ФРАЗЕОЛОГІЧНА МІКРОСИСТЕМА “ПОВЕДІНКА ЛЮДИНИ” В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ (ІДЕОГРАФІЧНИЙ І АКСІОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТИ)

brief description

Таврійський національний університет
ім. В.І. Вернадського

На правах рукопису

Грозян Ніна Федорівна

УДК 811.161.2’373.72:81’23

ФРАЗЕОЛОГІЧНА МІКРОСИСТЕМА
ПОВЕДІНКА ЛЮДИНИ” В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ
(ІДЕОГРАФІЧНИЙ І АКСІОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТИ)

10.02.01 українська мова

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник:
Прадід Ю.Ф.
доктор філологічних наук, професор,
академік Академії наук
вищої школи України

Сімферополь 2003

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ..
ВСТУП
РОЗДІЛ І. ФРАЗЕОЛОГІЧНА ІДЕОГРАФІЯ: ТЕОРЕТИЧНІ ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ ПОДАЛЬШОГО РОЗВИТКУ
1.1 . Зв’язок фразеологічної ідеографії з сучасними маргінальними галузями лінгвістики
1.2 . Принципи вирізнення фразеологічних мікро- та макросистем..
1.3. Структура ідеографічної ієрархії фразеологічної системи мови
РОЗДІЛ ІІ. МІСЦЕ ФРАЗЕОЛОГІЧНОЇ МІКРОСИСТЕМИ
ПОВЕДІНКА ЛЮДИНИ” В СТРУКТУРІ ІДЕОГРАФІЧНОЇ КЛАСИФІКАЦІЇ ФРАЗЕОЛОГІЧНОГО СКЛАДУ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ.
2.1. Поведінка як психологічна категорія в історичному аспекті.
2.2. Ідеографічна характеристика тематичного поля ФО Агресивна поведінка людини”...
2.2.1. Психологічна наука про статус поняття агресії
2.2.2. Тематична група ФО Суїцидальна поведінка людини”.
2.2.3. Тематична група ФО Фізична агресивна поведінка людини”...
2.2.4. Тематична група ФО Вербальна агресивна поведінка людини”...
2.2.5. Зміщена агресивна поведінка людини...
2.3. Ідеографічна характеристика тематичного поля ФО Девіантна поведінка людини”...
2.3.1. Тематична група ФО Злочинна поведінка людини”..
2.3.2. Тематична група ФО Кримінально не карана (непротиправна) аморальна поведінка людини”
2.4. Ідеографічна характеристика тематичного поля ФО Просоціальна поведінка людини”...
2.4.1. Тематична група ФО Ситуативна альтруїстична поведінка людини”.
2.4.2. Тематична група ФО Опосередкована альтруїстична поведінка людини”.
2.4.3. Тематична група ФО Свідома ціннісна альтруїстична поведінка людини”.
2.5. Ідеографічна характеристика тематичного поля ФО Сексуальна поведінка людини”...
2.5.1. Жестові фразеологізми
2.6. Фразеологічні засоби вираження структури вольової дії...
2.7. Структурно-граматичні моделі ФО на позначення поведінки людини
2.7.1. ФО, співвідносні за своєю будовою зі словосполученнями
2.7.2. ФО, які структурно організовані за моделями речення...
2.7.3. Граматичні особливості дієслівних ФО
РОЗДІЛ ІІІ. Аксіологічні аспекти дослідження фразеологічної мікросистеми поведінка людини”.
3.1. Лінгвофілософська категорія оцінки в історичному аспекті..
3.2. Логіко-семантичний аспект класифікації типів оцінки у фразеологізмах на позначення поведінки людини...
3.3. Психосемантичний підхід до дослідження категорії оцінки у ФО на позначення поведінки людини..
3.3.1. Побудова семантичних просторів ФО на базі шкалування узагальнених образів інших людей.
3.3.2. Дослідження категоріальної структури ФО методом кластерного аналізу
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ..
ДОДАТКИ...

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

І
Біол. біологічний
від англ. від англійського
від грец. від грецького
від лат. від латинського
дет. детальніше
див. дивіться
з сл. з словами
ім. імені
ін. інші
к. кінця
лат. латинською
м. місті
н.е. нашої ери
нім. німецькою
переваж. переважно
перекл. переклад
под. подібне
пор. порівняйте
поч. початку
р. рік, року, році
рис. рисунок
рр. роки, років
ст. століття
т.д. так далі
т. ін. таке інше
у т.ч. у тому числі
франц. французькою
ІІ

ЛЭС Лингвистический энциклопедический словарь. М.: Советская энциклопедия, 1990. 685 с.
СФС Коломієць М.П., Регушевський Є.С. Словник фразеологічних синонімів. К.: Радянська школа, 1988. 200 с.
УР і РУФТС Олійник І.С., Сидоренко М.М. Українсько-російський і російсько-український фразеологічний тлумачний словник. К.: Радянська школа, 1991. 400 с.
ФСУМ Фразеологічний словник української мови: В 2 кн. К.: Наукова думка, 1993. Кн. 1-2.

