ФОРМУВАННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ ЛЮДСЬКОГО КАПІТАЛУ МОЛОДІ В КОНТЕКСТІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ

brief description

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНА УСТАНОВА “ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ ТА СТАЛОГО РОЗВИТКУ НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ”

На правах рукопису

ОГОРОДНИК НАДІЯ ПИЛИПІВНА

УДК 338.2 : 316.3

ФОРМУВАННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ ЛЮДСЬКОГО КАПІТАЛУ МОЛОДІ В КОНТЕКСТІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ

08.00.03 – економіка та управління національним господарством

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
економічних наук

Науковий керівник:
Куценко Віра Іванівна,
доктор економічних наук, професор

Київ – 2012

ЗМІСТ
ВСТУП ............................................................................................................... 3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ ЛЮДСЬКОГО КАПІТАЛУ МОЛОДІ.............................................................
11
1.1. Сутність людського капіталу молоді та його роль у забезпеченні сталого соціально-економічного розвитку України.......................................
11
1.2. Основні чинники формування людського капіталу в молоді в контексті концепції сталого розвитку..............................................................
35
1.3. Методичні підходи до дослідження людського капіталу молоді........... 50
Висновки до розділу 1....................................................................................... 67

РОЗДІЛ 2. ДІАГНОСТИКА ТА ОЦІНКА ЛЮДСЬКОГО КАПІТАЛУ МОЛОДІ УКРАЇНИ...........................................................................................
70
2.1. Аналіз та оцінка сучасного стану людського капіталу молоді.............. 70
2.2. Регіональні особливості людського капіталу молоді.............................. 91
2.3. Тенденції формування державної молодіжної політики в умовах забезпечення сталого розвитку...........................................................................
101
Висновки до розділу 2....................................................................................... 116

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ФОРМУВАННЯ ТА ЕФЕКТИВНОГО ВИКОРИСТАННЯ ЛЮДСЬКОГО КАПІТАЛУ МОЛОДІ
119
3.1. Моделювання перспективного розвитку людського капіталу молоді України................................................................................................................
119
3.2. Зарубіжний досвід формування молодіжної політики та шляхи його використання в Україні......................................................................................
137
3.3. Основні напрями вдосконалення формування та використання людського капіталу молоді.................................................................................
158
Висновки до розділу 3....................................................................................... 171

ВИСНОВКИ ..................................................................................................... 174
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ......................................................... 177
ДОДАТКИ........................................................................................................... 199

ВСТУП

Актуальність теми. Протягом останніх десятиріч у дослідженнях економістів, соціологів і політологів усе більше уваги приділяється проблемам забезпечення життєдіяльності як окремої людини, так і суспільства в цілому. Пріоритетності набувають проблеми захисту маргінальних верст населення, створення нових робочих місць, прискорення розвитку житлового будівництва та підвищення доступності житла, поліпшення охорони здоров’я, примноження людського капіталу суспільства. Поряд із цим не втрачають актуальності питання, пов’язані з проблемами молоді як категорії населення, що є рушійною силою суспільства і при цьому – найбільш незахищеною.
У сучасних умовах трансформації української економіки та соціальної сфери роль молоді в суспільному житті збільшується. Подібна тенденція характерна і для інших розвинених держав світу, де так званий молодіжний фактор стає все більш визначальним для розвитку економіки. Теперішній час, як ніякий інший, сприятливий для інвестування в людський капітал. Кожна країна світу насамперед має вкладати кошти в людський капітал молоді як фундамент розвитку економіки. Саме інвестиції в охорону здоров’я, освіту, фахове навчання та культуру молодої людини здатні позитивно вплинути на продуктивність праці та конкурентоспроможність вітчизняної економіки, інтеграцію України у світове співтовариство.
Процес формування та розвитку теорії людського капіталу пов’язаний з іменами відомих західних економістів Беккера Г., Вальраса Л., Кендрика Дж., Ліста Ф., Мак-Куллох Дж., Маршалла А., Мілля Дж., Петті У., Рікардо Д., Сміта А., Тюнена І., Уінштейна Т., Уолша Дж., Фарра У., Фішера І., Фішера С., Шманлезі К., Шульца Т. та інших. Значний внесок в її популяризацію та розвиток зробили науковці Росії, інших країн СНД: Добринін О., Дятлов С., Іванов М., Іллінський І., Іноземцев В., Капелюшніков Р., Критський М., Марцинкевич В., Сулейманова Л. та інші. У публікаціях цих учених розглядаються загальні підходи до аналізу людського капіталу. Однак спеціальні дослідження останнього в розрізі окремих соціальних груп, зокрема молоді, не виконуються.
Наукові підходи до управління суспільними системами розробляють такі науковці, як Алимов О., Бистряков І., Геєць В., Микитенко В., Пилипів В., Степаненко В., Хвесик М. Теоретичним та практичним аспектам управління у державній молодіжній політиці присвячені роботи Бородіної О., Головатого М., Перепелиці М. та інших. Зазначене стосується й учених-економістів України. У наукових працях Алимова О., Амоші О., Андрушківа Б., Антонюк В., Бандура С., Бережної І., Близнюка В., Богині Д., Бородіної О., Вовканича С., Голікової Н., Грішнової О., Дишлевого І., Дмитренка Г., Долішнього М., Євсєєвої О., Заяць Т., Каленюк І., Качали Т., Кліяненка Б., Коровського А., Куценко В., Лича В., Лібановової Е., Лісогор Л., Лук’янченка Н., Маляр Д., Мартякової О., Новак І., Новікової О., Онікієнка В., Перепелиці Н., Садової У., Семів Л., Ступеня М., Фащевського М., Удовиченка В., Царук І., Янковської Л. та інших досліджується стан рівня освіти, кваліфікації та здоров’я, культури населення, в окремих випадках – молоді, через призму їх впливу на зайнятість, а також розглядаються різні тлумачення поняття людського капіталу. Аналіз літературних джерел виявив, що поза увагою залишаються такі аспекти, як забезпечення належних шляхів удосконалення формування та використання людського капіталу молоді шляхом реалізації ефективної молодіжної політики в різних сферах. Таким чином, розкриття сутності формування, використання і визначення ефективності людського капіталу молоді в Україні набуває особливої актуальності.