ФУНКЦІЯ ЗАХИСТУ В АДМІНІСТРАТИВНО-ДЕЛІКТНОМУ ПРОЦЕСІ УКРАЇНИ

brief description

КИЇВСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

ГОШОВСЬКИЙ ВІКТОР МИХАЙЛОВИЧ

УДК 342.922.5

ФУНКЦІЯ ЗАХИСТУ В АДМІНІСТРАТИВНО – ДЕЛІКТНОМУ ПРОЦЕСІ УКРАЇНИ

12.00.07 – адміністративне право і процес;
фінансове право; інформаційне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник
Проценко Тарас Олександрович,
доктор юридичних наук,
доцент

Київ – 2010

ЗМІСТ
ВСТУП................................................................................................................... 3
РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ОСНОВИ ФУНКЦІЇ ЗАХИСТУ В АДМІНІСТРАТИВНО-ДЕЛІКТНОМУ ПРОЦЕСІ УКРАЇНИ
1.1. Поняття і види функцій в адміністративно-деліктному процесі ………. 13
1.2. Юридичний зміст функції захисту в адміністративному провадженні .. 32
1.3. Значення функції захисту в адміністративно-деліктному процесі................................................................................................................... 51
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1 ………………………………………………... 61
РОЗДІЛ 2
СУБ’ЄКТИ ФУНКЦІЇ ЗАХИСТУ В АДМІНІСТРАТИВНО-ДЕЛІКТНОМУ ПРОЦЕСІ УКРАЇНИ
2.1. Поняття і види суб’єктів у адміністративно-деліктному процесі................................................................................................................... 66
2.2. Захисник як основний суб’єкт функції захисту ........................................ 82
2.3. Інші суб’єкти функції захисту .................................................................. 105
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2 ………………………………………………. 117
РОЗДІЛ 3
ПРОБЛЕМИ РЕАЛІЗАЦІЇ ФУНКЦІЇ ЗАХИСТУ В АДМІНІСТРАТИВНО-ДЕЛІКТНОМУ ПРОЦЕСІ
3.1. Поняття і гарантії забезпечення реалізації функції захисту.................... 122
3.2. Здійснення функції захисту під час розгляду і вирішення справ про адміністративні правопорушення .................................................................... 142
3.3. Реалізація функції захисту при оскарженні і виконанні постанови по справі про адміністративне правопорушення ................................................. 160
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 3 ………………………………………………. 176
ВИСНОВКИ ...................................................................................................... 180
ДОДАТКИ ......................................................................................................... 187
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...................................................... 195

ВСТУП

Актуальність теми. Розбудова України як демократичної, правової, соціальної держави, закріплення в Конституції України положення про найвищу соціальну цінність людини, її життя і здоров’я, честі і гідності, недоторканості і безпеки (ст. 3) вимагає формування нових підходів до захисту прав людини. Вся діяльність державних органів, у тому числі й у сфері адміністративної юрисдикції, повинна спрямовуватись на захист прав і свобод людини.
Адміністративне право України на сучасному етапі знаходиться в стані оновлення, про що свідчать численні зміни, внесені до Кодексу України про адміністративні правопорушення (у період з 2005 по 2009 р.р. – понад 65 разів); розробка нових нормативно-правових актів: Проекту адміністративно-процедурного кодексу України (реєстр. № 2789), Кодексу України про адміністративні проступки (реєстр. № 5558) тощо. Саме права особи мають стати найголовнішою метою перетворень, які покликані принципово змінити стосунки між державою і людиною. Водночас, до адміністративно-деліктної частини КУпАП за останні роки внесено лише 10 змін, які, в основному, не стосуються удосконалення провадження у справах про адміністративні правопорушення. Норма, яка регламентує процесуальний статус захисника, не змінювалась з 2001 року. Основні положення теорії юридичного процесу вимагають єдиного підходу до розуміння загально – правових категорій, до яких відносяться і процесуальні функції. Будучи одним із інститутів будь-якого процесуального права, вони відіграють важливу роль у забезпеченні дотримання процесуальних гарантій при вирішенні соціально-правових конфліктів. Нажаль, в теорії адміністративно-деліктного процесу процесуальним функціям взагалі, і функції захисту, зокрема, приділено недостатньо уваги, що дисонує з вимогами Конституції України, призводить до нівелювання значення провадження у справах про адміністративні правопорушення, помилок у правозастосовчій практиці, недотримання прав і свобод особи. Такий стан речей зумовлює підвищену актуальність та важливість проблематики, пов’язаної зі статусом суб’єктів функції захисту, визначенням умов реалізації їх процесуального інтересу, можливостей дієвого законного впливу на вирішення справи про адміністративне правопорушення. Дослідження питань щодо місця і ролі функції захисту у структурі адміністративно-деліктної діяльності, дотримання конституційних принципів зумовлено необхідністю визнання й послідовного закріплення у національному законодавстві міжнародно-правових норм і стандартів вирішення правових спорів.
Проблемам удосконалення адміністративного права і його адміністративно-деліктної частини присвячено чимало наукових праць вітчизняних і зарубіжних вчених: В.Авер’янова [2; 3], А.Агапова [4], Л.Анохіної [16], Д.Астахова [17], І.Арістової [18], О.Бандурки [11], О.Банчука [21; 22], Д.Бахраха [23], В.Білоуса [27; 28], І.Бородіна [29-32], В.Гіжевського [42], І.Голосніченка [44], Є.Додіна [53], Л.Коваля [68], І.Коліушка [75], Т.Коломоєць [76-78], В.Колпакова [79], А.Комзюка [80; 81], О.Кузьменко [96-100], Д.Лук'янця [106; 107], О.Миколенка [122; 123], О.Остапенка [131; 132], В.Перепелюка [138], Т.Проценка [159], К.Рудого [165], Н.Салищевої [167], М.Сиротяка [173], В.Сорокіна [177], М.Студенікіної [183], С.Тараненка [187], М.Тищенка [193] і ряду інших, які стали фундаментальною базою для подальшого дослідження питань, що розглядаються.
Особливої уваги заслуговують комплексні монографічні дослідження участі захисника у справах про адміністративні правопорушення, проведені Я.Серебряковим [171] і Р.Сінєльником [166]; захисної функції юридичної допомоги Р.Титикала [192], а також дослідження функції захисту в адміністративно-юрисдикційному процесі Росії А.Тюріної [194 ].
Однак, у працях вказаних вчених питання визначення сутності функцій в адміністративно-деліктному процесі висвітлені фрагментарно, основна увага приділена лише одному із суб’єктів функції захисту – захиснику. Поза дослідженням залишились питання: розподілу і нормативно-правового закріплення процесуальних функцій, значення функції захисту в адміністративно-деліктному процесі, її взаємозв’язок з іншими напрямками діяльності суб’єктів адміністративно-деліктного процесу, співвідношення понять „захист”, „право на захист” і „функція захисту”, реалізація останньої під час провадження у справах про адміністративні правопорушення.
