ГАРАНТІЇ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВА ЛЮДИНИ НА ПОВАГУ ДО ЧЕСТІ І ГІДНОСТІ У КРИМІНАЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ УКРАЇНИ

brief description

АКАДЕМІЯ АДВОКАТУРИ УКРАЇНИ

На правах рукопису

БАРТАЩУК ЛЮБОВ ПЕТРІВНА

УДК 343.131

ГАРАНТІЇ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВА ЛЮДИНИ
НА ПОВАГУ ДО ЧЕСТІ І ГІДНОСТІ
У КРИМІНАЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ УКРАЇНИ

Спеціальність 12.00.09 – кримінальний процес та криміналістика;
судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Кучинська Оксана Петрівна,
кандидат юридичних наук, доцент

Київ – 2011
ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ..................................................................................3

ВСТУП.......................................................................................................................................4

Розділ 1 ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВА ЛЮДИНИ НА ПОВАГУ ДО ЧЕСТІ І
ГІДНОСТІ У КРИМІНАЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ...............................14
1.1. Історико-правовий аналіз проблеми забезпечення права людини
на повагу до честі і гідності у кримінальному судочинстві.....................................14
1.2. Поняття честі і гідності як об’єктів правового захисту
у кримінальному процесі............................................................................................30
1.3. Повага до честі і гідності людини у системі принципів
кримінального судочинства України.........................................................................48
1.4. Джерела правового регулювання механізму забезпечення права
людини на повагу до честі і гідності у кримінальному судочинстві України........62

Розділ 2 ГАРАНТІЇ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВА ЛЮДИНИ
НА ПОВАГУ ДО ЧЕСТІ І ГІДНОСТІ У ДОСУДОВИХ
СТАДІЯХ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ УКРАЇНИ...........................82
2.1. Процесуальні гарантії забезпечення права людини на повагу до
честі і гідності на стадії порушення кримінальної справи.......................................82
2.2. Процесуальні гарантії забезпечення права людини на повагу до
честі і гідності під час провадження слідчих дій......................................................95
2.3. Процесуальні гарантії забезпечення права людини на повагу до
честі і гідності під час застосування заходів процесуального примусу................120

Розділ 3 ГАРАНТІЇ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВА ЛЮДИНИ НА ПОВАГУ
ДО ЧЕСТІ І ГІДНОСТІ У СУДОВИХ СТАДІЯХ
КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ УКРАЇНИ..............................................161
3.1. Інститут закритого судового розгляду як процесуальний засіб
забезпечення права людини на повагу до честі і гідності.......................................161
3.2. Процесуальні гарантії забезпечення права людини на повагу до
честі і гідності під час судового розгляду кримінальних справ………….............173
3.3. Роль суду (судді) у забезпеченні права людини на повагу до честі і гідності
під час розгляду кримінальної справи.....................................................................187

ВИСНОВКИ..........................................................................................................................206

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.........................................................................214

ДОДАТКИ...........................................................................................................................234

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

КПК – Кримінально-процесуальний кодекс
ЦПК – Цивільно-процесуальний кодекс
КК – Кримінальний кодекс
ОВС – Органи внутрішніх справ
МВС – Міністерство внутрішніх справ
СБУ – Служба безпеки України
ІТТ – Ізолятор тимчасового тримання
КЗД – Кімната для затриманих та доставлених

