ФОРМУВАННЯ ВІТЧИЗНЯНОГО РИНКУ ЕКОЛОГІЧНО БЕЗПЕЧНОЇ СИРОВИНИ ТЕКСТИЛЬНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ: МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ І ПРАКТИКА

brief description

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Херсонський національний технічний університет

На правах рукопису

Семак Богдан Богданович

УДК 330.101.541:677.03-037:507:65.012.8

ФОРМУВАННЯ ВІТЧИЗНЯНОГО РИНКУ ЕКОЛОГІЧНО БЕЗПЕЧНОЇ СИРОВИНИ ТЕКСТИЛЬНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ:
МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ І ПРАКТИКА

Спеціальність 08.00.03 – економіка та управління національним господарством

Дисертація
на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук

Науковий консультант:
Коваленко Микола Андрійович
доктор економічних наук, професор

Херсон – 2012

ЗМІСТ

ВСТУП 4
1. МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ СИРОВИННИХ РИНКІВ 18
1.1. Методологічні аспекти ринку та його державного регулювання 18
1.2. Концептуальні підходи до формування і розвитку ринків 29
1.3. Методи дослідження функціонування і розвитку ринку 45
1.4. Теоретичні основи кількісної оцінки результативності ринку 57
Висновки до розділу 1 68

2. БАЗОВІ УМОВИ І ПРИНЦИПИ ФОРМУВАННЯ РИНКУ ТЕКСТИЛЬНОЇ СИРОВИНИ 72
2.1. Фактори формування і оцінка кон’юнктури ринку 72
2.2 Екологічна безпека товару як детермінанта розвитку
ринку 79
2.3. Засади формування сировинного ринку 96
2.4. Принципи організації екоринків та управління ними 113
Висновки до розділу 2 132

3. НАПРЯМИ ФОРМУВАННЯ І МЕТОДИ РЕГУЛЮВАННЯ РИНКУ 137
3.1. Теорія інституціоналізму і заходи з удосконалення ринку екотекстилю 137
3.2. Ресурсно-екологічна безпека продукції текстильної галузі і аналіз її сировинних чинників 156
3.3. Стан і перспективи розвитку попиту на основні види екологічно безпечної текстильної сировини 168
3.4. Організаційно-екологічні аспекти формування ринку рослинних барвників і допоміжних речовин 180
Висновки до розділу 3 196
4. АНАЛІЗ РЕСУРСНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ВІТЧИЗНЯНОГО РИНКУ ТЕКСТИЛЬНОЇ СИРОВИНИ 201
4.1. Тенденції розвитку текстильного виробництва 201
4.2. Структурно-інституціональний аналіз ринку натуральної текстильної сировини 218
4.3. Характеристика ресурсів екологічно безпечної текстильної
сировини 224
4.4. Параметри ринку рослинних текстильних барвників 246
4.5. Прогнозна оцінка основних видів екологічно безпечної сировини текстильної промисловості 260
Висновки до розділу 4 270

5. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОНКУРЕНТНОСТІ І ЕФЕКТИВНОСТІ РИНКУ ЕКОТЕКСТИЛЬНОЇ СИРОВИНИ 274
5.1. Моделі організаційно-економічного механізму регулювання вітчизняного сировинного ринку екотекстилю 274
5.2. Формування і регулювання вітчизняного ринку екологічно безпечної текстильної сировини 291
5.3. Забезпечення конкурентоспроможності вітчизняної текстильної сировини в умовах глобалізації світогосподарських зв’язків 305
5.4. Організація маркетингових досліджень ринку екотекстилю 319
5.5. Шляхи підвищення ефективності функціонування ринку натуральної текстильної сировини 339
Висновки до розділу 5 348

ВИСНОВКИ 353
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 359
ДОДАТКИ 404