Отже, можна констатувати відсутність у вітчизняній правовій науці комплексних наукових досліджень щодо здійснення функції захисту в адміністративно-деліктному процесі, а також своєчасність і необхідність дослідження даної проблеми з метою удосконалення правозастосовчої практики і вирішення основного завдання правової держави.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до плану науково-дослідної роботи Київського міжнародного університету на 2008-1010 р.р., планів наукових досліджень МВС України (п. 4 Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергової розробки і впровадження у практичну діяльність органів внутрішніх справ на період 2004-2009 р.р., затверджених наказом МВС України від 5 липня 2004 р. № 755), у межах Комплексної програми профілактики правопорушень на 2007-2009 р.р., затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. № 1767 та Концепції реформування кримінальної юстиції України, затвердженої Указом Президента України від 8 квітня 2008 р. 3 311/2008.
Дослідження є частиною науково-дослідної теми Юридичного інституту Київського міжнародного університету „Захист прав людини: міжнародні та національні аспекти” (державний реєстраційний номер 0104U003159), де автор є одним із виконавців.
Мета і завдання дослідження. У дисертаційному дослідженні поставлено за мету на підставі вивчення, аналізу та узагальнення адміністративно-деліктної практики дослідити функцію захисту і проблеми її реалізації під час провадження у справах про адміністративні правопорушення.
Відповідно до поставленої мети визначені основні завдання дисертаційного дослідження:
– аналіз генезису наукових досліджень та стану сучасної правової доктрини щодо вивчення процесуальних функцій як напрямків діяльності їх суб’єктів в юридичному процесі;
– визначення поняття, місця і ролі функції захисту в адміністративно-деліктному процесі;
– виявлення співвідношення правових категорій „охорона”, „захист”, „право на захист”, „функція захисту”;
– характеристика суб’єктів функції захисту в адміністративно-деліктному процесі, визначення їх повноважень і можливостей реалізації останніх;
– визначення процесуального статусу захисника у справах про адміністративні правопорушення;
– з’ясування змісту реалізації функції захисту в адміністративно-деліктному процесі;
– формулювання пропозицій щодо удосконалення адміністративно-деліктного закону в частині здійснення провадження у справах про адміністративні правопорушення і, зокрема, реалізації функції захисту.
Об'єктом дослідження виступають суспільні відносини, що виникають під час здійснення функції захисту суб’єктами адміністративно-деліктного процесу.
Предметом дослідження є функція захисту в адміністративно-деліктному процесі України.
Методи дослідження. Методологічну основу дослідження становить сукупність методів і прийомів наукового пізнання як загальнонаукових (діалектичний, історичний, логічний, системний аналіз тощо), так і спеціальних (документального аналізу, порівняльно-правового тощо). Так, діалектичний метод пізнання процесів, що відбуваються під час здійснення функції захисту у справах про адміністративні правопорушення, дозволяє розглянути їх у розвитку та взаємозв’язку, виявити усталені напрями і закономірності в цілому. Історично-правовий метод передбачає вивчення генезису наукових досліджень процесуальних функцій, зокрема, становлення і нормативне закріплення функції захисту у справах про адміністративні правопорушення у їх розвитку, виявлення зв’язку минулого і сьогодення (підрозділи 1.1, 1.2), системно-структурний підхід застосовувався при визначенні системи суб’єктів провадження у справах про адміністративні правопорушення та зв’язків між ними (підрозділ 2.1), виділенні стадій провадження у справах про адміністративні правопорушення (підрозділи 3.2, 3.3), логіко-семантичний підхід було використано для формулювання відповідних дефініцій та понятійного апарату (підрозділи 1.1, 1.2, 2.1, 2.2, 2.3, 3.2, 3.3). Важливого значення набуває також порівняльно-правовий метод, який дозволяє виявити переваги та недоліки зарубіжного досвіду (підрозділ 1.2), та соціологічний метод щодо з’ясування думки фахівців-практиків щодо проблеми, яка досліджується (підрозділи 1.1, 3.2, 3.3). Метод моделювання, аналізу та синтезу був використаний при розробці пропозицій з удосконалення законодавства. Специфіка досліджуваного об’єкта, його певною мірою міжгалузевий характер обумовили застосування цілого ряду наукових підходів: фундаментального, органічної єдності теорії і практики (підрозділи 1.1., 1.2, 1.3, 3.1), порівняльно-ретроспективного (підрозділи 1.1, 1.2, 3.1), єдності логічного та системного підходу. Використання синергетичного наукового напрямку та комплексне застосування методів наукового пізнання сприяло дослідженню функції захисту в сукупності всіх елементів, єдності соціального змісту та юридичної форми, що сприяло підвищенню наукового й практичного значення отриманих результатів.
Науково-теоретичне підґрунтя для виконання дисертаційного дослідження склали наукові праці фахівців в галузі філософії, загальної теорії держави і права, теорії кримінально-процесуального, цивільного процесуального права, адміністративного судочинства, інших галузевих правових наук.
Правову базу дисертаційного дослідження становлять приписи: Конституції України, адміністративного законодавства України, Закони і постанови Верховної Ради України, Укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, міжнародно-правових актів, які регулюють суспільні відносини в адміністративно-деліктній сфері.
Інформаційну і емпіричну основу дослідження становлять узагальнення практичної діяльності органів (посадових осіб) адміністративної юрисдикції за період 2006-2009 років (вивчено 280 справ про адміністративні правопорушення); результати опитування 145 представників органів (посадових осіб) адміністративної юрисдикції в Київській, Житомирській, Миколаївській, Івано-Франківській областях; 112 захисників-адвокатів в Київській та Івано-Франківській областях, 540 респондентів серед населення, довідкові видання, статистичні матеріали.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що за характером розглянутих питань дисертація є новим за змістом комплексним теоретико-практичним дослідженням функції захисту в адміністративно-деліктному процесі України.
До положень, які мають певний ступінь новизни, відносяться:
вперше:
– досліджено функцію захисту в адміністративно-деліктному процесі, як основний напрямок діяльності її суб’єктів, невід’ємну складову юридичного процесу;
– дано визначення функції захисту як діяльності особи, щодо якої здійснюється провадження у справі про адміністративний проступок, її захисника та законного представника з метою захисту її прав і законних інтересів, мінімізації наслідків притягнення до адміністративної відповідальності, поновлення порушених прав, яка здійснюється способами і засобами, передбаченими нормами КУпАП;
– обґрунтовано необхідність розгляду функції захисту в двох аспектах: як певну процесуальну діяльність і як окремий інститут адміністративно-деліктного права;
– виявлено значення функції захисту в забезпеченні підтримки законності і правопорядку в державі, реалізації права особи на захист, права на правову допомогу;
– запропоновано розподіл суб’єктів функції захисту на певні групи в залежності від інтересу, який вони мають у справі, і можливості реалізації своєї функції;
– обґрунтовано положення про те, що незважаючи на вирішення питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності і визнання її суб’єктом адміністративного проступку або, навпаки, закриття справи щодо неї, особа, яка вступає в адміністративно-деліктні відносини з метою уникнення негативних наслідків у вигляді адміністративних стягнень – визнається суб’єктом функції захисту;
удосконалено:
– норми Кодексу України про адміністративні правопорушення шляхом доповнення його адміністративно-деліктної частини принципом змагальності, який лежить в основі розподілу функцій; вказівкою на процесуальні функції, випадки обов’язкового призначення захисника; розширення повноважень суб’єктів функції захисту;
– положення ст. 271 КУпАП шляхом вказівки на те, що захисником є особа, яка здійснює в установленому законом порядку захист прав і законних інтересів особи, щодо якої здійснюється провадження у справі про адміністративний проступок, та надає їй необхідну правову допомогу;
– правову регламентацію діяльності, яка складає зміст функції захисту шляхом надання процесуальної форми поясненням особи, щодо якої розглядається і вирішується справа про адміністративне правопорушення; надання можливості захиснику приймати активну участь у доказуванні; надання можливості касаційного оскарження постанов (рішень) у справах про адміністративні правопорушення і перегляду справ за нововиявленими обставинами;
набули подальшого розвитку:
– теоретичні засади розподілу функцій в адміністративно-деліктному процесі на три види: адміністративне переслідування, захист і вирішення справи по суті;
– положення про розмежування суміжних правових категорій: „охорона”, „захист”, „право на захист”, „функція захисту”;
– визначення суб’єктів адміністративно-деліктного процесу, якими є всі державні органи, посадові особи, які ведуть процес або особи, що залучаються до нього, вступають між собою у процесуальні правовідносини, набуваючи процесуальних прав і виконуючи процесуальні обов’язки; у зв’язку з чим запропоновано доповнити КУпАП ст. 245-1 „Суб’єкти і сторони провадження в справах про адміністративні правопорушення”;
– положення про те, що функція захисту реалізується через надання її суб’єктам необхідних правових можливостей для доведення невинуватості особи, щодо якої здійснюється провадження у справі про адміністративний проступок, або приведення доказів, які підтверджують обставини, що пом’якшують її вину;
– форми, засоби і способи реалізації функції захисту;
– положення, які регламентують участь захисника під час оскарження постанов (рішень) у справах про адміністративні проступки, а також під час їх виконання.
