ФРАЗЕОЛОГІЯ ГОВІРОК ЦЕНТРАЛЬНОЇ СЛОБОЖАНЩИНИ (СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧНИЙ АСПЕКТ)

brief description

Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна

На правах рукопису

УДК 81.161.2’373.7

ПЛЕТНЄВА ОЛЬГА ЛЕОНІДІВНА
ФРАЗЕОЛОГІЯ ГОВІРОК ЦЕНТРАЛЬНОЇ
СЛОБОЖАНЩИНИ
(СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧНИЙ АСПЕКТ)

10.02.01 — українська мова

Дисертація на здобуття
наукового ступеня кандидата
філологічних наук

Науковий керівник: Філон Микола Іванович, кандидат філологічних наук, доцент

ХАРКІВ — 2004

ЗМІСТ

СПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ ТЕРМІНІВ І ПОНЯТЬ 4
СПИСОК ОБСТЕЖЕНИХ НАСЕЛЕНИХ ПУНКТІВ ТА ЇХ УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ 5
ВСТУП 9
РОЗДІЛ 1. Теоретичні засади дослідження фразеології центральної
Слобожанщини 17
1. 1. Пізнавально-культурна сутність фразеологізму 17
1. 2. Поняття про діалектну фразеологію та фразеологію діалекту 25
1. 2. 1. Особливості терміновживання 25
1. 2. 2. Співвідношення понять діалектної фразеології та фразеології діалекту 29
1. 2. 3. Методи дослідження фразеології діалекту 34
1. 3. Центральна Слобожанщина як культурно-етнографічний регіон 38
Висновки 51
РОЗДІЛ 2. Структурно-семантичне моделювання фразеологізмів говірок центральної Слобожанщини 54
2. 1. Поняття про фразеологічну модель та метод моделювання 54
2. 2. Фразеотематична підгрупа Людина як жива істота” 62
2. 3. Фразеотематична підгрупа Людина як розумна істота” 94
2. 4. Фразеотематична підгрупа Людина як суспільна істота” 99
Висновки 108
РОЗДІЛ 3. Системні зв’язки фразеологізмів говірок центральної
Слобожанщини 109
3. 1. Поняття про системні зв’язки у фразеології 109
3. 2. 1. Поняття про фразеологічну синонімію 109
3. 2. 2. Фразеологічна синонімія в говірках центральної Слобожанщини 112
3. 3. 1. Поняття про фразеологічну антонімію 149
3. 3. 2. Фразеологічна антонімія в говірках центральної Слобожанщини 155
3. 4. 1. Фразеологічна синонімія й варіантність 182
3. 4. 2. Фразеологічна варіантність у говірках центральної Слобожанщини 188
Висновки 200
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ 202
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 211
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 214

