ФРАЗЕОЛОГІЯ ВЕРХНЬОНАДДНІСТРЯНСЬКИХ ГОВІРОК НИЖНЬОЇ ТЕЧІЇ РІЧКИ БИСТРИЦІ

brief description

ЗАПОРІЗЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

УДК: 808.3-087.2:801.561.8

РОМАНЮК НАТАЛІЯ ВАСИЛІВНА

ФРАЗЕОЛОГІЯ ВЕРХНЬОНАДДНІСТРЯНСЬКИХ
ГОВІРОК НИЖНЬОЇ ТЕЧІЇ РІЧКИ БИСТРИЦІ

10.02.01 українська мова

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник:
Чабаненко Віктор Антонович,
доктор філологічних наук,
професор

Запоріжжя 2002

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ..
ВСТУП

4
5

РОЗДІЛ 1
ГОВІРКОВА ФРАЗЕОЛОГІЯ ЯК ПРЕДМЕТ ЛІНГВІСТИЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

12

РОЗДІЛ 2
СТРУКТУРА ГОВІРКОВИХ ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ У ЇЇ ІСТОРИЧНОМУ РОЗВИТКУ..

29

2.1. Субституція як один із способів трансформації фразеологізмів

30

2.2. Редукція та поширення форми стійких висловів.

49

2.3. Натяк і контамінація як типи модифікації зовнішньої форми фразеологізмів

67

РОЗДІЛ 3
СЕМАНТИЧНІ ПРОЦЕСИ У ФРАЗЕОЛОГІЧНІЙ СИСТЕМІ ВЕРХНЬОНАДДНІСТРЯНСЬКИХ ГОВІРОК

79

3.1. Зміна значення та звуження семантики традиційних фразеологізмів
3.2. Розширення внутрішньої форми стійких висловів.
РОЗДІЛ 4

80
103

ФУНКЦІОНУВАННЯ ГОВІРКОВИХ ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ В АВТОРСЬКИХ ХУДОЖНІХ ТЕКСТАХ.

115

4.1. Структурна трансформація живомовних стійких сполук в авторських художніх текстах

116

4.2.Стилістичні можливості семантичної модифікації говіркових фразеологізмів у художньому мовленні..

144

ВИСНОВКИ

164

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ..

169
187

ДОДАТКИ..

190

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

Бик. с. Биків Дрогобицького району Львівської області
Бист. с. Бистриця Дрогобицького району Львівської області
Вол. с. Волоща Дрогобицького району Львівської області
ВЯ с. Воля Якубова Дрогобицького району Львівської області
Гл. с. Глинне Дрогобицького району Львівської області
Гр. с. Грушів Дрогобицького району Львівської області
ГРП Галицько-руські народні приповідки” І.Я.Франка
див. дивіться
діал. діалектизм
Доб. с. Добрівляни Дрогобицького району Львівської області
Дор. с. Дорожів Дрогобицького району Львівської області
Др. м. Дрогобич Львівської області
і т.д. і так далі
Л. с. Лука Дрогобицького району Львівської області
Нов. с. Новошичі Дрогобицького району Львівської області
Ор. с. Ортиничі Дрогобицького району Львівської області
пор. порівняйте
Рих. с. Рихтичі
Т. с. Тинів Дрогобицького району Львівської області
т. ін. та інше
ФО фразеологічна (і) одиниця (і)