Практичне значення одержаних результатів. Дослідження містить рекомендації, спрямовані на удосконалення практичної діяльності органів (посадових осіб) адміністративної юрисдикції, захисників у справах про адміністративні правопорушення.
Теоретичні положення, узагальнення та висновки зможуть бути використані:
– у науково-дослідницькій сфері – як підґрунтя для подальшої розробки основ адміністративно-деліктного процесу (акт впровадження № 191-14/05-09 від 11 травня 2009 року);
– у навчальному процесі – матеріали дисертації впроваджувалися у навчальному процесі юридичного інституту та інституту міжнародних відносин Київського міжнародного університету при викладанні курсів „Адміністративне право”, „Адміністративний процес”, „Адміністративна відповідальність” (акт впровадження № 271/09 від 03 червня 2009 року);
– у сфері правотворчості – деякі положення, сформульовані у дослідженні прийняті до уваги Комітетом Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності при доопрацюванні Проекту Адміністративно-процедурного кодексу України (довідка № 04-19/14-1671 від 9 червня 2009 року).
Апробація результатів дисертації. Матеріали дослідження обговорювалися на засіданні міжкафедрального семінару Київського міжнародного університету (протокол № 3 від 02 листопада 2009 року), дисертаційна робота схвалена і рекомендована до захисту. Основні положення дисертації, теоретичні та практичні висновки і рекомендації оприлюднено в доповідях та повідомленнях на міжнародних науково-практичних конференціях і круглих столах: Міжнародній науково-практичній конференції „Україна в інтеграційних процесах: політико-правові та економічні аспекти” (14 листопада 2008 р., м. Кив, Київський міжнародний університет); Десятій міжнародній науково-практичній конференції „Законодавство України: проблеми та перспективи розвитку” (27-31 січня 2009 року, м. Косів Івано-Франківської області, Київський університет права НАН України); Международной научно-практической конференции „Социально-экономические и правовые проблемы инновационного развития России” (4 февраля 2009 г., г. Саратов, Саратовский государственный социально-экономический университет, РФ); Міжнародній науково-практичній конференції „Правові реформи в Україні” (31 березня 2009 р., м. Київ, Київський національний університет внутрішніх справ); Міжнародній науково-практичній конференції „Актуальні питання державотворення в Україні очима молодих учених ” (23 – 24 квітня 2009 р., м. Київ, Київський національний університет імені Тараса Шевченка); 14 Міжнародній молодіжній науково-практичній конференції „Європейський шлях розвитку України: плани і реалії” (16-17 травня 2009 р., м. Київ, Київський міжнародний університет); засіданні міжнародного круглого столу з нагоди 63-ї річниці ООН „Співробітництво України з органами та спеціалізованими структурами ООН: актуальні питання” (22 жовтня 2008 р., м. Київ, Київський міжнародний університет); міжнародного круглого столу „Всі рівні – всі різні. Протидія проявам нетерпимості, расизму та ксенофобії” (19 листопада 2008 р., м. Київ, Київський міжнародний університет); круглого столу з нагоди 60-річчя Загальної декларації прав людини “Права людини: міжнародні стандарти та національний вимір” (9 грудня 2008 р., м. Київ, Київський міжнародний університет).
Публікації. Основні положення і висновки проведеного дослідження відображені у 4 наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях, затверджених ВАК України та 5 тезах доповідей, надрукованих за матеріалами науково-практичних конференцій.
Структура роботи зумовлена предметом дослідження, метою і завданнями. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, які містять 9 підрозділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 217 сторінок, з яких 186 сторінок – основний текст, додатки (4) – на 8 сторінках, список використаних джерел (211 найменувань) – на 23 сторінках.

bibliography

ВИСНОВКИ

За предметом дослідження, згідно з визначеними у вступі науковими завданнями, в дисертації із розглянутих проблем обґрунтовуються і висвітлені такі основні положення, висновки і рекомендації.
1. Встановлено, що адміністративно-деліктні категорії є найменш дослідженими і спірними у правовій науці, що породжує проблеми у правозастосовчій діяльності. Інститут процесуальних функцій не має нормативно-правового закріплення і не піддавався комплексному дослідженню, незважаючи на те, що функції є невід’ємною складовою процесуальної діяльності.
Генезис функцій в адміністративно-деліктному процесі України напряму пов’язаний з історичним розвитком і становленням адміністративного законодавства, зокрема, інституту адміністративної відповідальності, і залежить від основних засад провадження у справах про адміністративні правопорушення, суб’єктів адміністративно-деліктної юрисдикції та порядку накладення адміністративних стягнень.
2. Визначені характерні риси функцій, як напрямків процесуальної діяльності її суб’єктів, в адміністративно-деліктному процесі: необхідність законодавчого закріплення, домінування при визначенні правового статусу учасників провадження у справах про адміністративні правопорушення, обумовленість завданнями вказаного провадження, здійснення суб’єктами адміністративно-деліктного процесу.
Функціями адміністративно-деліктного процесу виступають: 1) адміністративне переслідування; 2) захист прав учасників процесу; 3) вирішення справи про адміністративне правопорушення.
3. Розкрито етапи еволюції інституту захисту в законодавстві України і з’ясовано, що функція захисту знайшла своє відображення у Руській Правді і в усіх наступних пам’ятках права, які діяли на території України в польсько-литовську добу, козацький та гетьманський періоди, в часи імперського панування і в радянську епоху. Однак, до прийняття КУпАП 1984 року функція захисту могла здійснюватись лише самим правопорушником, оскільки в провадженнях у справах про адміністративні правопорушення захисник не виділявся.