ВСТУП

Усебічне вивчення системної організації та функціонування фразеологізмів неможливе без детального опису їх реального вияву не тільки в українській літературній мові, а й у діалектах. У цьому зв’язку опис фразеології певного регіону дозволяє сформувати відносно цілісні уявлення про окремі фрагменти фразеологічної системи, співвідношення загальнонародної та діалектної фразеології, їх динаміку, інноваційні процеси у сфері фразеології. Діалектна фразеологія як окрема галузь мовознавства з’явилася порівняно недавно — на початку 60-х рр. XX ст., хоча збирання діалектного фразеологічного матеріалу розпочалося ще в XIX ст.
Слід зазначити, що ця ділянка науки знаходиться на межі діалектології та фразеології. Так, М. Олійник зазначає: Закономірності розвитку діалектології і фразеології зумовлюють потребу розширення об’єкта дослідження, передусім невідкладного опису фразеологічних систем діалектів. Посилення інтересу науковців до фразеологічного рівня діалектних систем не випадкове, бо ґрунтується на усвідомленні значущості матеріалу, який допомагає глибше зрозуміти механізми творення й функціонування фразеологізмів, розмежувати власні утворення від запозичених, виявити статику і динаміку фразеологічного фонду національної мови” [168: 118].
Фразеологічний склад говорів і говірок не є законсервованим. Лінгвальні та екстралінгвальні чинники зумовлюють постійні зміни в ньому: рідні” для цієї системи фразеологізми поступово витісняються суржиковими”, а нерідко і чужими”, що є закономірним процесом у розвитку кожної мови. Одне з першочергових завдань фразеологів — якомога повніше зафіксувати діалектний фразеологічний фонд української мови, починаючи від окремої говірки до цілого наріччя, зважаючи на повільне і безупинне нівелювання діалектів.
Зовсім не випадково сучасний період розвитку мовознавства характеризується посиленою увагою до проблем фразеології окремих діалектних масивів, у тому числі говорів і говірок. У вітчизняному та зарубіжному мовознавстві проблеми, що стосуються вивчення діалектної (ареальної, народної) фразеології, висвітлюються в різних аспектах і напрямках:
- визначається предмет та об’єкт дослідження народної фразеології (Б. Ларін Про народну фразеологію” (1959));
- досліджується співвідношення загальнонародної й діалектної фразеології (Н. Бабич Соотношение общенародного и узколокального в фразеологии украинского языка” (1972));
- розглядається ономасіологічний аспект дослідження діалектної фразеології (А. Івченко Українська народна фразеологія: ономасіологія, ареали, етимологія” (1999), Ономасіологічна характеристика фразеології українських говорів (1999));
- формуються засади етимологічного аналізу діалектної фразеології (А. Івченко Українська народна фразеологія: ареали, етимологія” (1996), Українська народна фразеологія: ономасіологія, ареали, етимологія” (1999));
- аналізується дериваційна база діалектної фраземіки (М. Демський Дериваційна база діалектної фраземіки з бойківського ареалу” (1975), Р. Міняйло Активні процеси в ареальній фразеології сходу України” (2001), Г. Ступінська Фразеологія лемківського говору української мови” (2000));
- досліджуються окремі семантичні групи діалектних фразеологізмів (В. Лавер Об одной семантической группе фразеологизмов в украинских говорах Закарпатской области УССР” (1975));
- вивчаються активні мовні процеси в межах фразеології окремого діалектного масиву (Р. Міняйло Активні процеси в ареальній фразеології сходу України” (2001), Н. Романюк Фразеологія верхньонаддністрянських говірок нижньої течії річки Бистриці” (2002));
- характеризується діалектна фразеологія на загальноукраїнському та слов’янському тлі (А. Івченко Фразеологія українських говірок Пряшівщини на загальноукраїнському та слов’янському тлі” (1993));
- аналізується діалектна фразеологія в руслі лінгвогеографії (І. Матвіяс Народна фразеологія в матеріалах Атласу української мови” (1972), В. Лавер Семантико-структурные варианты диалектных фразеологизмов в южно-карпатских украинских говорах и их лингво-географическая интерпретация” (1975), Фраземіка українських діалектів карпатського регіону” (1991));
- визначаються cемантико-граматичні розряди діалектних фразеологізмів (Г. Ступінська Фразеологія лемківського говору української мови” (2000));
- моделюються діалектні стійкі вислови (Н. Коваленко Фраземіка говірок Західного Поділля” (2001), Т. Грица Фразеологія говорів Гуляйпільського району Запорізької області” (1996), А. Івченко Українська народна фразеологія: ономасіологія, ареали, етимологія” (1999), М. Олійник Фразеологія гуцульських говірок” (2002), В. Ужченко Східноукраїнська фразеологія” (2003));
- розглядається еволюція фразеологічного складу окремих говірок або діалектного масиву (Н. Романюк Фразеологія верхньонаддністрянських говірок нижньої течії річки Бистриці” (2002), В. Ужченко Східноукраїнська фразеологія” (2003));
- описується лінгвальний механізм діалектної компаративної фразеології (Г. Доброльожа Ідеографія і генезис поліських антропогностичних порівнянь” (1997));
- здійснюється ідеографічний аналіз діалектної фразеології (Г. Доброльожа Ідеографія і генезис поліських антропогностичних по

