Функціонально-ономасіологічний аналіз дієслів на позначення емоційних станів у сучасній українській літературній мові

brief description

Львівський національний університет імені Івана Франка

На правах рукопису

Парасюк Тетяна Василівна

УДК 811.161.2’37

Функціонально-ономасіологічний аналіз дієслів
на позначення емоційних станів
у сучасній українській літературній мові

10.02.01 українська мова

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник:
доктор філологічних наук
Бацевич Флорій Сергійович

Львів 2004

З М І С Т

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ І СКОРОЧЕНЬ

3

ВСТУП

5

РОЗДІЛ 1. ДІЄСЛОВА ЕМОЦІЙНОГО СТАНУ СЕРЕД ІНШИХ СЕМАНТИЧНИХ ТИПІВ ЕМОЦІЙНИХ ДІЄСЛІВ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

13

1.1. Загальні принципи відбору дієслівної лексики зі значенням емоційного стану

13

1.2. Фреймовий аналіз дієслів емоційного стану

19

1.2.1.Основні елементи фрейму "емоційний стан"

19

1.2.2. Формат тлумачення дієслів емоційного стану у фреймі "ЕС"

32

1.3. Асоціативний експеримент як засіб дослідження лексико-семантичного рівня мови

45

1.3.1. Експериментальні методи вивчення дієслів ЕС

45

1.3.2.Специфіка семантики дієслів ЕС за результатами асоціативного експерименту

53

1.4. Висновки

77

РОЗДІЛ 2. ФУНКЦІОНАЛЬНО-ОНОМАСІОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ ДІЄСЛІВ ЕМОЦІЙНОГО СТАНУ

80

2.1. Дієслова емоційного стану у функціонально-ономасіологічному аспекті вивчення

80

2.2. Статистичний параметр функціонально-ономасіологічного аналізу

99

2.3.Контекстуальний параметр функціонально-ономасіологічного аналізу

110

2.3.1. Дієслово "відчувати"

