ГАВРИЛЕНКО Володимир Валерійович Державний суверенітет та його трансформація в умовах європейської інтеграції: загальнотеоретичне дослідження

brief description

МІЖРЕГІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ
На правах рукопису
ГАВРИЛЕНКО Володимир Валерійович
УДК 321.011.7(043.3)
Державний суверенітет та його трансформація в умовах європейської інтеграції: загальнотеоретичне дослідження
Спеціальність 12.00.01 – теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень
Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук
Науковий керівник –
доктор юридичних наук, професор,
Заслужений юрист України
ВОЛОШИН Ю.О.
Київ – 2016
2

ЗМІСТ
ВСТУП…………………………..………………………………………………..4
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ВИЗНАЧЕННЯ ДЕРЖАВНОГО СУВЕРЕНІТЕТУ……………………...…………………..…12
1.1. Історико-правові передумови становлення та розвитку державного суверенітету як основної ознаки сучасної держави..………………...............12
1.2. Теоретичні підходи до розуміння політико-правової категорії «державний суверенітет» ….........……...………...............................................33
1.3. Правосуб’єктність держави як носія державного суверенітету...…........50
Висновки до розділу 1…………......…………………………………………...66
РОЗДІЛ 2. ПРАКТИЧНІ ПИТАННЯ ПРАВОВОЇ РЕГЛАМЕНТАЦІЇ ТА РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОГО СУВЕРЕНІТЕТУ……......................................71
2.1. Правове регулювання державного суверенітету України………..……..71
2.2. Практичні аспекти реалізації суверенітету у сучасних правових системах……........................................................................................................88
Висновки до розділу 2………………………………………………………...109
РОЗДІЛ 3. ТРАНСФОРМАЦІЯ УЯВЛЕНЬ ПРО ДЕРЖАВНИЙ СУВЕРЕНІТЕТ В УМОВАХ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ МІЖДЕРЖАВНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ…………………………………………………………………...112
3.1. Сучасний розвиток теорії та практики здійснення суверенних прав у контексті впливу глобалізації та європейської міждержавної інтеграції.…112
3
3.2. Проблеми та перспективи реалізації державного суверенітету в умовах існування інтеграційного об’єднання з елементами наднаціональності…..135 Висновки до розділу 3………………………………..………………………..155 ВИСНОВКИ………………………..…………………………………………..158 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………...................167
4

ВСТУП
Актуальність теми дослідження. На сучасному етапі визначення теоретико-методологічних засад державного суверенітету та пошук належного розуміння його об’єктивних трансформацій під впливом процесів європейської міждержавної інтеграції є одним з найважливіших доктринальних завдань, оскільки від інтерпретації змісту суверенних якостей держави безпосередньо залежить як обсяг її суверенних прав, так і практичні способи їх реалізації у внутрішньому та зовнішньому вимірах правової дійсності.
Крім того, слід окремо відзначити складні проблеми, що постали перед державним суверенітетом, політичною незалежністю, територіальною цілісністю Української держави протягом 2014-2016 рр. у зв’язку з військовою, інформаційною, політичною, економічною агресією Російської Федерації, анексією Автономної Республіки Крим та гібридною тимчасовою окупацією деяких районів Донецької та Луганської областей, наслідком чого є втрата суверенних публічно-владних можливостей легітимною державною владою України в межах вказаних районів та порушення системи публічного управління, притаманної суверенній державі.
Ще одним чинником, який підвищує важливість комплексного дослідження сутності державного суверенітету та його трансформацій в сучасних умовах, є процеси, що відбуваються щодо суверенітету держав-членів Європейського Союзу в межах цього унікального інтеграційного об’єднання з елементами наднаціональності. Зокрема у теоретико-правовій науці відбувається дискусія щодо можливості обмеження
5
державного суверенітету при приєднанні до ЄС. На противагу вказаній позиції формується також методологічний підхід, у відповідності до якого добровільне, відображене у конституційно-правових нормах, передавання деяких суверенних повноважень спільним органам ЄС є формою реалізації державного суверенітету, що відображає та фіксує появу такої принципово нової додаткової функції сучасної держави, як функція міждержавної інтеграції у політичній, соціально-економічній, правовій, культурно-духовній, гуманітарній сферах суспільної життєдіяльності. Безумовно, наявність декількох наукових позицій щодо сутності сучасних трансформацій державного суверенітету держав-членів ЄС спонукає до проведення подальших гносеологічних наукових пошуків у вказаній площині теоретико-правового пізнання.
Необхідно відзначити, що різноманітні аспекти реалізації державного суверенітету, його поняття, ознаки, сутність у теоретико-правовому, конституційно-правовому та міжнародно-правовому вимірах розглядалися у працях багатьох вчених, серед яких слід окремо назвати таких, як М. О. Баймуратов, О. В. Батанов, Г. Білліас, В. І. Борденюк, Ю. О. Волошин, М. М. Гнатовський, В. Н. Денисов, О. В. Зайчук, Г. Каспер, В. Б. Ковальчук, О. Л. Копиленко, І.В. Куян, І. І. Лукашук, Т. І. Мазур, М. М. Микієвич, М. П. Орзіх, В. Ф. Погорілко, К. О. Савчук, В. Е. Теліпко, Ю. М. Тодика, Ж. Тускоз, М. О. Ушаков, О. Ф. Фрицький, Ю. С. Хоббі, В. Л. Цимбурський, А. Шайо, В. М. Шаповал, Ю. С. Шемшученко.
Як свідчать проаналізовані наукові джерела, у наявних роботах відсутній комплексний теоретико-методологічний підхід до розуміння сутності державного суверенітету саме в умовах європейської міждержавної інтеграції та вирішення тих складних проблем, що постали
6
перед Українською державою у контексті серйозних зовнішніх та внутрішніх загроз суверенним засадам її буття.
Виходячи з подібної аргументації, важливим науковим та практичним завданням вбачається визначення основних тенденцій подальшого розвитку вчення про державний суверенітет, а також удосконалення практичних форм його реалізації у сучасних умовах європейської міждержавної інтеграції, що об’єктивно складаються внаслідок модернізації суспільних відносин та їх правового регулювання як на рівні національних правових систем, так і в контексті поступового становлення раніше невідомих юридичній науці наднаціональних інструментів публічно-владного впливу.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою загальної науково-дослідної теми Міжрегіональної Академії управління персоналом – «Теоретико-методологічні засади становлення української державності та соціальна практика: політичні, юридичні, екологічні та психологічні проблеми».
Мета і задачі дослідження. Мета роботи полягає в з’ясуванні теоретико-правових особливостей державного суверенітету та його трансформацій в умовах європейської міждержавної інтеграції.