bibliography

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Фразеологія говірок центральної Слобожанщини донедавна знаходилася на периферії мовознавчих досліджень. Вона сформувалася внаслідок складних мовних процесів: передусім, у результаті взаємодії фразеологічних систем говірок південно-західного і північного наріч української мови та суміжних говірок російської мови. Визначальною рисою для її характеристики є те, що вона є не „законсервованою” системою, а однією з найдинамічніших, про що свідчать як архаїчні фразеологічні компоненти (тин, верста, уста та ін.), так і порівняно інноваційні (метеор, шпала, електровіник, радіатор, світофор, трудодні, стоп-сигнал, телеграфний тощо).
Специфіка заселення цього регіону, яке йшло у двох напрямках першорядному українському із заходу і другорядному російському з півночі, зумовила „відфільтровування” у фразеології основних етнокультурних понять, уявлень, знань, боротьбу „рідного” з „суржиковим”, у результаті чого викристалізувалася складна система, в якій чільне місце займає віддзеркалення української мовної картини світу. На периферії цієї системи знаходяться контактні зони з іншомовними картинами світу.
Екстралінгвальні фактори, серед яких на першому місці стоїть заселення колись „дикого поля” цивілізованим людом із Правобережної України і частково Лівобережної, з високим рівнем культури, освіти, зі своєю релігією та особливостями менталітету, спричинили підґрунтя, на якому формувалася фразеологія говірок центральної Слобожанщини. Подальший інтенсивний розвиток торгівлі, промисловості, ремесел, науки, освіти, приплив на цю територію нових переселенців як з різних регіонів України, так і Росії спричинили динамізм фразеології говірок цього краю. Це виявилося як в оновленні образної системи ФО, так і в появі нових етнокультурних концептів, у стилістичних і лінгвогеографічних особливостях фразеологізмів.
Складовими частинами фразеології говірок центральної Слобожанщини є загальнонародна фразеологія, власне діалектна фразеологія, діалектні варіанти загальнонародних ФО, які ми розглянули в комплексі як єдину систему.
Проаналізовані фраземи перебувають у системних відношеннях синонімічних і антонімічних. Явище синонімії найширше виявляється серед дієслівних фразеологізмів. Проведений аналіз дає змогу визначити загальні закономірності вираження синонімічних відношень, що виявляються в межах усіх проаналізованих фразеологізмів різних граматичних розрядів. Синонімічність семантики ФО найбільш часто виникає на ґрунті спільної архісеми і видових сем. Спосіб вираження архісеми залежить від особливостей образної основи фразеологічного значення, компонентного наповнення ССМ, граматичного розряду фразеологізму. За допомогою видових сем виявляється конкретний характер фразеологічної семантики. Видові семи стосуються різних складників фразеологічного значення. На предметно-понятійному рівні диференціація значень ФО, які перебувають у синонімічних відношеннях, охоплює різні складники фразеологічної семантики. У дієслівних фразеологізмах це видові семи, які маніфестують такі типові семантичні параметри фразеологічного значення, як ударити безпосередньо в лице”, ударити по лобі”, завдати удару (ударів) по щоці”, ударити по шиї”, заподіяти удару (ударів) у вухо (вуха)”, ударити в зуби”, завдати удару по потилиці”, б’ючи, смикати за волосся”, завдати ударів (удару) у нижню частину тіла”, ”ударити по спині”, заподіяти ударів по боках”.
Диференційними семами прикметникових фразем є психічно ненормальний”, дуже (дурний)”, від природи (розумово недорозвинений)”, розумово обмежений”, причинний”, недоумкуватий”. У числівникових стійких висловах це семантичні диференційні компоненти роботу ще не розпочато”, невідомо, коли роботу буде закінчено”, справи є нагальними”, роботу доведеться виконувати довго, протягом тижня”. В іменникових ідіоматичних виразах це видові семи абсолютна (неправда)”, все, що казала і каже людина, є неправдою”, багаторазова (неправда)”, постійна (неправда)”, не варта уваги (неправда)”, явна, неприхована (неправда)”.
Семантика окремих компонентів фразем, безумовно, надає різних відтінків значенню стійких висловів одного ряду синонімів, однак вирішальну роль відіграє різна внутрішня форма ФО, яка є також релевантною ознакою при розмежуванні фразеологічних синонімів і варіантів. Найчастіше конотативним є один із компонентів фразеологічного звороту, однак є випадки, коли конотативних компонентів у складі ФО більше.