ВСТУП

Актуальність теми. Аналіз проблем трансформаційного періоду розвитку економіки України, її переходу до ринкових умов господарювання виявляє ряд чинників, які знижують ефективність діяльності в нових умовах, затягують терміни адаптації до них, а в багатьох випадках не вирішують, а лише тимчасово пригнічують ці проблеми. Заходи з державного регулювання розвитку внутрішніх ринків виявляються несистемними, мають характер переважно аврального, запобіжного впливу, регулювання поточного стану. Усі ці проблеми, наведений перелік яких є далеко не вичерпним, характерні й для вітчизняного ринку натуральної текстильної сировини.
Проблемі забезпечення розвитку товарних ринків приділяється значна увага вітчизняних і зарубіжних вчених. Різні її аспекти висвітлювали у своїх працях С.Авдашева, Е.Айзенштейн, М.Білоусенко, Б.Буркинський, В.Геєць, О.Демкович, А.Діброва, Т.Еггерсон, Я.Жаліло, В.Живетін, В.Захарченко, О.Кащеев, М.Коваленко, В.Козловські, В.Лисюк, П.Макаренко, Н.Макашева, М.Мірко, В.Омельченко, Т.Осташко, С.Поліщук, Н.Потапенко, Г.Пушкар, П.Саблук, Ю.Сафонов, В.Точилін, О.Уільямсон, Д.Ходжсон, Г.Черкасов. В своїх публікаціях автори висвітлюють загальні питання структури товарних ринків, їх оцінки, регулювання, заходів щодо забезпечення їх подальшого розвитку. При цьому залишаються недостатньо дослідженими питання, що стосуються ринку екологічно безпечної сировини текстильної промисловості.
На переконання багатьох вітчизняних і зарубіжних вчених і практиків - організаторів текстильного виробництва, текстильна промисловість України фактично втратила свою власну сировинну базу. І це стало основною причиною глибокої економічної кризи, спаду виробництва у галузі, її стратегічної залежності від зарубіжних джерел сировини. Ця залежність в умовах глобалізації економічних відносин стримує темпи відродження і розвитку галузі.
З іншого боку, заходи державного впливу на розвиток текстильного виробництва не враховують тенденції, що виявилися впродовж останніх десятиліть на світовому ринку текстильних виробів. Як свідчать дослідження зарубіжних, вітчизняних вчених-економістів і наші власні дослідження, провідною тенденцією тут є поступова заміна синтетичних і штучних текстильних волокон натуральними, високі темпи розвитку споживання бавовняних, лляних, вовняних тканин. Екологізація текстильного виробництва в останній період є стабільною тенденцією на розвинених локальних і світовому ринку текстильних виробів. Вона забезпечується переважно двома складовими: розширенням застосування натуральних волокон і натуральних барвників.
Тенденції екологізації товарних ринків висвітлювались у працях А.Артьомова, М.Боссарда, І.Галика, Т.Галушкіної, К.Гарлея, П.Глубіша, І.Дудли, А.Вічевича, С.Ілляшенка, Н.Ксенжук, В.Лук’янихіна, Д.Моубрея, Н.Потапенко, М.Проданчука, О.Пустовойт, Г.Савіної, І.Синякевича, В.Трегобчука, К.Хангера, С.Харічкова, О.Шумського, однак в них не повністю розкрито проблеми, пов’язані з особливостями державного регулювання і забезпечення розвитку вітчизняних, у тому числі сировинних ринків в умовах глобалізації господарських зв’язків, посилення ролі транснаціональних компаній. Ці питання змушують дещо інакше розглядати проблеми формування нових або відродження традиційних вітчизняних ринків сировини, забезпечення їх розвитку.
Практика роботи вітчизняних підприємств показує, що процеси ринкової трансформації і загальносвітові процеси екологізації сфери виробництва детермінують їх різноспрямований й суперечливий вплив на стабільність розвитку господарських систем. На актуальності і необхідності вивчення процесів формування ринку екологічно безпечних товарів з метою їх послідовного, системного агрегування в національну модель розвитку споживчого ринку наголошують О.Алексеєнко, О.Бєлякова, І.Должанський, О.Веклич, Є.Єрасова, С.Ілляшенко, Н.Мишеніна, О.Прокопенко.
На ринку екологічно безпечної сировини обертаються різні види сировини рослинного і тваринного походження, які мають притаманні тільки для них особливості і здатні задовольняти специфічні потреби споживачів, пов’язані з екологічною безпекою текстилю і текстильних виробів. Ці особливості товарів не є стабільними, потребують контролю і регулювання, наприклад, запобігання екологічним забрудненням.
З іншої сторони, зростаючий інтерес споживачів до екологічно безпечного текстилю і виробів з нього зумовив виділення сегменту екотекстилю в самодостатній, з притаманними тільки йому властивостями ринок, що підтверджується тривалою практикою, перш за все, розвинутих країн світу.
В Україні цей ринок функціонує, в основному, завдяки імпорту екологічно безпечних текстильних товарів і сировини для їх виробництва. Причин тому є декілька, одна з них – втрата вітчизняного ринку натуральної текстильної сировини. Цей ринок був традиційним для України, а льонарство та вівчарство, що розвивались в країні, повністю задовольняли внутрішні та експортні її потреби. До проблем ринку додалися проблеми недостатньо продуманої політики реформування галузі, недостатня увага держави до цього важливого сектору економіки.
У зв’язку з вище наведеним, на вітчизняному ринку екологічно безпечної сировини для текстильної промисловості виникла науково-практична проблема, яка полягає в тому, що в даний час в Україні фактично відсутня відповідна сучасним тенденціям розвитку світового ринку екотекстилю економічна політика щодо даної сировинної галузі, занижена її роль у господарському комплексі країни. Загострюються проблеми ринку, пов’язані з його недосконалим інституційним устроєм. Все це вимагає підвищеної уваги до формування відповідного методологічного забезпечення регулювання розвитку і підвищення ефективності його функціонування, яке фактично відсутнє в даний час.
Як свідчать результати наших досліджень, методи державного впливу на розвиток вітчизняного текстильного виробництва практично не враховують тенденції в розвитку світового текстильного виробництва, вони не підтримуються відповідними стратегічними структурними, інституційними, функціональними заходами. Навіть очевидна стратегічна залежність вітчизняної текстильної промисловості від імпортної бавовни, яка надзвичайно загострилася у 2010-2011 роках, поки що не вплинула на характер регулюючих дій державних органів управління. При цьому в Україні практично не використовуються можливості для зменшення в недалекому майбутньому можливої, на наше переконання, стратегічної залежності від імпорту бавовни.
Світовий досвід організації товарних ринків вказує на необхідність і особливу роль їх державного регулювання. Насамперед в період кризи, при глибоких структурних трансформаціях, необхідності відродження окремих з них.
Актуальність дослідження ґрунтується на тому, що формування ринку екотекстилю у нашій країні тільки розпочинається, а проблеми його розвитку та оцінки потенціалу на даний час мало досліджені як на теоретичному, так і на практичному рівнях. Формування такого ринку на часі і в нашій країні. Разом з тим, цей процес вимагає розроблення необхідного організаційно-мето¬дичного забезпечення даного ринку та постійного його вдосконалення. Це стосується передусім розробки науково-методологічних засад формування та регулювання екоринку, обґрунтування організаційно-економічних механізмів, інструментів регулювання, оцінки ефективності заходів з регулювання ринку екотекстилю та врахування еколого-економічних інтересів усіх суб’єктів даного ринку.
Створення науково-методологічних засад формування та управління екоринком завжди було і залишається актуальним. Це повною мірою стосується і малодослідженого сегмента екотекстилю на вітчизняному ринку текстильних матеріалів та його сировинної бази.
Актуальність теми дослідження і наявність великої кількості не вирішених теоретичних та практичних питань щодо формування і державного регулювання розвитку вітчизняної сировинної бази екологічно безпечних товарів текстильної промисловості зумовили мету, завдання, предмет нашого наукового дослідження і його структуру.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Проведене дисертаційне дослідження є складовою науково-дослідних робіт, що проводилися кафедрами Херсонського національного технічного університету за темами: «Розробка стратегії формування сировинної бази текс¬тильних та целюлозно-паперових підприємств України» (номер державної реєстрації 0111U001131), «Наукова концепція ресурсозберігаючих технологій одержання целюлозовмісних і біологічно активних матеріалів та альтернативного палива з луб’яних культур» (номер державної реєстрації 0107U006817).
Особистий внесок автора полягає в аналізі сучасного стану ринку екологічно безпечних товарів текстильної промисловості України та його сировинного забезпечення, обґрунтуванні заходів із забезпечення його становлення і розвитку, розробці методологічних основ державного регулювання цього ринку.
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка і теоретико-методологічне обґрунтування концептуальних і методичних положень, інструментарію державного регулювання розвитку ринку вітчизняної екологічно безпечної сировини для виробництва екологічно безпечних товарів текстильної промисловості.
Досягнення поставленої мети дослідження обумовило необхідність вирішення таких наукових завдань:
- виявити особливості і тенденції світових ринків екологічно безпечної текстильної сировини, провести аналіз стану вітчизняного ринку екологічно безпечної текстильної сировини і обґрунтувати теоретичні підходи до регулювання його розвитку;
- розглянути роль держави у регулюванні товарних ринків і, зокрема, запропонувати методологію регулювання і розвитку внутрішнього ринку екологічно безпечної сировини текстильної промисловості;
- сформулювати концептуальні підходи до побудови механізму державного регулювання ринку екологічно безпечної текстильної сировини;
- дослідити трактування поняття «товарний ринок» і уточнити поняття «ринок екологічно безпечної текстильної сировини»;
- запропонувати класифікацію асортименту екологічно безпечних видів сировини і виробів з неї;
- дослідити концептуальні підходи до виміру результативності функціонування сировинного ринку, визначити фактори формування і результативного функціонування сировинного ринку;
- встановити причини зростання інтересу споживачів до екологічно безпечних текстильних виробів;
- запропонувати шляхи удосконалення державного регулювання сировинного ринку, визначити підходи до його розвитку;
- визначити відповідні ринковим умовам господарювання організаційні принципи формування сировинного ринку текстильної промисловості;
- оцінити роль і стан галузевого маркетингу на ринку екотекстилю і запропонувати методи його екологічного спрямування;
- обґрунтувати пріоритетні напрями розвитку вітчизняного ринку рослинної екотекстильної сировини.
Об’єктом дослідження є процес державного регулювання розвитку ринку сировини для виробництва екологічно безпечних товарів текстильної промисловості.
Предметом дослідження є теоретичні, методологічні та практичні питання вдосконалення форм і методів державного регулювання вітчизняного ринку сировини для виробництва екологічно безпечних товарів текстильної промисловості в сучасних умовах трансформації економіки України та глобалізації світових економічних відносин.
Методи дослідження. Методологія дослідження побудована на основі сучасної теорії ролі держави в регулюванні внутрішніх товарних ринків. Теоретичною основою роботи є загальнонаукові та спеціальні методи теорії пізнання: системного аналізу і синтезу, статистичного та економічного аналізу – при дослідженні та систематизації теоретичних, методологічних положень з економічного аналізу стану і оцінки можливостей розвитку ринку сировини для виробництва екологічно безпечних товарів текстильної промисловості; економіко-математичного моделювання – при побудові моделей управління ринком сировини, його окремих сегментів; програмно-цільового підходу – при формуванні заходів щодо розвитку галузей вітчизняного ринку сировини; структурно-інституціональний аналіз – при дослідженні структурної моделі ринку і його елементів.
Основними джерелами інформації під час проведення досліджень були наукові роботи та розробки провідних вітчизняних і зарубіжних вчених з теорії і практики державного регулювання товарних ринків, офіційні статистичні дані про результати роботи підприємств і галузей сировинного комплексу текстильної промисловості; чинні законодавчі і нормативно-правові акти України про регу¬лювання діяльності підприємств і товарних ринків, а також власні дослідження автора.
Наукова новизна одержаних результатів. Результати дисертаційної роботи вирішують важливу науково-практичну проблему розробки теоретико-методологічного забезпечення державного регулювання розвитку вітчизняного ринку екологічно безпечної сировини текстильної промисловості. Конкретні результати дослідження, які характеризують його наукову новизну, відображено в наступних теоретичних, методологічних і методичних розробках:
Вперше:
- обґрунтовано теоретичні підходи до регулювання процесу формування внутрішнього ринку екологічно безпечної сировини текстильної промисловості і доведено, що його формування має здійснюватись з урахуванням довгострокової тенденції світових ринків текстилю до розширення випуску екологічно безпечних товарів, наявних і відповідних цій тенденції природних та інших ресурсних можливостей країни, економічної доцільності пріоритетного розвитку текстильної промисловості;
- сформульовано методологічні засади регулювання розвитку внутрішнього ринку екологічно безпечної сировини текстильної промисловості, яка базується на врахуванні закономірностей формування, функціонування й розвитку світових сировинних ринків і поєднує комплекс методів управління економічними інтересами суб’єктів внутрішнього ринку, формування партнерських відносин між ними на основі механізму державного регулювання екоринку як умовної корпорації;
- розроблено концептуальні засади удосконалення механізму державного регулювання і спрямування розвитку внутрішнього ринку текстильної сировини на забезпечення випуску екологічно безпечних текстильних товарів, засновані на методах управління етапами життєвого циклу текстильних виробів, оцінці і стимулюванні підвищення якості екологічно безпечної сировини, розширенні її інноваційних пропозицій, врахуванні причин зростання попиту на ці товари. При цьому сутність зростаючого інтересу споживачів до екологічно безпечних текстильних виробів визначається на основі зростаючого розуміння споживачами екологічної небезпеки, що може міститися у споживаних товарах, оточуючому середовищі, необхідності особистих запобіжних цим загрозам заходах, зростанні добробуту і економічної спроможності споживачів до власного екологічного убезпечення.
Удосконалено:
- поняття «ринок екологічно безпечної текстильної сировини», під яким розуміється система відносин учасників ринку з приводу обміну тим чи іншим видом екологічно безпечної текстильної сировини на всіх етапах її технологічної підготовки – від вирощування, збору до переробки і використання у текстильному виробництві і з загальною метою – випуск екологічно безпечної текстильної продукції. На відміну від загального поняття сировинного ринку, поняття доповнено структурними елементами, які обмежуються тільки екологічно безпечними видами сировини рослинного (целюлозного) і тваринного (білкового) походження та рослинних барвників. В основу цього поняття покладено визначення «екологічно безпечна сировина», тобто сировина, в якій вміст шкідливих речовин не перевищує гранично допустимих концентрацій;
- підхід до класифікації асортименту екологічно безпечних видів текстильної сировини і виробів з неї, яка передбачає їх групування за рівнем екологічної безпеки, цільовим призначенням і специфікою сировини та умовами експлуатації виробів з неї, специфікою способів виробництва, волокнистим складом, особливостями будови і оздоблення матеріалів і їх впливом на рівень екологічної безпеки; рівнем екологічної безпеки видів рослинної текстильної сировини, а також текстилю на її основі; рівнем якості сировини, текстильних матеріалів і виробів з них, рівнем їх новизни та інноваційності;
- концептуальний підхід до виміру результативності функціонування сировинного ринку, який засновується на результатах дослідження взаємозалежності між структурою сировинного ринку і закономірностями його розвитку, інституційною ефективністю, соціально-економічною результативністю окремих сегментів ринку;
- методику оцінки ефективності формування і результативного функціонування сировинного ринку і на цій основі, обґрунтовано, зокрема, необхідність удосконалення інституційного устрою, інфраструктурного забезпечення, розширення спеціалізованих видів посередницької діяльності, спрямованих на задоволення функціональних потреб ринку та його учасників.
Дістало подальший розвиток:
- науково-практичні підходи до регулювання вітчизняного сировинного ринку, який базується на тезі, що недосконалий внутрішній ринок текстильної сировини, проблеми його становлення і забезпечення подальшого розвитку вимагають регулюючої функції держави, яка реалізується шляхом формування відповідної державної товарної політики, удосконалення інституційного устрою ринку і системи державних заходів впливу на учасників ринку, координації діяльності державних органів управління різних рівнів у сфері регулювання ринку. Домінантами регулюючої політики держави мають бути рівні умови конкуренції для всіх учасників ринку і сприяння їх інтеграції з метою підвищення результативності функціонування ринку;
- підходи до управління асортиментом, якістю і екологічною безпекою товарів, що обертаються на ринку екотекстилю. Обгрунтовано, що механізм регулювання ринку повинен додатково включати в себе і підсистему управління сировинними ресурсами виробництва екотекстилю: налагодження мережі і організацію постачання сировини, управління якістю і асортиментом сировини, регулювання взаємовідносин постачальників і споживачів сировини, методи управління інноваціями з вирощування і переробки сировини з наперед заданими властивостями;
- організаційні принципи регулювання сировинного ринку текстильної промисловості, визначальним серед яких є принцип ресурсо-екологічної безпеки продукції. При цьому луб’яні волокна визначено як єдиний вид вітчизняної натуральної целюлозної сировини, виробництво якого забезпечує дотримання цього принципу і дозволяє істотно зміцнити сировинну незалежність текстильної промисловості, збільшити сировинні ресурси країни. Пріоритетними напрямами організаційного розвитку вітчизняного ринку рослинної текстильної сировини визначено екологічну сертифікацію, менеджмент якості сировини, її екологічний менеджмент;
- система галузевого екологічного маркетингу за рахунок уточнення його поняття і спрямування на державницькі позиції у дослідженні сировинного ринку екотекстилю, визначення основних завдань, інструментів проведення, функцій маркетологів і державних органів нагляду, сформульованих методів оптимізації структури видового асортименту екотекстилю і сировини для його виробництва.
Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення одержаних результатів дисертаційного дослідження полягає в тому, що на основі розроблених теоретико-методологічних положень, організаційних підходів, обґрунтованої концепції державного регулювання формування і розвитку вітчизняного ринку екологічно безпечної сировини текстильної промисловості запропоновано нові методологічні рекомендації, конкретні прикладні рішення щодо впровадження розроблених організаційно-економічних заходів у систему державного регулювання сировинного ринку.
Результати дослідження застосовуються у практичній діяльності Львівської обласної державної адміністрації (довідка № 5/18-10228/0/2-11/1-11 від 27.12.2011 р.), Львівської обласної спілки споживчих товариств (довідка № 01-03 від 11.01.2012 р.), ВАТ «Льонокомбінат «Старосамбірський»» (довідка № 4602 від 28.02.2012 р.), дослідної станції луб’яних культур Інституту сільського господарства Північного Сходу НААН України (довідка № 1080 від 26.10.2012 р.).
Висновки і пропозиції автора щодо шляхів формування вітчизняного сировинного ринку екологічно безпечної сировини текстильної промисловості та удосконалення механізму їх подальшого розвитку схвалені в межах виконання науково-дослідної роботи кафедр Херсонського національного технічного університету (номер державної реєстрації 0111U001131) і підготовлені для передачі у складі звіту про виконання роботи до Міністерства аграрної політики та продовольства України (довідка №12-112/19 від 23.01.2012 р.).
Основні положення дослідження використовуються в навчальному процесі в Херсонському національному технічному університеті під час викладання дисциплін «Економіка підприємства», «Організація і планування», «Стратегічне управління» (довідка № 12-112/19 від 23.01.2012 р.), Львівській комерційній академії – під час викладання дисциплін «Економіка підприємства», «Управління витратами», «Проектний аналіз», «Кон’юнктура ринків», «Маркетинговий менеджмент» (довідка № 30/01-108 від 17.01.2012 р.).
За темою дисертаційного дослідження за участю автора підготовлено навчальні посібники «Фарбування текстильних матеріалів рослинними барв¬никами» та «Маркетингова політика розподілу», яким надано гриф Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України і рекомендовано як навчальні посібники для студентів вищих навчальних закладів України.
Особистий внесок здобувача. Сформульовані в дисертації наукові результати, висновки, рекомендації та пропозиції належать особисто автору і є його науковим досягненням. Дисертація є одноосібно виконаною науковою працею, в якій дисертантом особисто розроблені наукові положення, методичні підходи та практичні рекомендації щодо державного регулювання формування і розвитку вітчизняного ринку екологічно безпечної сировини текстильної промисловості.
Усі наукові результати, викладені в дисертації, отримані автором самостійно. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, використано виключно ті ідеї та положення, що є результатом особистої роботи дисертанта.
Апробація результатів дослідження. Основні положення й результати дисертаційного дослідження доповідались і обговорювались на 17 міжнародних, всеукраїнських і вузівських наукових і науково-практичних конференціях. Основні з них: Міжнародна науково-практична конфе¬ренція «Професорсько-викладацького складу, аспірантів і практичних працівників системи споживчої кооперації» (м. Бєлгород, Росія, 12-15 травня 1999 р.), ХХVI міжвузівська науково-методична конференція «Нові технології навчання та покращення якості підготовки фахівців з вищою освітою» (м. Полтава, 21-23 березня 2001 р.), ХІІІ міжнародний симпозіум «Commodity Science in Global Quality Perspective – Products, Technology, Quality and Environment» (м. Марібор, Словенія, 02-08 вересня 2001 р.), ХІV міжнародний симпозіум «Focusing New Century: Commodity–Trade–Environment» (м. Пекін, Китай, 25-29 серпня 2004 р.), ІІ Між¬народна наукова конференція «Екологія–життя–здоров’я» (м. Пшемишль, Польща, 27-28 жовтня 2006 р.), Міжнародна нуково-практична конференція «Товарознавство і торговельне підприємництво: фахова професіоналізація, дослідження, інновації» (м. Київ, 15-16 квітня 2009 р.), ХІ міжнародна наукова конференція «Якість і безпека на виробництві» (м. Варна, Болгарія, 14-16 жовтня 2010 р.), Всеукраїнська науково-практична конференція «Легка і текстильна промисловість: сучасний стан і перспективи» (м. Херсон, 27- 28 жовтня 2010 р.), ІІІ Міжнародна науково-практична конференція «Управління торгівлею: теорія, практика, інновації» (м. Москва, 11 листопада 2010 р.), Міжнародна науково-практична конференція «Проблеми екологічної безпеки та якість середовища» (м. Львів, 17-18 грудня 2010 р.), Міжнародна наукова інтернет-конференція «Інтеграція та інновації: їх роль у соціально-економічному розвитку» (м. Енгельс, Росія, 22-24 грудня 2010 р.), IV Всеросійська науково-практична інтернет-конференція з міжнародною участю «Наукова творчість XXI століття» (м. Красноярськ, Росія, квітень 2011 р.), ІV Всеукраїнська науково-практична конференція «Проблеми управління, економіки, екології та права щодо розвитку транспортного комплексу України» (м. Одеса, 16-17 червня 2011 р.), Міжнародна науково-практична конференція «Сучасні проблеми економіки і менеджменту» (м. Львів, 10-12 листопада 2011 р.), Міжнародна наукова конференція «Інтеграція та інновації-2011» (м. Енгельс, Росія, 9 грудня 2011 р.), ІІІ Міжнародна заочна науково-практична конференція «Актуальні проблеми споживчого ринку товарів і послуг» (м. Кіров, Росія, 24 лютого 2012 р.), Міжнародна науково-практична конференція «Основні напрями інноваційного розвитку виробництва та переробки продукції АПК» (м. Львів, 22-23 березня 2012 р.).
Публікації результатів досліджень. За результатами проведеного дослідження опубліковано 71 наукову працю загальним обсягом 113,1 друк. арк., із них 85,2 друк. арк. належать особисто автору. З них дві одноосібні монографії, два навчальні посібники, 42 статті – у наукових фахових виданнях (16 – у співавторстві), 15 – в матеріалах і тезах конференцій.
Структура і обсяг роботи. Дисертаційна робота складається із вступу, п’яти розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертації – 419 сторінок тексту, у тому числі основний зміст роботи викладений на 352 сторінках. Робота містить 36 таблиць, 33 рисунка, список використаних джерел із 420 найменувань на 45 сторінках і 8 додатків на 15 сторінках.