Для досягнення вказаної мети у дослідженні було розв’язано такі задачі:
- визначити історико-правові передумови становлення та розвитку державного суверенітету як основної ознаки сучасної держави;
- розглянути теоретичні підходи до розуміння політико-правової категорії «державний суверенітет»;
7
- встановити особливості та юридичний зміст правосуб’єктності держави як носія державного суверенітету;
- дослідити правове регулювання державного суверенітету України;
- проаналізувати практичні аспекти реалізації державного суверенітету у сучасних правових системах;
- розкрити особливості сучасного розвитку теорії та практики здійснення суверенних прав у контексті впливу глобалізації та європейської міждержавної інтеграції;
- охарактеризувати актуальні проблеми та перспективи реалізації державного суверенітету в умовах існування інтеграційного об’єднання з елементами наднаціональності.
Об’єктом дослідження є правові відносини, пов’язані з визначенням та реалізацією державного суверенітету у сучасних умовах європейської міждержавної інтеграції.
Предметом дослідження є державний суверенітет та його трансформація в умовах європейської інтеграції.
Методи дослідження. Теоретико-методологічною основою дослідження є система загальнонаукових та спеціальних юридичних методів дослідження, призначених для отримання об’єктивних достовірних результатів. Діалектичний метод став підґрунтям для розкриття єдності та протиріччя процесу реалізації внутрішніх та зовнішніх суверенних функцій держави. Формально-юридичний метод дозволив проаналізувати чинне правове регулювання державного суверенітету України та зарубіжних країн. Формально-догматичний метод сприяв дослідженню процесу європейської міждержавної інтеграції у контексті аналізу первинних джерел права Європейського Союзу.
8
Застосування порівняльного методу дозволило порівняти особливості визначення та реалізації суверенних прав Україною та зарубіжними державами, зокрема державами-членами ЄС. Історико-правовий метод застосовувався для з’ясування особливостей становлення та розвитку теорії та практики державного суверенітету протягом усієї державно-правової історії. За допомогою методів системно-структурного та структурно-функціонального аналізу було визначено місце і роль окремих державних органів та цілісних гілок влади у практичній реалізації суверенних функцій сучасної держави. Прогностичний метод було використано для визначення подальших перспектив розвитку теоретичних та практичних аспектів реалізації державного суверенітету у публічно-владній діяльності в умовах інтенсифікації процесів європейської міждержавної інтеграції.
Нормативно-правовою основою дослідження є Конституція України, міжнародно-правові договори, конституції та інші конституційні акти зарубіжних держав, джерела європейського права, у тому числі – установчі договори ЄС.
Наукова новизна одержаних результатів обумовлена тим, що дисертаційна робота є першим у вітчизняній науці комплексним теоретико-правовим дослідженням поняття, змісту та сучасних трансформацій державного суверенітету в умовах європейської міждержавної інтеграції. У результаті проведеного дослідження сформульовано нові наукові положення і висновки, які виносяться на захист, зокрема:
вперше:
9
- сформульовано ретроспективне визначення поняття «суверенітет» на доконституційному етапі розвитку держави і права (до XVIII ст.);
- визначено зміст суспільно-філософської категорії «державний суверенітет» як іманентної характеристики держави;
- надано теоретико-правову оцінку загрозам державному суверенітету України, що виникли протягом 2014-2016 рр. внаслідок збройної окупації частини суверенної території Української держави та недопущення легітимних органів публічної влади до виконання суверенних повноважень;
- надано комплексну доктринальну характеристику Україні як суверенному суб’єкту міжнародного та внутрішнього права;
- систематизовано та розкрито проблемні і перспективні питання розвитку принципу державного суверенітету в умовах європейської міждержавної інтеграції як у зовнішньому, так і у внутрішньому вимірі суспільних відносин;
удосконалено:
- вчення про державу як носія зовнішнього (міжнародного) державного суверенітету;
- теоретичні підходи до розуміння політико-правової категорії відповідальності держави як необхідного функціонального елемента реального державного суверенітету;
отримали подальший розвиток:
- класифікація етапів становлення та розвитку державного суверенітету як теоретико-правової категорії;
- положення про концептуальну детермінацію державного суверенітету народним (національним) суверенітетом з подальшим
10
наданням операційного (фактичного) суверенітету державі як єдиній політичній організації усього суспільства;
- положення про зростання функціональної ролі сучасних парламентів у процесі реалізації суверенних прав держави;
- положення про становлення та розвиток функції міждержавної інтеграції як принципово нової функції сучасної суверенної держави;
- теоретико-методологічні засади реалізації суверенітету України шляхом створення та участі у системах колективної безпеки.
Теоретичне та практичне значення отриманих результатів. Сформульовані в дисертації пропозиції і висновки можуть бути використані:
- у науково-дослідних цілях – для подальшого опрацювання конституційно-правової теоретичної та практичної проблематики гарантування та забезпечення главою держави розвитку місцевого самоврядування;
- у правовій практиці – при розробці пропозицій щодо подальшого удосконалення конституційно-правового статусу Президента України як гаранта місцевого самоврядування та суб’єкта ініціативи щодо реалізації муніципальної реформи;
- у навчальному процесі – при підготовці відповідних розділів підручників і навчальних посібників з конституційного та муніципального права України; у науково-дослідницькій роботі студентів-правознавців.
Апробація результатів дослідження. Результати дослідження оприлюднені у доповідях на міжнародних і всеукраїнських науково-практичних конференціях, круглих столах, зокрема: ІІ Міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів і молодих учених
11
(м. Маріуполь, 2013 р., тези опубліковано), ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів і молодих учених (м. Маріуполь, 2014 р., тези опубліковано), ІV Міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів і молодих учених (м. Маріуполь, 2015 р., тези опубліковано), круглого столу «Регіональна політика і децентралізація влади в Україні в контексті євроінтеграційних процесів» (м. Київ, 2015р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Україна в умовах реформування правової системи: сучасні реалії та міжнародний досвід» (м. Тернопіль, 2016 р., тези опубліковано).
Публікації результатів. Основні положення дисертації знайшли відображення у 5 наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях із юридичних наук, у тому числі 2 з яких надруковані у виданнях, що включені до міжнародної наукометричної бази даних «Index Copernicus International» (Польща), та 4 тезах доповідей на науково-практичних конференціях.
Структура дисертації обумовлена метою і предметом дослідження. Робота складається зі вступу, трьох розділів, які містять сім підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації – 184 сторінки, з них основного тексту – 166 сторінок. Кількість використаних джерел – 150 найменувань на 18 сторінках.

bibliography

ВИСНОВКИ
1. На доконституційному етапі розвитку держави і права (до XVIII сторіччя) поняття «суверенітет» тісно пов’язувалося з особою суверена, під яким розумівся одноосібний монарх або будь-яка інша особа, яка мала фактичну владу над населенням в межах певної території, з чого випливала відсутність правових обмежень щодо форм та методів здійснення сувереном своїх владних повноважень.