ВСТУП

Актуальність теми. Відповідно до ст.3 Конституції України, вперше в історії розвитку нашої держави честь, гідність людини, як і її життя, здоров’я, недоторканність і безпеку, визнано найвищими соціальними цінностями. Разом із цим, проголосивши ратифіковані міжнародні договори складовою частиною своєї правової системи, Україна визнала й загальні принципи міжнародного права, які також містять вимогу поваги до честі і гідності особи, у тому числі й у сфері кримінального процесу. У зв’язку із вищезазначеним, принцип поваги до честі і гідності людини перетворився на своєрідний еталон, який визначає правову сутність системи кримінального судочинства та віднесення її до демократичного типу.
Без перебільшення слід констатувати, що основне джерело кримінально-процесуального права – КПК України існує з численними змінами ще з початку 60-х років минулого століття. Саме тому, зараз, як ніколи гостро, відчувається потреба в прийнятті нового Кримінально-процесуального кодексу, разом із чим відкривається можливість для переосмислення цілого ряду проблем як теоретичного, так і практичного характеру. Однією з найактуальніших проблем, в цьому плані, є вдосконалення правового механізму забезпечення основних прав і свобод людини, до числа яких належить і право на повагу до честі і гідності.
Протидія злочинності кримінально-процесуальними засобами практично завжди пов’язана із вторгненням в особисту сферу життя людини, застосуванням примусових заходів, які обмежують її конституційні права. За таких умов, принципово важливою є розробка та впровадження на законодавчому та правозастосовчому рівнях дієвої системи кримінально-процесуальних гарантій забезпечення права людини на повагу до честі і гідності у сфері кримінального судочинства.
Слід зазначити, що окремі аспекти реалізації права людини на повагу до честі і гідності в кримінальному процесі в різні часи ставали предметом дослідження вітчизняних науковців, проте комплексних монографічних досліджень питань, пов’язаних із виникненням, розвитком та функціонуванням процесуальних гарантій забезпечення права людини на повагу до честі і гідності на досудових стадіях кримінального судочинства, а також під час розгляду кримінальних справ у суді, за часів існування України, як незалежної держави, не проводилося. Крім того, існуючі сьогодні напрацювання вчених у цьому напрямку потребують перегляду з урахуванням сучасних реалій та приведення кримінально-процесуального законодавства у відповідність до європейських стандартів.
Теоретичним підґрунтям дисертаційного дослідження стали праці таких відомих учених дореволюційних часів – Л.Є. Владимирова, О.Ф. Кістяківського, А.Ф. Коні, П.І. Люблінського, І.В. Михайловського, М.М. Розіна, І.Я. Фойницького, вчених радянської епохи – О.М. Ларіна, В.М. Савицького, М.С. Строговича, а також сучасних науковців-юристів – Ю.П. Аленіна, І.Є. Биховського, В.І. Галагана, В.Г. Гончаренка, Ю.М. Грошевого, Т.М. Добровольської, В.С. Зеленецького Л.М. Карнєєвої, В.С. Кузьмічова О.П. Кучинської, Е.Ф. Куцової, Є.Д. Лук’янчикова, П.А. Лупінської, В.Т. Маляренка, Н.В. Марущак, О.Р. Михайленка, М.М. Михеєнка, В.В. Молдована, Т.М. Москалькової, В.Т. Нора, Д.П. Письменного, С.М. Стахівського В.М. Тертишника В.П. Шибіки, М.Є. Шумила та інших, які розробили і внесли у теорію кримінального процесу свої ідеї щодо визнання в якості окремого принципу кримінального процесу забезпечення права людини на повагу до честі і гідності, визначення змісту цього принципу та вимог, що з нього випливають, правових та організаційних основ його реалізації на різних стадіях кримінального процесу. В той же час, вказані ідеї потребують подальшого розвитку і конкретизації у напрямку дослідження питань законодавчого закріплення кримінально-процесуальних гарантій забезпечення права людини на повагу до честі і гідності, дієвого механізму реалізації вказаного права суб’єктами кримінально-процесуальної діяльності на різних стадіях кримінального судочинства. Наведені обставини та міркування і зумовили вибір теми дисертаційного дослідження та обґрунтовують її актуальність.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Напрям дисертаційного дослідження відповідає вимогам Концепції вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів, схваленої Указом Президента України № 361/2006 від 10 травня 2006 року, базується на основних положеннях Постанови Верховної Ради України № 1245-V від 26 червня 2007 року “Про Рекомендації парламентських слухань на тему: «Про стан правосуддя в Україні»”, а також узгоджується з Концепцією реформування кримінальної юстиції України, затвердженою Указом Президента України № 311/2008 від 8 квітня 2008 року.
Тема дисертації затверджена рішенням Вченої ради Академії адвокатури України (протокол № 4 від “27” грудня 2010 року), виконана відповідно до планів наукових досліджень Академії адвокатури України і є складовою тематичного плану науково-дослідницьких робіт на 2007-2012 роки “Розробка проблем прав людини. Сприяння забезпеченню прав і свобод людини, забезпечення їх правового захисту. Дослідження питань професійного захисту порушених, не визнаних, оспорюваних прав, свобод та інтересів особи”, затвердженого рішенням Вченої ради Академії адвокатури України (протокол № 4 від “05” лютого 2008 року).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка положень теоретичного та практичного характеру, пов’язаних із законодавчим закріпленням кримінально-процесуальних гарантій забезпечення права людини на повагу до честі і гідності, виявлення прогалин та недоліків у цій сфері з урахуванням відповідних положень Конституції і законів України, міжнародно-правових актів у галузі прав людини та досягнень юридичної науки, а також формування на цій основі науково-обґрунтованих пропозицій, спрямованих на вдосконалення правової регламентації процесуальних засобів та способів забезпечення права людини на повагу до честі і гідності у кримінальному судочинстві України.
Поставлена мета зумовила необхідність вирішення таких завдань:
– дослідити історико-правові особливості еволюції ідеї про честь і гідність людини, а також її становлення в якості принципу кримінального процесу;
– проаналізувати сучасний стан правового регулювання механізму забезпечення права людини на повагу до честі і гідності у кримінально-процесуальному законодавстві України та міжнародних нормативно-правових актах;
– визначити поняття та розкрити зміст честі і гідності як об’єктів правового захисту у кримінальному процесі;
– з’ясувати місце поваги до честі і гідності людини у системі принципів кримінального судочинства;
– дослідити та проаналізувати процесуальні гарантії забезпечення права людини на повагу до честі і гідності на стадії порушення кримінальної справи, під час провадження окремих слідчих дій, а також при застосуванні заходів процесуального примусу;
– визначити зміст процесуальних гарантій забезпечення права людини на повагу до честі і гідності під час судового розгляду кримінальних справ, дослідивши реалізацію цього права на всіх етапах судового розгляду та з’ясувавши роль суду (судді) у його забезпеченні;
– на основі вивчення та узагальнення міжнародного досвіду, слідчої та судової практик, аналізу чинних нормативно-правових положень, а також результатів емпіричних досліджень розробити науково-обґрунтовані рекомендації щодо вдосконалення кримінально-процесуального законодавства України у частині забезпечення реалізації та захисту права людини на повагу до честі і гідності під час кримінально-процесуального провадження.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають між суб’єктами кримінально-процесуальної діяльності з приводу забезпечення та реалізації права людини на повагу до її честі і гідності у сфері кримінального судочинства.
Предметом дослідження є норми кримінально-процесуального права, що визначають правові засоби забезпечення права людини на повагу до честі і гідності у кримінальному судочинстві, а також судово-слідча правозастосовча практика з цих питань.
Методи дослідження. Базу дослідницької методології складає сукупність методів сучасної теорії пізнання, заснованих на філософії діалектичного розвитку загальнолюдських цінностей (із використанням таких принципів наукового мислення, як індукція й дедукція, аналіз та синтез, порівняння, спостереження).
Спеціальними методами дослідження, використаними в дисертації, є: метод системного аналізу правових норм (цей метод використовувався, зокрема, в процесі порівняння загальних та спеціальних норм, що регулюють забезпечення та використання суб’єктами кримінально-процесуальної діяльності права людини на повагу до честі і гідності); історико-правовий метод (використання його дало змогу показати становлення законодавства у частині врегулювання права людини на повагу до честі і гідності); порівняльно-правовий метод (застосовувався в процесі порівняння конституційних, кримінально-процесуальних та міжнародно-правових норм, що дало можливість внести конкретні пропозиції щодо удосконалення чинного та проекту нового КПК України); статистичний метод (його використання забезпечило обґрунтування теоретичних положень роботи даними судової статистики та іншою статистичною інформацією); соціологічний метод (цей метод забезпечив вивчення кримінальних справ, проведення анкетування серед працівників правоохоронних органів та обробку отриманих даних). Названі методи використовувалися в роботі у взаємозв’язку і взаємозалежності, що забезпечило всебічність, повноту і об’єктивність дослідження.
