Гельман Валентина Миколаївна. Фінансове забезпечення вищої освіти в Україні

brief description

Гельман Валентина Миколаївна. Фінансове забезпечення вищої освіти в Україні : Дис... канд. наук: 08.00.08 2008

Гельман В.М. Фінансове забезпечення вищої освіти в Україні. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.08 Гроші, фінанси і кредит. Інститут економіки промисловості НАН України, Донецьк, 2008.
Дисертацію присвячено дослідженню проблем фінансового забезпечення вищих навчальних закладів та розробці методичних і практичних рекомендацій з удосконалення фінансового забезпечення галузі вищої освіти.
Удосконалений в дисертації методичний підхід до фінансування витрат на вищу освіту обґрунтовує встановлення залежності джерел фінансування від структури освітньо-професійної програми підготовки фахівців і базується на характеристиці освіти як суспільного блага з приватним капіталом. Запропоновано рекомендації з удосконалення управління фондом заробітної плати професорсько-викладацького складу. Обґрунтовано розрахунок цін на освітні послуги, основу якого становить групування витрат на рівні навчального закладу та структурних підрозділів (факультетів, кафедр). Удосконалено науково-методичний підхід до встановлення економічно обґрунтованих цін на освітні послуги з використанням матриць «цінове лідерство» «лідерство щодо обсягів реалізації» і «цінове лідерство» «частка в структурі надходжень». Запропоновано комплекс показників економічної ефективності, заснованих на взаємодії форм результатів та елементів витрат вищого навчального закладу з використанням ресурсного і затратного підходів. Удосконалено методичний підхід до визначення періоду окупності авансованої вартості оборотних і необоротних коштів вищого навчального закладу. Запропоновано науковий підхід до визначення вкладу випускової кафедри (окремої освітньої послуги) в економічну ефективність освітньої діяльності вищого навчального закладу.

У дисертації вирішено актуальне наукове завдання з удосконалення фінансового забезпечення галузі вищої освіти. Результати дослідження дозволяють зробити такі висновки:

Аналіз поглядів сучасних економістів, представників різних економічних шкіл та течій, щодо віднесення вищої освіти до блага з певним статусом свідчить, що не існує єдиного розуміння стосовно того, виступає вища освіта суспільним або приватним благом, або вона має інший статус (змішаного блага, змішаного суспільного блага тощо), оскільки віднесення освіти до блага з певним статусом, з одного боку, характеризує модель фінансування освіти у державі, а з іншого цілком визначається економічним станом та суспільною думкою в ній.
Аналіз зарубіжного й українського досвіду фінансування вищої освіти дозволив виділити серед них три базових типи фінансування вищої школи: фінансування винятково за рахунок державних коштів; фінансування винятково за рахунок приватних коштів; використання поряд із приватними державних коштів. За допомогою аналізу існуючих моделей фінансування вищої освіти визначено два основних напрями фінансування залежно від структури освітньо-професійної програми підготовки фахівців: фінансування повного циклу навчання; фінансування за структурою освітньо-професійної програми.
Джерела фінансування на сучасному етапі реформування вищої освіти характеризуються багатоканальністю і розглядаються в розрізі бюджетного та позабюджетного фінансування. Аналіз фінансового забезпечення вищої освіти та джерел її фінансування свідчить, що реальний статус вищої освіти в Україні повністю відповідає офіційному статусу змішаного суспільного блага. В умовах неефективності функціонування фінансового механізму вищої освіти, існуючої тенденції до скорочення частки бюджетного фінансування освітніх закладів за рахунок збільшення позабюджетних надходжень актуальності набувають питання пошуку нових та перегляду структури існуючих джерел фінансування вищої освіти для забезпечення оптимізації надходжень фінансових ресурсів до бюджетів навчальних закладів шляхом введення цільового фінансування вищої освіти всіма споживачами освітніх послуг.
Теоретичне обґрунтування ефективності витрат освіти, дискусійність питання щодо надання освіті певного статусу, існування істотних розбіжностей у методах та пріоритетах фінансування вищої освіти, аналіз світової практики фінансування вищої школи, аналіз фінансового забезпечення діяльності вищих навчальних закладів в Україні дозволили дійти висновків про те, що вища освіта повинна мати статус суспільного блага з приватним капіталом, що визначає її доступність через обов’язкове державне регулювання; розвиток на рівні з суспільним приватного сектору вищої освіти через багатоканальність джерел, різні механізми та інструменти її фінансування.

5. Урахування негативних тенденцій функціонування вищої освіти дозволило сформувати авторське бачення необхідної для України моделі фінансування вищої освіти. Удосконалений у дисертації методичний підхід до фінансування витрат на вищу освіту обґрунтовує встановлення залежності джерел фінансування (держава, підприємство, студент) від структури освітньо-професійної програми підготовки фахівців (загальноосвітня гуманітарна підготовка, загальна спеціальна підготовка, вузькопрофесійна підготовка) і базується на характеристиці освіти як суспільного блага з приватним капіталом. Запропонований методичний підхід дозволяє запровадити ефективний механізм вкладення і повернення коштів державою на вищу освіту.
6. Розроблено рекомендації з удосконалення управління фондом заробітної плати професорсько-викладацького складу вищого навчального закладу шляхом побудови економіко-математичної моделі, результатом якої є оптимізація структури професорсько-викладацького складу. Особливість запропонованих рекомендацій на відміну від існуючих полягає у використанні кількості ставок професорсько-викладацького складу як змінних; можливості врахування комплексу факторів (змін у контингенті, змін у структурі штату, наявності викладачів-сумісників, статусу кафедри, ліцензійних та акредитаційних вимог Міністерства освіти і науки України).
7. Запропоновано шляхи підвищення ефективності процесу формування фінансових ресурсів вищого навчального закладу та оптимізації його цінової політики: для забезпечення економічної доцільності, правильності обліку витрат вищого навчального закладу обґрунтовано розрахунок цін на освітні послуги вищого навчального закладу, основу якого становить групування витрат на рівні навчального закладу та його структурних підрозділів з урахуванням специфіки формування витрат для різних за спеціальностями освітніх послуг; удосконалено науково-методичний підхід до встановлення економічно обґрунтованих цін на освітні послуги на основі використання матриць «цінове лідерство» «лідерство щодо обсягів реалізації» для вибору цілі цінової політики і «цінове лідерство» «частка в структурі надходжень» для вибору цінової стратегії, побудованих з урахуванням показників індивідуального та інтегрального цінового лідерства.
8. Удосконалено комплекс показників економічної ефективності витрат вищого навчального закладу, основу розрахунку яких становить використання ресурсного і затратного підходів. Ресурсний підхід припускає співвідношення результатів та споживаних витрат, затратний результатів та застосованих витрат. Запропоновані показники економічної ефективності побудовані на взаємодії різних форм результатів та елементів витрат вищого навчального закладу.
9. Розроблено методичний підхід до визначення періоду окупності авансованої вартості оборотних і необоротних коштів вищого навчального закладу, в основу якого покладено прирівнювання сумарного обсягу виручки від реалізації та авансованої вартості основних засобів плюс бухгалтерські витрати (без амортизаційних відрахувань) за період окупності.
10. Запропоновано науковий підхід до визначення вкладу випускової кафедри (окремої освітньої послуги) в економічну ефективність освітньої діяльності вищого навчального закладу, що на відміну від існуючих підходів до визначення вкладу освітньої послуги в загальний результат ураховує результати і витрати освітньої діяльності. Він визначається часткою річного економічного ефекту, одержаного випусковою кафедрою, в економічному ефекті, одержаному по вищому навчальному закладу у цілому.