2. Поступове практичне втілення починаючи з XVIII сторіччя доктрини державного суверенітету як наслідку та необхідної умови реалізації народного суверенітету пов’язано з загальним процесом становлення конституціоналізму як теорії, втіленої на державному рівні починаючи з прийняття перших світових конституцій наприкінці XVIII сторіччя, основний юридичний зміст якої полягає у введенні «обмеженого правління» на основі суспільно-політичного принципу розподілу влади в державі на три основні гілки, що, у свою чергу, породжує можливість втілення положень, що суперечать один одному, в актах різних гілок влади, виданих в межах своєї компетенції, які одночасно визнаються джерелами конституційного права, втілюючи у тому числі відповідні політичні інтереси різних державних органів та вищих посадових осіб.
3. На протязі світової історії держави і права знаходженню нових прогресивних форм та методів реалізації державного суверенітету допомагало реальне, гарантоване ефективно діючими правовими механізмами втілення ідеї «обмеженого правління» (на відміну від тоталітарних режимів, таких, як правова система СРСР, де правові норми практично у повному обсязі в частині регулювання політико-правових
159
відносин вступали у суперечність з реальним наповненням відповідних правовідносин та правовими й позаправовими механізмами їх здійснення).
4. Зовнішній (міжнародний) вимір державного суверенітету у його сучасному вигляді концептуально сформувався під впливом Вестфальського мирного договору, а остаточно був сформульований на універсальному рівні у принципових положеннях Статуту Організації Об’єднаних Націй та інших базових міжнародно-правових документах.
5. Комплексний зміст суверенних якостей держави спричиняє тенденцію до диференціації дефінітивного визначення суверенітету, який сприймається у сучасній теоретико-правовій доктрині крізь його окремі ознаки, характерні риси та особливості реалізації у суспільних відносинах.
6. Державний суверенітет у відповідності до класичних теоретико-методологічних поглядів органічно витікає з народного (національного) суверенітету, але у подальшому сувереном як носієм фактичного суверенітету у вигляді сукупності юридично визначених повноважень виступає держава, що здійснює державний суверенітет шляхом функціонування публічної влади у певних територіальних межах організованого буття політичної нації (народу держави).
7. У доктринальних моделях та дефінітивних визначеннях державницької спрямованості йдеться про абсолютну інтерпретацію суверенітету та суверенних прав держави, що є притаманним, в перше чергу, дискурсу, сформованому під впливом класичного «вестфальського» сприйняття цілковитої незалежності національної держави як у внутрішніх справах, так і у зовнішніх відносинах з іншими суверенними суб’єктами правового життя. У відповідності до іншого напряму теоретико-правових досліджень, сутність та зміст державного суверенітету пояснюється у
160
контексті народного (національного) суверенітету та розуміння політичної нації (народу держави) як виключного першоджерела будь-яких суверенних прав та конкретних повноважень суверенної публічної влади.
8. Суверенітет у загальному суспільно-філософському значенні є іманентною характеристикою держави, невід’ємної від конкретної політичної нації як його першоджерельного творця та носія, але у конкретний історичний період окремі суверенні права держави можуть певним чином самообмежуватися, виходячи з реальної внутрішньої та зовнішньої здатності держави забезпечити свої життєво важливі інтереси та добробут громадян, знайти відповідь на сучасні складні внутрішні та зовнішні виклики, загрози й небезпеки.
9. Реальне забезпечення належного існування народу як політичної нації вбачається можливим виключно за умови організації суспільного життя у державно-правовій формі, необхідним елементом чого виступає свідоме передавання прав народу створеним ним органам публічної влади. Подібна доктринальна формула враховує як обов’язковість врахування волі народу в якості першоджерела суверенітету, так і потребу у створенні народом суверена-держави, через яку в формально визначених правовими нормами межах здійснюється реалізація конкретних суверенних прав як у внутрішній площині, так і у зовнішніх відносинах.
10. Державний суверенітет є досить складною політико-правовою конструкцією, фундаментальне пізнання змісту та особливостей реалізації якої потребує комплексного застосування широкого міждисциплінарного підходу, що передбачає декілька вимірів досліджуваного поняття – теоретико-методологічного, політологічного, конституційно-правового та міжнародно-правового, що пояснюється, в першу чергу, множинністю
161
аспектів, притаманних державному суверенітету у широкому сенсі – філософських, внутрішніх та зовнішніх; теоретичних і практичних; класичних та нетрадиційно-аналітичних; історико-правових, реалістичних та перспективних; загальних та притаманних конкретній державі тощо.
11. Протягом 2014-2016 рр. шляхом збройної окупації частини суверенної території Української держави та недопущення легітимних органів публічної влади до виконання суверенних повноважень, що належать їм у відповідності до чинного законодавства, з концептуально-доктринальної точки зору, відбувається свавільне, а тому – фіктивне та нікчемне у юридичному сенсі, відчуження державного, а разом з ним і народного (національного) суверенітету іноземною державою-агресором та контрольованими нею іншими суб’єктами міжнародного незаконними збройними формуваннями.
12. До основних прав держави як носія зовнішнього (міжнародного) державного суверенітету сучасна правова доктрина відносить наступні, що є найбільш показовими у площині практичної реалізації її правосуб’єктності: право виступати на міжнародній арені від свого імені; право вступати у відносини з іншими суб’єктами міжнародного права; право брати участь у створенні норм міжнародного права; право на здійснення своєї поведінки у відповідності до чинних міжнародно-правових норм; право на визнання держави в якості суб’єкту міжнародного права права; право укладати міжнародні договори; право створювати або приєднуватися до міжнародних організацій; право на індивідуальну і колективну самооборону; право на відшкодування збитків, завданих внаслідок скоєння міжнародного правопорушення.
162
13. Політико-правова категорія відповідальності держав у науці і практиці цілком слушно посідає одне з центральних місць у науково-практичному визначенні зовнішнього виміру реалізації державного суверенітету і наповнює реальним юридичним змістом виконання суб’єктивних обов’язків відповідно до взятих на себе зобов’язань як перед іншими державами, так й перед всім світовим співтовариством, без чого у сучасному світі є функціонально неможливою ефективна реалізація того нормативно визначеного обсягу прав, що об’єктивно належить кожній суверенній державі.
14. Україна є суверенним суб’єктом міжнародного та внутрішнього права, який має повний обсяг прав, обов’язків та необмежену здатність нести міжнародно-правову відповідальність за власні дії та рішення, що обумовлює теоретико-методологічну об’єктивацію ідеї політичного національного самовизначення на фундаментальних засадах сучасного конституціоналізму, принципу поділу влади, реального народовладдя, пріоритету парламентарізму як форми та методу здійснення публічної влади у процесі суверенної правотворчості, стратегічного спрямування на розбудову правової держави.
