенко, Л.Булатова, Н.Романова, А.Лагутіна, Є.Георгієва, Г.Кржижкова), вивчалися окремі типи цих похідних (А.Вовк, В.Токар, М.Наконечний, Г.Ращинська), трансформування граматичних категорій дієслова у девербативних іменниках (О.Пєшковський), семантична та морфологічна валентність (М.Кравченко), стилістичні функції (Л.Дідківська, Л.Родніна).
Актуалізується дериваційний аспект вивчення згаданих похідних з огляду на високу продуктивність окремих словотвірних типів і моделей віддієслівних іменників у новій українській мові, зокрема девербативів із граматичним значенням предметності. Увагу вчених привертає насамперед словотвірний статус розгляданих похідних (М.Бродовська-Гоновська, М.Докуліл, О.Земська), їхня дериваційна будова. Вчені відзначають, що дослідження словотвірної структури віддієслівних іменників сучасної української літературної мови як мікросистеми взаємозалежних елементів, що склалася в процесі еволюції мови та формування її літературного різновиду, має значний теоретико-пізнавальний і практичний інтерес (Пінчук).
Дериваційний аспект вивчення віддієслівних похідних дав підстави для вибудови концепції словотвірної категорії опредметненої дії (І.Вихованець; К.Городенська), або категорії опредметнених значень дієслівних предикатів (В.Олексенко). В.Олексенко підкреслює, що за своєю природою і механізмом утворення словотвірна категорія опредметнених значень дієслівних предикатів належить до словотвірних категорій особливого типу” [там само].
Незважаючи на наявність окремих наукових праць, пов’язаних із вивченням згаданої категорії (В.Олексенко, І.Ковалик, Л.Третевич), вона не стала ще предметом спеціального системного аналізу, хоча й потребує глибокого й об’єктивного розгляду як органічний складник підсистеми іменникової деривації та загальної системи українського словотвору, що в цілому й зумовлює актуальність такого дослідження.
Зв’язок із науковими програмами, планами, темами.
Дисертація виконана в межах проблематики наукових досліджень кафедри української мови Запорізького національного університету Історичний словотвір українського іменника”.
Мета роботи дослідження динаміки словотвірної структури та еволюціонування підсистеми віддієслівних іменників з опредметненим значенням дії, процесу, стану в новій українській мові кінця XVІІ XXІ ст.ст.
Реалізація поставленої мети вимагає виконання таких завдань:
1) теоретично обґрунтувати специфічність словотвірної категорії опредметнених значень дієслівних предикатів;
2) виявити фонд девербативних іменників з опредметненим значенням дії, процесу, стану в різні періоди нової української мови;
3) простежити історію розвитку системи словотвірних типів віддієслівних іменників з опредметненим значенням дії в період кінця XVІІ XXІ ст.ст. шляхом аналізу відповідних лексико-словотвірних груп, виявлених у межах розгляданих похідних;
4) з’ясувати словотвірну структуру та особливості семантики девербативів;
5) встановити принципи мотивації та сфери функціонування девербативних іменників зі значенням граматичної предметності;
6) дати оцінку продуктивності досліджуваних словотвірних типів і моделей на різних етапах розвитку нової української мови та з’ясувати основні чинники, що впливають на їх дериваційну активність;
7) описати функціонально-семантичну дистрибуцію транспозиційних іменникових формантів;
8) визначити основні закономірності та тенденції розвитку підсистеми віддієслівних іменників з опредметненим значенням дії, процесу, стану в новій українській мові.
Об’єктом дослідження є суфіксальна словотвірна підсистема іменників нової української мови кінця XVІІ XXІ ст.ст.
Предмет дослідження суфіксальні девербативи з опредметненим значенням дії, процесу, стану.
Джерельною базою дослідження є укладена автором картотека, яка містить понад 5800 мовних одиниць, дібраних з історичних, тлумачних, термінологічних, перекладних, діалектних словників, що відображають лексику нової української мови кінця XVІІ XXІ ст.ст., а також похідні, зафіксовані в пам’ятках різних стилів і жанрів окресленого періоду.