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукові результати, теоретичні положення і висновки дисертаційного дослідження пов’язані з тематикою науково-дослідних робіт: Державної установи «Інститут економіки природокористування та сталого розвитку Національної академії наук України», зокрема темами: «Оцінка суспільних проблем сталого розвитку територій» (державний реєстраційний номер 0111U000326), у межах якої автором визначено підходи до дослідження ролі молоді в забезпеченні сталого розвитку, методику інтегральної оцінки рівня розвитку сфери культури та обґрунтовано шляхи подальшого розвитку останньої в умовах глобалізаційних викликів; «Теоретико-методологічні та прикладні основи забезпечення техногенної і екологічної безпеки у вимірах сталого розвитку» (державний реєстраційний номер 0111U000330), де розкрито функції екологічної культури у забезпеченні суспільної безпеки; Ради по вивченню продуктивних сил України Національної академії наук України, а саме: «Просторовий розвиток продуктивних сил України та удосконалення їх системної організації» (державний реєстраційний номер 0108U009959), відповідно до якої обґрунтовано шляхи використання людського капіталу в молодіжному середовищі регіону, зокрема проаналізовано тенденції і проблеми просторового розвитку сфери освіти.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розроблення теоретико-методологічних засад і практичних рекомендацій щодо вдосконалення інструментарію управління процесами формування та використання людського капіталу молоді як провідного чинника сталого соціально-економічного розвитку країни.
Досягнення зазначеної мети реалізується через розв’язання таких завдань:
• розкрити сутність понять людський капітал і людський капітал молоді, окреслити основні принципи їх взаємозалежності та взаємодії;
• проаналізувати існуючі наукові підходи до визначення ролі людського капіталу молоді в забезпеченні сталого розвитку;
• розробити методологічні підходи до виявлення зовнішніх і внутрішніх чинників, які впливають на особливості формування й використання людського капіталу молоді;
• здійснити оцінку сучасного стану людського капіталу молоді на загальнодержавному та регіональному рівнях і виявити можливі резерви підвищення ефективності його використання;
• проаналізувати та узагальнити наукові наробки, законодавчі акти, щодо інституціонального забезпечення процесів формування та використання людського капіталу молоді;
• розробити модель перспективного формування людського капіталу молоді в контексті сталого соціально-економічного розвитку;
• обґрунтувати пріоритетні напрями управління процесами формування та використання людського капіталу молоді.
Об’єктом дослідження є процес формування та використання людського капіталу молоді в контексті забезпечення сталого розвитку держави.
Предметом дослідження є теоретико-методологічні засади та практичні підходи до управління процесами формування та використання людського капіталу молоді.
Методи дослідження. Методологічну основу дослідження становлять фундаментальні положення сучасної економічної теорії, теорії людського та соціального капіталу, концепції провідних шкіл економічної науки, наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених.
Для досягнення поставленої мети та визначених завдань використано такі методи: абстрактно-логічний, включаючи прийоми аналізу та синтезу, узагальнення – для здійснення огляду літературних джерел, уточнення сутності основних понять і категорій, дослідження вітчизняного та зарубіжного досвіду; індексного економіко-статистичного аналізу, статистичної та рейтингової оцінки, групування ― для інтегральної оцінки масштабів диференціації та ранжування територій країни за рівнем розвитку людського капіталу молоді; інституціонального аналізу ― для обґрунтування напрямів інституалізації молодіжної політики; графічний і картографічний ― для наочного відображення показників.
Інформаційною базою дослідження є статистичні матеріали Державної служби статистики України та нормативно-правові акти Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства молоді та спорту України, обласних державних адміністрацій, дослідження вітчизняних і зарубіжних науковців, інші аналітичні матеріали та Інтернет-ресурси.
Наукова новизна одержаних результатів. У дисертаційній роботі здійснено обґрунтування теоретико-методологічних засад і практичних рекомендацій щодо вдосконалення інструментарію управління процесами формування та використання людського капіталу молоді для забезпечення ефективної соціально-економічної політики держави, становлення її потужного людського капіталу. Найсуттєвішими результатами, які характеризують наукову новизну дослідження та особистий внесок дисертанта, є наступні:
вперше:
• запропоновано методичний підхід до визначення інтегрального показника людського капіталу молоді, що дає змогу здійснити ранжування (групування) та визначити рейтинг регіону за станом розвитку людського капіталу молоді, а також є підґрунтям для прийняття відповідних управлінських рішень у сфері соціально-економічному розвитку України та її регіонів;
удосконалено:
• наукову дефініцію людський капітал молоді, що, на відміну від існуючих, розглядається як джерело людського капіталу майбутніх поколінь, сформоване на основі накопичення інтелектуальних здібностей, професійних навичок, певного рівня здоров’я та культурно-моральних якостей. Характерними особливостями молоді як носія людського капіталу є висока здатність до навчання, гнучкість, адаптивність, мобільність (як соціальна, так і територіальна), підвищена сприйнятливість до інновацій, а також наявність значних потенційних можливостей для формування та подальшої реалізації всіх умінь і навичок;
• структуру капіталу молоді, яка, на відміну від наявної, включає: капітал здоров’я молодого покоління, освітній, культурний (духовно-моральний) і трудовий капітали;
• методологічні підходи до побудови системи моніторингу процесів формування людського капіталу молоді в контексті забезпечення сталого розвитку країни та її регіонів, принципи та шляхи його реалізації;