ВСТУП

До скарбниці рідної мови складає покоління за поколінням плоди історичних подій, вірування, погляди, сліди пережитого горя й радості, тобто весь світ духовного життя народ дбайливо зберігає у слові. Сучасна етнонаціональна ситуація в Україні, підвищений інтерес до походження й розвитку української мови як головної ознаки нації, витоків народних традицій, духовної культури та історії в час національного відродження та відновлення української державності зумовлюють необхідність всебічного дослідження мовного багатства, зокрема фразеологічної системи окремих діалектів як невід’ємної частини національної мови з точки зору діахронії.
Живе мовлення надзвичайно багате на оригінальні зразки фразеологічних сполук, які віддзеркалюють реальний світ, події минулого й сучасного суспільного життя. Але велика кількість таких стійких висловів залишається в активному вжитку лише на певній території, у певний історичний період. Із часом окремі фразеологізми можуть витіснятися на периферію мовної системи. Ряд ідіом, прислів’їв і приказок передаються з покоління в покоління не тільки через усне мовлення, а й через літературні твори, зазнаючи при цьому певних структурних чи семантичних змін. Це й зумовлює актуальність дослідження функціонування та творення говіркових ФО.
Розвиток фразеологічної науки диктує потребу розширення об’єктів дослідження, і не в останню чергу опису фразеологічного надбання окремих говорів української мови. Пильну увагу лінгвістів (як вітчизняних, так і зарубіжних) привертає функціонування стійких висловів у живому мовленні певного діалекту та в мові художніх творів, що зображують життя носіїв цього діалекту. Так, вивчення фразеологічної системи окремих українських діалектів проводилося М.Т.Доленком [81], В.І.Хоменком [188], Н.Д.Бабич [14; 15], М.Т.Демським [66], Ю.Ф.Прадідом [152], М.В.Якимом [198; 199], О.О.Тараненком [173], А.О.Івченком [38], В.Д.Ужченком [182], В.А.Чабаненком [224; 225], Т.Г.Грицею [60], Н.Д.Коваленко [101]. Фразеологія наддністрянського говору була об’єктом наукового дослідження Д.Г.Гринчишина [59], Й.О.Дзендзелівського [83], М.Т.Демського [67; 68; 72], В.І.Лавера [115; 116], З.М.Бичка [29], А.К.Смерчка [165-167] та ін. Оскільки ФО це засіб фіксації досвіду, традицій багатьох поколінь, це віддзеркалення народної мудрості та духовної культу­ри, то історичне дослідження фразеологічної системи є виправданим, оскільки дає можливість визначити зміни, які відбулися за певний період часу в струк­турі й семантиці ФО і мові взагалі. Детальне вивчення процесу трансформації, тобто цілеспрямованих перетворень традиційної зовнішньої і внутрішньої форм стійких висловів, здійснюється давно. Питання зміни структури й семантики стійких висловів та наслідки таких змін розглядалися Л.Г.Скрипник [159; 162], Г.В.Павловським [144], В.Д.Ужченком [180; 181; 184], О.С.Юрченком [195], М.Т.Демським [66; 70; 73], В.М.Білоноженко [30; 31], І.С.Гнатюк [55; 56] та ін. Названі дослідники розширили уявлення про типи і способи модифікації стійких висловів. Проте в їх працях аналізуються лише ті фразеологічні перетворення, які відбулися порівняно недавно або ж відбуваються на сучасному етапі розвитку мови. Тому діахронічний підхід до вивчення функціонування говіркових ФО у живому мовленні й художній літературі на сьогодні залишається важливим.
Вивченню фразеології історичних джерел української мови різного періоду присвячено багато праць. ФО пам’яток ХІУ-ХУІІІ ст. аналізувала Л.І.Коломієць. Фразеологічна система кінця ХУІІІ початку ХІХ ст. досліджувалася в основному на матеріалі мови творів найвидатніших письменників того часу І.П.Котляревського (І.К.Білодід, А.А.Бурячок, Н.А.Москаленко та ін.), Г.Ф.Квітки-Основ’яненка (Н.Д.Бабич, Ф.П.Медведєв, В.Д.Ужченко), Т.Г.Шевченка (І.К.Білодід, В.С.Ващенко, Ф.П.Медведєв). Стійкі вислови української мови кінця ХУІІІ початку ХІХ ст. в історичному аспекті вперше досліджувалися О.С.Юрченком.
Проте робіт, у яких би спеціально вирішувалися проблеми формування і функціонування фразеологічного фонду певного періоду розвитку української мови, немає. Мало вивчена й мова творів письменників Галичини ХХ-ХХІ ст. Через те в дисертаційному дослідженні обстоюється актуальність і прийнятність семантичного, структурного та функціонального аналізу говіркових і мовно-літературних ФО в плані діахронії й синхронії. Складність вивчення пов’язаних з цією проблемою питань зумовлена тим, що фразеологія мови переважної більшості письменників минулих епох не вивчалася ні в діахронічному, ні в синхронічному аспекті. Усе це, поряд із недостатньою з’ясованістю теоретичних положень діахронічної фразеології, ускладнює роботу науковця” [195, 8].
Відчутно бракує монографічних робіт історичного плану, в яких би на широкому говірковому матеріалі розглядалася динаміка форм фразеологічних одиниць, особливості функціонування їх у живому народному мовленні й художній літературі, досліджувався стилістичний потенціал оказіональних трансформацій традиційних стійких висловів.
Фразеологія південно-західного наріччя (як, врешті, й інших діалектних масивів української мови) кінця ХІХ ХХ ст. ще не була об’єктом наукового, тим більше історичного, дослідження.
Дисертація має зв’язок з науковою програмою і планами кафедри загального і слов’янського мовознавства Запорізького державного університету і виконувалася в межах наукових напрямів Слов’янські мови в їх історичному розвиткові” та Говірки Нижньої Наддніпрянщини в їх історичному розвиткові. Народно-розмовна ідіоматика”, включених до комплексного плану науково-дослідних робіт Запорізького державного університету.
Основна мета роботи комплексний і всебічний аналіз структурно-семантичних груп фразеологічної системи верхньонаддністрянських говірок нижньої течії річки Бистриці із функціонального погляду, зокрема ФО, що вживаються мовцями зазначеної території та в оригінальних творах письменників носіїв південно-західного діалекту, виявлення структурно-семантичних особливостей говіркових фразеологізмів стійких висловів, способів трансформації і їх системних та стилістичних можливостей.
Досягнення мети передбачає розв’язання таких завдань:
1) шляхом порівняльно-хронологічного аналізу показати динаміку розвитку ФО як у масовому говірковому, так і в індивідуально-авторському мовленні;