bibliography

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення прикладної проблеми розробки теоретико-методологічного забезпечення державного регулювання розвитку вітчизняного ринку екологічно безпечної сировини текстильної промисловості. Одержані результати наукового дослідження дозволили зробити такі висновки.
1. Сировинний комплекс текстильної промисловості є багатогалузевим господарським комплексом. Парадигмально комплекс і кожна сировинна галузь окремо можуть розглядатися як ринки, як система відносин їх учасників з приводу обміну тим чи іншим видом текстильної сировини на всіх етапах її підготовки і реалізації – від вирощування і збору до переробки і використання у текстильному виробництві.
2. Для дослідження та розроблення пропозицій щодо формування ефективних моделей ринків можна застосувати відомий у вітчизняній економічній літературі синтез теорії галузевих ринкових структур і теорії інституціоналізму, знаний як структурно-інституціональна концепція ринків товарів і послуг. Методологія державного регулювання розвитку сировинного комплексу повинна включати методи управління економічними інтересами учасників ринку, формування їх відносин на принципах партнерства, розбудови механізму державного регулювання екоринку як умовної корпорації, учасники якої об’єднуються спільною метою діяльності.
3. Особливості розвитку ринків текстильних матеріалів, тенденції попиту і пропозицій на них, маркетингові дослідження і прогнози можливих напрямів розвитку цих ринків вказують на необхідність підходу до їх формування і регулювання розвитку з позиції підвищення екологічної безпеки текстильної сировини, що дозволить врахувати особливості сировинного забезпечення вітчизняної текстильної промисловості, світові тенденції у розвитку попиту на текстильні товари і на основі конкурентних переваг вітчизняного ринку забезпечити успішне становище його суб’єктів на внутрішньому і світовому ринках. При цьому необхідно застосовувати і нові методологічні підходи до регулювання сировинного комплексу вітчизняної текстильної промисловості, зокрема, процесну товарно-ринкову концепцію управління діяльністю підприємств.
Встановлено, що сутність зростаючого інтересу споживачів до екологічно безпечних текстильних виробів базується на розумінні споживачами екологічної небезпеки, що може міститися у споживаних товарах, оточуючому середовищі, необхідності застосування особистих запобіжних цим загрозам заходів, зростанні добробуту і економічної спроможності споживачів до власного екологічного убезпечення.
Запропонована і обґрунтована в роботі концепція механізму державного регулювання і спрямування розвитку внутрішнього сировинного ринку на підвищення екологічної безпеки текстильної сировини базується на врахуванні причин формування споживчого попиту на екологічно безпечні товари, оцінці і стимулюванні підвищення якості сировини, розширенні її інноваційних пропозицій та на методах управління етапами життєвого циклу екологічно безпечних текстильних виробів.
4. Дослідженням тенденцій розвитку регіональних і світового ринків текстилю і виробів з нього встановлено, що екологічна безпека є детермінантою розвитку цих ринків. Особливо чітко це проявляється на ринках розвинутих країн. Ця тенденція знаходиться у прямій і тісній кореляційній залежності від показників зростання добробуту населення і тому може бути прийнята як орієнтир при визначенні перспектив розвитку і вітчизняної сировинної бази текстильної промисловості, зокрема, ринку екологічно безпечної сировини. Як й у всьому світі, в Україні в останні роки чітко намітилась тенденція збільшення обсягів виробництва, розширення асортименту і реалізації різних за призначенням екологобезпечних груп товарів, включаючи і товари вітчизняної текстильної промисловості. У процесі розвитку новий сегмент ринку стає самодостатнім ринком екологічно безпечних виробів текстильної промисловості, для якого характерні більш високі темпи та динамічність розвитку, більш глибока сегментація.
В роботі запропоновано класифікацію асортименту екологічно безпечних видів текстильної сировини і виробів з неї, яка передбачає їх групування за рівнем екологічності, цільовим призначенням і специфікою сировини та умовами експлуатації виробів з неї, специфікою способів виробництва, волокнистим складом, особливостями будови і оздоблення матеріалів та їх впливом на рівень екологічної безпеки, рівень екологічності видів натуральної текстильної сировини, а також текстилю, виготовленого на її основі, рівень якості сировини, текстильних матеріалів і виробів з них, рівень їх новизни та оригінальності (інноваційності), яка може стати структурною основою досліджень ринку.
5. При поглиблених дослідженнях ринку натуральної текстильної сировини, інституціональна структура якого є недосконалою і знаходиться у стадії формування, використано методи структурно-інституціонального аналізу. Вони забезпечують можливість досягнення цілей дослідження, серед яких найбільш важливими є визначення шляхів досягнення економічного росту, забезпечення виробництва більшої кількості і кращої якості сировини, а також забезпечення економічної ефективності, отримання максимальної віддачі при мінімумі витрат в умовах обмежених природних і виробничих ресурсів.
У процесі дослідження встановлено, що результативність функціонування ринку екологічно безпечної текстильної сировини може визначатися за такими критеріями як рівень задоволення потреб споживачів у сировині, якість і екологічність сировини та інноваційність її видів.
Вимір результативності функціонування сировинного ринку запропоновано здійснювати за результатами дослідження взаємозалежності між структурою конкретного ринку і закономірностями його розвитку, інституційною ефективністю, соціально-економічною результативністю ринку. При цьому удосконалено склад і структуру факторів формування і результативного функціонування сировинного ринку, зокрема, обґрунтовано необхідність удосконалення інституційного устрою, інфраструктурного забезпечення, розширення спеціалізованих видів посередницької діяльності, спрямованих на задоволення функціональних потреб ринку та його учасників. Виявлено причини, що на даному етапі не сприяють розвитку ринку і запропоновано шляхи їх усунення, визначено перспективу зміни факторів, процесів, механізмів і наслідків діяльності сировинних галузей.
6. Недосконалий внутрішній ринок екологічно безпечної текстильної сировини, проблеми його становлення і забезпечення подальшого розвитку вимагають регулюючої функції держави, яка реалізується шляхом формування відповідної державної товарної політики, через удосконалення інституційного устрою ринку і систему державних заходів впливу на учасників ринку, координацію діяльності державних органів управління різних рівнів у сфері регулювання ринку. Домінантами регулюючої політики держави має бути створення для всіх учасників ринку рівних умов конкуренції і сприяння їх інтеграції з метою підвищення результативності ринку.
Доведено, що механізм регулювання ринку повинен включати в себе і підсистему управління сировинними ресурсами виробництва екотекстилю: налагодження мережі і організацію постачання сировини, управління якістю і асортиментом сировини, регулювання взаємовідносин постачальників і споживачів сировини, методи управління інноваціями з вирощування і переробки сировини з наперед заданими властивостями.