Науково-теоретичним підґрунтям для підготовки дисертації стали джерела з історії, філософії, теорії держави і права, кримінального, кримінально-процесуального права, криміналістики, а також, зокрема, наукові праці, у яких аналізуються проблеми забезпечення та застосування права людини на повагу до її честі і гідності під час кримінально-процесуального провадження. Нормативна база дисертації охоплює чинні законодавчі акти та проекти КПК України, а також міжнародно-правові акти у галузі забезпечення прав людини.
Емпіричну базу дослідження становлять дані офіційної статистики, опубліковані в журналах “Вісник Верховного Суду України”, “Статистичний щорічник України”, “Статистичний бюлетень”, матеріали вивчення 300 кримінальних справ, які розглядалися судами міста Києва та області, вироки місцевих судів України, оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень, практика Верховного Суду України, а також результати інтерв’ювання за спеціально розробленою анкетою 88 суддів апеляційних та місцевих судів України, 56 оперативних уповноважених та 92 слідчих МВС України, а також 64 слідчих органів прокуратури міста Києва та області.
Наукова новизна отриманих результатів визначається тим, що дана дисертація є першим в Україні комплексним монографічним дослідженням питань, пов’язаних із законодавчим закріпленням кримінально-процесуальних гарантій забезпечення права людини на повагу до честі і гідності та механізму реалізації вказаного права суб’єктами кримінально-процесуальної діяльності на досудових стадіях кримінального процесу та під час розгляду кримінальних справ у суді.
У дисертації пропонується низка нових концептуальних та важливих у практичному відношенні положень, які конкретизують новизну отриманих результатів, зокрема:
Вперше:
– на основі аналізу сучасного стану нормативно-правового регулювання механізму забезпечення поваги до честі і гідності людини у кримінальному судочинстві України сформульовано його поняття, під яким пропонується розуміти сукупність засобів і методів, що мають на меті забезпечити такий режим провадження у кримінальній справі, при якому визнаються і дотримуються законні інтереси суб’єктів кримінально-процесуальної діяльності, охороняється їх честь та гідність, створюються умови для реального забезпечення і захисту прав та свобод учасників кримінального судочинства, а також гарантується відновлення порушених прав;
– обґрунтована необхідність доповнення КПК України окремою статтею “Повідомлення про затримання або арешт”, яка має бути направлена на конкретизацію конституційного положення про обов’язок посадових осіб, які здійснюють кримінальне судочинство, негайно повідомити про арешт або затримання людини родичів заарештованого чи затриманого;
– досліджені особливості реалізації принципу забезпечення поваги до честі і гідності людини на стадії судового розгляду, визначено процесуальні гарантії дотримання права учасників судового розгляду на повагу до честі і гідності в підготовчій частині, при вирішенні питання про обсяг доказів, що буде досліджуватись під час судового слідства та проголошення промов сторін обвинувачення та захисту і обміну між ними репліками в судових дебатах;
– обґрунтована необхідність внесення змін до КПК України щодо заборони оголошення у відкритому судовому засіданні документів, які розкривають зміст листів, повідомлень чи іншої кореспонденції, а також інформації, переданої через канали зв’язку без дозволу осіб, яким належить вказана кореспонденція, або осіб, які приймали чи передавали таку інформацію.
Удосконалено:
– обґрунтування позиції, відповідно до якої забезпечення права людини на повагу до честі і гідності має бути визнано конституційним принципом, який діє на всіх без винятку стадіях кримінального процесу і полягає у забороні проведення процесуальних дій чи прийняття рішень, чи будь-якого іншого поводження, що принижують честь і гідність осіб, залучених до сфери кримінально-процесуальної діяльності;
– систему процесуальних гарантій, які забезпечують реалізацію права людини на повагу до її честі і гідності на різних стадіях кримінального процесу, шляхом виявлення законодавчих пробілів, недоліків правозастосування та вироблення пропозицій щодо їх усунення;
– обґрунтування необхідності внесення змін до законодавства України стосовно надання особі, щодо якої незаконно порушено кримінальну справу, права на відшкодування шкоди, завданої цим рішенням;
– ідеї про включення до КПК України окремої статті, яка б визначала загальні положення щодо провадження слідчих дій, в частині доповнення такої статті положеннями, які б утворювали процесуальні гарантії забезпечення права учасників слідчих дій на повагу до честі і гідності;
– аргументацію щодо необхідності диференціації запобіжних заходів та будь-яких форм юридичної відповідальності, що виражається у відмінностях правового положення особи, щодо якої обрано та застосовано запобіжний захід, і особи, яка засуджена за вчинення злочину і вирок щодо неї набрав законної сили;
– науковий підхід до розуміння функціонального призначення інституту закритого судового розгляду як засобу забезпечення права учасників кримінального судочинства на повагу до честі і гідності, процесуальних підстав та умов проведення судового розгляду у закритому режимі.
Набули подальшого розвитку:
– дослідження історико-правових передумов виникнення та розвитку ідеї про честь і гідність людини, а також її становлення в якості принципу кримінального процесу, на підставі чого аргументовано доведено, що виникло поняття про честь і гідність, насамперед, як відображення родової та станової диференціації людських спільнот, але протягом тривалого історичного періоду розвитку людського суспільства воно суттєво змінювалося, і поступово людство виробило такі уявлення про честь і гідність, які знаходяться поза класовими, становими та національним вимірами;
– пропозиції про необхідність доповнення Кримінально-процесуального кодексу України загальною нормою, яка б передбачала необхідність дотримання поваги до честі і гідності осіб, залучених до сфери кримінально-процесуальної діяльності, у якості принципу кримінального процесу;
– пропозиції про надання особі, щодо якої порушено кримінальну справу, процесуального статусу підозрюваного, які розглядаються через призму вдосконалення правового механізму реабілітації честі та гідності такої особи внаслідок незаконного порушення щодо неї кримінальної справи;
– положення про вдосконалення процесуальної форми затримання за підозрою у вчиненні злочину в частині закріплення додаткових гарантій права затриманого на повагу до честі і гідності;
– позиція про винятковий характер запобіжного заходу як взяття під варту, який суттєво обмежує право людини на повагу до честі і гідності, необхідність розробки та запровадження гнучкої системи альтернативних запобіжних заходів, не пов’язаних з триманням під вартою;
– положення про значення вироку у забезпеченні права людини на повагу до честі і гідності у сфері кримінального судочинства.
Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що сформульовані й викладені в роботі висновки та пропозиції є певним внеском в теорію кримінально-процесуального права і можуть використовуватись у різних галузях діяльності, а саме:
– у науково-дослідній – положення, розроблені в дисертації, можуть служити теоретичною базою для подальшого дослідження питань, пов’язаних із темою даної роботи;
– у правотворчій – сформульовані автором пропозиції можуть бути використані для подальшого вдосконалення чинного кримінально-процесуального законодавства України та під час роботи над проектом нового Кримінально-процесуального кодексу;
– у правозастосовчій – висновки та пропозиції, отримані за результатами проведеного дослідження, можуть використовуватися у практичній діяльності органів досудового слідства та суду з метою вдосконалення гарантій забезпечення прав та законних інтересів суб’єктів кримінального судочинства;
– у навчальному процесі – положення даної роботи можуть використовуватись у навчальному процесі юридичних ВУЗів України та у системі підвищення кваліфікації слідчих, прокурорів і суддів при викладанні навчальних дисциплін “Кримінальний процес”, “Досудове розслідування” тощо, а також для підготовки відповідних навчальних і методичних посібників, підручників, курсів лекцій.
Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дисертації оприлюднені у виступах автора на науково-практичних конференціях всеукраїнського та міжнародного рівнів: міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми реформування судочинства в Україні” (м. Київ, 24 червня 2010 року), науково-практичній конференції “Досудове слідство та дізнання в органах внутрішніх справ: сучасний стан та перспективи удосконалення” (м. Харків, 22 жовтня 2010 року), міжнародній науково-практичній конференції “Теорія і практика сучасного права” (м. Херсон, 29 жовтня 2010 року), міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні проблеми розкриття та розслідування злочинів у сучасних умовах” (м. Запоріжжя, 5 листопада 2010 року).
Публікації. Основні теоретичні положення, висновки та рекомендації дисертації викладені автором у шести статтях, які опубліковані в наукових фахових юридичних виданнях та чотирьох тезах доповідей на науково-практичних конференціях.
Структура дисертації обумовлена метою і предметом дослідження, відповідає логіці наукового пошуку і складається зі вступу, трьох розділів, які включають десять підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертації становить 239 сторінок, з них основний текст – 213 сторінок, список використаних джерел (214 найменування) – 20 сторінок, додатки (2) – 6 сторінок.

