ГЕНДЕРНА РІВНІСТЬ У ПРАВІ УКРАЇНИ

brief description

ЗМІСТ

ВСТУП............................................................................................. 3

РОЗДІЛ 1. Гендерна рівність: соціальна сутність та правова конструкція ....................................................................................
11
1.1. Соціально-культурні передумови становлення гендерної рівності............................................................................................
11
1.2. Гендерна рівність у законодавстві зарубіжних країн і міжнародному праві....................................................................
26
1.3. Гендерна рівність та дискримінація :співвідношення понять.................................................................................
43

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1.......................................................... 66
РОЗДІЛ 2. Проблеми забезпечення гендерної рівності у праві України............................................................................................
72
2.1. Гендерна рівність в системі принципів права.................. 72
2.2. Юридичні засоби запровадження принципу рівності прав жінок і чоловіків........................................................
98
2.3. Гендерні пріоритети в законодавстві України........................... 114

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2.......................................................... 155

ВИСНОВКИ.................................................................................................. 161

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ......................................... 163

ВСТУП

Актуальність теми. Визначним досягненням суспільного розвитку, що характеризує його особливості на порозі ХХІ ст., є вироблення основних стандартів принципу рівності, визнання того, що всі люди мають бути рівними між собою незалежно від будь-яких ознак, і тому в усіх сферах життя повинні застосовуватися однакові виміри до людей. Гуманістичний пафос рівності означає, що жоден при однакових умовах не має ніяких привілеїв і не зазнає обмежень своїх прав. Такий підхід до визначення статусу особи в суспільстві сприяє всебічному розвитку людини, реалізації її особистісних якостей, дозволяє діяти вільно і в той же час зобов’язує дбати про інтереси інших, у всякому разі, не порушувати їх прав і свобод.
Одним із проявів принципу рівності є рівність прав чоловіків і жінок, тобто однаковий підхід незалежно від статі, що отримав назву принципу гендерної рівності. Гендерна рівність увійшла в каталог всеохоплюючого принципу рівності людей і є його невід’ємним складником, основною засадою демократичної, правової розбудови суспільства. Зрозуміло, що проблеми рівності у будь-якій сфері не можуть розглядатися за межами права. Більше того, саме право все частіше розуміється як рівна міра свободи всіх і кожного, у тому числі чоловіка і жінки. Безперечно, право мусить враховувати біологічні особливості статі, але одним із його завдань є забезпечення однакових можливостей, вирівнювання людей нерівних за природними ознаками.
Конструкція гендерної рівності має розкриватися насамперед через категорію прав людини як універсального стандарту рівності. Права людини відбивають загальний і безумовний стандарт, єдиний для обох статей. Це досягнення цивілізації й культури суспільства знаходить свій прояв у міжнародних, конституційних та інших законодавчих нормативах, що закріплюють рівність політичних, громадянських, соціальних, економічних і культурних прав і свобод жінки й чоловіка.
Україна, яка проголосила стратегію європейського вибору, знаходиться сьогодні на етапі започаткування гендерних досліджень у праві, активного прийняття законодавчих актів, які регулюють різні види суспільних відносин щодо запровадження стандартів рівності прав і свобод жінки й чоловіка. Керуючись основними положеннями Конституції, враховуючи необхідність обрання демократичних пріоритетів щодо покращання становища жінок у суспільстві, забезпечення рівних можливостей участі жінок і чоловіків у політичному, економічному, культурному й соціальному житті, Верховна Рада України визначила Основи державної політики України у сфері прав людини, прийняла Декларацію про загальні основи державної політики України стосовно жінок і Концепцію державної сімейної політики, а уряд України затвердив Постанову “Про Національний план щодо поліпшення становища жінок та сприяння впровадженню гендерної рівності у суспільстві на 2001-2005 роки”.
Усе вищенаведене зумовило вибір теми й необхідність ґрунтовного дослідження проблем гендерної рівності, аналізу розвитку цього принципу в законодавстві України.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Робота виконана як завершене монографічне дослідження “Гендерна рівність у праві України” в рамках планової теми Інституту вивчення проблем злочинності Академії правових наук України “Соціальні та правові проблеми становища жінок в Україні”, затвердженої вченою радою інституту 14 лютого 2001 р.(протокол № 2) на виконання доручення Першого віце-прем’єр-міністра України від 24 вересня 2000 р.
Об’єктом дослідження є сутність та особливості гендерного підходу до правового регулювання, правові засади рівності жінок й чоловіків, подолання дискримінації за ознакою статі.
Предметом дослідження є врегульовані нормами права суспільні відносини, що складаються у процесі реалізації принципу гендерної рівності.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі аналізу норм міжнародного права та чинного законодавства України визначити сутність і поняття гендерної рівності, розглянути проблему дискримінації прав жінок та шляхи її переборення, вивчити розвиток принципу рівності прав і можливостей чоловіків і жінок у законодавстві України, а також виробити пропозиції та рекомендації щодо впровадження принципу гендерної рівності у правову систему України.
Відповідно для досягнення поставленої мети визначені основні завдання дисертаційного дослідження:
 вивчити соціально-культурні передумови становлення гендерної рівності;
 встановити сутність і зміст поняття гендерної рівності;
 проаналізувати проблему дискримінації прав жінок, фактори, що впливають на неї;
 визначити шляхи переборення такої дискримінації;
 вивчити міжнародно-правовий досвід та законодавство зарубіжних країн, що стосується закріплення принципу гендерної рівності та механізму його впровадження;
 проаналізувати чинне законодавство України щодо розвитку в ньому принципу гендерної рівності та існування норм дискримінаційного характеру;
 показати юридичні механізми та засоби впровадження принципу гендерної рівності у правову систему України.
