ФРАЗЕОЛОГІЯ ГУЦУЛЬСЬКИХ ГОВІРОК

brief description

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені ІВАНА ФРАНКА

На правах рукопису

ОЛІЙНИК Мирослава Ярославівна

УДК 811.161.2’282’373.7(043)

ФРАЗЕОЛОГІЯ ГУЦУЛЬСЬКИХ ГОВІРОК

10.02.01 українська мова

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник Лідія Михайлівна Григорчук,
доктор філологічних наук

Львів 2002

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ ________________________________ 4
ВСТУП _________________________________________________________ 5
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДІАЛЕКТНОЇ ФРАЗЕОЛОГІЇ ______ 12
1.1.Становлення і розвиток діалектної фразеології ____________________ 12
1.1.1. Стан дослідження фразеологічного фонду українських діалектів ___ 12
1.1.1. Діалект як система __________________________________________ 16
1.1.2. Фразеологія в ареальних дослідженнях _________________________ 24

1.2. Фразеологічна одиниця, її суть і статус, ономасіологічні функції _____ 26
1.2.1. Категоріальні ознаки фразеологічної одиниці ____________________ 27
1.2.2. Системні зв’язки у сфері діалектної фразеології _________________ 42

РОЗДІЛ 2. ІДЕОГРАФІЧНА КЛАСИФІКАЦІЯ ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ ГУЦУЛЬСЬКИХ ГОВІРОК _______________________________________ 51
2.1. Витоки та основи ідеографічної класифікації _____________________ 51

2.2. Тематичне поле Людина” _____________________________________ 57
2.2.1. Семантичне поле Зовнішній вигляд” __________________________ 57
2.2.1.1. Семантична група Врода” _________________________________ 57
2.2.1.2. Семантична група Статура” ________________________________ 64
2.2.1.3. Семантична група Зріст” __________________________________ 69
2.2.2. Семантичне поле Фізіологічний стан” ________________________ 72
2.2.2.1. Семантична група Вікові особливості” ______________________ 72
2.2.2.2. Семантична група Фізіологічні особливості жінок” ____________ 76
2.2.2.3. Семантична група Перебіг життя” ___________________________ 81
2.2.3. Семантичне поле Внутрішній світ” ___________________________ 90
2.2.3.1. Семантична група Емоційний стан __________________________ 90
2.2.3.2. Семантична група Розумові здібності” _______________________ 92
2.2.3.3. Семантична група Риси характеру” _________________________ 103
2.2.4. Семантичне поле Дії і стани людини” ________________________ 113
2.2.4.1. Семантична група Рухатися” ______________________________ 113
2.2.4.2. Семантична група Працювати” ____________________________ 122
2.2.4.3. Семантична група Уживати алкоголь” ______________________ 131
2.2.4.4. Семантична група Говорити” ______________________________ 137
2.2.5. Семантичне поле Людські взаємини” _________________________ 139
2.2.5.1. Семантична група Дії в конфліктних ситуаціях” ______________ 139
2.2.5.2. Семантична група Сімейний стан” _________________________ 146

2.3. Тематичне поле Сприйняття навколишнього світу” ______________ 152
2.3.1. Семантичне поле Кількість” ________________________________ 152
2.3.1.1. Семантична група Неозначена кількість” ____________________ 152
2.3.2. Семантичне поле Час” _____________________________________ 156
2.3.2.1. Семантична група Пора доби” _____________________________ 156
2.3.2.2. Семантична група Неозначений час” _______________________ 158
2.3.3. Семантичне поле Явища природи” __________________________ 163
2.3.3.1. Семантична група Погода” _______________________________ 163

ВИСНОВКИ ___________________________________________________ 166
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ____________________________ 178
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ _________________________ 183
СПИСОК НАСЕЛЕНИХ ПУНКТІВ І СКОРОЧЕНЬ ЇХ НАЗВ __________ 196
ДОДАТОК А. ІНДЕКС АНАЛІЗОВАНИХ ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ ________ 198

перелік УмовнИХ скороченЬ
бмз. без місця запису
білор. білоруська
бойк. бойківські
болг. болгарська
борж. боржавські
гр. грецька
гуц. гуцульські
див. дивись
діал. діалектна
закарп. закарпатські
ін. інше
К. карта
лемк. лемківські
лит. литовська
літ. літературна
макед. македонська
марамор. марамороські
напр. наприклад
нім. німецька
н.п. населений пункт
пд.-зах. південно-західні
перев. переважно
покут. покутські
пол. польська
поліс. поліські
пор. порівняй
рос. російська
рум. румунська
свн. середньоверхньонімецька
серб. сербська
сл. слово
словен. словенська
слц. словацька
СР семантичний ряд
ст. сторіччя
тат. татарська
т. зв. так зване
т.с. те саме
угор. угорська
уж. ужанські
укр. українська
ФО фразеологічна одиниця
хорв. хорватська
чес. чеська

