ФОРМУВАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ЕКОЛОГІЧНОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ

brief description

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ІНСТИТУТ ФІЛОЛОГІЇ

На правах рукопису

ОВСЕЙЧИК СТАНІСЛАВА ВОЛОДИМИРІВНА

УДК 811.161.2’504:001.4

ФОРМУВАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ЕКОЛОГІЧНОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ

Спеціальність 10.02.01 українська мова

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник:
Чумак Володимир Васильович, кандидат філологічних наук, доцент

Київ 2006

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ 4

ВСТУП 7

РОЗДІЛ І
ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ВИВЧЕННЯ ТЕРМІНОЛОГІЇ
У СХІДНОСЛОВ’ЯНСЬКОМУ МОВОЗНАВСТВІ
1.1. Термін та його місце в лексичній системі мови 12
1.2. Питання мовної норми в термінології 20
1.3. Екологічний термін як одиниця галузевої терміносистеми 30
1.4. Системна організація екологічної термінолексики 44
Висновки до Розділу І 51

РОЗДІЛ ІІ
ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ УКРАЇНСЬКОЇ ЕКОЛОГІЧНОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ 53
2.1. Тематична класифікація української екологічної термінології 55
2.2. Синонімія в екологічній терміносистемі 61
2.3. Антонімія в екологічній терміносистемі 71
2.4. Полісемія в екологічній терміносистемі 80
2.5. Омонімія в екологічній терміносистемі 88
2.6. Запозичення у складі екологічної термінолексики 94
Висновки до Розділу ІІ 99

РОЗДІЛ 3
СТРУКТУРНО-ГРАМАТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ УКРАЇНСЬКОЇ ЕКОЛОГІЧНОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ 100
3.1. Структурні типи екологічних терміноодиниць 101
3.2. Деривація екологічних термінів 103
3.2.1. Морфологічний спосіб творення 104
3.2.2. Лексико-семантичний спосіб творення 130
3.2.3. Синтаксичний спосіб творення 142
3.2.3.1. Двокомпонентні конструкції 149 3.2.3.2. Багатокомпонентні конструкції 152
3.3. Епонімні одиниці в екологічній терміносистемі 164
Висновки до Розділу ІІІ 169

