ГАРАНТІЇ НЕДОТОРКАННОСТІ ЖИТЛА ЧИ ІНШОГО ВОЛОДІННЯ ОСОБИ В КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ УКРАЇНИ

brief description

Інститут землевпорядкування та інформаційних технологій при Національному авіаційному університеті

На правах рукопису

Літвінова Ірина Феофанівна

УДК 347.254.+349.444:343.13

ГАРАНТІЇ НЕДОТОРКАННОСТІ ЖИТЛА ЧИ ІНШОГО ВОЛОДІННЯ ОСОБИ В КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ УКРАЇНИ

Спеціальність 12.00.09
Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно – розшукова діяльність

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник
Шумило Микола Єгорович,
д.ю.н., професор

Київ – 2010

ЗМІСТ
Перелік умовних скорочень…………………………………………………….3
ВСТУП …………………………………………………………………………… 4
РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ, СИСТЕМА І ВИДИ ПРОЦЕСУАЛЬНИХ ГАРАНТІЙ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ
1.1. Соціально-правова обумовленість гарантій прав особи у кримінальному судочинстві ………………………………………………………………………... 13
1.2. Поняття гарантій прав особи у кримінальному процесі …………………. 30
1.3. Система і види гарантій прав особи у кримінальному судочинстві ……. 49
Висновки до розділу ……………………………………………………………..58
РОЗДІЛ 2. ЮРИДИЧНА ПРИРОДА І ЗМІСТ ПРАВА НА НЕДОТОРКАННІСТЬ ЖИТЛА ЧИ ІНШОГО ВОЛОДІННЯ ОСОБИ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ
2.1. Поняття права особи на недоторканність житла чи іншого володіння … 60
2.2. Загальні умови правомірного обмеження права особи на недоторканність житла чи іншого володіння ………………………………………………………. 95
Висновки до розділу …………………………………………………...………..118
РОЗДІЛ 3. ГАРАНТІЇ ПРАВОМІРНОГО ОБМЕЖЕННЯ ПРАВА НА НЕДОТОРКАННІСТЬ ЖИТЛА ЧИ ІНШОГО ВОЛОДІННЯ ОСОБИ ПРИ ПРОВЕДЕННІ ОБШУКУ, ВИЇМКИ І ОГЛЯДУ
3.1. Підстави і процесуальний порядок проведення обшуку, виїмки і огляду в житлі чи іншому володінні особи ……………………………………………… 121
3.2. Законність і обґрунтованість рішень слідчого, прокурора і судді про проведення обшуку, виїмки і огляду в житлі чи іншому володінні особи ….. 155
3.3. Прокурорський нагляд, судовий і відомчий контроль за законністю проведення обшуку, виїмки і огляду в житлі чи іншому володінні особи ….. 170
Висновки до розділу ……………………………………………………………178
ВИСНОВКИ …………………………………………………………………... 180
ДОДАТКИ ……………………………………………………………………... 191
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ …………………………………...201

КПК Кримінально - процесуальний кодекс України
ЄС Європейський Союз
ЦК Цивільний кодекс України