Методи дослідження. Специфіка досліджуваного об’єкта й мета роботи зумовили використання як основного методу лінгвістичного опису. При визначенні семантичної та словотвірної будови похідних застосовувався метод компонентного аналізу. Як допоміжні вживалися зіставний метод та прийоми лінгвостатистики.
Наукова новизна. У дисертації вперше в українській лінгвістиці системно досліджено будову та розвиток словотвірної категорії віддієслівних іменників з предметним значенням дії, процесу і стану в новоукраїнській мові кінця XVІІ XXІ ст.ст., виявлено основні лексико-словотвірні типи й моделі згаданих дериватів, визначено динаміку їх продуктивності, досліджено функціонально-семантичну дистрибуцію відповідних транспозиційних формантів, з’ясовано тенденції розвитку розгляданої дериваційної категорії.
Теоретичне значення дослідження. Основні положення дисертації та одержані результати дозволяють поглибити й розширити сучасні уявлення про систему іменникового словотвору нової української мови та шляхи її становлення, сприяють розв’язанню окремих загальних та часткових проблем як синхронічної, так і діахронічної дериватології, а також морфеміки, морфології, семасіології, лексикології, стилістики.
Матеріали дослідження можуть бути використані для створення узагальнювальної теоретичної праці з історичного та сучасного субстантивного словотворення.
Практичне значення роботи зумовлюється можливістю застосування її матеріалів для поглибленого вивчення окремих питань дериватології та історії мови у вищій школі. При підготовці спецкурсів, навчально-методичних розробок і посібників для студентів, а також у лексикографічній практиці при укладанні словотвірних словників.
Особистий внесок здобувача.
У праці підготовленій у співавторстві дисертантові належить загальна постановка й конкретна розробка проблеми, опрацювання фактичного матеріалу, обґрунтування висновків.
Апробація результатів дослідження.
Основні положення дисертації та результати дослідження було викладено в доповідях і повідомленнях на X Міжнародній конференції з функціональної лінгвістики Функціонування російської і української мов в епоху глобалізації” (Ялта, 2003); ІІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції Слов’яни: історія, мова, культура” (Дніпродзержинськ, 2005), Міжнародній науковій конференції Мова, культура і соціум у гуманітарній парадигмі” (Кам’янець-Подільський, 2007) (у співавторстві з канд. філол. наук., доц. Кучеренко Л.І.).
Окремі розділи й дисертація в цілому обговорювалися на засіданнях кафедри української мови Запорізького національного університету.
За матеріалами дослідження підготовлено 7 статей, 5 з яких опубліковано у наукових виданнях, визначених ВАК України як фахові з філологічних дисциплін.

Структура й обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списків скорочень джерел та використаної літератури (184 позиції). Загальний обсяг роботи 162 сторінки.

bibliography

ВИСНОВКИ
Девербативні іменники з опредметненим значенням дії разом із відприкметниковими іменниками зі значенням опредметненого якісного стану формують категорію граматичної субстантивації, що утворюється на перетині синтаксису і словотворення.
Поява таких девербативів пов’язана зі зміною синтаксичних умов функціонування дієслова в реченні ─ переміщення його в позицію підмета. Це дало підстави вважати розглядані похідні синтаксичними дериватами. На противагу дериватам лексичним, поява яких супроводжується певними змінами в семантиці твірних, зміст синтаксичних дериватів визначається виключно мотивувальним. Зберігаючи дієслівну семантику, девербативні іменники з опредметненим значенням дії, процесу, стану успадковують від мотивувальних і певні формально-граматичні інтеграційні ознаки: вид, частково перехідність, здатність керувати залежними словами, сполучатися з інфінітивом.