ВИСНОВКИ 171

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 177

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 197

ВСТУП
На початку ХХІ століття дослідження специфіки формування і функціонування галузевих терміносистем української мови набувають все більшої ваги серед інших наукових праць, що стосуються лексикологічного рівня мови. З утворенням незалежної держави з новою силою актуалізувалися питання співвідношення словникового складу мови і термінологічної лексики, яка є невід’ємним і дуже важливим елементом загальнонаціональної мови. Особливості термінологічної номінації в українській та в інших слов’янських мовах досить докладно проаналізовано у працях А.А. Бурячка [24], В.П. Даниленко [53], З.І. Комарової [87], Т.І. Панько [144], А.Є. Супруна [189], О.В. Суперанської, Н.В. Подольської, Н.В. Васильєвої [186; 187] та ін.
Що стосується досліджень структурних і семантичних особливостей галузевих терміносистем української мови, то найґрунтовнішими, на нашу думку, є роботи І.В. Волкової [31], Д.В. Горбачука [45], Л.Д. Малевич [119], Т.В. Михайлової [127], Л.О. Симоненко [174], О.В. Чуєшкової [215], О.Г. Чумак [216] та ін., у яких автори, враховуючи специфіку української термінології, часто зіставляють одержані факти з результатами інших вітчизняних і зарубіжних досліджень. Зокрема, вчені погоджуються з тим, що в більшості галузевих терміносистем основний масив становлять не терміни-слова, а номінації, до складу яких входять два і більше компонентів. Цей факт є особливо важливим для тих термінологічних систем, які почали формуватися й активно функціонувати в останні десятиліття завдяки виділенню цілої низки нових наукових дисциплін. Це стосується й української екологічної терміносистеми, яка перебуває на завершальному етапі свого становлення й унормування.
Актуальність дослідження. Своєрідність ситуації з українською екологічною термінологією полягає у поєднанні щонайменше двох актуальних аспектів її розвитку. По-перше, це нагальна потреба в упорядкуванні, стандартизації та кодифікації екологічної термінології, оскільки поступ екології як окремої біологічної науки спостерігається у багатьох сферах суспільної діяльності. По-друге, із розвитком екології її зв’язок з різними галузями науки і техніки трансформувався у міждисциплінарні напрямки і структура екологічної науки стала відбивати такі галузеві підрозділи: екологічну економіку, екологічну етику, екологічне право, екологічну культуру тощо.
Сьогодні в світі нараховується близько ста напрямків екологічних досліджень, які можна об’єднати за принципами галузевої належності, взаємозв’язків, взаємопідпорядкованості, теоретичного та практичного значення. В українську мову все активніше входять поняття екологічної політики, екологічного страхування, екологічної журналістики, екологічної етики тощо. Виникає необхідність у вживанні специфічних термінів на позначення відповідних екологічних понять. В умовах розвитку різних галузей екології відбувається накопичення необхідного лексичного матеріалу, що впорядковується мовою з урахуванням тенденцій її розвитку та процесів, які регулюють утворення відповідних терміносистем.
Спеціальне дослідження української екологічної термінології дає змогу подати цей лексичний шар як упорядковану систему, що відповідає розвитку екологічної науки в Україні.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в межах тематики науково-дослідної роботи кафедри сучасної української мови Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка „Актуальні проблеми філології” (02БФ044-01). Тематика дисертації пов’язана з проблемами, над якими працюють у відділі термінології Інституту української мови НАН України.
Тема затверджена Науковою координаційною радою „Закономірності розвитку мов і практика мовної діяльності” НАН України (протокол № 1 від 11. 02. 2003 р.).
Метою дисертаційної роботи є комплексне дослідження екологічної терміносистеми української мови, виявлення та аналіз особливостей її формування.
Поставлена мета передбачає розв’язання таких завдань:
1) розглянути питання про мовний статус екологічного терміна, з’ясувати специфіку його класифікаційних ознак;
2) виявити шляхи формування системи екологічної термінології та джерела її поповнення;
3) проаналізувати лексико-семантичні особливості української екологічної термінології та провести її тематичну класифікацію;
4) визначити засоби та способи творення одиниць екологічної терміносистеми;
5) встановити основні словотвірні моделі та продуктивність структурних типів екологічних терміноодиниць.
Об’єкт дослідження українська екологічна термінологія.
Предмет дослідження процес формування української екологічної термінології, її лексико-семантичні особливості та структурно-граматична будова.
Джерела дослідження. У дослідженні проаналізовано близько 5 тисяч екологічних термінів, виявлених у лексикографічних працях, зокрема таких словниках: Філіпчук Г.Г. Словник термінів з питань екології та безпеки життя і діяльності: Навчальний посібник. Чернівці: Зелена Буковина, 2003; Мусієнко М.М. та ін. Екологія: Тлумачний словник. К.: Либідь, 2004; Некос А.Н., Борисова Н.В. Екологія та неоекологія. Українсько-російський словник-довідник. Навчальний посібник. Х.: Вид-во ХНУ ім. В.Н. Каразіна, 2001; Англійсько-український словник-довідник інженерії довкілля: близько 15000 термінів / Уклав Тимотей Балабан. Л.: Львівська політехніка, 2000; Українсько-російський екологічний тлумачний словник / Упор. А.М. Котляр. Х.: Факт, 2005.
Для дослідження було залучено також матеріал фахових екологічних текстів (навчальних посібників і підручників, екологічних конференцій і нарад, статей з відповідних проблем).
Методи дослідження. Вибір методів аналізу зумовлений специфікою об’єкта та завданнями дослідження. У дисертації застосовано описовий метод із прийомами спостереження, порівняння, узагальнення та класифікації мовних фактів; структурний з використанням методики компонентного аналізу. Частково використано метод кількісного підрахунку.
Наукова новизна дослідження визначається тим, що вперше в українському мовознавстві об’єктом спеціального лінгвістичного аналізу обрано екологічну термінологію, визначено шляхи і джерела її формування, описано специфіку її лексико-семантичних процесів та структурно-граматичних характеристик, розглянуто засоби і способи термінотворення, структурні типи та словотвірні моделі екологічних термінів. До аналізу залучено фактичний матеріал, більша частина якого не була предметом спеціального лінгвістичного вивчення.
Теоретичне значення. У дослідженні вперше в українському мовознавстві виокремлено екологічну терміносистему, простежено її зв’язки з іншими галузевими терміносистемами, встановлено семантичні та структурні характеристики української екологічної термінології.
Визначення шляхів формування української екологічної термінології дозволяє з’ясувати специфіку системного зв’язку термінолексики у досліджуваному термінологічному просторі, виявити особливості взаємодії галузевих терміносистем, що розкриває перспективи для подальшого вдосконалення досліджуваної терміносистеми.
Практичне значення роботи полягає в тому, що отримані результати можуть бути використані при вивченні української наукової термінології, при викладанні навчального курсу „Лексикологія” і спецкурсів з термінології на філологічних факультетах вищих навчальних закладів України, у лексикографічній роботі, зокрема при укладанні перекладних і тлумачних екологічних словників, для написання наукових праць з термінології та термінографії.
Апробація роботи. Основні теоретичні положення та результати роботи викладено у доповідях на Всеукраїнській науковій конференції „Українська термінологія і сучасність” (Київ, 2003), Міжнародній науковій конференції за участю молодих учених „Мовно-культурна комунікація: напрямки і перспективи дослідження” (Київ, 2003), Міжнародній лінгвістичній конференції на честь 80-річного ювілею професора І.К. Кучеренка і професора Н.І. Тоцької (Київ, 2003), Міжнародній науковій конференції „Семіотика культури/тексту в етнонаціональних картинах світу” (Київ, 2004), Міжнародній науковій конференції „Філологія в Київському університеті: історія та сучасність”, присвяченій 200-річчю від дня народження М.О. Максимовича (Київ, 2004), Міжнародній науковій конференції „Мови та літератури народів світу в контексті глобалізації” (Київ, 2005).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження висвітлено у 6-ти статтях, надрукованих у фахових виданнях, затверджених ВАК України. Структура дисертаційної роботи. Дисертація складається з переліку умовних позначень, вступу, 3 розділів, висновків, списку використаної літератури, що налічує 228 позицій, списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи 199 сторінок.