Обєктом дослідження є сутність принципу гендерної рівності та дискримінації.
Предметом дослідження є врегульовані нормами права суспільні відносини, що складаються в процесі реалізації принципу гендерної рівності.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є сукупність методів і прийомів наукового пізнання. Для аналізу сутності гендерної рівності використовувалися засоби правової антропології, метод єдності логічного та історичного, методи аналізу та синтезу; за допомогою історико-правового методу досліджувались передумови становлення принципу рівності статей. Як загальнонауковий метод використовувався системний підхід, який дозволив проаналізувати розвиток принципу гендерної рівності у законодавстві України, а також визначити проблемні питання дискримінації жінок. За допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат. Порівняльно-правовий метод був застосований при дослідженні принципу гендерної рівності у законодавстві зарубіжних країн і міжнародному праві. Застосування методів абстрагування, аналізу та синтезу дозволило визначити юридичні механізми та засоби впровадження принципу гендерної рівності у правову систему України.
Теоретична основа дисертаційного дослідження ґрунтується на працях і висновках науковців широкого кола гендерних досліджень, що отримали всебічний розвиток у зарубіжній соціології і правовій науці, теорії та історії держави і права, історії політичних і правових вчень, конституційного права, політології. Теоретичне обґрунтування наукової роботи базується також на літературних джерелах з філософії права та теорії держави і права, працях зарубіжних та вітчизняних науковців: Т. Гоббса, Дж. Локка, С.С. Алексєєва, А.П. Зайця, М.І. Козюбри, А.М.Колодія, В.В. Копєйчикова, О.А.Лукашової, В.С. Нерсесянца, О.В.Петришина, І.М.Погрібного, П.М.Рабіновича, О.Ф.Скакун, В.Я.Тація, Ю.М.Тодики, М.В. Цвіка. та ін.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим в Україні комплексним монографічним дослідженням теоретичних проблем рівності прав і можливостей чоловіків і жінок, її сутності, передумов, змісту; аналізу такого явища як дискримінація щодо жінок; розвитку принципу гендерної рівності у законодавстві України.
 уперше на науковому рівні вивчено сутність принципу гендерної рівності, а також його складників;
 проаналізовано передумови становлення зазначеного принципу;
 уперше в юридичній літературі зроблено порівняльний аналіз міжнародно-правових норм й законодавства зарубіжних країн, яке містить принцип гендерної рівності;
 на науковому рівні обґрунтовано, що складниками принципу гендерної рівності є рівні права жінки й чоловіка, їх рівні свободи й обов’язки з врахуванням особливостей (фізіологічних, психологічних та ін.) статей у правовому регулюванні, аргументовано систему засобів гарантування рівності статей в державі;
 розглянуто сутність дискримінації жінок та шляхи її переборення;
 уперше в юридичній науці всебічно досліджено розвиток принципу гендерної рівності в національному законодавстві;
 показано місце гендерної рівності в системі принципів права України та їх взаємозв’язок;
 визначено юридичні механізми й засоби впровадження принципу гендерної рівності у правову систему України.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес:
 у науково-дослідній сфері – положення та висновки дисертації можуть бути основою для подальшої розробки проблем гендерної рівності та дискримінації жінок, вони поглиблюють теоретичні знання про принципи права, сутність рівних прав і можливостей жінок і чоловіків;
 у правотворчості – в результаті дослідження сформульовано ряд пропозицій щодо внесення змін і доповнень до чинного законодавства, що забезпечує рівність прав статей, а також обґрунтована необхідність проведення з цією метою гендерної експертизи законодавства;
 у правозастосовчій діяльності використання одержаних результатів дозволить покращити практичну діяльність щодо забезпечення та захисту прав жінок, впровадження та застосування принципу гендерної рівності у діяльності органів виконавчої влади, суду, адвокатури тощо;
 у навчальному процесі – матеріали дисертації можуть бути використані під час проведення занять з теорії держави і права, при вивченні тем “Принципи права”, “Правовий статус людини і громадянина”, а також тих, що повязані із принципом рівності.
Апробація результатів дисертації відбувалася шляхом оприлюднення її концептуальних положень на 11 міжнародних та 15 національних конференціях і семінарах, у тому числі на Спеціальній сесії ООН “Жінки та порозі ХХІ століття”, де дисертантка працювала як експерт урядової делегації з питань гендерного аналізу законодавства (червень, 2000 р, Нью-Йорк, США); у виступі “Проблеми вдосконалення правового становища жінок в Україні як втілення ідеї гендерної рівності” в комітеті Підготовчої сесії ООН до Спеціальної сесії ООН “Жінки на порозі ХХІ століття” (березень, 2000 р., Нью-Йорк, США); у науковій доповіді “Проблеми попередження насильства в сім’ї та його правове регулювання в законодавстві України” на Регіональній Підготовчій конференція до Спеціальної сесії ООН “Жінки на порозі ХХІ століття” 19-21 жовтня 1999 року, Женева, Швейцарія); у доповіді “Питання імплементації міжнародних стандартів щодо гендерної рівності в законодавство України” на ІІ Всесвітньому форумі за демократію 10-12 листопада 2000 року., Сан Паоло, Бразилія). Пошукачка взяла участь у підготовці першої альтернативної доповіді по виконанню Україною Конвенції з ліквідації всіх форм дискримінації щодо жінок, яка була подана Комітету ООН у травні 2002 р. для розгляду на 27 Сесії Комітету.