Транспозитором, який переводить дієслово в іменник, виступає суфіксальний формант, що має нульове ономасіологічне навантаження і є носієм значення граматичної предметності. Таку функцію в розгляданих синтаксичних дериватах виконують суфікси -нн(я), -енн(я), -інн(я), -тт(я), -к(а), -б(а), -в(а), -Ø, -Ø(а), -Ø(и), -к(и), -ств(о), -іж, -н(и), -ин(и), -іт, -нин(а), -н(я), -неч(а), -ок, -ас, -ель, -н, -ш, -аціj(а), -ізаціj(а), -аж, -ад(а), -ур(а).
Систему суфіксів, що діють у сфері девербативного творення іменників зі значенням граматичної предметності, формують хронологічно неоднопланові дериваційні морфеми, що належать до прасхіднослов’янського мовного фонду (-нн(я), -енн(я), -інн(я), -тт(я), -к(а), -б(а), -ок, -Ø, -Ø(а), -Ø(и), -к(и), -ств(о), -іт(-от), -нин(а), -иц(я)), є питомо українськими (-неч(а), -няв(а), -н(и), -к(и), -в(а), -л(я), -ан) або ж запозиченими як інтернаціональні з інших мов (-аціj(а), -ізаціj(а), -аж, -ад(а), -ур(а)).
Аналізовані деривати зі спільним значенням абстрактної дії, процесу, стану маніфестують різні роди дії, що традиційно тлумачаться в мовознавстві як семантичні категорії, і є морфемно характеризованими.
В аспектуальному плані девербативні іменники найбільш послідовно номінують тривалу, незавершену, розгорнуту в часі дію/перебування в певному стані (похідні на нн(я), -енн(я), -інн(я), -тт(я), -Ø, -Ø(а), -Ø(и), -к(а), -в(а), -н(и), -ни(и), -к(и), -ств(о), -іж, -иц(я), -аціj(а), -ізаціj(а), -аж, -ад(а), -ур(а)); дію результативну (-нн(я), -енн(я), -інн(я), -Ø, -Ø(а), -Ø(и), -j(а), -ств(о), -ш, -ель); мультиплікативну дію ─ тривалу, повторювану в аспекті перебігу (-іт) та безперервну, інтенсивну, хаотичну (-нн(я), -нин(а), -н(я), -няв(а), -неч(а)); дію одноактну (-Ø, -н, -ас); інтеративну, повторювану через певний проміжок часу (-нн(я)).
Розглядані похідні формують склад 13 лексико-семантичних полів. У межах досліджуваних дериватів вичленовується: 1) іменники на позначення інтелектуальної діяльності людини (-нн(я), -енн(я), -інн(я), -Ø, -к(а), -ок, -j(а)); 2) іменники на позначення комунікативної діяльності людини (-нн(я), -енн(я), -інн(я), -к(а), -Ø, -Ø(а), -Ø(и/і), -н(я), -ин(и), -ок); 3) іменники на позначення процесів, пов’язаних зі сферою трудової та професійної діяльності людини (н(я), -інн(я), -ств(о), -б(а),-к(а), -л(я), -иц(я), -ур(а)); 4) іменники на позначення волевиявлення людини (-енн(я), -інн(я), -Ø,-Ø(а)); 5) іменники на позначення морально-етичних понять і відносин (-нн(я), -енн(я), -інн(я), -Ø, -Ø(а), -ств(о), -б(а), -неч(а), -нин(а), -тт(я)); 6) іменники на позначення стану, почуттів людини (-нн(я), -енн(я), -інн(я), -Ø, -Ø(а), -к(а), -от(а), -б(а)/-об(а), -к(и), -ок, -нин(а), -тт(я), -иц(я), -в(а)); 7) іменники на позначення переміщення, пересування (-нн(я), -енн(я), -інн(я), -Ø, -Ø(а)/-Ø(и), -к(а), -нин(а), -н(я), -б(а), -в(а), -л(я), -иц(я), -н(и), -ок, -ств(о), -аціj(а)); 8) іменники на позначення виробничих та технологічних процесів (-нн(я), -к(а), -Ø, -аці(я), -аж); 9) іменники на позначення звукових процесів (-нн(я), -інн(я), -Ø, -неч(а), -няв(а), -нин(а), -іт,-н(я)); 10) іменники на позначення психічних та фізіологічних процесів (-нн(я), -інн(я), -к(а), -Ø(и)); 11) іменники на позначення дій суб’єктів живої та неживої природи (-інн(я), -ок, -Ø, -к(а), -к(и)); 12) іменники на позначення обрядів, звичаїв, традицій (-нн(я), -інн(я), -енн(я), -ин(и), -Ø/-Ø(и), -к(и)); 13) іменники на позначення дій, що відносяться до різних галузевих сфер (-Ø, -аціj(а), -аж).