7. У ході дослідження встановлено, що економічні передумови для створення окремих сегментів ринку екологобезпечних товарів текстильної промисловості є в Україні вже на даний час. Формування ринку повинно здійснюватися з дотриманням загальних організаційних і методологічних принципів державного регулювання розвитку економіки, достатньо висвітлених у вітчизняній літературі. Особливе значення повинні мати принципи системності, диверсифікації напрямів розвитку, формування «державно-приватного партнерства», соціальної відповідальності, соціалізації трудових відносин та екологічної відповідальності.
Визначено й організаційні принципи формування ринку екологічно безпечної сировини для текстильної промисловості, визначальним серед яких є принцип ресурсо-екологічної безпеки продукції. При цьому визначено луб’яні волокна як єдиний вид вітчизняної натуральної целюлозної сировини, виробництво якої забезпечує дотримання цього принципу і дозволяє істотно зміцнити сировинну незалежність текстильної промисловості, збільшити сировинні ресурси країни.
8. У ході дослідження обґрунтовано необхідність інституційної реформи ринку натуральної текстильної сировини. Сьогоднішній занепад ринку пов'язаний не тільки з непослідовністю в процесі удосконалення ринкових інститутів у попередні роки, але й невдалим підходом до вдосконалення інституційного устрою внутрішнього ринку.
9. Особливості ринку екологічно безпечної рослинної текстильної сировини, в тому числі його багатогалузевість, обумовлюють роль і значення ринкової інфраструктури, яка повинна формуватися на засадах партнерства з товаровиробниками, забезпечення справедливого розподілу доходів і товарно-грошової рівноваги, раціонального і правомірного руху сировини та іншої продукції сировинного комплексу.
Важливим елементом інфраструктури сировинного ринку повинні стати інститути галузевого екологічного маркетингу. Їх удосконалення має здійснюватися за рахунок спрямування на державницькі позиції у дослідженні сировинного ринку екотекстилю, визначення основних завдань, інструментів проведення, функцій маркетологів і державних органів нагляду, сформульованих методів оптимізації структури видового асортименту екотекстилю і сировини для його виробництва. Управління маркетинговими дослідженнями розглядається як організаційно-методологічна основа державного регулювання вітчизняного ринку екотекстилю.
10. В умовах, що склалися у вітчизняній сировинній базі текстильної промисловості, пріоритетним напрямом розвитку ринку екологічно безпечної сировини є ендогенна модель його розвитку, яка орієнтує на краще використання власних ресурсів, на інноваційне спрямування розвитку і включає завдання з моделі імпортозаміщення. Методологія спрямування і регулювання такого розвитку повинна враховувати глобалізаційні (спеціалізація, світові ринки), політичні (геополітична кон'юнктура, відповідність стратегічним напрямам розвитку держави), економічні (інвестиційний клімат, комерційний ефект), соціальні та екологічні аспекти. Їх реалізація неможлива без дієвого державного сприяння і підтримки.
У ході дослідження визначено й пріоритетні напрями розвитку вітчизняного ринку екологічно безпечної натуральної текстильної сировини. Інноваційний напрямок розвитку має бути доповнено завданням з впровадження екологічної сертифікації, менеджменту якості сировини, її екологічного менеджменту, побудованого на кращих досягненнях зарубіжної і вітчизняної практики.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абрамович І.А. Теоретичні аспекти забезпечення економічного розвитку / І.А. Абрамович // Агросвіт. – 2011. – № 2. – С. 6 – 12.
2. Авдашева С.Б. Теория организации отраслевых рынков: учебник / С.А. Авдашева, Н.М. Розанова. – М.: ИЧП «Издательство Магистр», 1998. – 320 с.
3. Агробізнес:проблеми, сучасний стан та перспективи розвитку: [колективна монографія] / [О.О. Артеменко, І.В. Баришевська, Л.А. Бахчиванджи та ін.]; за ред. Я.В.Сухія, В.С.Ніценка. – Одеса: СВД М.П.Черкасов, 2011. – 316 с.
4. Азарян О.М. Актуальні орієнтири маркетингових стратегій вітчизняних підприємств / О.М. Азарян // Реформування економіки України: стан та перспективи: IV Міжнар. наук.-практ. конф., 26 – 27 листопада 2009 р.: тези допов. – К., 2009. – С. 9 – 10.
5. Айзенштейн Э.М. Мировой рынок сырья: взгляд в будущее [Електронний ресурс] / Э.М. Айзенштейн // Рынок легкой промышленности. – 2003. – № 28. – Режим доступу: http://www.rustm.net.
6. Айзенштейн Э.М. О недалеком будущем мирового потребления текстильного сырья / Э.М. Айзенштейн. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.textileclub.ru.
7. Акимова Т.А. Основы экоразвития. / Т.А. Акимова, В.В. Хаскин. – М.: Академия им. Плеханова, 1994. – 312 с.
8. Актуальні проблеми лікарського рослинництва України: [Електронний ресурс] – Режим доступу: www.propozitsiya.com.
9. Алексеев И.В. Экономический механизм управления развитием промышленных предприятий / И.В. Алексеев, Л.П. Белонога, В.И. Михайловский и др. – Львів: Світ, 1991. – 156 с.
10. Алексеенко О.Д. Экологический маркетинг как новая философия бизнеса / О.Д.Алексеенко // Механізм регулювання економіки, економіка природокористування, економіка підприємства та організація виробництва. – Суми, 2000. – Вип.2. – С. 283 – 285.
11. Амоша О. Інноваційний шлях розвитку України: проблеми та рішення / О. Амоша // Економіст. – 2005. – № 6. – С. 28 – 32.
12. Андреева Н. Н. Системология антикризисного управления регионом: теоретические подходы и особенности реализации / Н.Н. Андреева // Економічні інновації. Новаторські ідеї та сучасний досвід трансформаційних зрушень в економіці: зб. наук. праць. – Одеса, 2010. – Вип. 40. – С. 6. – 22.
13. Артемов А.В. Льняной комплекс России: наука и практика, проблемы и перспективы / А.В. Артемов, С.В. Фролов // Текстильная промышленность. - 2005. – № 10. – С. 38 – 41.
14. Артёмов А.В. Перспективный ассортимент экологически чистых льняных тканей в современных условиях конъюнктуры рынка текстильной промышленности / А.В. Артёмов, О.М. Ольшанская, В.А. Грищенков. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.textileclub.ru.
15. Асроров А. Кубик Рубика или что произошло с центральноазиатским текстилем [Електронний ресурс] / Акрам Асроров // Gazeta Kz, 15.01.2007.– Режим доступу: http://www.gazeta.kz.
16. Балдинюк В. Екологічний одяг і мода. Чи необхідність? / В. Балдинюк // Новинар, 27.03.2009. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.novynar.com.ua.
17. Башнянин Г.І. Ринкове саморегулювання економічних систем: суть та основні її дефекти / Г.І. Башнянин, Г.С. Третяк, О.М. Мартин // Науковий вісник. – 2007. – Вип. 17.1. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу до статті:http://www.nbuv.gov.ua/portal/chem_biol/nvpltu/17_1/147_basznianyn_ 17.pdf.
18. Белявцев М.И. Инфраструктура товарного рынка / М.И. Белявцев, Л.В. Шестопалова. – Київ: Центр навч. літ-ри, 2005. – 416 с.
19. Беляев М. Механизм управления факторами развития современных экономических систем / М. Беляев, О. Максимчук // Проблемы теории и практики управления. – 2006. – №11. – С.19-24.
20. Белякова О.В. Диагностика параметров развития экологически чистой продукции / О.В.Белякова, І.З.Должанский // Маркетинг інновацій і інновації в маркетингу. – Суми. – 2008. – С. 45 – 48.
21. Бєлякова О.В. Формування та розвиток ринку екологічно чистих товарів: дис. ... кандидата екон.наук: 08.00.03 / Бєлякова Оксана Володимирівна. – Донецьк, 2009. – 183 с.
22. Белякова О.В. Экологическая чистота товара как фактор конкурентоспособности производства / О.В.Белякова, І.З.Должанский // Маркетинг: теорія і практика. – 2008. – № 14. – С. 63 – 68.