bibliography

ВИСНОВКИ
У кінці ХХ на початку ХХІ ст. у системі української літературної мови виділяється пласт термінологічних одиниць, пов’язаний зі специфікою формування та функціонування екологічної науки, яка виокремилася із загальної біології, і сьогодні є галузевою природничою наукою, що вивчає людину і суспільство в екосфері планети, зв’язки людини з екологічними системами і засоби впливу на них.
Екологічну терміносистему української мови визначають такі критерії: цілісність її складові компоненти об’єднані структурно, семантично і функціонально; структурність одиниці терміносистеми є структурованими; взаємозалежність у ній поєднуються складові елементи досліджуваної терміносистеми, споріднених галузевих терміносистем, загальної терміносистеми української мови та терміносистем інших мов; динамічність сформована терміносистема характеризується рухливістю: змінюється кількість її складників, їхня якість, система взаємовідношень; окресленість вказує на чітку межу з іншими терміносистемами, визначаючи специфіку окремої галузі людського життя, якій вона слугує; відкритість становить складну відкриту своєрідну комбінацію понять і термінів, що залучаються з інших, не обов’язково споріднених між собою термінологій.
Специфіка становлення екологічної термінології, семантичні і структурні особливості досліджуваних терміноодиниць зумовлені впливом як мовних, так і позамовних чинників, зокрема, загальними тенденціями розвитку української літературної мови, органічною частиною якої є українська екологічна термінологія, та історією екології як окремої наукової дисципліни. Галузевий різновид терміносистеми у словниковому складі української мови визначається за допомогою прикметникового компонента „екологічний”.
Екологічний термін слово чи словосполучення, що є елементом екологічної терміносистеми, називає спеціальне галузеве поняття і потребує конкретної дефініції.
Екологія, як наука біологічного циклу, часто користується простими за структурою термінами, що обслуговують термінологічні поля суміжних природничих наук. Семантичне ядро екологічної термінології формують терміни-слова (викид, довкілля, забруднення, екосистема, середовище, відходи тощо), кількість яких є незначною, що не дозволяє переконливо кваліфікувати аналізовану терміносистему як завершену структурну і семантичну єдність нормативно впорядкованих терміноодиниць з чітко визначеною екологічною вмотивованістю лексичних значень. Тому для визначення власне екологічної семантики поряд з однослівними терміноодиницями вживаються складені терміни, які виявляють структурно-семантичні характеристики досліджуваної галузевої терміносистеми за допомогою різночастиномовного упорядкування компонентів, що дозволяє тільки в їх поєднанні чітко визначати належність одиниць до екологічної термінології. Залежно від кількості компонентів, які беруть участь у творенні терміна-словосполучення, розрізняємо дво- та багатокомпонентні одиниці, які термінологізуються за допомогою одного чи кількох компонентів.
Основними граматичними компонентами екологічної термінології виступають повнозначні слова іменники, що позначають предметні денотати. Прикметники та дієприкметники, входячи до складу екологічних термінів-словополучень, структурно впорядковують атрибутивні комплекси та вказують на їх приналежність до галузевої сфери.
Для творення екологічної термінології використовуються ті ж самі способи словотвору, за допомогою яких поповнюється лексичний фонд загальнонаціональної української мови лексико-семантичний, морфологічний (афіксація, осново- та словоскладання, абревіація) та синтаксичний. Словотворче упорядкування екологічних терміноодиниць відбувається з врахуванням практичних потреб використання лексики, що виявляється у різній продуктивності та регулярності використання певних словотвірних моделей, спеціалізації словотвірних засобів для найменування окремих понять тощо.
Структурно-семантична системність термінів на позначення екологічних понять досягається переважно шляхом утворення горизонтальних термінологічних рядів, що групуються навколо стрижневого терміна або терміноелемента виразника родового поняття. Найбільш систематизувальні властивості виявляють терміни-словосполучення, до складу яких входить термін виразник родового поняття.
У складі екологічної термінології виявлено дев’ять тематичних груп, серед яких: Назви дій та процесів”, „Назви властивостей, характеристик, здатностей”; „Назви на позначення величин, показників, сталих коефіцієнтів”, „Назви одиниць вимірювання”, „Назви методів та методик дослідження екологічних явищ”, „Назви приладів, пристроїв для дослідження екологічних явищ”, „Назви екологічних законів, принципів, правил, теорем”, „Назви наук, наукових напрямків, галузей”, „Назви об’єктів дослідження”.