15. Стратегічним зовнішньополітичним курсом України є курс на вступ до Європейського Союзу, а тому підписання Угоди про асоціацію з ЄС є логічним кроком до реалізації цієї встановленої законодавством мети, що, у свою чергу, слід вважати формою реалізації державою належних їй суверенних прав через свідоме та цілеспрямоване здійснення функції міждержавної інтеграції як принципово нової функції сучасних суверенних держав Європи.
163
16. Сукупність конституційних органів здійснення суверенної зовнішньої політики як України, так і держав-членів ЄС складають вищі органи державної влади (глава держави, парламент, уряд) та центральні органи виконавчої влади, причому особливе місце серед яких посідає спеціальний орган реалізації зовнішньої політики держави (у більшості сучасних національних правових систем, наприклад, в Україні це – Міністерство закордонних справ), що обумовлює політико-правову інституціоналізацію реалізації суверенних повноважень на рівні міжсистемного спілкування суверенних суб’єктів правових відносин.
17. У практичній площині представницькі суверенні зовнішньополітичні функції як в Україні, так і в переважній більшості країн-членів ЄС виконує глава держави, а в абсолютних, дуалістичних монархіях, президентських та більшій частині змішаних республік – керує зовнішньою політикою, при цьому очолюючи виконавчу владу у президентських республіках та абсолютних монархіях.
18. У сучасних національних правових системах постійно зростає роль парламенту у практичній реалізації суверенних прав держави, особливо враховуючи додання до повоєнних конституцій норм про ратифікацію міжнародних договорів як виключну компетенцію парламенту, що дає змогу констатувати затвердження та зміцнення розвинутого парламентаризму як однієї з основних ознак сучасного європейського конституціоналізму та необхідної передумови втілення у державному суверенітеті народного та національного повновладдя як першоджерела усього цілісного комплексу суверенних повноважень.
19. Компетенція уряду щодо здійснення суверенних прав держави безпосередньо залежить від форми правління, причому найширші
164
повноваження уряд та прем’єр-міністр мають у парламентських республіках та парламентських монархіях. Водночас саме уряд у будь-якій сучасній національній правовій системі виконує переважну більшість організаційно-розпорядчих функцій щодо повсякденного забезпечення різнопланової діяльності держави в якості виключного суверенного суб’єкта сучасного правового життя. 20. Проблемні та перспективні питання розвитку принципу державного суверенітету у контексті європейської міждержавної інтеграції проявляються у двох вимірах: а) зовнішньому, що відображає на рівні конституційно-правової регламентації міжнародні політико-правові процеси міждержавної інтеграції та реалізується у формі прийняття конституційно-правових норм про обмеження державного суверенітету та політичної незалежності шляхом делегування певного обсягу повноважень наднаціональним органам здійснення зовнішньої політики та про розмежування зовнішньополітичної компетенції між внутрішніми та спільними органами; б) внутрішньому, що у більшості сучасних зарубіжних країн на інституційному рівні проявляється у таких тенденціях, як посилення ролі уряду у здійсненні державної суверенної політики шляхом появи конституційного звичаю про делегування главою держави повноважень щодо ведення міждержавних переговорів та підписання міжнародних договорів уряду або главі уряду (прем’єр-міністру); розширення нормативного та фактичного статусу відомства закордонних справ як спеціального державного органу здійснення суверенної зовнішньої політики; конституційному закріпленні важливої ролі суверенних парламентів щодо процедури ратифікації міжнародних договорів тощо.
165
21. Аналізуючи принципово нову функцію міждержавної інтеграції та відображенні у цій функції сучасних політико-правових трансформацій конституційно-правових принципів державного суверенітету та політичної незалежності у зовнішній політиці зарубіжних країн, необхідно констатувати необхідність при бажанні держави реалізовувати таку функцію практично встановлювати відповідні конституційно-правові механізми легітимного делегування спільним інтеграційним органам певного обсягу суверенних прав у зовнішньополітичній сфері, що можна здійснити виключно на внутрішньому конституційно-правовому рівні. Більше того, країни, що прагнуть стати у майбутньому учасниками міждержавних об’єднань, також мають заздалегідь вносити зміни та доповнення до текстів своїх конституцій, адже тільки за подібного підходу обмеження суверенітету можна вважати проявом державного суверенітету та політичної незалежності держави, а будь-який інший підхід, скоріше за все, підірве основи існуючого міжнародного правопорядку, що ґрунтується на суверенній рівності держав як основному принципі міжнародного публічного права. 22. Можна констатувати на сучасному етапі домінування політико-правового підходу, за якого передавання державою частини своїх зовнішньополітичних прав міждержавному утворенню є формою реалізації її суверенних прав щодо укладання міжнародного договору, але водночас низка проблемних питань постає у разі недостатнього врегулювання принципової можливості та конкретних обсягів подібного делегування суверенних прав на рівні внутрішніх конституційно-правових актів держав, а тому на сучасному етапі подібне врегулювання вбачається єдине можливим юридично шляхом вирішення проблематики
166
невідповідності спільного європейського права конституційному праву окремих держав-членів, що потенційно може загостритися у контексті подальших процесів правової інтеграції в межах ЄС на нормативному та інституційному рівнях формування та здійснення ЄС спільної зовнішньої політики та політики безпеки як його другої опори. 23. Безумовною вбачається нагальна необхідність для України як суверенної держави з задекларованими європейськими прагненнями, підключитися до діалогу про європейську регіональну безпеку, зокрема, в частині проведення гуманітарних та миротворчих операцій ЄС, організації та діяльності Сил швидкого реагування ЄС, спільного вирішення глобальних принципово нових проблем, таких, як транснаціональна злочинність та міжнародний тероризм, проведення з цією метою спільних навчань, семінарів, складання спільних планів відповідних заходів, і в такий спосіб значно наблизиться до вступу до ЄС через окрему його опору, а саме другу, якою сьогодні виступає спільна зовнішня політика та політика безпеки.
167

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Платон. Государство / Платон // Государство. Законы. Политик. – М. : Мысль, 1998. – 798 с.
2. Серегин А. В. Эволюция учения о монархической форме правления в истории политико-правовой мысли / А. В. Серегин. – Ростов-на-Дону : ИПО ПИ ЮФУ, 2010. – 192 с.
3. Аристотель. Политика / Аристотель // Политика. Афинская политика. – М. : Мысль, 1997. – 458 с.
4. Ильин М. В. Суверенитет: развитие понятийной категории / М. В. Ильин // Суверенитет. Трансформация понятий и практик / под ред. М. В. Ильина, И. В. Кудряшовой; Моск. гос. ин-т междунар. отношений (ун-т) МИД России, каф. сравнит. политологии. – М. : МГИМО-Университет, 2008. – С. 14-42.