ВСТУП

Актуальність теми обумовлена тим фактом, що однією з важливих умов інтеграції України до світової спільноти є приведення національного законодавства відповідно до міжнародних та європейських стандартів у галузі прав і свобод людини та громадянина.
Побудова правової держави передбачає наявність фундаментальної і стабільної системи законодавства, що забезпечує захист прав і законних інтересів особи одночасно з вирішенням завдань боротьби зі злочинністю. При цьому є неприпустимим протиставлення інтересів суспільства й окремої особи. Порушення прав осіб не може бути виправдане мотивами державної необхідності. У цих умовах стає нагальним посилення захисту й охорони конституційних прав осіб, одним з яких є право на недоторканність житла чи іншого володіння. Його реалізація значною мірою залежить від якості правового регулювання.
На жаль, норми, що закріплюють право особи на недоторканність житла чи іншого володіння, у чинному законодавстві залишаються неузгодженими і не приведеними в єдину логічну систему. Так, відсутнє законодавче формулювання базових понять (“житло”, “інше володіння”, “проникнення в житло чи інше володіння особи”), що викликає їх неоднозначне тлумачення.
У кримінально-процесуальному законодавстві чітко не визначено підстави для правомірного обмеження цього права особи та процесуальний порядок отримання судового дозволу на проведення слідчих дій у житлі чи іншому володінні.
Проблема забезпечення права особи на недоторканність житла чи іншого володіння були предметом дослідження науковців різних галузей знань, зокрема: С. А. Альперта, Б. І. Вінника, Е. О. Володіної, Ю. М. Грошевого,
А. Я. Дубинського, В. І. Зайчука, С. Ю. Ільченка, В. Т. Маляренка, М. М. Михеєнка, А. Ю. Олійника, І. Л. Петрухіна, М. Ф. Рудинського, В. М. Савицького, І. В. Сервецького, В. В. Сташиса, М. С. Строговича, В. Т. Томіна, В. М. Тертишника, В. М. Хотинця, С. А. Шейфера та багатьох інших. Водночас донині не вирішено низку проблем, у зв’язку з необхідністю приведення досудового розслідування відповідно до вимог Конституції України та міжнародних стандартів. Існує потреба в дослідженні соціальної обумовленості та загальних умов правомірного обмеження права особи на недоторканність житла чи іншого володіння, що дають змогу відмежувати випадки законного обмеження від порушення цього права; створенні ефективної системи процесуальних гарантій права особи на недоторканність житла чи іншого володіння у кримінальному судочинстві.
Відсутність монографічних досліджень у кримінально-процесуальній науці, а також певні недоліки кримінально-процесуального регулювання порядку провадження слідчих дій у житлі чи іншому володінні особи, що призводить до непоодиноких випадків порушення права особи на недоторканність житла та іншого володіння в діяльності органів дізнання та слідства, визначають актуальність теми дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження ґрунтується на основних положеннях Концепції вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів, затвердженої Указом Президента України від 10 травня 2006 р. № 361/2006, Концепції реформування кримінальної юстиції України, затвердженої Указом Президента України від 8 квітня 2008 р. № 311/2008, та планах наукових досліджень Інституту землевпорядкування та інформаційних технологій при Національному авіаційному університеті. Тему дисертації затверджено вченою радою інституту (протокол № 3 від 6 грудня 2004 р.), а також оприлюднено Національною академією правових наук (Перелік тем дисертаційних досліджень з питань держави і права, 2004).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертації є комплексне розроблення теоретичної моделі системи гарантій права особи на недоторканність житла чи іншого володіння і пропозицій щодо їх унормування у кримінально-процесуальному законодавстві України.
Для досягнення зазначеної мети було поставлено такі завдання:
- розкрити поняття, систему й види гарантій прав особи у кримінальному судочинстві;
- проаналізувати правову природу права особи на недоторканність житла чи іншого володіння;
- визначити загальні умови тимчасового обмеження права особи на недоторканність житла чи іншого володіння у кримінальному процесі;
- дослідити стан нормативно-правового регулювання проведення обшуку, виїмки й огляду в житлі чи іншому володінні особи;
- сформулювати вимоги щодо законності й обґрунтованості рішень слідчого, прокурора і судді про проведення обшуку, виїмки і огляду в житлі чи іншому володінні особи;
- показати значення ролі прокурорського нагляду, судового й відомчого контролю щодо забезпечення законності проведення обшуку, виїмки й огляду в житлі чи іншому володінні особи;
- внести пропозиції щодо запровадження системи гарантій права особи на недоторканність житла чи іншого володіння.
Об’єктом дослідження є кримінально-процесуальні відносини у сфері забезпечення права особи на недоторканність житла чи іншого володіння.
Предметом дослідження є гарантії недоторканності житла чи іншого володіння особи у кримінальному процесі України.
Методи дослідження. Під час дослідження було застосовано загальнонаукові та спеціальні методи. Діалектичний метод як загальний метод наукового пізнання та історичний метод дали змогу розглянути усі питання теми в динаміці, виявити їх взаємозв’язок і взаємообумовленість, дослідити шляхи становлення та розвитку інституту гарантій прав особи загалом і у кримінальному процесі зокрема (підрозділ 1.1). Метод системного аналізу, а також системно-структурний та формально-логічний методи дали можливість з’ясувати місце гарантій прав особи в системі правових (процесуальних) гарантій, визначити їх систему та класифікацію, місце й роль права на недоторканність житла чи іншого володіння в системі загального правового статусу особи, сформулювати систему загальних умов правомірного обмеження цього права у кримінальному процесі (підрозділи 1.2, 1.3, 2.1, 2.2). За допомогою формально-юридичного методу досліджувалися норми-гарантії права особи на недоторканність житла чи іншого володіння Конституції України, чинного Кримінально-процесуального кодексу (КПК) України та його проекту, з’ясовувалися зміст і значення використаних у них термінів, обґрунтовувалися висновки та пропозиції щодо їх зміни й доповнення (підрозділи 2.1, 2.2, 3.1). Метод порівняльного правознавства було покладено в основу аналізу та співставлення національного й іноземного кримінально-процесуального законодавства в контексті розглядуваних питань (підрозділ 2.1). Структурно-функціональний метод сприяв аналізу повноважень слідчого, прокурора, судді при обмеженні права особи на недоторканність житла чи іншого володіння, виявленню недоліків в їх спільній діяльності, формулюванню пропозицій щодо її удосконалення (підрозділи 3.2, 3.3). За допомогою соціологічного методу (інтерв’ювання, анкетування) було з’ясовано позиції і думки юристів-практиків (слідчих, дізнавачів) щодо сучасного стану реалізації гарантій права особи на недоторканність житла чи іншого володіння у кримінальному процесі та вирішення наявних проблем, а статистичний метод надав можливість їх узагальнити поряд з результатами вивчення матеріалів кримінальних справ.
Обґрунтованість і достовірність сформульованих у дисертації наукових положень, висновків і рекомендацій визначається і забезпечується емпіричною базою дослідження, яку становлять дані 118 кримінальних справ, порушених слідчими органів внутрішніх справ України протягом 2005 – 2008 років; статистичні матеріали Верховного Суду України; дані опитування 168 слідчих і дізнавачів органів внутрішніх справ, статистичні дані Департаменту інформаційних технологій МВС України за 2005 – 2008 рр.
Нормативну базу дослідження становлять міжнародно-правові акти з питань прав і свобод людини та громадянина, Конституція України, чинне кримінально-процесуальне, кримінальне, цивільне, житлове законодавство України, законодавство інших країн, а також рішення Європейського Суду з прав людини, постанови Пленуму Верховного Суду України, проекти нового КПК України.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що ця робота є одним із перших в Україні комплексних досліджень системи гарантій права особи на недоторканність житла чи іншого володіння у кримінальному процесі. У дисертації пропонується вирішення проблем і дискусійних питань правового та організаційного характеру, що мають наукове та практичне значення і залишаються неврегульованими та суперечливими, вирішення яких має істотне значення для теорії кримінального процесу та практики діяльності органів досудового розслідування, зокрема:
вперше:
- визначено систему гарантій прав особи відповідно до їх функціонального призначення та запропоновано їх класифікацію (гарантії реалізації, охорони, захисту та відновлення порушених прав особи );
- з’ясовано правову природу права особи на недоторканність житла чи іншого володіння, а також умови його правомірного тимчасового обмеження у кримінальному процесі;
- обґрунтовано необхідність надання слідчому права на оскарження відмови прокурора в погодженні подання про отримання дозволу на проведення обшуку, огляду чи виїмки в житлі чи іншому володінні особи вищому прокуророві. Вищий прокурор або погоджується з відмовою або, визнавши її незаконною та необґрунтованою, сам погоджує подання;
- запропоновано виділити дві форми судового контролю за проведенням обшуку, виїмки і огляду в житлі чи іншому володінні особи: попередній і подальший. Попередній судовий контроль виступає як гарантія охорони права особи на недоторканність житла чи іншого володіння і полягає в розгляді та вирішенні суддею подання органу дізнання, слідчого (прокурора) про отримання дозволу на проведення цих слідчих дій. Водночас у законі має бути встановлений і подальший судовий контроль як гарантія захисту і відновлення права особи на недоторканність житла та іншого володіння в разі проведення слідчих дій в невідкладних випадках без дозволу суду. При встановленні факту неправомірності проведення слідчих дій суддя має визнати їх результати юридично недійсними, а отримані докази недопустимими та прийняти рішення про відшкодування майнової і компенсації моральної шкоди, завданої незаконними діями ;
- запропоновано нову редакцію ст. 30 Конституції України, зміни й доповнення до ст. 141, 32, 183, 189, 227 чинного КПК України, а також сформульовано проект нової правової норми, що встановлює порядок отримання дозволу суду на провадження слідчих дій у житлі чи іншому володінні особи;
удосконалено:
- поняття гарантій прав особи на недоторканність житла чи іншого володіння у кримінальному процесі, запропоновано авторське формулювання понять “житло”, “інше володіння особи”;
- класифікацію гарантій прав особи у кримінальному процесі (за джерелом закріплення, за сферою дії та ін.);
- систему прокурорського нагляду, відомчого та судового контролю за дотриманням законності при проведенні обшуку, виїмки, огляду в житлі чи іншому володінні особи шляхом розширення повноважень відповідних посадових осіб;
дістали подальшого розвитку:
- пропозиція щодо формулювання у КПК України конкретизованої окремої норми у ст. 142 “Недоторканність житла чи іншого володіння особи” та запропоновано її авторську редакцію;
- положення про законність, обґрунтованість і вмотивованість процесуальних рішень слідчого, прокурора, судді щодо вирішення питань про обмеження права особи на недоторканність житла чи іншого володіння;
- висновок про те, що під особами, які проживають у житлі, у контексті ч. 5 ст. 190 КПК України слід розуміти повнолітніх, дієздатних осіб, які постійно чи тимчасово проживають у цьому приміщенні чи володіють ним на праві приватної власності, незалежно від факту їх реєстрації у цьому приміщенні, а також осіб, які за усталеною в сім’ї традицією мають до нього доступ;
- висновок про те, що фактичною підставою для прийняття рішення про проведення обшуку, виїмки, огляду в житлі чи іншому володінні особи можуть стати не тільки докази, що є у справі, а й дані розшукового характеру, і які у своїй сукупності є достатніми для ймовірного висновку про досягнення цілей цих слідчих дій;
- пропозиція щодо встановлення можливості оскарження судового рішення про проведення обшуку, виїмки, огляду в житлі чи іншому володінні особи.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані й аргументовані в дисертації теоретичні положення, висновки та пропозиції можуть бути використані: у науково-дослідній роботі – для подальшого розроблення науково обґрунтованих положень і рекомендацій щодо законодавчого врегулювання, проведення обшуку, виїмки, огляду; у законотворчій діяльності – при внесенні змін і доповнень до Конституції України, чинного КПК України, а також при доопрацюванні проекту нового КПК України, при прийнятті відомчих нормативних актів, постанов Пленуму Верховного Суду України з відповідних процесуальних питань; у навчальному процесі – при написанні окремих розділів (глав) підручників і навчальних посібників з курсу “Кримінальний процес України”, при підготовці лекцій і проведенні занять за відповідними темами.
Сформульовані й аргументовані положення, висновки і пропозиції використано Інститутом законодавства Верховної Ради України в нормотворчій роботі, зокрема, з питань основних напрямів розвитку національного законодавства, а також здійснення науково-правової експертизи окремих законодавчих актів щодо внесення змін до Конституції України, КПК України та інших нормативно-правових актів (акт впровадження від 7 жовтня 2009 р.). Результати дисертаційного дослідження використовуються в навчальному процесі Академії праці і соціальних відносин під час проведення семінарських і практичних занять зі студентами юридичного факультету денної та заочної форм навчання при вивченні дисципліни “Кримінальний процес України” та спецкурсу “Теорія судових доказів” (акт впровадження від 25 березня 2010 р.) та викладачами Київського національного торговельно-економічного університету при підготовці лекційних матеріалів з курсів “Кримінально - процесуальне право”, “Правове забезпечення безпеки підприємницької діяльності”, “Основи правознавства”, під час проведення семінарських, практичних занять, “круглих столів” (акт впровадження від 7 квітня 2010 р.).
Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дисертації доповідалися автором на засіданнях кафедри правознавства Інституту землевпорядкування та інформаційних технологій при Національному авіаційному університеті, використовувалися при проведенні семінарських занять із студентами й були обговорені на міжнародних науково-практичних конференціях “Актуальные проблемы уголовного судопроизводства: вопросы теории, законодательства, практики применения” (к 5-летию Уголовно-процессуального кодекса) (16 – 17 листопада 1996 р., м. Москва), “Эволюция уголовного судопроизводства на постсоветском пространстве” (22 – 23 червня 2006 р., м. Київ), міжнародній науковій конференції, присвяченій 160-й річниці з дня народження професора
І. Я. Фойницького “Стратегии уголовного судопроизводства” (11 – 12 жовтня 2007 р., м. Санкт-Петербург), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Українське правосуддя: здобутки та перспективи” (16 травня 2008 р., м. Чернівці), міжнародній науковій конференції “Правовые средства и механизмы противодействия преступности в современном обществе” (16 жовтня 2009 р., м. Мінськ), науково-практичній конференції “Криміналістика у протидії злочинності”, присвяченій 45-річчю кафедри криміналістики Київського національного університету внутрішніх справ (16 жовтня 2009 р., м. Київ), міжнародній науково-практичній конференції “Международные стандарты прав человека и проблемы их реализации в уголовном и уголовно-процессуальном законодательстве стран СНГ” (28 – 29 травня 2010 р., м. Харків).
Публікації. За матеріалами дисертаційного дослідження опубліковано три статті в наукових фахових виданнях України й чотири тези доповідей та виступів на науково-практичних конференціях.
Структура дисертації визначається її метою, завданнями та предметом дослідження і складається із вступу, трьох розділів, що містять вісім підрозділів, висновків, чотирьох додатків на дванадцяти сторінках, списку використаних джерел (261 найменування). Загальний обсяг дисертації становить 229 сторінок, з яких основного тексту – 192 сторінки.