ВСТУП

У сучасному українському мовознавстві помітно зросла увага до системного аналізу діалектних фразеологічних явищ, який дає змогу дослідити активні процеси в говірковому мовленні, виявити архаїчні елементи, установити зв’язки між матеріальним світом і духовною культурою. Однією з актуальних проблем української діалектології залишається дослідження фразеологічної системи гуцульських говірок.
Гуцульщина специфічний етнокультурний регіон, що здавна цікавить науковців. Її географічне й геополітичне розташування, особливості заселення, історичні умови, рід занять і побут витворили унікальний колорит, що яскраво відбився і в мовленні гуцулів. Збереженню цього колориту сприяли не тільки географічні перешкоди гірські хребти і річки, а і притаманний гуцулам, як і горянам інших народів, дещо більший, ніж у населення низин, світоглядний консерватизм і міцна пов’язаність буденної свідомості з художньою сферою життя, про що неодноразово наголошували етнологи.
Гуцульська проблематика широко представлена у ґрунтовних етнографічних, фольклористичних та історичних розвідках, відбита в художніх творах. Гуцульські говірки як одні з архаїчних стали вдячним матеріалом для лінгвістичних студій. Початок дослідження цього діалектного обширу поклали ще у ХІХ сторіччі І.Вагилевич [183] та І.Верхратський [28]. У 20-30 роках минулого сторіччя систематичне вивчення гуцульських говірок продовжили Б.Кобилянський [60; див. також: 61], Я.Янів [170], І.Панькевич [103].
На сьогодні опубліковано низку праць, які стосуються сучасного стану гуцульських говірок на багатьох структурних рівнях мовної системи. Зокрема зв’язок лексики і духовної культури став об’єктом аналізу Н.Хобзей [148], І.Бігусяка [21]. Окремі пласти номенклатурної лексики досліджували І.Сабадош [119; 120], Я.Вакалюк [27]. М.Худаш [150], Б.Близнюк [22] предметом своїх наукових зацікавлень обрали гуцульський топонімікон й антропонімікон. Фонетичні й фонологічні особливості гуцульських говірок аналізували А.Залеський [50], К.Герман [32], деякі морфологічні риси Н.Черкес [154], синтаксис С.Маковійчук [76]. Місце гуцульських говірок на діалектологічній карті, поведінку у просторі окремих мовних явищ досліджували Й.Дзендзелівський [ЛАЗО], К.Герман [31], Я.Закревська [49], Л.Коць-Григорчук [33], С.Бернштейн, Г.Клепикова [КДА], Я.Ріґер [163] тощо. Таке виразне зацікавлення гуцульськими говірками, на жаль, не призвело до повного їхнього вивчення на всіх структурних рівнях. Склалося враження інформаційної, зокрема й лінгвістичної, вичерпності в описах Гуцульщини, хоча насправді цей один з архаїчних і територіально розлогих українських південно-західних діалектів досі не має докладного монографічного опису за жодним із структурних рівнів”, пише П.Гриценко [36, 27].
Фразеологічна система гуцульських говірок до цього часу не ставала предметом спеціального ґрунтовного вивчення [див.: 82; 45, 19]. Перші фіксації фразеологізмів із гуцульського обширу датуються кінцем ХІХ сторіччя, де у словничках незрозумілих слів, що зазвичай містили етнографічні праці, знаходимо: aby tia smaha taj pluta pobyła, із тлумаченням компонентів смага і плута (1863) [Witw, 93]; znaje de korol obidaje jeżeli się kto przechwala (1881) [Gr, 44]. Багато фразеологізмів, паспортизованих із Гуцульщини, зафіксував у своїй праці І. Франко [Фр], часто подаючи й етимологічні зауваги до них. Однак методичного збору фразеологічного матеріалу, який би охоплював заздалегідь задану мережу населених пунктів із гуцульського діалектного обширу, за спеціально складеним питальником до цього часу ще не існувало. Річ у тім, що специфіка фразеологічної форми ускладнює вичленування фразеологізмів із потоку живого мовлення. Окрім того, фразеологізми вживаються в мовленні нерегулярно, не стільки для називання явищ дійсності, як для конкретизації образно-емотивної оцінки та надання експресивності висловленому. А тому частота уживання ФО залежить не тільки від рівня освіченості людини, віку, статі (соціального контексту), а й від комунікативно-прагматичних інтенцій мовця (змісту розмови, ситуацій, учасників комунікації та конвенційних установок). Недаремно багато дослідників наголошують на психологічному моменті при анкетуванні фразеологічних явищ, де основною проблемою виступає контрольованість” діалектоносієм свого мовлення в розмові з чужим” (тут експлоратором). Тому істотного значення набувають записи зв’язних текстів живого мовлення і пізніший їх аналіз. Текст може стати важливим джерелом вивчення діалектної фразеології. Дослідник не повинен вибирати ФО з живого мовлення інформанта під час польових досліджень у ході бесіди, а вичленовує їх із тексту пізніше, унаслідок вивчення й оцінки висловлювання. Такий підхід раціональний особливо на початкових стадіях дослідження діалектної фразеологічної системи. А далі важливим кроком для повного збору матеріалу мають стати опитування за спеціально складеними питальниками. Достовірність зібраної інформації забезпечується: 1) кількістю респондентів (не менше 3-ох із кожного населеного пункту); 2) правильно із психологічного погляду поставленим запитанням, яке б не впливало ( і не чинило тиск ) на респондента.
Актуальність роботи визначена потребою монографічного опису фразеологічної системи гуцульських говірок, її ідеографічної характеристики в системі фразеології української мови. Усвідомлення можливих незворотних утрат у сфері гуцульської фразеології внаслідок активних впливів субстандартних мовних елементів й екстралінгвальних чинників стало поштовхом у виборі об’єкта дослідження саме в гуцульських говірках, які небезпідставно вважаються одними з архаїчних в українському мовному просторі і мають особливе значення для української діалектології та історії мови у слов’янській групі мов, власне через своєрідне відношення до загальнонародної і літературної мови” [61, 3]. Поступове звуження сфери функціонування багатьох фразеологізмів гуцульських говірок зумовлює потребу їхньої фіксації й системного вивчення, що розширить інформацію про матеріальну і духовну культуру регіону, дасть змогу виявити специфіку діалектної системи, особливості діалектогенних процесів тощо.
Зв’язок роботи з науковими планами і програмами. Дослідження є складовою частиною теми відділу української мови Інституту українознавства ім.І.Крип’якевича НАН України Словник гуцульських говірок”.
Мета дисертації дослідити фразеологічну систему гуцульських говірок, виявити особливості ідеографічної класифікації фразеологізмів. Для реалізації поставленої мети було необхідно виконати такі завдання:
1. Скласти програму для збирання фразеологічного матеріалу, зібрати в польових умовах і зафіксувати фразеологізми, що функціонують у гуцульських говірках.
2. Подати ідеографічну характеристику фразеологічної системи гуцульських говірок, простежити, які сфери об’єктивної дійсності підлягають кваліфікації фразеологізмів. У межах фразеологічної системи гуцульських говірок виділити тематичні поля, семантичні поля, найпродуктивніші групи і ряди.
3. Визначити основні продуктивні структурно-семантичні та семантичні моделі у фразеологічній системі гуцульських говірок, проаналізувати закономірності мотивування їх внутрішньої форми.
4. Описати семантичну структуру й семантичне оточення фразеологізмів.
5. Простежити міжмовні і міждіалектні зв’язки на фразеологічному рівні.
6. Виявити етнокультурний компонент значення фразеологізмів гуцульських говірок.
7. Дослідити системні зв’язки на фразеологічному рівні цього діалектного обширу.
Об’єктом дослідження стали фразеологічні одиниці (ФО) гуцульських говірок на позначення людини, її зовнішніх властивостей і внутрішнього світу, дій і станів, а також явищ довкілля. Діалектний обшир гуцульських говірок визначаємо на основі Атласу української мови [АУМ ІІ, К. IV], тобто межі між закарпатськими і гуцульськими говірками проходять на схід від річки Шопурки, між гуцульськими і бойківськими по річці Бистриці, південніше від м.Надвірної, на південний захід за Косовом і Вижницею; між гуцульськими і покутськими говірками межі нечіткі. Обшир гуцульських говірок має своє продовження на території Румунії (Сигетський і Сучавський повіти), звідки також залучено фразеологізми.
Аналіз здійснено методом структурно-семантичного моделювання, а також використано описовий (в ономасіологічному й семасіологічному аспектах), контекстуальний, статистичний методи, метод етимологічного аналізу.
Джерельною основою дисертації слугували власні польові записи текстів і фразеологізмів за спеціально укладеним питальником, виконані в населених пунктах Косівського, Верховинського, Надвірнянського районів Івано-Франківської області, Путильського й Вижницького районів Чернівецької області, Рахівського району Закарпатської області, а також Сигетського повіту (Румунія) упродовж 1997-2001рр. Власна картотека фразеологізмів із гуцульського діалектного обширу нараховує понад 5 тис. фразеовживань із 54 населених пунктів. До дослідження залучено матеріали картотеки Словника гуцульських говірок” (зберігається у відділі української мови Інституту українознавства ім.І.Крип’якевича, м.Львів), а також картотеки і рукописного Словника говірок Закарпатської області” М.Грицака (знаходиться у відділі діалектології Інституту української мови, м.Київ). Використано лексичні словники, що фіксують матеріали з обширу гуцульських говірок (Гуцульські говірки: Короткий словник” за редакцією Я.Закревської, Матеріали до словника буковинських говірок” за редакцією В.Прокопенко, Словник гуцульського говору в Закарпатті” І.Жеґуца, Ю.Піпаша), у тому числі й давні рукописні словнички (М.Мосора, Й.Грегорович, В.Коржинський), етнографічні праці (Ю.Шухевич, В.Гнатюк, А.Онищук). Узято до уваги дані лексикографічних і фразеографічних джерел, а саме: тлумачних, історичних та етимологічних словників.
Наукова новизна роботи в тому, що це перше комплексне дослідження фразеологічної системи гуцульських говірок, у тому числі з території сучасної Румунії; уперше введено в науковий обіг оригінальний фразеологічний матеріал, здійснено його ідеографічний опис, подано продуктивні структурно-семантичні та семантичні моделі фразеологізмів, визначено їх семантику.
Теоретичне значення дисертації полягає в тому, що її висновки й узагальнення можна використати для дослідження фразеологічної системи української мови, поглиблення знань про духовний й матеріальний світ гуцулів. Результати роботи матимуть значення для діалектного членування українського мовного простору, історії української мови. Теоретичні положення можуть знайти застосування у студіях із фразеології, діалектології, етнолінгвістики й етнології.
Практична цінність дисертації зумовлена тим, що зібраний матеріал, записаний фонетичною транскрипцією, розширить емпіричну базу української діалектології і фразеології, увійде у Словник гуцульських говірок”, а також може бути використаним для укладення Фразеологічного словника української мови”, Українського фразеологічного атласу”.
Апробація роботи. Дисертацію обговорено на засіданнях кафедри української мови Львівського національного університету ім. Івана Франка і відділу української мови Інституту українознавства ім.І.Крип’якевича НАН України. Основні положення та результати роботи викладено в доповідях і виступах на Міжнародних наукових конференціях Українська філологія: школи, постаті, проблеми” (Львів, 1998), Проблеми слов’янської діалектографії” (Влодава (Польща), 2001), Українська мова: сучасність і історія” (Влодава (Польща), 2002), Міжнародному симпозіумі україністів (Оломоуць (Чехія), 2001), Міжнародному семінарі Актуальні проблеми української діалектології” (Львів, 2000; 2001), на засіданні Філологічної секції НТШ (Львів, 2001; 2002), Усеукраїнському семінарі Проблеми української діалектології” (Житомир, 2000), Актуальні питання української лінгвогеографії” (Луганськ, 2001).
Різні аспекти досліджуваної проблеми висвітлено у 12 публікаціях.