5. Crage G. Force and Statecraft / G. Crage, A. George. – N. Y. : Oxford University Press, 1983. – 304 p.
6. Мусихин Г. И. Суверенитет, монархия и революция: история становления и взаимоотношения понятий / Г. И. Мусихин // Суверенитет. Трансформация понятий и практик. – С. 43-57.
7. Дюги Л. Конституционное право. Общая теория государства / Л. Дюги. – М. : ИНФРА-М, 2013. – 427 с.
8. Баймуратов М. О. Модифікації державного суверенітету в умовах європейської інтеграції в контексті взаємовідносин Європейського Союзу з державами-членами / М. О. Баймуратов, Ю. С. Хоббі; за ред. д.ю.н.,
168
проф., Заслуженого діяча науки і техніки України М. О. Баймуратова. – Суми : Університетська книга, 2013. – 300 с.
9. Ковальчук В. Б. До питання про державний суверенітет та легітимність державної влади в політико-правовій концепції Ніколло Макіавеллі та Жана Бодена / В. Б. Ковальчук // Держава і право : збірник наукових праць. – Вип. 35. – К. : Інститут держави і права ім. В М. Корецького НАН України, 2007. – С. 49-56.
10. Гоббс Т. Левиафан или материя, форма и власть государства церковного и гражданского / Т. Гоббс; предисловие и редакция А. Ческиса, пер. П. С. Юшкевича. – М. : Соцэкгиз, 1936. – 502 с.
11. Левин И. Д. Суверенитет / И. Д. Левин. – СПб. : Изд-во «Юридический центр Пресс», 2003. – 373 с.
12. Микієвич М. М. Інституційне право Європейського Союзу у сфері зовнішньої політики та безпеки / М. М. Микієвич. – Львів, 2005. – 415 с.
13. Баймуратов М. А. Международное публичное право : Учебник. Издание второе, переработанное и дополненное. – Х. : ООО «Одиссей», 2007. – 704 с.
14. Барабанов О. Н. Глобальное управление / О. Н. Барабанов, В. А. Голицын, В. В. Терещенко. Моск. гос. ин-т межд. отношений (ун-т) МИД России. – М. : МГИМО-Университет, 2006. – 256 с.
15. Денисов В. Н. Гуго Гроций о мировом порядке и современность / В. Н. Денисов // Идеи мира и сотрудничества в современном международном праве / Под ред. проф. В. Н. Денисова. – К., 1990. – С. 30-31.
169
16. Устав ООН от 26 июня 1945 г. – Режим доступу : http://www.un.org/russian/documen/basicdoc/charter.htm
17. Савчук К. О. Міжнародно-правові погляди академіка В. Е. Грабаря / К. О. Савчук. – К. : НАНУ, 2003. – 128 с.
18. Бараташвили Д. И. Принцип суверенного равенства государств в международном праве / Д. И. Бараташвили. – М. : Наука, 1978. – 118 с.
19. Тускоз Ж. Міжнародне право / Ж. Тускоз.– К. : АртЕк, 1998. – 401 с.
20. Лукашук И. И. Международное право. Общая часть / И. И. Лукашук. – М. : БЕК, 1996. – 368 с.
21. Годованик Є. В. Організаційно-правові аспекти реформування Ради Безпеки ООН на сучасному етапі / Є. В. Годованик // Держава і право : Зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. – Вип. 41. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2008. – С. 170-177.
22. Sajo A. Limiting Government. An Introduction to Constitutionalism / A. Sajo. – Budapest : CEU Press, 1999. – 300 p.
23. Billias G. Introduction // American Constitutionalism Abroad: Selected Essays in Comparative Constitutional History / G. Billias; ed. George Athan Billias. – New York : Greenwood Press, 1990. – 268 p.
24. Casper G. Constitutionalism / G. Casper // Encyclopedia of the American Constitution, L. Levy and others eds. – Vol. 2. – New York, London : Macmilan. – 1986. – 860 p.
25. Waluchow W. Constitutionalism / W. Waluchow // Stanford Encyclopedia of Philosophy [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://mespom.eu/taxonomy/term/2636?page=399
170
26. Шевчук С. Історія конституціоналізму: від святого письма до до конституційного тексту. Елементи конституціоналізму / С. Шевчук // Юстиніан. – 2008. – № 10 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.justinian.com.ua/article.php?id=3040
27. Kern F. Kingship and Law in the Middle Ages / F. Kern. – Oxford : Oxford University Press, 1968. – 260 p.
28. Hutchins R. The Great Conversation / R. Hutchins // Great Books of the Western World. – Vol. I. – Chicago : Encyclopædia Britannica, Inc., 1952. – 300 p.
29. Мазур Т. І. Державний суверенітет як політико-правове явище / Т. І. Мазур // Актуальні проблеми політики. – 2014. – Вип. 52. – С. 222-229.
30. Популярна юридична енциклопедія / Кол. авт. : В. К. Гіжевський, В. В. Головченко…В. С. Ковальський (кер.) та ін. / В. С. Ковальський. – К. : Юрінком Інтер, 2003. – 528 с.
31. Словарь иностранных слов. – 18-е изд., стер. – М. : Рус. яз., 1989. – 624 с.
32. Великий енциклопедичний юридичний словник / за ред. Ю. С. Шемшученка. – К. : Юридична думка, 2007. – 992 с.
33. Советский энциклопедический словарь / гл. ред. А. М. Прохоров. – 2-е изд. – М. : Сов. энциклопедия, 1983. – 1600 с.
34. УСЕ : Універсальний словник-енциклопедія / гол. ред. ради М. Попович. – К. : Ірина, 1999. – 1551 с.
35. Пашнєва В. А. Проблеми державного суверенітету у творчості М. І. Палієнка / В. А. Пашнєва // Вісник Харківськ. нац. унту внутр. справ. – 2005. – № 31. – С. 358-363.
171
36. Политология : Хрестоматия / Сост. : М. А. Василик, М. С. Вершинин / М. А. Василик, М. С. Вершинин. – М. : Гардарики, 2000. – 843 с.
37. Локк Д. Два трактата о правлении / Д. Локк // История политических и правовых учений : хрестоматия / под ред. О. Э. Лейста. – М., 2000. – 512 с.
38. Монтеск’є Ш. Про дух законів / Ш. Монтеск’є // Монтеск’є Ш. Вибрані твори. – М., 1995. – 290 с.
39. Еллинек Г. Общее учение о государстве / Г. Еллинек ; отв. ред. И. Ю. Козлихин. – СПб. : Юрид. центр Пресс, 2004. – 752 с.