2) визначити способи структурних і семантичних змін говіркових фразеологізмів у живому й літературно-писемному мовленні;
3) проаналізувати способи трансформацій ФО й виявити їх системність;
4) простежити зрушення семантичних параметрів, що супроводжують структурні перетворення та розширення контекстуальної сполучуваності стійких висловів;
5) дати оцінку стилістичним можливостям традиційних і трансформованих говіркових фразеологізмів, що функціонують у літературних творах, виявити особливості вживання ФО в умовах художнього контексту.
Предметом дослідження є фразеологізми, записані з вуст корінних жителів населених пунктів нижньої течії р. Бистриці, а також вилучені методом суцільної вибірки з наявних етнографічних та фразеологічних збірок, з літературних текстів українських письменників, що є носіями досліджуваних і близьких до них говорів південно-західного діалекту, І.Я.Франка, В.Стефаника, а також сучасних майстрів художнього слова Р.Федоріва, Р.Іваничука, Р.Горака. Матеріал, який аналізується, це фразеологія в широкому значенні слова. У роботі досліджуються стійкі мовні одиниці як зі структурою словосполучення, так і зі структурою речення. Усього шляхом опитування у населених пунктах Дрогобиччини зібрано понад 5 тис. ФО і 2230 фразеологізмів, зафіксованих у творах названих вище письменників.
Джерелом порівняльно-історичного дослідження фразеології названого реґіону є матеріал двох хронологічних зрізів: ФО першого часового зрізу репрезентують збірки стійких словосполучень М.В.Закревського (1860) Малороссійскія пословицы, поговорки и загадки и Галицкія приповЪдки” [207], Українські приказки, прислів’я і таке інше” М.Номиса (1864) [210], де зафіксовано фразеологічні вислови, зібрані на Київщині, Чернігівщині, Полтавщині, Поділлі, Волині, Слобожанщині, а також у Південній Україні та Галичині, та збірка І.Я.Франка Галицько-руські народні приповідки” (1901-1910) [221-223], що містить матеріал, записаний у 178 населених пунктах України, включаючи й обстежений реґіон. Ці збірки належать до одного історико-часового періоду.
Для синхронічного аналізу фактичного матеріалу другого часового зрізу залучено дані сучасних фразеологічних словників [216-217; 218; 219-220; 224; 226] і опитування, проведеного автором дисертації в 14 населених пунктах Дрогобиччини: селах Биків, Бистриця, Волоща, Воля Якубова, Глинне, Грушів, Дорожів, Добрівляни, Лука, Новошичі, Ортиничі, Рихтичі, Тинів та в м. Дрогобичі.
З метою всебічного дослідження функціонального поля говіркових фразеологізмів до аналізу залучено й тексти художніх творів різних історичних періодів.
Дослідження фактичного матеріалу, здійснюване в діахронічному та синхронічному аспектах, зумовило застосовування основних методів лінгвістичного опису й порівняльно-зіставного і допоміжного компонентного аналізу. Суцільна вибірка ФО супроводжувалася контекстологічним аналізом, за допомогою якого значення фразеологізму встановлювалося в умовах реального мовленнєвого вжитку. Говіркові фразеологізми в польових умовах збирали такими методами: вільна бесіда-діалог з інформаторами, відповіді інформаторів на поставлені запитання, запис суцільного тематичного тексту бесіди або розповіді технічними засобами з наступним виявленням діалектних ФО. Використовувався й метод статистичного підрахунку.
Новизна дисертації зумовлюється тим, що верхньонаддністрянські говірки не були об’єктом спеціального дослідження в будь-якій функціональній сфері як у живому мовленні, так і в естетично організованому (художньому) контексті. Дослідження становить собою першу в українському мовознавстві спробу наукового комплексного аналізу основних структурно-семантичних груп ФО нижньої течії р. Бистриці, які є невід’ємною частиною фразеологічної системи загальнонародної мови, виявлення особливостей діалектних ФО, змін, що відбулися в них на семантичному та структурному рівнях протягом останніх ста п’ятдесяти років, а також осмислення стилістичного потенціалу говіркових стійких висловів в умовах художнього контексту.
Наукове значення роботи полягає в тому, що в ній здійснено спробу дослідити фразеологію однієї з груп говірок південно-західного діалекту української мови у синхронічно-діахронічному аспекті, виявлено закономірності структурно-семантичних та функціональних змін ФО. Системний підхід до вивчення живомовних стійких сполук та індивідуально-авторської трансформації останніх може розширити уявлення про фразеологічну систему української національної мови, її функціональні можливості. Робота має й загальнотеоретичне значення, оскільки дозволяє визначити причини й наслідки перетворень будови й семантики ФО в цілому.
Практичне значення дисертації визначається можливістю використання матеріалів дослідження при укладанні реґіонального фразеологічного словника, при вивченні у вищих навчальних закладах курсів Діалектологія”, Лексика і фразеологія”. Загальні принципи й методи аналізу, матеріали роботи можуть бути використані при підготовці спецкурсів із фразеології, написанні курсових і дипломних робіт, у навчальному процесі середньої школи.
Апробація результатів дослідження здійснювалася на Всеукраїнському теоретичному семінарі Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку” (Львів, 1999 р.); Міжнародній конференції Міф і легенда у світовій літературі” (Чернівці, 2000 р.); Всеукраїнській науковій конференції Українська мова і література: історія, сучасний стан, перспективи розвитку” (Херсон, 2001 р.). Окремі положення роботи висвітлювалися в доповідях і повідомленнях на щорічних наукових конференціях викладачів та студентів ЗДУ (Запоріжжя, 1996, 1998 2001 рр.).
Розділи й дисертація в цілому обговорювалися на кафедрі загального і слов’янського мовознавства ЗДУ.
Основні положення й висновки дослідження відбито у 8 публікаціях.
Структуру робити визначає її мета і завдання: розгляд окремих теоретичних питань, пов’язаних із способами трансформації ФО та їх стилістичними функціями, а також опис структурних і семантичних перетворень стійких висловів у живому мовленні та у творах художньої літератури.
Дисертація складається зі вступу, 4 розділів, висновків (усього 168 стор.), списку використаної літератури й додатків.