bibliography

ВИСНОВКИ

Фразеологічний фонд гуцульських говірок, що відображає особливості побуту, мислення гуцулів, їхні вірування, уявлення про світ, зазнає постійних змін, на жаль, не завжди на користь збереження автентичності говору. Поступове витіснення ФО, які відбивають мовні риси саме гуцульських говірок, субстандартними фразеологізмами на зразок ў|р´ізати ў |хар´у, п|йениǐ ў |доску (або ж чужорідною інвективною лексикою, яка за експресивністю не поступається фразеологізмам), що фіксуємо в мовленні молодшої генерації гуцулів, особливо чоловічої статі, змушує дещо засумніватися в особливій сталості фразеологічного складу мови. А тому проблема максимально точної фіксації фразеологізмів, їх функціонування в живому діалектному мовленні, знайшла своє вирішення в дослідженні. З цією метою запис фразеологізмів та ілюстрацій до них вівся фонетичною транскрипцією, що дозволило відобразити основні фонетичні риси цих говірок. Польовим методом опрацьовано мережу з понад 50 населених пунктів із різних регіонів Гуцульщини, які презентують діалектний обшир гуцульських говірок.
Фразеологізми, що функціонують у гуцульських говірках, становлять багату і складну систему, якій притаманні чотири типи відношень: парадигматичні, синтагматичні, внутрішньофразеологічні і фразеотворчі. Парадигматичні відношення реалізуються на рівні ідеографічних мікрогруп семантичних рядів (СР), груп, семантичних і тематичних полів. Саме у процесі ідеографічного аналізу найвиразніше виявляється суть фразеологічної одиниці особливості номінації, фразеологічного значення, експресивності. Зокрема специфіка фразеологічного значення полягає в опозиційній єдності двох категоріальних ознак: нарізнооформленості компонентів та відносній цілісності семантики, завдяки якій компоненти ослаблюють своє окреме значення. Звідси випливають інші особливості фразеологічного значення ускладненість семантики, ідеографічна вибірковість, стилістична маркованість.
Фразеологічна номінація теж має свою специфіку, суть якої зводиться до того, що процес найменування об’єкта проходить шляхом переосмислення крізь призму почуттів, емоцій, образних уявлень та оцінок. Експресивний компонент виступає домінантою фразеологічного значення, завдяки ньому за межі фразеологічної системи виходять такі нейтральні відтворювані стійкі сполуки, як штампи, кліше, терміни. Експресивна функція фразеологізму реалізується в акті комунікації.
Природа фразеологізму як експресивної одиниці, що радше кваліфікує, аніж позначає, зумовлює два види експресивності: денотативну, яку породжує денотат, уявлення про позначувану реалію, і конотативну, що створюється завдяки внутрішній формі фразеологізму, його граматичній структурі.
Більшості фразеологізмів притаманна подвійна експресивність: і денотативна, і конотативна. Зокрема фразеологізмам семантичного ряду Злий” [за|добриǐ] йак |п’іна на |кисл´ім моло|ц´і (Шш); [ли|хиǐ / |л´утиǐ] йек |перец (КрР) притаманний високий ступінь експресивності, породжений денотативною модальністю (денотат зла людина), і конотативною, що ґрунтується на сприйнятті кислих і гострих продуктів як збудників негативних реакцій, які виявляються в міміці. Іноді експресивність фразеологізму творить тільки конотативна модальність. ФО даў|но (когось) ч´ер|вак |точ´ет (Змг); ч´ер|вак ўже ў зем|л´і шу|кайет (Крїл); ч´ерва|к’и мого|рич´ |в’іпили (Змг) старий, похилого віку”, відзначається негативною оцінкою й високим ступенем експресивності завдяки внутрішній формі, яка творить її образність.
Окрім метафоричного, гіперболічного та інших переосмислень, що збуджують асоціативні уявлення, часто фактором посилення експресивності є невмотивованість для діалектоносіїв значення ФО, наявність компонентів із затемненою етимологією, напр.: г|нути хама|на (Двгп); г|нути / кру|тити харама|на (КСГГ: Змг) вигадувати що-небудь, обдурювати, обманювати когось”. Важливим чинником творення експресивно-забарвленого значення є граматична будова ФО. Зокрема високий ступінь експресивності притаманний тим фразеологізмам, які мають структуру порівняння, на чому наголошують дослідники. Тавтологічні ФО, де підсилювальну функцію виконують повтори (напр., |док’и св’іт с|в’іта вічно, назавжди”(Кс)) також належать до сполук із високим ступенем експресивності. Експресивний ефект створює рима, що ґрунтується на звуковій симетрії компонентного складу (напр., переби|рати ў д´іў|ках йаґ |ґоўдуш (=жебрак) ў бриш´|ках (=брошка) (Гр: Рсш) про дівчину, що довго не одружується”), причиною можуть стати контамінаційні процеси (заўйе|зати б’і|доў |голоў нещасливо одружитися” (КСГГ; КбПл) ← заўйе|зати |голу (весільний обряд, що символізує перехід у жіноцтво) + |жити из б’і|доў). Компонент біда впливає на аксіологічний компонент і сприяє підсиленню експресивності ФО.
