Габрель Микола Михайлович. Методологічні основи просторової організації містобудівних систем (на прикладі Карпатського регіону України)

brief description

Габрель Микола Михайлович. Методологічні основи просторової організації містобудівних систем (на прикладі Карпатського регіону України): Дис... д-ра техн. наук: 05.23.20 / Державний НДІ теорії та історії архітектури і містобудування. - К., 2002. - 492арк. - Бібліогр.: арк. 273-296.

Габрель М. М.Методологічні основи просторової організації містобудівних систем ( на прикладі Карпатського регіону України) Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора технічних наук із спеціальності 05.23.20 Містобудування і територіальне планування. - Київський національний університет будівництва і архітектури, Київ, 2002 р.
Дисертація присвячена формуванню методологічних основ просторової організації містобудівних систем в динамічних умовах України. Запропонована і досліджена модель багатовимірного містобудівного простору ПРОГРЕС” (ПРОсторової Гармонізації Регіональних Систем), яка включає пять вимірів людський, функціональний, умов, геометричний і часовий. Структуризація простору у формі моделі ПРОГРЕС” дозволила виділити підмножини одно-, дво-три-,чотири- і пятивимірних елементів простору, в яких формуються відповідні характеристики, а також містобудівні задачі різного змісту.
Із аналізу пятивимірного простору містобудівних систем встановлені показники просторового потенціалу і соціально-еколого-економічної ефективності його використання, а також взаемозвязки просторових параметрів з показниками ефективності.
Основним результатом дисертаційного дослідження є обгрунтування методологічних підходів просторової організації і розвитку містобудівних систем на принципах системного підходу, моделі багатовимірного простору і методів багатокритеріальної оцінки. Розроблена модель гармонійної містобудівної системи виходячи із рівня використання просторового потенціалу, а також її геометрична інтерпретація. Встановлені індекс і константа гармонійності.
Запропоновані методологія і моделі створюють умови для розширення участі архітекторів в оперативно-стратегічному плануванні і вирішенні важливих народногосподарських задач підвищення ефективності містобудівної політики. Результати дисертації знайшли практичне використання при розробці містобудівних, екологічних та інвестиційних проектів розвитку Карпатського регіону України, його урбанізованої, аграрної і рекреаційної систем.

Основним результатом дисертаційної роботи є обґрунтування методологічних основ просторової організації та розвитку містобудівних систем в контексті вирішення загальних проблем міст і регіонів. Свій подальший розвиток знайшла теорія та методологія містобудування - усунено помітне відставання містобудівної теорії у порівнянні з іншими системними науками; обгрунтовані ключові категорії містобудівної діяльності, зокрема: містобудівний простір, просторова організація, просторовий фактор; визначені основні поняття багатовимірного простору та розкрита їх роль в містобудуванні. Ідеї багатомірності містобудівного простору, кількісної оцінки просторового потенціалу і соціально-еколого-економічної ефективності його використання втілено у розробленій моделі гармонійної містобудівної системи. Встановлено індекс і константу гармонійності, які характеризують міру наближення до ідеалу.
В процесі дослідження:
1. Запропоновано структурну схему соціально-природно-функціонального містобудівного комплексу регіону, яка включає основні функціональні складові (урбанізовану, аграрну, рекреаційну), інфраструктуру, сферу споживання та управління комплексом. Доведено, що вирішальним чинником ефективного функціонування містобудівних систем регіону є його просторова організація. Просторова організація забезпечується просторовим фактором, який об’єднує множину характеристик і взаємодій, що можуть бути використані для впливу на просторову ситуацію. Відображена роль просторового фактора в теорії містобудування, містобудівному проектуванні та управлінні містобудівними процесами.
2. Розроблено структурну модель п’ятивимірного містобудівного простору, яка включає людський, функціональний, геометричний виміри, виміри умов і часу, а також їх комбінаторні поєднання. Графічно модель зображена у вигляді п’ятивимірного політопа. Модель дозволяє здійснювати всебічний аналіз і оцінку містобудівних систем, окреслити множину задач різного ієрархічного рівня, впорядкувати інформаційне забезпечення містобудуваних процесів, а також гармонізувати просторову організацію регіональної системи. Моделі присвоєна назва ПРОГРЕС” (ПРОстороваГармонізаціяРЕгіональнихСистем).
3. Доказано, що інтегральною властивістю містобудівного простору є його потенціал, який можна оцінити через характеристики окремих вимірів та їх взаємодій. Інтегральним показником використання просторового потенціалу є соціально-еколого-економічна ефективність регіону. Отримані залежності для визначення часткових та узагальнених показників ефективності. Показані шляхи екстенсивного та інтенсивного розвитку містобудівних систем.
4. Розвинуто методичний інструментарій аналізу та оцінки містобудівних систем, що спираються на модель багатовимірного простору, зокрема: встановлення зв’язків між елементами простору, експертної оцінки вагомості властивостей простору і встановлення пріоритетів, узгодження просторових характеристик і оцінки втрат в системі. Методика поширюється на технологію містобудівних досліджень, проблеми передпроектного аналізу, дозволяє ширше формулювати задачі містобудування та розробляти алгоритми їх розв’язку.
5. Встановлено та систематизовано параметри, які суттєво впливають на процеси функціонування міст та регіонів. Вони відносяться до структури, процесів і ресурсів та характеризують геополітичне положення регіону, форми і види розселення, структуру землекористувань, функціональне зонування і планувальну організацію містобудівних систем. Виявлені місця пониження ефективності використання просторового потенціалу.
6. Виявлено фактори управління просторовою ситуацією та цілеспрямованого розвитку містобудівних систем на основі матриці зв’язків множин характеристик вимірів простору і показників ефективності.Як свідчить аналіз матриці, роль фахівців містобудівної сфери в регіональних процесах повинна значно зрости, а структура функцій розширитись. Звідси випливає також необхідність використання багатокритеріальних методів у прийнятті рішень в містобудуванні.
7. Встановлено основні просторові інваріанти, що впливають на ефективність містобудівних систем, - динамізм, гнучкість та унікальність як атрибути містобудівних систем різних рівнів. Динамізм є узагальнюючою властивістю простору, яка стосується процесів і характеризує зміну станів елементів, зв’язків і відношень у часі. Гнучкість пов’язана із здатністю зміни просторової структури, її адаптації до зміни умов. Унікальність відображає неповторність умов, зокрема, ресурсів простору.
8. Розроблено макросистемні принципи просторової організації і розвитку містобудівних систем, а саме: єдності, індивідуальності, гармонійності. Із взаємодії макросистемних принципів випливають принципи просторової організації (структуризації, узгодженості, пріоритетності) та розвитку містобудівних систем (цілеспрямованості, варіантності, традиціоналізму). Принципи організації націлюють на зниження рівня невпорядкованості простору, а принципи розвитку на наближення до певного ідеалу гармонійної містобудівної системи.
Це дослідження започатковує формування цілісної системної методології містобудування, визначає перспективні напрями прикладних досліджень в містобудуванні та територіальному плануванні, служить базою методичного забезпечення передпроектного аналізу, проектування та оцінки наслідків управлінських рішень.