Регулярними лексико-семантичними явищами у досліджуваній термінології є синонімія та антонімія.
Синонімія є найбільш поширеним семантичним явищем в екологічній терміносистемі. До термінів-синонімів належать як питомі, так і запозичені лексеми, що вступають у синонімічні відношення у конструкціях типу: 1) терміни складні слова, які різняться одним терміноелементом, позначаючи при цьому одне поняття; 2) терміни-словосполучення, у складі яких синонімічними є один з компонентів виразник видового поняття: а) коли обидва компоненти є іншомовними запозиченнями; б) коли один компонент є іншомовним, а другий власне українським; в) коли обидва компоненти є національними; 3) терміни, де можливе паралельне використання як однослівного терміна, так і терміна-словосполучення: а) конструкції, які вміщують спільнокореневі компоненти; б) конструкції, позбавлені спільнокорених компонентів.
Антонімія в екологічній терміносистемі реалізується як на лексичному, так і словотвірному рівнях мови. У межах словотворчого типу антонімії виділено антонімічні відношення однокореневих термінів, які виникли внаслідок чергування префікса у лексемі з його відсутністю. Також зафіксовано випадки, де функцію антонімізації виконує той чи інший інтернаціональний терміноелемент. У терміні-словосполученні протиставляються окремі складові частини, які передають значення диференційної семи типу: наявність відсутність ознаки; більший ступінь вияву ознаки менша кількість або ступінь ознаки; місце розташування у просторі або місце протікання процесу; особливості форми, розміру та характеру. З погляду семантики у складі аналізованої термінології спостерігається комплементарна та контрарна антонімія.
Результати полісемії в екологічній термінології зумовлені розвитком самої екології, і, відповідно, розвитком первинних значень термінів, термінологізацією загальновживаних слів, використанням у поняттєвому апараті екології загальнонаукових термінів латинського походження із вужчим значенням. Внутрішньосистемний розвиток значень шляхом метафоричного перенесення значення загальновживаних слів та термінів з інших галузей є мало властивим для екологічної терміносистеми. Більшість полісемічних екологічних термінів утворено в результаті перенесення значення на основі метонімії.
Явище омонімії не властиве екологічній терміносистемі у чистому вигляді, вона спостерігається або в межах окремих екологічних напрямків, або різних галузей знань. Засвідчено поодинокі випадки омонімії між екологічними термінами та загальновживаними словами.
Українська екологічна термінологія сформована як на основі питомої лексики, так і шляхом прямих та опосередкованих лексичних запозичень. У складі української екологічної терміносистеми виділяються запозичення назви спеціальних понять з класичних грецької та латинської (60%) та сучасних європейських мов, серед яких переважають запозичення з англійської (19%), німецької (10%) та французької мов (10%). Більшість запозичених екологічних термінів має галузево опосередкований характер засвоєння, що зумовлено специфікою самої екології як міждисциплінарної природничої науки.
Деривація екологічних термінів відбувається за допомогою морфологічного, лексико-семантичного та синтаксичного способів творення. Морфологічний спосіб є одним з основних способів творення екологічних термінів-слів. Творення термінів шляхом осново- та словоскладання не відрізняється від аналогічного процесу в загальновживаній лексиці. Розбіжності виявляються у продуктивності окремих національних та загальномовних словотвірних моделей. Причому серед екологічних термінів складних слів значна перевага належить термінам-композитам. Внаслідок нижчої продуктивності національних твірних елементів у досліджуваному матеріалі домінують композитні утворення з міжнародними або інтернаціональними терміноелементами з різним ступенем адаптації їх в українській мові, рідше засвідчено екологічні складні терміни з двох національних основ і зовсім рідко національно-інтернаціональні комбінації.
У межах лексико-семантичного способу творення розрізняємо екологічні терміни-слова та елементи, що входять до складу двокомпонентних конструкцій, які утворено за допомогою звуження значення загальновживаних слів, метафоризації як загальновживаних слів, так і галузевих термінів, а також метонімізацією.