23. Березін О.В. Організація заготівель сільськогосподарської продукції та сировини / О.В. Березін – К.: НМЦ «Укоопосвіта», 1989. – 379 с.
24. Бєлякова О.В. Моделювання споживчих переваг щодо екологічно чистих товарів: процесний підхід / О.В.Бєлякова // Торгівля і ринок України. – Донецьк, 2008. – Вип. 26. – С.45–46.
25. Билякович Л.Н. Современное текстильное сырье. Натуральные волокнистые материалы в промышленном производстве тканей [Електронний ресурс] / Л.Н. Билякович, Т.А. Волынец – // Рынок легкой промышленности. – 2006. – № 46. – Режим доступу: http://www.rustm.net.
26. Бичківський Р.В. Метрологія, стандартизація, управління якістю і сертифікація: підручн. для вищих навч. закладів / Р.В. Бичківський, Б.Г.Столярчук, П.Р. Гамула. – Львів: Вид-во національного університету «Львівська політехніка», 2002. – 560 с.
27. Білоусенко М.В. Структура та ефективність функціонування ринку / М.В. Білоусенко // Економічна теорія. – 2006. – № 3. – С. 55 – 65.
28. Божкова В.В. Направления экологизации экономического развития в Украине / В.В.Божкова // Механізм регулювання економіки, економіка природокористування, економіка підприємства та організація виробництва. – Суми, 1999. – Вип. 3. – С. 58 – 62.
29. Буренко Ю.А. Проблемы и направления развития конкурентоспособности текстильной промышленности Украины / Ю.А.Буренко, М.В. Шарко // Економіка, Фінанси, Право. – 2008. – № 1. – С. 6 – 10.
30. Буркинський Б.В. Методологічні аспекти розробки і оцінки стратегій розвитку промислового комплексу регіону: [монографія] / Б.В.Буркинський, М.А. Коваленко. – Херсон: Олді-плюс, 2008. – 408 с.
31. Бурсак А. Строительство рынков. Как компании изобретают новые потребности. [Електронний ресурс]. / А. Бурсак // Компания. – 12.01.2004. – Режим доступу: http://www/retail.ru.
32. В Україні льон і конопля повинні замінити бавовну [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.slip.ucoz.ua.
33. Веклич О. Совершенствование экономических инструментов экологического управления в Украине / О. Веклич // Экономика Украины. – 1998. – № 9. – С. 65 – 74.
34. Веклич О. Сучасний стан та ефективність економічного механізму екологічного регулювання / О. Веклич // Економіка України. – 2003. – № 10. – С. 62 – 70.
35. Веклич О. Урахування екологічних чинників у системі національних ринків / О.Веклич // Економіка України. – 1997. – № 2. – С. 50 – 56.
36. Веклич О.О. Сучасна система макропоказників екологобезпечного сталого розвитку національних господарств / О.О.Веклич // Вісник Сумського державного аграрного університету. – 2001. – Вип. 1. – С. 13 – 18.
37. Вехи экономической мысли. Теория фирмы: Т. 2. [Под ред. В.М.Гальперина ] – СПб.: Экономическая школа, 2000. – 534 с.
38. Винн Р. Введение в прикладной эконометрический анализ / Р. Винн, Л. Холден. – М.: «Финансы и статистика», 1981. – С. 64 – 94.
39. Вирник А.Д. Новое в области получения антисептических волокнистых материалов и их использование: обзор. / А.Д. Вирник, М.А.Пененжик, Г.С. Кондрашова. – М.: ЦНИИТЭИЛегпром, 1980. – 55 с.
40. Високотехнологічні, конкурентоспроможні і еколого–орієнтовані волокнисті матеріали та вироби з них: [монографія] / П.А. Глубіш, В.М.Ірклей, Ю.Я. Клейнер та ін. – К.: Арістей, 2007. – 264 с.
41. Вічевич А.М. Екологічний маркетинг: навчальний посібник / А.М.Вічевич, Т.В. Войда, І.І. Дідович, А.П. Дідович. – Львів: УкрДЛТУ, 2002. – 248 с.
42. Волошенко А.В. Стан та еволюція теоретичних досліджень державного регулювання ринку / А.В. Волошенко / Економічні проблеми розвитку промисловості регіону: ІV наук.-практ. конф., 14 – 15 жовтня 2010 р.: тези допов. – Первомайськ, 2020. – С. 129 – 131.
43. Вплив рослинних барвників і протравлювачів на якість забарвлень на вовняних тканинах / [Семак Б.Б., Семак З.М., Гущак О.М., Коваль М.Н. ] – // Вестник Херсонского государственного технического университета. – 2004. – № 2 (20). – С. 191 – 197.
44. Галик І.С. Екологічна безпека та біостійкість текстильних матеріалів / І.С. Галик, О.Б. Концевич, Б.Д. Семак. – Львів: Вид-во Львівської комерційної академії, 2006. – 232 с.
45. Галик І.С. Екологічна безпечність текстильних матеріалів і виробів: проблеми формування та оцінювання / І.С. Галик, Б.Д. Семак // Вісник Київського національного університету технологій і дизайну. – 2009. – № 3 (47). – С. 88 – 93.
46. Галузеві ринки України: оцінка стану та перспективи розвитку: наукова доповідь / За ред. В.О. Точиліна – К.: Ін-т екон. прогнозування, 2004. – 78 с.
47. Галушкина Т.П. Экологический менеджмент в Украине: реалии и перспективы / Т.П. Галушкина, С.К. Харичков. – Одесса, 1998. – 108 с.
48. Галушкина Т.П. Экономические инструменты экологического менеджмента (теория и практика). / Т.П. Галушкина. – Одесса: Институт проблем рынка и эколого-экономических исследований НАН Украины, 2000. – 280 с.
49. Галушкіна Т.П. Національна екологічна доктрина в умовах трансформаційних екологічних зрушень / Т.П. Галушкіна // Економічні інновації: Новаторські ідеї та сучасний досвід трансформаційних зрушень в економіці: зб. наук. праць. – Одеса, 2010. – Вип. 40. – С. 63 – 75.
50. Гаман М.В. Ефективність економічної політики держави / М.В.Гаман // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємство. – 2004. – № 4. – С. 56 – 61.
51. Геец В.М. Экономика Украины. Модели реформирования. Изменение структуры и прогноз развития / В.М. Геец. – К., 1993. – 310 с.
52. Генералова Ю.В. Методологія дослідження тенденцій економічного зростання / Ю.В. Генералова // Актуальні проблеми економіки. – 2006. – № 1. – С. 3 – 10.
53. Герасимчук З.В. Екологічна безпека регіону: діагностика та механізм забезпечення / З.В. Герасимчук, А.О. Олексюк. – Луцьк: «Надстир’я», 2007. – 279 с.
54. Глобалізація і безпека розвитку: [монографія] / [О.Г. Білорус, Д.Г.Лук´яненко та ін.: керівник авт. кол. і наук. ред. О.Г. Білорус]. – К.: КНЕУ, 2001. – 733 с.
55. Глобальные трансформации современности / [Ю.Н. Пахомов, Ю.В.Павленко, С.Б. Крымский и др.]; под ред. Ю.Н. Пахомова, Ю.В.Павленко. – К.: Вид-во «Україна», 2006. – 685 с.
56. Глубиш П.А. Повышение качества отделки текстильных материалов / П.А. Глубиш, С.А. Добровольский,– К.: Техніка, 1994. – 161 с.
57. Глубіш П.А. Сучасні вимоги до якості текстильних матеріалів та одягу з них / П.А. Глубіш // Вісник Київ. нац. ун-ту технологій і дизайну. – 2004. – № 5. – С. 119 – 123.
58. Головченко Т.М. Формування організаційно-економічного механізму розвитку виробництва та первинної обробки вовни: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук: спец. 08.00.03 «Економіка та управління національним господарством» / Т.М. Головченко. – Сімферополь, 2010. – 20 с.
59. Горшков Д.В. Рынок экологически чистых продуктов: зарубежный опыт и перспективы России / Д.В. Горшков // Маркетинг в России и за рубежом. – 2004. – № 6. – С. 15 – 29.
60. Грисюк М.И. Дикорастущие пищевые, технические и медоносные растения Украины / Грисюк М.И., Гринчак И.Л., Елин Е.П. – К.: Урожай, 1983. – 200 с.
61. Гриценко А.А. Развитие форм обмена, стоимости и денег / А.А.Гриценко. – К.: Основа, 2005. – 192 с.
62. Грузнов И.И. Всеобщий механизм управления объектами человеческой деятельности (теоретические и прикладные основы) / И.И.Грузнов. – Одесса: ОНПУ, 2006. – 40 с.
63. Грузнов И.И. Эффективные организационно-экономические механизмы управления (теория и практика) / И.И. Грузнов. – Одесса: Полиграф, 2009. – 528 с.
64. Гэлбрейт Дж. Новое индустриальное общество / Дж. Гэлбрейт. – М., 1969. – 461 с.
65. Дейнеко Л.В. Харчова промисловість і екологічна безпека / Л.В.Дейнеко, В.В.Бриштіна // Науковий вісник: зб. наук. праць УФЕІ. – 1998. – № 2. – С. 71 – 75.