За структурними ознаками розглядані іменники утворюють багату і складну систему лексико-словотвірних типів, яка формувалася протягом тривалого історичного періоду. Аналіз продуктивності словотвірних типів (СТ) девербативів із граматичним значенням предметності дозволяє умовно поділити їх на 3 групи: 1) СТ, що в новій українській мові характеризуються постійним рівнем продуктивності; 2) СТ з динамікою продуктивності; 3) СТ з неоднорідною продуктивністю.
Значна частина розгляданих словотвірних типів іменників зі значенням дії, процесу, стану належить до першої групи. Окремим із них властива стабільно висока продуктивність (-нн(я), -інн(я), -енн(я), -ок тощо.).
Варто відзначити, однак, що помітна регулярність окремих СТ може бути не стільки свідченням їхньої високої продуктивності, скільки результатом активного прямого запозичення відповідних похідних з інших мов і перенесення їх на український мовний ґрунт: дериватів із формантом -к(а) ─ з російської, де цей СТ є високопродуктивним, утворення на -аціj(а) ─ з латинської.
Константною може бути й низька продуктивність СТ девербативів із абстрактним значенням дії: -нин(а), -неч(а), -б(а), -н(и), -от(а), -иц(я), -к(и), -в(а), -л(я), -на, -ур(а), -аж.
Другу групу формують СТ, рівень продуктивності яких протягом відповідного періоду розвитку української мови (к. XVІІ XXІ ст.ст.) зазнав змін. Так, позитивною є динаміка словотвірних типів розгляданих віддієслівних іменників із формантами -н(я), -іт, -j(а). Спадна динаміка продуктивності властива СТ девербативів із суфіксом -няв(а).
Словотвірні типи, що належать до третьої групи, не є монолітними з точки зору продуктивності. Так, серед розгляданих девербативних іменників із нульовим суфіксом, що продукуються за чотирма моделями, стабільною продуктивністю відзначається лише та, за якою утворюються похідні чоловічого роду з нульовою флексією; моделі ж, за якими утворюються іменники жіночого роду на -а- та з нульовим закінченням, а також іменники pluralia tantum на -и, відносяться до малопродуктивних. У межах загалом непродуктивного типу віддієслівних субстантивів із формантом -ств(о) помітною продуктивністю вирізняється ЛСТ похідних на позначення дій, пов’язаних із певним видом трудової та професійної діяльності людини.
Іменники зі значенням абстрактної дії характеризуються функціональною неідентичністю. Ця категорія похідних охоплює як субстантиви із широким функціональним спектром (іменники на -нн(я), -анн(я), -енн(я), -інн(я), -тт(я), -ств(о), -іт, Ø ), так і деривати з обмеженими функціональними можливостями: такими є девербативи з формантами -аціj(а)/-ізаціj(а), -ад(а), -аж, що мають виразний відтінок книжності, або похідні з суфіксами -б(а), -нин(а), -н(я), -неч(а), -няв(а), -от(а), -л(я), -ан, -ас, що належать до сфери розмовного мовлення. Результати аналізу дають усі підстави твердити, що саме функціональна універсальність підтримує високий рівень продуктивності згаданих вище словотвірних типів, у той час як функціональна обмеженість є гальмівним фактором її розвитку.