40. Палиенко Н. И. Суверенитет. Историческое значение идеи суверенитета и ее правовое значение / Н. И. Палиенко. – Ярославль, 1903. – 591 с.
41. Алексеев С. С. Государство и право / С. С. Алексеев. – М., 1994. – 192 с.
42. Тункин Г. И. Право и сила в международной системе / Г. И. Тункин. – М. : Междунар. отношения, 1983. – 199 с.
43. Василенко В. А. Международно-правовые санкции / В. А. Василенко. – К. : Вища шк., 1982. – 230 с.
44. Левин И. Д. Суверенитет / И. Д. Левин. – СПб. : Издательство «Юридический центр Пресс», 2003. – 373 с.
45. Гнатовський М. М. Європейський правовий простір: концепція та сучасні проблеми / М. М. Гнатовський. – К. : Видавничий дім «Промені», 2005. – 222 с.
172
46. Хоббі Ю. С. Вплив наднаціональності на суверенітет держав-членів Європейського Союзу / Ю. С. Хоббі // Держава і право. – 2009. – Вип. 46. – С. 555-559.
47. Лукашук И. И. Глобализация, государство и право, ХХІ век / И. И. Лукашук – М. : Спарк, 2000. – 279 с.
48. Ушаков Н. А. Суверенитет и его воплощение во внутригосударственном и международном праве / Н. А. Ушаков // Московский журнал международного права. – 1994. – № 2. – С. 5-9.
49. Сеидов А. В. Международное право в эпоху глобализации. Эволюция концепции государственного суверенитета / А. В. Сеидов. – М. : Научная книга, 2005. – 154 с.
50. Сербін Р. А. Діалектика державного суверенітету в епоху глобалізму / Р. А. Сербін // Право України. – 2002. – № 12. – С. 37-42.
51. Юридична енциклопедія: у 6 т. / НАН України ; Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького ; Ред. кол. : Ю. С. Шемшученко (гол. ред.) та ін. – Т.5. – К. : Укр. енциклопедія, 1998. – 733 с.
52. Цымбурский В. Л. Идея суверенитета в посттоталитарном контексте // Полис. – М., 1993. - № 1. – С. 19-20.
53. Сборник документов по истории Нового времени. Буржуазные революции XVII-XVIII вв. : Учеб. пособие для вузов по спец. «История» / Науч. ред. Сироткин В. Г. – М. : Высш. шк., 1990. – 301 с.
54. Тесленко М. В. Національний суверенітет і його межі / М. В. Тесленко // Держава і право : збірник наукових праць. Вип. 27. – К. : Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2005. – С. 193-197.
173
55. Скакун О. Ф. Теория государства и права / О. Ф. Скакун. – Харьков : Консум, 2000. – 704 с.
56. Шевцов В. С. Национальный суверенитет: проблемы теории и методологии / В. С. Шевцов. – М., 1978. – 229 с.
57. Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. (Станом на 25 травня 2006 р. – із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 8 грудня 2004 р. № 2222-ІV). Офіційне видання. – К. : М-во юстиції України, 2006. – 106 с.
58. Декларація про державний суверенітет України від 16 червня 1990 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1990. – 1990. – № 31. – Ст. 429.
59. Венская конвенция о праве международных договоров от 23 мая 1969 г. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.law.edu.ru/umk/Hrestom.asp?IdCourse144&OpenNodeId=100063009
60. Венская конвенция о праве договоров между государствами и международными организациями или между международными организациями от 21 марта 1986 г. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.law.edu.ru/umk/Hrestom.asp?IdCourse=144&OpenNodeId=100063009
61. Резолюция ГА ООН 56 / 589 от 12 декабря 2001 г. // Официальные отчёты ГА ООН. 62. Теліпко В. Е., Овчаренко А. С. Міжнародне публічне право : Навч. посіб. / За заг. ред. Теліпко В. Е. – К. : Центр учбової літератури, 2010. – 608 с.
174
63. Міжнародне публічне право : підручник / За ред. В. М. Ре-пецького. – 2-ге вид., стер. – К. : Знання, 2012. – 437 с. 64. Montevideo Convention on Duties and Rights of States (December 26, 1933) // Treaties and Other International Agreements of the United States of America 1776-1949. – Vol. 3. Multilateral 1931-1945. Department of State Publication 8484. – Washington, DC : Government Printing Office, 1969.
65. Про основні напрями зовнішньої політики України : Постанова Верховної Ради України від 2 липня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 40. – Ст. 527.
66. Акт проголошення незалежності України : Документ Верховної Ради України від 24 серпня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 38. – Ст. 502. 67. Партнерство заради миру : Заява від 10 січня 1994 р. // Дипломатический вестник. – 1994. – № 13-14. – С. 32-33. 68. Хартія про особливе партнерство між НАТО й Україною від 9 липня 1997 р. // Голос України. – 11 липня 1997 р. – № 127. – С. 10-11. 69. Московська (тристороння) заява президентів США, Росії та України від 14 січня 1994 р. [Электронный ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/998_300
70. Угода про асоціацію між Україною, з одної сторони, та Європейським Союзом і його державами-членами, з іншої строни від 21.03.2014 р. та 27.06.2014 р. [Электронный ресурс]. – Режим доступу : http://comeuroint.rada.gov.ua/komevroint/doccatalog/document?id=56219
71. Стромко В. О. Економічні ефекти інтеграції України до Митного союзу (Російська Федерація, Республіка Білорусь, Республіка Казахстан) / В. О. Стромко // Ефективна економіка – 2012. – № 5. – С. 40-44.
175
72. Осадча Н. В. Вплив Митного союзу Росії, Білорусі та Казахстану на зовнішньоекономічну діяльність України / Н. В. Осадча // Економічні інновації. – 2012. – Вип. 47. – С. 178-196.
73. Котвицька О. І. Сучасні тенденції євразійської інтеграції (в контексті геоекономічних спрямувань України) / О. І. Котвицька // Вісник Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна. – 2013. – № 1042. – С. 24-26. 74. Муніципальне право України : Підручник / За ред. М. О. Баймуратова. – 2-ге вид.доп. – К. : Правова єдність, 2009. – 720 с. 75. Коваленко А. И. Правовое государство: концепции и реальность / А. И. Коваленко. – М., 1993. – 150 с.
76. Байтин М. И. Основные внешние функции // Теория государства и права. Курс лекций / М. И. Байтин, И. М. Сенякин; Под ред. Н. И. Матузова, А. В. Малько. – М., 2000. – 300 с.
77. Волошин Ю. О. До проблеми нормопроектного забезпечення діяльності Президента України в умовах глобалізації та міждержавної інтеграції / Ю. О. Волошин // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 1999. – № 2. – С. 27-32.