Саме експресивність є однією з вагомих причин ідеографічної вибірковості ФО. Фразеологія не відображає світу логічно, у всьому його розмаїтті, як це робить лексика, лексико-семантичні ряди відбивають об’єктивну картину засвоєного світу, а семантичні ряди у фразеології є його наївним зображенням”. У гуцульських говірках фразеологізми розподіляються так: тематичне поле Людина” охоплює семантичні поля: Зовнішній вигляд” (семантичні групи Врода”, Статура”, Зріст”), Фізіологічний стан” (Вікові особливості”, Фізіологічні особливості жінок”, Перебіг життя”), Внутрішній світ” (Емоційний стан”, Розумові здібності”, Риси характеру”), Дії і стани людини” (Рухатися”, Працювати”, Уживати алкоголь”, Говорити”), Людські взаємини” (Дії в конфліктних ситуаціях”, Сімейний стан”). Тематичне поле Сприйняття навколишнього світу” охоплює значно менше семантичних полів: Кількість” (Неозначена кількість”), Час” (Пора доби”, Неозначений час”), Явища природи” (Погода”).
О.Федоров доводить, що 95% усіх фразеологізмів російських говорів Сибіру стосуються характеристики людини і тільки 5% навколишнього світу [145, 112]. Гуцульські говірки, як свідчить наш аналіз, у цьому плані не є винятком: кількість фразеологізмів, які кваліфікують зовнішній вигляд людини, її дії, внутрішній стан, фізіологічні особливості (тематичне поле Людина”), значно переважають ті, що характеризують часо-просторові величини, явища природи та ін. (тематичне поле Сприйняття навколишнього світу”). Однак кількісні співвідношення фразеологізмів цих тематичних полів у гуцульських говірках трохи відрізняються від тих, що подає О.Федоров, а саме: ФО тематичного поля Людина” становлять 92,8% (приблизно 4650 одиниць); ФО поля Сприйняття навколишнього світу” 7,2% (приблизно 370 одиниць).
Особливістю денотації фразеологізмів є характеристика тих реалій, які підлягають вторинній номінації, тобто об’єктів емоційної сфери, як позитивного плану (про що свідчать, зокрема, фразеологізми зі значенням надзвичайно вродливий”, дуже добрий”), так і негативного. Однак найчастіше спостерігаємо зосередження фразеологізмів навколо понять із негативною оцінкою, що підтверджує велика кількість семантичних рядів із негативною денотативною модальністю: Невродливий”, Дурний”, Сумний”, Брехливий”, Злий”, Сердитий”, Лінивий”, Ледарювати”, Померти”, Бути п’яним”, Сваритися”, Гніватися”, Набити”, Зраджувати у шлюбі”, Обдурити” тощо. Такі ряди відзначаються широким репертуаром одиниць (пор.: СР Лінивий” [гни|лиǐ] йек пес (Крвр); йаґ бе|леǐ, де белеǐ кличка білого собаки” (Гр: КсПл); йек трут (КрР); йеґ |муха на вес|н΄і (Ксм); [пус|тиǐ] йек пен΄ (КрР); йек слуп (=стовп) (Врхн); йек пен΄ до по|т΄ети (=пташеня) (КрР); йеґ жид до |ц΄іпа (КрР)/до со|к’ири (Врхн)) на відміну від тих, що містять ФО з позитивною оцінкою (СР Працьовитий” [р|об’ітниǐ] йаґ б|U’ілка (Кс)). Загалом з усіх 46 семантичних рядів, які розглянуто в дисертації, тільки 4 характеризують денотати з позитивною оцінкою, а 21 із негативною. Решта ж рядів характеризує денотатів, які не викликають ні позитивних, ні негативних емоцій, проте в межах цих рядів більшість ФО має негативну оцінку. Активність функціонування ФО із негативною оцінкою виявляється на прикладі ряду, пор. семантичний ряд Одружитися”: ў|з´ети га|лем (=тягар, що використовується як гальмо для фіри) на |шийу (Змг); ў|з´ети йер|мо на |шийу (і т´ег|нути йеґ в’іў) (КрР); |кам’ін´ ў|з´ети (заўйе|зати) на |шийу (КрР); ў|з´ети ш|паргу (=міцний шнурок) на |шийу (КбПл); заўйе|зати б’і|доў |голоў (КСГГ: КбПл); завйе|зати |голу из б’і|доў (КрР) (негативна оцінка); за|вити ши|р´інкоў (=хустка) |голу (КСГГ: КсПл) (позитивна оцінка). Іноді до складу семантичного ряду зі, здавалося б, позитивною денотативною модальністю входять ФО, які несуть негативну оцінку, напр.: [ви|селиǐ] йек сви|н´а ў ґ|нура (Ксм); йек ко|за ў |цапа (Дзмб) (семантичний ряд Веселий” семантику цих ФО ускладнює додаткова сема безпідставно”, яку творить внутрішня форма.
Антропоцентризм у фразеології виявляється не тільки в ідеографічній вибірковості ФО, а й у семантичній сполучуваності, тобто на рівні синтагматичних відношень фразеологічної системи: більшість ФО має у своєму оточенні іменники, займенники, субстантивовані слова інших частин мови на позначення осіб. Зафіксовано кілька семантичних рядів, фразеологізми яких мають у своєму суб’єктному оточенні переважно назви осіб жіночої статі. Це насамперед ті ряди, що позначають фізіологічні особливості жінок Народити” (ў|пасти ў кут (КСГГ: ВРж; ЗлН), [Он-к, 95] та ў|пасти с |печ´і (КрР), торба си розўйе|зала (Кс); тор|б’іўка си розв’і|зала (КрР); м’іх си розўйе|заў (Дзмб)); СР Мати місячні” (|мати (со|роч´ку) на |соб’і (Ксм); мати кушулі [Он-к, 91]; |мати св’ій ч´ес (Крвр); приǐш|ла ко|сиц´а (КрР)); СР Вагітна” (до|бутиси на ди|тину (КрР); на тих дн´ох (Крвр); го|роху си на|йісти (КрР); г|руба йеґ |м’інU´а (=миска) (КрР)). Семантичних рядів, ФО яких мають у своєму суб’єктному оточенні переважно назви осіб чоловічої статі, не виявлено. Це демонструє асиметрію в опозиції Чоловік Жінка”, яка склалася у фразеологічній системі гуцульських говірок.
Спостереження за фразеологічною системою гуцульських говірок дають підстави твердити, що для неї, як і для лексичної системи, властиві синонімія, антонімія, омонімія, паронімія.