набули подальшого розвитку:
• перелік показників, які характеризують основні компоненти людського капіталу молоді, що об’єднуються в цілісну систему та базові моделі його розвитку й відтворення, а саме особистісну (індивідуальну), корпоративну і регіональну (національну);
• шляхи підвищення ефективності управління людським капіталом молоді, його формуванням і використанням у контексті забезпечення сталого соціально-економічного розвитку, а також методичні підходи до визначення стратегічних напрямів розвитку людського капіталу молоді на довгострокову перспективу з урахуванням взаємодії факторів зовнішнього та внутрішнього середовища.
Практичне значення одержаних результатів. Науково-методичні розробки і рекомендації автора використано у процесі виконання комплексних фундаментальних досліджень: Державної установи «Інститут економіки природокористування та сталого розвитку Національної академії наук України» (довідка № 01-11/305 від 17.12.2012 р.); Ради по вивченню продуктивних сил України Національної академії наук України» (довідка № 01-11/109 від 17.01.2011 р.); матеріали дисертаційного дослідження знайшли відображення при підготовці пропозицій Головного управління у справах сім’ї, молоді та спорту КМДА до Програми соціально-економічного розвитку м. Києва на 2012 рік, затвердженої рішенням Київської міської ради від 29.12.2011 №1099/7335 (довідка № 1156 від 18.10.2012 р.). Теоретико-методологічні та прикладні положення дисертаційної роботи застосовано Київським молодіжним центром праці у ході підготовки пропозицій до Міської цільової програми підтримки сім’ї та молоді на 2012–2016 роки (довідка № 280-10/12 від 16.10.2012 р.); напрями розвитку професійно-кваліфікаційного та освітнього рівня молоді – Всеукраїнською молодіжною громадською організацією «Студентська платформа» для підготовки пропозицій до Плану заходів з виконання у 2012 році Національної програми сприяння розвитку малого підприємництва в Україні, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 №331-р (довідка № 364 від 17.10.2012 р.); Рівненським обласним центром зайнятості – при підготовці пропозицій до розділу «Соціальний розвиток, забезпечення реалізації в області державної політики в соціальній та гуманітарній сферах» Програми економічного та соціального розвитку Рівненської області на 2012 рік, затвердженої рішенням обласної ради від 30.12.2011 р. №539, а при розробці Програми зайнятості населення Рівненської області на 2012–2014 роки від 30.03.2012 р. №586 та Програми підтримки молоді в області на 2009–2015 роки від 23.01.2009 р. №1083 (довідка № 418-10/12 від 11.10.2012 р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею, в якій викладено авторські розробки щодо вдосконалення інструментарію управління процесами формування та використання людського капіталу молоді. Опубліковані наукові праці містять положення, висновки та пропозиції, сформульовані особисто автором, і відображають його конкретний внесок у розвиток економічної науки.
Усі висновки та положення, що виносяться на захист, одержані автором особисто, а з наукових праць, опублікованих у співавторстві, використані лише ті ідеї і розробки, які є результатом власних досліджень.
Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дисертаційного дослідження апробовано на восьми наукових та науково-практичних конференціях, зокрема: Міжнародній науковій конференції «Розвиток продуктивних сил України: від В.І. Вернадського до сьогодення» (м. Київ, 20 березня 2009 р.), Міжнародній науковій конференції «Шляхи та інструменти модернізаційного прориву економіки України» (м. Одеса, 21–22 жовтня 2010 р.), V Міжнародній науковій конференції «Суспільно-географічні проблеми розвитку продуктивних сил України» (м. Київ, 21–23 жовтня 2010 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасні тенденції економічної теорії і практики: світовий досвід та вітчизняні реалії» (м. Херсон 18–19 листопада 2010 р.), XIV Всеукраїнській науково-практичній конференції «Молодь, освіта, наука культура і національна самосвідомість в умовах європейської інтеграції» (Київ, 12–13 травня 2011 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Україна: Схід–Захід – проблеми сталого розвитку» (м. Донецьк, 26–27 травня 2011 р.), XV Всеукраїнській науково-практичній конференції «Молодь, освіта, наука культура і національна самосвідомість в умовах європейської інтеграції» (м. Київ, 25–26 квітня 2012 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Пріоритетність соціального розвитку економіки регіону» (м. Івано-Франківськ, 27–28 вересня 2012 р.).
Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 17 наукових праць загальним обсягом 3,9 друк. арк., з яких 3,8 друк. арк. належить особисто авторові, з них 2 колективні наукові монографії, 7 статей у наукових фахових виданнях, 8 – у матеріалах наукових конференцій.

