Гаврись Януш. Ринкова трансформація традиційних секторів регіональної економіки (на прикладі переробки льону)

brief description

Гаврись Януш. Ринкова трансформація традиційних секторів регіональної економіки (на прикладі переробки льону) : дис... канд. екон. наук: 08.10.01 / НАН України; Інститут регіональних досліджень. - Львів, 2006

Гаврись Януш.Ринкова трансформація традиційних секторів регіональної економіки (на прикладі переробки льону). Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.10.01 розміщення продуктивних сил і регіональної економіки Інститут регіональних досліджень НАН України, Львів, 2006.
Дисертацію присвячено розробці теоретичних і методичних основ стратегії розвитку традиційного сектору регіональної економіки льонарства у Польщі. Уточнено визначення поняття „традиційний сектор регіональної економіки”. Зроблено аналіз стану економічної діяльності у традиційних секторах регіональної економіки на прикладі сектора льонарства. Описано сутність ринкової трансформації сектору льонарства. Сформульовано організаційно-методичні положення використання конкурентних переваг сектора льонарства у Польщі за напрямками: удосконалення структури і якості продукції; реструктуризація схем державної та регіональної підтримки виробників льону.

У дисертаційній роботі зроблено аналіз теоретичних підходів до вирішення задачі здійснення ринкової трансформації традиційних секторів регіональної економіки, на основі чого запропоновано новий підхід до її розв’язання та зроблено такі висновки.

З входженням країн, в яких домінувала адміністративно-командна система управління, в т.ч. Польщі, інших країн, до активних ринкових відносин на загальносвітовому просторі, перед ними виникло першочергове завдання досягнення високої конкурентоспроможності в галузях спеціалізації. До галузей спеціалізації відносяться передусім традиційні сектори економіки сектори, виробництво продукції у яких має довготривалу історію і традиції. Одним із таких секторів є сектор, що об’єднує процеси вирощування і переробки льону.
Польща, як і Україна, завдяки агрокліматичним умовам, має конкурентні переваги у секторі льонопереробки За умови здійснення ринкової трансформації льняні вироби, вироблені у Польщі можуть бути конкурентоспроможними на європейському ринку, зокрема німецькому, італійському, австрійському ринках, ринках скандинавських країн, а також Китаю.
Величина попиту на льняне волокно, в Польщі становить 5,5 тис. тонн у рік, у тому числі приблизно 4 тис. тонн на забезпечення льонопереробної промисловості, а також 1,5 тис. тонн в рік на експорт. Передбачається зростання потреби у льняному волокні для вітчизняних прядилень та іноземних підприємств, також на експорт до Китаю до 20 тис. тонн волокна на рік.
Необхідною умовою підвищення конкурентоспроможності польського льоноволокна є освоєння стандартів асортименту і якості льоноволокна, прийнятих у Європі. На сьогодні льняне волокно, що виготовляється у Польщі, поступається за якісними критеріями бельгійським і французьким волокнам. Воно є грубим, менш подільним, а отже, має значно гірші властивості прядильності. Із західноєвропейських волокон виробляється тонка пряжа з мірами товщини 20, 25, 36 і 50, тоді як із найкращих стандартів польського льняного волокна виготовляється пряжа середньої товщини текс 68, 76 і 84. Станом на 2004 рік потенційні виробничі можливості льняного волокна в Польщі становили приблизно 18 тис. тонн на рік, з чого 80 % виготовляються на малогабаритних турбінах, які не забезпечують відповідної якості сировини для вироблення якісної пряжі для виробів одягу. Головним бар’єром у розвитку виробництва льняного волокна є низький рівень техніки у секторі. Для модернізації бази переробки необхідно збільшити обсяги залучень власного капіталу підприємств, а також ретельного пошуку стратегічних інвесторів.
Складовою стратегії розвитку льонарства у Польщі є організаційна та економічна підтримка виробників льону з боку держави. Доцільно розробити загальнодержавну програму розвитку льонарства, яка б реалізовувала такі засади, як: посилення конкуренції серед переробників льону; сприяння новаціям, які забезпечують конкурентоспроможність продукції на всіх стадіях виробничого циклу; надання пільгових кредитів виробникам льону для здійснення заходів технічної реструктуризації, забезпечення ринкової інфраструктури у сфері переробки льону і збуту льоноволокна. Необхідність розробки такої програми обумовлюється змінами у галузевій структурі польської промисловості, які полягають у поступовому обмеженні видобувної і сталеплавильної промисловості на користь інших секторів економіки. А це у свою чергу становить серйозну проблему зайнятості у секторі сільського господарства, ангажуючого майже 30 % працюючих у національній економіці. Цей демографічний чинник визначає завдання для господарської політики у сфері професійної активізації селян. Сільське населення не проявляє міграційних рухів і є культурно зв’язаним із місцем проживання. Це відображає спад лише на 1,2 % частки зайнятих у сільському господарстві до зайнятості взагалі, коли у промисловому секторі він становив 9 %, у секторі послуг зріс на 10,2 %. Можна звідси зробити висновок, що сектор послуг абсорбував спад зайнятості головним чином із промислового сектора, натомість сільське населення з нижчим рівнем кваліфікацій є у великій мірі безпорадним, очікуючи ініціативи з боку держави. Впровадження програми розвитку сільськогосподарських промислових культур, у тому числі льону, разом з розвитком переробки, є повністю обґрунтованим.

На підставі проведених досліджень вносяться такі пропозиції:

Верховній Раді України передбачати щорічну бюджетну підтримку сектору вирощування та переробки льону;
Міністерству аграрної політики України розробити програму відновлення сектору переробки льону шляхом сприяння інноваціям, надання кредитів, стимулювання розвитку ринкової інфраструктури;
обласним державним адміністраціям, на території яких традиційно вирощували льон розробити регіональні програми розвитку льонарства.