ВСТУП

Гуманізація мовознавства, поворот до мовної особистості як медіума для проникнення в мову зумовили перехід традиційних та нових лінгвістичних дисциплін на якісно новий науково-пізнавальний рівень.
Фразеологія як окремий розділ мовознавства інтенсивно розвивалась із початку ХХ ст. Теоретичні та практичні аспекти української фразеології були предметом монографічного опису в працях Л.Г. Авксентьєва, М.Ф. Алефіренка, В.М. Білоноженко, М.Т. Демського, В.С. Калашника, М.П. Коломійця, Л.Г. Скрипник, В.Д. Ужченка й інших учених. Підґрунтя вивчення фразеологічних одиниць було закладене в працях Ф.І. Буслаєва, О.О. Потебні, І.І. Срезневського, О.О. Шахматова. Їх спадщину розвинули В.Л. Архангельський, О.М. Бабкін, О.І. Білодід, В.В. Виноградов, В.П. Жуков, О.В. Кунін, Б.О. Ларін, В.М. Мокієнко, О.І. Молотков, Є.Д. Поливанов, М.М. Шанський та ін. вчені.
Посилення інтересу науковців до системного вивчення фразеології ставить перед дослідниками проблему ідеографічного опису фразеологічного складу мови (див. праці: А.М. Емірової, Ю.Ф. Прадіда, В.М. Телії та ін.).
При величезній кількості досліджень, присвячених фразеології, роботи ідеографічного плану складають одиниці. Ідеографічні дослідження фразеології різних мов розвиваються нерівномірно. Фрагментарні ідеографічні описи російських фразеологізмів охоплюють уже більшу частину фразеологічного фонду й могли б покрити майже всю ідеографічну сітку, якби така для фразеології була розроблена [125: 8]. Українська фразеологічна ідеографія не виняток. Багатий фразеологічний матеріал, накопичений українською фразеографією, ще чекає свого опису в ідеографічному аспекті. Для представлення всіх фразеологічних одиниць потрібен окремий ідеографічний словник фразеології. Лише початком такого опису можна вважати словник Ю.Ф. Прадіда Русско-украинский и украинско-русский фразеологический тематический словарь: Эмоции человека” [145].
Причиною недоліків саме в понятійній класифікації можна вважати нез’ясованість багатьох теоретичних проблем фразеологічної ідеографії. Тому актуальним є зауваження А.М. Емірової про те, що фразеологія повинна стати об’єктом окремого ідеографічного опису [227: 66].
За останні 20-30 років було написано ряд монографій, статей і дисертацій, у яких досліджувалися ідеографічні групи ФО на матеріалі різних мов, з’ясовувалися деякі теоретичні проблеми фразеологічної ідеографії. Варто зазначити, що перші кроки на шляху розв’язання цієї складної й багатопланової проблеми зроблено (див. праці: А.С. Аксамитова [8], М.Ф. Алефіренка [10], Л.І. Антропової [12], С.К. Арори [17], Є.Ф. Арсентьєвої [17], Ю.О. Гвоздарьова [46], М.Т. Демського [57], Т.О. Зуєвої [73], А.М. Емірової [222; 223; 224; 225; 226; 227; 228], І.О. Іонової [77], О.М. Каракуці [79], І.В. Кашиної [85; 86], С.І. Кравцової [101; 102], Т.В. Крисенко [105], В.М. Мокієнка [116], Т.Г. Нікітіної [125; 126], Є.М. Покровської [133], Ю.Ф. Прадіда [137; 139; 140; 141; 142; 143; 144; 146; 147], А.Д. Райхштейна [150], П.О. Редіна [153; 154], М.С. Ротової [158], Л.М. Рязановського [162], Ю.П. Солодуба [183], В.Д. Ужченка [200]; М.Ф. Шумілова [219]; Н.В. Щербакової [221] та ін. учених). Монографія Л.М. Рязановського «Идеографические аспекты немецкой фразеологии: Темпоральная фразеология» [162] присвячена аналізові фразеосемантичного поля часу на матеріалі його ядерних мікрополів зі значеннями ніколи” і давно”. Учений демонструє можливості ідеографічного дослідження, тісно пов’язаного з історико-етимологічним аналізом. Цікавий підхід до ідеографічного опису російської фразеології апробовано в працях лінгвокраєзнавчого характеру Є.М. Верещагіним і В.Г. Костомаровим [41: 98-107], В.М. Мокієнком [116: 108-121], А.Д. Райхштейном [150: 142-152]. Однак слід сказати й про те, що проблеми фразеологічної ідеографії в більшості праць названих авторів вивчалися, як правило, принагідно, у зв’язку з дослідженням інших аспектів фразеології, унаслідок чого аналізові підлягали лише окремі поняттєві поля, покриті ФО, не враховувалися дані таких наукових дисциплін, як філософія, психологія, логіка, соціологія тощо. У вітчизняному мовознавстві теоретичні та практичні проблеми вирізнення окремих фразеологічних мікро- та макросистем були предметом спеціального дослідження в монографії Ю.Ф. Прадіда Фразеологічна ідеографія: проблематика досліджень” [147]. У монографії учений провів лінгвістичний аналіз ФО на позначення психічних процесів людини з урахуванням досягнень сучасних фразеологічної та психологічної наук. Отже, перші кроки на шляху розв’язання складної багатопланової проблеми ідеографічного опису ФО зроблено.
Фразеологічна мікросистема Поведінка людини” не була окремо об’єктом мовного аналізу. Комплексний аналіз фразеологічних одиниць на позначення поведінки людини виявляє цілу низку явищ, дослідження яких має теоретичне й практичне значення.
Актуальність теми дослідження визначається, по-перше, посиленням в україністиці інтересу до опису окремих фразеологічних мікросистем; по-друге, нез’ясованістю ще багатьох теоретичних проблем фразеологічної ідеографії, що потребують першочергового розв’язання; по-третє, потребою подальшого вивчення фразеологічних мікросистем української мови, залучаючи до аналізу деякі дані теорій, висновків інших наук і галузей лінгвістики; по-четверте, підвищеним інтересом науковців до проблеми глибинних зв’язків між фразеологізмами й національним менталітетом, до проблем, пов’язаних з типологією аксіологічно орієнтованих фразеологізмів.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами
Тема дисертаційного дослідження узгоджена з планом наукової роботи кафедри української мови Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського. Дисертаційна робота є складовою частиною напряму 0 198 005 732 Проблема функціонування мови” і теми ”Семантичний аспект функціонування одиниць різних рівнів мовної системи”, що розробляються кафедрою. Тема дисертації затверджена на засіданні вченої ради Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського (Протокол № 3 від 5 квітня 2000 р.).