110

2.3.2. Інші дієслова на позначення ЕС

121

2.4. Висновки

152

ВИСНОВКИ

154

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

158

ДОДАТКИ

185

В С Т У П

В останні десятиріччя серед лінгвістів зростає зацікавлення проблемою емоцій, тому що "мова стала вивчатися не як замкнута система, а як система, в якій задіяна людина. Людський фактор у мові включає також її емоції..." [236, с. 36]. Специфіка мовного втілення переживань, емоцій, емоційних станів значною мірою досліджувалася у лінгвістиці. Мовознавців цікавили емоційні стани та їх оцінка [58], мовні й когнітивні аспекти репрезентації емоційних станів персонажів [123], семантичні особливості текстового втілення емоційного стану [221], засоби передачі емоційного стану людини в художньому тексті [25; 35; 247], частиномовне позначення психічних станів [23; 257]. Однак, на думку низки дослідників, саме дієслово як стилістично й семантично багата категорія має значні можливості для їх зображення в різноманітних ракурсах і відтінках. "Емоції нерозривно пов'язані з суб'єктом, що їх відчуває, і об'єктом, що їх викликає. Ось чому дієслово є власне тією частиною мови, яка найбільш пристосована для відображення емоцій" [23, с. 65 та ін.]. Вивчення дієслів на позначення психічних станів (далі ПС) людини в сучасній лінгвістиці зумовило накопичення значного теоретичного потенціалу: привернуто увагу до семантичних класів таких дієслів [117; 197; 230], розглянуто їхнє місце серед інших лексико-семантичних груп [41]; визначено інтенційно-валентні структури дієслів психічного стану в різних мовах [74], досліджено комплексність їх змісту залежно від функціонування [16] тощо. Важливим є аналіз семантичного змісту дієслів ПС, яким властива більша ємність змістової структури та більш рухоме коло значень, ніж іншим частинам мови [10; 268].
Актуальність теми дослідження. Останнім часом у дослідженні дієслівної лексики визначилися та реалізуються особливі тенденції, які свідчать про перехід від аналізу внутрішньої, системної організації лексико-семантичних груп та їх взаємодії у мові до вивчення їхнього функціонування в тексті, мовленні (Ф. Бацевич, А. Загнітко, О. Бондарко, В. Гак та ін.), пошуку етноконцептуальної організації ономасіологічних моделей, імпліцитних смислів функціонально-семантичних категорій, співвідношення універсального та ідіоетнічного у системі функцій елементів [37; 202], опису мовних процесів у синтезі: від комунікативного наміру до його втілення в дискурсі. Отже, функціоналізм у сучасній лінгвістиці стає не просто науковою парадигмою дослідження об'єкта в його взаємодії з середовищем, а загальнонауковою методологією, скерованою на аналіз різних видів комунікативної діяльності в сукупності її когніції, психологічного механізму, інтерсуб'єктивності, стратегічності та ефективності [184]. Проте дієслова на позначення емоційних станів у сучасній українській мові у функціонально-ономасіологічному аспекті майже не досліджені, а саме цей аспект передбачає розгляд номінативних одиниць у сфері комунікативно-функціональної парадигми, яка орієнтує ономасіологію на співвідношення із синтагматичною діяльністю, тобто мовленням.
Функціональна ономасіологія дає змогу аналізувати номінативні одиниці в діяльнісно-динамічному, комунікативно-телеологічному аспекті, що виявляє роль "одиниць і категорій усіх рівнів у номінативній діяльності мовця, їх смислове завдання, мету та використання у конкретному висловленні (тексті)" [32, с. 29] з урахуванням прагматичної скерованості комунікації, її невербальних складників [71]. Це окреслює широкі можливості для опису різних ономасіологічних класів, зокрема дієслів на позначення емоційних станів. Однак праць, присвячених функціонально-ономасіологічному аналізу дієслів, досить мало. Якщо на матеріалі російського дієслова такий аналіз здійснює Ф. Бацевич [28 31], то в україністиці функціонально-ономасіологічний аспект дослідження дієслів на позначення емоційних станів, не знайшов належного висвітлення.
Ми погоджуємося з думкою О. Селіванової, що для функціональної методології обов'язковим є "доповнення аналізу мовленнєвої діяльності та її результатів орієнтацією на довербальні операції мислення, пам'ять, досвід, вербальну систему знань", крім того, "функціоналізм вимагає залучення даних психолінгвістики, етнолінгвістики, нейролінгвістики та інших галузей знань" [183, с. 22].
Незважаючи на досягнення та перспективи функціонально-ономасіологічної парадигми, поки що передчасно говорити про сформованість і концептуальну єдність її методів та прийомів аналізу, оскільки в багатьох випадках сам предмет дослідження диктує необхідність застосування певних прийомів і так чи інакше окреслює межі опису.
Функціонально-ономасіологічний підхід стосовно дієслів емоційного стану об’єднує такі аспекти:
функціональний, що передбачає розгляд уживання аналізованих одиниць у контексті різного ситуативного наповнення з урахуванням психолінгвістичної характеристики, тобто їх місця та асоціативних зв'язків у ментальному лексиконі мовців; статистичного параметра активності чи неактивності слововживання;
ономасіологічний, який спрямований на те, щоб: а) з’ясувати референтну віднесеність предикатних імен психічного стану; б) подати класифікацію та групування найменувань за лексико-семантичними ознаками, встановивши певні лексико-семантичні групи, синонімічні ряди тощо; в) визначити мінімальні та максимальні дистрибуції ключових дієслів як контекстуальних ономасіологічних типів.
Зв'язок роботи з науковими планами, програмами, темами.
Дослідження "Функціонально-ономасіологічний аналіз дієслів на позначення емоційних станів у сучасній українській літературній мові" відповідає профілю кафедри загального мовознавства Львівського національного університету імені Івана Франка та пов’язане з темою "Функціонально-комунікативне дослідження мови: лексична і граматична семантика різноструктурних мов у синхронії та діахронії (на матеріалі мов різних сімей)" (протокол № 3 від 23. 11. 1999 р.), яка розробляється на кафедрі.
Мета дисертаційної роботи полягає у встановленні функціонально-ономасіологічних характеристик дієслів на позначення емоційних станів у сучасній українській літературній мові.
Для досягнення поставленої мети необхідно розв’язати такі завдання:
1) уточнити сутність функціонально-ономасіологічного аналізу стосовно предмета дослідження дієслів емоційного стану сучасної української літературної мови;
2) визначити природу дієслів ЕС в аспекті мовної компетенції носіїв української мови, використавши результати вільного асоціативного експерименту;
3) дослідити семантичну структуру дієслів ЕС з урахуванням їх функціонування;