bibliography

ВИСНОВКИ
У дисертаційній роботі здійснено теоретичне узагальнення та вирішено наукове завдання щодо вдосконалення інструментарію управління процесами формування й використання людського капіталу молоді в Україні, з урахуванням її соціальних потреб, національних традицій, а також соціально-економічних орієнтирів довгострокового перспективного розвитку.
На основі одержаних теоретичних, методологічних і практичних результатів зроблено такі висновки:
1. Виявлено, що в економічній теорії не існує єдиного підходу до визначення категорії людський капітал молоді, під яким розуміють капітал, носієм якого є молодь, що зумовлює його певні особливості, а саме: високу здатність до навчання, гнучкість, адаптивність, мобільність (як соціальну, так і територіальну), підвищену сприйнятливість до інновацій, а також наявність у зв’язку з віком значних потенційних можливостей для формування та подальшої реалізації всіх умінь і навичок, котрі дають змогу використовувати цей капітал протягом максимально тривалого періоду часу.
2. У контексті новітньої парадигми концепції сталого розвитку людський капітал досліджено з позиції взаємозв’язку між сталістю і рівністю можливостей у суспільстві. З’ясовано, що головною суспільною метою є становлення сучасної людини, діяльність якої спрямована на розвиток ефективних форм життєдіяльності, включаючи духовні, культурні та господарські її складові, а також формування громадянського суспільства з розвинутою функцією збереження довкілля. Накопичення освітньої та культурної складових людського капіталу повинно супроводжуватися імплементацією в суспільстві ідеології сталого розвитку шляхом модернізації змісту навчання, активного поширення екологічної культури тощо.
3. Ураховуючи переваги та недоліки існуючих методичних підходів до комплексної оцінки економічних і суспільних явищ (потенціалу країни та її регіонів, рівня соціогуманітарного розвитку тощо), для оцінки динаміки та масштабів територіальної диференціації величини людського капіталу молоді обґрунтовано доцільність використання методики індексного економіко-статистичного аналізу, яка передбачає покроковий розрахунок індексів індивідуальних показників-індикаторів, визначення на їх основі групових інтегральних індексів і зведення останніх до єдиного інтегрального індексу. Уточнено перелік показників, що характеризують основні компоненти людського капіталу молоді, удосконалено методичні підходи до розрахунку інтегральних індексів.
4. Визначено, що параметри людського капіталу молоді залежать від її демографічних характеристик, стану здоров’я, освітнього і культурного рівня тощо. Характерними ознаками зазначених компонентів в Україні є: скорочення абсолютної кількості молодих людей унаслідок істотного падіння народжуваності в 1990-х роках і першій половині минулого десятиліття; зростання захворюваності відповідних вікових груп населення, у тому числі поширення хронічних хвороб, а також спричинених асоціальними явищами (алкоголізмом, наркоманією, тютюнопалінням та ін.); підвищення рівня освіти молоді (охоплення нею і тривалості навчання) та водночас погіршення її якісних параметрів, про що, крім іншого, свідчить аналіз ситуації на ринку праці. Використано індексний економіко-статистичний аналіз оцінки динаміки та масштабів територіальної диференціації величини людського капіталу молоді, здійснено відповідну класифікацію на шість груп регіонів.
5. Обґрунтовано, що в інституціональному забезпеченні процесів формування людського капіталу молоді визначальними є саме державні структури. У свою чергу, недержавні організації можуть співпрацювати з органами державної влади через участь у різних формах соціального діалогу, а також надання певних видів соціальних послуг. З’ясовано, що в Україні сформована нормативно-правова база реалізації державної молодіжної політики, проте окремі положення законодавства потребують доопрацювання з урахуванням нинішніх реалій і світового досвіду та існує необхідність розроблення державної програми її впровадження.
6. Аргументовано, що прийняття управлінських рішень у сфері формування та розвитку людського капіталу молоді повинно базуватися на моделюванні відповідних процесів на трьох базових рівнях: особистісному (індивідуальному), корпоративному та регіональному (національному). Індивідуальна модель наводить характеристики особистості як об’єкта інвестицій у його біологічний, соціальний, культурний та інші види капіталу з боку сім’ї та різноманітних суспільних інститутів; корпоративна – відображає роль і функції сучасної соціально орієнтованої організації у формуванні людського капіталу як шляхом ефективного управління розвитком персоналу, так і за рахунок активної участі в суспільних процесах (соціальне партнерство, благодійництво); регіональна (національна) – консолідовано відображає основні напрями державної політики щодо формування сукупного людського капіталу молоді певної території чи країни загалом.
7. З’ясовано, що на сучасному етапі еволюції молодіжної політики переважає її розширена так звана орієнтована на всіх концепція, яка має мобілізаційний характер і передбачає три взаємопов’язані напрями: збереження, відтворення та активне використання людського капіталу молоді як ключове завдання гарантування національної безпеки; підвищення рівня життя населення як найважливіший елемент національної ідеї; формування та реалізація ефективної єдиної політики щодо молоді, котра є головним засобом відтворення людського капіталу з попередньо визначеними заданими якостями й властивостями.
8. Досліджено, що пріоритетами у формуванні та використанні людського капіталу молоді повинні бути: зміцнення здоров’я та пропаганда здорового способу життя; підвищення престижу молодої сім’ї; підтримка молодих фахівців (передусім у сільській місцевості); державна допомога у вирішенні житлових проблем; активне залучення молоді в соціальну практику та інформування її про потенційні можливості самореалізації в Україні; допомога діяльності молодіжних громадських об’єднань; інтеграція в соціальне життя суспільства молодих людей, що потрапили у складні життєві ситуації, їх соціальний захист; формування духовного світу молоді, виховання патріотизму, активної життєвої позиції.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Атрощенко Б. Історія молодіжної політики незалежної України пишеться вже зараз / Б. Атрощенко, В. Коваленко // Сіверянський літопис. – 2006. – №6. – С. 112–114.
2. Бакаєв О. Деякі концептуальні проблеми молодіжної політики в Україні /О. Бакаєв // Розбудова держави. – 1996. – № 1. – С. 13–20.
3. Балакірєва О.М. Державна молодіжна політика як важливий напрям діяльності владних інститутів щодо розв’язання проблем молоді в сучасній Україні / О.М. Балакірєва, В.А. Головенько // Український соціум. – 2006. – № 6. – С. 149–150.
4. Беккер Г.С. Теория распределения времени/ Г.С. Беккер //Вехи экономической жизни. Рынки факторов производства / под ред. В.М. Гальперина. – С.-Пб.: Экономическая школа, 2000.
Т.3. – 2000. – 507 с.
5. Беккер Г.С. Экономический взгляд на жизнь. Лекция лауреата Нобелевской премии в области экономических наук за 1992 г./ Г.С. Беккер // Вестник Санкт-Петербургского университета. – 1993. – Серия 5. – Вып. 3.
6. Богомаз К.Ю. Формування політичної культури української молоді в умовах незалежної держави/ К.Ю. Богомаз // Етнополітологія в Україні: здобутки, проблеми, перспективи. – К. – 2004. – С. 221–225.
7. Бондаренко О.Г. Моніторинг як основний метод дослідження ринку праці для оцінки людського потенціалу у державі / О.Г. Бондаренко // Честь і закон. – 2003.– №3. – С. 134.