Мета роботи комплексне вивчення теоретичних проблем фразеологічної ідеографії, визначення перспектив її подальшого розвитку, опис місця фразеологічної мікросистеми Поведінка людини” в системі фразеологічного складу української мови, особливостей її структури, семантики, ідеографічної й аксіологічної характеристик.
Поставлена мета передбачає реалізацію таких завдань:
1) з’ясувати питання подальшого розвитку фразеологічної ідеографії в тісному зв’язку з сучасними маргінальними галузями лінгвістики;
2) описати лінгвістичні та екстралінгвістичні принципи вирізнення фразеологічних мікро- та макросистем;
3) опрацювати структуру ідеографічної ієрархії фразеологічної системи мови;
4) вирізнити з фразеологічного складу української мови ФО на позначення поведінки людини;
5) зробити ідеографічну характеристику ФО на позначення поведінки людини з урахуванням досягнень сучасних фразеологічної, психологічної, сексологічної, суїцидологічної, психолінгвістичної наук і експериментальної психосемантики, деяких даних теорій, висновків етнопсихолінгвістичної, нейропсихолінгвістичної галузей лінгвістики;
6) визначити домінуючі типи структурно-граматичних моделей українських фразеологізмів на позначення поведінки людини;
7) з’ясувати за допомогою психосемантичних експериментів рівень позитивного й негативного оцінного значення у фразеологізмах на позначення поведінки людини;
8) показати зв’язок ФО з національним менталітетом.
Методологічною основою роботи є діалектичний підхід до мови як цілісної та взаємопов’язаної системи, що перебуває в постійному розвиткові та русі, усвідомлення мови як суспільного явища.
Об’єктом дослідження в роботі є, насамперед, стійкі сполучення слів, що ґрунтуються на повному переосмисленні, які, згідно з класифікацією В.В. Виноградова, належать до розряду фразеологічних зрощень та фразеологічних єдностей. Принагідно зауважимо, що в сучасному мовознавстві досі немає загальноприйнятого визначення та єдиного розуміння поняття фразеологічна одиниця, незважаючи на те, що маємо вагомі традиції та досвід фразеологічних досліджень, значні досягнення як у загальній теорії, так і щодо вивчення фразеології окремих мов” [34: 5]. Тут, услід за Ю.Ф. Прадідом, під ФО розуміємо стійкі звороти мови, наділені цілісним, часом частково цілісним значенням, що вступають у смислові та граматичні зв’язки з іншими мовними одиницями, мають постійний, за традицією відтворюваний у мовленні компонентний склад [147: 5]. Отже, не вважаються фразеологічними одиницями і, відповідно, залишаються за межами фразеології:
1. Прислів’я, приказки, крилаті вислови, що мають форму закінченого речення, у яких кожне слово семантично автономне, а зміст вислову випливає зі значень певним чином організованих слів: рання пташка росу п’є, а пізня слізки ллє; ганятися за двома зайцями; я честь віддам титану Прометею та под.
2. Перифрастичні словосполучення, що замінюють загальноприйняті назви особи, предмета, явища тощо: чорне золото (вугілля), робити помилку (помилятися) та под.
3. Усталені порівняння, у складі яких обов’язково зберігається елемент, без якого вони не вживаються: білий, як крейда; чорний, як сажа; кремезний, як дуб та под.
4. Термінологічні словосполучення, у складі яких слова не втратили свого лексичного значення: підзвітна сума, геометрична фігура, головний мозок, складне речення та под.
5. Стійкі дієслівні та іменні словосполучення, у яких лише одне слово реалізує своє значення тільки в такому поєднанні, а решта зберігають усі свої ознаки: олімпійський спокій, брати участь, робити зауваження та под.
6. Тавтологічні словосполучення, у яких не відбулося переосмислення та не утворилося фразеологічно цілісне значення: жарти жартами, з ноги на ногу та под.
Предметом дослідження є фразеологічні одиниці, що функціонують у текстах художніх творів українських письменників і перекладах М. Лукаша.
У роботі, як синонімічними, послуговуємося термінами фразеологічна одиниця (ФО), фразеологізм.
Матеріалом для дослідження слугують ФО, вилучені методом суцільної вибірки із фразеологічних і загальномовних словників української мови, а також фразеовживання, зафіксовані автором роботи в текстах творів українських письменників, перекладах М. Лукаша. Картотека дослідження нараховує близько 7 тис. фразеовживань.
Джерелами для дослідження послужили оригінальні художні твори українських письменників, фразеологічні й загальномовні словники української мови, переклади М. Лукаша.
Методи дослідження. Вибір методів та прийомів лінгвістичного аналізу пов’язаний зі специфікою об’єкта та конкретними завданнями дослідження. Складність та проблемність обраної теми зумовили використання (як основного) описового методу аналізу матеріалу, що передбачає лінгвістичне спостереження, узагальнення та класифікацію матеріалу. Широко використовуються елементи: описово-зіставного, описово-аналітичного, логіко-класифікаційного, статистичного методів, залучені прийоми кластерного аналізу, побудови семантичних просторів, експериментальні дані.
Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в тому, що вперше в мовознавстві здійснено спробу розв’язати низку теоретичних і практичних проблем, які стосуються системного вивчення складного механізму фразеологічної мікросистеми Поведінка людини”. Комплексне застосування ідеографічного, структурно-граматичного й аксіологічного аспектів дозволило одержати нові результати щодо сутності й семантичної організації цього шару ФО, місця фразеологічної мікросистеми Поведінка людини” в структурі фразеологічної системи української мови. У роботі вперше запропоновано психосемантичний підхід до дослідження позитивного й негативного оцінного значення ФО (побудова семантичних просторів, кластерний аналіз); на основі психологічних і лінгвістичних аналізів показано зв’язок ФО з національним менталітетом.