bibliography

ВИСНОВКИ
У дослідженні наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягає у науково – теоретичному обґрунтуванні гарантій недоторканності житла чи іншого володіння особи в кримінальному процесі України.
Виконане дисертаційне дослідження дозволяє сформулювати наступні висновки та пропозиції:
1. Уявлення про права і свободи людини та громадянина і їх гарантії пройшли довгий історичний шлях, витоками якого стали теоретичні, філософські, релігійні уявлення про людину та її відносини з оточуючим світом, теорії походження держави і права, ідеї справедливості як критерію норм поведінки людей.
2. Гарантії прав особи у кримінальному судочинстві є різновидом правових (юридичних) гарантій, за допомогою яких забезпечується реалізація конституційних і галузевих прав громадян, а також їхній захист від незаконного і необґрунтованого обмеження під час кримінально-процесуальної діяльності. Гарантіями прав особи у кримінальному процесі слід вважати передбачені кримінально-процесуальним законом умови, засоби і способи, які в своїй сукупності забезпечують реалізацію, охорону, захист і відновлення прав особи – учасника кримінально-процесуальних відносин.
3. Гарантіями реалізації прав особи в кримінальному судочинстві є ті з них, які спрямовані на забезпечення сприятливих умов для повного і безперешкодного здійснення варіантів можливої поведінки, що входять до змісту того чи іншого суб’єктивного права особи. Такими умовами є правове визначення змісту, умов і процедури реалізації можливої поведінки суб’єктів кримінального процесу, що утворює зміст конкретного суб’єктивного права особи і є проявом принципу диспозитивності в кримінальному судочинстві [160, с. 427-428]. Цей вид гарантій представлений групами правових норм і інститутів, які: 1) визначають можливі варіанти поведінки суб’єкта і її межі; 2) визначають зміст кореспондуючих їм обов’язків інших суб’єктів; 3) визначають умови, за наявності яких виникає можливість реалізації встановлених варіантів поведінки; 4) визначають процедури (форми) реалізації можливих варіантів поведінки особи.
4. Гарантіями охорони прав особи в кримінальному судочинстві є правові засоби, які покликані усувати можливі порушення і протиправні обмеження цих прав з боку будь-яких суб’єктів процесу (насамперед тих, які ведуть кримінальний процес). До цієї групи гарантій належать правові засоби, що спрямовані на забезпечення встановлення і притягнення до юридичної відповідальності суб’єктів, які порушують або протиправно обмежують можливості певної поведінки, що входить до змісту певних суб’єктивних прав особи.
5. Гарантіями захисту прав особи в кримінальному судочинстві є ті правові засоби, що надають можливості для результативного виявлення і припинення порушень або протиправних обмежень суб’єктивних прав особи, що вже сталися. Дія цього виду гарантій має на меті забезпечення усунення, припинення встановленого факту порушення чи обмеження права особи.
6. Гарантії відновлення прав особи в кримінальному судочинстві утворюють правові засоби, що покликані у можливих випадках забезпечити швидке і повне поновлення порушених або протиправно обмежених прав особи. Враховуючи те, що відновлення як таке може мати місце лише у тих випадках, коли порушене або протиправно обмежене суб’єктивне право об’єктивно може бути відновлене, до цієї групи належать і ті правові засоби, що забезпечують компенсацію порушеного або протиправно обмеженого суб’єктивного права в тих випадках, коли його відновлення неможливе.
7. Житлом у кримінально-процесуальному значенні слід вважати особистий будинок з житловими та іншими приміщеннями, що є складовими частинами єдиної споруди, інші житлові приміщення незалежно від форми власності, що входять до житлового фонду, а також приміщення, що не входять до житлового фонду, але використовуються для тимчасового проживання. При цьому, визначальним для визнання того чи іншого приміщення житлом має бути факт належності цього приміщення до житлового фонду, а в іншому випадку – факт проживання особи в ньому.
8. Поняттям іншого володіння в кримінальному процесі повинні охоплюватися всі інші об’єкти, що знаходяться у володінні особи (як у її власності, так і в титульному чи фактичному володінні), що не є складовими її житла, а також знаходяться на певній відстані від нього і за своїми властивостями дають змогу проникнути до них (земельна ділянка, гараж, споруди господарського, виробничого та іншого призначення, автомобіль, морське, річкове чи повітряне судно, камера сховища вокзалу (аеропорту), індивідуальний банківський сейф тощо). До цієї ж категорії слід віднести й офісні приміщення, які належать фізичним особам, а також офіси юридичних осіб, їх філій та інші приміщення, в яких особа фактично не проживає.
9. Право особи на недоторканність житла чи іншого володіння в кримінальному процесі – це самостійне суб’єктивне право особи, встановлене й гарантоване Конституцією України та кримінально-процесуальним законом, що охороняє її житло та інше володіння від протиправних проникнень з боку державних органів і посадових осіб, які ведуть кримінальний процес, гарантує збереження таємниці приватного життя в житлі чи іншому володінні, забезпечує додержання законності при проведенні слідчих та інших процесуальних дій в ньому, а також можливість відновлення порушених прав особи при незаконному обмеженні недоторканності житла чи іншого володіння.
10. Проникненням у житло чи інше володіння особи слід вважати входження чи вторгнення в житло чи інше володіння особи, здійснене всупереч волі особи, що в ньому проживає чи ним користується на законних підставах, а також порушення таємниці її приватного та сімейного життя, листування та телефонних розмов у житлі чи іншому володінні, здійснене за допомогою різного роду пристроїв поза межами житла чи іншого володіння особи, за відсутності визначених законом підстав чи в порушення встановленого законом порядку.
11. Соціальною обумовленістю обмеження права особи на недоторканність житла чи іншого володіння в кримінальному процесі виступають особливі причини, що об’єктивно обумовлюють його необхідність для вирішення завдань кримінального судочинства. Такими причинами є: необхідність боротьби зі злочинністю на благо суспільства; важливість забезпечення невідворотності відповідальності за вчинення злочину; неможливість такої боротьби без заходів примусу; обґрунтована в кожному конкретному випадку пріоритетність цілей, що досягаються обмеженням прав відповідних осіб, перед збереженням їхніх прав і прав інших осіб.
12. Обмеження права особи на недоторканність житла чи іншого володіння – це соціально обумовлена кримінально-процесуальна діяльність осіб, наділених спеціальною компетенцією, що відбувається на підставах і в порядку, встановлених законом і полягає в обмеженні самостійного суб’єктивного права особи, що охороняє її житло та інше володіння від протиправних проникнень з боку державних органів і посадових осіб, які ведуть кримінальний процес, гарантує збереження таємниці приватного життя в житлі чи іншому володінні, забезпечує додержання законності при проведенні слідчих та інших процесуальних дій в ньому, а також можливість відновлення порушених прав особи при незаконному обмеженні недоторканності житла чи іншого володіння.
13. Правомірність обмеження прав особи, зокрема, права на недоторканність житла чи іншого володіння, і поряд з цим, необхідність такого обмеження з метою вирішення завдань кримінального судочинства, обумовлюють необхідність дотримання наступних процесуальних умов: 1) наявність законно та обґрунтовано порушеної кримінальної справи (крім випадків проведення огляду місця події до порушення кримінальної справи); 2) наявність підстав, передбачених законом; 3) наявність рішення відповідних посадових осіб у визначених законом випадках відповідно до їх компетенції; 4) закріплена в законі можливість оскарження таких рішень; 5) відповідність обсягу обмеження прав особи дійсній необхідності, що випливає з матеріалів справи; 6) повага до честі та гідності особи, охорона таємниці її особистого життя при обмеженні її права на недоторканність житла чи іншого володіння; 7) наявність правового механізму відновлення незаконно порушеного права на недоторканність житла чи іншого володіння.
14. Провадження обшуку та виїмки в житлі чи іншому володінні особи має ґрунтуватись на наступних положеннях: 1) їх провадження має бути обумовленим наявністю порушеної кримінальної справи; 2) мати достатні підстави; 3) здійснюватись з певною метою, тобто не бути безцільними; 4) відбуватись тільки за рішенням суду.
15. Під особами, що проживають у житлі, в контексті ч. 5 ст. 190 КПК України слід розуміти повнолітніх, дієздатних осіб, які постійно чи тимчасово проживають в цьому приміщенні чи володіють ним на праві приватної власності, незалежно від факту їх реєстрації в цьому приміщенні, а також осіб, які за усталеною в сім’ї традицією мають до нього доступ.
16. Повноваження слідчого, прокурора, судді в сфері обмеження права особи на недоторканність житла чи іншого володіння реалізуються ними (кожним в межах своєї компетенції) при підготовці та прийнятті відповідних рішень щодо складання подання про проведення обшуку, виїмки і огляду в житлі чи іншому володінні особи, надання на нього згоди, його розгляду і вирішення. Усі ці рішення мають бути законними і обґрунтованими, а постанова судді про проведення відповідної слідчої дії чи про відмову в її проведенні – мотивованою.
Законність рішення слідчого, прокурора, судді – одна з важливих правових властивостей процесуального рішення, яка означає його повну і точну відповідність (за змістом і за формою) вимогам кримінально-процесуального закону та правильне застосування норм матеріального права при його винесенні. Обґрунтованість процесуального рішення означає відповідність висновків, сформульованих у рішенні і викладених у логічній послідовності, фактам об’єктивної дійсності, що встановлені необхідною і достатньою сукупністю доказів, отриманих з передбачених законом джерел та іншої інформації, що є в справі. Мотивація процесуального рішення – це не лише сукупність мотивів, аргументів, що наводяться для обґрунтування прийнятого рішення, а й певний спосіб наведення цих мотивів у суворій послідовній системі, що виключає будь-які суперечності між ними.
17. Важливими та високоефективними гарантіями права особи на недоторканність житла та іншого володіння у кримінальному судочинстві є прокурорський нагляд, відомчий і судовий контроль.
Відомчий контроль, який здійснюється керівником (начальником) слідчого підрозділу, за законністю проведення обшуку, виїмки і огляду в житлі чи іншому володінні особи здійснюється виключно процесуальними способами, серед яких: перевірка кримінальних справ, особиста участь у провадженні досудового слідства, дача вказівок слідчому щодо необхідності проведення цих слідчих дій.
Прокурорський нагляд по здійсненню нагляду за законністю проникнення в житло чи інше володіння особи здійснюється у декількох формах: 1) при отриманні дозволу суду на проведення слідчої дії; 2) при перевірці законності і обґрунтованості проведення слідчих дій у невідкладних випадках без судового рішення; 3) у стадії порушення кримінальної справи при перевірці законності прийняття, реєстрації, перевірки і вирішення заяв і повідомлень про злочини при перевірці законності проведення огляду місця події, якщо ним є житло чи інше володіння особи; 4) при вирішенні відповідних скарг на дії і рішення органів досудового розслідування; 5) при отриманні повідомлення щодо наявності в протоколі обшуку, виїмки зауважень на неправильні дії (в порядку ч. 3 ст. 189 КПК України).
Судовий контроль за проведенням обшуку, виїмки і огляду в житлі чи іншому володінні особи повинен мати попередній і безпосередній характер. Попередній судовий контроль полягає в розгляді і вирішенні суддею подання слідчого (прокурора) про отримання дозволу на проведення цих слідчих дій. Під час подальшого безпосереднього контролю суд має перевіряти законність і обґрунтованість проведеної слідчої дії за повідомленням, що надійшло від слідчого про проведення слідчої дії в житлі чи іншому володінні особи у невідкладних випадках без судового рішення. Безпосередній судовий контроль здійснюється і під час розгляду скарги на відповідні дії слідчого, прокурора. Упевнившись у незаконності і необґрунтованості проведеної слідчої дії, суддя повинен визнавати її результати, тобто отримані докази, недопустимими.