Впливаючи на рівень продуктивності, функціональна активність формує й конкурентноспроможність відповідних словотвірних типів іменників з опредметненим значенням дії, процесу, стану.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Адамец П. О семантико-синтаксических функциях девербативных существительных // Филологические науки. 1973. №4. С.40-45.
2. Адамец П., Грабье В. Трансформация, синтаксическая парадигматика и члены предложения // Slavia. 1968. Ses. 2. С. 183-192.
3. Андел В.П. Віддієслівні абстрактні іменники в чеській мові у порівнянні з
іншими слов’янськими мовами // Мовознавство. 1970. №3. С. 37-41
4. Балли Ш. Общая лингвистика и вопросы французского языка М..: Изд-во иностр. лит., 1955. 416 с.
5. Бевзенко С.П. Історична морфологія української мови / Нариси із словозміни та словотвору. ─ Ужгород: Закарпат. вид-во, 1960. ─ 416 с.
6. Безпояско О.К. Суфікси граматичної предметності // Безпояско О.К., Городенська К.Г. Морфеміка української мови. К.: Наукова думка, 1987. С.26-90.
7. Безпояско О.К., Городенська К.Г. Морфеміка української мови. К.: Наукова думка, 1987. 211 с.
8. Білодід І.К. Стилістичне використання засобів словотвору // Українська мова в школі. 1951. ─ №3. С.27-29.
9. Білоусенко П.І. Нульсуфіксальне творення віддієслівних іменників у давньоруській мові // Вісник Київського ун-ту. 1992. №8. С. 86-95.
10. Білоусенко П.І. Історія суфіксальної системи українського іменника /назви осіб чоловічого роду/. К.: Київ. держ. пед. ін-т ім. М.П.Драгоманова, 1993. 214с. Бібліогр. : с.203-209.
11. Білоусенко П.І., Німчук В.В. Нариси з історії українського словотворення
(суфікс -иця). Київ. Запоріжжя: ЗДУ, 2002. 206 с. Бібліогр. : с. 157-168.
12. Бондарко А.В. Вид и время русского глагола (значение и употребление). М.: Просвещение, 1971. 239 с.
13. Бондарко А.В. Принципы функциональной грамматики и вопросы аспектологии. Л., 1983. 208 с.
14.Булатова Л.Н. Отглагольные существительные на -нье, -тье в русских
говорах // Труды Института языкознания АН СССР. М., 1957. Т. VІІ.
416 с.
15. Булаховський Л.А. Курс сучасної української літературної мови. К, 1951.
Т.І. 359 с.
16. Бурячок А.А. Про склад реєстру і критерії добору реєстрових слів до Словника української мови (на матеріалі 1-го тому) // Лексикографія та лексикологія. К., 1966. С. 106-113.
17. Василевич Г.Я. Типи словотвірних значень девербативних іменників у віддієслівних гніздах із значенням мислення // Дослідження з словотвору та лексикології. К.: Вища школа, 1985. С.25-30.
18. Вендина Т.И. Дифференциация славянских языков по данным словообразования. М.: Наука, 1990. 163 с.
19. Виноградов В.В. Русский язык (Грамматическое учение о слове). М.- Л.:
Учпедгиз, 1947. 748 с.
20. Виноградов В.В. Словообразование в его отношении к грамматике и
лексикологии // Виноградов В.В. Избранные труды. Исследования по
русской грамматике. М.: Наука, 1972. С.166-220.
21. Вихованець І.Р. Частини мови в семантико-граматичному аспекті. К.: Наукова думка, 1988. 256 с.
22. Вихованець І.Р. Нариси з функціонального синтаксису української мови. К.: Наукова думка, 1992. 222 с.
23. Вихованець І.Р. Принципи категорійної граматики української мови // ІІІ Міжнародний конгрес україністів. Мовознавство (26-29 серпня 1996 р.). Харків, 1996. С.177-181.