Висновки й рекомендації дисертаційного дослідження були запроваджені:
1. У Законі України “Про попередження насильства в сім’ї”, тимчасовий творчий колектив з розробки якого дисертантка очолювала. Цей закон став першим законодавчим актом із цих питань на терені держав СНД та Східної Європи;
2. У постанові “Про національну програму дій щодо поліпшення становища жінок та сприяння впровадженню гендерної рівності в суспільстві на 2001-2005 роки, затвердженій Кабінетом Міністрів України 6 травня 2001р., в розробці якої авторка брала участь як експерт з гендерних питань урядової делегації України у роботі Спеціальної сесії ООН “Жінки у 2000р.: рівність між чоловіками і жінками, розвиток та мир у 21 столітті”;
3. У пропозиціях стосовно введення квотування представництва жінок у виборчих списках політичних партій до Закону про вибори народних депутатів 1998 р., у розробці яких дисертантка приймала участь разом із фахівцями Академії правових наук України, Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого;
4. У пропозиціях щодо формування творчого колективу з метою проведення гендерного аналізу законодавства України разом з Міністерством юстиції України (2001р.) й опрацювання методики проведення такого аналізу.
Публікації. Основні положення та результати дисертації опубліковані в 12 статтях, 3 з яких – фахові юридичні, а також в тезах доповідей на науково-практичних конференціях.
Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, двох розділів, які обєднують шість підрозділів, висновків, списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 162 сторінок. Список використаних літературних та нормативно-правових джерел складається із 210 найменувань.

bibliography

ВИСНОВКИ

1. Проблеми рівності у будь якій сфері не можуть розглядатися за межами права, бо саме право все частіше розуміється як рівна міра свободи всіх і кожного, в тому числі, жінки й чоловіка. Право мусить враховувати не тільки біологічні, а й гендерні особливості статі і на цьому ґрунті забезпечувати рівні можливості людям, які від природи є нерівними.
2. Незважаючи на наявність певного кола визначень та ознак того, що сьогодні зветься “гендерна рівність”, “дискримінація”, універсальної формули-дефініції цих понять не існує. А тому плідним є розгляд цих понять у такому співвідношенні: гендерна рівність і дискримінація за ознакою статі – це поняття, органічно пов’язані між собою; відсутність дискримінації означає рівність, а рівність виключає дискримінацію.
3. Дослідження правової конструкції гендерної рівності здійснюється через чотири параметри: а) права людини як універсальний стандарт політичних, громадських, економічних, соціальних і культурних прав та свобод людини і громадянина; б) права жінок як права людини, особлива увага до яких обумовлена специфічними формами порушення рівності прав жінок і чоловіків; в) права, свободи та обов’язки як взаємообумовлені елементи правового стану особи (жінки) в суспільстві; г) рівні можливості, які відбивають ступінь реалізації стандартів рівності прав жінки й чоловіка, що містяться в міжнародно-правових актах, Конституції та законодавстві.
4. Гендерну рівність слід кваліфікувати як принцип права, що має безпосереднє відношення до правового статусу людини і громадянина. Поруч із його складниками (рівні права, свободи і обов’язки жінки і чоловіка, врахування особливостей статей у правовому регулюванні, система засобів гарантування рівності статей у державі), важливим є аналіз співвідношення принципу гендерної рівності з іншими принципами права.
5. Усвідомлення недосконалості правового регулювання, яке намагається нейтралізувати існуючу різницю між статями, спираючись лише на концепцію універсальності прав людини, призвело до формулювання нового підходу, який отримав назву істотної рівності або гендерної чуйності. Важливим є й те, що цей підхід, хоча й має першочергове відношення до виправлення фактично нерівного положення жінок у суспільстві шляхом тимчасових спеціальних заходів (позитивної дискримінації), не обмежується тільки захистом прав та інтересів жінок. Він відноситься також до чоловіків, якщо виникає утиск їх прав або інтересів.
6. У роботі доведено, існування трьох груп законодавчих засобів забезпечення гердерної рівності в Україні: положення ратифікованих Україною міжнародних Конвенції у сфері захисту прав жінок, положення Конституції України та положення національного законодавства в усіх його галузях. Між тим необхідним є подальший всебічний аналіз (гендерна експертиза) усього масиву законодавства у його співвідношенні. Такий аналіз вимагає врахування особливостей застосування норм права, що спрямовано на фактичну реалізацію принципу гендерної рівності.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. Алексеев С.С. Структура советского права. – М.: Юрид. лит., 1975. – 263 с.
2. Алексеев С.С. Самое святое, что есть у бога на земле. – М.: Норма, 1996. – 431 с.
3. Алексеев С.С. Проблемы теории права: Курс лекций в 2-х т. – Свердловск: Свердл. юрид. ин-т, 1972. – Т.1. – 396 с.
4. Альтшуллер М.Н. Принцип единства социалистической законности в период развитого социализма: Дис. канд. юрид. наук. – Горький, Изд.-во Горьковскього ун-та., 1980. – 170 с.
5. Ануфриев Е.А. Социальный статус и активность личности: Личность как объект и субъект социал. отношений. – М.:Изд-во МГУ, 1984. – 287 с.
6. Баллаева Е. А. Гендерная экспертиза законодательства Р.Ф.: репродуктивные права женщин в России. – М.: МЦГИ, 1998. – 198 с.
7. Барабані О.Т. Роль Кодексу про працю в удосконаленні правового регулювання трудових відносин // Правова держава Україна: проблеми перспективи розвитку: Короткі тези доп. та наук. повід. Респ. наук.-практ. конф. 9-11 листоп. 1995 р./ За ред. М.І. Панова. – Харків: Нац. юрид. академія України, 1995. – 365 с.