66. Демкевич Л.І. Лікарсько-технічна сировина / Л.І. Демкевич – К.: НМЦ «Укоопосвіта», 1997. – 130 с.
67. Демкович О. В. Роль лляних волокон у формуванні ринку екологобезпечних товарів / О.В. Демкович, Б.Б. Семак // Вісник Львівської комерційної академії (Серія товарознавча): зб. наук. праць – Львів, 2009. – Вип. 10. – С. 80 – 84.
68. Демкович О.В. Льоновмісні одягові тканини: шляхи екологізації технології виробництва, оптимізації структури асортименту та підвищення конкурентоспроможності / О.В. Демкович, А.В. Добровольська, Б.Б. Семак // Вісник Хмельницького національного університету. Технічні науки. – 2009. – № 1. – С. 163 – 167.
69. Державне регулювання економіки України: методологія, напрями, тенденції, проблеми / За ред. М.М. Якубовського. – К.: НДЕІ Міністерства економіки України, 2005. – 410 с.
70. Державне регулювання регіональної політики / [Запоточний І.В., Захарченко В.І.]; за заг. ред. д.е.н., проф. В.І. Захарченка. – Харків – Львів – Одеса: ТОВ «Одісей», 2003. – 592 с.
71. Державне управління в Україні: [навч. посібн.] / [Авер´янов В.Б. та ін.]. – К.: ТОВ «СИМИ», 1999. – 239 с.
72. Дефорж С.Ю. Неоинституционализм и экономическая политика становления социального рыночного хозяйства / С.Ю. Дефорж, В.М.Бережной. // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна. – 2004. – № 630. – С. 6 – 11.
73. Динамика хозяйственной конъюнктуры / [Райская Н.Н., Сергиенко Я.В., Френкель А.А., Матвеева О.Н.] // Экономист. – 2006. – № 6. – С. 11 – 20.
74. Динаміка індексу економічної свободи України за Heritage Foundation & the Wall street Jornal [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.bank.gov.ua/Publication/econom.htm.
75. Діброва А.Д. Державне регулювання сільськогосподарського виробництва: теорія, методологія, практика / А.Д. Діброва. – К.: ВПД «Формат», 2008. – 488 с.
76. Дмитриченко Л.И. Государственное регулирование экономики: методология и теория / Л.И. Дмитриченко. – Донецк: УкрНТЭК, 2001. – 329 с.
77. Дойль П. Маркетинг, менеджмент и стратегии / П. Дойль, Ф. Штерн – [4-е изд-е]. – СПб: Питер, 2007. – 544 с.
78. Долан Э.Д. Рынок: микроэкономическая модель / Э.Д. Долан, Д.Э.Линдсей [Пер. с англ.] – СПб.: Автокомп, 1992. – 421 с.
79. Должанський І.З. Організація процесу формування та розвитку ринку екологічно чистих товарів: [монографія] / І.З.Должанський, О.В.Бєлякова. – Донецьк: СПД Купріянов В.С., 2009. – 230 с.
80. Дослідження та оптимізація економічних процесів «Оптимум - 2010»: труди VІІІ-ї міжнар. наук.-практ. конф. (Харків, 1 – 3 грудня 2010 р.) / Харк. нац. техн. ун-т «Харківський політехнічний інститут». – Х.: НТУ «ХПІ», 2010. – 547 с.
81. Дубницкий В.И. Значимость инфраструктуры при формировании и реализации региональной экономической политики / В.И. Дубницкий // Економіка та право. – 2003. – №2(6). – С. 50-53.
82. Дудла І.О. Ефективні напрямки розвитку ринку лляної продукції вітчизняного виробництва / І.О. Дудла, А.М. Коробка. // Ефективна економіка. – 2009. – №2. – С. 47 – 53.
83. Дудла І.О. Товарознавчі аспекти формування екологічної безпеки товарів / І.О. Дудла, І.С. Галик, Б.Д. Семак // Вісник Чернігівського державного технологічного університету. Серія: технічні науки. – 2004. – № 21. – С. 223 – 231.
84. Дудукова С.В. Деякі підсумки міжнародного року натуральних волокон / С.В. Дудукова, Ю.В. Мохер // Інноваційні напрями в селекції, технології вирощування та переробки технічних культур: матеріали наук.-практ. конф. молодих учених. – Суми, 2010. – С. 83 – 88.
85. Дудукова С.В. Деякі тенденції розвитку льонарства та коноплярства у світі / С.В. Дудукова // Проблеми і перспективи в селекції, генетиці, технології вирощування, збирання, переробці та стандартизації луб’яних культур: наук.-технічн. конф. молодих учених, 6 – 8 грудня 2004 р.: тези допов. – Глухів, 2006. – С. 146 – 152.
86. Дудукова С.В. Льон – довгунець: потенційні можливості та сфера застосування / С.В. Дудукова, І.В. Овсянко, Ю.В. Мохер // Наукові дослідження у льонарстві та коноплярстві України: наук.-практ. конф. молодих учених, 23 листопада 2005 р.: тези допов. – Суми, 2006. – С. 105 – 115.
87. Екологічний маркетинг: [навч. посібн.] / [А.М. Вічевич, Т.В.Войданич, І.І. Дідович, А.П. Дідович]. – Львів: УкрДЛТУ, 2002. – 248 с.
88. Екологічний менеджмент і аудит: [навч. посібн. ] [Літвак С.М. та ін.] – К.: ВД «Професіонал», 2005. – 112 с.
89. Економічний механізм екологізації суспільного виробництва / [Л.Г.Мірошник, В.В.Сабадаш, О.І.Мірошник, О.І.Корінцева] // Проблеми сталого розвитку України. – К.: БМТ, 1998. – С. 106 – 118.
90. Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002 – 2011 роки. / Послання Президента України до Верховної Ради України // Стратегія економічного розвитку України: наук. зб. – К., 2002. – Вип. 2 (9). – С. 3 – 34.
91. Єранкін О.О. Формування агропромислових формувань в Україні: глобалізаційний і маркетинговий аспект / О.О. Єранкін // Вчені записки. – 2008. – № 10. – С. 175 – 186.
92. Єріна А.М. Статистичне моделювання і прогнозування / А.М. Єріна – К.: КНЕУ, 2001. – С. 12 – 15.
93. Жаліло Я.А. Концептуальні засади стратегії економічного протекціонізму / Я.А. Жаліло, А.Ю. Семінковський // Стратегічна панорама. – 2000. – № 1 – 2. – С. 109.
94. Жаліло Я.А. Регулювання ринкової економіки: сучасний досвід розвинених країн. / Я.А. Жаліло // Економічні стратегії. – Вип. 1. – К.: НІСД, 1996. – 86 с.
95. Живетин В.В. Лён и его комплексное использование / В.В. Живетин, Л.Н. Гинзбург, О.М. Ольшанская. – М.: Информ – Знание, 2002. – 400 с.
96. Живетин В.В. Льняная промышленность и роль отечественной науки в её развитии / В.В. Живетин, Л.Н. Гинзбург. – М.: Легпромбытиздат, 1986. – 248 с.
97. Завьялов П.С. Маркетинг в схемах, рисунках, таблицах: [учебн. пособие] / П.С. Завьялов. – М: ИНФРА-М, 2010. – 425 с.
98. Захарченко В.И. Социальная ответственность бизнеса и институциональные новации: [научный доклад] / В.И.Захарченко, О.В.Балахонова. – Винница: Изд. «Винницкая газета», 2012. – 60 с.
99. Збаразська Л.О. Внутрішній ринок України: проблеми і стратегія розвитку / Л.О. Збаразська // Наукові праці ДонНТУ: Серія: економічна.– 2003. – Вип. 68. – С. 18 – 25.
100. Зб. наук. праць Інституту землеробства Української Академії аграрних наук. – К.: ІЗ УААН, 1998. – Вип. 2. – 264 с.
101. Зб. наук. праць ордена Червоного Прапора Інституту землеробства Української Академії аграрних наук. – К.: ІЗ УААН, 1999. – 286с.
102. Ильяшенко С.Н. Проблемы формирования рынка экологически чистых продуктов питания (на примере Сумского рынка молокопрдуктов) / С.Н.Ильяшенко, Е.А.Веретенник // Екологічність продукції АПК: економіка та технологія: Економічні проблеми виробництва та споживання екологічно чистої продукції АПК: міжнар. конф.: статті, 24 – 26 листопада 1999 р. – Суми, 1999. – Т. 2. – С. 26 – 32.
103. Индекс хозяйственной конъюнктуры и экономический рост / [Райская Н.Н., Сергиенко Я. В., Френкель А.А., Матвеева О.Н.] // Вопросы статистики. – 2005. – № 8. – С. 10 – 13.
104. Исследование трендов: Готовы ли украинцы покупать экологически чистые товары? – [Електронний ресурс] – Appleton Mayer East Europe & CIS. 13.09.2010. – Режим доступу: http://www.epravda.com.ua.
105. Іваненко В. Друге дихання «Текстерно» / В. Іваненко // Дзеркало тижня. – № 32. – 23 – 29 серпня 2003 р. – С. 7.
106. Іванова Л.О. Іноземні джерела інформації про товарні ринки / Л.О.Іванова // Маркетинг в Україні. – 2004. – № 3. – С. 46 – 50.
107. Ілляшенко С.М. Екологічний маркетинг / С.М. Ілляшенко, О.В.Прокопенко // Економіка України. – 2003. – № 12. – С. 56 – 61.