Пропозиції щодо вдосконалення КПК України та інших нормативних актів:
1. Необхідно запропонувати нову редакцію ст. 30 Конституції України:
“Стаття 30. Кожному гарантується недоторканність житла та іншого володіння.
Не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду, обшуку чи виїмки інакше як у порядку, встановленому законом.
Огляд житла чи іншого володіння може бути проведений за згодою особи, яка в ньому проживає чи ним користується на законних підставах, а за відсутності такої згоди – за вмотивованим рішенням суду.
Обшук і виїмка в житлі чи іншому володінні особи провадяться на підставі вмотивованого рішення суду.
У невідкладних випадках огляд житла чи іншого володіння особи, а також обшук та виїмка в них можуть бути проведені без судового рішення, в порядку, встановленому законом”.
2. Доцільно в чинному КПК України сформулювати окрему “титульну” статтю, присвячену праву особи на недоторканність житла чи іншого володіння й викласти її в такій редакції:
“Стаття 142. Недоторканність житла чи іншого володіння
Житло чи інше володіння особи є недоторканним.
Ніхто не має права проникати в житло чи інше володіння всупереч волі особи, що в ньому проживає чи ним користується на законних підставах.
Проведення огляду, обшуку, виїмки та інших слідчих і процесуальних дій в житлі чи іншому володінні особи допускається не інакше як у порядку, встановленому цим Кодексом.
Огляд житла чи іншого володіння може бути проведений за згодою особи, яка в ньому проживає чи ним користується на законних підставах, а за відсутності такої згоди – за вмотивованим рішенням суду.
Обшук і виїмка в житлі чи іншому володінні особи провадяться на підставі вмотивованого рішення суду.
У невідкладних випадках огляд житла чи іншого володіння особи, а також обшук та виїмка в них можуть бути проведені без судового рішення, в порядку, встановленому цим Кодексом”.
3. Необхідно доповнити ст. 32 чинного КПК України роз’ясненням термінів “житло” та “інше володіння особи” у такому виді:
— “житло” – особистий будинок з житловими та іншими приміщеннями, що є складовими частинами єдиної споруди, інші житлові приміщення незалежно від форми власності, що входять до житлового фонду, а також приміщення, що не входять до житлового фонду, але використовуються для тимчасового проживання;
— “інше володіння особи” – об’єкти, що знаходяться у володінні особи (як у її власності, так і в титульному чи фактичному володінні), що не є складовими її житла, а також знаходяться на певній відстані від нього і за своїми властивостями дають змогу проникнути до них (земельна ділянка, гараж, споруди господарського, виробничого та іншого призначення, автомобіль, морське, річкове чи повітряне судно, камера сховища вокзалу (аеропорту), індивідуальний банківський сейф тощо), а також офісні приміщення фізичних і юридичних осіб, їх філій та інші приміщення, в яких особа фактично не проживає.
4. У КПК України слід сформулювати окрему норму загального характеру про охорону особистого життя громадян, повагу до честі та гідності, неприпустимість вчинення дій, небезпечних для життя та здоров’я громадян.
Така норма може мати наступну редакцію: “У кримінальному процесі проведення процесуальних дій і виконання процесуальних рішень допускається за умови, що вони не принижують честь і гідність особи, не є небезпечними для її життя та здоров’я. Забороняється застосування насильства, тортур, інше жорстоке і таке, що принижує людську гідність поводження. Особа, яка провадить дізнання, слідчий, прокурор і суд зобов’язані вживати заходів для того, аби не були розголошені виявлені під час провадження слідчих і судових дій обставини особистого життя громадян”.
5. З метою вдосконалення кримінально-процесуального закону та практики його застосування щодо порядку отримання дозволу суду на проведення слідчих дій в житлі чи іншому володінні особи, пропонуємо чинний КПК України (та передбачити в проекті нового КПК України) доповнити новою статтею такого змісту:
“Стаття ... Порядок отримання дозволу суду на провадження слідчих дій у житлі чи іншому володінні особи
При необхідності провести обшук, виїмку або огляд в житлі чи іншому володінні особи слідчий (орган дізнання) складає мотивоване подання. Крім загальних реквізитів процесуальних документів, у ньому мають бути зазначені: посада, спеціальне звання (класний чин), прізвище та ініціали особи, яка вносить подання, дані про порушення кримінальної справи, дані про особу підозрюваного (обвинуваченого), адреса житла чи іншого володіння особи, де планується провести слідчу дію, а також відомості про осіб, які в ньому проживають, дані про наявність підстав для провадження відповідної слідчої дії.
Подання слідчого (органу дізнання) має бути погоджене з прокурором, що здійснює нагляд за законністю провадження досудового розслідування в цій справі чи відповідним прокурором за місцем проведення слідчої дії. Таке ж подання вправі внести сам прокурор.
Подання разом з матеріалами кримінальної справи, що обґрунтовують необхідність провадження слідчої дії, передається судді за місцем провадження досудового слідства чи проведення слідчої дії, який протягом 24 годин з моменту надходження подання розглядає його.
Судове засідання відбувається в закритому режимі, з участю прокурора і у разі необхідності – слідчого (особи, яка провадить дізнання), що вніс подання.
Розглянувши подання і матеріали справи, суддя, за наявності до того підстав, виносить мотивовану постанову про провадження слідчої дії чи про відмову в її проведенні.
У невідкладних випадках огляд житла чи іншого володіння особи, а також обшук та виїмка в них можуть бути проведені без судового рішення, в порядку, встановленому цим Кодексом. У таких випадках слідчий протягом 24 годин з моменту початку провадження слідчої дії, повідомляє про це суддю і прокурора та направляє копії протоколу слідчої дії. Суддя протягом не більше 24 годин з моменту надходження копії протоколу слідчої дії з участю прокурора перевіряє законність проведеної слідчої дії та виносить відповідну постанову. При цьому, якщо суддя визнає слідчу дію незаконною, всі докази, отримані при її проведенні, визнаються недопустимими.