8. Бородін Є.І. Держава і молодь: історія ювенального законодавства в Україні (середина 80-х – початок 90-х років ХХ ст.) / Є.І. Бородін. – К.: Український центр політичного менеджменту, 2004. – 243 с.
9. Бородін Є.І. Державна молодіжна політика в Україні у 1991-2003 рр.: урядові програми /Є.І. Бородін // Історія та археологія (Вип.12) /Вісник Дніпропетровського університету. – Донецьк, 2004. – №5. – С. 98–108.
10. Бородін Є.І. Історія формування державної молодіжної політики в Україні (1991–2004 рр.): [моногр.] / Є.І. Бородін – Д.: Герда, 2006. – 387 с.
11. Бунак В.В. Антропология. Практический курс / В.В. Бунак. – М., 1941. – 367 с.
12. Бушуев В.В. Энергоинформационные основы устойчивого развития (на примере российских регионов) / В.В. Бушуев, В.С. Голубев, Ю.Г. Селюков. – М.: Издательство ИАЦ “Энергияˮ, 2005. – 58 с.
13. Бушуев В.В. Индексы социогуманитарного развития: Россия и мир / [В.В. Бушуев, В.С. Голубев, В.П. Зволинский, А.М. Тарко] // Общественные науки и современность. – 2008. – № 2. – С.143–155.
14. Геец В.М. Общество, государство и экономика: единство и противоречия / В.М. Геец. –М.: Институт экономики РАН, 2012. – 66 с.
15. Геєць В.М. Суспільство, держава, економіка: феноменологія взаємодії та розвитку/ В.М. Геєць. – К., 2009. – 864 с.
16. Геєць В.М. Пріоритети національного економічного розвитку в контексті глобалізаційних викликів: монографія: у 2 ч. / за ред. В.М. Гейця, А.А. Мазаракі. ― К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2008.
Ч. 2. ― 2008. ― 273 с.
17. Гикава Г. Особливості соціального становлення молоді/ Г. Гикава// Соціальний педагог. – 2008. – № 12(грудень). – С. 58–60.
18. Головатий М.Ф. Соціологія молоді: Курс лекцій / М.Ф. Головатий – К.: МАУП, 2006. – 304 с.
19. Головатий М.Ф. Формування державної молодіжної політики в сучасній Україні (політологічний аналіз): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра. політ. наук: спец. 23.00.02. “Політичні інститути та процесиˮ / М.Ф. Головатий. – К., 1996. – 31 с.
20. Головатий М.Ф. Молодіжна політика в Україні: проблеми оновлення/ М.Ф. Головатий. – К.: Наук. думка, 1993. – 325 с.
21. Головне управління охорони здоров’я м. Київ [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www3.health.kiev.ua/noname-111.html.
22. Горбачев М.С. Молодежь – творческая сила революционного обновления/ М.С. Горбачев. – М., 1997. – 125 с.
23. Грішнова О.А. Економіка праці та соціально-трудові відносини : підручник / О.А. Грішнова. – [5-тє видання]. – К.: Знання, 2011. – 390 с.
24. Грішнова О.А. Людський капітал: формування в системі освіти і професійної підготовки/ О.А. Грішнова – К.: Т-во “Знання”, КОО, 2001. – 254 с.
25. Громова А.И. Молодежь в обществе/ А.И. Громова, С.Н. Иконникова, В.Г. Лисовский // Человек и общество. Социальные проблемы молодежи. –1969. – № 3. – С. 3–12.
26. Декларація “Про загальні засади державної молодіжної політики в Україні” зі змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 9 лютого 2006 року № 3421-IV [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/T285900.html.
27. Декларація “Про загальні засади державної молодіжної політики в Україні” // Відомості Верховної Ради. – 1993. – № 16. – Ст. 166.
28. Демографічна ситуація. Статистична інформація [Електронний ресурс]. ― Режим доступу: www.ukrstat.gov.ua.
29. Держава і молодь [Електронний ресурс]. ― Режим доступу: http://www.mar.org.ua/derzhava-molod.html.
30. Державна доповідь про становище дітей в Україні за підсумками 1997 року. – К.: Український ін-т проблем сім’ї та молоді, 1998. – 150 с.
31. Державна доповідь про становище дітей в Україні за підсумками 1998 року. – К.: Український ін-т проблем сім’ї та молоді, 1999. – 120 с.
32. Державна доповідь про становище дітей в Україні за підсумками 2002 року. – К.: Державний ін-т проблем сім’ї та молоді, 2003. – 232 с.
33. Державна молодіжна політика: регіональний аспект: матеріали Міжнар. наук.-практ. конф., (Харків, 23-24 квітня 2008 р.) / ХарРІ НАДУ “Магістрˮ [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ispr.org.ua/doci/regional.pdf.
34. Державна цільова соціальна програма “Молодь Україниˮ на 2009–2015 роки Кабінет міністрів України Постанова від 28 січня 2009 р. № 41 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://dsmsu.gov.ua/index/ru/material/7612.
35. Державна щорічна доповідь Президентові України, Верховній Раді, Кабінету Міністрів України про становище молоді в Україні “Молодь в умовах становлення незалежної Україниˮ (1991–2011 рр.) – К.: Державний ін-т сімейної та молодіжної політики, 2011. – 316 с.
36. Державна щорічна доповідь Президенту України, Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України про становище молоді в Україні за підсумками 2009 р. [редкол.: Н.Ф. Романова (голова) та ін.] / М-во України у справах сім’ї, молоді та спорту, Держ. ін-т розв. сім’ї та молоді. – К.: ТОВ “Основаˮ, 2010. – 156 с.
37. Державний комітет статистики України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.ukrstat.gov.ua.
38. Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.molod-kredit.gov.ua/stats.php.
39. Димитров М.Ф. Пріоритетні напрями молодіжної політики у діяльності державних місцевих структур та громадських організацій // Проблеми освіти: наук.-метод. зб.; гол. ред. В.Г. Кремень / М.Ф. Димитров. – К., 2006. – Вип. 44. – С. 63–66.
40. Добрынин А.И. Методология человеческого капитала/ А.И. Добрынин, С.А. Дятлов, С.А. Курганский // Экономика образования. Международный периодический журнал. – Кострома. – 1999. – № 1. – С. 10.
41. Добрынин А.И. Производительные силы человека: структура и формы проявления/ А.И. Добрынин, С.А. Дятлов, В.А. Коннов. – С.-Пб.: Изд-во СПбУЭФ, 1992. – 126 с.
42. Добрынина В.И. Воспитание личности управляемый процесс / В.И. Добрынина //Социальное управление и молодежь. – М., 1969. – C. 28–39.
43. Доклад о выполнении в Украине Конвенции ООН о ликвидации всех форм дискриминации в отношении женщин (6-7 объединенный периодический доклад) / М-во Украины по делам семьи, молодежи и спорта / Гос. Ит-т развития семьи и молодежи; под ред. Л. Е. Леонтьева, А. В. Толстокорова. – Харьков: Фолио, 2007. – 79 с.
44. Доклад о человеческом развитии 2011. Устойчивое развитие и равенство возможностей: лучшее будущее для всех. / ПРООН. ― М., Из-во «Весь Мир», 2011. ― 188 с.
45. Донченко Т.О. Формування державної молодіжної політики в Україні: історико-правовий аспект / Т.О. Донченко // Наукові праці. – К.– 2009. – Т. 125. – Вип. 112. – С. 141–143.
46. Доповідь про виконання в Україні Конвенції ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок. Проект: Шоста періодична доповідь. – К.: Український ін-т соціальних досліджень, 2001. – 87 с.
47. Дослідження, проведене Державним інститутом розвитку сім’ї та молоді “Ставлення молоді до здорового способу життяˮ (2010 р.) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.mzz.com.ua/.
48. Доценко О.С. Практикум з загальної теорії статистики: навчальний посібник / О.С. Доценко. – Севастополь : СевНТУ, 2010. – 204 с.
49. Дошкільні заклади України у 2011 році : [стат. бюл.] / Держ. служба статистики України ; відп. за вип. І.В. Калачова. ― К.: Державна служба статистики України, 2012. ― 86 с.
50. Дудіна О.О. Деякі проблеми репродуктивного здоров’я населення України / О.О. Дудіна, Р.О. Моісеєнко // Україна. Здоров’я нації. – 2008. – № 3–4.(7–8). – С. 2834.
51. Дудіна О.О. Репродуктивне здоров’я молоді/ О.О. Дудіна, Р.О. Моісеєнко // Звіт Міністерства охорони здоров’я України. – К. – 2010.