Синтаксичний спосіб термінотворення є найбільш продуктивним для української екологічної терміносистеми, що зумовлено появою семантично складних понять, зміст яких важко передати за допомогою термінів-слів. Терміни-словосполучення утворено на базі однослівних термінів, які сформували семантичне ядро екологічної терміносистеми. Вони стали основою для творення дво- та багатокомпонентних екологічних конструкцій. Двокомпонентні конструкції представлено двома продуктивними моделями „А + N” (59%) та „N + N” (41%). Серед трикомпонентних найчастотнішими є термінологічні конструкції, утворені за словотвірними моделями: „N + А + N” (31%), „А + N + N” (27%) та „А + А + N” (18%). Для чотирикомпонентних та п’ятикомпонентних виділено по чотири продуктивні моделі. У складі української екологічної термінології функціонують також багатокомпонентні конструкції, які містять шість і більше компонентів.
Особливий структурний різновид екологічної термінології становлять епонімні одиниці, до складу яких входить власна назва. Незважаючи на той факт, що вони мають так звану приховану мотивованість, їх інтернаціональний характер сприяє входженню в екологічну терміносистему з врахуванням структурно-семантичних вимог галузевої термінології.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Акуленко В.В. Інтернаціональні елементи у словниковому складі мови // Мовознавство. 1973. № 5. С. 20 29.
2. Акуленко В.В. Основні етапи інтернаціоналізації словникового складу слов’янських мов // Слов’янське мовознавство. К.: Наук. думка, 1988. С. 148 167.
3. Андреев Н.Д., Замбржицкий В.Л. Именное словообразование в спортивной терминологии // Развитие современного русского языка / Под ред. С.И. Ожегова и М.В. Панова. М.: Изд-во АН СССР, 1963. С. 119 135.
4. Апресян Ю.Д. Лексическая семантика: Синонимические средства языка. М.: Наука, 1974. 377 с.
5. Арутюнова Н.Д. О значимых единицах языка // Исследования по общей теории грамматики: Сб. работ. М.: Наука, 1968. С. 58 117.
6. Ахманова О.С. Очерки по общей и русской лексикологии. М.: Учпедгиз, 1957. 295 с.
7. Ахманова О.С. Словарь лингвистических терминов. М.: Сов. энциклопедия, 1966. 606 с.
8. Ахманова О.С., Бельчиков Ю.А., Веселитский В.В. К вопросу о „правильности речи” // Вопросы языкознания. 1960. № 2. С. 35 42.
9. Безпояско О.К., Городенська К.Г. Морфеміка української мови. К.: Наук. думка, 1987. 212 с.
10. Беженарь Г.И. Структурно-семантическая характеристика эпонимных терминов во французской медицинской терминологии // Грамматические и лексические системы в романских и германских языках. Ром.-герм. филол. Кишинев, 1984. С. 16 19.
11. Белодед И.К. Научная терминология: О работе комитета научной терминологии АН УССР // Общественные науки. 1982. № 2.С. 205 209.
12. Беляева С.А. Деривация как показатель лексической адаптации заимствованного термина // Структурные и функциональные особенности научного текста. Владивосток: ДВНУ АН СССР, 1985. С. 89 96.
13. Бєляєв Р.С. Поняття терміноелемента з погляду теорії номінації // Мовознавство. 1990. № 3. С. 64 66.
14. Білодід І.К. Літературна мова і стандартність // Мовознавство. 1974. № 2. С. 3 14.
15. Болотов В. Значение слова, термина и энциклопедическое значение имени собственного // Вопросы разработки научно-технической терминологии. Рига, 1973. С. 101 114.
16. Бондар О., Козловська Л. Семантико-граматичні типи терміносполук у галузі екології // Українська термінологія і сучасність: Зб. наук. праць / Відп. ред. Л.О. Симоненко. К., 2003. Вип. V. С. 134 139.
17. Боярова Л.Г., Покровська О.А. Терміни-синоніми як об’єкт лексикографії (на матеріалі ринкової термінології) // Vocabulum et Vocabularium: Сб. науч. трудов по лексикологии / Под ред. В.В. Дубчинського. Вып. 3. 1996. С. 60 62.
18. Брагина А.А. Значение и оттенки значения в термине // Терминология и культура речи. М.: Наука, 1981. С. 37 47.
19. Будагов Р.А. Очерки по языкознанию. М.: Изд-во Академии Наук СССР, 1953. 280 с.
20. Будагов Р.А. Закон многозначности слова // Русская речь 1972. № 3. С. 132 140.
21. Булаховський Л.А. Нариси з загального мовознавства. К.: Рад. шк., 1955. 248 с.
22. Булик-Верхола С. Дослідження галузевих термінологій на кафедрі української мови Львівського національного університету імені Івана Франка у 50 70-х роках ХХ століття // Мовознавчі студії (Матеріали конференцій Наукового товариства ім. Шевченка у Львові. Філологічна секція) Л., 2002. Т. 13. С. 206 214.
23. Булик-Верхола С.З. Синонімія в українській музичній термінології // Вісник Харк. ун-ту. Серія Філологія. Х., 2000. № 491. С. 264 267.
24. Бурячок А.А. Формування спільного фонду соціально-політичної лексики східнослов’янських мов. К.: Наук. думка, 1983. 248 с.
25. Васильев Л.М. Теория семантических полей // Вопросы языкознания. 1971. № 5. С. 105 113.