4) дослідити статистичні параметри дієслів психічних станів тобто міру їхньої функціональної активності;
5) з'ясувати функціональні можливості дієслів ЕС у текстах сучасної української літературної мови. Об'єктом дослідження стали 117 дієслів сучасної української літературної мови, що позначають емоційні стани людини. В роботі аналізуються синонімічні ряди з домінантами любити, хвилюватися, радіти, сумувати.
Предмет дослідження функціонування дієслівних номінативних одиниць ЕС сучасної української літературної мови в свідомості мовців та сучасній українській художній літературі.
Матеріал дослідження. Суцільна вибірка дієслівних найменувань емоційних станів і процесів здійснювалася на основі "Словника української мови" в 11-ти томах із використанням лексикографічних дефініцій цих назв, що містять різні вказівки на емоційні стани, процеси. Дані про сполучуваність досліджуваних одиниць і суміжних із ними семантичних типів емоційних дієслів української мови, що відображають їхнє вживання, були отримані з анкетних відповідей на слова-стимули у вільному асоціативному експерименті, а також із художньо-літературних прозових творів сучасних українських письменників від 70-х років ХХ ст. до початку ХХІ ст., зокрема Р. Іваничука, В. Малика, Р. Федоріва, В. Шевчука, В. Шкляра та ін. Відомості про частотність функціонування досліджуваних номінативних одиниць у текстах від 1945 р. до 70-х років узято з "Частотного словника сучасної української художньої прози", а від 70-х років до початку ХХІ ст. з матеріалів творів названих сучасних авторів.
Методи дослідження. У роботі використані: методики структурного методу аналіз словникових дефініцій та компонентний аналіз із метою первинного відбору матеріалу; елементи статистичного методу для обробки результатів, одержаних під час письмового опитування: підраховувалася кількість однакових відповідей і загальна кількість асоціацій на заданий стимул; для дослідження функціональної активності дієслівних номінативних одиниць ЕС; описовий метод для аналізу результатів асоціативного експерименту, експлікації семантичної структури дієслів ЕС; метод контекстуального аналізу з метою дослідження функціональної можливості дієслів ЕС у текстах сучасної української літературної мови. Асоціативний експеримент застосовуємо з метою експлікації семантичних особливостей дієслів ЕС і створення їхніх лексикографічних портретів в окремих синонімічних рядах.
Наукова новизна дослідження. Уперше проведено вільний асоціативний експеримент, у якому словами-стимулами стали 117 дієслів, пов'язаних з емоціями. Встановлено кореляції між результатами використання асоціативного експерименту і контекстуального аналізу дієслів, які позначають емоційні стани у сучасній українській літературній мові.
Теоретичне значення роботи полягає в подальшій розробці принципів функціонально-ономасіологічного підходу до ЛСГ слів різних частин мови. Теоретично важливою є також запропонована в праці комплексна методика дослідження, оскільки кожен із застосованих методів покликаний виявити певні особливості дієслів на позначення емоційних станів. Висновки роботи, які відображають результати функціонально-ономасіологічного аналізу синонімічних рядів із домінантами хвилюватися, радуватися, сумувати, любити, сприятимуть поглибленню розуміння функціонально-ономасіологічної організаціїї лексичної системи сучасної української літературної мови.
Практичне значення дослідження визначається тим, що його матеріали та одержані результати можуть бути використані й використовуються під час читання вузівських курсів лексикології сучасної української мови (розділи "Лексична семантика", "Слово в лексичній системі української мови"), лінгвістичного аналізу художнього тексту (розділ "Індивідуальна мовна картина світу письменника"); у спецкурсах із проблем когнітивних та психолінгвістичних методів вивчення семантики; для створення і доповнення асоціативних та тлумачних словників української мови й у процесі практичного оволодіння сучасною українською мовою; під час написання курсових і дипломних робіт із лексичної семантики та ідіостилю письменників.
Апробація роботи. Окремі положення дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри загального мовознавства Львівського національного університету імені Івана Франка (1998 2003 рр.). Наукові доповіді з теми дисертації виголошувалися на ХІ Міжнародній науковій конференції "Мова і культура" (Київ, 2002 р.), Міжнародній конференції "Проблеми української термінології" (Львів, 2002 р.), Міжнародній науково-практичній конференції "Сучасні освітні технології у професійній підготовці майбутніх фахівців" (Львів, 2002 р.), Міжнародній науковій конференції "Прикладна лінгвістика у ХХІ столітті: лінгводидактичні та культурологічні стратегії" (Львів, 2003 р.), Всеукраїнській науковій конференції "Лексико-граматичні категорії у функціональному аспекті" (Херсон, 2002 р.), на щорічних звітно-наукових конференціях викладачів і аспірантів Львівського національного університету імені Івана Франка, а також наукових семінарах професорсько-викладацького складу кафедри загального мовознавства ЛНУ.
Публікація результатів дослідження. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження відображено у таких публікаціях:
1. Мацієвська Т. В.* Функціональні особливості дієслів психічного стану (на матеріалі вільного асоціативного експерименту) // Південний архів. Філол. науки: Зб. наук. пр. Херсон: Айлант, 2002. Вип. 14. С. 167 170.
2. Мацієвська Т. В. Вербалізація психічних станів у поезії Василя Стуса // Вісн. Луган. держ. пед. ун-ту ім. Т. Г. Шевченка. Сер.: Філол. науки. Луганськ: ЛДПУ, 2002. № 4. С. 58 62.
3. Мацієвська Т. В. Особливості семантики дієслів емоційного стану з домінантою радіти (за результатами вільного асоціативного експерименту) // Мова і культура. К.: Вид. Дім Дмитра Бураго, 2002. Вип. 5. Т. 2, ч.1: Культурологічний компонент мовознавства. С. 280 284.
4. Мацієвська Т. В. Дієслово відчувати у функціонально-ономасіологічному аспекті (на матеріалі роману В.Шевчука "Стежка в траві. Житомирська сага") // Волинь Житомирщина: Іст.-філол. зб. з регіон. проблем. Житомир: ЖДПУ, 2002. № 8. С. 42 47.
5. Мацієвська Т. В. Вербалізація психічних станів: термінологічні проблеми психології та лінгвістики // Вісн. Нац. ун-ту "Львів. політехніка". Львів, 2002. № 453: Проблеми української термінології. С. 368 372.
6. Мацієвська Т. В. Психолінгвістичний аспект лексикографічного портрету дієслів на позначення психічних станів // Наук. зап. Вінниц. держ. пед. ун-ту ім. М. Коцюбинського. Сер.: Філологія. Вінниця, 2003. Вип. 6. С. 229 233.
7. Мацієвська Т. В. Лексема тужити: спроба психолінгвістичного аналізу // Лінгвістичні студії: Зб. наук. пр. Донецьк: ДонНУ, 2004. Випуск 12. С. 209 212.