bibliography

ВИСНОВКИ

В дисертації здійснена розробка положень теоретичного та практичного характеру, пов’язаних із законодавчим закріпленням кримінально-процесуальних гарантій забезпечення права людини на повагу до честі і гідності, виявлення прогалин та недоліків у цій сфері з урахуванням відповідних положень Конституції і законів України, міжнародно-правових актів у галузі прав людини та досягнень юридичної науки, на підставі чого сформульовані науково-обґрунтовані пропозиції, спрямовані на вдосконалення правової регламентації процесуальних засобів та способів забезпечення права людини на повагу до честі і гідності у кримінальному судочинстві України, які відображаються у наступних висновках:
1. Дослідження категорії “гідність” в історичному плані дає підстави зробити висновок про те, що ідея гідності людини виникла, насамперед, як відображення родової та станової диференціації людських спільнот, після чого її правовий статус мав яскраво виражений еволюційний характер. Зміст категорії “гідність” протягом тривалого історичного періоду розвитку людського суспільства суттєво змінювався, і поступово людство виробило такі уявлення про неї, які знаходяться поза класовими, становими та національним вимірами.
2. На сучасному етапі розвитку суспільства під повагою до честі і гідності особи у кримінальному судочинстві пропонується розуміти сукупність засобів і методів, що мають на меті забезпечити такий режим провадження у кримінальній справі, при якому визнаються і дотримуються законні інтереси суб’єктів кримінально-процесуальної діяльності, охороняються їх честь і гідність, створюються умови для реального забезпечення і захисту прав та свобод учасників кримінального судочинства, а також гарантується відновлення порушених прав.
3. Змістом права на повагу до честі і гідності людини в кримінальному судочинстві є законодавчо встановлена і гарантована державою сукупність норм, які надають суб’єктам кримінального провадження впевненість у своїй суспільній цінності, можливість усвідомлювати себе як особистість, поважати власні моральні принципи й етичні норми, наполягати на повазі до себе з боку інших осіб, правоохоронних органів та їх посадовців, а також вимагати, щоб будь-які сумніви щодо її моральних якостей і етичних принципів були належно обґрунтовані.
4. Пропонується КПК, ЦК України та Закон України “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду” доповнити нормами, відповідно до яких незаконне порушення щодо особи кримінальної справи, а так само, і незаконне порушення кримінальної справи по факту вчинення злочину за умови, що воно торкалося інтересів конкретної особи, є підставою для відшкодування шкоди, завданої незаконними діями прокурора, слідчого або органу дізнання.
5. З метою запровадження процесуальних гарантій недопущення розголошення відомостей, що ганьблять людину та принижують її честь та гідність, отриманих у ході дослідчої перевірки заяви чи повідомлення про злочин, КПК України необхідно доповнити нормою, відповідно до якої забороняється розголошення даних, отриманих в результаті перевірки заяви чи повідомлення про злочин. Зі змісту такої норми повинні випливати правила аналогічні тим, що закріплені для стадії досудового розслідування (121 КПК України). З метою забезпечення дієвості цієї норми, також необхідно розширити склад злочину, передбаченого ст.387 КК України, включивши в його об’єктивну сторону такі дії, як розголошення даних, отриманих в результаті перевірки заяви чи повідомлення про злочин.
6. Заслуговує на підтримку пропозиція щодо включення в структуру кримінально-процесуального закону окремої статті, яка б визначала загальні правила провадження слідчих дій. При цьому, така стаття повинна закріпити наступні положення, спрямовані на забезпечення права людини на повагу до честі і гідності:
- під час провадження слідчих дій не допускається приниження честі і гідності осіб, що приймають у ній участь;
- забороняється домагатись показань або пояснень від осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, шляхом катування, психічного та фізичного насильства, нелюдського поводження, обману, хитрощів, оманливого навіювання, гіпнозу, впливу медичних препаратів, наркотичних засобів або інших речовин, здатних порушити чи послабити свободу дій чи рішень особи, її пам’ять чи здатність мислити, а також інших незаконних дій;
- забороняється провадження слідчих дій у нічний час, за винятком невідкладних випадків;
- під час провадження слідчих дій слідчий зобов’язаний вживати заходи з недопущення розголошення відомостей, що можуть принизити честь і гідність учасників кримінального судочинства або інших осіб;
- провадження слідчої дії, пов’язаної з оголенням тіла людини, в присутності осіб іншої статі, окрім лікаря та судово-медичного експерта, не допускається; застосування фотозйомки, кінозйомки або відеозапису при проведенні слідчих дій, пов’язаних з оголенням особи, щодо якої вони проводяться, допускається тільки за умови письмової згоди такої особи.
7. Додатковою процесуальною гарантією права допитуваної особи на повагу до честі і гідності повинно стати законодавче обмеження тривалості допиту: “Допит не може тривати безперервно більше 4 годин. Продовження допиту допускається після перерви не менше як на одну годину для відпочинку та прийняття їжі, при цьому загальна тривалість допиту протягом доби не повинна перевищувати 8 годин. За наявності медичних показань тривалість допиту встановлюється на підставі висновку лікаря. Допит неповнолітнього підозрюваного, обвинуваченого не може тривати без перерви більше як 2 годин, а загальна тривалість допиту не повинна перевищувати більше 4 годин на добу”.
8. Зважаючи на конфліктний характер такої слідчої дії як очна ставка, доцільно закріпити у КПК України обов’язок слідчого під час її провадження вживати заходів по недопущенню образливих висловлювань допитуваних осіб в адресу один одного чи вчинення інших дій, що принижують їх честь і гідність або посягають на життя чи здоров’я учасників слідчої дії.
9. Статтю 192 КПК України слід викласти у наступній редакції: “Зовнішній огляд трупа слідчий проводить з участю судово-медичного експерта і в присутності двох понятих. Коли неможливо викликати судово-медичного експерта, то запрошується найближчий лікар. Якщо огляд трупа пов'язаний з його повним або частковим оголенням, присутність інших осіб, які безпосередньо не пов’язані із провадженням огляду, не допускається”.
10. Важливою процесуальною гарантією забезпечення права людини на повагу до честі і гідності під час відтворення обстановки та обставин події є вимога ч.2 ст.194 КПК України, відповідно до якої виконання будь-яких дій під час цієї слідчої дії допускається при умові, коли вони не принижують честі і гідності осіб, що беруть у них участь, і не є небезпечними для їх здоров’я. В цілому зміст вказаної норми відповідає її функціональному призначенню, однак вона потребує певного доповнення та уточнення у наступному вигляді: “Виконання цих дій допускається при умові, коли вони не пов’язані з демонстрацією аморальної або непристойної поведінки, не принижують честі і гідності осіб, що беруть у них участь і не є небезпечними для їх здоров'я.”
11. З позицій поваги до честі і гідності людини принципово важливим є диференціація запобіжних заходів та будь-яких форм юридичної відповідальності. На відміну від кримінальної відповідальності, застосування запобіжних заходів не містить елементів кари та відплати за вчинений злочин. Саме тому, положення особи, щодо якої обрано та застосовано запобіжний захід, і особи, яка засуджена за вчинення злочину і вирок щодо неї набрав законної сили, повинні суттєво відрізнятись як з правової, так і з морально-етичної точки зору.