bibliography

ВИСНОВКИ

Аналіз фразеологічної системи верхньонаддністрянських говірок дозволяє зробити такі загальні висновки.
1. Говіркова фразеологія синтезує багатство й розмаїття народної мови, відображає культурні надбання, традиції, менталітет, побут, життєвий досвід українців.
2. У результаті аналізу й систематизації даних наукової літератури уточнено ряд теоретичних питань, що стосуються статусу й ознак діалектної стійкої одиниці та діахронічного аспекту вивчення фразеології, ролі інтралінгвістичних та екстралінгвістичних чинників, які впливають на формування як загальнонаціональної, так і реґіональної системи ФО.
3. З’ясовано, що розширенню/поповненню її складу на сучасному етапі, активно сприяють телебачення, радіо, факти й реалії політичного життя України (мова, образ політичних лідерів), соціальні і побутові умови. Ряд фразеологічних одиниць поступово витісняються на периферію мовної системи через немотивованість окремих компонентів (архаїзми, історизми, оніми).
4. У межах досліджуваного матеріалу наявні ФО, які належать до фразеологічного фонду сучасної української літературної мови (їх близько 45 %), а також стійкі вислови локального характеру з виразними діалектними ознаками на фонетичному, лексичному, морфологічному рівнях.
5. Для говіркової фразеології (як і фразеології в цілому) властиві такі закономірні явища, як полісемія, омонімія, синонімія, варіантність, антонімія. Значна кількість говіркових фразеологізмів представлена сукупністю оновлених лексичних варіантів. Не варіюються ФО, у складі є немотивовані елементи.
6. Аналіз говіркових фразеологізмів із точки зору діахронії свідчить про відносну стійкість і діалектично суперечливу єдність зовнішньої і внутрішньої форми висловів, про еволюційні процеси, які постійно відбуваються у фразеології. Але, зазнаючи різних перетворень структури й семантики, ФО не втрачають своєї гнучкості та образності.
7. Структурно-семантична модифікація фразеологізмів обумовлена еволюцією лінгвальної системи взагалі, в умовах якої відбувається відмирання окремих елементів семантичної будови ФО і появи нових значень.
8. Фразеологічна система верхньонаддністрянських говірок активно й постійно поповнюється внаслідок структурно-семантичних трансформацій ФО, у складі яких наявні два і більше повнозначних компоненти.
9. До найбільш продуктивних способів трансформації структури ФО належить субституція заміна одного або кількох компонентів іншими. Найчастіше заміні підлягають немотивовані лексеми, історизми, архаїзми. Продуктивною в говірковому мовленні є мінімальна (часткова) субституція.
10. Активним способом трансформації зовнішньої форми стійких словосполучень є й поширення структури ФО прикметниками, іменниками, які підвищують рівень експресивності, увиразнюють, конкретизують значення фразеологізму, адаптують його до умов відповідного контексту.
11. Структура ФО може модифікуватися і внаслідок редукції. Максимального скорочення зазвичай зазнають вислови, дериваційною основою яких стали прислів’я й приказки, анекдоти. Редукція це своєрідне спрощення зовнішньої форми фразеологізму, метою якого є економність висловлювання.
12. Контамінуватися можуть, в основному, фразеологізми-синоніми або ж вислови, що мають спільний (співзвучний) компонент.
13. Найпоширенішим різновидом натяку як способу трансформації є використання одного компонента загальновідомого фразеологізму, в якому концентрується значення ФО. Спостереження доводять, що мовляни рідко послуговуються співзвучними та тематично однорідними зі складниками традиційного виразу лексемами.
14. Засвідчено випадки вживання загальновідомих фразеологізмів у живомовній індивідуально-авторській інтерпретації (традиційний вислів супроводжується лексичними компонентами як оказіональним коментарем експресивного характеру).
15. Структурні перетворення призводять у деяких випадках і до порушення (повного або часткового) семантичної тотожності вихідної і трансформованої ФО.
16. Лексична заміна компонентів, редукція, контамінація впливають на розширення семантико-стилістичних можливостей ФО, зокрема набуття нею додаткового/нового значення. Однак не всі фразеологізми підлягають трансформації в говірковому мовленні. Так, найменше піддаються структурним модифікаціям фразеологічні зрощення, оскільки вони характеризуються найбільш усталеним і незмінним порядком лексем, мають здебільшого немотивоване значення.