8. Баскакова М. Е. Равные возможности и гендерные стереотипы на рынке труда – М.: МЦГИ, 1998. – 202 с.
9. Батурин Ю.М. Нужен ли новый закон?// Гласность: Мнения. Поиски. Политика. – М.: Юрид. лит.,1989. – 366 с.
10. Бердяев Н.А. Судьба России. – М.: Изд-во МГУ, 1990. – 256 с.
11. Битяк Ю., Петришин О. Про службу в державних органах та їх апараті: Проект Закону України // Вісник Академії правових наук України. – 1998. – № 1(12).
12. Богачевська-Хомяк М. Організації жінок у Східній Україні на зламі Х1Х-ХХст. // Зап. наук. тов. ім. Т.Шевченка: Пр. Іст.-філол. секції. – Львів, 1993. – 235 с.
13. Болотіна Н. Б. Гендерний розвиток і соціальне право України: концептуальні засади // Рівність жінок і чоловіків в Україні: правові аспекти: Матер. Між нар. наук.-практ. конференції. – К., 2000. – 215 с.
14. Болотіна Н.Б. Соціальне законодавство України. Гендерна експертиза. – К.: Логос, 2001. – 80 с.
15. Бондар І. Кузнєцова О. Ринок і безробіття. Соціальна політика держави у сфері зайнятості населення // Праця і зарплата. – 1995. – №8.
16. Борисов Г.А. Общие принципы социалистического строя и советское право: Дис. канд. юрид. наук. – Харьков: Харьков. юрид. инст-тут , 1977. – 195 с.
17. Братусь С.Н. Субъекты гражданского права. – М.:Госюриздат, 1950. – 367 с.
18. Витрук Н.В. Основы теории правового положения личности в социалистическом обществе. – М.: Юрид. лит., 1977. – 178 с.
19. Витрук Н.В. Основы теории правового положения личности в социалистическом обществе. -М.:Наука, 1979. – 229 с.
20. Воронина О.А. Гендерная экспертиза законодательства РФ о средствах массовой информации. – М.: Норма, 1998. – 215 с.
21. Воронина О.А. Категории пол/гендер в философии феминизма // Филос. исследования. – 1995. – № 4.. – С. 51-68.
22. Галаган В.Я. Советская женщина: портрет в ретроспективе. – К.: Знание, 1990. – 176 с.
23. Гегель Г.В.Ф. Лекции по философии истории. – СПб.: Мысль, 1993. – 587 с.
24. Гегель Г.В.Ф. Философия права. - М.: Мысль, 1990. – 524 с.
25. Гендерная экспертиза российского законодательства / Отв. ред. Л.Н. Завадская. – М.: Изд-во БЕК, 2001. – 310 с.
26. Гендерные исследования: феминистская методология в социальных науках. – Харьков: ХГЦИ, 1998. – 97 с.
27. Горшенев В.М. Способы и организационные формы правового регулирования в современный период коммунистического строительства. Автореф. дисс. докт. юрид. наук. – Свердловск, 1969. – 34 с.
28. Грефрат Б. О месте принципов в системе современного международного права // Правоведение. – 1969. – № 2. – С. 101-111.
29. Дашковська О.Р. Еволюція соціально-політичного статусу жінок: історико-правовий аспект// Еволюція правового становища жінок: історія і сучасність / За ред. А.П. Гетьмана. – Х.: Право, 2000. – 196 с.
30. Демиденко Г.Г. Історія вчень про право і державу: Курс лекцій. – Х.: Факт, 2001. – 384 с.
31. Денисов А.И. ХХІV съезд и вопросы государства и права. – М.: Юрид. лит., 1972. – 172 с.
32. Деррида Ж. О почтовой открытке: от Сократа до Фрейда и не только: Пер. с фр. – Минск: Совр. литератор, 1999. – 867 с.
33. Домашнє насильство в Україні //Правозахисники Мінесоти. –К.: Ін-т. демокр. ім. П. Орлика, 2000. – 126 с.
34. Еволюція правового становища жінок: історія і сучасність / Наук. ред. А.П. Гетьман. – Харків: Право, 2000. – 196 с.
35. Європейська соціальна хартія // Бюлет. законодавства і юрид. практ. України. – 2002. №3.
36. Женщины и общество. Гендерное измерение политического процесса в России. – М.:ИСПРАН, 1997 – 146 с.
37. Жеребкин В.Е. Содержание понятий права (логико-юридический анализ): Дис. д-ра. юрид. наук. – Харьков, 1979. – 319 с.
38. Жид П. Гражданское положение женщин. – М.: Книжное дело, 1902. – 478 с.
39. Жінки в Україні: Статистичний звіт за 2000 рік. – К. 2000. – 94 с.
40. Загальна теорія держави і права / За ред. М.В. Цвіка, В.Д. Ткаченка, О.В. Петришина. – Харків: Право, 2002. – 432 с.
41. Заєць А.П. Правова держава в контексті новітнього українського досвіду. – К.: Парл. вид-во., 1998. – 248 с.
42. Здравомыслова Е.А. Социальное конструирование гендера // Соціолог. журнал. – 1994. – № 3-4.
43. Здравомыслова Е., Темкина А. Исследования женщин и гендерные исследования на Западе и в России // Общественные науки и современность. – 1999. – № 6.
44. Здравомыслова Е., Темкина А. Социальное конструирование гендера как феминистская теория //Женщина. Гендер. Культура / Отв. ред. З. А. Хоткина и др. – М.: МЦГИ, 1999. – 278 с.
