ФОРМУВАННЯ СТРАТЕГІЙ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВАМИ МАШИНОБУДУВАННЯ

brief description

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

КРАСНОКУТСЬКА ЮЛІЯ МИКОЛАЇВНА

УДК 658.8 : 621

ФОРМУВАННЯ СТРАТЕГІЙ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВАМИ МАШИНОБУДУВАННЯ

08.00.04 – економіка і управління підприємствами
(за видами економічної діяльності)

Дисертація на здобуття
наукового ступеня кандидата економічних наук

Науковий керівник-
Череп Алла Василівна,
доктор економічних наук,
професор

Запоріжжя – 2012

ЗМІСТ

ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ СТРАТЕГІЙ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВ 9
1.1. Теоретичні засади процесу формування стратегій підприємства 9
1.2. Стратегічне управління інноваційним розвитком підприємства 29
1.3. Методичні підходи до оцінки ефективності стратегій інноваційного розвитку підприємства 48
Висновки до розділу 1 60
РОЗДІЛ 2. ТЕНДЕНЦІЇ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВ МАШИНОБУДУВАННЯ 63
2.1. Передумови інноваційного розвитку підприємств 63
2.2. Динаміка інноваційної активності підприємств машинобудування 77
2.3. Оцінка інноваційного потенціалу підприємств машинобудування 97
Висновки до розділу 2 117
РОЗДІЛ 3. ФОРМУВАННЯ СТРАТЕГІЙ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВАМИ МАШИНОБУДУВАННЯ 120
3.1. Розробка функціональної моделі формування стратегій інноваційного розвитку 120
3.2. Виробнича складова формування стратегій інноваційного розвитку підприємств машинобудування 149
3.3. Ефективність впровадження інноваційної продукції підприємствами машинобудування 167
Висновки до розділу 3 185
ВИСНОВКИ 189
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 192
ДОДАТКИ 211