4. Вказано на розмежування правових категорій: „охорона” – як система різних юридичних заходів з метою вберегти право від можливого порушення; „право на захист” – як міра дозволеної поведінки особи і як складна матеріально-процесуальна категорія, кожен елемент якої існує за наявності певних передумов і реалізується у специфічній процесуальній формі; „захист” - який складають матеріальні і процесуальні елементи права на захист і який слід розглядати як сукупність процесуальних дій, спрямованих на реалізацію вказаного права; і „функція захисту” – регламентований законом напрямок діяльності суб’єктів захисту, наділених правом (або обов’язком) використовувати всі вказані в законі засоби і способи для охорони законних інтересів осіб. Останню пропонується розглядати в двох аспектах: як певну процесуальну діяльність і як інститут адміністративно-деліктного права.
Під функцією захисту в адміністративно-деліктному процесі України слід розуміти діяльність особи, по відношенню до якої ведеться провадження у справі про адміністративне правопорушення, її захисника та інших учасників процесу з метою захисту їх прав і законних інтересів, мінімізації наслідків притягнення до адміністративної відповідальності, поновлення порушених прав, яка здійснюється способами і засобами, передбаченими нормами КУпАП.
У зв’язку з цим пропонується: доповнити розділ ІV КУпАП окремою главою „Принципи провадження у справах про адміністративні правопорушення”, включивши до нього норму про принцип змагальності; передбачити в КУпАП можливість оскарження будь-яких дій суб’єктів, що здійснюють функцію адміністративного переслідування, а не лише постанов і рішень у справах про адміністративні правопорушення; передбачити в главі 21 КУпАП повноваження захисника як особи, що представляє інтереси порушника, щодо якого здійснюється провадження у справі про адміністративний проступок, випадки обов’язкового призначення захисника, а також можливість потерпілого користуватися послугами представника.
5. З’ясовано значення функції захисту в адміністративно-деліктному процесі України, яке полягає в тому, що вона забезпечує: підтримку законності і правопорядку в державі; змагальність і рівність сторін; можливість оскарження рішень судових та інших державних органів під час здійснення провадження у справах про адміністративні проступки; виконання завдань адміністративно-деліктного провадження; реалізацію права на захист і у зв’язку з цим реалізацію однієї із функцій держави; реалізацію права на правову допомогу; специфіку професійних стандартів адвокатської діяльності, визначення особливостей функцій адвокатури.
6. Вказано на те, що суб’єктами адміністративно-деліктного процесу – є всі державні органи, посадові особи, які ведуть процес або особи, які залучаються до нього, вступають між собою у процесуальні правовідносини, набуваючи процесуальних прав і виконуючи процесуальні обов’язки.
Суб’єкти адміністративно-деліктної діяльності розрізняються за своїм процесуальним становищем, роллю в процесі, виконують різні процесуальні функції і завдання, переслідують неоднакову мету, вступають між собою в різні правовідносини. Це створює передумови для їх класифікації. Основним критерієм визначення належності того чи іншого суб’єкта адміністративно-деліктних правовідносин до тієї чи іншої групи, є зміст його діяльності та наявність юридичної заінтересованості. З огляду на вищесказане, пропонується доповнити розділ ІV КУпАП статтею 245–1 наступного змісту: „Стаття 245–1. Суб’єкти і сторони провадження в справах про адміністративні правопорушення.
Суб’єктами провадження в справах про адміністративні правопорушення виступають: особи, які мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення, органи (посадові особи), правомочні здійснювати адміністративне затримання, особи, які розглядають і вирішують справу про адміністративне правопорушення, прокурор, Уповноважений Верховної Ради з прав людини, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, її законний представник, захисник, потерпілий і його представник, свідок, експерт, перекладач.
Сторонами провадження в справах про адміністративні правопорушення є – з боку адміністративного переслідування (обвинувачення): особи, які мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення, органи (посадові особи), правомочні здійснювати адміністративне затримання, потерпілий і його представник; з боку захисту – особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, її законний представник, захисник”.
7. Запропоновано, враховуючи категорію інтересу, суб’єктів функції захисту поділяти на групи: 1) які захищають власні інтереси – особа, щодо якої розглядається і вирішується справа про адміністративне правопорушення, особа, щодо якої закрито адміністративне провадження, особа, щодо якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру; 2) які відстоюють інтереси інших осіб – захисник, законний представник осіб першої групи. Крім того, зважаючи на можливість реалізації функції захисту під час провадження у справах про адміністративні правопорушення, серед суб’єктів даної функції слід виділяти: 1) осіб, які можуть реалізувати право на захист самостійно і у повному обсязі (наділені повною правосуб’єктністю) і 2) осіб з обмеженою можливістю щодо самостійної реалізації захисту в силу особливостей психо-фізичного розвитку – вікових і за станом здоров’я: малолітні й неповнолітні, та неосудні особи. Участь захисника поряд з особою, чиї інтереси він представляє, не виключає можливості представлених осіб здійснювати функцію захисту.
8. Зважаючи на законодавчу невизначеність поняття „захисник” у чинному КУпАП, незрозумілість, яким учасникам провадження забезпечується право на захист, пропонується у ст. 271 КУпАП зазначити: „захисником є особа, яка здійснює в установленому законом порядку захист прав і законних інтересів особи, щодо якої здійснюється провадження у справі про адміністративний проступок, та надає їй необхідну правову допомогу”.
До процесуального статусу захисника має входити встановлення: його прав і обов’язків під час здійснення провадження у справах про адміністративні правопорушення, порядку допуску до участі у такому провадженні (випадки обов’язкової участі), реальної можливості здійснювати захист особи, щодо якої здійснюється провадження у справі про адміністративний проступок. Всі ці правила повинні знайти своє відображення у адміністративно-деліктному законі.
9. Стверджується, що до суб’єктів функції захисту відносяться, крім захисника, сама особа, щодо якої розглядається і вирішується справа про адміністративний проступок, та її законні представники. Наголошується, що незважаючи на вирішення питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності і визнання її суб’єктом адміністративного проступку або, навпаки, закриття справи щодо неї, особа, яка вступає в адміністративно-деліктні відносини з метою уникнення негативних наслідків у вигляді адміністративних стягнень – визнається суб’єктом функції захисту. При цьому ознаки суб’єкта адміністративного проступку, особи, щодо якої розглядається справа у порядку адміністративного провадження – не впливають на визнання цієї особи суб’єктом функції захисту, обумовленої наявністю адміністративно-деліктних правовідносин і правом на захист.
10. Встановлено, що функція захисту в адміністративно-деліктному процесі реалізується через надання її суб’єктам необхідних правових можливостей для доведення невинуватості особи, щодо якої здійснюється провадження у справі про адміністративний проступок, або приведення доказів, які підтверджують обставини, що пом’якшують її вину.
Засобами забезпечення досягнення завдань провадження у справах про адміністративні правопорушення є адміністративно-деліктні гарантії, до яких слід відносити: процесуальну форму, засади провадження у справах про адміністративні правопорушення, дотримання процесуальних строків, процесуальні права і обов’язки (в тому числі право на захист, на оскарження процесуальних дій і рішень органів адміністративної юрисдикції), заходи адміністративно-деліктного впливу (заходи забезпечення провадження).