26. Васильева Н.В. К семантическому и функциональному описанию греко-латинских терминоэлементов в лингвистической терминологии // Вопросы языкознания. 1983. № 3. С. 71 79.
27. Веклинець Л.М. Структура і походження сучасної української психологічної термінології: Дис... канд. філол. наук: 10.02.01 / НАН України, Ін-т укр. мови. К., 1997. 220 с.
28. Винокур Г.О. О некоторых явлениях словообразования в русской технической терминологии. Труды МИИ ФЛ. Т. 5. Сборник статей по языкознанию. 1939. С. 3 54.
29. Вихованець І.Р. Граматика української мови. Синтаксис: Підручник. К.: Либідь, 1993. 368 с.
30. Вовк В.Н. Языковая метафора в художественной речи (Природа вторичной номинации). К.: Наук. думка, 1986. 144 с.
31. Волкова І.В. Лексико-семантична характеристика сучасної української фізичної термінології (на матеріалі спеціалізованих видань 90-х рр. ХХ ст.). Дис канд. філол. наук: 10.02.01 / Харк. націон. ун-т ім. В.Н. Каразіна. Х., 2002. 193 с.
32. Володина М.Н. Психолингвистический аспект терминологической номинации // Вестник Моск. ун-та. Филология. Серия 9. 1996. № 4. С. 55 62.
33. Волошина Т.М. Афіксація в українській кібернитичній термінології // Актуальні проблеми української лінгвістики: теорія і практика. 2001. Вип. ІV. С. 118 127.
34. Гак В.Г. Метафора: универсальное и специфическое // Метафора в языке и тексте. М.: Наука, 1988. С. 16 26.
35. Гак В.Г., Лейчик В.М. Субституция терминов в синтагматическом аспекте // Терминология и культура речи: Сб.ст. М.: Наука, 1981. С. 47 57.
36. Галкина-Федорук Е.М. К вопросу об омонимах в русском языке // Русский язык в школе. 1954. № 3. С. 14 19.
37. Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. К.: Вища шк., 1985. 360 с.
38. Годована М.П. Формування сучасної української геологічної термінології: Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.02.01 / АН України, Ін-т мово-ва ім. О.О. Потебні. К., 1994. 16 с.
39. Головин Б.Н. Введение в языкознание. М.: Высш. школа, 1973. 320 с.
40. Головин Б.Н. Типы терминосистем и основания их различия // Термин и слово: Межвуз. сб. Горький: Изд-во ГГУ, 1981. С. 3 10.
41. Головин Б.Н., Кобрин Р.Ю. Лингвистические основы учения о терминах. М.: Высш. школа, 1987. 104 с.
42. Горбачевич К.С. Вариантность слова и языковая норма: на материале современного русского языка. Л.: Наука, 1978. 238с.
43. Горбачевич К.С. Изменение норм русского литературного языка. Л.: Просвещение, 1971. 270 с.
44. Горбачевич К.С. Нормы современного русского литературного языка. М.: Просвещение, 1989. 208 с.
45. Горбачук Д.В. Структурно-семантичні типи стійких словосполучень в офіційно-ділових текстах: Дис... канд. філол. наук: 10.02.01 / НАН України, Ін-т укр. мови. К., 1997. 163 с.
46. Городенська К.Г. Семантичні функції дериваційних морфем // Мовознавство. 1987. № 1. С. 20 30.
47. Горшкова Т.М. Термины языка и термины речи // Термины в языке и речи: Межвуз. сб. Горький: Изд-во ГГУ, 1985. С. 21 25.
48. Гречко В.А. Лексическая синонимика современного русского языка. Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1987. 153 с.
49. Гриджук О.Є. Термінологічна лексика художньої різьби по дереву: Автореф. дис ... канд. філол. наук: 10.02.01 / Івано-Франків. ун-т. Івано-Франківськ, 2001. 20 с.
50. Грицева А.П. До питання умотивованості у термінознавстві // Теорія та прагматика термінологічної лексики. Тези доповіді респ. науково-метод. конфер. К.: НМК ВО, 1991. С. 23 25.
51. Даниленко В.П. Лингвистические требования к стандартизируемой терминологии // Терминология и норма. М.: Наука, 1972. С. 5 32.
52. Даниленко В.П. Лингвистическое изучение терминологии и культуры речи // Актуальные проблемы культуры речи. М.: Наука, 1970. С. 305 325.
53. Даниленко В.П. Русская терминология: Опыт лингвистического описания. М.: Наука, 1977. 246 с.
54. Даниленко В.П. О терминологическом словообразовании // Вопросы языкознания. 1973. № 4. С. 76 85.
55. Даниленко В.П., Скворцов Л.І. Теоретичні та практичні аспекти нормалізації наукової термінології // Мовознавство. 1980. № 6.С. 16 21.
56. Даниленко В.П., Скворцов Л.И. Нормативные основы унификации терминологии // Культура речи в технической документации (на материале ГОСТов и специальной литературы). М.: Наука, 1982. С. 5 35.
57. Демидова О.Г. Критерии отграничения омонимии от многозначности // Слово в системных отношениях на разных уровнях: Сб. научн. трудов. Свердловск: Изд-во Свердл. гос. пед. ин-та, 1989. С. 39 47.
58. Демська О.М. Лексична та лексико-граматична омонімія сучасної української мови: Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.02.01 / НАН України, Ін-т укр. мови. К., 1996. 22 с.
59. Діденко В.Ф. Філософія: проблеми, категорії, теорії. К.: Педагогіка, 1996. 190 с.
