Гапон Валентина Василівна. Оцінювання освітньої діяльності вищих навчальних закладів: компаративний аналіз та моделі порівняльної педагогіки

brief description

Гапон Валентина Василівна. Оцінювання освітньої діяльності вищих навчальних закладів: компаративний аналіз та моделі порівняльної педагогіки : дис... канд. пед. наук: 13.00.01 / Інститут вищої освіти АПН України. - К., 2006

Гапон В.В. Оцінювання освітньої діяльності вищих навчальних закладів: компаративний аналіз. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.01 загальна педагогіка та історія педагогіки. Інститут вищої освіти АПН України, Київ, 2006.
Дисертаційна робота присвячена дослідженню проблеми оцінювання освітньої діяльності вищих навчальних закладів, розробці та впровадженню моделей прогнозування. Пропонується новий концептуальний підхід до вирішення цього питання через з’ясування глибинної сутності таких понять, як модель оцінювання”, якість освіти”. Розроблено, теоретично обґрунтовано й експериментально перевірено технологію оцінювання та прогнозування основних показників діяльності вищих навчальних закладів. Результати дослідження підтверджують, що рейтингова система оцінювання освітньої діяльності є необхідним компонентом і комплексною оцінкою результату професійної підготовки фахівців у вищих навчальних закладах.