11. З’ясовано форми реалізації функції захисту: дотримання, виконання і використання правових приписів, спрямованих на здійснення захисту від адміністративного переслідування. Форма реалізації функції захисту може бути добровільною, примусовою, індивідуальною, колективною.
12. Обґрунтовано перелік засобів і способів реалізації функції захисту в адміністративно-деліктному процесі: подання заяви; подання скарги на дії і рішення органу (посадової особи), який здійснює адміністративне розслідування, чи розглядає і вирішує справу про адміністративний проступок; заявлення клопотань; подання доказів; застосування захисником науково-технічних засобів; давання пояснень особою, щодо якої здійснюється адміністративне провадження.
13. Вказано на недостатню дієвість захисту від адміністративного переслідування, що обумовлено недосконалою правовою регламентацією діяльності, яка складає зміст функції захисту. У зв’язку з цим пропонується: надати процесуальну форму поясненням особи, щодо якої розглядається і вирішується справа про адміністративне правопорушення; надати можливість захиснику приймати активну участь у доказуванні; надати можливість касаційного оскарження постанов (рішень) у справах про адміністративні правопорушення і перегляду справ за нововиявленими обставинами.
14. Визначено часткове дотримання принципу свободи оскарження рішень юрисдикційних органів в адміністративно-деліктному процесі. У зв’язку з цим пропонуються зміни до ст. 287 КУпАП такого змісту: „Постанову (рішення) по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено, законним представником, захисником цієї особи, потерпілим і його представником, а також опротестовано прокурором – у порядку, визначеному цим Кодексом”.
15. Доведено можливість реалізації функції захисту захисником на стадії виконання постанови (рішення) по справі про адміністративний проступок у двох випадках: при вирішенні питання про відстрочку виконання постанови про накладення адміністративного стягнення і при відмові особи, щодо якої винесено постанову чи у передбачених законом випадках її законного представника, добровільно виконати постанову.
Зазначено, що реалізація досліджуваної функції на останній стадії провадження у справах про адміністративні правопорушення полягає у: заявленні клопотань; збиранні і поданні доказів, які засвідчують наявність обставин, що ускладнюють виконання постанови, роблять її виконання неможливим або вказують на необхідність припинення виконання постанови; наданні правових консультацій з боку адвоката чи іншого фахівця в галузі права; оскаржені дій і рішень органів, які виконують постанову про накладення адміністративного стягнення.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Абакумова Ю. В. Правове регулювання адміністративної відповідальності: Навчальний посібник / Ю. В. Абакумова. — Запоріжжя : КПУ, 2008. — 216 с.
2. Авер’янов В. Потрібні нові концептуальні засади створення проекту Кодексу України про адміністративні проступки / В. Авер’янов, Д. Лук’янець, Н. Хорощак // Право України. — 2004. — № 11. — С. 11—15.
3. Авер’янов В. Б. Нова доктрина українського адміністративного права: концептуальні позиції / В. Б. Авер’янов // Право України. — 2006. — № 5. — С. 11—17.
4. Агапов А. Б. Административная ответственность: Учеб. пособие / А. Б. Агапов. — М. : Норма, 2000. — С. 85—86.
5. Агєєв В. О. Прокурор як суб'єкт адміністративного процессу : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 „Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право” / О. В. Агєєв — Х. : Нац. ун-т внутр. справ, 2006. — 18 с.
6. Адміністративне право і процес: шляхи вдосконалення законодавства і практики: Зб. матеріалів наук.-практ. конф. (Київ, 22 груд. 2006 р.) / Ред. : О. М. Джужа. — К. : КНУВС, 2006. — 360 с.
7. Административная ответственность: вопросы теории и практики / Н. Ю. Хаманева. — М. : ИГП РАН, 2005. — 286 с.
8. Административное право и процесс: [полный курс, 2-е изд, дополн. и перераб.] / Ю. А. Тихомиров. — М. : Изд-во Тихомирова М. Ю., 2005. — 697 с.
9. Адміністративна процедура та адміністративні послуги. Зарубіжний досвід і пропозиції для України: [автор-упорядник В. П. Тимощук]. — К. : Факт, 2003. — 496 с.
10. Адміністративне право України: [академічний курс: підруч]. — Т. 1. Загальна частина / [Ред.колегія: В.Б. Авер’янов (голова)]. — К. : Видавництво „Юридична думка”, 2004. — 584с.
11. Адміністративне право України: [підручник] / за заг.ред. О. М. Бандурки. — Харків : Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2004. — 480 с.
12. Адміністративне право України: [підручник] / за заг. ред. С. В. Ківалова. — Одеса : Юридична література, 2003. — С. 216–234.
13. Адміністративне право України: [підручник] / Ю. П. Битяк, В. М. Гаращук, О. В. Дьяченко [та ін.] — К.: Юрінком Інтер, 2005. — С. 170—202.
14. Алехин А. П. Административное право Российской Федерации: [учебник] / Кармолицкий А. А., Козлов Ю. М. / Под ред. А. П. Алехина. — М. : Зерцало-М, 2003. — 594 с.
15. Альперт С. А. Кримінально-процесуальні функції: поняття, система, суб’єкти: [конспект лекцій] / С. А. Альперт. — Х. : Національна юрид. акад. ім. Я. Мудрого, 1995. — 28 с.
16. Анохіна Л. С. Суб’єкти адміністративної юрисдикції : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 „Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право” / Л. С. Анохіна. — Х. : НУВСУ, 2001. — 15 с.
17. Астахов Д. В. Правовое положение участников производства по делам об административных правонарушениях : автореф. дис. на соиск учен. степ. канд. юрид. наук : спец. 12.00.14 „Административное право; финансовое право, информационное право” / Д. В. Астахов. — М., 2005. — 21 с.
18. Арістова І. В. Державна інформаційна політика та її реалізація в діяльності органів внутрішніх справ України: організаційно-правові засади : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. юрид. наук : спец. 12.00.07 „Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право” / І. В. Арістова. — Х. : НУВСУ, 2002. — 39 с.
19. Байтин М. И. Теоретические вопросы правовой процедуры / М. И. Байтин, О. В. Яковенко // Журнал российского права. — 2000. — № 8. — С. 93—102.
20. Бакірова І. О. Державно-правовий механізм забезпечення конституційного права людини і громадянина на судовий захист та місце органів юстиції України у здійсненні правосуддя / І. О. Багірова // Бюлетень Міністерства юстиції України. — 2006. — № 5. — С. 23—25.
21. Банчук О. Концепція Кодексу України про адміністративні проступки стала предметом обговорення / О. Банчук // Право України. — 2006. — № 7. — С. 142—145.
22. Банчук О. А. Адміністративне деліктне законодавство: зарубіжний досвід та пропозиції реформування в Україні / упоряд. О. А. Банчук. — К. : Книга для бізнесу, 2007. — 912 с.
23. Бахрах Д. Н. Административное право России: [Учебник, 2-е изд., перераб. и доп.]. — М. : Эксмо, 2006. — 528 с.
24. Бевзенко В. М. Суб’єкти владних повноважень у адміністративному процесі / В. М. Бевзенко // Науково-практичний журнал. — 2007. — № 4-5. — С. 56—59.