45. Кандиотти Д. Эволюция гендерных исследований: обзор // Женщины и социальная политика: гендерный аспект. – М., 1992. – 214 с.
46. Кант И. Сочинения: В 6-ти т./ Под. общ. ред. В.Ф. Асмуса и др. – М.: Мысль,1964. – Т.6. – 743 с.
47. Киселев И. Я. Сравнительное и международное трудовое право: Учебник для вузов.- М.: Дело, 1999. – 728 с.
48. Киселев И.Я. Зарубежное трудовое право. – М.: НОРМА-ИНФРА-М, 1988. – 260 с.
49. Клейнер Ізраїль. Демократія і держава. – К.: Ін. демократії ім. П. Орлика, 1999. – 136 с.
50. Книш І. І. Франко про рівноправя жінок. До 100-річчя з дня народження.- Вінніпег, 1956. – 206 с.
51. Кодекс законів про працю // Відом. Верх. Ради УРСР. – 1971. – Дод. до № 50. – Ст.375.
52. Козуля О. Жінки в історії України. – К., 1993. – 256 с.
53. Козюбра Н.И. Социалистическое право и общественный прогресс. – К.: Наукова думка, 1979. – 207 с.
54. Колодій А.М. Принципи права України. Монографія. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 208 с.
55. Комарова А.І. Проблема “Жінки України” в концепції людського розвитку: методологічний аспект // Орієнтир Уряду України. – К., 1995. – Т.3. – 213 с.
56. Конвенція про захист прав людини та основних свобод: Рим 04.11.1950 // Голос України. – 2001. – №3.
57. Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок // Пробл. насильства в сім’ї: правові та соціальні аспекти/ Упор. О.М. Руднєва; наук.ред. А.П.Гетьман. – Харків: Право, 1999. – С.94-199.
58. Конституции зарубежных стран: Сборник / Сост. Дуброван В.И. – М.: Изд-во Юрлитинформ, 2001. – 448 с.
59. Конституции стран СНГ и Балтии: Учебн. пособ. / Сост. Андреева Г.И. – М.: Юристъ, 1999. – 640 с.
60. Конституционный статус личности в СССР/ Под ред. Б.Н. Топорнина, Л.Д. Воеводина, В.С.Шевцова, В.С.Шведова. – М.: Юрид. лит, 1980. – 256 с.
61. Конституції і конституційні акти України. Історія і сучасність: До 10-ї річниці незалежності України: Збірник / Під. ред. Шемшученко Ю.С. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2001. – 400 с.
62. Копнин П.В. Идея как форма мышления. – К.: Изд-во КГУ, 1963. – 108 с.
63. Кримінальний кодекс України // Відом. Верх. Ради України. – 2001. – №25. – Ст. 131.
64. Кудрявцев В.Н. Право и поведение. – М.: Юрид. лит., 1978. – 191 с.
65. Кудрявцев Ю.В. Нормы права как социальная информация. – М.: Юрид. лит., 1981. – 144 с.
66. Кучинский В.А. Личность, свобода, право. – М.: Юрид.лит.,1978. – 207 с.
67. Лавринчук І.П. Трудове законодавство України. Гендерна експертиза. – К.: Логос, 2001. – 176 с.
68. Лавринчук І.П. Принцип рівних можливостей – і у правових приписах, і на практиці // Віче. – 2000.- № 9 (102).
69. Лазарев В.В. Пробелы в праве и пути их устранения. – М.: Юрид. лит., 1974. – 183 с.
70. Локк Дж. Мысли о воспитании // Сочинения: В 3-х т. – М.: Мысль, 1988. – Т.3. – 560 с.
71. Лорбер Дж. Пол как социальная категория// Женщина, мужчина, семья: THESIS. – М., 1994. – № 6. – С. 127-136.
72. Лукашева Е.А. Принципы социалистического права // Совет. государство и право. – 1970. – № 6.– С.18-27.
73. Лукашева Е.А. Социалистическое право и личность. – М.: Наука, 1987. – 155 с.
74. Лукашева Е.А. Социалистическое правосознание и законность. – М.: Юрид.лит., 1973. – 344 с.
75. Майерс Д. Социальная психология: Пер. с англ. – СПб.: Питер, 1997. – 410 с.
76. Материалы Первой Российской летней школы по женским и гендерным исследованиям. Валдай-96. – М., 1996. – 182 с.
77. Матузов Н.И. Личность. Права. Демократия: Теоретические проблемы объективного права. – Саратов.: Сарат.ун-т, 1972. – 292 с.
78. Мельник Т.М. Гендерна експертиза українського законодавства: сутність, необхідність та методиологічні основи. – К.: Логос, 2001. – 179 с.
79. Милль Дж.С. О подчинении женщины. – М., 1994. – 245 с.
80. Мицкевич А.В. Субъекты советского права. – М.: Госюриздат, 1962. – 212 с.
81. Мюллерсон Р.А. Права человека: идеи, нормы, реальность. – М.: Юрид.лит.,1991 – 160 с.
82. Нерсесянц В.С. Философия права: Учебник для вузов. – М.: Издат. группа Норма-Инфра-М, 1998. – 652 с.
83. Нерсесянц В.С. Философия права: Учебник для вузов. – М.: Издат. группа Норма-Инфра-М, 1997. – 652 с.
84. Нечаева Н. Патриархальная и феминистская картины мира: анализ стуктуры массового сознания// Гендерные тетради. – 1997. – № 1.
85. Новый философский словарь. – М.: Мысль, 2001.- 567 с.