Фразеологічна синонімія поширене явище в говірковому мовленні. Зокрема за принципом фразеологічної синонімії (у широкому розумінні, тобто на основі тотожного чи близького денотативного значення, незважаючи на конотативність) побудовано семантичні ряди. Зокрема в семантичний ряд Ніколи” входять ФО: на |к’інцкиǐ ве|лиґден´ (Змг); на |к’інцки |петра (КрР); на (св’і|того) |гамана (КСГГ: ВКл); на св’і|того |н´іґди (Кс); йеґ дв’і сере|ди зіǐ|дуц:и (Врхн); йеґ |з´іǐдуц:и сере|да с п|йетницеў (Дзмб); йаґ го|ра з го|роў си |зиǐде (Ксм); йаґ |гори пос:у|вайуц:и (Ксм); ко|ли |гори си за|сун´ет (КрР); ко|ли во|да дго|р´і си о|берне (Дхт); ко|ли во|да го|р´і с´и |верне (Гр: Рсш; КсПл); йеґ во|да си ў|берне г|рун´ом (КрР); йак ў полони|н´і рак с|висне (Гр: Рсш); ко|ли |порос´е |буде ле|т´іти (КрР); йеґ во|лос´е на до|лони |будет (КрР); ко|ли |в’іросте |волос на ко|л´ін´і (КрР); йеґ на пйе|т´і во|лос´і |в’іл´ізе (Дзмб); йеґ |будут г|рушки на |верб’і (Кс); ко|ли вер´|ба |будет |йеблука ро|дити (СгР); ко|ли |в’іл´ха |йеблука з|родит (КрР); йак сво|йі |вуха [ўзд|р´іти] (КСГГ: Кб); йеґ |д´ідо с того с|в’іта п|риǐдет (Дзмб); ко|ли |баба з г|роба |в’ійде (КрР); |вид´іти ко|ли |перш´і (мо|йі) пос|толи (КрР); [|вид´іти] ко|ли |баба в’і|нок на голо|в’і (Гр: Рсш); ўзд|р´іти ко|ли сн´іх то|г’ідниǐ (Ксм); йеґ йа |буду по|пом / попа|д´е (КрР) тощо. Таке багатство фразеологічних синонімів на позначення деяких понять можна пояснити природою фразеологічної одиниці.
Для фразеологічної системи гуцульських говірок характерна антонімія. У роботі за принципом антонімічних зв’язків для виявлення особливостей антонімії у фразеологічній системі виділено деякі семантичні групи. Зокрема в семантичну групу Врода” на основі антонімічних зв’язків входять СР ”Вродливий” (йак ко|сиц´и (Ксм); йек пом’і|дор´ка (Врхн); йак пш´е|нич´ниǐ пи|р´іх (Ксм)) СР Невродливий” (йек сви|н´е ў ко|локал´і (Ксм); йеґ |д´іт´ко ў йе|годах (КрР); йек цвин|тар´ оп’іў|ноч´и (Змг)). Семантична група Статура” охоплює антонімічні СР Худий” (йек к|л´уч’а (ЗлН); йаґ бед|райа (Рсш); |ситиǐ йек |сало |гусґече (КрР)) СР ”Огрядний” (йаґ бе|ґол´и (Гр: КсПл); йеґ гар|буз ў г|р´ец´:и (Крвр); ш|к’іра не на|ходит (на когось) (Сг)); семантична група Зріст”: СР Високий” (йеґ обо|рожина (КрР); йек про|цесийа (Двгп)) СР Низький” (|ж´еб’і по |пупец (КрР); йек перст (РР); йеґ ма|ц´іцкиǐ |палец (КрР)); семантична група Вікові особливості”: СР Молодий” (моло|ко на гу|бах не |в’ісхло (КСГГ: Кс); пше|ниц´а цв’і|те під |носом (Рсш)) СР Старий” (ста|риǐ шо си рос:и|пайі (КрР); йек пл´іт по |воǐн´і (Ксм); група Розумові здібності”: СР Дурний” (йаґ |бота во|лоска (Гр: Рсш); |мати ў голо|в’і |січ´ку (Ксм); |мати бара|на ў голо|в’і (Рх) СР Розумний” (|мати (|биту) |голу (Ксм); |мати |голу (на ў|йезах (Крвр) / на |карку (Кс)) тощо. Аналіз матеріалу свідчить, що в антонімічні зв’язки входять ФО тих семантичних рядів, які характеризують зовнішність людини, її внутрішній світ, розумові здібності, деякі дії, часо-просторові й кількісні параметри. Практично не знаходять антонімічної кореляції (або знаходять на основі декількох ФО) не тільки ряди, що позначають поняття, які не мають її на лексичному рівні (Вагітна”; Мати місячні”, Народити” та ін.), а й ряди, що на лексичному рівні вступають в антонімічні зв’язки: ФО семантичних рядів Брехливий”; Сваритися” тощо. Це зумовлено фразеологічною експресивністю, про яку вже говорилося вище.
Специфіка фразеологічного значення й функціонування в живому мовленні ускладнює розмежування явищ полісемії й омонімії. Критерієм розрізнення полісемії та омонімії на фразеологічному рівні є різниця у внутрішньому образі сполук. Згідно з цим критерієм до полісемічних належать такі ФО, як: [г|руба] йеґ |м’інU΄а 1. ”Повна”; 2.”Вагітна” (КрР); з|нати і в’іт |себе і до |себе 1.”Уміти чарувати”; 2.”Розумний” (Змг); хо|дити йек |ф’іра без |дишл΄а 1.Ходити манівцями”; 2.”Зраджувати у шлюбі” (Крвр); ч΄е|мер΄і с|терти 1.”Робити масаж”; 2. ”Набити” (Бн) тощо. До омонімічних належать такі ФО, як: не са|ма с со|боў І. ”Вагітна”. ІІ. Божевільна” (Змг). Матеріал переконливо підтверджує висновки багатьох дослідників про те, що полісемія має більше поширення на фразеологічному рівні, ніж омонімія. Полісемантичні ФО творять внутрішньофразеологічні типи відношень у фразеологічній системі гуцульських говірок.
Паронімічні фразеологічні пари в гуцульських говірках трапляються рідко. Семантику ФО, що творять ці пари, визначають невеликі формальні відмінності, як-от: |мати |мухи ў голо|в’і (Ксм) розумний, розвинутий; найчастіше про дитину”; дуже дурний, несповна розуму” (Кс) |мати |муху ў голо|в’і п’яний” (Ксм); |мати дн´и пощастити” на тих дн´ох вагітна” (Двгп); ман|тити св’іт хитрувати, обдурювати кого-небудь” ман|тити с|в’ітом блукати світом, нічого не робити” [73, 40].