52. Економіко-математичне моделювання: [навч. посібн.]; за ред. О.Т. Іващука. – Тернопіль: ТНЕУ “Економічна думкаˮ, 2008. – 704 с.
53. Економічна активність населення України у 2011 р.: [стат.зб.] / Держ. служба статистики України. ― К.: Державна служба статистики України, 2012. – 203 с.
54. Економічна енциклопедія: у 3 томах: [ред. кол.: С.В. Мочерний (відп. ред.) та ін.]. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2001.
Т. 2. – 2001. – 848 с.
55. Економічний простір і динаміка розвитку продуктивних сил України: теоретико-методологічні основи дослідження: [моногр.] / [С.І.Бандур, І.К.Бистряков, Б.М.Данилишин та ін.]; за заг. ред. д-ра екон. наук, проф., чл.-кор. НАН України Данилишина Б.М. – К.: РВПС України НАН України, 2008. – 220 с.
56. Єріна А.М. Статистичне моделювання та прогнозування: [навч. посібн.] / А.М. Єріна. — К.: КНЕУ, 2001. — 170 с.
57. Жигайло Н.І. Діяльність центрів соціальних служб для молоді // Соціальна педагогіка: [навч. посібн.] / Н.І. Жигайло. –Л., 2007. – С. 133–143.
58. Житловий фонд України у 2010 році : [стат. бюл.] / [відпов. за вип. І.В. Калачова]. ― К.: Державна служба статистики України, 2011. ― 375 с.
59. За даними “Глобальної доповiдi про становище у сфері алкоголю i здоров’я у 2010 р.ˮ / ВООЗ [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.mnru.mk.ua/viewstory.php?sid=83644.
60. Забезпечення рівних можливостей та прав дітей в умовах зростання ризиків бідності населення: Державна щорічна доповідь про становище дітей в Україні за підсумками 2009 р. – К.: Державний ін-т розвитку сім’ї та молоді, 2010. – 152 с.
61. Загальноосвітні навчальні заклади України на початок 2010/11 навчального року : [стат. бюл.] / [відп. за вип. І.В. Калачова]. ― К.: Державна служба статистики України, 2011. ― 100 с.
62. Заклади культури, мистецтва, фізкультури та спорту України у 2011 році: [стат.бюл.]. – К.: Державна служба статистики України. – 2012. – 92 с.
63. Заклади охорони здоров’я та захворюваність населення України у 2010 році: [стат. зб.]. – К.: Державна служба статистики України, 2011. ― 86 с.
64. Заклади охорони здоров’я та захворюваність населення України у 2011 році: [стат. зб.]. – К.: Державна служба статистики України, 2012. – 89 с.
65. Закон України “Про освіту” від від 23.05.1991 № 1060-XII [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1060-12.
66. Захист і забезпечення дотримання житлових та майнових прав дітей: тематична Державна доповідь про становище дітей в Україні за підсумками 2001 року / кол. авторів: Ж.В.Петрочко та О.О.Яременко (керівники) та ін. – К.: Державний ін-т проблем сім’ї та молоді, 2002.– 165 с.
67. Заяць Т.А. Національний ринок праці та його молодіжний сегмент: методологія, практика, перспективи розвитку: [моногр.] / Т.А. Заяць, В.Л. Жаховська / за ред. акад. НАН України, д.е.н., проф. Б.М. Данилишина. — К.: Фенікс, 2008. – 312 с.
68. Зінченко А. Державна молодіжна політика: історія формування, проблеми, перспективи / А. Зінченко // Політичний менеджмент. – 2007. – № 1. – С. 185 – 186.
69. Избыточный вес и ожирение среди детей [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.who.int/dietphysicalactivity/childhood/en/ Accessed August 5, 2010.
70. Иконникова С.Н. Молодежь: социологический и социально-психологический анализ / С.Н. Иконникова. – Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1974. – 166 с.
71. Ильинский И.В. Инвестиции в будущее: образование в инновационном воспроизводстве/ И.В. Ильинский. – С.-Пб.: Изд. СПбУЭФ, 1996. – 396 с.
72. Ильинский И.М. Молодежь как будущее России в категориях войны / И.М. Ильинский // Знание. Понимание. Умение. – 2005. – № 3. – С. 5–17.
73. Индикаторы для образования в интересах устойчивого развития [Електронний ресурс]. ― Режим доступу: http:/www.unece.org/env/ SustainableDevelopment.
74. Ілляшенко С.М. Сутність, структура і методичні основи оцінки інтелектуального капіталу / С.М. Ілляшенко // Економіка України. ― 2008. ― № 11. ― С. 16–26.
75. Ільченко Н.М. Деякі аспекти формування механізму реалізації державної політики України в галузі засобів масової інформації // Державне будівництво: електрон. наук. фахове видання ХарРІ НАДУ. – Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістрˮ, 2007. – № 2.
76. Інтеграція молоді в сучасні економічні відносини: Щорічна доповідь Президентові України, Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України про становище молоді в Україні (за підсумками 2000 року) / В.І. Цибух, Т.В. Безулик, І.Л. Демченко, О.О. Яременко. – К.: УІСД, 2001. – 166 с.
77. Інформаційне забезпечення державного та регіонального соціального управління : [моногр.] / [О.Г. Осауленко, О.Ф. Новікова, Н.С. Власенко, І.В. Калачова та ін.] / НАН України. Ін-т економіки пром-сті; Держкомстат України. ― Київ: Донецьк, 2004. ― 656 с.
78. Карнаух А.А. Молодіжна політика: проблеми та перспективи / А.А. Карнаух // Віче. – 2007. – № 18. – С. 47–48.
79. Квартирний облік та кількість наданих квартир в Україні у 2011 році: стат. бюл. / Держ. ком. статистики України. ― К.: Держкомстат України, 2012. ― 103 с.
80. Кендрик Дж. Совокупный капитал США и его формирование/ Кендрик Дж. – М.: Прогресс, 1978. – 275 с.
81. Комплексний демографічний прогноз України на період до 2050 р. / [за ред. чл.-кор. НАНУ, д.е.н., проф. Е.М. Лібанової]. ― К.: Український центр соціальних реформ, 2006. ― 138 с. [Електронний ресурс]. ― Режим доступу: http://www.idss.org.ua/public.html.
82. Кон И.С. Молодежь // Философский энциклопедический словарь / И.С. Кон ; [ред. кол.: С.С. Аверинцев и др.]. – 2-е изд. – М., 1989.
83. Конституція України: коментар законодавства України про права та свободи людини і громадянина: [навч. посібн.]/ [авт.-уклад. М. І. Хавронюк]. – [2-ге вид., переробл. і допов.]. – Офіц. текст. – К.: В-во А. С. К., 2003. – 384 с.
84. Кривчик Г.Г. Молодіжна політика в Україні у дзеркалі історизму і об'єктивності / Г.Г. Кривчик // Грані. – 2006. – № 6. – С. 153–155.
85. Кулинич Р.О. Статистична оцінка чинників соціально-економічного розвитку / Р.О. Кулинич. – Київ: Знання, 2007. – 311 с.
86. Куценко В.І Людський капітал як фактор соціального захисту населення :проблеми зміцнення/ В.І. Куценко, Г.І. Євтушенко// Зайнятість та ринок праці: Міжвідомчий науковий збірник. – 1999. – №10. – С.136–145.
87. Куценко В.І Соціальний вектор економічного розвитку: [моногр.] / В.І. Куценко. – К.: Наукова думка, 2010. – 735 с.
88. Куценко В.І. Менеджмент – важливий чинник підвищення конкурентоспроможності національної економіки / В.І. Куценко , Г.І. Євтушенко // Національне господарство України: теорія та практика управління: [зб. наук. праць] / ДУ “Інститут економіки природокористування та сталого розвитку НАН України”. – К.: ДУ ІЕПСР НАН України, 2012. – 19–33 с.
89. Куценко В. І. Соціальна безпека в контексті сталого розвитку / В. І. Куценко, В. П. Удовиченко. ― Чернігів: Видавець Лозовий В.М., 2011. ― 656 с.
90. Куценко В.І. Сталий розвиток: стратегія і тактика формування через призму соціогуманітарної сфери / В.І. Куценко; за наук. ред. д.г.-м.н., проф. С.О. Лизуна / ДУ «Інститут економіки природокористування та сталого розвитку НАН України». – К.: ДУ ІЕПСР НАН України, 2012. – 168 с.
91. Лазос К.Д. Молодежная политика в Европейском сообществе: структуры и подготовка молодежных работников / К.Д. Лазос; пер. с англ. под ред. А.А. Яременко, Н.Ф. Головатого. – К.: Укр. НИИ проблем молодежи, 1994. – 295 с.
92. Левківський К. Освіта для сталого розвитку / К. Левківський, С. Степаненко, Н. Тимошенко // Вища школа : науково-практичне видання. ― 2007. ― № 5. ― С. 17–26.