86. Общая теория государства и права: Акад. курс в 2-х т. / Под ред. М.Н. Марченко: Теория права. – М.: Зерцало, 1998. – Т.2. – 640 с.
87. Основи законодавства України про охорону здоров'я: Закон України від 19.11.1992 // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – №4. – Ст.19.
88. Оуэн Р. Образование характера. Новый взгляд на общество / Под ред. В.С. Битнера. – СПб., 1909. – 64 с.
89. Павлюченко Э.А. Женщины в русском освободительном движении. – М.: Мысль, 1988. – 269 с.
90. Пархоменко Л. Проблеми жінок і міжнародні зусилля для їхнього вирішення // Праця і зарплата. – 1997. – № 13.
91. Патюлин В.А. Государство и личность в СССР: Правовые аспекты взаимоотношений. – М.: Наука, 1974. – 245 с.
92. Перспективи паритетної демократії у політико-правовому полі України/ Наук.ред. В.О.Лозовий. – Харків: Право, 1997. – 160 с.
93. Підопригора О.А. Основи римського приватного права: Підручник для студ. юрид. вузів та фак. – К.: Вентурі, 1997. – 333 с.
94. Піщуліна О. Соціально-культурні трансформації та виникнення нової гендерної пардигми // Еволюція правового становища жінок історія і сучасність / Упор. О.М. Руднєва, О.Р. Дашковська: наук ред. А.П. Гетьман. – Харків: Право, 2000. – 196 с.
95. Пол и гендер как категории феминистской философии // Філософ. исследования. –1997. – № 4. – С.80-89.
96. Пол, гендер, культура: немецкие и русские исследования/ Ред. Шоре Э., Хайдер К. – М.: РГГУ, 1999. – 301 с.
97. Поленина С., Васильева Г. Гендерное равенство на законодательный уровень // Российская юстиция. – 2000. – №12. – С. 21-30.
98. Поленина С.В. Права женщин в системе прав человека: международный и национальный аспекты. – М., 2000. – 345 с.
99. Поліщук К. Механізми забезпечення участі жінок у політичному житті // Рівність жінок і чоловіків в Україні: правові аспекти: Мат. Міжнар. наук.-практ. конф. – К., 2000. – 245 с.
100. Права человека. Учебник для вузов. / Отв. ред. Е.А. Лукашева. – М.: Издат. группа Норма-Инфра-М, 1999. – 573 с.
101. Права человека в России: гендерный аспект // Правозащитник. – 1999. – № 1.
102. Про інформацію: Закон України від 02.10.92. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. –№48. – Ст.650.
103. Про альтернативну (невійськову) службу: Закон України від 12.12.1991 // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – №15. – Ст.188.
104. Про вибори народних депутатів СРСР: Закон СРСР від 01.12.1988 // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1988. – №49.
105. Про вибори народних депутатів України: Закон України від 18.10.2001 // Відомо мості Верховної Ради України. – 2001. – №51. – Ст. 265.
106. Про вибори народних депутатів Української РСР: Закон УРСР від 27.10.1989 // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1989. – № 45.
107. Про вибори Президента України: Закон України від 05.03.1999 // Відомості Верховної Ради України. –1999. –№14. – Ст. 81.
108. Про відпустки: Закон України від 15.11.1996 // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – №2. – Ст. 4.
109. Про внесення змін і доповнень до Кодексу законів про працю Української РСР при переході до ринкової економіки: Закон УРСР від 20.03.1991 // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 23. – Ст. 267.
110. Про Декларацію про загальні засади державної політики України стосовно сім'ї та жінок: постанова Верховної Ради України від 05.03.1999 // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 17. – Ст. 129.
111. Про державну виконавчу службу: Закон України від 24.03.1998 // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – №36. – Ст. 243.
112. Про державну службу: Закон України від 16.12.1993 // Відомості Верховної Ради України. – 1993. –№52. – Ст. 490.
113. Про додаткові заходи щодо забезпечення відкритості у діяльності органів державної влади: Указ Президента України від 01.08.2002 // Голос України. – 2002. – №143
114. Про зайнятість населення: Закон України від 01.03.1991 // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – №14. – Ст. 170.
115. Про засади державної політики України в галузі прав людини: Постанова Верховної Ради України від 17.06.99. // Офіційний вісник України. – 1999. – № 25. – Ст.1147.
116. Про затвердження Національного плану дій на 1997-2000 роки щодо поліпшення становища жінок і підвищення їх ролі у суспільстві: Постанова Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 (www.rada.gov.ua) – Законодавство України.
117. Про затвердження положень щодо застосування Закону України “Про зайнятість населення”: Постанова Кабінету Міністрів України від 27.04.1998 // Офіційний вісник України. – 1998. – № 17. – С.89.
118. Про затвердження прожиткового мінімуму на 2002 рік: Закон України від 15.11.2001 // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 6. – Ст. 42.
119. Про звернення громадян: Закон України від 12.10.96. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 47. – Ст. 256.
120. Про колективні договори і угоди: Закон України від 01.07.1993 // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – №36. – Ст. 361.
121. Про Концепцію державної сімейної політики: Постанова Верховної Ради України від 17.09.1999 // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 46. – Ст. 404.
122. Про міжнародні договори України: Закон України від 22.12.1993 // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – №10. – Ст. 45.
123. Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 21.05.1997 // Відомості Верховної Ради України. –1997. – №24. – Ст. 170.
124. Про наукову і науково-технічну діяльність: Закон України від 13.12.1992 // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – №12. – Ст. 165.
125. Про об'єднання громадян: Закон України від 16.06.1992 // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – №34. – Ст. 504.