17. Розвиток полісемії ФО в говірковому мовленні сприяє розширенню їх контекстуальних зв’язків: фразеологізми, що, як правило, стосуються суб’єкта висловлювання, у певних випадках використовуються для характеристики об’єкта і навпаки. Найчастіше змінюється/розширюється семантика ФО із затемненою внутрішньою формою. Такі стійкі сполуки є вузьколокальними, інколи оказіональними у функціонуванні.
18. Досліджуваний фразеологічний матеріал знаходить відображення і в художньому мовленні, насамперед у творах письменників-галичан. Аналіз загальновідомих і діалектних ФО, що функціонують в умовах художнього контексту, дозволяє говорити про помітне розширення експресивних можливостей стійких висловів у відповідному стилістичному середовищі. Функціонуючи в художньому тексті, говіркові ФО набувають додаткових конотативних значень та емоційних відтінків.
19. Важливою особливістю функціонування говіркових сталих сполук у літературних текстах є те, що і в цих умовах вони зазнають структурно-семантичних змін, виконуючи відповідні творчі задуми кожного письменника: посилення образності вислову, досягнення гумористичного чи сатиричного ефекту, вираження ставлення автора твору до тих чи інших персонажів, подій, явищ, відтворення національного мовного колориту.
20. У межах фразеологічної системи мови зазначених художніх творів виділяються три групи стійких сполук: а) традиційні, загальновживані ФО; б) трансформовані фразеологізми; в) індивідуально-авторські вислови літературного або розмовного характеру мовлення, які не фіксуються сучасними фразеологічними словниками.
21. Найпоширенішим способом трансформації зовнішньої форми фразеологізмів, уживаних у художньому творі, є субституція, що зумовлюється, як правило, потребами контексту. При цьому компоненти традиційного фразеологізму замінюються не тільки синонімічною лексемою, а і словом чи словосполученнями, що не належать до відповідного семантичного поля. Субституція призводить до появи варіантів вислову, які обумовлені втратою давніх і появою нових лексем. Абсолютна субституція сприяє розширенню синонімічних рядів ФО.
22. З метою оновлення форми висловлювання митці слова, як і мовляни обстежених говірок розширюють/скорочують структурний склад стійкого звороту. Кількість складників, як правило, збільшується за рахунок прикметників, що призводить до певної експресивізації ФО.
23. Зафіксовано й випадки приклади контамінації ФО (утворення нових фразеологізмів на основі поєднання двох синонімічних висловів) та натяку (частіше використовуються співзвучні, тематично однорідні з компонентами ФО слова, рідше логічні конструкції традиційних зворотів).
24. Оказіональні перетворення призводять до немотивованості ФО й залежать від особливостей контексту та мети вживання.
25. Просторічні та розмовні ФО в художньому творі переважно слугують для відображення мовної специфіки південно-західного діалекту. Своєрідність і неповторність стилю письменника зумовлюється і фразеологічною насиченістю, способами модифікації стійких сполук та особливостями їх уведення в художній контекст.
26. Через творчу майстерню діячів українського письменства невичерпні фразеологічні багатства діалектів постійно поповнюють скарбницю української літературної мови.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Авксентьєв Л.Г. Семантична структура ФО та особливості її формування //Мовознавство. 1987. № 1. С. 43-46.
2. Авксентьєв Л.Г. Сучасна українська мова. Фразеологія. Харків: Вища школа, 1983. 137 с.
3. Аксамітов А.С. Беларуская фразеологія. Мінск: Війшэйш. школа, 1978. 223 с.
4. Алефіренко М.Ф. Моделювання фразеосемантичної системи як лінгвістична проблема // Мовознавство. 1992. № 1. С. 21-26.
5. Алефіренко М.Ф. Проблеми фразеологічного рівня мови // Мовознавство. 1984. № 5. С. 42-43.
6. Алефіренко М.Ф. Теоретичні питання фразеології. Харків: Вища школа, 1987. 136 с.
7. Алефиренко Н.Ф. Взаимодействие языковых уровней в сфере фразеологии: Учебное пособие. Полтава, 1990. 62 с.
8. Алефиренко Н.Ф. Развитие учения о внутренней форме” фразем / Междунар. симпозиум Фразеологизм и слово в системе языка”. Новгород: НГУ, 1996. С. 81-89.
9. Алефиренко Н.Ф. Структурно-семантический анализ компаративных фразеологизмов современного украинского языка: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.01. К., 1978. 23 с.
10. Архангельська А.М. Системні відношення компонентів фразеологічних одиниць (на матеріалі російської та української мов): Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.01; 10.02.02 / НАН України. Інститут мовознавства ім. О.О.Потебні. К., 1994. 23 с.
11. Архангельский В.Л. Устойчивые фразы в современном русском языке. Ростов на Дону: Изд-во Ростов. ун-та, 1964. 315 с.