Структура та обсяг дисертації. Робота складається з переліку умовних позначень і скорочень, вступу, двох розділів із висновками до кожного з них, загальних висновків, списку використаної літератури, що містить 295 позицій, додатку А (4 сторінки), додатку Б (44 сторінки). У текст дисертації включені 1 таблиця та 1 рисунок. Обсяг дисертації 233 сторінки, із них основного тексту 157 сторінок.

* У квадратних дужках порядковий номер видання у Списку використаної літератури.

* Дівоче прізвище автора

bibliography

В И С Н О В К И

I. Використання АЕ для вивчення семантичних особливостей дієслів розглянутої групи і створення їхніх лексикографічних портретів в окремих синонімічних рядах дає змогу зробити такі узагальнення:
1. Процес асоціативного реагування містить декілька етапів: а) активізацію певного фрагмента мовної і концептуальної картини світу носія мови; б) моносемантизацію слова-стимула; в) вибір відповідної реакції (асоціата). Інформанти упродовж АЕ на першому етапі відтворюють діяльність слухача (пункти а і б), а на другому діяльність мовця (пункт в), загалом діяльність "співбесідника", людини, яка бере безпосередню участь у діалозі, хоча сам діалог має штучний характер.
3. Моносемантизація є одним із обов'язкових початкових етапів асоціативного реагування. Однак, в реакціях на багатозначні дієслова виявлено взаємовплив окремих значень дієслів-стимулів. Стимул, моносемантизуючись, не звільняється, отже, повністю від решти своїх значень.
4. Основним видом реакцій на дієслова ЕСн, ЕСв, ЕВ, ПП відповідно до неелементарності лексичного значення дієслова, його організуючої ролі у висловленні були реакції семантичного розгортання.
5. Значення слів-асоціатів відповідають актантам фреймів ЕСн, ЕСв, ЕВ, ПП.
6. Кількісна перевага імен з актантним значенням Caus як реакцій на дієслова ЕСн підтверджує той факт, що ЕСн мисляться обов'язково обумовленими попередньою ситуацією.
7. Відсутність серед реакцій на дієслова ЕСн імен із актантним значенням Sub засвідчує той факт, що ЕСн доступний для аналізу лише самому суб'єктові ЕС, з яким і ототожнює себе інформант. Процес асоціативного реагування на дієслова ЕСн може бути поданий у зв'язку з цим як чотириетапний: а) активізація певного фрагменту мовної і концептуальної картини світу носія мови; б) ототожнення інформантом себе з суб'єктом ЕСн у випадку, якщо стимул являє собою вербальне позначення ЕСн; в) моносемантизація слова-стимула; г) вибір відповідного асоціата.
8. Методика АЕ дає змогу експлікувати відмінності у семантиці та сполучуваності синонімічних дієслів, які в лексикографічній практиці традиційно тлумачаться одне через інше з певними уточненнями.
9. Належність до того чи іншого семантичного типу визначає відмінності у сполучуваності розглянутих дієслів. Запропонований у першому розділі досвід аналізу емотивних дієслів підтверджує положення О. Падучевої про те, що семантичний тип є потужною зброєю для опису неіндивідуальної сполучуваності.
10. Застосування АЕ і відповідна обробка його результатів дали змогу інтерпретувати факти, що стосуються випадків, коли між стимулом і реакцією існує референтно-відображувальне узгодження, однак відсутнє граматичне узгодження (наприклад, боятися бабай, смерть, ліфт, екзамен, замкнений простір, темнота всі подані реакції отримані у формі називного відмінка, тобто не узгоджені зі стимулом граматично). У таких випадках слово-стимул і відповідна реакція можуть бути інтерпретовані як позначення учасників одного й того самого фрейму, але їхня зовнішня вербалізація не є граматикалізованою, тобто процес вербалізації не доведений до повного завершення.
11. Головна позитивна якість використаного в нашому дослідженні методу АЕ полягає в тому, що він дає змогу не лише описати і класифікувати отримані реакції, а й пояснити їхню різноманітність з погляду виявлення різноманітних стратегій асоціативного реагування і експлікації різних концептуальних структур та їх елементів.
12. Список слів-стимулів у нашому АЕ становили дієслова ЕСн, ЕСв, ЕВ, ПП. Основною особливістю дієслівного стимулу є здатність викликати в нашій свідомості уявлення про певну ситуацію, для якої характерний відповідний набір учасників. Це дає підстави для висновку про неелементарність значення дієслова, що містить у своєму складі знання про актанти ситуації (а це може бути реалізоване лише в рамках мінімальних синтагм).