108. Ілляшенко С.М. Теоретичні аспекти обгрунтування доцільності формування ринку екологічних товарів / С.М.Ілляшенко, О.В.Прокопенко // Механізм регулювання економіки, економіка природокористування, економіка підприємства та організація виробництва. – Суми, 2000. – Вип. 4. – С. 17 – 27.
109. Ілляшенко С.М. Формування ринку екологічних інновацій: економічні основи управління: [монографія] / С.М. Ілляшенко, О.В.Прокопенко; за ред. С.М. Ілляшенка. – Суми: Університетська книга, 2002. – 250 с.
110. Інноваційний розвиток економіки: модель, система управління, державна політика / За ред. д-ра екон. наук, проф. Л.І. Федулової. – К.: «Основа», 2005. – 552 с.
111. Проблеми і перспективи розвитку галузі льонарства та коноплярства: міжнар. наук.-практ. конф., 10 – 12 лютого 2009 р.: тези допов. – Глухів, 2007. - Режим доступу: www.minagro.kiev.ua.
112. Кабанець В.М. Галузі льонарства та коноплярства України: стан та перспективи / В.М.Кабанець // Зб. наук. праць Інституту луб’яних культур УААН. – Суми, 2009. – Вип. 5. – С. 3 – 7.
113. Кабанець В.М. Науково-технічна програма НААН України «Луб’яні культури»: основні результати 2009 року / В.М. Кабанець, Р.Н.Гілязетдінов, Л.М.Жуплатова // Луб’яні та технічні культури: зб. наук. праць. – 2011. – Вип. 1. – С. 1 – 12.
114. Калинников Ю.А. Природные красители и вспомогательные вещества в химико-текстильных технологиях – реальный путь повышения экологической чистоты и эффективности производства текстильных материалов / Ю.А. Калинников, И.Ю. Вашурина // Российский химический журнал. – 2002. – Т. XLVI, № 1. – C. 77 – 87.
115. Капустян В.О. Дослідження моделі ринкової економіки, що самостійно розвивається, за умови дифузії керуючих параметрів і стабілізація поведінки системи / В.О. Капустян, М.Г. Чепелєв // Наукові вісті НТУУ «КПІ» – 2009. – № 4. – С. 16 – 23.
116. Карлюка Д.О. Удосконалення управління інноваційним розвитком підприємств льонопереробної галузі: дис. … кандидата екон. наук: 08.01.06 / Карлюка Дмитро Олександрович. – Херсон, 2006. – 183 с.
117. Карпов В.В. Красители для целлюлозных волокон / В.В. Карпов // Текстильная промышленность. – 2000. – № 6. – С. 16 – 18.
118. Кащеев О.В. Мировая глобализация производства и потребления текстиля. Тенденции и проблемы – [Електронний ресурс] / О.В. Кащеев. – Режим доступу: http://www.textileclub.ru.
119. Кащеев О.В. Российский рынок технического текстиля: анализ, проблемы, тенденции и перспектива его развития / О.В. Кащеев // Текстильная химия. – 2003. – № 2. – С. 15 – 21.
120. Киселев А.М. Экологические аспекты процессов отделки текстильных материалов / А.М. Киселев // Российский химический журнал (Журнал Рос. хим. об-ва им. Д.И. Менделеева). – 2002. – т. XLVI, № 1. – С. 20 – 30.
121. Кислый В.Н. Экологизация управления предприятием: [монография] / В.Н.Кислый, Е.В.Лапин, Н.А.Трофименко. – Сумы: ИТД «Университетская книга», 2002. – 232 с.
122. Коваленко М.А. Стратегія реформування промислового комплексу регіону: теорія та практика: дис. … доктора екон. наук: 08.05.00 / Коваленко Микола Андрійович. – Херсон , 2009. – 420 с.
123. Коваленко М.А. Управління економічною безпекою регіону: сутність та механізм реалізації: [монографія] / М.А. Коваленко, І.І. Нагорна., Б.В. Сіленков. – Херсон: Олді-плюс, 2006. – 444 с.
124. Конкурентоспроможність економіки України: стан і перспективи підвищення / За ред. д-ра екон. наук І.В. Крючкової. – К.: Основа, 2007. – 488с.
125. Конкурентоспроможність національної економіки / За ред. д-ра екон. наук Б.Є. Кваснюка – К.: Фенікс, 2005. – 582 с.
126. Коновальчук В. Конкурентоспособность Украины в международном и историческом контексте / В. Ковальчук, В. Комаров // Отчет о конкурентоспособности Украины 2009 [Электронный ресурс]. – Режим доступу: http://www.feg.org.ua.
127. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002 – 2011 рр. // Послання Президента України до Верховної Ради України. Європейський вибір. – К.: Інформаційно-видавничий центр Держкомстату України, 2002.
128. Концептуальні орієнтири промислової політики України (на середньострокову перспективу) : [наукова доповідь] / [ред. кол.: акад. НАН України О.І. Амоша, член-кор. НАН України В.П. Вишневський, к.е.н. Л.О.Збаразська]. – Донецьк: Інститут економіки промисловості НАН України, 2008. – 39 с.
129. Концепція Державної програми розвитку легкої промисловості на 2005 – 2011 роки // Легка промисловість. – 2004. – № 1. – С. 3 – 5.
130. Концепція Державної цільової програми розвитку легкої промисловості на період до 2011 року: (затверджена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2000 р. IV 673-р.) [Електронний ресурс] // Легка промисловість. – 2006. – № 4. – С. 5 – 6. – Режим доступу: http//www.minagro.gov.ua/page/7202.
131. Концепція переходу України до сталого розвитку // Вісник НАН України. – 2007. – №2. – С. 15 – 44.
132. Концепція реформування управління аграрним сектором: проект / П.Т. Саблук, В.П. Ситник, Ю.Я. Лузан, М.Ф.Кропивко та ін. – К.: ННЦ ІАЕ, 2004. – 46 с.
133. Котлер Ф. Основы маркетинга / Ф.Котлер [Пер. с англ.]. – М.: Прогресс, 1990. – 736 с.
134. Коуз Р. Фирма, рынок и право / Р. Коуз – М.: Дело ЛТД при участии изд-ва «Catallaxy», 1993 – 192 с.
135. Кравцив В. Современные научные подходы к окружающей среде и социально-экономическому развитию / В.Кравцив // Экономика природопользования. – К.: Наукова думка, 1998. – С. 45 – 48.
136. Кравців В.С. Ринкові інструменти регулювання природокористування в національній вітчизняній політиці України / В.С.Кравців, П.В. Жук // Соціально-економічні проблеми сучасного періоду України. Регіональні проблеми управління природокористуванням: зб. наук. праць – Львів, 2010. – Вип. 2 (82). – С. 3 – 14.
137. Красители из нетрадиционного сырья / Кобраков К.И., Станкевич Г.С., Грукова О.П., Неборако О.Ю., Ушкаров В.И. // Текстильная промышленность. – 2004. – № 10. – С. 24 – 27.
138. Кредісов В.А. Ринкова інфраструктура як системоутворюючий чинник сучасної економіки / В.А. Кредісов // Економіка і управління. – 2003. – № 3. – С. 11 – 18.
139. Кричевский Г.Е. Экологические проблемы отделочного производства / Г.Е. Кричевский // Текстильная химия. – 1996. – № 1. – С.28 – 38.
140. Крючкова І.В. Структурні чинники розвитку України / І.В. Крючкова/ – К.: Наукова думка, 2004. – 317 с.
141. Ксенжук Н.І. Нові економічні та екологічні вирішення у технології підготовки бавовняних тканин / Н.І. Ксенжук // Легка промисловість. – 2003. – № 2. – С. 53 – 54.
142. Купінець Л.Є. Конфліктність в розвитку аграрних економічних відносин / Л.Є. Купінець // Економічні інновації: Новаторські ідеї та сучасний досвід трансформаційних зрушень в економіці: зб. наук. праць. – Одеса, 2010. – Вип. 40. – С. 177 – 193.
143. Кухарская Н.А. Стратегические приоритеты трансформации экономики регионов Украины: тенденции, формы, механизмы: [монография] / Н.А. Кухарская / Институт проблем рынка и экономико-экологических исследований НАН Украины. – Одесса: ИПРЭЭИ НАН Украины, 2010. – 519с.
144. Лабурцева О.І. Перспективи застосування інструментів комплексу маркетингу на ринках товарів легкої промисловості / О.І. Лабурцева // Економічні науки. Серія «Економіка та менеджмент». зб. наук. праць Луцького державного університету. – Луцьк, 2006. – Ч.2, Вип. 3 (10). – С. 101 – 110.
145. Легка промисловість України: стан, проблеми, перспективи економічного розвитку / О.І. Волков, Ю.В. Гончаров, В.І. Бокій та ін.: за ред. О.І. Волкова та Ю.В. Гончарова. – К.: т-во «Знання України», 2