При однаковій аксіологічній, як правило, пейоративній, оцінці члени одного фразеологічного ряду синонімів мають різні холістичні оцінки, що є одним із чинників диференціації синонімів-фразеологізмів. Більшість ідіоматичних виразів, що є синонімічними, мають однаковий ступінь вияву дії, ознаки, стану, кількості, абстрактного поняття. Градуйованість як один із характерних складників фразеологічної семантики посутньо впливає на розподіл ФО на синонімічні ряди у складі однієї ФСГ та особливості семантико-синонімічних відношень між членами фразеосинонімічного ряду. Градуйованість за інтенсивністю дії, ознаки тощо залежить від значень компонентів фразем або цілісного значення ФО, як правило, при відсутності компонентів-інтенсифікаторів дуже, сильно та ін. Фраземи, представлені в межах одного синонімічного ряду, характеризуються, переважно, однаковою валентністю, крім поодиноких прикметникових ФО з ОК-іменниками чоловічого роду, які сполучаються з лексемами на позначення осіб тільки чоловічого роду.
Внутрішня форма членів синонімічних рядів будується на різних видах перенесення значення — метонімії або метафорі, причому остання найчастіше поєднується з порівнянням. У цьому зв’язку важливо зазначити, що метафоричні та метонімічні переосмислення вільних словосполучень у багатьох випадках базуються на актуальності компонентів, які мають символічний характер семантики й входять у систему мовної картини світу українців як своєрідні маніфестанти ціннісних орієнтирів та стереотипних уявлень етносу про навколишній світ. Усі проаналізовані синонімічні ряди містять стійкі звороти, граматична структура яких є різною. Кількісне наповнення синонімічних рядів більше в дієслівних і деяких прикметникових ідіоматичних виразів.
Антонімо-синонімічні ряди фразеологізмів найбільше представлені також фразеологією дієслівного типу. Серед проаналізованих фразем повні антоніми представлені рідко, що пояснюється природою фразеологічної антонімії в цілому. Переважна більшість фразеологічних антонімів не має спільних та антонімічних компонентів, тобто протиставлення їх семантики формально не мотивоване. Часткова антонімія здебільшого ґрунтується на опозиції, пов’язаній із відмінностями і в семній структурі стійких виразів, і в алосемах емоційно-експресивного забарвлення. Часткова антонімія може виникати й внаслідок протиставлення образів ФО. Так, особливості мотивації стійких висловів [кому] ніколи й носа на вулицю виткнути [23:1:155] тинятися без діла [Кун.] діаметрально протилежні: неможливість, з одного боку, і повна свобода, з другого боку, вільно ходити. Причому антонімічні образи можуть бути символічними: тягнути як віл воза [32:25] лежати (спати) як бабак (байбак) [В.Д.; 32:12].
Інколи часткова антонімія виявляється в наявності семантичного компонента „градуальність” у деяких членів фразеологічних антонімічних рядів. Хоча граматична структура антонімічних ФО суттєво не впливає на повний або частковий характер антонімії, вона підсилює його. Так, найбільш точними антонімами серед аналізованих є фраземи як чан, зі сл. товстий [32:161] тонка як чехоня [32:161]. Однак навіть при граматичній тотожності таких одиниць, однаковій семній структурі й однакових відтінках емоційно-експресивного забарвлення їх образна основа не протиставлена. Випадки протиставлення ще й образів повних антонімів-фразеологізмів поодинокі. Так, наприклад, ОК гуска і чехоня стійких зворотів як гуска, зі сл. гладкий [Кор.] тонка як чехоня [32:161] належать до однієї тематичної групи „Істоти тваринного світу”, тому саме така фразеологічна опозиція найближче стоїть до лексичної. За відсутності алосеми „емоційна оцінка” в значенні хоча б одного з членів фразеологічної опозиції, як це ми спостерігаємо на нашому матеріалі, на наш погляд, антонімія має найбільше виражений частковий характер.
Для фразеології говірок центральної Слобожанщини характерне явище варіантності. Лексична варіантність ФО виникає в результаті субституції одного з компонентів повним синонімом, синонімічним компонентом, який має інше конотативне значення, несинонімічним компонентом, який відноситься до тематично однорідної групи лексики, а також компонентом, який є ненормативною лексемою української літературної мови. Не завжди можна точно встановити інваріант фразеологічного звороту, особливо якщо замінний компонент є повним синонімом замінюваного компонента. Форми одного стійкого вислову можуть відрізнятися приналежністю до різних шарів фразеологічної системи говірок: одна з них може бути загальнонародною, інша варіантом загальнонародної ФО. Інноваційні діалектні варіанти утворюються за відомими ССМ. Причому це може бути результат контамінації двох загальнонародних стійких виразів, як, наприклад, ФО як корові п’ята нога, зі сл. потрібен [В.Д.]. Певна кількість проаналізованих фразеологічних варіантів утворилася внаслідок контактів носіїв говірок центральної Слобожанщини з носіями інших говірок української мови, а також суміжних російських говірок, що ще раз підтверджує думку про динамічність фразеологічної системи мови в цілому та її окремих діалектних масивів зокрема.