13. Основним видом реакцій на дієслова у нашому АЕ стали синтагматичні реакції, або реакції розгортання. Серед реакцій розгортання переважають імена актантів відповідних фреймів. Найчастотнішими для ЕСн, ЕСв є Caus i Obj, що підтверджує факт пов’язаності, зумовленості в людській свідомості ЕСн із каузованою подією (Caus), у якої в окремих випадках може бути "винуватець" (Obj). Суб'єкт в основному не виникає як реакція на дієслова ЕСн. Це пояснюється, мабуть, тим, що інформант під час отримання стимулу дієслова ЕСн відразу проектує вербалізований ним стан на себе, подумки відкидаючи решту "претендентів" на роль Sub. Однак майже всі дієслова ЕСн викликають як реакції імена актантів зі значеннями тривалість, періодичність (Period), інтенсивність (Intensive), що співвідносяться з такими ознаками предикатів емоційного стану, як тривалість, актуальність, здатність до інтенсифікації.
Окрім актантних значень, серед синтагматичних реакцій виявлено також неповнозначні дієслова з фазовим або модальним значенням, що доповнюють інфінітив дієслова ЕСн до форми складеного дієслівного присудка, а також слова з оцінним значенням.
У реакціях на зразок буду, не буду, почали, перестали, тобто у всіх допоміжних дієсловах із фазовим значенням, також експлікуються такі ознаки ЕСн, як періодичність і тривалість.
Оцінні реакції розпадаються на дві групи: реакції, де відображена оцінка ЕСн із погляду самого суб'єкта ЕСн (це допоміжні дієслова хочу, не хочу, люблю, не люблю), і реакції, де відображена оцінка ЕСн з точки зору "деякого третього" (оцінні прислівники та слова інших частин мови, які виражають оцінку, на зразок гріх, не можна, не треба, не варто).
II. Статистичні показники дали змогу виявити функціональну значущість дієслів, їхнє реальне місце у мовному "виконанні".
У функціональному аспекті (за частотними показниками) дієслова на позначення емоційних станів посідають не перше місце. Вони стоять лише на 4-му місці після дієслів на позначення буття у часі та просторі, конкретно: діяльності, руху.
Серед дієслів психічних станів найбільш функціонально вагомими виявилися дієслова (за порядком зменшення активності): любити, боятися, відчувати, кохати, ненавидіти, радіти, страждати, сердитися, пишатися, хвилюватися, турбуватися, журитися, гніватися, злякатися.
За загальною сукупністю функціональних виявів дієслів психічних станів, з великим відривом від інших ДПС перші три місця належать дієсловам: 1) любити, 2) боятися, 3) відчувати. Це пояснюється, по-перше, належністю їх до лексем, що позначають базові емоції, а по-друге, семантичною ємкістю, відсутністю вузької спеціалізації.
III. Контекстуальний аналіз розглянутих дієслів свідчить про відмінність функціонально-ономасіологічних характеристик у мовному виконанні від мовної компетенції. Так, текстова реалізація показує більшу семантичну валідність дієслів, ніж результати асоціативного есперименту (для тих дієслів, що активно вживаються при породженні спеціально опрацьованого тексту).
З іншого боку, не всі дієслова, що входять до мовної компетенції, активно реалізуються у текстах. Якщо носії мови досить активно реагували на дієслова любитися та кохатися, то у літературно-художніх текстах вони належать до категорії пасивної лексики. Це свідчить про те, що під час створення тексту перевага надається дієсловам з більш широкою семантичною спеціалізацією.
Функціонально-ономасіологічна характеристика дієслів психічних станів показує, що у тексті повноцінною знаковою одиницею для позначення психічного стану може бути не тільки окрема лексема (напр., тішитися), а й значно більший відрізок тексту словосполучення, слово із підрядним реченням тощо (напр.: тішитися з дочки, тішитися, що...), які повніше розкривають семантичні нюанси дієслів.
Дистрибуція дієслів (контактна чи дистактна, мінімальна — з одним залежним членом — чи поширена) є необхідним показником функціонального типу дієслова, напр.: без залежних членів "кохати" — позначення загального психологічного стану ("Він не може кохати"); із залежним членом "кохати вічно" — позначення темпорального типу психічного стану.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Науково критичні праці
1. Алпатов В. М. Об антропоцентрическом и системоцентрическом подходах к языку // Вопросы языкознания. 1993. № 3. С.15 26.
2. Алфимова М. В., Трубников В. И. Психогенетика агрессивности // Вопросы психологии. 2000. № 6. С. 112 123.