60. Дмитрук М. Епонімічні утворення у ветеринарній лексиці української мови // Українська термінологія і сучасність: Зб. наук. праць / Відп. ред. Л.О. Симоненко. К.: КНЕУ, 2001. Вип. ІV. С. 166 167.
61. Дорошенко С.М. Формування та розвиток української термінології нафтогазової промисловості: Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.02.01 / Нац. педагог. ун-т імені М.П. Драгоманова. К., 2004. 22 с.
62. Д’яков А.С., Кияк Т.Р., Куделько З.Б. Основи термінотворення: Семантичні та соціолінгвістичні аспекти. К.: KM Academia, 2000. 218 с.
63. Єрмоленко С.Я. Культура української мови // Мова людського суспільства. К.: Наук. думка, 1977. С.103 110.
64. Єрмоленко С.Я., Бибик С.П., Тодор О.Г. Українська мова. Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів / За ред. С.Я. Єрмоленко. К.: Либідь, 2001. 224 с.
65. Жеребкін В.Є. Логіка: Підручник. Х.: Основа, 1995. 256 с.
66. Жовтобрюх М.А. Науковий стиль української мови // Мовознавство. 1968. № 1. С. 3 13.
67. Жоль К.К. Мысль. Слово. Метафора. К.: Наук. думка, 1984. 304 с.
68. Интернациональные элементы в лексике и терминологии / Под. ред. проф., д-ра филол. наук В.В. Акуленко Х.: Вища шк., 1980. 208 с.
69. Ицкович В.А. Языковая норма. М.: Просвещение. 1968. 96 с.
70. Канделаки Т.Л. Семантика и мотивированность терминов. М.: Наука, 1977. 168 с.
71. Канделаки Т.Л. Упорядочение заимствованных терминов и терминоэлементов. Интернационализация терминов. // Научно-техническая терминология: реферативный журнал. 1986. № 6. С. 1 4.
72. Капанадзе Л.А. Взаимодействие терминологической и общеупотребительной лексики // Развитие лексики современного русского языка. М.: Наука, 1965. С. 86 103.
73. Карпіловська Є.А. Суфіксальна підсистема сучасної української мови літературної мови: будова та реалізація. К., 1999. 297 с.
74. Каулакене А. Нормативность как критерий оценки терминологии // Критерии нормативности в литературном языке и терминологии. Рига: ИЯЛ, 1987. С. 29 30.
75. Квитко И.С., Лейчик В.М., Кабанцев Г.Г. Терминоведческие проблемы редактирования. Л.: Вища шк., 1986. 151 с.
76. Кибрик А.А. Когнитивные исследования по дискурсу // Вопросы языкознания. 1994. № 5. С. 126 139.
77. Кияк Т.Р. Лингвистические аспекты терминоведения: Уч. пособие. К.: УМКВО, 1989. 103 с.
78. Кияк Т.Р. Мотивированность лексических единиц (количественные и качественные характеристики). Л.: Вища шк., 1988. 162 с.
79. Клименко Н.Ф. Двоїстість одиниць морфемної підсистеми мови як мовна ознака її плинної рівноваги // Актуальні питання українського словотвору. Івано-Франківськ, 1995. С. 7 8.
80. Клименко Н.Ф. Словотворча структура і семантика складних слів у сучасній українській мові. К.: Наук. думка, 1984. 251 с.
81. Ковалик І.І. Вчення про словотвір. Л.: Вид-во Львів. ун-ту, 1961. 83 с.
82. Ковалик І.І. Логіко-лінгвістична проблематика технічної термінології у слов’янських мовах // Вісник Львів. ун-ту. Серія філол. Л., 1969. Вип. 6. С. 19 23.
83. Коваль А.П. Культура української мови. К.: Наук. думка, 1964. 196 с.
84. Коваль А.П. Науковий стиль сучасної української мови. Структура наукового тексту. К.: Вид-во КДУ, 1970. 306 с.
85. Коваль А.П. Про один теоретичний аспект культури української мови // Мовознавство. 1967. № 3. С. 56 60.
86. Ковшова Л.С. Имя собственное во французской научно-технической терминологии // Лингвистические аспекты терминологии. Воронеж: Изд-во Воронежс. ун-та, 1980. С. 16 23.
87. Комарова З.И. Семантическая структура специального слова и ее лексикографическое описание. Свердловск: Изд-во Урал. ун-та, 1991. 155 с.
88. Коновалова Л.А. К вопросу о синонимии в химической терминологии // Лингвистические аспекты терминологии: Межвуз. сб. Воронеж: Изд-во Воронежс. ун-та. 1980. С. 32 35.
89. Коцюба Н.Й. Українська термінологія державного управління (становлення та розвиток): Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.02.01 / Львів. націон. ун-т імені Івана Франка. Л., 2004. 16 с.
90. Кочан І. Динаміка і кодифікація термінів з міжнародними компонентами у сучасній українській мові: Монографія. Л.: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Фанка, 2004. 519 с.
91. Кочан І.М. Метафора і метонімія як засоби створення українських радіотехнічних термінів // Мова і сучасність: Вісн. Львів. ун-ту. Серія філол. Л., 1990. Вип. 21. С. 80 83.
92. Кочан І.М. Синонімія у термінології // Мовознавство. 1992. № 3. С. 32 34.
93. Крижанівська А.В. Проблеми упорядкування термінолексики на сучасному етапі // Мовознавство. 1984. № 1. С. 12 18.
94. Крыжановская А.В., Симоненко Л.А. Актуальные проблемы упорядочения научной терминологии. К.: Наук. думка, 1987. 163 с.