12. З метою створення гарантій недопущення незаконного впливу на затриманого в період його перебування в ізоляторі тимчасового тримання, на законодавчому рівні слід максимально допустимо обмежити граничний термін перебування затриманого та заарештованого у місцях тримання затриманих, встановивши наступні строки: строк затримання особи за підозрою у вчиненні злочину не повинен перевищувати 72 години; цей строк обчислюється з моменту фактичного обмеження права особи на свободу та особисту недоторканість, який фіксується у протоколі затримання; у випадку винесення суддею постанови про обрання підозрюваному, який утримується в місці тримання затриманих, запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, він має бути переведений до слідчого ізолятора не пізніше доби з моменту винесення вказаної постанови.
13. Приведення системи кримінального юстиції, кримінально-процесуального законодавства та практики його застосування під час провадження по кримінальним справам у відповідність з міжнародно-правовими стандартам забезпечення права людини на повагу до честі і гідності передбачає розробку та впровадження правових гарантій, які б забезпечували: а) виключний характер такого запобіжного заходу як взяття під варту; б) можливість застосування гнучкої системи альтернативних запобіжних заходів, не пов’язаних з триманням під вартою.
14. Доцільним вбачається доповнення КПК України окремою статтею наступного змісту:
“Повідомлення про затримання або арешт.
У випадку затримання особи за підозрою у вчиненні злочину, або її арешту дізнавач, слідчий або прокурор зобов’язаний повідомити про це одного з близьких родичів затриманого чи заарештованого, а при їх відсутності – інших родичів або осіб, яких вкаже затриманий чи заарештований, вказавши час і місце затримання а також місце його тримання, а у разі зміни місця тримання – кожне нове місце тримання.
Дізнавач, слідчий або прокурор, якщо це не зашкодить встановленню істини по справі, вправі надати можливість підозрюваному або обвинуваченому самостійно повідомити про своє затримання або арешт особам, вказаним у частині першій цієї статті.
Повідомлення про затримання або арешт, передбачені частинами першою та другою цієї статті, повинні бути зроблені не пізніше трьох годин з моменту складання протоколу затримання або застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту. У виключних випадках, при особливих обставинах справи з метою забезпечення нерозголошення даних досудового слідства і встановлення об’єктивної істини по справі, повідомлення про затримання або арешт може бути відстрочене до десяти діб на підставі мотивованого рішення суду, яке виноситься за результатами розгляду подання слідчого, узгодженого з прокурором.
Про виконання дій, вказаних у цій статті, робиться відмітка у протоколі затримання або арешту, з вказанням відомостей про особу, якій було повідомлено про затримання та арешт та часу передачі такого повідомлення”.
15. Зважаючи на те, що застосування такого примусового заходу як привід, в значній мірі обмежує право людини на повагу до честі і гідності, вбачається доцільним доповнити КПК України окремими нормами, які б закріплювали додаткові гарантії забезпечення вказаного права під час здійснення приводу. Зокрема:
- примусове доставляння особи до місця виклику в порядку приводу у супроводі працівника органу внутрішніх справ допускається лише за умови, коли така особа ознайомилась з постановою про привід, у неї відсутні поважні причини, що фактично перешкоджають виконанню приводу, і вона відмовилась від добровільної явки до місця виклику;
- застосування зброї та спеціальних засобів під час примусового доставляння особи до місця виклику в порядку приводу у супроводі працівника органу внутрішніх справ забороняється;
- не допускається вчинення дій, які принижують честь і гідність особи, яка підлягає приводу;
- забороняється здійснювати привід неповнолітніх у віці до чотирнадцяти років, вагітних жінок а також хворих, які за станом свого здоров’я не можуть залишати місце свого перебування.
16. Дослідження стану кримінально-процесуальної урегульованості інституту закритого судового розгляду дає можливість визначити його недоліки та сформулювати пропозиції щодо їх усунення, суть яких зводиться до наступного:
- у КПК України доцільно передбачити право будь-якого учасника судового розгляду, за наявності передбачених законом підстав, клопотати перед судом про проведення закритого судового засідання. Вказане право повинно бути роз’яснене судом кожному учаснику судового розгляду разом з іншими процесуальними правами та обов’язками на етапі підготовчої частини судового розгляду;
- запровадження правила, відповідно до якого розгляд справи у закритому судовому засіданні можливий щодо всіх осіб, які на момент розгляду справи не досягли вісімнадцяти років;
- розширити зміст однієї з підстав для проведення закритого судового розгляду, передбачених ч.2 ст.20 КПК України, виклавши її у наступній редакції: “за наявності підстав вважати, що під час розгляду кримінальної справи можуть бути розголошені відомості про інтимні чи інші особисті сторони життя осіб, які беруть участь у справі, або відомостей, що принижують їх честь і гідність”.
- привести кримінально-процесуальне законодавство України у відповідність до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, надавши право підсудному відмовитись від публічного розгляду справи щодо себе у відкритому судовому засіданні.
17. З метою більш повного забезпечення права підсудного на повагу до честі і гідності, статтю 298 КПК України необхідно доповнити нормою, відповідно до якої головуючий перед тим як запитати підсудного про те, чи визнає він себе винним і чи бажає від давати показання, зобов’язаний роз’яснити підсудному те, що він не зв’язаний своїм визнанням або запереченням вини, зробленим на досудовому слідстві, і що його відмова від дачі показань не може тлумачитись проти нього.
18. В кримінально-процесуальному законодавстві необхідно передбачити додаткові процесуальні гарантії права на повагу до честі і гідності у випадках дослідження в залі судового засідання документів, пов’язаних із таємницею листування та телефонних розмов. Для цього ст.314 КПК України необхідно доповнити частиною другою та третьою наступного змісту:
“Оголошення в судовому засіданні документів, які розкривають зміст листів, повідомлень чи іншої кореспонденції, а також інформації, переданої через канали зв’язку допускається тільки з дозволу осіб, яким належить вказана кореспонденція або які приймали чи передавали таку інформацію.
При відсутності згоди зазначених осіб на розголошення вказаних документів або неможливості отримання такої згоди, суд (суддя) вирішує питання про дослідження документів, вказаних у частині другі цієї статті, в закритому судовому засіданні”.
19. З метою законодавчого закріплення процесуальних гарантій забезпечення права учасників судових дебатів на повагу до честі і гідності, доцільно доповнити ч.3 ст.318 КПК України словами: “… або допускають висловлювання, що принижують честь та гідність учасників судового розгляду чи інших осіб”.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абдумаджидов Г. Следственные действия и общие условия их производства / Г. Абдумаджидов // Вопросы криминалистической тактики. — Ташкент, 1978. — С. 9—13.