Аналіз фразеологізмів гуцульських говірок здійснено методом структурно-семантичного моделювання, що дало змогу виявити фразеотворчі відношення у фразеологічній системі гуцульських говірок, основні способи мотивації, визначити додаткові семи в семантичній структурі фразеологізму. Більшість ФО має прозору мотивацію внутрішньої форми. З усіх семантичних рядів, розглянутих у дисертації, найбільша частка ФО із затемненою внутрішньою формою належить рядові Ледарювати”. Зокрема колись продуктивна модель бити + предмет = грати у гру = ледарювати”, що гіпотетично реконструйована в етимологічній розвідці В.Мокієнка [92, 26-36], знайшла підтвердження у великій кількості ФО з гуцульського обширу: |бити |гиндри (Рх); бан|диґи |бити (КСГГ: Бтк); ґем|бези |бити (Змг); зам|бели |бити (КрР) тощо. Найважливіше, що модель підтверджують і прозоро мотивовані фразеологізми, тобто ті, що мають відповідники-вільні словосполучення в діалектному мовленні, а саме: |коўт´і |бити [72, 179], |бити |к’іч´ки (Пт, Вжн) 1. грати у гру, подібну до пекаря”; 2. ледарювати”. Ці факти ще раз засвідчують архаїчність гуцульського діалекту, що знаходить вияв і на фразеологічному рівні. Вони демонструють важливість залучування діалектного матеріалу при аналізі явищ літературної мови і є цінним матеріалом для багатьох дисциплін, у тому числі й екстралінгвістичних. Аналіз фразеологічних моделей сприяє конструюванню мовної картини світу гуцулів. У роботі розглянуто 157 моделей, більшість із яких має наддіалектний характер.
Як свідчать опрацьовані джерела, до типово гуцульських належать такі моделі: [Білий] + як + молочний продукт = дуже гарний”: [|б’ілиǐ / |б’іле ли|це] йаґ буV (Ксм); йек |п’іна на моло|ц´и (Двгп); пор. літ. кров з молоком).
Мати + їжу (молокопродукти) + в + голові = дуже дурний” (|мати Vер´ (= сироватка) (КрР) / буV (= грудка свіжого сиру) (СгР) / са|мок’иш´у (= кисле молоко) ў голо|в’і (КрР); пор. буков.: мати росіл у голові; пор. також у словнику Є. Желехівського: фляки в голові.
Активне функціонування таких моделей можна пояснити основними видами діяльності гуцулів, зокрема відгінним пастухуванням, спрямованим переважно на виробництво молокопродуктів, яке здавна побутує на Гуцульщині (в інших регіонах воно малопоширене або й узагалі нетипове). Окрім цього, назви молокопродуктів часто слугують образними конкретизаторами деяких ФО, не творячи окремих моделей: [за|добриǐ] йак |п’іна на |кисл´ім моло|ц´і злий, недобрий” (Шш); |оч’и йеґ Vер’ про блакитно-зелені очі” (Сн); за|пишитиси йеґ буV (= грудка сиру зі свіжого молока) на ве|лиґден΄ дуже загордитися” (Ксм); и|ти шо са|мок’иш´і (= кисле молоко) ǐ|меси на голо|в’і іти дуже повільно” (Ксм).
Внутрішня форма ФО |в’ірихтувати на гоц (= скерувати на небезпечне місце, каміння) обдурити, наробити шкоди” (Крвр) відображає особливості лісогосподарської діяльності гуцулів, зокрема сплав лісу дарабами (пліт, збитий із кругляків, який сплавляють річкою), щоправда, цей вид діяльності практично вже занепав.
Внутрішня форма фразеологізму, що зазвичай має етнокультурну маркованість, часто є конденсацією гуцульських байок і жартів ([та|киǐ/ ста|риǐ] шо с |того |року ўже в’іс|л´ек здох на Кр´і|ш´ер´і дуже старий” (Ксм), де Кришера невелика гора, що знаходиться за Космачем і де, звичайно ж, не було ослів); обрядів (весільного: |дати бап|ц΄е 1) відмовити хлопцеві під час сватання”; 2) ”відмовити комусь” (Крм), де ба|бец бичок-головач” (Gottus gobio), якого за давнім звичаєм подавала на стіл дівчина, відмовляючи легіню під час сватання; поховального: ў|мити |руки заплатити тим, хто миє та одягає покійника, почастувати їх” (КСГГ: Вжнк); за по|ману дис|тати задармо отримати річ” (Бн) [Горб, 323], де по|мана милостиня, калач старцям на похороні”); вірувань і переказів (|некл΄а ў|пала про ненаситного” (Ксм); за переказом, у тарілку того, хто їстиме скоромне у дні посту, упаде нетля, від чого людина ніколи не зможе наїстися); бувальщин ([|мудриǐ] йеґ дара|дуда / тара|дуда дуже розумний” (Врхн), де Дарадуда ім’я відомого мольфара, який жив на Буковині і прославився своїм розумом і вмінням чарувати; прізвисько Дарадуда поширене в Путильському районі на Буковині, однак такий фразеологізм там практично не відомий).
У внутрішній формі ФО гуцульських говірок часто фіксуємо образні конкретизатори, генетично спільні з назвами міфічних постатей, характерних для духовної культури гуцульського обширу, зокрема хо|дити йеґ |л΄існа ходити, оголюючи ноги, мати надто відкритий одяг” (КрР), йек ко|вісенґка дуже худа” (Пмг), де |л΄існа, ко|вісенґка лісові дівчата, що можуть змінювати свою зовнішність, з’являючись чоловікам і заманюючи їх до лісу.
Магічний світ гуцулів знайшов відображення і в низці інших фразеологізмів: |мати по|моч΄ника (=чорта-домовика) про особу, що знається з нечистою силою, або ж про господаря, який аж надто успішно та без зусиль веде господарство” (Крвр); ў|з΄ети ру|ками причарувати кого-небудь, домогтися чиєї-небудь прихильності з допомогою чарів” (Змг).
Специфіка внутрішньої форми деяких ФО гуцульських говірок полягає в наявності компонентів, генетично спільних з оронімами (Прилога, Гутина, Кобила, Чорногора), що можна пояснити особливостями ландшафту Гуцульщини: йеґ во|да поте|ч´е на при|логу ніколи” (КрР); |зиǐдес´:а то|д´і / ко|ли |гутина с ко|билоў ніколи” (Крвр); |в’ійе йеґ на вер΄ко|бил’і про дуже сильний вітер” (Рсш); йек ч´орно|гора огрядна, міцна” (тільки про жінок) (Пмг); п’і|ти на при|логу померти” (КрР) тощо.