3. Андерш Й. Ф. Типологія простих дієслівних речень у чеській мові в зіставленні з українською. К.: Наук. думка, 1987. 191 с.
4. Андреева Л. А., Занько С. Ф. Лексико-грамматические средства выражения понятия состояния в русском языке // Вопросы языкознания и методики изучения русского языка. Казань: Изд-во Казанс. ун-та., 1976. Вып. 161. С. 88 91.
5. Антипенко Л. А. Опыт концептуального анализа имен негативных эмоций в русском языке: Автореф. дис. ... канд. филолог. наук: 10.02.01 / Харьков. гос. ун-т. Х., 1995. 20 с.
6. Апресян В. Ю., Апресян Ю. Д. Метафора в семантическом представлении эмоций // Апресян Ю. Д. Избранные труды: В 2 т. М.: Школа "Языки русской культуры", 1995. Т. 2: Интегральное описание языка и системная лексикография.. С. 453 464.
7. Апресян В.Ю., Апресян Ю. Д. Метафора в семантическом представлении эмоций // Апресян Ю.Д. Избранные труды: В 2. М.: Школа "Языки русской культуры", 1995. Т. 2, ч. 3: Системная лексикография. С. 443 465.
8. Апресян Ю. Д. О языке толкований и семантических примитивах // Известия ВАН. Серия литературы и языка. 1994. № 1. С. 27 40.
9. Апресян Ю. Д. Образ человека по данным языка: попытка системного описания // Апресян Ю.Д. Избранные труды: В 2 т. М.: Школа "Языки русской культуры", 1995. Т. 2: Интегральное описание языка и системная лексикография. С. 348 386.
10. Апресян Ю. Д. Экспериментальное исследование семантики русского глагола. М.: Наука, 1967. 250 с.
11. Апресян Ю. Д., Богуславская О. Ю., Левонтина И. Б. и др. Новый объяснительный словарь синонимов русского языка. М.: Школа "Языки русской культуры", 1997. 552 с.
12. Арнольд И. В. Стилистика современного английского языка: Стилистика декодирования. М.: Просвещение, 1990. 300 с.
13. Артюх О. І. Семантика відіменникових прикметників з семою "емоціонально-психічний стан" у діахронії: Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.01 / Харків. держ. ун-т. Х., 1994. 20 с.
14. Арутюнова Н. Д. Истина: фон и коннотации // Логический анализ языка: Культурные концепты. М.: Наука, 1991. С. 21-30.
15. Арутюнова Н. Д. "Полагать" и "видеть" (к проблеме смешанных пропозициональных установок) // Логический анализ языка: Проблемы интенсиональных прагматических контекстов. М.: Наука, 1989. С. 7 30.
16. Арутюнова Н. Д. Предложение и его смысл: Логико-семантические проблемы. М.: Наука, 1976. 383 с.
17. Арутюнова Н. Д. Сокровенная связка (К проблеме предикатного отношения) // Изв. АН СССР. Сер. лит. и языка 1980. Т. 39, № 4. С. 347 358.
18. Арутюнова Н. Д. Язык и мир человека. 2 е изд., испр. М.: Языки рус. культуры, 1999. 895 с.
19. Арутюнова Н. Д. Язык цели // Логический анализ языка: Модели действия. М.: Наука, 1992. С. 14 23.
20. Ахманова О. С. Словарь лингвистических терминов. М.: Советская энциклопедия, 1966. 607 с.
21. Ахманова О. С. Словарь лингвистических терминов. М.: Советская энциклопедия, 1969. 606 с.
22. Бабенко Л. Г. Обозначение эмоций в языке и речи (на материале глагольной лексики в художественном тексте): Учеб. пособие. Свердловск: УрГУ, 1986. 100 с.
23. Бабенко Л. Г. Лексические средства обозначения эмоций в русском языке. Свердловск: УрГУ, 1989. 183 с.
24. Бабенко Л. Г. Текстовая конкретизация семантики глаголов чувств в художественной речи // Классы глаголов в функциональном аспекте. Свердловск: УрГУ, 1986. С. 45 53.
25. Баженова И. С. Способы обозначения эмоций и их роль в структуре художественного текста (на материале немецкоязычной художественной прозы): Автореф. дис. ... канд. филол. наук: 10.02.04 / Моск. гос. ин-т иностр. яз. им. Мориса Тореза. М., 1990. 24 с.
26. Балли Ш. Общая лингвистика и вопросы французского языка. М.: Изд-во иностр. лит., 1955. 416 с.
27. Бахтин М. Слово в поэзии и в прозе // Вопросы литературы. 1972. № 6. С. 56 57.
28. Бацевич Ф. С. Функционально-отражательное изучение лексики: теоретические и практические аспекты (на материале русского глагола ): Текст лекций по спецкурсу. Львов: ЛГУ, 1993. 171 с.
29. Бацевич Ф.С. Функционально-отражательное изучение лексики (на материале русского глагола): Текст лекций по спецкурсу. Львов: ЛГУ, 1992. 71 с.
30. Бацевич Ф. С. Російське дієслово в функціонально-ономасіологічному аспекті вивчення: Автореф. дис. ... д-ра. філол. наук: 10.02.01 / НАН України; Ін-т мовознавства ім. О.О. Потебні. К., 1995. 48 с.