24. Вихованець І.Р. Різновиди транспозиції // Актуальні проблеми граматики: Зб. наук. пр. К.; Кіровоград: Кіровоград. держ. пед. ун-т ім. В.К.Винниченка, 1997. Вип. ІІ. С. 56-58.
25. Вихованець І.Р. Теоретичні засади категорійної граматики української мови // Наукові записки Вінницького держ. пед. ун- ту. Серія: Філологія. 2000. Вип. 2. С.3-6.
26. Вихованець І.Р., Городенська К.Г., Русанівський В.М. Семантико-синтаксична структура речення. К.: Наукова думка, 1983. 219 с.
27. Вовк А. Дієслівні іменники жіночого роду з наростком -к- в зіставленні з іншими дієслівними іменниками // Збірник секції граматики української мови. Кн.І. К., 1930. С.115-116.
28. Возний Т.М. Дієслівні утворення з суфіксом -ува- (-ова-) в староруській і українській мовах // Питання українського мовознавства К., 1957. Кн.2. С.58-59.
29. Вопроcы синтаксиса русского языка // Сборник статей / Ред. В.М. Никитина. Рязань, 1974. Вып. І. 154 с.
30. Воронина Н.Н. Существительные на -ация в современном русском языке: реальность и прогнозы // Рус. яз. в школе. 1993. ─ №1. С.47-50.
31. Вступ до порівняльно-історичного вивчення слов’янських мов / За ред. О.С.Мельничука. К.: Наукова думка, 1966. — 596 c.
32. Гаврюшенко В.Г. Деривационная структура имен действия в современном русском литературном языке: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.01. Ташкент, 1975. 20 с.
33. Гайсіна Р.М. Взаємодія імені і дієслова в світлі ідей О.О.Потебні // Мовознавство. 1985. №11. С.14-20.
34. Гак В.Г. Сопоставительная лексикология: На материале французского и русского языков М.: Международные отношения, 1977. 264с.
35. Гинзбург Е.Л. Синтаксическая и лексическая деривация // Актуальные проблемы русского словообразования. Самарканд, 1972. С. 237-245.
36. Гинзбург Е.Л. Словообразование и синтаксис. М. : Наука, 1979. 264 с.
37.Городенська К.Г. Реалізація семантичного потенціалу дієслів у синтаксичних дериватах // Словотвірна семантика східнослов’янських мов. К.: Наукова думка, 1983. С.102-113.
38. Городенська К.Г. Явища синтаксичної деривації // Вихованець І.Р., Городенська К.Г., Русанівський В.М. Семантико-синтаксична структура речення. К.: Наукова думка, 1983. С.152-212.
39. Городенська К.Г. Семантичні функції дериваційних морфем // Мовознавство. 1987. №1. С.21-29.
40. Городенська К.Г. Деривація синтаксичних одиниць. К.: Наукова думка, 1991. 192 с.
41. Городенська К.Г. Проблема виділення словотвірних категорій (на матеріалі іменника) // Мовознавство. 1994. -- №6. С.22-28.
42. Городенська К.Г. Проблема зв’язку словотвору та синтаксису в новій академічній граматиці української мови // ІІІ Міжнародний конгрес україністів: Мовознавство. Харків, 1996. С.182-185.
43. Городенська К.Г. Синтаксичні засади категорійного словотвору // Наукові записки Вінницького держ. пед. ун-ту. Серія: Філологія. 2000. С. 130-136.
44. Горпинич В.О. Будова слова і словотвір. К.: Наукова думка, 1977. 118 с.
45. Горпинич В.О. Словотворення і словотвір української мови. К., 1995 (1). 68 с.
46. Горпинич В.О. Сучасна українська літературна мова. Морфеміка. Словотвір. Морфонологія: Навч. посібник для студентів філол. спец. вищих закладів освіти. К.: Вища школа, 1999. 208 с.
47. Горпинич В.О. Українська словотвірна дериватологія. Дніпропетровськ: ДДУ, 1998. 189 с.