Дослідження фразеологічного фонду гуцульських говірок у ширшому контексті суміжних говорів і мов сусідніх народів уточнює історію багатьох фразеологічних явищ гуцульських говірок, виявляє картину міжмовних і міждіалектних контактів. Причому запозичення можуть відбуватися на фразеологічному рівні шляхом калькування (ди|тина с ко|сиц із румунської: copil din flori, дослівно: дитина із квіток, нешлюбна дитина” (КрР), [|д´іўка] йак |шустка про вродливу, здорову дівчину” (Ксм) (із деяким семантичним зміщенням) із польської, пор.: jak szуstka дужий, міцний, здоровий”; рідко безпосередньої транслітерації” (шу|га(н) в’і|ла(г) ніколи” з угорської мови, де soha vilag ніколи у світі” [73, 261], ступінь адаптації її внутрішньої форми до говірки-реципієнта відносно невеликий). Іноді запозичені лексеми в гуцульських говірках частково деактуалізуються, стаючи, наприклад, образними конкретизаторами фразеологічних порівнянь: йаґ ба|боўка дуже вродлива” (де baba з угорської лялька”) (Рсш); йек маǐ|муца невродлива” (де maimъta з румунської мавпа”) (КрР); [дур|ниǐ] йеґ ма|ґар´ дуже дурний” (де magбr з румунської осел”) (КрР) тощо.
Досліджуючи фразеологічний матеріал, ми використали системний підхід, який дав змогу не фільтрувати його з огляду на вживання в інших діалектних обширах чи фіксацію у словниках, а досліджувати цілісно. За даними власної картотеки, до фразеологічної системи гуцульських говірок зараховуємо:
І. Фразеологізми, що їх не зафіксовано у словниках української мови або зафіксовано з ремаркою діал. (їхня частка в дослідженні становить 64 %).
ІІ. Фразеологізми, які мають таке саме значення, як і ФО, зафіксовані у словниках, але відрізняються від них окремими елементами (21%).
ІІІ. Фразеологізми, що увійшли в літературну норму з іншим значенням, аніж у гуцульських говірках. Ця група найменша за чисельністю, її частка в дослідженні не перевищує 3%.
IV. Фразеологізми, що увійшли в літературну норму і функціонують у гуцульських говірках здебільшого з деякими фонетичними, акцентуаційними особливостями. Їхня частка становить 12 %.
Отже, дослідження виявило, що фразеологічній системі гуцульських говірок притаманні велике розмаїття одиниць, широка амплітуда їхнього варіювання, відносна мобільність форми й багатство семантики. Аналіз показав глибинну архаїчність законсервованих у межах ФО лексем, підтвердив належність гуцульського діалекту (говірок) до єдиного українського діалектного простору, засвідчив контакти з чужими мовами і можливості адаптації запозичень у діалекті.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ОСНОВНІ ДЖЕРЕЛА
АУМ Атлас української мови. У 3т. Т.2: Волинь, Наддністрянщина, Закарпаття і суміжні землі / Бандрівський Д.Г., Григорчук Л.М., Жилко Ф.Т. та ін.; Редкол. Матвіяс І.Г. Київ: Наук. думка, 1988. 520с.
Г Равшер М. На калиноньці // Гуцульщина. №3. 1995. С.5-7.
ГК Калєндар гуцулский на рік 1935; 1937; 1939 / Накладом Товариства приятелів Гуцульщини // Гуцульський калєндар. 1997. №1(49).
Гн Гнатюк В. Народні оповідання про опришків // Етноґрафічний збірник. Т.26. Львів, 1910. 354с.
Горб Горбач О. Словник говірки с. Бродина (пов.Радівці, Румунія) // Гуцульські говірки: Лінгвістичні та етнолінгвістичні дослідження. Львів: Вид-во Інституту українознавства ім. І.Крип’якевича, 2000. С.247-364.
Гр Грицак М.А. Картотека словника закарпатських говірок, що зберігається у відділі діалектології Інституту української мови, м.Київ.
Езб Етноґрафічний збірник. Львів: Вид-во НТШ. 1898. Т. 5.; 1902. Т.15; 1910. Т. 31; Т.34.
Жеґ Жеґуц І., Піпаш Ю. Словник гуцульського говору в Закарпатті. Мюнхен: Quickdruck, 2001. 180с.
КДА Карпатский диалектологический атлас / Под ред. С.Б.Бернштейна. М.: Изд-во АН СССР Ин-ту Славяноведения, 1962. 271с.
Кн Кайндль Р.Ф. Гуцули: їх життя, звичаї та народні перекази. Чернівці: Молодий буковинець, 2000. 208с.
Корж Коржук В. Примівки. // Гуцульщина 1995. №4. С.38
КСГГ Картотека словника гуцульських говірок, що знаходиться у відділі української мови Інституту українознавства ім. І.Крип’якевича НАН України, м.Львів.
ЛАЗО Дзендзелівський Й.О. Лінгвістичний Атлас українських народних говорів Закарпатської області України (Лексика) Ч. ІІІ Ужгород: Вид-во НТШ, 1993. 464с.
Лом Ломацький М. З Гуцульщини. Лондон: Українська видавнича спілка, 1956. 356с.
М Мосора М. Словар гуцульський зібраний М.Мосорою 1885-1898 // Рукопис зберігається в архіві І.Франка в Києві. № 3/ 100. 156с.
МБГ Матеріали до словника буковинських говірок / За ред. В.Прокопенко. Чернівці, 1976. Вип.4. 120 с.
МЧ Марко Черемшина. Новели К.: Наук. думка, 1987. 448 с.
Он-к Онищук А. З народного житя Гуцулів // Матеріяли до української етнольогії. Львів: Вид-во НТШ, 1912. Т.15. С.90-177.
СГГ Гуцульські говірки: Короткий словник / За ред. Я.В.Закревської. Львів: Інститут українознавства, 1997. 232 с.
Фр Галицько-руські народні приповідки / Зібрав, упорядкував і пояснив др. Іван Франко // Етноґрафічний збірник. Львів, 1901-1910. Т.1-3.
Шух Шухевич В. Гуцульщина // Матеріали до українсько руської етнольоґії. Львів: Вид-во НТШ, 1908. Ч.5.
Шух Шухевич В. Гуцульщина: У 5-ти ч. Верховина: Гуцульщина, 1999 (вид. 2). Ч.3, 4. 270с.; 302с.
Gr Gregorowicz J. Słowniczek huculski (i polski) // Przewodnik dla zwiedzających Czarnogóre, położoną w powiecie Kosowskim. Lwów, 1881. 71s.
Witw Witwicki S. Rys historyczny o Hucułach z dołączeniem mapy geograficznej obecnej siedziby Hucułuw. Lwów, 1863. 134 s.