12. Бабич Н.Д. Антонімія у фразеології східнослов’янських мовах // Мовознавство. 1984. № 12. С. 25-32.
13. Бабич Н.Д. Історія української літературної мови. Львів: Світ, 1993. 376 с.
14. Бабич Н.Д. Лексичні варіанти фразеологічних одиниць буковинських говірок (особливості компонентного складу і функціонування) // Тези доповідей наукової конференції Проблеми дослідження діалектної лексики і фразеології української мови”. Ужгород, 1978. С. 87-88.
15. Бабич Н.Д. Про фразеологічні одиниці буковинських говірок // ХІУ Республіканська діалектологічна нарада: Тези доповідей. К.: Наукова думка, 1977. С. 134-135.
16. Бабич Н.Д. Соотношение общенародного и узколокального в фразеологии украинского языка: Автореф. дис. канд.филол.наук: 10.02.01. Одесса, 1972. 19 с.
17. Бабич Н.Д. Співвідношення діалектного та загальнонародного в українській фразеології до питання про фразеологічну синоніміку та варіантність // Тези доповідей та повідомлень конференції Питання взаємодії української літературної мови і територіальних діалектів”. К.: Наукова думка, 1972. С. 61-63.
18. Бабич Н.Д. Фразеологічна омонімія і полісемантизм // Українське мовознавство. 1980. Вип. 8. С. 113-118.
19. Бабич Н.Д. Фразеологія української мови. Чернівці, 1971. 89 с.
20. Бабкин А.М. Русская фразеология, ее развитие и источники. Л.: Наука, 1970. 263 с.
21. Баран Я.А. Основні питання загальної та німецької фразеології. Львів: Вища школа, 1980. 156 с.
22. Баран Я.А. Фразеологія у системі мови. Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 1997. 176 с.
23. Баран Я.А. Фразеологія у системі мови: Автореф. дис. д-ра філол. наук: 10.02.15 / Інститут української мови НАН України. К., 1999. 32 с.
24. Баранник Д.Х. Функціональний і структурно-граматичний аспекти систематизації фразеології української мови // Тези республіканської наукової конференції Питання фразеології східнослов’янських мов”. К.: Наукова думка, 1972. С. 15-17.
25. Бахвалова Т.В., Попов Р.В. Структурно-семантические особенности фразеологических единиц народных говоров и взаимодействие их с фразеологической системой литературного языка // Лексико-фразеологические связи в литературном русском языке и народных говорах. Курск, 1984. С. 4-21.
26. Бевзенко С.П. Актуальність вивчення української діалектної фразеології // Мовознавство. 1974. № 2. С. 16-19.
27. Белодед И.К. Проблемы фразеологии: Исследования и материалы / АН СССР. Инт-т рус. яз. / Под ред. А.М.Бабкина. М., Л.: Наука, 1964. 318 с.
28. Бирих А.К. К диахроническому анализу фразеологических полей // Вопросы языкознания. 1995. № 4. С. 14-24.
29. Бичко З.М. Структурні відношення в лексиці наддністрянського говору / Українська мова і література: історія, сучасний стан, перспективи розвитку. Науковий щорічник / За ред. С.Панцьо. Тернопіль: Збруч, 1999. С. 103-105.
30. Білоноженко В.М. Питання тлумачення фразеологічних одиниць. В кн.: Культура мови. Вип. 26, К., 1984. С. 90-94.
31. Білоноженко В.М., Гнатюк І.С. Функціонування та лексикографічна розробка українських фразеологізмів. К.: Наук. думка, 1989. 156 с.
32. Бобух Н.М. Антоніми та фразеологізми з семантично протилежними компонентами // Мовознавство. 1992. № 4. С. 62-67.
33. Бобух Н.Н. Структурно-семантический анализ фразеологических единиц с антонимичными компонентами: Автореф. дис. канд. филол. наук. Харьков, 1988. 24 с.
34. Болдырева Л.М. Стилистические особенности функционирования фразеологизмов: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.02. М., 1967. 21 с.
35. Бурячок А.А. Із спостережень над фразеологією драматичних творів І.П.Котляревського // Тези республіканської наукової конференції Питання фразеології східнослов’янських мов”. К.: Наукова думка, 1972. С. 110-111.
36. Бушуй А.М. Лексикографическое описание фразеологии. Самарканд, 1982. 114 с.
37. Вальчук В.А. Аналіз компаративних фразеологізмів польської мови з компонентом-дієсловом руху (з залученням українського матеріалу): Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.03 / Інститут мовознавства ім. О.О.Потебні. К., 1993. 16 с.
38. Вархол Н., Івченко А. Фразеологічний словник лемківських говірок Східної Словаччини. Пряшів, 1990. 160 с.
39. Ващенко В.С. Паралельно-варіантні утворення діалектного походження як засіб збагачення літературної мови // Питання взаємодії української літературної мови і територіальних діалектів: Тези доповідей та повідомлень. К.: Наукова думка, 1972. С. 12-15.