Теоретичне значення роботи полягає в тому, що основні положення та результати дослідження можуть мати значення для подальшого вивчення семантичних аспектів української мови на фразеологічному рівні; стати допоміжним матеріалом у розв’язанні цілого ряду проблем, досі не з’ясованих психологічною наукою. Запропонована методика дослідження може стати основою для дослідження інших фразеологічних мікросистем.
Практичне значення. Теоретичні положення, висновки й матеріали можуть бути використані в процесі підготовки вузівських курсів фразеології, стилістики української мови; при укладанні словника ідеографічного типу; при написанні студентами курсових та дипломних робіт. Фразеологічний масив на позначення поведінки людини може бути використаний психологами в ролі шкал-дескрипторів при дослідженні свідомості українського етносу, при описі близькості української культури з іншими національними культурами.
Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дисертаційної роботи висвітлювалися на звітних наукових конференціях професорсько-викладацького складу Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського (1995-2002); науково-практичній конференції Літературний феномен Лесі Українки”, присвяченій 125 річниці від дня народження поетеси (Сімферополь, 1996); науково-практичній конференції Великий українець”, присвяченій 130 річниці від дня народження М.С. Грушевського (Сімферополь, 1996); науково-практичній конференції Принципы и методы функционально-семантического описания языка: итоги, направления, перспективы” (Сімферополь, 1997); ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції Актуальні проблеми суїцидології” (Київ, 2002); IV звітній науково-практичній конференції професорсько-викладацького складу Кримського юридичного інституту Національного університету внутрішніх справ (Сімферополь, 2002); VII Міжнародній науковій конференції Семантика мови і тексту” (Ялта, 2002).

Публікації. Результати дисертаційних досліджень викладено в одинадцяти публікаціях.