126. Про оплату праці: Закон України від 24.03.1995 // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – №17. – Ст. 121.
127. Про освіту: Закон УРСР від 23.05.1991 // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991, №34.
128. Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні: Закон України від 21.03.1991 // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – №21. – Ст. 252.
129. Про охорону праці: Закон України від 14.10.1992 // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – №49. – Ст. 668.
130. Про підприємства в Україні: Закон України від 27.03.1991 // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – №24. – Ст. 272.
131. Про попередження насильства в сім'ї: Закон України від 15.11.2001 // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – №10. – Ст. 70.
132. Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів): Закон України від 03.03.1998 // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – №34. – Ст. 227.
133. Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації: Закон України від 23.09.97. // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 49. – Ст. 299.
134. Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві: Закон УРСР від 17.10.1990 // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1990. – № 45. – Ст. 602.
135. Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності: Закон України від 15.09.1999 // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – №45. – Ст. 397.
136. Про удосконалення діяльності органів виконавчої влади з питань інформування населення: Указ Президента України від 17.02.2001 // Офіційний вісник України. – 2001. – №8. – С. 45.
137. Проблеми насильства в сім’ї правові та соціальні аспекти / Упор. Руднєва О.М. – Харків: Право, 1999. – 212 с.
138. Проблемы теории государства и права / Под ред. М.Н. Марченко. – М.: Юристь, 2002. – 680 с.
139. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права і держави: Навчальний посібник. – Вид. 5 –те, зі змінами. – К.: Атіка, 2001. – 176 с.
140. Рабіновіч П. Філософія прав людини в Конституції України // Юрид. вестник. – 1997. – № 2.
141. Рабінович П.М. Права людини і громадянина у Конституції України (до інтерпретації вихідних конституційних положень). – Харків: Право, 1997. – 64 с.
142. Райх В. Психология масс и фашизм: Пер. с нем. – СПб.: Издательская книга, 1997. – 379 с.
143. Райх В. Сексуальная революция: Пер. с нем. – СПб.: Издательская книга, 1997. – 350 с.
144. Роналд Дворкін. Серйозний погляд на право. – К.: Основи, 2000. – 290 с.
145. Роулс Дж. Теория справедливості // Вопросы философии. – 1994. – № 10.
146. Руднєва О.М., Піщуліна О.М., Дашковська О.Р., Кочеміровська О.О. Жінки на ринку праці в період реформування економіки: правовий та соціологічний аспекти. – Харків: Право, 1999. – 101 с.
147. Руссо Ж.-Ж. Трактаты. – М.: Наука, 1969. – 703 с.
148. Сборник действующих договоров, соглашений и конвенций, заключенных СССР с иностранными государствами . – М.: Госполитиздат, 1957. – Вып. ХVI. – № 650. – 608 с.
149. Селиванов В. Методологічні проблеми запровадження конституційних принципів “верховенства права” і “верховенства закону” // Право України. – 1997. – № 6.– С. 8-18.
150. Селіванов В. Приватно-правові засади концепції державної політики захисту прав і свобод людини в Україні // Право України. – 1997. – № 10.
151. Смирнов С.В. Основные принципы советского трудового права. – М.: Юрид.лит., 1977. – 189 с.
152. Современная западная философия: Словарь / Сост.: Малахов В.С., Филатов В. П. – М.: Политиздат, 1991. – 490 с.
153. Стафанюк В. Проблеми конституційного та адміністративного правосуддя при застосуванні норм Конституції України та інших законів // Право України. – 2002. – № 2. – С. 3-6.
154. Темкина А. Либеральный феминизм и мистика женственности // Все люди – сестры: Бюл. № 3. – СПб., 1994. – 145 c.
155. Теория государства и права. Курс лекций / Под ред. Н.И. Матузовав и А.В. Малько. – М.: Юристъ, 1997. – 672 с.
156. Теорія государства и права/ Под ред Н.Г Александрова. – М.: Юрид.лит, 1966. – 456 с.
157. Теорія держави і права: Навч. посібн. / Колодій А. Копейчиков В. та ін. – К.: Юрінком, 1995. – 189 с.
158. Теорія держави і права: Навч. посібник / А.Ю. Олійник, С.Д. Гусарєв, О.Л. Слюсаренко. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 234 с.
159. Тихомиров Ю.А. Курс сравнительного правоведения. – М.: Норма, 1996. – 428 с.
160. Тодика Ю.М. Конституція України: проблеми теорії і практики: Монографія. – Харків.: Факт, 2000. – 608 с.
161. Тодика Ю., Серьогін В. Конституційний принцип гласності: поняття та сутність // Вісник Академії правових наук України. – 1998. – № 1(12). – С. 50-58
162. Томпсон Дж.Л., Пристли Дж. Глава 2. Биологический и социальный пол //Социология: Вводный курс: Пер. с англ. – Львов: Изд-тво ACT, 2000. – 224 с.
163. Трубніков В. Адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі //Вісник Академії правових наук України. – 1998. – № 1(12). – С.116-126.
164. Туляганов А.Т. Гласность в государственном управлении // Сов.гос.и право. – 1987. – №4. – С. 28-34.
165. Уэст К., Зиммерман Д. Создание гендера // Гендерные тетради. – СПб.: Тр. СПб фил. ин.-та социолог. РАН, 1997. – Вып. I. – 234 с.
166. Философия: Учебник / Под ред. В.Д. Губина. – М., 2000 – 2-е изд. – 359 с.
167. Франдюк І., Анішина Н., Родина С. Пріоритет державної політики. Про забезпечення продуктивної зайнятості в колективних договорах //Праця і зарплата. – 1994. – № 10.