Крім лексичної, варіантність представлена в говірках центральної Слобожанщини також формальними трансформаціями, до яких ми відносимо фонетичну, структурну, словотвірну, граматичну варіантність. Більшість випадків фонетичної варіантності пов’язана з фонетичними явищами, не закріпленими нормами української літературної мови, серед яких переважають асиміляція, гіперичне опускання початкових, протеза, діереза, епентеза, кореляція твердості м’якості, чергування тощо приголосних. Морфологічна варіантність ФО реалізується, як правило, у зміні форм граматичних категорій іменників (числа, роду, відмінка) і дієслів (часу, виду, способу). Синтаксична варіантність фразем пов’язана найчастіше із заміною однієї синтаксичної конструкції на іншу: словосполучення на речення, лексеми на словосполучення, некомпаративної структури на компаративну, прийменникової конструкції на безприйменникову тощо. Найменше репрезентована словотвірна варіантність фразеологічних зворотів, яка виявляється, передусім, в утворенні похідних іменників за допомогою словотвірних суфіксів, що найчастіше зумовлює зміну відтінків емоційно-експресивного забарвлення стійких виразів. Структурна варіантність ФО, що полягає в нарощенні або усіченні їх будови за допомогою окремих лексем, інколи словосполучень і зрідка речень, пов’язана з їх більшим експресивним наповненням, впливає на емоційну оцінку ФО. В окремих випадках нарощування структури фразеологізмів робить більш прозорими їх етимологічні образи. Скорочення компонентного складу фразеологічних зворотів увиразнює їх семантику, приводить до появи імпліцитних сем у структурі значення ФО.
Більшу частину фразеології говірок центральної Слобожанщини можна вписати в ССМ. Антропоцентричний характер цієї фразеології виявляється в підпорядкуванні внутрішньої форми фразем усіх ідеографічних ланок образу людини. Не випадково найбільший обсяг має ФТП „Людина як жива істота”: особливості мотивації ФО, що утворені за її моделями, зумовлені численними різноманітними фізичними параметрами, за якими дається характеристика людині. У межах цієї ФТП найширше представлені ФСП, фразеологізми яких маніфестують емоції, почуття, психічний стан та дії людини. У ФТП „Людина як суспільна істота”, природно, центральне місце займає ФСП, яке характеризує стосунки між людьми. ФТП „Людина як розумна істота” більше наповнена ССМ, за якими утворені стійкі вислови, що репрезентують не розумову діяльність людини, а її характер і вдачу.
Продуктивність ССМ залежить як від лінгвальних, так і екстралінгвальних чинників і є однією зі специфічних рис мовної картини світу носіїв певних говірок. Так, естетичні погляди слобожан виражені за допомогою позитивно конотованих ФО продуктивної ССМ „гарний (червоний) + як (наче) + рослина = дуже вродливий” і негативно конотованих стійких виразів продуктивної ССМ „красивий (хороший, поганий, у кого краси) + як + означення + тварина (у тварини) = некрасивий”, що перебувають в антонімічних зв’язках. Фраземи цих моделей характеризують однакова граматична структура, але різні особливості мотивації їх значення. Образна основа таких фразеологізмів пов’язана з поняттями, які виражені лексемами різних тематичних полів. Однак їх єднає зв’язок внутрішньої форми з уявленнями про вроду людини, що дає підстави відносити їх до однієї ФСГ.
Важливою ознакою особливостей явища моделювання у фразеології центральної Слобожанщини є кількісне наповнення ССМ, що зіставляються за певними критеріями: високий — низький, товстий — худий та ін. Як правило, у кількісному плані одна ССМ більшою чи меншою мірою переважає над іншою, причому ця перевага, на наш погляд, зумовлюється впливом екстралінгвальних чинників. Так, значно більше ССМ, за якими утворилися ФО зі значенням „дуже високий”, ніж „дуже низький”. Така диспропорція може пояснюватися антропометричними показниками мешканців центральної Слобожанщини: більшість слобожан середнього та високого зросту. Перевага темноволосих діалектоносіїв над світловолосими як їх релевантна фізична ознака зумовила наявність ФСР „чорнявий” і відсутність ФСР „білявий”.
Психічне життя людини, її емоції, відчуття є предметом особливої уваги слобожан. Причому в центр уваги потрапляють негативні емоції, що виявляється в кількісному наповненні як ФСГ моделями, так і самих ССМ ідіоматичними виразами. Внутрішня форма таких фразеологічних зворотів найчастіше пов’язана з образами серця та душі, образ останньої в мовній картині світу слобожан сплутується з образом духу.
