Газуда Леся Михайлівна. Формування і використання ресурсного потенціалу аграрних підприємств в умовах трансформації відносин власності (на прикладі сільгосппідприємств Закарпатської області)

brief description

Газуда Леся Михайлівна. Формування і використання ресурсного потенціалу аграрних підприємств в умовах трансформації відносин власності (на прикладі сільгосппідприємств Закарпатської області): дис... канд. екон. наук: 08.06.01 / Ужгородський національний ун-т. - Ужгород, 2004

Газуда Л.М. Формування і використання ресурсного потенціалу аграрних підприємств в умовах трансформації відносин власності (на прикладі сільгосппідприємств Закарпатської області) Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.01 економіка, організація і управління підприємствами. Ужгородський національний університет. Ужгород, 2004.
В дисертації відображено результати комплексного дослідження теоретичних, методичних і практичних аспектів формування, відтворення і використання ресурсного потенціалу аграрних підприємств в умовах трансформації відносин власності.
Сформульовано суть аграрного ресурсного потенціалу, визначено складові та тенденції змін його кількісних та якісних показників в процесі трансформації аграрних відносин за визначальними ознаками ринкової економіки впливом форм господарювання і форм власності, мотивацією до трудової діяльності, можливостями реалізації трудового потенціалу села з врахуванням інтересів сільських товаровиробників та держави. З нових концептуальних позицій розглянуто методику розрахунку та оцінки ресурсного потенціалу сільгосппідприємств і визначено пріоритетність узагальнюючих показників ефективності його використання.

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і запропоновано нове вирішення наукового завдання стосовно формування і відновлення ресурсного потенціалу сільськогосподарських підприємств.
1. Формування ресурсного потенціалу підприємств є об’єктивною необхідністю і важливою складовою розвитку аграрного сектору економіки. Незважаючи на певні успіхи реформаційних заходів в сільському господарстві утримується тенденція до зниження обсягів виробництва основних видів продукції рослинництва і тваринництва, посилюється деградація земель через високу освоєність земельного фонду та екстенсивне використання продуктивних угідь. Майже повністю зупинилося відтворення та оновлення матеріально-технічної бази АПК. Несприятливою є демографічна ситуація на селі. З низькою інтенсивністю використовується трудовий аграрний потенціал. Кризові процеси мають негативний вплив на розвиток соціальної сфери села, на забезпечення нормального життєвого рівня населення.

Регіональні фактори агропромислового виробництва в умовах Закарпатської області, серед яких низька землезабезпеченість в розрахунку на одного жителя (0,36 га сільгоспугідь та 0,16 га ріллі), вертикальна зональність розташування і використання сільськогосподарських угідь гірської і передгірської підзон області, вигоди географічного і геостратегічного розташування області, можливості продукування екологічно чистої сільгосппродукції, як приватними так і колективними сільгоспвиробниками, спонукають розумно використати сукупність еколого-економічних пріоритетів краю, вимагають особливих підходів до формування і використання складових елементів аграрного ресурсного потенціалу.
В умовах подальшого реформування земельних відносин важливим є підвищення народногосподарської ефективності використання земельних ресурсів. В цілому, кризову екологічну ситуацію в Закарпатті, порушення принципів раціонального природокористування спричинили катастрофічні повені у листопаді 1998 та березні 2001 р., внаслідок яких збитки в аграрному секторі області сягнули 7,5 млн.грн., рекультивації підлягають понад 100,0 тисяч гектарів сільськогосподарських угідь. Незавершеність земельної реформи, велика розораність земельних угідь, деградація ґрунтового покриву та змиву найбільш родючого його шару, суттєве зменшення внесення органічних і мінеральних добрив, відсутність засобів хімічної меліорації ґрунтів в процесі вирощування сільгоспкультур, виступають стримуючими факторами нарощування виробництва сільськогосподарської продукції в області.
Існуюча соціальна напруга, щодо відтворення і використання демографічно-трудового потенціалу закарпатського села передбачає розробку механізму привабливості трудової діяльності, особливо молоді, в сільській місцевості шляхом розвитку об’єктів сільської промисловості, підприємництва і бізнесу, створення і розвитку спільних підприємств з виробництва і переробки сільськогосподарської продукції, дорадчих служб, сервісного обслуговування аграрних підприємств і сільського населення, інтенсифікації функціонування туристично-оздоровчої сфери та закладів соціальної інфраструктури на селі. Важливим у справі ліквідації безробіття в аграрному секторі Закарпатської області, є визначення пріоритетів структурних перетворень сфери сільської зайнятості, шляхом селекційної підтримки трудомістких галузей сільського господарства: виноградарства, садівництва, тютюнництва, тваринництва. Названі чинники, у поєднанні із забезпеченням села матеріально-технічними ресурсами, відтворенням усіх складових ресурсного потенціалу, сприятимуть створенню нетрадиційних робочих місць і зайня-тості населення, викличуть кумулятивний ефект досягнення високого рівня ефективності аграрного виробництва і праці.

Доведено, що в сучасних умовах становлення ринкових відносин, розвитку нових форм господарювання, в аграрному секторі, незалежно від форм власності на засоби виробництва, структуру аграрного ресурсного потенціалу визначає не співвідношення фізичних обсягів наявних (використовуваних) ресурсів, а частка їх інтегральних властивостей у сукупній величині потенціалу як окремих господарств, так і галузі в цілому.
Трансформація системи економічних відносин в АПК істотним чином вплинула на формування ринку матеріально-технічних ресурсів: корінним чином змінюються способи розподілу ресурсів, мотивація суб’єктів, цілі і засоби економічного розвитку. Сучасний стан ресурсного забезпечення АПК Закарпаття характеризується прогресуючою деградацією аграрного ресурсного потенціалу, падінням рівня споживання і ефективності використання матеріально-технічних ресурсів. Ринки ресурсів залишаються непрозорими, не функціонують легальні посередницькі механізми, недостатнім є діяльність управлінських структур у визначенні пріоритетних напрямків розвитку агропромислового комплексу.
Дослідженням підтверджено, що важливим є екологізація використання аграрного ресурсного потенціалу через впровадження технічних, технологічних, управлінських, економічних та інших рішень, що формують такий розвиток продовольчого комплексу, який забезпечує відтворення, раціональне використання всіх видів ресурсів, охорону навколишнього природного середовища, а також сприяє нормальному відтворенню життєдіяльності і працездатності населення.