48. Грушко Н.Е. Глагол как мотивирующая база производных существительных: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.01 Томск, 1983. 24 с.
49. Грушко Н.Е. Глагол как база субстантивного словообразования // Самантические вопросы словообразования: значение производящего слова. Томск: Изд-во Том. ун-та, 1991. С.135-164.
50. Гумецька Л.Л. Нариси словотворчої системи української актової мови XІV XV ст. К.: Вид-во АН УРСР, 1958. 298 с. Бібліогр.: с. 294-296.
51. Ґрещук В.В. Спільнокореневі іменники на -ість, -ота, -ина, -изна у сучасній українській мові // Мовознавство. 1977. №2. С.27-32.
52. Ґрещук В.В. Спільнокореневі девербативи на -б(а), -нн(я) в сучасній українській мові // Українське мовознавство. 1983. №11. С. 48-55.
53. Ґрещук В.В. Деякі теоретичні питання словотвірного значення // Мовознавство. 1991. №3. С.34-41.
54. Дідківська Л.П., Родніна Л.О. Словотвір. Синонімія. Стилістика. К.: Наукова думка, 1982. 170 с.
55. Дмитриева Н.С. Формирование семантики многозначного существительного, мотивированного глаголом // Исследования по семантике. Уфа, 1975. Вып. 1. С.33-43.
56. Ермакова О.П. Лексическое значение производного слова в русском языке. М.: Русский язык, 1984. 151 с.
57. Жовтобрюх М.А. Про деякі явища граматичної аналогії в українській мові // Питання історичного розвитку української мови. Харків, 1962. С. 203-206.
58. Жовтобрюх М.А., Кулик Б.М. Курс сучасної української літературної мови. К.: Вища школа, 1972. 396 с.
59. Загнітко А.П. Теоретична граматика української мови: Морфологія: Монографія. Донецьк: ДонДУ, 1996. 437 с.
60. Захлюпная Н.М. Субстантивные образования с суффиксом к-а в современном украинском языке: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.02 Ужгород, 1984. 20с.
61. Звєрєв А.Д. Словотвірне значення в семантичній структурі похідних // Мовознавство. 1988. №1. С. 42-53.
62. Земская Е.А. О парадигматических отношениях в словообразовании // Русский язык. Вопросы его истории и современного состояния. М.: Наука, 1978. С.63-77.
63. Земская Е.А. Современный русский язык. Словообразование. М.: Просвещение, 1973. 304 с.
64. Земская Е.А. Словообразование // Современный русский язык / Под ред. В.А.Белошапковой. 3-е изд., испр. и доп. М.: Азбуковник, 1999. С.286-442.
65. Зенков Г.С. Вопросы теории словообразования. Фрунзе, 1969. 196 с.
66. Івасишина Т.А. Синонімія словотворчих афіксів: Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.01. К., 1999. 19с.
67. Кабулова Л.Т. Функціонування віддієслівних іменників у газетно-публістичному стилі: Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.02. К., 1996. 16с.
68. Карпіловська Є.А. Формальне варіювання суфіксів у сучасній українській мові // Мовознавство. 1993. С. 35-43.
69. Карпіловська Є.А. Суфіксальна підсистема сучасної української літературної мови: будова та реалізація. К.: Ін-т мовознавства ім. О.О.Потебні НАН України, 1999. 297 с.
70. Кияк Т.Р. Прагматичні аспекти стандартизації української термінології // Мовознавство. 1993. ─ №1. С. 35-38.
71. Клименко Н.Ф. Система афіксального словотворення сучасної української мови. К.: Наукова думка, 1973. 273 с.
72. Клименко Н.Ф., Карпіловська Є.А. Словотвірна морфеміка сучасної української літературної мови. К.: Наукова думка, 1998. 161 с.
73. Ковалик І.І. Вчення про словотвір (словотворчі частини слова): Присвячується ІV Міжнародному конгресу славістів. Львів: Вид-во Львівського університету, 1958. 77 с.