95. Критенко А.П. Абсолютна і відносна омонімія та її подача в Українсько-російському словнику // Лексикографічний бюлетень: Зб. наук. праць 1963. Вип. 9. С. 13 31.
96. Кротевич Е.В., Родзевич Н.С. Словник лінгвістичних термінів. К.: Вид-во АН УРСР, 1957. 236 с.
97. Ктитарова Н. Формування і розвиток металургійної термінології в Україні // Проблеми української термінології. Вісник НУ „ЛП”. Л., 2002. №453. С. 142 147.
98. Кубрякова Е.С. Номинативный аспект речевой деятельности. М.: Наука, 1986. 158 с.
99. Кубрякова Е.С. Теория номинации и словообразования // Языковая номинация (Виды наименований). М.:Наука, 1977. С. 222 303.
100. Кудрявцева Л.О. Моделирование динамики словарного состава языка: Монография. К.: ИСИО, 1993. 280 с.
101. Кутина Л.Л. Формирование терминологии физики в России. Период предломоносовский: первая треть ХVІІ века. М.-Л.: Наука, 1966. 288 с.
102. Кутина Л.Л. Языковые процессы, возникающие при становлении научных терминологических систем // Лингвистические проблемы научно-технической терминологии. М.: Наука, 1970. С. 82 94.
103. Куцак Г. Міжгалузева термінологічна омонімія // Українська термінологія і сучасність: Зб. наук. праць / Відп. ред. Л.О. Симоненко. К., 1998. С. 74 76.
104. Кучеренко О.Ф. Проблеми формування, функціонування та розвитку української пожежно-технічної терміносистеми: Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.02.01 / Харків. націон. ун-т. ім. В.Н. Каразіна. Х., 2003. 19 с.
105. Лаврова Н.Н. Антонимия лингвистических терминов // Термин и слово: Межвуз. сб. Горький: Изд-во ГГУ, 1981. С. 45 51.
106. Лагутіна А.В. Морфологічна варіантність і лексична синонімічність // Морфологічна будова сучасної української мови. К.: Наук. думка, 1975. С. 189 207.
107. Лагутіна А.В. Термін і загальновживана мова // Культура слова. 1980. Вип. 18. С. 26 31.
108. Лейчик В.М. Исходные понятия, основные положения, определения современного терминоведения и терминографии // Вестник Харьк. политехнич. ун-та. № 19: Vocabulum et Vocabularium. Вып. 1. Х.: Изд-во ХПУ, 1994. С. 147 180.
109. Лейчик В.М. Оптимальная длина и оптимальная структура термина // Вопросы языкознания. 1981. № 2. С. 63 73.
110. Лейчик В.М. Термины и терминосистемы пограничная область между естественными и искусственными языками // Воросы терминологии и лингвистической статистики. Воронеж: Изд-во Воронежс. ун-та, 1976. С. 3 11.
111. Лепеха Т. Лексико-семантичні особливості термінів судово-медичної експертизи // Українська термінологія і сучасність: Зб. наук. праць / Відп. ред. Л.О. Симоненко. К., 1998. С. 141 145.
112. Лисиченко Л.А. Лексико-семантична система української мови. Х.: Вид-во ХД ПУ, 1997. 132 с.
113. Лисиченко Л. Мовна картина світу та її рівні // Зб. Харк. історико-філол. товариства. Х., 1998. Т. 6. С. 129 143.
114. Литвин О.Г. Становлення української машинобудівної термінології: Автореф. канд.... філол. наук: 10.02.01 / Львів. ун-т імені Івана Франка. Л., 2000. 20 с.
115. Лотте Д.С. Воросы заимствования и упорядочения иноязычных терминов и терминоэлементов. М.: Наука, 1982. 147 с.
116. Лотте Д.С. Основы построения научно-технической терминологии. Вопросы теории и методики. М.: Изд-во АН СССР, 1961. 149 с.
117. Лотте Д.С. Образование и правописание трехэлементных научно-технических терминов. М.: Наука, 1969. 119 с.
118. Малаховский Л.В. Теория лексической и грамматической омонимии / Отв. ред. Р.Г. Пиотровский. Л.: Наука, 1990. 248 с.
119. Малевич Л.Д. Становлення і розвиток української гідромеліоративної термінології: Дис... канд. філол. наук: 10.02.01 / Київський нац. екон. ун-т. К., 1999. 253 с.
120. Малевич Л. Варіантність гідромеліоративної термінології у прикладному аспекті // Українська термінологія і сучасність: Матер. ІІ Всеукр. наук. конф. К., 1997. С. 74 77.
121. Малевич Л. Термінологічне запозичення: причини, джерела, функції // Українська термінологія і сучасність: Зб. наук. праць / Відп. ред. Л.О. Симоненко. К.: КНЕУ, 2005. Вип. VІ. С. 56 61.
122. Малькевич А.Т. Иноязычные элементы и их роль в системе номинации (на материале металлургической терминологии русского языка): Автореф. канд филол. наук: 10.02.02 / Днепропетр. гос. ун-т Днепропетровск, 1986. 16 с.
123. Микитюк О. Явище омонімії в загальновживаній і термінологічній лексиці // Українська термінологія і сучасність: Зб. наук. праць / Відп. ред. Л.О. Симоненко. К., 1998. С. 151 154.
124. Миллер Е.Н. Природа лексической и фразеологической антонимии. Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1990. 221 с.
125. Михайлишин Б.П. Закономірності та особливості формування української ринкової термінології // Проблеми граматики і лек