25. Беляков Е. Н. Административная ответственность и административная юрисдикция: [монография] / Е. Н. Беляков. — Нижний Новгород: Международный юрид. инс-т Нижегородского гос. ун-та им. Н.И. Лобачевского, 2007. — 354 с.
26. Бессарабов В. Правовой статус адвокатов в России и в странах-участницах СНГ / В. Бессарабов, М. Косарев // Уголовное право. — 2007. — № 1. — С. 115—117.
27. Білоус В.Т. Суд, правоохоронні та правозахисні органи України: [підручник], 3-е вид. / В.Т. Білоус, О.С. Захарова, В.С. Ковальський, В.С. Лук омський та ін. / за заг. ред. В.Т. Маляренка. — К. : Юрінком Інтер, 2007. — 352 с.
28. Білоус В.Т. Особливості інституту апеляції в провадженні за скаргами осіб / В.Т. Білоус, Р.О. Кукурудз // Вісник Запорізького національного університету. — 2009. — № 1. — С. 94 – 100.
29. Бородін І. Л. Адміністративно-правові способи захисту прав та свобод людини і громадянина: [монографія] / І. Л. Бородін. — Херсон : ОЛДІ-плюс, 2003. — 220 с.
30. Бородін І. Л. Адміністративно-правові способи захисту прав та свобод людини і громадянина : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. юрид. наук : спец. 12.00.07 „Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право” / І. Л. Бородін. — Х.: НУВСУ, 2004. — 38 с.
31. Бородін І. Адміністративно-процесуальні норми – основа адміністративно-юрисдикційного процесу / І. Бородін // Право України. — 2006. — № 3. — С. 85—92.
32. Бородін І. Л. Адміністративно-юрисдикційний процес: Монографія / І. Л. Бородін. — К. : Алерта, 2007. — 388 с.
33. Буробин В. Н. Правовой режим адвокатской тайны: Понятие правового режима адвокатской тайны и ее содержание / В. Н. Буробин, В. Ю. Плетнев // Закон и право. — 2006. — № 4. — С. 11—16; № 5. — С.27—32.
34. Вакуленко Т. О. Відповідність окремих положень КУпАП вимогам Конвенції про захист прав і основних свобод людини / Т. О. Вакуленко, О. В. Соловйов // Право України. — 2008. — № 2. — С. 36—39.
35. Великий тлумачний словник сучасної української мови: [2-е вид.] / голов. ред. В. Т. Бусел, редактори-лексикографи: В. Т. Бусел, М. Д. Василега-Дерибас, О. В. Дмитрієв, Г. В. Латник, Г. В. Степенко. — К. : Ірпінь : ВТФ "Перун", 2005. — 1728 с.
36. Вельський К. С. Административная ответственность: генезис, основные признаки, структура / К. С. Вельський // Государство и право. — 1999. — № 12. — С. 16.
37. Вербицкая М. А. Гарантии реализации прав участников производства по делам об административных правонарушениях / М. А. Вербицкая // Сборник научных трудов юридического факультета СевКавГГУ. — Ставрополь, 2005. — Вип. 7. — С. 78—82.
38. Вибрані рішення Європейського суду з прав людини (1993-2007). — Х. : Консум. — 2007. — С. 244 — 299.
39. Вінник Б. Обмежене право адвоката-захисника по збиранню доказів у кримінальному процесі / Б. Вінник // Юридичний журнал. — 2007. — № 3. — С. 26 — 28.
40. Галаган И. А. Административная ответственность в СССР: Процессуальное регулирование / И. А. Галаган. — Воронеж, 1976. — 175 с.
41. Георгієвський Ю. В. Адміністративна юстиція : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 „Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право” / Ю. В. Георгієвський. — Х. : Націон. юрид. акад. України ім. Я. Мудрого, 2004. — 19 с.
42. Гіжевський В. К. Адміністративно-правове регулювання міграції та реєстрації фізичних осіб в Україні : навч. посіб. / В. К. Гіжевський, С.О. Мосьондз, С.С. Саїв. — Київ : Магістр-XXI сторіччя, 2008. — 198 с.
43. Головатий С. П. Нові можливості щодо захисту прав людини в Україні / С. П. Головатий // Практика Європейського суду з прав людини. Рішення. Коментарі. — 1999. — № 1. — С. 11.
44. Голосніченко І. Попереднє адміністративне розслідування як стадія провадження в справах про адміністративні проступки / І. Голосніченко, М. Стахурський, Н. Золотарьова // Право України. — 2002. — № 2. — С. 26—30.
45. Гонцяж Я. Адміністративна реформа: нездійснені мрії та втрачені можливості. Як знайти конструктивний шлях для реалізації основних компонентів адміністративної реформи? / Я. Гонцяж, Н. Гнидюк. — К.: Міленіум, 2002. — 136 с.
46. Грошевий Ю. М. Проблеми удосконалення законодавства, що регулює кримінально-процесуальну діяльність / Ю. М. Грошевий // Вісник Академії правових наук. — 2003. — № 2—3. — С. 695.
47. Гуляев А. П. Следователь в уголовном процессе / А. П. Гуляев. — М. : Юрид лит, 1981. — С.8 — 9.
48. Гурджі Ю. О. Правовий захист особи в кримінальному процесі України: теорія та методологія : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. юрид. наук : спец. 12.00.09 „Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза” / Ю. О. Гурджі. — О. : Одеська національна юрид. академія, 2007. — 46 с.
49. Давыдов П. М. Судопроизводство по новому УПК РСФСР / П. М. Давыдов, Д. В. Сидоров. — Свердловск, 1962. — С. 35.
50. Денисов Ю. А. Общая теория правонарушения и ответственности (социологический и юридический аспекты) / Ю. А. Денисов. — Л., 1983. —
С. 140.
51. Добровольская Т. Н. Защита судебная / Т. Н. Добровольская. — М., 1972. — Т. 9. — С. 394.
52. Добрянський С. П. Актуальні проблеми загальної теорії прав людини : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 „Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень” / С. П. Добрянський. — О. : Одес. нац. юрид. акад, 2003. — 20 с.
53. Додін Є. В. Законодавство про адміністративну відповідальність // Державне управління: теорія і практика / за заг. ред. В. Б. Авер’янова. —К. : Юрінком Інтер, 1998. — С. 265—274.
54. Древнерусское государство и право: Учеб пособие / Под ред. Т. Е. Новицкой. — М. : Зерцало, 1998. — 82 с.
55. Дювернуа Н. Источники права и судов древней Руси / Н. Дювернуа. — М. : Университ. типография (Катков и К), 1869. — 415 с.
56. Европейская конвенция о защите прав человека и основных свобод (от 4 ноября 1950 г.) // Международные акты о правах человека: Сб. документов. — М. : НОРМА, 1998. — С. 539 — 569.
57. Жмуров Д. В. Правовые основания ответственности адвоката при осуществлении представительской функции / Д. В. Жмуров // „Черные дыры” в Российском Законодательстве. — 2007. — № 6. — С.460.
58. Завальний М. В. Місце адміністративно-деліктного провадження в адміністративному процесі / М. В. Завальний // Форум права. — 2008. —
№ 1. — С. 140 — 146.
59. Загальний кодекс правил для адвокатів країн ЄС 1988 року : [Електронний ресурс] // Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua.
60. Збірка договорів Ради Європи. Офіційний переклад. — К. : Парламентське видання, 2006. — 854 с.