78. Луць Л. А. Конституційно-правовий механізм взаємодії норм міжнародного та національного права: деякі теоретичні аспекти / Л. А. Луць [Електронний ресурс].
– Режим доступу : http://www.lawyer.org.ua/?w=r&i=14&d=409
79. Конституция Австрии 1920 г. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.constitution.garant.ru/DOC_3864861.htm
80. Конституция Португалии 1976 г. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.constitution.garant.ru/DOC_3864859.htm
176
81. Конституция Эстонии 1992 г. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.humanities.edu.ru/db/msg/6482
82. Конституция Литвы 1992 г. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.constitution.garant.ru/DOC_3864839.htm
83. Про міжнародні договори України: Закон України від 29 червня 2004 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 10. – Ст. 45.
84. Конституция Венгрии 1949 г. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://www.constitution.garant.ru/DOC_3864883.htm
85. Черченко І. Поняття конституційно-правового механізму зовнішніх відносин держави / І. Черченко [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.pravoznavec.com.ua/period/chapter/2/38/1548
86. Dicey A. Introduction to the Study of the Law of the Constitution / A. Dicey. – L. : MacMillan, 1959. – 196 p.
87. Mackintosh J. The British Cabinet / J. Mackintosh. – L. : Methuen, 1968. – 160 p.
88. Hood Phillips O. Constitutional and Administrative Law / O. Hood Phillips. – L. : Sweet & Maxwell, 1973. – 420 p.
89. Шаповал В. Н. Британская конституция. Политико-правовой анализ / В. Н. Шаповал. – К. : Лыбидь, 1991. – 300 с.
90. Forsey Е. How Canadians Govern Themselves / E. Forsey. – Ottawa : Government of Canada, 1991. – 260 p.
91. Макаренко О. Роль Кабінету Міністрів України у конституційно-правовому механізмі здійснення зовнішньої політики / О. Макаренко // Право України. – 2007. – № 9. – С. 4-9.
177
92. Конституційне право зарубіжних країн: Навч. посібник / М. С. Горшеньова, К. О. Закоморна, В. О. Ріяка та ін.; За заг. ред. В. О. Ріяки. – 2-е вид., допов. і перероб. – К. : Юрінком Інтер, 2007. – 544 с.
93. Денисов В. Н. Право міжнародної безпеки / В. Н. Денисов // Великий енциклопедичний юридичний словник / За ред. Ю. С. Шемшученка. – К. : Юридична думка, 2007. – 992 с.
94. Кашкин С. Ю. Европейское оборонное сотрудничество. Документы и комментарии / С. Ю. Кашкин и др. – М., 2004. – 524 с.
95. WEU Today. – WEU Sevretariat. – General. Brussels. – 1997. – P. 29-43.
96. Мальський М. З. Західноєвропейський Союз / М. З. Мальський // Світова та європейська інтеграція : Навчальний посібник. – Львів, 2005. – 300 с.
97. Organizing Europe’s Place in World Affairs: The European Union’s Common Foreign and Security Policy. – 200 p.
98. Presidency Conclusions, Helsinki European Council, 10-11 Dec. 1999 // European Commission. Bull. Of EU. – 1999. – № 6. – P. 54-68.
99. Баймуратов М. А. Международно-правовые аспекты становлення и развития европейской системы безопасности на пороге ХХІ века / М. А. Баймуратов, А. А. Делинский. – Одесса, 2004. – 250 c.
100. Сергунин А. А. Изучение проблемы безопасности в России / А. А. Сергунин // Российская наука международных отношений: новые направления. – М., 2005. – 400 с.
101. Семёнов К. А. Международная экономическая интеграция / К. А. Семёнов. – М., 2001. – 368 с.
178
102. Phinnemore P. Stabilization and Association Agreements: Europe Agreements for the Western Balkans? / Р. Phinnemore // European Foreign Affairs Rewiew. – 2003. – № 8. – P. 77-103.
103. COM. – 2003. – № 393. – 1.07.2003.
104. Голуб Н. В. Україна та міжнародні організації : Інформаційно-довідкове видання / Н. В. Голуб, П. А. Клімкін. – К. : Кондор, 2003. – 212 с.
105. План Україна – Європейський Союз (Європейська політика сусідства), затверджений КМУ 12 лютого 2005 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://rada.gov.ua
106. Про участь батальйонів Збройних Сил України в Миротворчих силах організації Об’єднаних Націй в зонах конфліктів на території колишньої Югославії : Постанова Верховної Ради України від 3 липня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 38. – Ст. 564.
107. Зовнішня політика України : матеріали парламентських слухань. – К., 2004. – 250 с.
108. Рута Л. Торгівля живим товаром / Л. Рута // Демократична Україна. – 2003. – № 19. – С. 22-28.
109. Мыкиевич М. М. Трансграничное сотрудничество между Украиной и ЕС в контексте обеспечения европейской безопасности: организационно-правовые аспекты / М. М. Мыкиевич // Актуальні проблеми міжнародних відносин : Зб. наук. праць. – 2005. – Вип. 56. – Ч. 1. – С. 18-24.
110. Хоббі Ю. С. Вплив наднаціональності на суверенітет держав-членів Європейського Союзу / Ю. С. Хоббі // Держава і право. – 2009. – Вип. 46. – С. 555-559.
179
111. Микієвич М. М. До питання про міжнародну правосуб’єктність Європейського Союзу / М. М. Микієвич // Вісник Львівського Університету. Серія юридична. – 2000. – Вип. 35. – С. 66-68. 112. Савчук К. О. Міжнародно-правові ідеї В.Е. Грабара і сучасність / К. О. Савчук // Правова держава. – Вип. 12. – К., 2001. – С. 627-639. 113. Кирилюк Н. В. Суверенна рівність держав: обмеження з утворенням міжнародних організацій / Н. В. Кирилюк // Науковий вісник Ужгородського національного університету. – Серія «Право». – 2012. – Вип. 20. – Ч. II. – С. 167-169. 114. Савчин М. В. Установлення конституції та правовий континуїтет державності: шляхи реалізації Основного закону / М. В. Савчин // Часопис Київського університету права. – 2006. – № 1. – С. 60-64.
115. Саракуца М. О. Вплив євроінтеграційних об’єднань на процес конституційного реформування України / М. О. Саракуца // Конституційно-правовий вимір в розвитку правової системи України : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф., присвяч. 95-річчю з дня народження д-ра юрид. наук, профессора Стрельцова Льва Михайловича (1918-1979). Четверті юрид. читання, 25 жовтня 2013 року, м. Одеса. – С. 207-212. 116. Волошин Ю. О. Онтологічні проблеми визначення категорії «міждержавна інтеграція» у вітчизняній та зарубіжній конституційно-правовій та політологічній доктрині / Ю. О. Волошин // Порівняльно-правові дослідження. – 2008. – № 2. – С. 70-78. 117. Могил С. К. Правове регулювання діяльності державних органів України в надзвичайних ситуаціях / С. К. Могил // Актуальні проблеми
180
держави і права : Збірник наукових праць. – Вип. 11. – Одеса : Юрид. літ., 2001. – С. 63-66.