1. Порівняльний аналіз систем вищої освіти розвинених країн світу дав змогу визначити основні моделі оцінювання: оцінка базується на пріоритеті державних органів або структур, що фінансуються державою, і пов’язана з державним контролем, державною акредитацією, порівнянням різних навчальних закладів, розподілом фінансових ресурсів; самооцінка вищих навчальних закладів направлена на внутрішній аналіз, підвищення ефективності їх діяльності. При цьому проведено класифікацію чинників, що відіграють важливу роль в еволюції світової системи вищої освіти. Зокрема, до внутрішньосистемних віднесено вдосконалення структури, схеми підпорядкованості, технології, виявлення і використання резервів, впровадження передового досвіду. Зовнішні (позасистемні) чинники це політичні, економічні, соціальні процеси, моральні цінності, традиції, тенденції світового розвитку (перехід від постіндустріального до інформаційного суспільства), магістральні шляхи еволюції світової системи вищої освіти. Обґрунтовано основні функції системи оцінювання (стратегічну, нормативну, координаційну, контрольну, діагностичну, синтезуючу, інформаційну та практичну).
2. Визначено пріоритетні напрями та шляхи реалізації якісної професійної підготовки спеціалістів у сучасних умовах. Це створення державної системи добору і навчання талановитої молоді, оновлення змісту вищої освіти, запровадження ефективних педагогічних технологій, створення нової системи методичного та інформаційного забезпечення, опрацювання та впровадження аналітичних, статистичних, імітаційних, ситуаційних моделей прогнозування обсягів підготовки фахівців, удосконалення системи комплектування контингенту студентів вищих навчальних закладів. Проведено аналіз динаміки змін вітчизняної вищої освіти у 2001-2005 рр. за такими показниками, як контингент студентів, прийом на 1 курс, випуск фахівців (за держбюджетною та контрактною формами навчання), обсяги фінансування (бюджетні та позабюджетні кошти), чисельність професорсько-викладацького складу, середня заробітна плата педагогічного та адміністративно-обслуговуючого персоналу у вищих навчальних закладах. Доведено, що для регулювання процесу підготовки спеціалістів необхідно враховувати вузівський потенціал і тенденції розвитку вищого навчального закладу. Зокрема, для цього запропоновано оцінити можливості вищого навчального закладу в кожній галузевій групі та співвіднести їх між собою.
3. Обґрунтовано, що найбільш доцільним для оцінювання діяльності вищих навчальних закладів є застосування рейтингової системи, в основу якої покладено багатовимірність і багатокритеріальну оптимізацію. Ієрархічну модель побудовано з вершин (цілей системи) через проміжні рівні (критерії, від яких залежать наступні рівні) до найнижчого, який є переліком альтернатив.
Розроблено технологію оцінювання і визначено критерії,за якими опрацьовано рейтинги вищих навчальних закладів, а саме:обсяги підготовки фахівців(план прийому на денну форму навчання, ліцензійний обсяг підготовки студентів денної форми навчання, конкурс на денну форму навчання, контингент студентів денної форми навчання, контингент студентів заочної форми навчання);науково-педагогічні кадри(кількість викладачів, завідувачів кафедр з науковими ступенями та званнями, аспірантів);наукова підтримка(обсяги держбюджетних, госпдоговірних науково-дослідних робіт у розрахунку на 1 науково-педагогічного працівника, на 1 викладача та на 1 студента денної форми навчання);матеріально-технічна база(забезпеченість навчально-лабораторним обладнанням в розрахунку на 1 студента денної форми навчання, кількість комп’ютеризованих робочих місць у розрахунку на 100 студентів денної форми навчання, загальна навчальна площа в розрахунку на 1 студента денної форми навчання);соціальнаінфраструктура(забезпеченість гуртожитком, місцями у вузівській їдальні) тощо.
4. Доведено, що ядром системи оцінювання освітньої діяльності має бути компонент, що забезпечує прогнозування основних процесів у цій системі. Розроблено методику та визначено принципи формування (ідентичності й декомпозиції, дискримінації, порівняльного судження та синтезування) показників, які характеризують діяльність вищого навчального закладу, створено структурний опис комплексної оцінки його функціонування та ієрархічну прогностичну модель з урахуванням структури вищого навчального закладу, підготовки та перепідготовки кадрів, якісних показників комплектування контингенту студентів, нових технологій навчання, фондоозброєності навчального процесу, наявності науково-педагогічних кадрів, наукової діяльності, інтеграційних зв’язків, матеріально-технічної бази.
Для прогнозування тенденцій розвитку вищих навчальних закладів розроблено апарат багатофакторного аналізу, що включає:
аналіз та відбір факторів, які впливають на результативну ознаку;
вибір форми зв’язку між факторами;
знаходження емпіричних параметрів рівняння;
статистичну оцінку та ітеративне корегування параметрів моделі.
5. Розроблено програмно-технологічний комплекс оцінювання освітньої діяльності вищих навчальних закладів, експериментально доведено адекватність запропонованої методики, вибраних моделей прогнозування й рейтингової системи оцінювання, проаналізовано результати впровадження. Доведено, що кількісною мірою відповідності моделі реальній дійсності за будь-який рік прогнозного періоду є співвідношення фактичних і розрахункових значень показників. Зокрема, прогнозні та фактичні тенденції таких показників діяльності вищих навчальних закладів, як чисельність професорсько-викладацького складу, контингент студентів денної форми навчання, випуск студентів денної форми навчання та план прийому студентів на денну форму навчання практично збігаються. Це свідчить, що закладені в моделі взаємозв'язки адекватно відображають реальну дійсність і уможливлюють використання розроблених моделей для варіантних прогнозних їх розрахунків на перспективний період. У роботі наведено рівняння моделей, розрахованих за методом оптимальних трендів та залишкових відхилень, коефіцієнти точності прогнозування вищезазначених показників для всіх вищих навчальних закладів України.
Доведено позитивну динаміку тенденцій розвитку вищої освіти в Україні за вибраними нами показниками. Розроблена технологія оцінювання з використанням комплексу методів дозволила розрахувати рейтинги і визначити вищі навчальні заклади з найвищими рейтингами в кожній галузевій групі.
6. Науково обґрунтовані результати цього дисертаційного дослідження дають змогу висунути такі пропозиції:
Проведене дослідження не вичерпує всієї різноманітності питань, пов’язаних із оцінюванням діяльності вищих навчальних закладів та визначенням їх рейтингу. Однак воно дозволяє окреслити коло проблем, які потребують додаткового вивчення та розробки: це питання створення інформаційно-аналітичної системи оцінювання вищих навчальних закладів України в мережі Інтернет; проблема правомірності порівняння, зіставлення фактів, теоретичне обґрунтування зіставлюваності показників для проведення порівняльних досліджень української системи вищої освіти з освітніми системами розвинених країн світу; розробка концептуально - обґрунтованої моделі порівняльних досліджень на основі сучасних інформаційно-комунікаційних технологій.