2. Аленин Ю.П. Расследование тяжких преступлений : научно-практическое пособие / Ю.П. Аленин, В.В. Тищенко, Л.И. Аркуша. — Х. : Одиссей, 2006. — 256 с.
3. Баршев Я.И. Основания уголовного судопроизводства, с применением к российскому уголовному судопроизводству / Я.И. Баршев. — СПб., 1841. — 211с.
4. Басиста І.В. Пред’явлення особи для впізнання поза її візуальним спостереженням: дис... кандидата юрид. наук : 12.00.09 / Басиста Ірина Володимирівна. — К., 2006. — 231 с.
5. Бахін В.П. Забезпечення відповідності засобів і методів правоохоронної діяльності завданням боротьби із злочинністю, як гарантія законності / В.П. Бахін // Забезпечення законності в діяльності органів внутрішніх справ України : збірник наукових праць. — К. : Українська академія внутрішніх справ, 1993. — С. 131—139.
6. Безлепкин Б.Т. Судебная защита чести и достоинства граждан в охранительных отношениях / Б.Т. Безлепкин // Правоведение. — 1990. — № 1. — С.32—35.
7. Большой юридический словарь. — М., 2006. — 627 с.
8. Бортник В.А. Кримінально-правова охорона честі і гідності особи: дис... кандидата юрид. наук : 12.00.08 / Бортник Валентин Анатолійович. — К., 2004. — 210 с.
9. Василенко М.П. Матеріяли до історії українського права / М.П. Василенко. — Т.1. — С.VI.
10. Васильев О.Л. Состязательность как принцип организации судебного следствия в уголовном процессе / О.Л. Васильев // Вестн.моск.ун-та.сер.11, право. — 1999. — № 5. — С. 46—57.
11. Васьковский Е.В. Руководство к толкованию и применению законов для начинающих юристов / Е.В. Васьковский.— М. : Бр. Башмаковы, 1913. — 158 с.
12. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / [уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел.]. — Київ, Ірпінь : ВТФ “Перун”, 2005. — 1728 с.
13. Особливості провадження допиту підозрюваного (обвинуваченого) з метою недопущень тортур та інших порушень прав людини: посібник / Весельський В.К., Кузьмічов В.С., Мацишин В.С., Старушкевич А.В. — К. : Національна академія внутрішніх справ України, 2004. — 148 с.
14. Вибрані рішення Європейського суду з прав людини щодо України / [художн. оформлювач Б.Є. Захаров]. — Х. : Права людини, 2008. — 496 с.
15. С.И. Русский уголовный процесс / С.И. Викторский. — М. : Городец, 1997. — 448 с.
16. Гапанович Н.Н. Отказ в возбуждении уголовного дела / Н.Н. Гапанович. — Минск, 1967. — 154 с.
17. Герцен А.И. Несколько замечаний об историческом развитии чести / А.И. Герцен. — Т. IV. — СПб., 1895. — 713 с.
18. Гинзбург А.Я. Тактика предъявления для опознания / А.Я. Гинзбург : [под ред. Лузгина И.М.]. — М. : Юрид. лит., 1971. — 64 c.
19. Гинзбург А.Я. Принципы советской криминалистики / А.Я. Гинзбург. — Караганда, 1974. — 79 с.
20. Гласность судебной деятельности по уголовным делам : [отв. ред. В.В. Леоненко]. — К. : Наук. думка, 1993. — 188 с.
21. Голубов А.Є. Процесуальне становище в кримінальному судочинстві України неповнолітнього, який скоїв злочин або суспільно небезпечне діяння: дис... кандидата юрид. наук : 12.00.09 / Голубов Артем Євгенович. — Харків, 2005. — 215 с.
22. Горбачов О. Слідчі дії: термінологія, поняття, види / О. Горбачов // Вісник Академії правових наук України. — 1997. — Вип.2. — С. 125—130.
23. Горский Г.Ф. Судебная этика. Некоторые проблемы нравственных начал советского уголовного процесса / Горский Г.Ф., Кокорев Л.Д., Котов Д.П.. — Воронеж : Изд-во Воронеж..ун-та, 1973. — 142 с.
24. Грищук О.В. Людська гідність у праві: філософський аспект: дис... доктора юрид. наук : 12.00.12 / Грищук Оксана Вікторівна. — Львів, 2007. — 418 с.
25. Грошевий Ю.М. Проблеми моралі в сфері кримінально-процесуальної діяльності / Ю.М. Грошевий // Вісник Академії правових наук України. — 1996. — № 6. — С. 30—38.
26. Досудове розслідування кримінальних справ / Грошевой Ю.М., Вапнярчук В.В. Капліна О.В., Шило О.Г. — [за заг. ред. Ю.М. Грошевого]. — Харків : Вид-во “ФІНН”, 2009. — 328 с.
27. Грошевой Ю.М., Нор В.Т. Мораль и уголовно-процессуальная деятельность / Ю.М. Грошевой, В.Т. Нор // Проблемы социалистической законности. — Выпуск 17. — Харьков : Вища школа. — С. 58—64.
28. Губман Б.Л. Символ веры Ж. Маритена / Б.Л. Губман // Маритен Ж. Философ в мире : [перевод с франц]. — М., 1994. — С. 135—176.
29. Гуляев А.П. Понятие процессуального задержания лиц, подозреваемых в совершении преступления / А.П. Гуляев // Труды Всесоюзного научно-исследовательского института МВД СССР. — 1975. — №35. — С. 90—98.
30. Гуртієва Л.М. Морально-правові критерії допустимості застосування тактичних прийомів допиту підозрюваного, обвинуваченого / Л.М. Гуртієва // Вісник Прокуратури. — 2006. — № 11 (65). — С. 76—81.
31. Гусева О.А. Уголовно-процессуальные аспекты обеспечения уважения чести и достоинства личности в стадии предварительного расследования: дисс. … кандата юрид. наук : 12.00.09 / Гусева Оксана Анатольевна. — Воронеж, 2004. — 152 с.
32. Дворянкина Т.С. Уважение чести и достоинства личности как нравственная основа судебного разбирательства: дисс. … кандата юрид. наук : 12.00.09 / Дворянкина Тамара Сарминовна. — М., 2006. — 184 с.
33. Декларация о защите всех лиц от пыток и других жестоких, бесчеловечных или унижающих достоинство видов обращения и наказания. Ухвалена Генеральною Ассамблеєю ООН 9 грудня 1975 р.: Резолюція 3452(XXX) [Електронний ресурс] — Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_084
34. Дженис М Европейское право в области прав человека. Практика и комментарии / Дженис М., Кэй Р., Брэдли Э. — М., 1997. — 640 с.
35. Джига М.В. Забезпечення правового статусу обвинуваченого у процесі досудового розслідування: проблеми законності й доцільності : [монографія]. — К. : Вид. ПАЛИВОДА А.В., 2005. — 168 с.
36. Добровольская Т.Н. Принципы советского уголовного процесса. Вопросы теории и практики / Т.Н. Добровольская. — М. : Юрид. лит., 1971. — 199 с.
37. Дотримання прав людини в діяльності МВС / [Харківська правозахисна група]. — Харків : Права людини, 2009. — 272 с.
38. Дубинский А.Я. Производство предварительного расследования органами внутренних дел : [учебное пособие] / А.Я. Дубинский. — К. : НИ и РИО Киевской высшей школы МВД СССР им. Ф.Э.Дзержинського, 1987. — 84 с.
39. Європейська конвенція про запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню. – Страсбург, 26 листопада 1987 року // Збірка договорів Ради Європи. — К. : Парламентське видавництво, 2000. — 655 с.
40. Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод // Офіційний вісник України. — від 23.08.2006. — № 32. — С. 270.
41. Європейська Хартія про статус суддів // Вісник Верховного Суду України. — 1998. — № 4. — С. 2—9.
42. Забезпечення органами внутрішніх справ міжнародно-правових стандартів прав людини при охороні громадського порядку : [науково-практичний, документально навчально-методичний комплекс] ; [у 3-х ч.] / [відп. ред. Римаренко Ю.І., Кондратьєв Я.Ю., Шемшученко Ю.С.]. — К., 2001. — Ч. 2,3. — 367 c.
43. Загальна декларація прав людини, проголошена Організацією Об'єднаних Націй 10 грудня 1948 року // Права людини. Міжнародні договори України: декларації, документи / [упоряд. Ю.К. Качуренко.]. — К., 1992. — C. 23-35.
44. Загурський О.Б. Судові дебати – важлива необхідна стадія судового розгляду / О.Б. Загурський // Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України. — Івано-Франківськ, 2002. — Вип. 8. — С. 197—201.
45. Загурський О.Б. Судові дебати в кримінальному процесі: правові та психологічні проблеми: дис. … кандидата юрид. наук : 12.00.09 / Загурський Олександр Богданович. — Івано-Франківськ, 2003. — 217 с.