118. Отрош М. І. Особливості міжнародної правосуб’єктності Святого престолу / М. І. Отрош // Часопис Київського університету права. – 2013. – № 1. – С. 312-315.
119. Саннікова М. В. Декларація та акти декларативно-рекомендаційного характеру: значення та перспективи розвитку в умовах глобалізації права / М. В. Саннікова // Форум права. – 2012. – № 3. – С. 636-641. 120. Квач С. С. Міжнародно-правова складова муніципального права України: постановка проблеми / С. С. Квач // Вісник Маріупольського державного університету. Серія «Право». – 2011. – Вип. 1. – С. 128-135. 121. Тростянська Я. І. Принципи правового регулювання визнання і виконання в Україні вироків іноземних судів у кримінальних справах / Я. І. Тростянська // Підприємництво, господарство і право. – 2010. – № 5. – С. 159-162.
122. Богдан А. Й. Щодо правових аспектів виробництва зерна в Україні порівняно з вимогами законодавства Європейського Союзу / А. Й. Богдан // Право України. – 2009. – № 11. – С. 201-206.
123. Лі Юхао. Особливості правового регулювання співробітництва КНР та ЄС в інвестиційній сфері / Юхао Лі // Часопис Київського університету права. – 2009. – № 4. – С. 335-340.
124. Савченко С. В. Правова природа публічного інтересу: теоретичний аспект / С. В. Савченко // Вісн. Запоріз. нац. ун-ту. – 2012. – № 4 (ІІ). – С. 52-56.
181
125. Черченко І. Л. Поняття конституційно-правового механізму зовнішніх відносин держави / І. Л. Черченко // Право України. – 2004. – № 5. – C. 163-167. 126. Фрицький Ю. О. Сутність влади як правової категорії / Ю. О. Фрицький // Наук. вісн. Дніпропетровського держ. університету внутрішніх справ : Зб. наук. праць. – 2006. – № 1. – С. 98-101.
127. Опришко В. Ф. Гармонізація законодавства України з міжнародним правом – важлива умова ефективності міжнародного співробітництва / В. Ф. Опришко / Законодавство України та міжнародне право (проблеми гармонізації). – К., 1998. – 54 с.
128. Семенов В. С. Мiжнародно-правовi аспекти Конституцii Украiни / В. С. Семенов. – Київ, 1998. – 65 с.
129. Кубко Е. Б. Проблемы гармонизации законодательства Украины и стран Европы / Е. Б. Кубко. – К. : Юринком Интер, 2003. – 111 с.
130. Шиб Т. Співвідношення міжнародного та національного права України / Т. Шиб [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.viche.info/journal/2430/
131. Гальчинський А. С. Стратегія євроінтеграції та питання участі України у формуванні єдиного економічного простору (аналітичні оцінки) / А. С. Гальчинський. – К. : НІСД, 2003. – 123 с.
132. Проблеми гармонізації законодавства України з міжнародним правом : Матеріали наук.-практ. конф. – К., 1998. – 98 с.
133. Шемшученко Ю. С. Теоретичні проблеми гармонізації законодавства України з європейським правом / Ю. С. Шемшученко // Вісник Академії правових наук. – 2004. – Вип. 3. – С. 108-124.
182
134. Пархоменко Н. М. Гармонізація законодавства України з Європейським та міжнародним правом: методи, етапи, види / Н. М. Пархоменко // Часопис Київського університету права. – 2012. – № 1. – С. 332-338.
135. Ратушний С. М. Деякі теоретичні питання гармонізації національного законодавства з міжнародно-правовими нормами / С. М. Ратушний [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/pre/2008/Ratushnyi.pdf
136. Кочетов Э. Г. Геоэкономика / Э. Г. Кочетов. – М., 1999. – 320 с.
137. Юдин Ю. А. Политические партии и право в современном государстве / Ю. А. Юдин. – М., 1998. – 288 с.
138. Крусс В. И. Личностные права человека в конституционном и философско-правовом измерении: к постановке проблемы / В. И. Крусс // Государство и право. – 2000. – № 10. – С. 44-51.
139. Тиунов О. И. Всеобщая декларация прав человека в нормах международного и конституционного права / О. И. Тиунов // Журнал российского права. – 2009. – № 2. – С. 131-135.
140. Feldman D. Modalities of Internalization in Constitutional Law / D. Feldman // Internationalization of Public Law: The European Group of Public Law : Colloquium, Legrana (Greece), 16-18 of September 2005. – London, 2006. – Vol. LXXXІІІ. – Р. 131-136.
141. Тихомиров Ю. А. Национальные законодательства и международное право: параллели и сближения / Ю. А. Тихомиров // Московский журнал международного права. – 1993. – № 3. – С. 81-88.
183
142. Мартышин О. В. Национальная политическая и правовая культура в контексте глобализации / О. В. Мартышин // Государство и право. – 2005. – № 4. – С. 4-11.
143. Лукашук И. И. Современное право международных договоров : в 2 т. – Т. 1 : Заключение международных договоров / И. И. Лукашук. – М. : Волтерс Клувер, 2004. – 231 с.
144. Яковюк І. Особливості впливу наднаціональної організації на державний суверенітет країн-кандидатів та країн-сусідів (на прикладі Європейського Союзу) / І. Яковюк // Вісник Академії правових наук України. – 2010. – № 3. – С. 20-26.
145. Венізелос Е. Стабільність конституційного феномену в постновітній час / Е.Венізелос // Порівняльно-правові дослідження. – 2005. – № 1. – С. 42-50.
146. Кубышина Г. Влияние глобализации на інститут государства / Г. Кубышина // Обозреватель. – 2008. – № 7. – С. 95-103.
147. Тихомиров Ю. А. Курс сравнительного правоведения / Ю. А. Тихомиров. – М., 1996. – 210 с.
148. Баймуратов М. О. Місцеве самоврядування як фактор інтернаціоналізації національного та конституціоналізації міжнародного правопорядків / М. О. Баймуратов // Юридичний журнал. – 2011. – № 2. – С. 47-52.
149. Баймуратов М. О. Муніципальні права людини // М. О. Баймуратов, Г. Г. Танаджи // Конституційні права, свободи і обов’язки людини і громадянина в України / За ред. академіка НАН України Ю. С. Шемшученка. – К. : Юридична думка, 2008. – 193 с.
184
150. Затонский В. А. Эффективная государственность / В. А. Затонский. – М. : Юристь, 2006. – 161 с.