40. Ващенко В.С. Фразеологізми в системі синонімічних засобів мови // Тези республіканської наукової конференції Питання фразеології східнослов’янських мов”. К.: Наукова думка, 1972. С. 27-29.
41. Винник В.О., Горобець В.Й., Карпова В.Л. та ін. Історія української мови: Лексика і фразеологія. К.: Наукова думка, 1983. 743 с.
42. Виноградов В.В. Основные понятия фразеологии как лингвистической дисциплины / Труды юбилейной научной сессии. Л.: ЛГУ, 1946. С. 45-69.
43. Виноградов В.В. Основные типы фразеологических единиц в русском языке. Русский язык. М., Л.: Государств. уч.- пед. изд-во, 1947. С. 21-28.
44. Виноградов В.В. Очерки по истории русского литературного языка ХУІІ-ХЫХ вв.: Учебник. 3-е изд. М.: Высшая школа, 1982. 528 с.
45. Винoградов В.В. Словосочинение и фразеологические единицы. Кн.: Грамматика русского языка. Ч.1. М.: Наука, 1954. 120-167 с.
46. Вопросы семантики фразеологических единиц: В 2 ч. / Отв.ред. Жуков В.П. Новгород: Ленинград. пед. ин-т, 1971. Ч. 1. 377 с.
47. Воробйова О.Л. Імплікація як процес утворення фразеологічних одиниць у світлі концепції О.О.Потебні (на матеріалі клішованих порівнянь англійської мови) / Вісник Харківського Національного університету. Серія філологія. № 491. Харків, 2000. С. 324-328.
48. Гаврин С.Г. Фразеология современного русского языка (В аспекте теории отражения): Учебное пособие. Пермь, 1974. 269 с.
49. Гаврись В.І. Діахронічний аспект німецької фразеології // Німецько-український фразеологічний словник: В 2 т. К.: Наукова думка, 1981. Т. 2. 356 с.
50. Гаврош Н.В., Лепешов І.Я., Янковський Ф.М. Фразеалагічны слоўнік. Мінск: Народная асвета, 1973. 352 с.
51. Ганжа С.А. Фразеологічні одиниці в епістолярних текстах українських письменників-класиків ХІХ - початку ХХ ст.: Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.01 / Дніпропетровський державний університет. Дніпропетровськ, 1995. 18 с.
52. Гвоздарев Ю.А. Основы русского фразообразования. Ростов на Дону.: Изд-во Рост. н/Д. ун-та, 1977. 184 с.
53. Гвоздарев Ю.А. Рассказы о русской фразеологии: Книга для внеклассного чтения учащихся старших классов. М.: Просвещение, 1988. 192 с.
54. Гвоздарев Ю.А. Семантические категории во фразеологии / Междунар. симпозиум Фразеологизм и слово в системе языка”. Новгород: НГУ, 1998. С. 70-76.
55. Гнатюк И.С. Трансформация традиционных фразеологизмов в языке современной украиской художественной прозы: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.02 / Институт языковедения им. А.А.Потебни. К., 1982. 24 с.
56. Гнатюк І.С. Основні фактори розвитку та переосмислення фразеологічних значень // Семасіологія і словотвір. К, 1989. С. 67-70.
57. Григораш А.М. Структурный и семантико-стилистический анализ глагольной фразеологии русского языка (в сопоставлении с украинским): Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.01 / Институт языковедения им. А.А.Потебни. К., 1984. 22 с.
58. Григораш А.М. Фразеология и стиль. К.: Высшая школа, 1991. 139 с.
59. Гринчишин Д.Г. Спостереження над фразеологією наддністрянських говірок // Тези доповідей наукової конференції Проблеми дослідження діалектної лексики і фразеології української мови”. Ужгород, 1978. С. 88-89.
60. Грица Т.Г. Фразеологія говорів Гуляйпільського району Запорізької області: Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.01 / Харківський державний уніфверситет. Харків, 1996. 17 с.
61. Гриценко П.Ю. Дослідження лексики українських говорів // Мовознавство. 1984. № 5. С. 22-30.
62. Давиденко Л.Б. Фразеологічні одиниці в структурі синтаксично вільного словосполучення // Мовознавство. 1992. № 3. С. 40-43.
63. Демский М.Т. Глагольная фразеология в современном украинском языке: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.01. Львов, 1970. 23 с.
64. Демський М.Т. Битий шлях (Із скарбів фразеології) // Українська мова та література в школі. 1980. № 4. С. 75-77.
65. Демський М.Т. Граматичні особливості української дієслівної фразеології // Мовознавство. 1981. № 2. С. 24-32.
66. Демський М.Т. Дериваційна база діалектної фраземіки з бойківського арсеналу. В кн.: Українська діалектна лексика. К.: Наук. думка, 1987. С. 45-61.
67. Демський М.Т. Збагачення української літературної мови народною фразеологією (на матеріалі дієслівної фразеології) // Тези доповідей та повідомлень Питання взаємодії української літературної мови і територіальних діалектів”. К.: Наукова думка, 1972. С. 63-65.
68. Демський М.Т. Іван Франко фразеограф // Тези ХІ щорічної міжвузівської конференції. Львів, 1966. С. 74.
69. Демський М.Т. Із скарбів фразеології // Українська мова та література в школі. 1983. № 12. С. 68-71.