Особа, в житлі чи іншому володінні якої був проведений обшук, огляд чи виїмка без судового рішення, протягом трьох діб з дня проведення слідчої дії або з дня повідомлення її про це, має право подати скаргу до апеляційного суду.
Постанова судді може бути оскаржена особою, інтересів якої вона стосується, протягом трьох діб з дня її винесення до апеляційного суду. На постанову судді про відмову в проведенні слідчої дії протягом трьох діб з дня її винесення прокурором може бути подана апеляція до апеляційного суду”.
6. Пункт 71 ч. 1 ст. 227 КПК України слід викласти в такій редакції: “дає згоду або подає до суду подання про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, про продовження строку тримання під вартою, про провадження слідчих дій у житлі чи іншому володінні особи та інших процесуальних дій, проведення яких допускається на підставі судового рішення, в порядку, встановленому цим Кодексом”.
7. Частину 2 ст. 183 КПК України слід викласти в такій редакції: “Проводячи обшук, слідчий має право розкривати замкнені приміщення і сховища, якщо володілець відмовляється їх відкрити. При цьому слідчий повинен вжити заходів для мінімального пошкодження дверей, замків та інших предметів”.
8. Частина 3 ст. 189 КПК України має бути викладена в такій редакції: “При наявності в протоколі зауважень на неправильні дії, допущені під час обшуку чи виїмки, слідчий одразу після завершення слідчої дії повідомляє про це прокурора, який здійснює нагляд за слідством, шляхом направлення копії протоколу. Прокурор, отримавши копію протоколу протягом доби зобов’язаний вирішити питання щодо законності дій слідчого”.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аврамова О. Роль житла в реалізації особистих немайнових прав громадянина / О. Аврамова // Підприємництво, господарство і право. – 2005. – № 4. – С. 20-21.
2. Азаров Ю.І. Кримінально-процесуальне право України: [навч. посібник] / Ю.І. Азаров, С.О. Заїка, В.Г. Фатхутдінов. – К.: Вид-во “КУТЕП”, 2008. – 430 с.
3. Александров С.А. Содержание, система и развитие уголовно-процессуальных гарантий / С.А. Александров // Вопросы криминологии, уголовного права и уголовного процесса. – Горький, 1974. – С. 95-98.
4. Александров С.А. Правовые гарантии возмещения ущерба в уголовном процессе (досудебные стадии): [учебное пособие] / С.А. Александров. – Горький: ГВШ МВД СССР, 1976. – 148 с.
5. Алексеев С.С. Право и перестройка: вопросы, раздумья, прогнозы / С.С. Алексеев. – М.: Юрид. лит, 1983. – 234 с.
6. Алонцева Е.Ю. Полномочия следователя по производству следственных действий, выполняемых с разрешения суда: [научно-практическое пособие] / Е.Ю. Алонцева. – М.: Юрлитинформ, 2008. – 160 с.
7. Асташенков В.Г. О правосознании следователя / В.Г. Асташенков // Уголовно-процессуальная деятельность и правоотношения в стадии предварительного расследования. – Волгоград, 1981. – С. 37-43.
8. Баев О.Я. Тактика уголовного преследования и профессиональной защиты от него. Следственная тактика: [научно-практическое пособие] / О.Я. Баев. – М.: Изд-во «Экзамен», 2003. – 432 с.
9. Бажанов М.И. Законность и обоснованность основных судебных актов в советском уголовном процессе: автореф. дисс. на соискание уч. степени докт. юрид. наук: спец. 12.00.09 “Уголовный процесс и криминалистика; судебная экспертиза” / М.И. Бажанов. – Х., 1966. – 48 с.
10. Бандурка С.А. Расследование преступлений (уголовно-процессуальные проблемы): [монография] / С.А., Бандурка, С.В. Слинько. – Х.: Арсис, 2000. – 308 с.
11. Бараннік Р.В., Шибіко В.П. Право особи на свободу від самовикриття, викриття членів її сім’ї чи близьких родичів у кримінальному процесі України: [монографія] / Р.В. Бараннік, В.П. Шибіка. – К.: КНТ, 2008. – 212 с.
12. Батищев В.И. Ведомственный процессуальный контроль и укрепление законности на предварительном следствии / В.И. Батищев // Развитие теории и практики уголовного судопроизводства в свете нового законодательства о Верховном Суде СССР, Прокуратуре СССР и Адвокатуре в СССР. — Воронеж, 1981. — С. 151-153.
13. Баулін О.В. Правові гарантії як категорії кримінально-процесуальної науки / О.В. Баулін // Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених. – Сімферополь, 2004. – Вип. 6. – С. 28-33.
14. Баулін О.В. Процесуальна самостійність і незалежність слідчого та їх правові гарантії: [монографія] / О.В. Баулін, Н.С. Карпов; за заг. ред. З.Д. Смітієнко. – К., 2001. – 232 с.
15. Бачинин В.А. Философия права и преступления / В.А. Бачинин. – Харьков: Фолио, 1999. – 606 с.
16. Белозеров Ю.Н. Обеспечение прав и законных интересов личности в стадии возбуждения уголовного дела / Ю.Н. Белозеров, П.Г. Марфицын. – М., 1994. – 275 с.
17. Белозеров Ю.Н. Производство следственных действий: [учебное пособие] / Ю.Н. Белозеров, В.В. Рябоконь. – М.: МССШМ МВД СССР, 1990. – 273 с.
18. Белозеров Ю.Н. Законность и обоснованность возбуждения уголовных дел органами внутренних дел: [учебное пособие] / Ю.Н. Белозеров, В.В. Рябоконь – М.: МССШМ МВД СССР, 1988. – 191 с.
19. Белоусов В.И. К вопросу о разграничении содержания следственных действий – осмотра места происшествия в жилище и осмотр жилища / В.И. Белоусов // Уголовное право. – 2005. - №. 3. – С. 70-72.
20. Беляева Н.Г. Борьба с преступностью и соблюдение права на неприкосновенность жилища [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://law.edu.ru/doc/document.asp?docID=1226240
21. Бігун С. Тези до теми: житлове право [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.yur-gazeta.com/article/699/
22. Быховский И.Е. Выемка / И.Е. Быховский // Социалистическая законность. – 1982. – № 1. – С. 54-56.
23. Бойков А.Д. Реформа уголовного судопроизводства и процессуальных гарантий правосудия / А.Д. Бойков. – М., 2003. – 232 с.
24. Борець Т.О. Провадження слідчих дій в житлі чи іншому володінні особи: автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.09. / Борець Тетяна Олександрівна; Київ. нац. ун-т внутр. справ. — К., 2009. — 16 с.
25. Бюллетень Верховного Суда СССР. – 1984. – № 3.
26. Бюллетень Верховного Суда РСФСР. – 1986. – № 2.