46. Закиров А.Ф. Уважение чести и достоинства личности – принцип российского уголовного процесса: дисс. … кандата юрид. наук : 12.00.09. / Закиров Алмаз Фаильевич. — Ижевск, 2004. — 210 с.
47. Збірник міжнародних договорів України про правову допомогу у кримінальних справах. Багатосторонні договори. — К., 2006. — 457 с.
48. Зеленецкий В.С. Возбуждение уголовного дела / В.С. Зеленецкий. — Х. : Издательство “КримАрт”, 1998. — 340 с.
49. Из Законов XII таблиц // Хрестоматия по всеобщей истории государства и права. Т.1 / [под ред. К.И.Батыра и Е.В.Поликарповой]. — М. : Юристь, 2001. — С.78—89.
50. Из законов Хаммурапи, царя Вавилона // Хрестоматия по всеобщей истории государства и права. Т.1 / [под ред. К.И.Батыра и Е.В.Поликарповой]. — М. : Юристь, 2001. — С.9—21.
51. История политических и правовых учений. Учебник для вузов / [под. ред. В.С. Нерсесянца]. — М., 1996. — 736 с.
52. Кант И. Основы метафизики нравственности // Сочинения : [в 6т.]. — М., 1965. —Т.4, Ч.I. — 544 с.
53. Капинус Н.И. Процессуальные гарантии прав личности при применении мер пресечения в уголовном процессе : дисс. … доктора юрид. наук : 12.00.09 /Капинус Николай Иванович. — М, 2001. — 547 с.
54. Карамзин Н.М. История государства Российского : [в 3-х кн.]. — СПб :
Кристалл, 2000. — Кн.1. — 715 с.
55. Карпенко М.О. Особливості провадження в справах про злочини неповнолітніх: дис. …кандидата юрид. наук : 12.00.09 / Карпенко Михайло Олегович. — Харків, 2004. — 182 с.
56. Каткова А.Г. Процесуальний статус особи, відносно якої порушена кримінальна справ у вітчизняному та зарубіжному законодавстві / А.Г. Каткова // Засади кримінального судочинства та їх реалізація в законотворчій та правозастосовній діяльності: Тези доповідей та повідомлень науково-практичної конференції (Київ, 3 квітня 2009 року). — К. : Атіка, 2009. — С. 146—148.
57. Кирилюк В.А. Удосконалення нормативно-правового забезпечення виконання попереднього ув’язнення під варту / В.А. Кирилюк // Науковий вісник Київського національного університету внутрішніх справ. — 2009. — №4. –– С. 32—39.
58. Киселев Я.С. Этика адвоката / Я.С. Киселев. — Л. : Из-во ЛГУ, 1974. — 140 с.
59. Кисель М.А., Эдмин М.В. Этика Гегеля и кризис современной буржуазной этики / М.А. Кисель, М.В. Эдмин. — Л. : Ленинградский университет им. А.А. Жданова, 1966. — 124 с.
60. Ключевский В.О. Русская история : [полный курс лекций в 2-х книгах]. — М. : Олма-Пресс, 2003. — Кн.1. — 767 с.
61. Ключевский В.О. Русская история : [полный курс лекций в 2-х книгах]. — М. : Олма-Пресс, 2003. — Кн.1. — 875 с.
62. Коваль О.А. Принципи процесуального права та їх втілення в законодавчій регламентації діяльності міліції України: автореф. дис. на здобуття наук ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.01. — К. : Київський нац. ун-т внутр. справ, 2006. — 16 с.
63. Ковальова С. Судові чиновники в українських судах ХIV-ХVI століть / С. Ковальова // Юридический вестник / Одесская гос. юр. академия. — 2000. — № 1. — С.110—117.
64. Кодекс поведения должностных лиц по поддержанию правопорядка от 17 декабря 1979 года [Електронний ресурс] — Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_282
65. Колобкова Э.А. Категория достоинства в марксистско-ленинской этике: дисс. … канд. юрид. наук. — К., 1968. — 178 с.
66. Колодій А.М., Права людини і громадянина в Україні : [навч. посіб] / А.М. Колодій, А.Ю. Олійник. — К. : Юрінком Інтер, 2004. — 336 с.
67. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод [Електронний ресурс] — Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_004
68. Конвенція проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання. Ухвалена Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1984 р., ратифікована Указом Президії Верховної Ради УРСР № 3484–XI від 26 січня 1987 р. [Електронний ресурс] — Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_085
69. Конвенція Співдружності Незалежних Держав про права та основні свободи людини // Дипломатический вестник. — 1995. — № 7.
70. Кони А.Ф. Нравственные начала в уголовном процессе / А.Ф. Кони // Избранные труды и речи. — Тула : Автограф, 2000. — 640 с.
71. Коновалова В.Е. Допрос: тактика и психология / В.Е. Коновалова. — Х. : Консум, 1999. — 157 с.
72. Конрад Л. Основні права: розуміння та дійсність в обох частинах Німеччини / Л. Конрад. — Мюнхен; Нью Йорк; Лондон; Париж: Заур, 1982. — 470 с.
73. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 30. — Ст.141.
74. Конституція України. Конституція Автономної Республіки Крим : [зб. нормат. Актів]. — К. : Юрінком Інтер, 1999.
75. Копейчиков В.В. Роль міжнародних стандартів з прав людини у діяльності міліції по забезпеченню законності / В.В. Копейчиков // Право України. — 1993. — № 7—8. — С.9—15.
76. Король В.В. Засада гласності та її обмеження в кримінальному судочинстві України: дис. … канд. юрид. наук : 12.00.09 / Король Володимир Володимирович. — Львів, 2002. — 205 с.
77. Короткий тлумачний словник української мови / [за ред. Д.Г. Гринчишина]. — К. : Рад. школа, 1988. — 320 с.
78. Кримінальний кодекс України // Відомості Верховної Ради України, 2001. — № 25—26. — Ст.131.
79. Кримінальний процес України / [за ред. Ю.М. Грошевого, В.М. Хотенця]. — Х. : Право, 2000. — 494 с.
80. Кримінальний процес України : [підручник] / Коваленко Є.Г., Маляренко В.Т. — К. : Юрінком Інтер, 2004. — 688 с.
81. Кримінально-процесуальне право України: [підручник] / [за заг. ред. Аленіна Ю.П.]. — Х. : ТОВ “Одісей”, 2009. — 816с.
82. Кримінально-процесуальний кодекс України // Відомості Верховної Ради УРСР. — 1961. — № 2. — Ст. 15.
83. Кримінально-процесуальний кодекс України з постатейними матеріалами / [за відп. ред. Шибіко В.П.]. — К., 2000. — 784с .
84. Кримінально-процесуальний кодекс України : [науково-практичний коментар] / [за загальною редакцією Маляренка В.Т., Гончаренка В.Г.]. — К. : “Юристконсульт”, КНТ, 2008. — 939 с.
85. Кузьмічов В.С. Слідча діяльність: характеристика та напрями удосконалення : [монографія] / В.С. Кузьмічов., Ю.М. Чорноус. — К. : ЗАТ «НІЧЛАВА», 2005. — 448 с.
86. Курс советского уголовного процесса. Общая часть / [под ред. А.Д. Бойкова и И.И. Карпеца]. — М. : Юрид. лит., 1989. — 639 с.
87. Ларин А.М. Работа следователя с доказательствами / А.М. Ларин. — М. : Юридическая литература, 1966. — 156 с.
88. Ларин А.М. Расследование по уголовному делу: процессуальные функции / А.М. Ларин. — М. : Юридическая литература, 1986. — 160 с.
89. Леоненко В.В. Профессиональная этика участников уголовного судопроизводства / В.В. Леоненко. — Киев : Наукова думка, 1981. — 263 с.
90. Леоненко В.В. Гласность судебной деятельности по уголовным делам / Леоненко В.В., Чангули Г.И., Сирый Н.И. : [отв. ред. В. В. Леоненко]. — К. : Наук. думка, 1993. — 188 с.
91. Линовский В.А. Опыт исторических розысканий о следственном уголовном судопроизводстве в России / В.А. Линовский. — М. : ЛексЭст, 2001. — 240 с.
92. Лобойко Л.М. Допустимість спрощення порядку судового розгляду справи у кримінальному процесі змішаної форми // Судова реформа в Україні. Проблеми і перспективи : мат. наук. конф. 18 – 19 квітня 2002 р. м. Харків. — Київ – Харків : «Юрінком Інтер». — 2002. — С. 248—250.
93. Лобойко Л.М. Кримінально-процесуальне право : [навч. посібник] / Л.М. Лобойко. — К. : Істина, 2005. — 456 с.
94. Лобойко Л.Н. Уголовно-процессуальное право : [учебное пособие: курс лекцій] / Л.М. Лобойко. — Х. : Одиссей, 2007. — 672 с.
95. Любичев С.Г. Этические основы следственной тактики / С.Г. Любичев. — М. : Юрид. лит., 1980. — 96 с.