31. Бацевич Ф. С. Функціонально-ономасіологічний аналіз лексики (на матеріалі російського дієслова) // Мовознавство. 1989. № 1. С. 15 21.
32. Бацевич Ф. С., Космеда Т. А. Очерки по функциональной лексикологии. Львов: Свит, 1997. 392 с.
33. Безпояско О. К., Городенська К. Г. Морфеміка української мови / АН УРСР, Інсттитут мовознавства , О.О. Потебні. К.: Наукова думка, 1987. 209 с.
34. Безпояско О. К., Городенська К. Г., Русанівський В. М. Граматика української мови. Морфологія: Підручник. К.: Либідь, 1993. 336 с.
35. Биценко Т.О. Історична динаміка експресивів негативної емоційності в англійському дискурсі ХVI XX ст.: Автореф. дис. ... канд. філол наук: 10.02. 04 / Харків. гуманітарний ун-т. Х., 2004. 20 с.
36. Бойко Н. Експресивна лексика та її лексикографічна інтерпретація // Дивослово. 2000. № 7. С. 19 23.
37. Бондарко А. В. К проблеме соотношения универсального и идиоэтнического аспектов семантики // Вопросы языкознания. 1992. № 3. С. 5 20.
38. Брудный А. А. К проблеме семантических состояний // Сознание и действительность. Фрунзе: Илим, 1964. С. 3 10.
39. Бутенко Н. П. Словник асоціативних норм української мови. Львів: Вища шк., Вид-во при Львів. ун-ті, 1979. 120 с.
40. Бутенко Н. П. Словник асоціативних означень іменників в українській мові. Львів: Вид-во при ЛДУ, 1989. 324 с.
41. Васильев Л.М. Семантика русского глагола. М.: Высшая шк., 1981. 184 с.
42. Вежбицкая А. Angst // Семантические универсалии и описание языков / Пер. с англ. А. Д. Шмелева; Под ред. Т. В. Булыгиной. М.: Школа "Языки русской культуры", 1999. [Вып.] 1 12. С. 547 607.
43. Вежбицкая А. "Грусть" и "гнев" в русском языке: неуниверсальность так называемых "базовых человеческих эмоций" // Семантические универсалии и описание языков / Пер. с англ. А. Д. Шмелева под ред. Т. В. Булыгиной. М.: Школа " Языки русской культуры ", 1999. [Вып.] 1 12. С. 503 525.
44. Вежбицкая А. Русский язык // Язык. Культура. Познание. М.: Русские словари, 1997. С. 33 88.
45. Вежбицкая А. Толкование эмоциональных концептов // Язык. Культура. Познание. М.: Русские словари, 1997. С. 326 375.
46. Вилюнас В. К. Основные проблемы психологической теории эмоций // Психология эмоций. М.: МГУ, 1984. С. 3 26.
47. Вилюнас В. К. Психология эмоциональных явлений. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1976. 143 с.
48. Вихованець І. Р. Граматика української мови. Синтаксис: Підручник. К.: Либідь, 1993. 368 с.
49. Вихованець І. Р. Нариси з функціонального синтаксису української мови. К.: Наук. думка, 1992. 222 с.
50. Вихованець І. Р. Теоретична морфологія української мови: Академ. граматика укр. мови / І. Вихованець, К.Городенська; За ред. І. Вихованця. К.: Унів. вид-во "Пульсари", 2004. 400 с.
51. Вихованець І. Р. Частини мови в семантико-граматичному аспекті. К.: Наук. думка, 1988. 255 с.
52. Вихованець І. Р., Городенська К. Г., Русанівський В. М. Семантико-синтаксична структура речення. К.: Наук. думка, 1983. 219 с.
53. Возний Т. М. Деякі питання семантики дієслова як частини мови // Вестн. Львов. ун-та. Сер.: филологическая. Львов: Изд-во при ЛГУ, 1988. Вып. 19: Развитие восточнославянских языков и общественные процессы. С. 73 78.
54. Возний Т. М. Словотвір дієслів в українській мові у порівнянні з російською та білоруською. Львів: Вища шк. Вид-во при Львів. ун-ті., 1981. 187 с.
55. Вольф Е. М. Состояния и признаки. Оценки состояний // Семантические типы предикатов. М.: Наука, 1982. Гл. 7. С. 320 339.
56. Вольф Е. М. Функциональная семантика оценки. 2-е изд., доп. М.: Едиториал УРСС, 2002. 280 с.
57. Вольф Е. М. Функциональная семантика оценки. М.: Наука. 1985. 232 с.
58. Вольф Е. М. Эмоциональные состояния и их представление в языке // Логический анализ языка: Проблемы интенсиональных и прагматических контекстов. М., 1989. С. 55 75.
59. Гайсина Р. М. Лексико-семантическое поле глаголов отношения в современном русском языке. Саратов: Изд-во Саратов. ун-та, 1981. 196 с.
60. Галкина-Федорук Е. М. Современный русский язык. Лексика. М.: МГУ, 1958. 203 с.
61. Ганич Д. І., Олійник І. С. Словник лінгвістичних термінів. К.: Вища шк., 1985. 360 с.
62. Гвоздецкая Н. Ю. К проблеме выделения "имен чувств" в языке древнегерманского эпоса (на материале "Беовульфа" и "Старшей Эдды") // Логический анализ языка. Культурные концепты. М.: Наука, 1991. С. 138 142.
63. Гееза Т. Ю. Функционально-семантическое поле состояния в современном английском языке: Автореф. дис. ... канд. филол. наук: 10.02.04 / Пятигор. гос. пед. ин-т иностр. яз. Пятигорск, 1991. 18 с.