ВСТУП

Актуальність теми. Ринкові відносини господарювання підприємств зумовили появу активного регулюючого чинника – конкуренції, який суттєво впливає на їх функціонування, що зумовлює необхідність забезпечення їх конкурентоспроможності. Визначена «Стратегією економічного і соціального розвитку України на 2004-2015рр.» інноваційна орієнтованість розвитку економіки, до якої прагнуть більшість вітчизняних підприємств, потребує розробки та реалізації ними відповідної стратегії інноваційного розвитку, націлену на формування конкурентних переваг підприємства через впровадження нових підходів у організації діяльності підприємства. У «Загальнодержавній цільовій економічній програмі розвитку промисловості на період до 2017 року» створення системи прискореного інноваційного розвитку промисловості націлено на технологічне оновлення та формування платоспроможного ринку інноваційної продукції.
У структурі вітчизняної промисловості найбільшу питому вагу займає машинобудування, на яке припадає майже 15% загальної вартості реалізованої продукції. Практика здійснення інноваційної діяльності машинобудівними підприємствами характеризується суперечністю: з однієї сторони – потребою її активізації, а з іншої - недостатніми можливостями фінансування інноваційних проектів та складністю їх реалізації через техніко-технологічну застарілість засобів виробництва. Окреслені проблеми зумовлюють увагу до стратегічних аспектів інноваційного розвитку підприємств зарубіжних вчених - І. Ансоффа, К. Боумена, Д. Кемпбела, Г. Мінцберга, А. Томпсона та вітчизняних вчених - В. Аньшина, Л. Антошкіної, О. Бойка, М. Білопольського, І. Бузько, Е. Вєргілеса, М. Войнаренка, І. Герчикової, П. Забєліного, С. Зінченка, С. Злепка, І. Карпуня, В. Ландика, Л. Романюка, О. Тарути, А. Тибіня, Н. Ушенко, Р. Фатхутдінова, А. Шеховцової, А. Череп.
Зокрема потребують теоретичного переосмислення структури інноваційного процесу, подальшого удосконалення методичних засад стратегічного управління інноваційним розвитком підприємств та пошуку можливостей підвищення прибутковості на інтелектуально-інноваційній основі. Теоретична і практична значимість проблеми стали підставою для вибору теми дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана згідно з планом науково-дослідної роботи кафедри обліку і аудиту Запорізького національного університету «Розробка регіональних напрямів ефективності розвитку продуктивних сил в ринкових умовах» (2008-2009рр., номер державної реєстрації 01070010672, де автором запропоновано методичний підхід щодо формування стратегій інноваційного розвитку підприємствами машинобудування).
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є науково-теоретичне обґрунтування і розробка методичних засад і практичних рекомендацій щодо формування стратегій інноваційного розвитку підприємств машинобудування.
Реалізація поставленої мети визначила необхідність розв’язання наступних задач:
– розкрити теоретичні засади процесу формування стратегій підприємства;
– визначити стратегічні аспекти управління інноваційним розвитком підприємства;
– охарактеризувати методичні підходи до оцінки ефективності стратегій інноваційного розвитку підприємства;
– визначити тенденції інноваційного розвитку промислових підприємств;
– оцінити інноваційний потенціал підприємств машинобудування;
– розробити функціональну модель формування стратегій інноваційного розвитку підприємств;
– розробити методичні положення удосконалення виробничої складової у формуванні стратегії інноваційного розвитку підприємств машинобудування;
– обґрунтувати методичні засади забезпечення ефективності від впровадження інноваційної продукції на підприємстві.
Об’єктом дослідження є процес формування стратегій інноваційного розвитку підприємств машинобудування, а його предметом - сукупність теоретичних, методичних питань та практичних рекомендацій щодо формування стратегій інноваційного розвитку підприємств машинобудування.
Методи дослідження. У процесі дослідження використані методи системного аналізу (для дослідження теорії формування стратегій; методичних підходів до оцінки ефективності стратегій інноваційного розвитку); логічного узагальнення (при визначенні понять категоріального апарату); монографічний метод (для оцінки інновацій в компонентах структури підприємства); методи економічно-статистичного аналізу (для представлення змін розвитку підприємств машинобудування); економіко-математичного моделювання (для розробки та вдосконалення методичних підходів до формування стратегій інноваційного розвитку); методи інформаційно-логічного аналізу (при дослідженні процесу інноваційної діяльності; для оцінки сучасного стану діяльності підприємств машинобудування); методи системно-логічного аналізу (при розробці стратегій інноваційного розвитку підприємствами машинобудування), абстрактно-логічний метод (для побудови логіко-структурних схем та формулювання висновків); методи прогнозування (при обгрунтунтуванні методичних засад забезпечення ефективності від впровадження інноваційної продукції).
Наукова новизна одержаних результатів полягає у таких положеннях:
вперше:
– розроблено методичні засади прогнозування обсягу випуску інноваційної продукції в залежності від тривалості життєвого циклу, зумовленого насиченням ринку, що стане інформаційним підґрунтям для прийняття управлінських рішень щодо доцільності розробки виробничої програми продукції;
удосконалено:
– методичні положення щодо оцінки рівня конкурентоспроможності інноваційної продукції (на основі її споживчих і економічних параметрів та еластичності попиту), що можуть бути використані при економічному обґрунтуванні доцільності випуску інноваційної продукції на підприємствах машинобудування;
– методичні положення планування обсягу виробництва, яке базується на врахуванні впливу капіталу, праці та технології (знання), що відрізняється від існуючих використанням мультиплікатора інноваційності. Це дозволить обґрунтовувати виробничу програму випуску інноваційної продукції з урахуванням інноваційного потенціалу підприємства та ринкового попиту;
набули подальшого розвитку:
– структурно-логічна схема інноваційного процесу, яка відображає створення інновації, яка на відміну від існуючих не закінчується етапом виробництва, а удосконалюється через трансфер технологій, нарощуючи споживчий попит, тим самим подовжуючи життєвий цикл інновації, що є підґрунтям для впровадження управлінських заходів щодо покращення інновації після її впровадження у виробництво;
– теоретичні положення визначення інноваційного ефекту як сукупності часток фінансово-комерційного, бюджетного, науково-технічного, соціального, ресурсно-екологічного, податкового, виробничого та економічного ефектів, що закладає основи для врахування інноваційної складової при удосконаленні функціональних напрямів діяльності підприємства;
– алгоритм розробки та впровадження стратегії інноваційного розвитку підприємства, основу якого становить інтелектуально-інноваційна компонента, яка проходить через послідовні етапи (установчий, прогнозно-аналітичний, планування, реалізація, оцінка-контроль-коригування), що дозволить сформувати стратегію інноваційного розвитку, здатну забезпечити економічні інтереси підприємства.
Практичне значення отриманих результатів полягає у розробці підходів та рекомендацій, що становлять методичну основу розробки стратегій інноваційного розвитку підприємств та дозволяють оцінити їх рівень та ефективність реалізації. Висновки та рекомендації автора знайшли практичне використання в діяльності: Головного управління промисловості та розвитку інфраструктури Запорізької обласної державної адміністрації (довідка №817/01 від 10.03.2012 р.); підприємств машинобудування Запорізької області, зокрема ПАТ «Запоріжтрансформатор» (довідка №1/18-1020 від 05.06.2012 р.), КТ «Запорізький завод високовольтної апаратури» (довідка №2/09-105 від 31.05.2012 р.), ПАТ «Мотор Січ» (довідка №ФД/19525 від 14.05.2012 р.), ПАТ “Завод “Запоріжавтоматика” (довідка № 1627 від 08.05.2012р.); Запорізького національного університету – у науково-дослідницькій роботі – при виконанні наукової теми (довідка № 01-25/49 від 30.03.12р.) та в навчальному процесі - при викладанні дисциплін «Теорія економічного аналізу», «Інноваційний менеджмент», «Економічна статистика», «Статистика» (довідка №01-25/79 від 31.05.2012 р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею, у якій викладено авторський підхід до розв’язання важливого наукового завдання щодо формування стратегій інноваційного розвитку машинобудівними підприємствами. Внесок автора у наукових працях, опублікованих у співавторстві, конкретизовано у списку публікацій.
Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертаційного дослідження оприлюднені автором і отримали позитивну оцінку на міжнародних науково-практичних конференціях: «Проблеми і перспективи інноваційного розвитку економіки України» (м. Дніпропетровськ, 2009), «Теорія і практика сучасної економіки» (м. Черкаси, 2009), «Формування нового світового економічного порядку» (м. Тернопіль, 2009), «Інституційна природа ринкових трансформацій», (м. Чернівці, 2009), «Сучасні тенденції розвитку світової економіки» (м. Харків, 2009), «Економіка. Менеджмент і маркетинг невиробничої сфери: теорія, практика, перспективи», (м. Ялта, 2009) та Всеукраїнських науково-практичних конференціях: «Проблеми трансформаційної економіки» (м. Кривий Ріг, 2009), «Інноваційні ідеї молоді в соціально-економічному розвитку України ХХІ століття» (м. Запоріжжя, 2009), «Стратегія розвитку національної економіки в умовах зміни ролі та місця людини в системі суспільного виробництва» (м. Харків, 2010).
Публікації. Основні положення і результати дисертаційної роботи викладено у 18 наукових працях загальним обсягом 4,9 друк. арк. (особисто автору належить 3,4 друк. арк.), з яких 8 статей у періодичних фахових виданнях (загальним обсягом 3,0 друк. арк.), 1 стаття у колективній монографії, 9 тез науково-практичних конференцій.
Структура і обсяг дисертаційної роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел із 202 найменувань, 4 додатки. Загальний обсяг роботи становить 225 сторінок, із них 191 сторінку займає основний текст. Робота містить 32 рисунки, 62 таблиці.