ДОДАТКОВІ ДЖЕРЕЛА
Бат Батюк Н.О. Фразеологічний словник: На допомогу вчителеві. Київ: Рад. школа, 1966. 235 с.
ВРС Венгерско-русский словарь // Под ред. Рудаша В.В. Москва: ОГИЗ, 1946. 384с.
Грінч Словарь українскої мови: У 4 т.: Репринтне виданя / Упоряд. Б.Грінченко. Київ: Лексикон: 1996.
Добр Доброльожа Г.М. Ідеографічний словник поліських народних порівнянь з компаративними об’єктами-назвами тварин. Київ: Волинь, 1997. 54с.
Дол Доленко М.Т. Фразеологічний словник Поділля // Питання фразеології східнослов’янських мов. Тези республ. наук. конф. Київ: Наук. думка, 1972. С.141-142.
ДСБ Дыялектны слоўнік Брэстчыны / Склад. Аляхновіч М.М. і інш. Мінськ: Навука і тэхніка, 1989. 294с.
ЕСУМ Етимологічний словник української мови: У 7т. / За ред. О.С.Мельничука. Київ: Наук. думка, 1982.
Жел. Малоруско-нїмецкий словар. У 2 т. / Уложив Є.Желеховский. Львів, 1886. 1124с.
ІСУМ Словник української мови XVI першої половини XVII ст. / За ред. Д.Гринчишина, Л.Полюги. Львів: Інститут українознавства, 1994. Вип.2. 152с.
Ном Українські приказки, прислів'я і таке інше / Збірник О.В.Марковича та ін. Уклав М.Номис. Київ: Либідь, 1993. 466с.
Он Онишкевич М.Й. Словник бойківських говірок. Київ: Наук. думка, 1984. Т. 1-2.
ОС Українсько-російський і російсько-український фразеологічний словник // Уклали І.С.Олійник, М.М.Сидоренко. Київ: Рад. школа, 1971. 352с.
Присл Прислів’я та приказки: Природа, господарська діяльність людини / Упор. М.Пазяк. Київ: Наук. думка, 1989. 480 с.
ПУС Польсько-український словник: У 2 т. Київ: Вид-во АН УРСР, 1958. 700с.
РРС Румынско-русский словарь. М.: Гос. изд-во иностр. и нац. словарей, 1953. 976с.
РУС Румунсько-український словник // Red. Gh.Cocotailo. Бухарест: УПВ, 1963. 561с.
СПЛТ Д.Э.Розенталь, М.А.Теленкова. Словарь-справочник лингвистических терминов М.: Просвещение, 1976. 544с.
СУМ Словник української мови. В 11т. / За ред. Інституту мовознавства ім.О.Потебні. К.: Наукова думка, 1971-1980. Т.1-11.
СФС Коломієць М.П., Регушевський Є.С. Словник фразеологічних синонімів. Київ: Рад. школа, 1988. 200 с.
Удов Удовиченко Г.М. Словник українських ідіом. Київ: Рад. письменник, 1968. 464с.
Уж Ужченко В., Ужченко Д. Фразеологічний словник східнослобожанських і степових говірок Донбасу. Луганськ: Альма матер, 2000. 198с.
Фасм Фасмер М. Этимологический словарь русского языка: В 4т. Москва: Прогресс, 1967. Т.2. 672с.