96. Макарова З.В. Гласность уголовного процесса : [монография] / З.В. Макарова : [под ред. З.З. Зинатуллина]. — Челябинск : ЧГТУ, 1993. — 178 с.
97. Малеин Н.С. Охрана достоинства, здоровья и тайны личной жизни граждан / Н.С. Малеин. — М., 1979. — 128 с.
98. Малярова В.О. Тактико-криміналістичні та процесуальні основи пошуку та затримання злочинця: дис… канд. юрид. наук : 12.00.09 / Малярова Валерія Олегівна. — Харків, 2005. — 258 с.
99. Манова Н.С. Досудебное и судебное производство: сущность и проблемы дифференциации процессуальных форм / Н.С. Манова : [под ред. В.М. Корнукова]. — Саратов : Изд-во ГОУ ВПО «Саратовская государственная академия права». — 2003. — 228 с.
100. Марітчак Т.М. Проблеми визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню / Т.М. Марітчак // Вісник Верховного Суду України. — 2004. — № 5 (45). — С. 40—44.
101. Марогулова И.Л. Защита чести и достоинства личности / И.Л. Марогулова. — М. : Правовое просвещение, 1998. — 128 с.
102. Марущак Н.В. Забезпечення права особи на повагу до її гідності на стадії досудового розслідування у кримінальному процесі України: дис… канд. юрид. наук : 12.00.09 / Марущак Наталія Володимирівна. — К, 2010. — 250 с.
103. Международный пакт об экономических, социальных и культурных правах от 19 декабря 1966 года // Международные акты о правах человека : [сборник документов]. — М. : Издательская группа НОРМА-ИНФА•М, 2000. — С. 44—61.
104. Михайленко П.П. Кримінальне право, кримінальний процес та кримінологія України : [статті, доповіді, рецензії] / П.П. Михайленко . — К. : Генеза, 1999. — 944 с.
105. Михеєнко М.М. Конституційні принципи кримінального процесу / М.М. Михеєнко // Вісник Академії правових наук України. — № 2(9). — Х. : Право, 1997. — С. 100—112.
106. Михеєнко М.М. Кримінальний процес України : [підручник] : [2-ге вид., перероб. і доп] / Михеєнко М.М., Нор В.Т., Шибіко В.П.. — К. : Либідь, 1999. — 536 с.
107. Міжнародна поліцейська енциклопедія / [відп. ред. Ю.І. Римаренко, Я.Ю. Кондратьєв, В.Я. Тацій, Ю.С. Шемшученко]. — К., 2005. — 876 c.
108. Мінімальні стандартні правила ООН поводження з в’язнями вiд 30.08.1955 року [Електронний ресурс] — Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_212
109. Мірошников І.Ю. Судове слідство в апеляційній інстанції: lис. …кандата юрид. наук : 12.00.09 / Мірошников Іван Юрійович. — Харків, 2006. — 204 с.
110. Москалькова Т.Н. Честь и достоинство: как их защитить? (Уголовно-процессуальный аспект) / Т.Н. Москалькова. — М. — 1992. — 465 с.
111. Москалькова Т.Н. Этика уголовно-процессуального доказывания. Стадия предварительного расследования / Т.Н. Москалькова. — М. : Спарк, 1996. — 125 c.
112. Мотовиловкер Я.О. О принципах объективной истины, презумпции невиновности и состязательности процесса / Я. О. Мотовиловкер. — Ярославль, 1978. — 89 с.
113. Мульченко В. Проблеми охорони честі та гідності особи у кримінальному законі / В. Мульченко // Право України. — 2002. — № 10. — С.41—44.
114. Назаров В.В., Кримінальний процес України : [навчальний посібник] / В.В. Назаров, Г.М. Омельяненко. — К. : Атіка, 2007. — 584 с.
115. Недбайло И.С. Применение советских правовых норм / И.С. Недбайло. — М. : Госюриздат, 1960. — 150 с.
116. Немытина М.В. Суд в России. Вторая половина XIX – начало XX века / М.В. Немытина. — Саратов : СЮИ МВД, 1999. — 256 с.
117. Николаев М. Привлечение к уголовной ответственности за заведомо ложный донос / М. Николаев // Законность. — 2000. — №8. — С. 25—34.
118. Новий тлумачний словник української мови : [у 3-х томах] / [укл. В. Яременко, О. Сліпушко]. – К. : АКОНІТ, 2003. — Т. 3. — 864 с.
119. Озингер против Австрии: Постановление от 24 марта 2005 г.: Вынесено III Секцией = Osinger - Austria, № 54645/00 /Европейский Суд по правам человека // Бюллетень Европейского Суда по правам человека — 2005. — № 8. — С. 66
120. Патюлин В. А. Государство и личность в СССР / В.А. Патюлин. — М., 1972. — 234 с.
121. Петрухин И.Л. Роль признания обвиняемого в уголовном процессе / И.Л. Петрухин // Российская юстиция. — 2003. — №2. — С.23-29.
122. Плешнев В.Д. Основные принципы военно-уголовного процесса / В.Д. Плешнев. — СПб., 1909. — 97 с.
123. Пономарева В.П. О правопонимании / В.П. Пономарева // Право: история, теория, практика. — Вып. 2. — Брянск, 1998. — С.4—17.
124. Попелюшко В. Скорий суд – неправий суд / В. Попелюшко // Юридичний вісник України. — 2001. — № 37. — С.22 — 24.
125. Попелюшко В.О. Судовий розгляд кримінальної справи : [навчальний посібник] / В.О. Попелюшко. — К. : Кондор, 2006. — 234 с.
126. Постанова Європейського суду з прав людини у справі “Кудла проти Польщі” (Kudla v. Poland), скарга № 30210/96 [Електронний ресурс] — Режим доступу: http://www.coe.kiev.ua/hr/case/39.html
127. Постановление Европейского суду по правам человека по делу “ Загородников против России ” (Zagorodnikov v. Russia), жалоба № 66941/01 [Електронний ресурс] — Режим доступу: http://europeancourt.ru/uploads/ECHR_Zagorodnikov_v_Russia_07_06_2007.pdf
128. Постановление Европейского суду по правам человека по делу “Яковлев против России ” (Yakovlev v. Russia), жалоба № 72701/01 [Електронний ресурс] — Режим доступу: http://europeancourt.ru/uploads/ECHR_Yakovlev_v_Russia_15_03_2005.doc
129. Постановление Европейского суду по правам человека по делу Ирландия против Соединенного Королевства” (Ireland v. the United Kingdom) жалоба № 5310/71 [Електронний ресурс] — Режим доступу: http://europeancourt.ru/uploads/ECHR_Ireland_v_The_United_Kingdom_18_01_1978.pdf
130. Права людини в діяльності української міліції / [Художн. оформлювач Б.Є. Захаров]. — Х. : Права людини, 2009. — 252 с.
131. Права человека : [учеб. для вузов] / [отв. ред. Е.А. Лукашева]. — М. : НОРМА-ИНФА, 1999. — 573 с.
132. Принципи застосування взяття під варту в світлі Європейської конвенції з прав людини: Хельсінкський Фонд з Прав Людини [Електронний ресурс] — Режим доступу: http://www.uzer.org.ua/uploaded/espch/vzatta_pid_vartu.doc
133. Про визнання таким, що втратив чинність, наказу МВС від 28.12.95 № 864 : Наказ МВС України №337 від 05.08.2009 року [Електронний ресурс] — Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=z0805-09
134. Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України щодо оскарження постанови про порушення кримінальної справи: Закон України від 14 грудня 2006 року // Відомості Верховної Ради України. — 2007. — № 9. — ст. 74
135. Про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Закону України “Про боротьбу з корупцією”: Закон України від 5 жовтня 1995 року // Відомості Верховної Ради України. — 1995. — № 34.— ст. 268
136. Про деякі питання, що виникають під час розгляду судами України скарг на постанови органів дізнання, слідчого, прокурора про порушення кримінальної справи: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 11 лютого 2005 року №1 [Електронний ресурс] — Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=v0001700-05
137. Про деякі питання, що виникають під час розгляду судами України скарг на постанови органів дізнання, слідчого, прокурора про порушення кримінальної справи: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 04 червня 2010 року №6 [Електронний ресурс] — Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=v0006700-10
138. Про забезпечення зачитування основних прав затриманих під час затримання громадян у вчиненні злочину або у зв’язку з учиненням адміністративного правопорушення: Вказівка МВС України № 338 від 18 квітня 2006.
139. Про затвердження Інструкції про порядок виконання постанов прокурорів, суддів, слідчих, органів дізнання і ухвал суді