bibliography

ВИСНОВКИ

Дисертаційна робота спрямована на вирішення важливої економічної проблеми – обґрунтування теоретико-методичних підходів щодо формування стратегій інноваційного розвитку підприємствами машинобудування. Вона узагальнює та розвиває теоретико-методичні засади стратегічного управління інноваційним розвитком через удосконалення виробничої компоненти.
Результати дослідження дозволили дійти таких висновків:
1. Узагальнення досліджень з питань стратегічного управління дозволило виділити основні підходи до визначення стратегії: як комплексного плану; моделі дій; набору правил для прийняття рішень; довгострокових цілей; напряму розвитку; як засобу підвищення конкурентних переваг. Процесний підхід до формування стратегій підприємства дозволяє розглядати його як послідовність наступних етапів: формування місії та визначення цілей; оцінки та аналізу стану підприємства; планування стратегії та визначення задач; реалізації планів та проведенні необхідних структурних змін; формування фінансового забезпечення; оцінки та контролю реалізації стратегії.
2. Стратегічні аспекти управління інноваційним розвитком підприємства обумовлені його особливостями, які пов’язані: з об’єктом управління – новими знаннями, які використовуються на виробництві; з підпорядкованістю - орієнтованістю формування стратегії інноваційного розвитку у відповідності до комплексної стратегії та напрямів інноваційної діяльності підприємства; із взаємодією – встановленню ієрархії цілей, здатних забезпечити інноваційний розвиток. Тому стратегічне управління інноваційним розвитком базується на використанні інтелектуального потенціалу, гнучкості та здатності підприємства адаптуватися до змін.
3. Методичні підходи до оцінки ефективності стратегій інноваційного розвитку базуються на визначенні комплексу критеріїв ефективності та розрахунку інтегрального показника ефективності, які взаємодоповнюють один одного. Принципами існуючих методичних підходів є багатовимірність (базуються на комплексній оцінці стратегії інноваційного розвитку), результативність (можливість обирати найбільш ефективну стратегію з можливих), об’єктивність (використання критеріїв ефективності, що дозволять реально оцінити результативність стратегії інноваційного розвитку).
4. Сучасний стан інноваційного розвитку промислових підприємств Запорізької області протягом 2007-2011рр. характеризується наступними тенденціями: зростанням інноваційної активності на 16,8%; збільшенням частки підприємств, що впроваджували інновації на 7,5%; зростанням витрат на 32%, притому найбільша питома частка у загальній сумі витрат припадає на капітальні вкладення в технічне переоснащення виробництва. Стримуючі фактори інноваційного розвитку промислових підприємств обумовлені невідповідністю потреб та можливостей реалізації інноваційних проектів із-за техніко-технологічної застарілості засобів виробництва, відсутності зв’язку між маркетинговими і технологічними інноваціями, превалювання фінансування за рахунок власних коштів, ймовірності ризику здійснення інноваційно-інвестиційної діяльності.
5. Об'єктивність оцінки інноваційного потенціалу може бути забезпечена лише при правильному виборі системи показників. Комплексно оцінити інноваційний потенціал дозволить використання інтегрального показника на основі його складових: кадрового, технічного, фінансово-економічного, інформаційно-комунікаційного. Зростання інноваційного потенціалу підприємств машинобудування Запорізької області від 0,5 до 1, вказує на можливість формування стратегії інноваційного розвитку.
6. При формуванні стратегії інноваційного розвитку підприємства важливим блоком є прогнозування обсягу випуску інноваційної продукції з урахуванням ринкових особливостей та інтересів підприємства. У роботі запропоновано методичні положення прогнозування фінансового результату від реалізації інноваційного продукту базувати на прогнозних даних обсягу виробництва, витрат матеріальних ресурсів, ціни та собівартості продукції. При цьому доведено доцільність проводити розрахунки з урахуванням життєвого циклу інноваційної продукції.
7. Методичні засади удосконалення виробничої складової у формуванні стратегії інноваційного розвитку підприємств машинобудування базується на доцільності врахування інноваційної складової. Це вбачається можливим через використання мультиплікатора інноваційності (M), який визначається методом регресійного аналізу та відображає залежність зростання виробництва від інноваційної діяльності. Значення M0 вказує на позитивну тенденцію зростання інноваційної діяльності, що свідчитиме про можливість випуску більшого обсягу інноваційної продукції, відповідно M