61. Зейкан Я. П. Захист у кримінальній справі: Науково-практичний коментар (Вид.четверте) / Я. П. Зейкан. — К. : КНТ, 2009. — 600 с.
62. Землянська В. В. Про судове законодавство гетьмана Скоропадського / В. В. Землянська // Вісник Львівського ун-ту. Серія: юридична. — Вип. 35. — Львів, 2000. — С. 99.
63. Іванов В. І. Матеріально-правові і процесуальні гарантії притягнення до адміністративної відповідальності : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : 12.00.07 „Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право” / В. І. Іванов. — Х. : НУВС, 2001. — 21 с.
64. Ієрусалімова І. О. Механізм адміністративно-правового забезпечення прав і свобод людини та громадянина : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : 12.00.07 „Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право” / І. О. Ієрусалімова. — К. : Нац. транспорт.ун-т, 2006. — 21 с.
65. Історія держави і права України: Підручник / За заг. Ред. А. С. Чайковського. — К. : Юрінком Інтер, 2003. — 321 с.
66. Калюта А. Б. Адміністративно-юрисдикційна діяльність митних органів України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : 12.00.07 „Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право” / А. Б. Калюта. — Х. : НУВС, 2007. — 18 с.
67. Каменков В. Этические правила и профессиональные качества юриста (судьи, адвоката, нотариуса, юрисконсульта и других) / В. Каменков // Вестник высшего хозяйственного суда Республики Беларусь. — 2007. —
№ 22. — С. 6—18.
68. Коваль Л. В. Административно-деликтное отношение / Л. В. Коваль. — Киев, 1979. — С. 34.
69. Коваль М. В. Адміністративне право України: конспект лекцій / М. В. Коваль. — Ірпінь : НАДПСУ, 2005. — 248 с.
70. Когут О. В. До питання вдосконалення адміністративно-деліктного законодавства / О. В. Когут // Часопис Київського університету права. — 2006. — № 1 (17). — С. 191—197.
71. Кодекс України про адміністративні правопорушення: станом на 1 груд. 2008 р. / Верховна Рада України. — Офіц.вид. — К. : Парлам. вид-во, 2008. — 177 с.
72. Кодекс адміністративного судочинства України від 06.07.2005 р. № 2747-VІ (станом на 01.09.2009 р.) : [Електронний ресурс] // Режим доступу : www.rada.gov.ua.
73. Кодекс Российской Федерации об административных правонарушениях от 30.12.2001 г. № 195-ФЗ (с изм. и доп.) : [Електронний ресурс] // Режим доступу : http://www.interlaw.ru/law/docs/12025267/.
74. Кокорев Л. Д. Общественные и личные интересы в уголовном судопроизводстве / Л. Д. Кокорев // Правоведение. — 1977. — № 4. — С. 76—77.
75. Коліушко І. Політика держави у сфері адміністративної відповідальності / І. Коліушко, О. Банчук // Дзеркало тижня. — № 27 (656). — 14-20 липня 2007 р.
76. Коломоєць Т. О. Адміністративний примус у публічному праві України: теорія, досвід та практика реалізації : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. юрид. наук : спец. 12.00.07 „Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право” / Т. О. Коломоєць. — Х. : Національний ун- т внутрішніх справ, 2005. — 43 с.
77. Коломоєць Т. О. Захисник у провадженні у справах про адміністративні правопорушення: [монографія] / Т. О. Коломієць, Р. В. Сінєльнік — К. : Істина, 2008. — 184 с.
78. Коломоєць Т. Генеза дослідження адміністративно-правового статусу захисника у провадженні в справах про адміністративні правопорушення у вітчизняній адміністративно-правовій доктрині / Т. Коломієць, Р. Сінєльнік // Право України. — 2008. — № 3. — С. 12 — 18.
79. Колпаков В. К. Адміністративно-деліктний правовий феномен: [монографія] / В. К. Колпаков. — К. : Юрінком Інтер, 2004. — 528 с.
80. Комзюк А. Т. Адміністративний процес України: [навч. посіб.] / А. Т. Комзюк, В. М. Бевзенко, Р. С. Мельник. — Х. : Прецедент, 2007. — 531с.
81. Комзюк А. До поняття правового статусу судді як суб’єкта адміністративної юрисдикції / А. Комзюк, М. Запорожець // Юридична Україна. — 2004. — № 9. — С. 47—52.
82. Комлев С. В. Административно-юрисдикционный процесс : автореф. на соиск. ученой степени канд.юрид.наук : спец. 12.00.14 „Административное право, финансовое право, информационное право” / С. В. Комлев. — М. : Всероссийск. научно-исследоват. институт МВД России, 2008. — 31 с.
83. Конституція України від 28.06.1996 р. // Відомості Верховної Ради України, 1996. — № 30. — Ст. 40.
84. Кондрусов Э. В. Защитник. Понятие, его процессуальное положение, допуск защитника к участию в деле, обязательное участие защитника / Э. В. Кондрусов // Российский судья. — М. : Юрист, 2007. — № 3. — С. 30—32.
85. Кононенко О. Щодо судового розгляду адміністративних справ / О. Кононенко // Право України. — 1999. — № 2. — С. 42.
86. Кононов П. И. Административный процесс в России: проблемы теории и законодательного регулирования / П. И. Кононов. — Киров, 2001. — 356 с.
87. Короєд С. Апеляційне оскарження постанов судів у справах про адміністративні правопорушення: доцільність запровадження / С. О. Короєд // Міжнародні науково-практичні Інтернет-конференції за різними юридичними напрямками : [Електронний ресурс] // Режим доступу : www.lex-line.com.ua.
88. Короєд С. О. Перегляд рішень суду в справах про адміністративні проступки / С. О. Короєд // Судова апеляція. — 2007. — № 3 (8). — С. 126.
89. Корчевний Г. В. Право на оскарження судових рішень в апеляційному та касаційному порядку / Г. В. Корчевний // Судова апеляція. — 2006. — № 1. — С. 35—38.
90. Косарев М. А. Правовой статус адвоката в иностранных государствах / М. А. Косарев // Право и политика. — 2006. — № 11. — С. 136–151.
91. Костенко О. Як захиститися від української Феміди? / О. Костенко // Українська правда. — 2007. — 3 січня.
92. Косюта М. Правозахисна функція прокуратури / М. Косюта // Право України. — 2006. — № 3. — С. 35—39.
93. Кравченко Л. Проблеми адміністративної відповідальності юридичних осіб / Л. Кравченко // Юридична газета. — 2003. — № 7 (35).
94. Круглов В. А. Три отрасли права – три части норм об административных правонарушениях / В. А. Круглов. — М. : Изд-во деловой и учеб лит, 2007. — 214 с.
95. Кудрявцев В. Л. Реализация конституционно-правового института квалифицированной юридической помощи в деятельности адвоката (защитника) в уголовном судопроизводстве / В. Л. Кудрявцев. — М. : „Юрлитинформ”, 2008. — 440 с.
96. Кузьменко О. В. Процесуальні категорії адміністративного права: [монографія] / О. В. Кузьменко. — Львів : ВАТ „Львівська книжкова фабрика „Атлас””, 2004. — 232 с.