168. Фрейд З. Я и Оно: Сборн. тр. разных лет: В 2-х т.: Пер. с нем. – Тбилиси: Тбил. нац. ун-т, 1991. – 345 с.
169. Фуко М. Воля к истине: по ту сторону знания, власти и сексуальности: Пер. с фр. – М.: Касталь, 1996. – 662 с.
170. Фуллер Лан Л. Мораль права. – К.: Сфера, 1999. – 232 с.
171. Фурье М. Критика строя цивилизации // Избр. соч. – Пер. с фр. – М.-Л.: Политиздат, 1951. – Т.1. – 427 с.
172. Хайек Ф. А. Дорога к рабству // Фридман и Хайек о свободе. Репринт. изд-е. – Минск: Полифак-референдум, 1990. – 256 с.
173. Харт Х.А. Концепція права. – К.: Сфера, 1998. – 236 с.
174. Хорольський Р.Б. Становлення та розвиток механізмів забезпечення рівноправності жінок та чоловіків у Європейському Союзі // Еволюція правового становища жінок: історія і сучасність / Упоряд.: О.М. Руднєва, О.Р. Дашковська; наук. ред. А.П. Гетьман. – Харків: Право, 2000. – С. 110.
175. Хрестоматия к курсу “Основы гендерных исследований”/ Под ред. О.А. Ворониной. – М., 2000. – 230 с.
176. Цвік М. Про сучасне праворозуміння // Вісник Академії правових наук України. – 2001. – №4(27). – С. 3-13.
177. Чеботарёва А.С. Конвенция о ликвидации всех форм дискриминации в отношении женщин (к 20-летию со дня принятия) // Вестник МГУ.Сер.11, Право – М., 1998. – №6. – С. 154-169.
178. Черданцев А.Ф. Теория государства и права: Учебник для вузов. – М.: Юрайт, 1999. – 432 с.
179. Черниченко С.В. Личность и международное право. – М.: Междунар. отношения, 1974. – 268 с.
180. Шабурова О. В. Гендер // Современный философский словарь / Под. ред. Е. В. Кемерова. – Лондон, 1998. – 568 с.
181. Шейндлин Б.В. Сущность советского права. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1959. – 140 с.
182. Явич Л.С. Право развитого социалистического общества: сущность и принципы. – М.: Юрид.лит.,1978. – 224 с.
183. A.MacKinnon Catherine. Feminism Unmodified: Discourses of Life and Law. Harvard University Press, Cambridge, Massachusetts, 1987. – 820 р.
184. A.MacKinnon Catherine. Towards a Feminist Theory of the State, 1989. – 532 р.
185. Anthias F., Duval-Davis N. Contextualizing feminism – gender, etnics and class divisions // Feminist Review. – 1983. – №. 15.
186. Bartlett Katharine T. Gender and Law: Theory, Doctrine, Commentary. Little Brown &Company, 1993. – 1009 р.
187. Butler Judith . Gender Trouble:Feminism and the Subversion of Identity. Routledge – New York, 1989. – 488 р.
188. Feingold A. Gender differences in personality: A meta-analysis // Psychol. Bull. 1994. V. 116. – №3.
189. Feminist Approaches to Science. – New-York, 1986. – 466 р.
190. Goffman E. The arrangement between sexes // Theory and society. – 1977. №. 4.
191. Hayek F.A. Law, legislation and liberty: a new statement of liberal principles of justice and political economy. Vol. 1 Rules and order. – London; Henley: Routledge and Kegan Paul, 1973. – 487 p.
192. Herma Hill Kay.Sex-based Discrimination .Text,Cases and Materials. American Casebook Series.Westpublishing Co.1994. – 1457 р.
193. Human Rights of Women. National and International Perspectivs. Edited by Rebecca G.Cook.University of Pennsylvania Press, 1995. – 634 р.
194. Komarovsky M. Functional analysis of sex roles // American Sociological Review. 1950. – № 15
195. Mead M. Male and Female. – NY, 1955. – 374 р.
196. Millett K. Sexual Politics. N.-Y.: Avon Books, 1970. – 379 р.
197. Official Journal. L 20, 28.01.1982
198. Official Journal. L 249, 17.10.1995.
199. Official Journal. L. 168, 04.07.1995.
200. Official Journal. L 319, 10.12.1996.
201. Official Journal. L 161, 26.06.1999.
202. Ortner Sh. Is Female to Male as Nature is to Culture? // Women, Culture and Society. – Stanford (Cal), 1974. – 398 р.
203. Rich A. Of Women Born: Motherhood as Experience and Institutions. W. W. Norton & Company. New York-London, 1986. – 517 р.
204. Rawls J. A Theory of Justice. – Oxford Univer. Press, 1972. – 643 p.
205. Rawls J. Political liberalism. – N.Y.: Columbia Univer. Press, 1993.- 420 p.
206. Ruhin G. The Traffic in Women: Notes on the «Political Economy» of Sex // Women, Culture and Society. Stanford (Cal), 1974. – 274 р.
207. Social construction of gender / Ed. by J. Lorber, S. Farell. London: Sage Publications, 1981. – 520 р.
208. Stern K. Das Staatrecht der Bundes Republik Deutschland. B.1. – Munchen, 1977.
209. Taub&Elizabeth M.Schneider Nadine.Women’s Subordination and the Role of law. From The Politics to Law: A Progressive Critique, 1982. – 603 р.
210. Women in parliaments: beyond numbers // International Institute for democracy and electoral assistance. – Stockholm, 1998. – 402 р.