27. В поисках выхода из законодательных лабиринтов. Пленум разъяснил противоречивые положения нормативных актов и избрал председателей палат [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// ru.zib.com.ua/article/1176294709539/
28. Васильева Е.Г. Проблемы ограничения неприкосновенности личности в уголовном процессе: дисс. на соискание уч. степени канд. юрид. наук: спец. 12.00.09 “Уголовный процесс, криминалистика и судебная экспертиза; оперативно-розыскная деятельность” / Елена Геннадиевна Васильева. – Уфа, 2002. – 193 с.
29. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.: Ірпінь: ВТФ „Перун”, 2002. – 1440 с.
30. Винник Б. Поняття “житло” в законодавстві України та його правове значення / Б. Винник // Юридичний журнал. – 2005. – № 3. – С. 26-30.
31. Витрук Н.В. Основы теории правового положения личности в социалистическом обществе / Н.В. Витрук. – М.: Наука, 1979. – 389 с.
32. Віткаускас Д. Право на повагу до приватного життя відповідно до статті 8 Європейської Конвенції захисту прав людини та основних свобод [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.khpg.org.ua/index.php?
33. Власенко Н. Осмотр жилища / Н. Власенко, А. Иванов // Законность. – 2004. – № 11. – С. 25-27.
34. Волколуп О.В. Гарантии прав участников уголовного судопроизводства Российской Федерации: [учебное пособие] / О.В. Волколуп, Ю.Б. Чупилкин, 2-е изд., испр. и доп. – Краснодар: КГУ, 2005. – 160 с.
35. Волинка К.Г. Правовий статус особи та гарантії реалізації прав і свобод за Конституцією України / К.Г. Волинка. – К.: РННУ «Дініт», 1998. – 35 с.
36. Володина Л.М. Гарантии прав личности при прекращении уголовных дел по нереабилитирующим основаниям / Л.М. Володіна // Актуальные вопросы борьбы с преступностью. – Томск, 1984. – С. 115-117.
37. Володина Л.М. Проблемы гарантий в уголовном процессе / Л.М. Володина // Вестник Оренбургского гос. ун-та. – 2006. – № 3. – С. 42-47.
38. Володина Э.А. Конституционное право советских граждан на неприкосновенность жилища: автореф. дисс. на соискание уч. степени канд. юрид. наук: спец. 12.00.09 “Уголовный процесс и криминалистика; судебная экспертиза” / Э.А. Володина. – М., 1981. – 17 с.
39. Воронин Э.И. Процессуальное положение начальника следственного отдела органа внутренних дел: [учебное пособие] / Э.И. Воронин. — Хабаровск: ХВШ МВД СССР, 1984. — 56 с.
40. Воронова О.В. Підстави набуття права власності на житло: автореф. дис. на здобуття наук. ступ. канд. юрид. наук: спец. 12.00.03 “Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право” / Ольга Василівна Воронова. – К., 2005. – 18 с.
41. Гарантии прав личности в социалистическом уголовном праве и процессе: Межвузовский тематический сборник / Министерство высшего и среднего специального образования РСФСР. Ярославский государственный университет; Ред. кол. Я. О. Мотовиловкер (отв. ред.) и др. – Ярославль: ЯГУ, 1981. – 146 с.
42. Гарчева Л.П. Конституционное право Украины: [учебное пособие] / Л.П. Гарчева, А.Н. Ярмыш. – Симферополь: ДОЛЯ, 2000. – 336 с.
43. Герасимчук О.П. Гарантії прав особи, потерпілої від злочину, на стадії порушення кримінальної справи / О.П. Герасимчук // Держава і право. – К., 2007. – Вип.. 36: Юридичні і політичні науки. – С. 448-453.
44. Гом’єн Д. Короткий путівник Європейською конвенцією з прав людини / Д. Гом’єн; пер. з англ. Т. Іваненко, О. Павліченка. – Львів, 2000. – 182 с.
45. Гончаренко В. Деякі зауваження у зв’язку з прийняттям нового Кримінально-процесуального кодексу України // Вісник Академії правових наук України. –Право. – Вип. 2 (33) – 3 (34). – С. 698-710.
46. Горшенев А.П. Теоретические вопросы личных конституционных прав советских граждан: автореф. дисс. на соискание уч. степени канд. юрид. наук: спец. 12.00.02 / А.П. Горшенев. – Саратов, 1972. – 16 с.
47. Гриненко А.В. Принцип презумпции невиновности и его реализация в досудебном уголовном процессе / А.В. Гриненко, Г.К. Кожевников, С.Ф. Шумилин. – Х.: Консум, 1997. – 96 с.
48. Гришин С.П. Охрана чести и достоинства личности в советском уголовно-процессуальном праве: автореф. дисс. на соискание уч. степени канд. юрид. наук: спец. 12.00.09 “Уголовный процесс и криминалистика; судебная экспертиза” / С.П. Гришин. – М., 1983. – 23 с.
49. Грошевой Ю.М. Теоретические проблемы формирования убеждения судьи в советском уголовном судопроизводстве: дисс. на соискание уч. степени докт. юрид. наук: спец. 12.00.09 “Уголовный процесс и криминалистика; судебная экспертиза” / Юрий Михайлович Грошевой. – Х., 1975. – 485 с.
50. Грошевий Ю.М. Роль суду і прокуратури в забезпеченні конституційних прав і свобод громадян, законності та правопорядку / Ю.М. Грошевий // Конституційно-правові засади становлення української державності; за заг. ред. В.Я. Тація, Ю.М. Тодики. — Харків, 2003. — С. 233-238.
51. Грошевий Ю.М., Вапнярчук В.В., Капліна О.В., Шило О.Г. Досудове розслідування кримінальних справ / За заг. ред. Ю.М. Грошевого [навчальний посібник]. – Харків: Видавництво «ФІНН», 2009. – 328 с.
52. Гузела М. Контроль за законністю дій і рішень органів досудового розслідування як самостійна функція суду / М. Гузела // Вісник Львів. ун-ту. Серія юридична. — 2004. — Вип. 39. — С. 443-449.
53. Гулиев В.Е. Социалистическая демократия и личные права / В.Е. Гулиев, Ф.М. Рудинский. – М.: Юрид. лит., 1984. – 190 с.
54. Гурджі Ю.О. Філософсько-правове знання в дослідженні кримінально-процесуальних гарантій прав особи / Ю.О. Гурджі // Актуальні проблеми політики: Збірник наукових праць. – Одеса: Юридична література, 2003. – Вип. 16. – С. 364-369.
55. Гурджі Ю.О. Гарантії прав особи: функціональна характеристика / Ю.О. Гурджі // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Вип. 36. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2007. – С. 440-447.
56. Гуренко М.М. Теоретико-правові проблеми гарантій прав і свобод людини і громадянина: [монографія] / М.М. Гуренко. – К.: «Логос», 2001. – 218 с.
57. Давыдов П. М. Дифференциация и гарантии в уголовном судопроизводстве / П.М. Давыдов // Гарантии прав лиц, участвующих в уголовной судопроизводстве. – Свердловск, 1975. – С. 5-11.
58. Давыдов П.М. Обвинение в советском уголовном процессе / П.М. Давыдов. – Свердловск: Урал. кн. изд-во, 1974. – 135 с.