bibliography

ВИСНОВКИ

У дисертації подано теоретичне узагальнення й представлено окремі аспекти розв’язання наукової проблеми, пов’язаної з вирізненням і дослідженням окремих фразеологічних мікросистем.
Фразеологічні одиниці вже протягом кількох десятиліть привертають увагу науковців. Загальновизнаною в сучасній лінгвістичній науці є думка про системний характер фразеології, як, власне, і мови взагалі. Однією з актуальних проблем, що хвилює теоретиків фразеології, є виявлення й дослідження форм системної організації фразеологічного складу мови. Крім системних відношень синонімії, антонімії, омонімії, паронімії, що виділяються традиційно, увагу дослідників мови привертають такі системні явища, як фразеологічні мікро- та макросистеми.
Вагомі теоретичні досягнення у сфері дослідження системних зв’язків і відношень між ФО різних мов за останні 20 30 років дали поштовх до виникнення і розвитку нового напряму в галузі фразеології фразеологічної ідеографії. З’явилися перші спроби опису в ідеографічному аспекті багатого фразеологічного матеріалу, накопиченого українською фразеографією.
Сучасна лінгвістика визначає перспективи подальшого розвитку фразеологічної ідеографії. Гуманізація мовознавства, поворот до мовної особистості як медіума для проникнення в мову зумовили перехід традиційних та нових лінгвістичних дисциплін на якісно новий науково-пізнавальний рівень. У роботі присутнє прагнення переконати, що теоретичний досвід і практично-експериментальний потенціал маргінальних галузей лінгвістики психолінгвістики, психосемантики, нейропсихолінгвістики, ентопсихолінгвістики можуть прислужитися дослідникам фразеологічної ідеографії.
Ідеографічна класифікація лексичних і фразеологічних одиниць передбачає зіставлення їх значення, яке виражається словом-асоціатом, із предметами, явищами тощо довкілля. На позначення всього, що оточує нас у світі, вживається в дослідженні слово всесвіт. Складовими частинами всесвіту є жива й нежива природа. У свою чергу живу природу репрезентують: 1) флора, 2) фауна, 3) людина; неживу природу: 1) предмет, 2) явище. Таким чином, усі слова й ФО будь-якої мови можна об’єднати у дві великі групи архіполя: Жива природа” і Нежива природа”.
Вирізнення як лексичних, так і фразеологічних мікро- та макросистем обов’язково підпорядковується екстралінгвістичному членуванню світу й будується на поняттєво-логічних принципах, ґрунтується на наявності в семантичній структурі всіх членів вирізненої мікро- чи макросистеми спільної семантичної ознаки, яка є для цієї мікро- чи макросистеми інтегруючою.
Фразеологічні мікросистеми (групи, поля) порівняно чітко окреслені, але не є замкнутими. Часом ознаки, що є другорядними для однієї мікросистеми, стають інтегруючими для інших мікросистем. Тому не дивно, що окремі ФО можуть одночасно належати до різних мікросистем.
Аналіз фразеологічного складу свідчить про неоднаковість розподілу ФО за предметно-поняттєвими зонами, які характеризують різні сторони всесвіту. Скажімо, не покриваються ФО такі мікросистеми, як Флора”, Фауна” й деякі інші. Водночас дослідники фразеології неодноразово звертали увагу на її антропологічний характер. І дійсно, абсолютна більшість ФО характеризують життя й діяльність людини в різних аспектах. Використана запропонована Ю.Ф. Прадідом [147] ієрархічна структура ідеографічної класифікації ФО на позначення поведінки людини (синонімічний ряд семантична група семантичне поле тематична група тематичне поле архіполе) аж ніяк не претендує на вичерпність. Безперечно, у процесі дослідження інших фразеологічних мікросистем вона вимагатиме змін, уточнень і доповнень.
У роботі здійснено спробу вирізнити з фразеологічного складу української мови ФО на позначення поведінки людини (див. додаток 2), зробити їх ідеографічну характеристику з урахуванням досягнень сучасних фразеологічної, психологічної, сексологічної, суїцидологічної наук і експериментальної психосемантики, деяких даних теорій, висновків і узагальнень етнопсихолінгвістичної, нейропсихолінгвістичної галузей психолінгвістики.
Для опису фразеологічної мікросистеми Поведінка людини” використовувалися не лише власне лінгвістичні категорії, але й поняття таких наук, як психологія, філософія, логіка, суїцидологія, сексологія тощо.
У дослідженні зроблено короткий огляд розвитку категорії поведінки людини у світовій і українській психологічній думці. Результати проведених досліджень дають підстави стверджувати, що поведінка людини пов’язана з психічними процесами, з психічними станами й психологічними властивостями людини (див. додаток 3).
Приклади переконують, що поведінка людини передається широким діапазоном фразеологічних засобів української мови (9 тематичних полів ФО, 14 тематичних груп ФО, 10 семантичних полів ФО, 8 семантичних груп ФО, 72 синонімічних ряди ФО). Виявлено три тематичних групи ФО на позначення агресивної поведінки людини: 1) Суїцидальна поведінка людини”, 2) Агресивна фізична поведінка людини”, 3) Агресивна вербальна поведінка людини”; три тематичних групи ФО на позначення просоціальної поведінки людини: 1) Опосередкована альтруїстична”, 2) Ситуативна альтруїстична”, 3) Свідома ціннісна альтруїстична”; дві тематичні групи ФО на позначення девіантної поведінки людини: 1) Злочинна поведінка людини”, 2) Кримінально не карана (непротиправна) аморальна поведінка людини”. У результаті дослідження виявлено більш й менш численні тематичні групи, семантичні поля, семантичні групи й синонімічні ряди ФО. Тематичне поле ФО Сексуальна поведінка людини” складається з п’яти тематичних груп, проте вузького контексту недостатньо для визначення належності ФО до тієї чи іншої тематичної групи.
Фразеологічний матеріал свідчить, що сексуальна поведінка людини передається широким діапазоном жестових фразеологізмів. Фразеологічними засобами української мови передається такий феномен психологічної науки як зміщена агресивна поведінка людини.
Нами не зафіксовано ФО на позначення проективної, польової, експресивної, опосередкованої й інвертованої поведінки людини. Досліджуваний матеріал підтверджує, що у фразеологічному масиві української мови на позначення поведінки людини ФО передають не тільки завершену вольову дію чи вчинок, а й етапи вольової дії. Найбільше фразеологізмів зафіксовано на позначення