97. Кузьменко О. В. Теоретичні засади адміністративного процесу: [монографія] / О. В. Кузьменко. — К. : Атіка, 2005. — 352 с.
98. Кузьменко О. В. Адміністративний процес у парадигмі права : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. юрид. наук : спец. 12.00.07 „Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право” / О. В. Кузьменко. — К. : Київський національний ун- т внутрішніх справ, 2006. — 34 с.
99. Кузьменко О. В. Адміністративно-процесуальне право України: [підручник] / О. В. Кузьменко, Т. О. Гуржій. — К. : Атіка, 2007. — 416 с.
100. Кузьменко О. В. Полемічні роздуми про зміст категорії „суб’єкти адміністративного процесу” / О. В. Кузьменко // Наука і правоохорона. — 2008. — № 2. — С. 40—45.
101. Куций О. А. Адміністративно-правові засоби забезпечення прав фізичних осіб у податкових правовідносинах : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 „Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право” / О. А. Куций. — О. : Одес. нац. юрид. акад., 2004. — 19 с.
102. Куян І. Підвищення ролі та місця суду в системі органів адміністративної юрисдикції як умова вдосконалення механізму захисту прав та свобод громадян в адміністративно-юрисдикційному процесі / І. Куян // Європа, Японія, Україна: шляхи демократизації державно-правових систем. — К., 2000. — С. 315.
103. Kyung Hwan Baik, In-Gyu Kim. Contingent fees versus legal expenses insurance // International review of law and economics. — 2007. — № 3. — P.351—361.
104. Ларин А. М. Расследование по уголовному делу: процессуальные функции / А. М. Ларин. — М., 1986 — С. 21.
105. Лобач В. Проблеми реалізації права особи на захист з огляду на постанову пленуму ВСУ / В. Лобач // Юридична газета. — № 9 (21). — 2004. — 14 травня.
106. Лук’янець Д. М. Адміністративно-деліктні відносини в Україні: теорія і судова практика правового регулювання: [монографія] / Д. М. Лук’янець. — Суми: ВДТ „Університетська книга”, 2006. — 367 с.
107. Лук’янець Д. Про вину юридичних осіб у сфері адміністративної відповідальності / Д. Лук’янець // Право України. — 1999. — № 11. — С. 121.
108. Магновський І. Й. Гарантії прав і свобод людини та громадянина в праві України (теоретико-правовий аспект) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 „Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень” / І. Й. Магновський. — К. : НАВСУ, 2003. — 20 с.
109. Макушкина Е. Э. К вопросу о сроках предоставления адвокату запрошенных им доказательств / Е. Э. Макушкина// Адвокатская практика. — 2006. — № 6. — С. 4—6.
110. Маланчук П. М. Функція захисту в кримінальному процесі України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 „Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза” / П. М. Маланчук. — К. : КНУВС, 2008. — 22 с.
111. Маленин Н. С. Правонарушение: понятие, причины, ответственность / Н. С. Маленин. — М., 1985. — С. 19.
112. Маляренко В. Т. Перебудова кримінального процесу України в контексті європейських стандартів: [монографія] / В. Т. Маляренко. — К. : Юрінком Інтер, 2005. — 512 с.
113. Маляренко В. Т. Про подання апеляцій на судові рішення у кримінальних справах / В. Т. Маляренко // Вісник ВСУ. — № 1. — 2002. — С. 44.
114. Маркуш М. А. Принцип змагальності: актуальність і нормативно-правовий зміст на сучасному етапі розвитку кримінального процесу України / М. А. Маркуш // Право України. — 2006. — № 2. — С. 44—46.
115. Марочкин С. Ю. Международные нормы в деятельности адвокатов / С. Ю. Марочкин, А. Ю. Машкина // Адвокатская практика. — 2006. — № 2. — С. 2—5.
116. Мартиненко Б. Д. Гарантії суб'єктів провадження у справах про адміністративні проступки : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 „Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право” / Б. Д. Мартиненко. — Л. : Львів. держ. ун-т внутр. справ, 2007. — 14 с.
117. Марчевський С. В. Адміністративне розслідування як стадія провадження у справах про дрібне хуліганство // Міжнародні науково-практичні Інтернет-конференції за різними юридичними напрямками : [Електронний ресурс] // Режим доступу : www.lex-line.com.ua.
118. Международные акты о правах человека. Сборник документов. — М.: НОРМА-ИНФРА, 1999. — 756 с.
119. Мельникова В.И. Актуальные проблемы реализации прав граждан при рассмотрении органами исполнительной власти дел об административных правонарушениях / В. И. Мельникова // Права человека. — 2006. — № 5. — С. 54 — 58.
120. Міжнародне судочинство / За заг. ред. Ю. С. Шемшученка; Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького ; НАН України. — К. : „Юридична думка”, 2009. — 260 с.
121. Міжнародно-правові гарантії захисту прав і свобод громадян України: [монографія]. — К. : „Четверта хвиля”, 2008. — 220 с.
122. Миколенко А. И. Административный процесс и административная ответственность в Украине: [учеб пособие]. — Изд.2-е, дополн / А. И. Миколенко. — Х. : Одиссей, 2006. — 352 с.
123. Миколенко О. І. Адміністративне судочинство в структурі адміністративного процесу / О. І. Миколенко // Держава і право. Юрид. і політ. науки: Зб. наук. пр. — 2006. — Вип. 33. — С. 186—191.
124. Мордовец А. С. Права человека и деятельность органов внутренних дел / А. С. Мордовец. — Саратов, 1994. — 186 с.
125. Наливайко О. І. Теоретико-правові проблеми захисту прав людини : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 „Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень” / О. І. Наливайко. — К. : Національний ун-т ім.. Т. Шевченка, 2002. — 16 с.
126. Негодченко О. В. Забезпечення прав і свобод людини органами внутрішніх справ: організаційно-правові засади : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. юрид. наук : спец. 12.00.07 „Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право” / О. В. Негодченко. — Х. : НУВСУ, 2004. — 36 с.
127. Обрізан Н. М. Захисник як суб'єкт доказування в кримінальному процессі : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 „Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза” / Н. М. Обрізан. — К. : КНУВС, 2008. — 16 с.
128. Олефіренко Е. О. Адміністративно-правові гарантії реалізації прав і свобод громадян : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 „Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право”/ Е. О. Олефіренко. — Ірпінь : НАДПСУ, 2006. — 18 с.
129. Основи адміністративного судочинства та адміністративного права: [навч. посіб.] / за заг. ред. Р. О. Куйбіди, В. І. Шишкіна. — К.: Старий світ, 2006. — 576 с.
130. Основи Союзу РСР і союзних республік про адміністративні правопорушення від 13.10.1980 р. : [Електронний ресурс] // Режим доступу : www.rada.gov.ua.
131. Остапенко О. І. Адміністративна деліктологія: соціально-правовий феномен і проблеми розвитку / О. І. Остапенко. — Львів, 1995. — 126 с.
132. Остапенко О. І. Адміністративна деліктологія : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. юрид. наук : спец. 12.00.07 „Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право”/ О. І. Остапенко. — К. : НАВСУ, 1997. — 43 с.
133. Пабат О. В. Види адміністративно-процесуальних гарантій прав і свобод громадян / О. В. Пабат // Форум права. — 2007. — № 2. — С. 164 — 169.
134. Павлівська С. М. Проблемні питання оновлення