59. Данченко Т. Процесуальні гарантії застосування запобіжних заходів у кримінальному процесі України / Т. Данченко // Актуальні проблеми управління та службово-оперативної діяльності органів внутрішніх справ у сучасний період розвитку державності України. – К., 2008. – С. 210-212.
60. Дежнев А.С. Социально-правовые препятствия производству следственных действий, связанных с проникновением в жилище / А.С. Дежнев // Вестник Омского государственного университета. – 2006. – № 3. – С. 59-62.
61. Демидов И.Ф. Проблема прав человека в российском уголовном процессе (концептуальные положения) / И.Ф. Демидов. – М., 1995. – 175 с.
62. Джига М.В. Провадження дізнання в Україні: [навчально-практичний посібник] / М.В. Джига, О.В. Баулін, С.І. Лук’янець, С.М. Стахівський. – К., 1999. – 155 с.
63. Добровольская Т.Н. Гарантии прав граждан в уголовном судопроизводстве / Т.Н. Добровольская // Советское государство и право. – 1980. – № 2 . – С. 133-136.
64. Дуйшенбиев Т.А. Интересы в уголовном судопроизводстве (по материалам Кыргызской Республики и Российской Федерации: автореф. дисс. на соискание уч. степени канд. юрид. наук: спец. 12.00.09 “Уголовный процесс; криминалистика; теория оперативно-розыскной деятельности” / Таалайбек Алакгинович Дуйшенбиев. – М., 1999. – 19 с.
65. Душейко Г.О. Реалізація оперативно-розшукової інформації на стадії порушення кримінальної справи: [навчальний посібник] / Г.О. Душейко. – К.: КНТ, 2007. – 128 с.
66. Егоров С.Е. Права человека в уголовном процессе: международные стандарты и российские законодательство / С.Е. Егоров. – М.: Норма, 2006. – 227 с.
67. Елисеев С.А. Кража социалистического и личного имущества граждан, соединенная с проникновением в помещение, хранилище, жилище / С.А. Елисеев // Актуальные вопросы борьбы с преступностью. – Томск: Изд-во Том. ун-та, 1984. – С. 100-106.
68. Жигалов А. Слідчі дії, що можуть проводитися до порушення кримінальної справи [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.yurincom.com/ua/legal_bulletin_of_Ukraine/publications/?aid=756&rid=51
69. Жеребятьев И.В. Актуальные вопросы участия суда в досудебном производстве по уголовному делу / И.В. Жеребятьев // Вестник Оренбургского гос. ун-та. – 2005. – № 3. – С. 51-55.
70. Закон України “Про міжнародні договори України” від 29 червня 2004 року // Відомості Верховної Ради України. – 2004. - № 50. – Ст. 540.
71. Закон України “Про правовий режим надзвичайного стану” від 16 березня 2000 року // Відомості Верховної Ради України. – 2000. - № 23. – Ст. 176 (із змінами, внесеними згідно з Законами від 03.04.2003, ВВР, 2003, № 27, ст. 209; від 15.05.2003, ВВР, 2003, № 29, ст. 233).
72. Закон України “Про правовий режим воєнного стану” від 6 квітня 2000 року // Відомості Верховної Ради України. – 2000. - № 28. – Ст. 224 (із змінами, внесеними згідно з Законами від 03.04.2003, ВВР, 2003, № 27, ст. 209).
73. Закон України “Про міліцію” від 20 грудня 1990 року // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - № 4. – Ст. 20 (із змінами).
74. Закон України “Про Службу безпеки України” від 25 березня 1992 року // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 27. – Ст. 382 (із змінами).
75. Закон України “Про пожежну безпеку” від 17 грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. - № 5. – Ст. 21 (зі змінами).
76. Закон України “Про оперативно-розшукову діяльність” від 18 лютого 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 2. – Ст. 303 (зі змінами).
77. Закон України “Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб” від 4 березня 1998 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1998. - № 35. – Ст. 236 (зі змінами).
78. Закон України “Про виконавче провадження” від 21 квітня 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. - № 24. – Ст. 207 (зі змінами).
79. Закон України “Про міліцію” від 20 грудня 1990 року // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - № 4. – Ст. 20 (із змінами).
80. Закон України “Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі” від 1 грудня 1994 року // Відомості Верховної Ради України. – 1994. - № 52. – Ст. 455 (із змінами).
81. Закон України “Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей” від 24 січня 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. - № 6. – Ст. 35 (зі змінами).
82. Зарипов З.С. Квалификация краж, грабежей, разбоев, совершенных путем проникновения в помещение или иное хранилище: [Лекция] / З.С. Зарипов, Р.К. Кабулов. – Ташкент: ТВШ МВД СССР, 1991. – 24 с.
83. Захаров Д.О. Гарантії прав осудності рішень апеляційного суду / Д.О. Захаров // Проблеми законності. – Х., 2004. – Вип. 68. – С. 200-208.
84. Зеленецкий В.С. Проблемы формирования совокупности доказательств в уголовном процессе: [монография] / В.С. Зеленецкий. – Х.: ВРЦ ГОИ , 2004. – 108 с.
85. Зеленецкий В.С. Теория и практика обоснования решений в уголовном процессе Украины / В.С. Зеленецкий, Н.В. Глинская. – Х.: Страйд, 2006. – 336 с.
86. Иванов А.Н. Производство обыска: уголовно-процессуальные и криминалистические аспекты: [учебное пособие] / А.Н. Иванов. – Саратов: СГАП, 1999. – 83 с.
87. Ільченко С. Права та свободи особи у кримінальному судочинстві: міжнародні критерії законних обмежень / С. Ільченко // Підприємництво, господарство і право. – 2005. – № 5. – С. 16-19.
88. Історія філософії на Україні / Ін-т філософії АН УРСР. – Т. 1. – К.: Наукова думка, 1998. – 399 с.
89. Каз Ц.М. Уголовно-процессуальные гарантии охраны личной жизни граждан / Ц.М. Каз // Вопросы уголовного процесса. – Вып. 2. – Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1979. – С. 122-125.
90. Кальницкий В.В. Следственные действия: [учебное пособие] / В.В. Кальницкий; 2-е изд., перераб. и доп. – Омск: Омская академия МВД России, 2003. – 212 с.
91. Каминская В.И. В чем значение уголовно-процессуальных гарантий в советском уголовном процессе / В.И. Каминская // Советское государство и право. – 1950. – № 5. – С. 46-48.
92. Канафин Д.К. Гарантии прав личности в уголовном судопроизводстве: [монография] / Д.К. Канафин. – Алматы, 2005. – 168 с.
93. Капинус Н.И. Процессуальные гарантии прав личности при применении мер пресечения в уголовном процессе: дисс. на сои