93. Лисовский В.Т. Эскиз к портрету: жизненные планы молодежи / В.Т. Лисовский. – М., 1962. – 208 c.
94. Майданік І.П. Українська молодь на ринках праці зарубіжних держав / І.П. Майданік. – К.: Ін-т демографії та соціальних досліджень ім. М.В. Птухи НАН України, 2010. – 176 с.
95. Макконел К.Р. Экономикс: принципы, проблемы и политика / К.Р. Макконел, С.Л. Брю. – М: Республика, 1992.
Т.2. – 1992.– 400 с.
96. Маркосян А.А. Вопросы возрастной физиологии: [текст] / А.А. Маркосян. – Москва: Просвещение, 1974. – 224 с.
97. Маршалл А. Принципы политической экономии / А. Маршалл. – М.: Прогресс, 1993.
Т. 1 – 1993. – 415 с.
98. Міністерство охорони здоров’я України, ДУ “Український центр профілактики і боротьби зі СНІДом МОЗ Україниˮ, ДУ “Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського НАМН Україниˮ: Віл-інфекція в Україні: інформ. бюл. Електронний ресурс. – Режим доступу: http://govuadocs.com.ua/docs/36/index-160027.html?page=2#289917.
99. Мовчазна революція, або криза старіючого суспільства [Електронний ресурс]. ― Режим доступу: http://dt.ua/SOCIETY/ movchazna_revolyutsiya,_abo_kriza_stariyuchogo_suspilstva-32398.html.
100. Молода сім’я в Україні: проблеми становлення та розвитку: Тематична Державна доповідь про становище сімей в Україні за підсумками 2002 року. – К.: Державний ін-т проблем сім’ї та молоді, 2003. – 140 с.
101. Молодь в умовах становлення незалежної України. Щорічна доповідь Президентові України, Верховній раді України, Кабінету міністрів України про становище молоді в Україні [Електронний ресурс]. – 2011. – Режим доступу: www.msms.gov.ua.
102. Молодь та молодіжна політика в Україні: соціально-демографічні аспекти / за ред. Е.М.Лібанової. — К.: Інститут демографії та соціальних досліджень ім. М.В. Птухи НАН України, 2010. — 248 с.
103. Научно-исследовательский проектный институт “Кадастр” Устойчивое развитие [Електронний ресурс]. ― Режим доступу: http://kad.yaroslavl.ru/russian_stable_development.html.
104. Національна парадигма сталого розвитку України / за заг. ред. акад. НАН України, д.т.н., проф. Б.Є. Патона. ― К.: ДУ “Інститут економіки природокористування та сталого розвитку НАН України”, 2012. ― 72 с.
105. Ничипоренко С.В. Молодіжна сімейна політика в Україні / С.В. Ничипоренко. – Умань: Н70 Видавець «Сочінський», 2011. – 217 с.
106. Нове покоління незалежної України (1991–2001 роки): Щорічна доповідь Президентові України, Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України про становище молоді в Україні (за підсумками 2001 р.) / кол. авторів: В.А. Головенько та О.О. Яременко (керівники) та ін..– К.: Державний інститут проблем сім’ї та молоді, 2002.– 211 с.
107. Новий курс: реформи в Україні 2010–2015. Національна доповідь / за заг. ред. В.М. Гейця [та ін.]. ― К.: НВЦ НБУВ, 2010. ― 232 с.
108. Новікова О. Соціальна відповідальність у контексті якості державного та регіонального управління / О.Ф. Новікова // Публічне управління: теорія та практика : [зб. наук. пр.] / Нац. акад. держ. упр. при Президентові України, Харк. регіон. ін-т держ. упр., Асоц. д-рів наук з держ. упр. ― Х.: ДокНаукДержУпр, 2010. ― Вип. 3–4. ― С. 75–81.
109. Образование в интересах устойчивого развития в международных документах и соглашениях. ― Москва: “ЭКО-Согласиеˮ, 2005. ― 144 с.
110. Огородник Н. П. Концептуальні напрями формування та реалізації молодіжної політики в Україні у контексті забезпечення сталого розвитку / Н. П. Огородник // Пріоритетність соціального розвитку економіки регіону: Міжнар. наук.-практ. конф., 27–28 верес. 2012 р. ― Івано-Франківськ: Плай, 2012. – С. 374–379.
111. Огородник Н. П. Культурне молодіжне середовище в контексті забезпечення сталого розвитку / Н. П. Огородник // Україна: Схід–Захід ― проблеми сталого розвитку : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф., 22–23 верес. 2011 р. / [редкол.: О. О. Шубін та ін.]. ― Донецьк: ДонНУЕТ, 2011. ― С. 147–149.
112. Огородник Н. П. Людський капітал молоді в економічному розвитку країни: теоретичні аспекти / Н. П. Огородник // Міжнар. наук.-практ. конф., 18–19 листоп. 2010 р. “Сучасні тенденції економічної теорії і практики: світовий досвід та вітчизняні реаліїˮ: зб. наук.-метод. праць. ― Херсон: Вид-во ХДУ, 2011. ― С. 89–90.
113. Огородник Н. П. Модернізація вищої освіти України в умовах європейської інтеграції / О. В. Гаращук, Н. М. Огородник // Молодь, освіта, наука, культура і національна самосвідомість в умовах європейської інтеграції : матеріали XIV Всеукр. наук.-практ. конф., 12–13 трав. 2011 р. : у 2 т. / [редкол.: І. І. Тимошенко ( відп. ред.) та ін.]. ― К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2011.
Т. 1. ― 2011. ― С. 51–53.
114. Огородник Н. П. Основні інвестиції в молодь як складову людського капіталу держави (теоретичний аспект) / Н. П. Огородник // Продуктивні сили і регіональна економіка : зб. наук. пр. : у 2 ч. ― К.: РВПС України НАН України, 2009.
Ч. 1. ― 2009. ― С. 179–183.
115. Огородник Н. П. Професійна діяльність як фактор формування людського капіталу молоді / О. В. Гаращук, Н. П. Огородник // Молодь, освіта, наука, культура і національна самосвідомість в умовах європейської інтеграції: матеріали ХV Всеукр. наук.-практ. конф., 25–26 квіт. 2012 р. : у 3 т. / [редкол.: І. І. Тимошенко ( відп. ред.) та ін.]. ― К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2012.
Т. 1. ― 2012. ― С. 62–65.
116. Огородник Н. П. Екологічна культура молоді як один із факторів забезпечення сталого розвитку / Н. П. Огородник // Економіка природокористування і охорони довкілля : зб. наук. пр. / Державна установа «Інститут економіки природокористування та сталого розвитку Національної академії наук України». ― К.: ДУ ІЕПСР НАН України, 2011. ― С. 247–253.
117. Огородник Н. П. Соціально-економічні проблеми молоді в контексті забезпечення стійкого розвитку / Н. П Огородник // Національне господарство України: теорія та практика управління : зб. наук. пр. / Державна установа «Інститут економіки природокористування та сталого розвитку Національної академії наук України». ― К.: ДУ ІЕПСР НАН України, 2011. ― С. 243–249.
118. Огородник Н. П. Теоретичні основи дослідження соціального-економічного стану молоді у контексті сталого розвитку / Н. П. Огородник // Економіка і управління. ― 2011. ― № 3. ― С. 29–35.
119. Онікієнко В.В. Молодіжний ринок праці України: проблеми та шляхи вирішення / В.В. Онікієнко, Л.Г. Ткаченко. – К.: РВПС України НАН України, Український інститут соціальних досліджень, 2003. – 160 с.
120. Освіта Електронний ресурс. – Режим доступу: htpp://www.ukrstat.gov.ua.
121. Основні показники діяльності вищих навчальних закладів України на початок 20010/11 навчального року: [стат. бюл.]. – К.: Державна служба статистики України, 2011. – 207 с.
122. Основні показники діяльності вищих навчальних закладів України на початок 2011/12 навчального року: [стат. бюл.]. – К.: Державна служба статистики України, 2012. – 207 с.
123. Основні поняття та підходи до проблем моніторингу і оцінки [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://edu-post-diploma.kharkov.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=705.
124. Основы социальной работы: [учебн.]; отв. ред. П.Д. Павленок. –М.: ИНФРА-М, 1997.
125. Остафійчук Я. В. Пріоритети трансформації ринку освітніх послуг України в контексті парадигми сталого розвитку [Електронний ресурс] / Я. В. Остафійчук // Ефективна економіка. ― 2012. ― № 2. ― Режим доступу до журналу: http://www.economy.nayka.com.ua.
126. Остафійчук Я. В. Сталий розвиток сфери послуг: сутність, тенденції та перспективи : [моногр.] / Я. В. Остафійчук. ― К.: ДЕТУТ, 2012. ― 292 с.
127. Павловский В.В. Ювентология: проект интегративной науки о молодежи [моногр.] / В.В. Павловский. – М.: Академический проект, 2001. – 302 с.
128. Панчук А.М. Інформаційний аспект державного управління: особливості моделювання [Електронний ресурс] // Державне управління: теорія та практика. – 2006. – № 1. – Режим доступу до журналу: http:// www.nbuv.gov.ua/e-journals/DUTP/2006.