Список використаних джерел
І
1. Авалиани Ю.Ю. К теории семантического поля во фразеологии (тематико-семантические группы) // Вопросы фразеологии. Самарканд: Изд-во Самарканд. ун-та, 1979. Вып. XIV. С. 94-100.
2. Авалиани Ю.Ю., Ройзензон Л.И. О разграничении синонимии и вариантности в области фразеологических единиц // Вопросы фразеологии и составления фразеологических словарей. Баку, 1986. С. 70-77.
3. Авксентьєв Л.Г. Синонімія фразеологічних одиниць сучасної української літературної мови // Українське мовознавство. К.: Вища школа, 1981. Вип. 9. С. 96-103.
4. Авксентьєв Л.Г. Сучасна українська мова: Фразеологія. 2-е вид., доп. і перероб. Харків: Вища школа, 1988. 134 с.
5. Аврорин В.А. Проблемы изучения функциональной стороны языка (К вопросу о предмете социолингвистики). Л.: Наука, 1975. 276 с.
6. Ажнюк Б.М. Англійська фразеологія у культурно-етнічному висвітленні. К.: Наукова думка, 1989. 136 с.
7. Акишина А.А., Кано Х., Акишина Т.Е. Жесты и мимика в русской речи: Лингвострановедческий словарь. М.: Русск. язык, 1991. 144 с.
8. Аксамитов А.С. Идеографический словарь и сопоставительная фразеология // Русский язык в национальной школе. 1975. № 4. С. 73-77.
9. Аксамитов А.С. О некоторых принципах построения идеографического словаря // Фразеологизм и его лексикографическая разработка. Минск, 1987. С. 49-53.
10. Алефіренко М.Ф. Теоретичні питання фразеології. Харків: Вища школа, 1987. 134 с.
11. Анализ метаязыка с помощью ЭВМ. М.: Наука, 1982. 96 с.
12. Антропова Л.И. Лексико-фразеологические поля с общим значеним порицать” в современном немецком языке: Автореф. дис. канд. филол. наук. М., 1978. 18 с.
13. Апресян Ю.Д. Лексическая семантика. Синонимические средства языка. М.: Наука, 1974. 367 с.
14. Апресян Ю.Д. Лексическая семантика. Синонимические средства языка: Избранные труды. М.: Школа «Языки русской культуры», Изд. фирма «Восточная литература» РАН, 1995. (Язык. Семантика. Культура). Т. 1. 472 с.
15. Апресян Ю.Д. Образ человека по данным языка // Вопросы языкознания. 1995. № 1. С. 37-68.
16. Арора С.К. Фразеологические единицы русского языка со значением действия и их сопоставление с хинди: Автореф. дис. канд. филол. наук. Л., 1986. 15 с.
17. Арсентьев Е.Ф. Сопоставительный анализ фразеологических единиц, выражающих характер человека, в английском и русском языках: Автореф. дис. канд. филол. наук. М., 1984. 16 с.
18. Арутюнова Н.Д. Типы языковых значений: Оценка. Событие. Факт. М.: Наука, 1988. 341 с.
19. Архангельский В.Л. Устойчивые фразы в современном русском языке: основы теории устойчивых фраз и проблемы общей фразеологии. Ростов-на-Дону, 1964. 215 с.
20. Ахутина Т.В. Нейролингвистический анализ динамической афазии. М., Изд-во МГУ, 1975. 143 с.
21. Бабич Н.Д. Фразеологія української мови: Навч. посібник: В 2 ч. Чернівці, 1970-1971. 2 ч.
22. Бабкин А.М. Идиоматика (фразеология) в языке и словаре // Современная русская лексикография. 1977. Л.: Наука, 1979. С. 4-19.
23. Бабкин А.М. Идиоматика и грамматика в словаре // Современная русская лексикография. 1980. Л.: Наука, 1981. С. 5-43.
24. Баран Я.А. Фразеологія у системі мови. Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 1997. 176 с.
25. Баранов А.Н., Добровольский Д.О. На пути к идеографическому описанию русской идиоматики // Фразеологические словари и компьютерная фразеология: Тез. сообщ. школы-семинары 13-17 ноября 1990 г. Орел, 1990. С. 12-13.
26. Батюк Н.О. Фразеологічний словник. К.: Радянська школа, 1966. 235 с.
27. Бахвалова Т.В. О месте фразеологии в составе отдельных ЛФСГ при отражении их в диалектных словарях // Фразеологические словари и компьютерная фразеология: Тез. сообщ. школы-семинара 13-17 ноября 1990 г. Орел, 1990. С. 100-102.
28. Бацевич Ф. Основи комунікативної девіатології. Львів: ЛНУ ім. Івана Франка, 2000. 236 с.
29. Бацевич Ф.С. Атмосфера спілкування: спроба психолінгвістичного дослідження // Мовознавство. 2002. № 4-5. С. 26-33.
30. Бацевич Ф.С. Когнітивне і лінгвальне в процесах вербалізації // Мовознавство. 1997. № 6. С. 30-37.
31. Бенвенист Э. Общая лингвистика. М.: Прогресс, 1974. 447 с.
32. Бертельс А.Е. Разделы словаря, семантические поля и тематические группы слов // Вопросы языкознания. 1982. № 4. С. 52-63.
33. Білоноженко В.М. Питання тлумачення фразеологічних одиниць // Культура слова. К.: Наукова думка, 1984. Вип. 26. С. 90-93.
34. Білоноженко В.М., Гнатюк І.С. Функціонування та лексикографічна розробка українських фразеологізмів. К.: Наукова думка 1989. 156 с.
35. Бондаренко О.Ф. Факторний аналіз психолінгвістичних особливостей висловлювання у психотерапії // Мовознавство. 1991. № 4. С. 3-17.
36. Боярова Л.Г. Синонимия глагольных фразеологических единиц современного украинского языка: Автореф. дис. канд. филол. наук. К., 1981. 18 с.
37. Бригитте Штефан. Фразеологические единицы со значением «предельность» в современном русском языке: Автореф. дис. канд. филол. наук. Ростов-на-Дону, 1984. 19 с.