74. Ковалик І.І. Особливості іменникового словотвору східнослов’янської мовної групи // Питання слов’янського мовознавства. Львів, 1963. Кн.9. С. 3-17.
75. Ковалик І.І. Словотворча категорія назв абстрактних понять у східнослов’янських мовах у порівнянні з іншими слов’янськими мовами // Питання слов’янського мовознавства. Львів: Вид-во Львів. ун-ту, 1963. Кн. 7-8. С.54-61.
76. Ковалик І.І. Своєрідні особливості іменникового словотвору української мови // Практичні та стилістичні студії з української та російської мов. К.: Наукова думка, 1965. С. 68-89.
77. Ковалик І.І. Дериватологія (словотвір) як самостійна лінгвістична дисципліна та її місце в системі науки про мову // Словотвір сучасної української літературної мови. К.: Наукова думка, 1979. С.5-56.
78. Козаков В.П. Синтаксис имени действия. Л., 1994. 148 с.
79. Колібаба Л. Асиметрія словотвірних співвідношень багатозначних дієслів та іменникових девербативів. К.: Інститут української мови НАН України, 2005. 348 с.
80. Колібаба Л. Семантико-функціональна характеристика суфіксів іменників дії в аспекті дивергенції // Українська мова. 2005. №3. С.27-37.
81. Колібаба Л. Проблема зв’язку родів дій та словотвірних категорій дієслів // Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія Лінгвістика”. Вип. 3. Херсон, 2006. С.45-52.
82. Коряковцева Е.И. История транспозиционных отношений имени и глагола (на материале безаффиксных имен действия): Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.01.- М., 1985. 19 с.
83. Коряковцева Е.И. Статус имени действия в русском языке // Вопросы языкознания. 1996. №3. С.55-65.
84. Кравченко М.В. Явище усічення в системі віддієслівних іменників // Мовознавство. 1984. №3. С.32-30.
85. Кравченко М.В. Семантична і морфонологічна валентність словотворчих одиниць у системі віддієслівних дериватів // Мовознавство. 1988. №1. С. 32-37.
86. Крымский А. О малорусскихъ отглагольныхъ существительныхъ на -еннє и -іннє // Юбилейный сб. в честь В.Ф.Миллера. М., 1900. С. 298-304.
87. Крылов Н.А. Бессуфиксные существительные, соотносимые с глаголом в современном русском языке: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.01. М., 1963. 17с.
88. Кубрякова Е.С. Словообразование // Общее языкознание: Внутренняя структура языка. М.: Наука, 1972. С.344-393.
89. Кубрякова Е.С. Деривация, транспозиция, конверсия // Вопросы языкознания. 1974. №5. С.64-76.
90. Кубрякова Е.С. Семантика производного слова // Аспекты семантических исследований. М.: Наука, 1980. С.81-155.
91. Кубрякова Е.С. Типы языковых значений: Семантика производного слова. М.: Наука, 1981. 200 с.
92. Кузнецова Г.А. Условия проявления отглагольными существительными процессуального значения: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.01. М., 1982. 20с.
93. Курило О. Уваги до сучасної української літературної мови. К.: Книгоспілка, 1923. 200 с.
94. Курилович Е. Деривация лексическая и деривация синтаксическая: К теории частей речи // Курилович Е. Очерки по лингвистике: Сборник статей. М.: Изд-во иностр. лит., 1962. С. 57-70.
95. Курс сучасної української літературної мови / За ред. Л.А.Булаховського. К.: Рад. школа, 1951. Т.2. 405 с.
96. Лагутіна А.В. Віддієслівні абстрактні іменники на -ння в історії української літературної мови // Дослідження з української та російської мов. К.: АН УРСР, 1964. С.200-222.
97. Левун Н.В. Віддієслівні утворення в термінології художньої кераміки // Питання словотвору і граматичної структури української мови: Зб. статей. Дніпропетровськ: Вид-во Дніпропетр. держ. ун-ту, 1976. С.70-77.
98.