Поняття про розумову відсталість людини репрезентовано в моделях ФО, які помітно відрізняються від інших ССМ продуктивністю, що свідчить про „популярність” образу дурня у фразеології говірок центральної Слобожанщини. Хоча ці ССМ належать до різних ФСГ, у значенні всіх фразеологізмів, які наповнюють їх, є сема „пришелепкуватий”. Так, фраземи ССМ „говорити + нісенітницю = говорити дурницю” маніфестують мовлення людини, яка має слабкі розумові здібності, внутрішня форма стійких висловів ССМ „дивитися + [як (мов) + свійська тварина] + [на + локальний орієнтир] = дивитися здивовано, не розуміючи” пов’язана зі спостереженнями за поглядом розумово неповноцінної людини. Дурна людина порівнюється з різноманітними, переважно, дерев’яними предметами, що відображено в продуктивній ССМ „дурний + як + [означення] + предмет з природного матеріалу = дурний”. Розумову відсталість людини опосередковано маніфестовано в ССМ „голова + у кого + [як] + набита сторонніми предметами (речовиною) = дурний”, „[як (наче)] + із-за рогу + [порожнім] + [мішком] + ударений (прибитий, наляканий) = дурний”. Однією з продуктивних моделей ФСР „дурний” є ССМ „[дурний (розумний, мудрий)] + [як] + [означення] + свійська тварина (птах) = дурний”. У фраземах, утворених за цією моделлю, більшість ОК виражена лексемами на позначення великої рогатої худоби.
Багатство метафоричного переосмислення процесу покарання людини, що репрезентують фразеологічні звороти ФСР „побити кого”, дає підставу вважати цей ряд найпродуктивнішим у фразеології говірок центральної Слобожанщини. Подвійної метафоризації зазнають ті ідіоматичні вирази, в яких компоненти, виражені іменником із семантикою „покарання” або „напрямок удару”, являють собою окремі ФО, наприклад: дати березової каші кому [Кун.]; заїхати кому у Харківську (Харьківську) губернію [23:3:14; 23:2:633]; потягнути кого у нижній земський суд [23:2:633].
Внутрішня форма переважної більшості фразеологічних зворотів говірок зазначеного регіону зумовлена значенням компонентів (ОК і ОВ) на позначення реалій та пов’язаних із ними понять центральної Слобожанщини. Це назви тварин (собака, кіт, корова, бик, теля, коза, свиня, вівця, баран, вовк та ін.), птахів (гуска, курка, вуточка, дрофа, індюк, сова, сич, цапля та ін.), рослин та плодів (гарбуз, пшениця, рожа, калина, яблуко, верба, дуб та ін.), предметів побуту селян (піч, качалка, полумисок, глечик, кочерга, підрешіток, жердина, рушник та ін.), одягу, взуття (сорочка, валянок, лапті, чоботи та ін.), продуктів та страв (вареник, сир, пампух, масло, сметана, олія та ін.), напоїв (горілка, сироватка), атрибутів народних та церковних обрядів (крашанка, писанка, вінець, паска, кадило, могила, гроб та ін.), будівель та їх частин (хата, стріха, стеля, хлів, ворота, каланча, дзвінниця, церква, тин та ін.), природних матеріалів (глина, солома, полова, вовна, навоз, крейда, земля), простору (сад, гора, луг, город), засобів пересування людини (віз, човен), місць торгівлі (базар, ярмарок), тканин (кумач, кармазин, шовкова).
Крім цього, компоненти ФО позначають імена (Мартин, Іван, Валька, Альоша, Дунька, Зіна, Василь, Федір, Андрій), клички тварин (Головко, Бобік), назви міфологічних істот (Бог, создатель, ангелочок, Куций, чорт, відьма, сатана), абстрактних понять (життя, щастя, біда, добро, смерть, гріх, думка, розум, шлюб), нематеріальних субстанцій людини (душа, дух, живе, болюче), кольорів (червоний, красний, чорний, жовтий, сива, білий), органів та частин тіла людини (лице, шкіра, кров, кості, очі, вуха, голова, рот, губи, волосся, чуб, плечі, серце, ніс, живіт, груди та ін.), одиниць виміру довжини (верста (верства), двохметрова, вершок), топонімів (чугуївська, Патлахівка), церковних та народних свят (Спасівка, весілля, свадьба, празник), ступенів спорідненості людей (баба, сестра [в первих], дитина, дівка, дід, тітка), природних явищ (блискавка, небо синє, зірочки, ранкові зорі, вогонь, вода, сніг, іній), емоцій та почуттів людини (журба, жаль, сміх, стид людський), часових періодів та пір року (день, вік, місяць, літо, зима).
Нечисленними є компоненти ФО на позначення понять, які є „чужорідними” для мовної картини світу українців-слобожан. Так, це назви тварин (обізьяна, жирафа, верблюд, тігра, пава, слон), військових звань, чинів (гренадьор), риб (чехоня, арештанти, сільодка (оселедець)), плодів (апельсини), взуття (сибірський валянок), географічних назв (Крим, Рим).
У значенні деяких фразеологізмів, що входять до складу моделей, крім основних, є додаткові й суміщені семи, що пояснюється неможливістю віднести одночасно один і той же стійкий вислів до різних моделей.
Проведене дослідження фразеології говірок центральної Слобожанщини в межах означених аспектів є лише частиною ґрунтовного опису фразеологічної системи зазначеного регіону. Об’єктом подальших розвідок у цьому напрямку повинен стати аналіз концептуальної основи цієї системи, особливу увагу слід приділити базовим етнокультурним концептам.
Необхідним для найповнішого відтворення української мовної картини світу в цілому є „збирання” окремих фрагментів її, які становлять собою мовні картини світу носіїв окремих говірок мови, і порівняльний аналіз їх. Дане дослідження є актуальним на фоні поступового нівелювання говірок як української мови в цілому, так і центральної Слобожанщини зокрема.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Вархол Н., Івченко А. Фразеологічний словник лемківських говірок Східної Словаччини. — Братислава: Словацьке педагогічне видавництво, 1990. — 259 c.