70. Демський М.Т. Системні зв’язки в сфері фраземіки // Мовознавство. 1991. № 2. С. 36-43.
71. Демський М.Т. Спостереження над особливостями вживання фразем у повістях І.Микитенка // Тези наукової конференції. Кіровоград, 1987. С. 23-25.
72. Демський М.Т. Суть фраземи, її ономасіологічні функції й особливості номінації (Матеріали до ідеографічного Словника українських фразем) // Записки НТШ. Львів, 1990. Т. ССХІХІ. С. 238-265.
73. Демський М.Т. Українська фраземіка (дериваційна база, семантико-граматичні особливості). Автореф. дис. д-ра філол. наук. Ужгород, 1994. 46 с.
74. Демський М.Т. Українські фраземи й особливості їх творення. Львів: Просвіта, 1994. 64 с.
75. Демський М.Т. Фраземіка байок Л.Глібова // Глібовські читання. Ніжин, 1987. С. 31-35.
76. Демський М.Т. Фраземіка повісті І.Франка Захар Беркут” // Тези конференції. Івано-Франківськ, 1986. С. 43-47.
77. Денисенко С.Н. Мотиваційна база фразеологічної деривації // Мовознавство. 1993. № 5. С. 49-55.
78. Дерев’янко Л. Вивчаємо фразеологізми // Українська мова та література. 2000. № 2. С. 9-12.
79. Дзендзелівський Й.О. Програма для збирання матеріалів до лексичного атласу української мови. К.: Наукова думка, 1987. 299 с.
80. Дзендзелівський Й.О. Українсько-польський фразеологічний словник Івана Вагилевича. I n.: Studia z filologii polskiej i słowia słowiańskiej. Wrocław, 1979. Z. 18.3. S. 174-189.
81. Доленко М.Т. Із спостережень над діалектною фразеологією Поділля // Українське мовознавство. 1975. Вип. 3. С. 102-107.
82. Доленко М.Т. Фразеологічний словник Поділля // Тези доповідей Республіканської наукової конференції Питання фразеології східнослов’янських мов”. К.: Наукова думка, 1972. С. 141-142.
83. Дослідження лексики і фразеології говорів Українських Карпат: Тематичний збірник / Відп. ред. Й.О.Дзендзелівський. Ужгород: УДУ, 1982. 156 с.
84. Євтушок О. Актуальні проблеми сучасної діалектної лексикології // Дивослово. 1996. № 9. С. 17-20.
85. Жовтобрюх М.А. Українська літературна мова. К.: Наук. думка, 1984. 255 с.
86. Жуков А.В. К вопросу о фразеологической переходности // Актуальные проблемы русской фразеологии. Л., 1983. С. 39-45.
87. Жуков А.В. Переходные фразеологические явления в русском языке. Новгород: Изд-во Новгородского гос. ун-та, 2000. 133 с.
88. Жуков В.П. Русская фразеология: Уч. пособ. для вузов. М.: Высшая школа, 1989. 309 с.
89. Жуков В.П. Семантика фразеологических оборотов. М.: Просвещение, 1978. 160 с.
90. Жуков В.П. Словарь русских пословиц и поговорок. М.: Наука, 2000. 165 с.
91. Зорівчак Р.П. До методології вивчення фразеологічних одиниць у контрастивних дослідженнях // Нариси контрастивної лінгвістики. К.: Наукова думка, 1979. С. 59-65.
92. Зубець Н.О. Мінімальні ідіоми в українській мові: Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.01 / Дніпропетровський державний університет Дніпропетровськ, 1997. 20 с.
93. Іван Франко і питання мовознавства / Ред. кол.: І.Є.Грицютенко та ін. Львів: Вища школа при ЛДУ, 1983. 83 с.
94. Ивашко Л.А. Очерки русской диалектной фразеологии. Л.: ЛГУ, 1981. 111 с.
95. Івченко А.О. Українська народна фразеологія: ареали, етимологія. Харків: Око, 1996. 156 с.
96. Івченко А.О. Українська народна фразеологія: ономасіологія, ареали, етимологія. Харків: Фоліо, 1999. 304 с.
97. Ижакевич Г.П., Гриценко П.Е., Кононенко В.И. и др. Сопоставительное исследование русского и украинского языков: Лексика и фразеология. К.: Наукова думка, 1991. 381 с.
98. Їжакевич Г.П. Стилістика фразеологічних одиниць // Сучасна українська літературна мова: Стилістика / За заг. ред. І.К.Білодіда. К.: Наукова думка, 1973. С. 150-211.
99. Калашник В.С. Українська поетична фразеологія і афористика поетичної мови пожовтневого періоду: Автореф. дис. д-ра філол.наук: 10.02.02 / Дніпропетровський державний університет. Дніпропетровськ, 1992. 40 с.
100. Калашник В.С. Фразотворення в українській поетичній мові радянського періоду (семантико-типологічний аспект). Харків: Вища школа, 1985. 176 с.
101. Коваленко Н.Д. Фраземи західноподільського діалектного мовлення: системні зв’язки // Вісник Харківського Національного університету. Серія філологія. № 491. 2000. С. 313-317.
102. Коваль В.И. Образование фразеологических единиц и фраземообразовательный анализ: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.01. Минск, 1982. 17 с.
103. Колоїз Ж.В. Контамінація як різновид фраземної деривації // Вісник Харківського Національного університету. Серія філологія. № 491. 2000. С. 328-333.
104. Коломієць Л.І. Про що канькала канька, або