129. Панчук А.М. Концептуальні моделі у державному управлінні: методи та засоби // Державне управління: теорія та практика. – 2006. – № 2.
130. Перепелиця М. Державна молодіжна політика: молодь про її формування та реалізацію/ М. Перепелиця //Віче. – 2000. – № 10. – С. 47–60.
131. Перепелиця М. Механізм реалізації регіональної, місцевої державної молодіжної політики /М. Перепелиця // Нова політика. – 2000. – № 6. – С. 40–43.
132. Перепелиця М.П. Державна молодіжна політика в Україні (регіональний аспект) / М.П. Перепелиця. – К.: Український інститут соціальних досліджень, Український центр політичного менеджменту, 2001. – 242 с.
133. Петти В. Экономические и статистические работы / В. Петти. – М.: Соцэкгиз, 1940. – 324 с.
134. Пилипенко В. Молодь України: сподівання, орієнтації, поведінка / В. Пилипенко, О. Вишняк, О. Дончеко. – К.: Наук. думка, 1993. – С. 40–50.
135. Пилипів В. В. Відтворення територіальних економічних систем у фінансовому просторі держави : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня док. екон. наук : 08.00.03 “Економіка та управління національним господарствомˮ/ В.В. Пилипів ― К., 2011. ― 39 с.
136. Пилипчук І. Державна житлова молодіжна політика // Розробка державної політики: аналіт. зап. / І. Пилипчук, С. Федусь: уклад. О.І. Кілієвич. – К., 2002. – С. 137–141.
137. Підготовка наукових кадрів у 2011 році: [стат. бюл.]. ― К.: Державна служба статистики України, 2012. ― С. 33 с.
138. Пілунський І.В. Моделювання територіальної соціально-економічної еволюційної системи [Електронний ресурс] / І.В. Пілунський // Державне управління: теорія та практика. – 2005. – № 2. – Режим доступу до журналу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/DUTP/2005-2/.
139. Плахотнюк Н.Г. Проблеми і шляхи залучення молоді на державну службу в Україні /Н.Г. Плахотнюк// Український соціум. – 2005. – № 4. – С. 84–92.
140. Політологічний словник: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / [за ред. М.Ф. Головатого та О.В.Антонюка]. – К.: МАУП, 2005. – 792 с.
141. Порядок денний на ХХІ століття [Електронний ресурс]. ― Режим доступу: http://karand.ucoz.ua.
142. Праця України у 2011 році: [стат. зб.]. ― К.: Державна служба статистики України, 2012. – 323 с.
143. Про загальні засади державної молодіжної політики в Україні: Декларація від 15 грудня 1992 р. № 2859 // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 16. – С. 9.
144. Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні: Закон України від 5 лютого 1993 р. № 2998-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 16. – Ст. 167.
145. Про стан здоров’я сучасних школярів [Електронний ресурс]: LIKAR INFO, 5 грудня 2008 р. – Режим доступу: http://www.likar.info/ news/17379/.
146. Про становище молоді в Україні: (Щодо підтримки молодої сім’ї, посилення соц. Захисту дітей та молоді у 2001-2006 р.р.): Щоріч. доп. Президентові України, Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України / Т.В. Безулік, А.І. Білий, Є.І. Бородін та ін. – К.: Гопак, 2006. – 360 с.
147. Про становище сімей в Україні: Державна доповідь за підсумками 2000 року / кол. авторів: А.М. Ноур та О.О. Яременко (керівники) та ін. – К.: Український ін-т соціальних досліджень, 2002. – 192 с.
148. Проблеми бездоглядності та безпритульності дітей в Україні: тематична Державна доповідь про становище дітей в Україні за підсумками 2003 року. – К.: Державний ін-т проблем сім’ї та молоді, 2004. – 240 с.
149. Продовження навчання та здобуття професії : [стат. бюл.] / [відпов. за випуск І. В. Калачова]. ― К.: Державна служба статистики України, 2011. ― 28 с.
150. Продовження навчання та здобуття професії : [стат. бюл.] / [відпов. за випуск І. В. Калачова]. ― К.: Державна служба статистики України, 2012. ― 27 с.
151. Психология: словарь / [под ред. А.В. Петровского, М.Г. Ярошевского]. –М.: Политиздат, 1990. – 494 c.
152. Раздольный А. Проблемы молодежи и кризис образования / А. Раздольный [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www. ilo. org/global/lang--en/index. htm.
153. Регіональний людський розвиток : [стат. бюл.] / [відпов. за випуск І. В. Калачова]. ― К: Державна служба статистики України, 2011. ― 43 с.
154. Результати моніторингового опитування населення України стосовно соціального становища молоді. – К.: Український ін-т соціальних досліджень, 2000. – 34 с.
155. Ринок праці України за 2009 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ukrstat. gov. ua/.
156. Розподіл постійного населення України за статтю та віком. Станом на 1 січня 2012 року : [стат. зб.] / [відп. за вип. Г.М. Тимошенко]. ― К.: Державна служба статистики України, 2012. ― 413 с.
157. Рощин С.Ю. Экономика труда: экономическая теория труда: [учебн. пособ.] / С.Ю. Рощин, Т.О. Разумова – М.: ИНФА-М., 2000. – 400 с.
158. Самооцінка домогосподарствами доступності окремих товарів і послуг (за даними вибіркового обстеження умов життя домогосподарств) : доповідь Державної служби статистики України [Електронний ресурс] / Державна служба статистики України. ― Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua.
159. Самооцінка населенням стану здоров’я та рівня доступності окремих видів медичної допомоги у 2009 році [Електронний ресурс] : за даними обстеження умов життя домогосподарств / Державна служба статистики України. ― Режим доступу: http://ukrstat.org/uk/operativ/ operativ2010/gdn/sns/ sns_2009.htm.
160. Самооцінка населенням стану здоров’я та рівня доступності окремих видів медичної допомоги у 2011 році (за даними вибіркового опитування домогосподарств у жовтні 2011 року) : [стат. зб.] / [відпов. за випуск І. І. Осипова]. ― К.: Державна служба статистики України, 2012. ― 142 с.
161. Семигіна Т. Соціальна політика у глобальному вимірі / Т. Семигіна. – К.: Універ. вид-во “Пулосариˮ, 2003. – 252 с.
162. Сигов И.И. Социальное государство: сущность, критерии и приоритеты развития. Издание второе, дополненное / И.И. Сигов, Е.Г. Слуцкий; под ред. проф. И.И. Сигова. – С.-Пб.: ИРЭ РАН, 2007. – 152 с.
163. Сільська молодь України: стан, проблеми та шляхи їх вирішення: Щоріч. доп. Президентові України, Верховній Раді України про становище молоді в Україні (за підсумками 2003 р.). – К.: Державний ін-т пробл. сім’ї та молоді. – К.: Гопак, 2004. – 266 с.
164. Сільська молодь України: стан, проблеми та шляхи їх вирішення: Щоріч. доп. Президентові України, Верховній Раді України про становище молоді в Україні (за підсумками 2004 р.)/ Т.В. Безулік, А.І. Білий, Є.І. Бородін та ін.; ред. кол. Ю.О. Павленко та ін.; Держ. ін-т пробл. сім’ї та молоді. – К.: Гопак, 2005. – 264 с.
165. Сім’я в умовах становлення незалежної України (1991–2003 роки): Державна доповідь про становище сімей в Україні за підсумками 2003 року. – К.: Державний ін-т проблем сім’ї та молоді, 2004. – 254 с.
166. Скворцова М.Б. Концептуальные основы ювенальной политики / М.Б. Скворцова, Е.Г. Слуцкий // Регион: Политика. Экономика. Социология. –2000. – № 1–2. – С. 62–68.
167. Скворцова М.Б. Молодежь: концептуализация понятия, направления исследований и специфика молодежных проблем /М.Б. Скворцова, Е.Г. Слуцкий // Регион: Политика. Экономика. Социология. – 1999. – № 1–2. – С. 68–72.
168. Слуцкий Е.Г. Основы ювенологии и ювенальной политики: история становления, проблемы и перспективы / Е.Г. Слуцкий. – С.-Пб.: ИРЭ РАН, НАЮ, 2000. – 300 с.
169. Смит А. Исследование о природе и причинах богатства народов/ А. Смит – М.: Соцэкгиз, 1956. – 490 с.
170. Смит А. Исследование о природе и причине богатства народов /А. Смит // Антология экономической классики. – М.: Эконов-Ключ, 1993. – 475с.
171. Смолій В.А. Молодіжна державна політика. Історія України XX – початку XXI століття: навч. посіб. // за ред. В.А. Смолія. – К., 2004. – С. 342.
172. Соціальний захист дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування: Державна доповідь про становище дітей в Україні (за підсумками 1999 р.) / Л. Волинець(кер.), І. Пєша, О. Яременко та ін., К.: УІСД, 2000. – 138 с.
173. Соціальний капітал України: теоретико-методологічні основи формування : [моногр.] / [С.І. Бандур, Л.Г. Богуш, Т.А. Заяць та ін.]. ― К.: РВПС України НАН України, 20