2. Ветухов А.В. Изъ этнографическихъ материаловъ по Харьковской губернии. —Харьковъ: Печатное ДЂло, 1905. — 8 с.
3. Грица Т.Г. Матеріали до фразеологічного словника Гуляйпільського району Запорізької області // Фразеологія говорів Гуляйпільського району Запорізької області: Дис. канд. філол. наук. — Харків, 1996. — C. 121—181.
4. Грінченко Б. Словарь української мови: В 4 т. — К.: Видавництво АН УРСР, 1958. — Т. 1 — 4.
5. Гринченко Б.Д. Этнографические материалы, собранные в Черниговской и соседних с ней губерниях, — Чернигов: Типография губернского земства, 1895. — Вып. 1. — IV, 308 c.
6. Грищенко П.П. Материалы до диалектного фразеологического словаря украинского Полесья (село Лучанки Овручского района Житомирской области) // Вопросы фразеологии. VIII: Труды Самаркандского университета им. А. Навои. Новая серия. — Самарканд, 1975. — Вып. 272. — С. 162 — 177.
7. Доброльожа Г. Красне слово — як золотий ключ: Постійні народні порівняння в говірках Середнього Полісся та суміжних територій. — Житомир: Волинь, 2003. — 160 c.
8. Доленко М.Т. Материалы для словаря диалектных фразеологизмов Подолья // Вопросы фразеологии. VIII: Труды Самаркандского университета им. А. Навои. Новая серия. — Самарканд, 1975. — Вып. 272. — С. 131 — 161.
9. Иванов П.В. Народные обычаи, повЂрья, примЂты, пословицы и загадки, относящіеся къ малорусской хатЂ // Харьковский сборникъ. — 1889. — Вып. 3. — С. 35 — 66.
10. Иванов П.В. Этнографические материалы, собранные в Купянском уезде Харьковской губернии // Этнографическое обозрение. — 1897. — N 1. — Кн. XXXII. — С. 22 — 81.
11. Івченко А. Матеріали до фразеологічного словника Харківщини // Збірник Харківського історико-філологічного товариства. — Харків: Око, 1993. — Т. 1. — С. 153 — 162.
12. Калашник В.С., Колоїз Ж.В. Словник фразеологічних антонімів української мови. — К.: Довіра, 2001. — 284 с.
13. Квітка-Основ’яненко Г.Ф. Твори в 6 т. — К.: Держлітвидав. — Т. 2. — 1956. — 493 c.
14. Квітка-Основ’яненко Г.Ф. Твори в 8 т. — К.: Дніпро, 1968 — 1970. Т. 1 — 8.
15. Коломієць М.П., Регушевський Є.С. Словник фразеологічних синонімів. — К.: Радянська школа, 1988. — 200 с.
16. Крауш Б. Слобожанські казки. — Харків: Центр Леся Курбаса, 1993. — 144 с.
17. Матеріали до фольклорно-етнографічної експедиції Муравський шлях-97”/ Упор. Красиков М., Олійник Н., Осадча В., Семенова М. — Харків: ХДІК, 1998. — 360 с.
18. Нова збірка народних малоруських приказок, прислів’їв, помовок, загадок і замовлянь / Упоряд. М. Комаров. — Одеса, 1890. — X, 124 с.
19. Образне слово. Постійні народні порівняння / Упорядкував І. Гурин. — К.: Дніпро, 1966. — 222 с.
20. Олійник І.С., Сидоренко М.М. Українсько-російський і російсько-український фразеологічний тлумачний словник. — Харків: Прапор, 1997. — 464 c.
21. Прадид Ю.Ф. Русско-украинский и украинско-русский фразеологический тематический словарь. Эмоции человека. — Симферополь: Редотдел Крымского комитета по печати, 1994. — 244 с.
22. Сказки, пословицы и т. п., записанные в Екатеринославской и Харьковской губерниях И.И. Манжурой // Сборник Харьковского историко-филологического общества. — Харьков: Типография Счасни, 1890. — Т. 2. — Вып. 2. — C. 161 — 173.
23. Словник мови творів Г. Квітки-Основ’яненка / Відпов. ред. М.А. Жовтобрюх: У 3-х т. — Харків: ХДУ, 1978 — 1979. — Т. 1 — 3.
24. Словник української мови / Гол. ред. І.К.Білодід: У 11-ти т. — К.: Наукова думка, 1970 — 1980. — Т.1 — 11.
25. Удовиченко Г.М. Фразеологічний словник української мови: У 2-х т. — К.: Вища школа, 1984. — Т. 1 — 2. — 688 c.
26. Ужченко В.Д., Ужченко Д.В. Фразеологічний словник східнослобожанських і степових говірок Донбасу. — 4-е вид. — Луганськ, 2002. — 263 с.
27. Ужченко В.Д., Ужченко Д.В. Фразеологічний словник української мови. — К.: Освіта, 1998. — 224 c.
28. Українські приказки, прислів’я і таке інше. Зб. О.В. Марковича і других / Спорудив М. Номис. — СПб., 1864. — 304 c.
29. Українські прислів’я, приказки та порівняння з літературних пам’яток / Упоряд. М.М. Пазяк. — К.: Наукова думка, 2001. — 392 с.
30. Фразеологічний словник української мови: В 2 кн. — К.: Наукова думка, 1993. — Кн. 1 — 2.
31. Юрченко А.C., Ройзензон Л.И., Ройзензон С.И. Украинский диалектный словарь Харьковской области (фрагменты словаря) // Вопросы фразеологии. VIII: Труды Самаркандского университета им. А. Навои. Новая серия. — Самарканд, 1975. — Вып. 272. — С. 192 — 207.
32. Юрченко О.С., Івченко А.О. Словник стійких народних порівнянь. — Харків: Основа, 1993. — 176 c.
33. Яворницький Д.І. Словник української мови. — Т. 1. — А — К. — Катеринослав: Слово, 1920. — 411 c.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