38. Бурячок А.А. Оцінна лексика в українській літературній мові // Українське усне літературне мовлення. К.: Наукова думка, 1967. С. 75-93.
39. Бушуй А.М. Лексиграфическое описание фразеологии. Самарканд, 1982. 142 с.
40. Велигорський І. Життя мови. Яворів: Друкарня Е. Шпильки, 1935. 32 с.
41. Верещагин В.М., Костомарова В.Г. Национально-культурная семантика русских фразеологизмов // Словари и лингвострановедение: Сб. ст. / Под ред. Е.М. Верещагина. М.: Русский язык, 1982. С. 89-98.
42. Виноградов В.В. Об основных типах фразеологических единиц в русском языке // Академик А.А. Шахматов (1864-1920): Сб. ст. и материалов / Под ред. С.П. Обнорского. М.; Л.: 1947-1. С. 339-364.
43. Виноградов В.В. Основные понятия русской фразеологии как лингвистической дисциплины // Труды юбилейной научной сессии Ленингр. гос. ун-та: Секция филол. наук. Л., 1964. С. 45-69.
44. Вольф Е.М. Функциональная семантика оценки. М.: Наука, 1985. 128 с.
45. Гаврин С.Г. Фразеология современного русского языка: В аспекте теории отражения. Пермь, 1974. 269 с.
46. Гвоздарев Ю.А. Фразеологические группы ФЕ, их структура и представление в идеографических словарях // Фразеологические словари и компьютерная фразеология: Тез. сообщ. школы-семинара 13-17 ноября 1990 г. Орел, 1990. С. 48-49.
47. Гинзбург Р.С. Несколько замечаний о фразеологическом и словообразовательном значении (к вопросу о типологии значения языковых единиц) // Сб. науч. тр. / Моск. гос. пед. ин-т иностр. яз. им. М. Тореза. М., 1975. Вып. 91. С. 181-186.
48. Горе М.С. Некоторые семантические особенности фразеологических единиц, характеризующих человека // Русское языкознание. К.: Вища школа, 1985. Вып. 10. С. 28-33.
49. Горелов И.Н., Енгалычев В.Ф. Безмолвный мысли язык: Рассказы о невербальной коммуникации. М.: Мол. гвардия, 1991. 240 с.
50. Горецький П.Й. Історія української лексикографії. К.: Вид-во АН УРСР, 1963. 342 с.
51. Грица Т.Г. Фразеологія говорів Гуляйпільського району Запорізької області: Автореф. дис. канд. філол. наук. Харків, 1996. 17 с.
52. Губарев В.П. К типологии фразеологических моделей (на материале немецкого языка) // Науч. докл. высш. школы. Филол. науки, 1985. № 4. С. 65-68.
53. Гумбольдт В. фон. Избранные труды по языкознанию. М.: Наука, 1984. 396 с.
54. Гюлумянц К.М. Фольклорные элементы во фразеологии современных славянских языков. Минск, 1978.
55. Демський М.Т. Граматичні особливості української дієслівної фразеології // Мовознавство. 1984. № 2. С. 24-32.
56. Демський М.Т. Системні зв’язки у сфері фраземіки // Мовознавство. 1991. № 2. С. 36-43.
57. Демський М.Т. Українська фраземіка (дериваційна база, семантико-граматичні особливості ): Автореф. дис. д-ра філол. наук. Ужгород, 1994. 46 с.
58. Дридзе Т.М. Организация и методы лингвопсихосоциологического исследования массовой коммуникации. М.: Изд-во МГУ, 1979. 281 с.
59. Дридзе Т.М. Текстовая деятельность в структуре социальной коммуникации: Проблемы семиосоциопсихологии / Отв. ред. И.Т. Левыкин. М.: Наука, 1984. 268 с.
60. Дридзе Т.М. Язык и социальная психология / Под ред. А.А. Леонтьева. М.: Высшая школа, 1980. 224 с.
61. Єрмоленко С.Я., Бибик С.П., Тодор О.Т. Українська мова. Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів / За ред. С.Я. Єрмоленко. К.: Либідь, 2001. 224 с.
62. Жайворонок В.В. Українська етнолінгвістика: деякі аспекти досліджень // Мовознавство. 2001. № 5. С. 48-64.
63. Жинкин Н.И. Речь как проводник информации. М.: Наука, 1982. 159 с.
64. Жинкин Н.И. Язык речь творчество: Исследования по семиотике, психолингвистике, поэтике: (Избранные труды) / Н.И. Жинкин; Сост. С.И. Гиндин. М.: Лабиринт, 1998. 364 с.
65. Жуков В.П. Русская фразеология. М.: Высшая школа, 1986. 310 с.
66. Жуков В.П. Семантика фразеологических оборотов. М.: Просвещение, 1978. 159 с.
67. Жуков В.П. Фразеологическая синонимия и словарь фразеологических синониомов // Жуков В.П., Сидоренко М.И., Шкляров В.Т. Словарь фразеологических синонимов русского языка. М.: Русский язык, 1987. С. 3-18.
68. Жуков В.П., Сидоренко М.И., Шкляров В.Т. Словарь фразеологических синонимов русского языка. М.: Русский язык, 1987. 448 с.
69. Залевская А.А. Проблемы психолингвистики: Учебное пособие. Калинин: КГУ, 1983. 135 с.
70. Залевская А.А. Слово в лексиконе человека: Психолингвистическое исследование. Воронеж: Изд-во Воронежского университета, 1990. 204 с.
71. Звегинцев В.А. Язык и лингвистическая теория. М., Изд-во МГУ, 1973. 248 с.
72. Зубець Н.О. Мінімальні ідіоми в українській мові: Автореф. дис. канд. філол. наук. Дніпропетровськ, 1997. 20 с.
73. Зуева Т.А. Фразеологические единицы современного русского языка, характеризующие трудовую деятельность человека: Автореф. дис. канд. филол. наук. М., 1987. 21 с.
74. Ивашко Л.А. Очерки русской диалектной фразеологии. Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1981. 110 с.