64. Ґжегорчик А. Життя як виклик. Вступ до раціоналістичної філософії. Варшава-Львiв: Wydawnictwo Naukowe Scholar, 1997. — 263 c.
65. Гиро П. Проблемы и методы статистической лингвистики // Общее языкознание. Хрестоматия. Минск: Вышэйшая школа, 1976. С. 44 63.
66. Горіна Ж. Д. Психолінгвістичний аспект навчання українського мовлення студентів педвузів півдня України // Актуальні проблеми менталінгвістики: Наук. зб. К.: Брама, 1999. С. 195 198.
67. Городенська М. П. Семантико-синтаксичне оточення дієслів із значенням запаху // Мовознавство. 1999. № 2 3. С. 57-62.
68. Горошко Е. И. Интегративная модель свободного ассоциативного эксперимента. Х.; М.: Изд. группа "РА Каравелла", 2001. 320 с.
69. Горошко Е. И. Особенности мужской и женской ассоциативной картины мира в русском языке // Wiener Slawistischer Almanach, 1997. Band 40. S. 203 245.
70. Гумбольт В. Избранные труды по языкознанию. М.: Прогресс, 1984. 397 с.
71. Даниленко В.П. Ономасиологическое направление в грамматике. Иркутск: Изд-во Иркут. ун-та, 1990. 347 с.
72. Дерябин В. С. Чувства, влечения, эмоции. М.: Мысль, 1974. 168 с.
73. Доленко М. Т., Дацюк І. І., Квашук А. Г., Поповський В. Д. Сучасна українська мова. 2-ге вид. К.: Вища шк. 366 с.
74. Драгомирецкий П. П. Интеграционно-валентная структура глаголов состояния (на материале укр., нем., англ. языков): Автореф. дис. ... канд. филол. наук. К., 1991.
75. Дридзе Т. М. Ассоциативный эксперимент в конкретном социологическом иследовании // Семантическая структура слова. М., 1971. С. 168 178.
76. Дрогомирецький П. П. Зіставно-типологічний аналіз простих речень з дієслівними предикатами стану // Мовознавство. 1990. № 5. С. 62 65.
77. Дубинко Н. А. Влияние когнитивных процессов на проявление агрессивности в детском возрасте // Вопросы психологии. 2000. № 1. С. 53 57.
78. Дубов И. Г. Феномен менталитета: Психологический анализ // Вопросы психологии. М., 1995. № 5. С. 20 29.
79. Ениколопов С. И. Три образующие картины мира // Модели мира. М.: Российская Ассоциация искусственного интелекта, 1997. С. 35 - 40.
80. Ефанова Р. А. К вопросу о грамматикализации семантики состояния в современном русском языке // Теоретические аспекты лингвистических исследований. Ярославль: Яр ГУ, 1979. С. 30 36.
81. Жовтобрюх М. А. Українська літературна мова. К.: Наук. думка, 1984. 255 с.
82. Жовтобрюх М. А., Кулик Б. М. Курс сучасної української літературної мови. 4-е вид. К.: Вища шк., 1972. Ч. І. 402 с.
83. Журавлева Э. Г. Семантические особенности предложений с предикатами состояния // Предложение и текст в семантическом аспекте. Калинин: Изд-во КГУ, 1978. С. 27 35.
84. Загнітко А. П. Дієслівні категорії в синтагматиці і парадигматиці. К.: НМК ВО, 1990. 132 с.
85. Загнітко А. П. Семантико-синтаксичні аспекти категорії стану дієслова // Семантика і функції граматичних структур. К.: НМК ВО, 1991. С. 16 31.
86. Загнітко А. П. Теоретична граматика української мови: Морфологія: Монографія. Донецьк: Дон ДУ, 1996. 437 с.
87. Залевская А. А. Индивидуальное знание. Специфика и принципы функционирования. Тверь: ТГУ, 1992. 135 с.
88. Залевская А. А. Межязыковые сопоставления в психолингвистике: Учеб. пособие. Калинин: КГУ, 1979 . 84 с.
89. Залевская А. А. Способы и средства идентификации значения слова индивидом // Материалы VIII Всесоюзного симпозиума по психолингвистике и теории коммуникации: Тез. докл. М.: АН СССР. Ин-т. языкознания, 1985. С. 148 149.
90. Зализняк А. А. Семантика глагола бояться в русском языке // Изв. АН СССР. Сер. литературы и языка. 1983. Т.42, № 1. С.59 66.
91. Золотова Г. А. Коммуникативные аспекты русского синтаксиса. М.: Наука, 1982. 366 с.
92. Изард К. Психология эмоций: Пер. с англ. СПб.: Изд-во "Питер", 2000. 464 с.
93. Измайлов Ч. А., Титова Н. А. Четырехмерное пространство восприятия эмоциональной экспрессии // Вестн. Моск. ун-та. Сер. 14: Психология, 1999. № 3. С.34 41.
94. Ильин Е. П. Эмоции и чувства. СПб., Харьков, Минск: Питер, 2001. — 752 с.
95. Иорданская Л. Н. Попытка лексикографического толкования группы русских слов со значением чувства // Машинный перевод и прикладная лингвистика. М., 1970. Вып. 13. С. 6.
96. Исследования по современному русскому языку: Сб. ст., посвященный памяти проф. Е. М. Галкиной-Федорук / Под ред. Т. П. Ломтева, А. А. Камыниной. &n