34. Авалиани Ю.Ю., Ройзензон Л.И. О разграничении синонимики и вариантности в области ФЕ // Вопросы фразеологии и составления фразеологических словарей. — Баку, 1968. — С. 70 — 77.
35. Авксентьєв Л.Г. Синтаксична структура і функції фразеологізмів мови прозових творів Г.Ф. Квітки-Основ’яненка // Збірник тез доповідей і повідомлень республіканської наукової конференції, присвяченої 200-річчю з дня народження класика української літератури Г.Ф. Квітки-Основ’яненка. — Харків, 1978. — C. 124 — 125.
36. Авксентьєв Л.Г. Сучасна українська мова. Фразеологія. — Харків: Вища школа, 1983. — 137 с.
37. Акопян А.Ц. О синонимии компонентных глагольных фразеологических оборотов // Русский язык в школе. — 1964. — N 3. — С. 14 — 17.
38. Алефіренко М.Ф. Теоретичні питання фразеології. — Харків: Вища школа, 1987. — 136 с.
39. Алехина А.И. Фразеологическая антонимия и структурные типы фразеологических антонимов в современном английском языке // Проблемы устойчивости и вариантности фразеологических единиц. Материалы межвузовского симпозиума.— Тула, 1968. — Вып. 1. — С. 267 — 275.
40. Артюх Л.Ф. Народне харчування українців та росіян північно-східних районів України. — К.: Наукова думка, 1982. — 112 с.
41. Арутюнова Н.Д. Типы языковых значений. М.: Наука, 1988. 339 с.
42. Архангельский В.Л. Устойчивые фразы в современном русском языке. Р-н-Д.: Издательство Ростовского университета, 1964. 315 с.
43. Бабич Н.Д. О фразеологическом словаре буковинских говоров // Вопросы фразеологии. VIII: Труды Самаркандского университета им. А. Навои. Новая серия. — Самарканд, 1975. — Вып. 272. — С. 5 — 13.
44. Бабич Н.Д. Фразеологія мови творів Квітки-Основ’яненка у її зіставленні з фразеологією літературної і діалектної мови // Збірник тез доповідей і повідомлень республіканської наукової конференції, присвяченої 200-річчю з дня народження класика української літератури Г.Ф. Квітки-Основ’яненка. — Харків, 1978. — C. 120 — 121.
45. Бабкин А.М. Русская фразеология, ее развитие и источники. — Л.: Наука, 1970. — 263 c.
46. Багалій Д.І. Історія Слобідської України. — Харків: Дельта, 1993. — 255 c.
47. Бевзенко С.П. Актуальність вивчення української діалектної фразеології // Мовознавство. — 1974. — N 2. — С. 15 — 19.
48. Бевзенко С.П. До характеристики відмінностей української діалектної мови у фразеології // Питання фразеології східнослов’янських мов. — К.: Наукова думка, 1972. — С. 148 — 149.
49. Бевзенко С.П. Із спостережень над мовою українських творів Г Квітки-Основ’яненка // Збірник тез доповідей і повідомлень республіканської наукової конференції, присвяченої 200-річчю з дня народження класика української літератури Г.Ф. Квітки-Основ’яненка. — Харків, 1978. — C. 76 — 78.
50. Бертагаев Т.А., Зимин В.И. О синонимии фразеологических словосочетаний в современном русском языке // Русский язык в школе. — 1960. — N 3. — C. 4 — 9.
51. Білоноженко В.М., Гнатюк І.С. Функціонування та лексикографічна розробка українських фразеологізмів. — К.: Наукова думка, 1989. — 156 с.
52. Бобух Н.Н. Структурно-семантический анализ фразеологических единиц с антонимичными компонентами (на материале украинского языка): Автореф. дис. канд. филол. наук. — Харьков, 1988. — 24 с.
53. Боярова Л.Г. До вивчення синонімії фразеологізмів на матеріалі творів Г. Квітки-Основ’яненка // Збірник тез доповідей і повідомлень республіканської наукової конференції, присвяченої 200-річчю з дня народження класика української літератури Г.Ф. Квітки-Основ’яненка. — Харків, 1978. — C. 130 — 131.
54. Боярова Л.Г. Особливості побудови синонімічних рядів дієслівних фразеологізмів // Вісник Харківського університету. — 1989. — N 329. — С. 66 — 69.
55. Браславец К.М. Фразеология камчатского наречия (к проблеме образования фразеологизмов) // Вопросы исследования лексики и фразеологии сибирских говоров. — Красноярский государственный пединститут, 1978. — С. 28 — 33.
56. Бурмистрович Ю.Я. Образование фразеологизмов как процесс, осуществляемый по моделям (к постановке вопроса) // Вопросы семантики фразеологических единиц. — Новгород, 1971. — Ч. 1. — С. 9 — 12.
57. Българска митология: Енциклопедичен речник. Първо издание / Составител Анани Стойнев. — София, 1994. — 399 c.
58. Варбот Ж. О загадке красоты грозы // Русистика. Славистика. Индоевропеистика. Сборник к 60-летию А.А. Зализняка. — М: Индрик, 1996. — C. 744 — 747.
59. Васильєва Л. Особливості перекладу слов’янської казки українською мовою (лекси