75. Ивченко А.А. Из опыта составления идеографического словаря русской фразеологии // Фразеологические словари и компьютерная фразеология: Тез. сообщ. школы-семинара 13-17 ноября 1990 г. Орел, 1990. С. 17-18.
76. Івченко А. Українська народна фразеологія: ареали, етимологія. Харків: Око, 1996. 160 с.
77. Ионова И.А. О лексико-грамматической квалификации субстантивных фразеологизмов со значением качественной оценки лица // Русский язык в школе. 1977. № 3. С. 82-85.
78. Калашник В.С. Фразотворення в українській поетичній мові радянського часу (семантико-типологічний аспект). Харків: Вища школа, 1985. 172 с.
79. Каракуця О.М. Фразеологізми української мови з компонентом «душа» (структурно-семантичний, ідеографічний, лінгвокультурологічний аспекти): Автореф. дис. канд. філол. наук. Харків, 2002. 19 с.
80. Караулов Ю.Н. Ассоциативная грамматика русского языка. М.: Наука, 1993. 420 с.
81. Караулов Ю.Н. Лингвистическое конструирование и тезаурус литературного языка. М.: Наука, 1981. 150 с.
82. Караулов Ю.Н. Общая и русская идеография. М.: Наука, 1976. 355 с.
83. Кацнельсон С.Д. Речемыслительные процессы // Вопросы языкознания. 1984. № 4. С. 3-13.
84. Кацнельсон С.Д. Типология языка и речевое мышление. Л.: Наука, 1972. 216 с.
85. Кашина И.В. Фразеологизмы со значением удивления в современном русском языке // Русский язык в школе. 1983. № 2. С. 80-85.
86. Кашина И.В. Фразеологизмы со значением эмоционального состояния лица в современном русском языке (структурно-семантическая характеристика) : Автореф. дис. канд. филол. наук. М. 1981. 24 с.
87. Кириллова Н.Н. Принципы параметризации идиом как фрагмента языковой картины мира // Фразеологическая параметризация в Машинном фонде русского языка. М., 1990. С. 57-63.
88. Киселева А.В. Фразеологические единицы со значением «очень быстро» // Русский язык в национальной школе. 1987. № 7. С. 11-15.
89. Коломиец Н.Ф. Фразеологическая синонимика украинского языка: Автореф. дис. д-ра филол. наук. Днепропетровск, 1990. 33 с.
90. Коломієць М.П. Питання фразеологічної синоніміки. Дінпропетровськ, 1987. 52 с.
91. Коломієць М.П. Фразеологічна синоніміка української мови. Дніпропетровськ, 1986. 80 с.
92. Коломієць М.П. Фразеологічні синоніми: Навч. посібник. Дніпропетровськ: ДДУ, 1989. 68 с.
93. Коломієць М.П., Регушевський Є.С. Словник фразеологічних синонімів. К.: Радянська школа, 1988. 200 с.
94. Космеда Т. Аксіологічні аспекти прагмалінгвістики: формування і розвиток категорії оцінки. Львів: ЛНУ ім. Івана Франка, 2000. 350 с.
95. Космеда Т. Культурологічний аспект мови у системі поглядів О.О. Потебні // Львівська потебніана: Матеріали наук. читань, присвячених 160-річчю з дня народження Олександра Потебні, 21 вересня 1995 р. Львів: світ, 1997. С. 23-29.
96. Космеда Т.А. Лінгвофілософська категорія оцінки в системі поглядів Д.М. Овсянико-Куликовського // Вісник Харківського університету. Спадщина Д.М. Овсянико-Куликовського та сучасна філологія. Харків: Око, 1998. № 411. С. 267-273.
97. Космеда Т.А. Розуміння категорії оцінки у лінгвофілософській концепції Івана Франка // Іван Франко письменник мислитель, громадянин. Матеріал Міжнародної наукової конференції (Львів, 25-27 вересня 1996). Львів: Світ, 1998. С. 676-678.
98. Костомаров В.Г., Верещагин Е.М. О русских фразеологизмах в лингвострановедческом учебном словаре // Фелицына В.П., Мокиенко В.М. Русские фразеологизмы: Лингвострановедческий словарь / Под. ред. Е.М. Верещагина, В.Г. Костомарова. М.: Русский язык, 1990. С. 3-13.
99. Котова М.Ю. Машинная версия словаря славянских пословиц Ф.Л. Челаковского // Фразеолографическая параметризация в машинном фонде русского языка. М., 1990. С. 67-72.
100. Кохтев Н.Н., Розенталь Д.Э. Русская фразеология, 2-е изд. М.: Русский язык, 1990. 303 с.
101. Кравцова С.І. Стилістична характеристика фразеологічних одиниць із значенням кількості // Українська мова і література в школі. 1979. № 11. С. 22-25.
102. Кравцова С.И. Фразеологические единицы со значением количества в русском языке (в сопоставлении с украинским): Автореф. дис. канд. филол. наук. Ростов-на-Дону, 1981-1. 26 с.
103. Крейдлин Г.Е. Русские жесты и жестовые фразеологизмы ІІІ : отражение наивной этики в невербальном и вербальном кодах // Логический анализ языка: Языки этики / Отв. ред.: Н.Д. Арутюнова, Т.Е. Янко, Н.К. Рябцева. М.: Языки русской культуры, 2000. 448 с.
104. Кривченко Е.Л. К понятию «семантическое поле» и методам его изучения // Филологические науки. 1973. № 1. С. 99-103.
105. Крисенко Т.В. Фразеологічні одиниці зі значенням говоріння в прагматичному аспекті (на матеріалі сучасної російської мови): Автореф. дис. канд. філол. наук. Харків, 2002. 17 с.
106. Кубрякова Е.С., Демьянков В.З., Панкрац Ю.Г., Лузина Н.Г. Краткий словарь когнитивних терминов. М.: Изд-во Московск. ун-та, 1997. 346 с.
107. Кунин А.В. Основные понятия фразеологии как лингвистической дисциплины и создание англо-русского фразеологического словаря: Автореф. дис. д-р