ГЕНЕЗА ТА ТРАНСФОРМАЦІЯ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ КИЇВСЬКОЇ РУСІ

brief description

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені М. П. Драгоманова

На правах рукопису

Сворак Степан Дмитрович

УДК 34 (091)(043.3)

ГЕНЕЗА ТА ТРАНСФОРМАЦІЯ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ
ВЛАДИ КИЇВСЬКОЇ РУСІ

12.00.01 – теорія та історія держави і права;
історія політичних і правових вчень

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник –
доктор історичних наук, професор
Б. І. Андрусишин

Київ – 2011

ЗМІСТ
ВСТУП ………… 3
РОЗДІЛ 1. ІСТОРІОГРАФІЯ ПРОБЛЕМИ, ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА
ТА МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ 11
1.1. Методологія і категоріальний апарат дослідження 11
1.2. Історіографія та джерельна база проблеми 34
Висновки до першого розділу 69
РОЗДІЛ 2. ВІЧЕ ЯК ІНСТИТУТ ВЛАДИ У КИЇВСЬКІЙ РУСІ 72
2.1. Роль давньоруських міст у формуванні вічевого державного устрою 72
2.2. Правовий статус і компетенція віча 101
2.3. Давньоруська сільська громада як осередок народовладдя у державі 117
Висновки до другого розділу 129
РОЗДІЛ 3. ІНСТИТУТ КНЯЗІВСЬКОЇ ВЛАДИ 133
3.1. Ґенеза статусу князя в структурі державної влади Київської Русі 133
3.2. Звичаєво-правові відносини між вічем та князівською владою 148
3.3. Становлення адміністративного управління в Київській Русі
та особливості його владного функціонування 160
Висновки до третього розділу 178
ВИСНОВКИ ……….. 182
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ 186

ВСТУП
Актуальність теми. Актуальність проблеми державного правління Київської Русі на сучасному етапі розвитку вітчизняної юридичної науки зумовлена насамперед кардинальними змінами у поглядах дослідників на історію становлення і розвиток владних інститутів та правових відносин між ними. Донедавна у вітчизняній юридичній думці цілковито панувала формаційна теорія розвитку суспільства і держави. О. Гуревич, оцінюючи формаційну концепцію розвитку державно-правової системи, пише: «…вчення про формацію в практиці істориків стало не засобом соціально-історичного аналізу, а межею: конкретне історичне пізнання було покликане підтверджувати істинність філософсько-історичної системи. Висунуту Марксом наукову гіпотезу було перетворено на непогрішну догму» [126, c. 36]. Логічна конструкція формаційного розвитку держави і права набула за радянських часів особливого методологічного значення. Відповідно до цієї схеми форму устрою Давньоруської держави зі столицею в Києві було визначено як феодальну. Хоча існували й інші точки зору.
Сучасна вітчизняна юридична наука хоча остаточно не відмовляється від елементів формаційного підходу, але водночас модернізує та доповнює його. Так, приміром, автори підручника «Історії держави і права України» визначають державний лад Давньої Русі так: «За формою вона вважалася ранньофеодальною монархією … Очолював державу великий князь. Йому належала верховна законодавча влада. Великий князь зосереджував і виконавчу владу» [202, c. 22]. Але при визначенні особливостей державного ладу та права Київської Русі сучасними дослідниками враховуються і концептуальні ідеї М. Грушевського, Г. Вернадського, М. Владимирського-Буданова, О. Єфименко та ін.
Актуальність даного дослідження посилюється також наявністю необґрунтованих ідей про пряму історичну спадкоємність Московського царства від державно-правової системи Київської Русі. Вузловим є питання про істотну відмінність державного ладу і права Московського царства від Київської Русі. Зважаючи на це, актуалізується дослідження ґенези органів державної влади Київської Русі у контексті їх відмінностей порівняно з Московським царством. Проблема історичної тяглості української державно-правової культурної традиції об’єднує навколо себе усю націю, забезпечує її цілісність і є необхідною передумовою формування сучасної української демократичної, правової держави і модерної політичної нації.
Незважаючи на значну кількість наукових праць, в Україні поки що бракує комплексних наукових досліджень ґенези та трансформації органів державної влади Київської Русі. Це й зумовило вибір теми та логіку дисертаційного дослідження.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є виявлення закономірностей та особливостей становлення і розвитку органів державної влади Давньої Русі.
Для досягнення поставленої мети сформульовано такі дослідницькі завдання:
- визначити умови становлення ранньодержавних інститутів влади Давньої Русі;
- розкрити структуру державних інститутів та їх владні функції і значення у процесі державницького життя суспільства;
- визначити місце віча, князя, дружини, тисяцького та інших державних владних інституцій у структурі державної самоорганізації Давньої Русі;
- проаналізувати основні адміністративно-владні структури Давньої Русі у контексті державотворення;
- дослідити тенденції трансформації звичаєвих правових норм та їх систематизацію в «Руській Правді».
Об’єктом дослідження є державно-владні структури у контексті звичаєво-правових відносин Київської Русі.
Предметом дослідження є становлення і розвиток державних інститутів влади давньоруських земель, правовідносин у суспільстві та соціокультурні чинники самоврядування в умовах тогочасних геополітичних реалій.
Теоретико-методологічна основа дослідження. Методологічний комплекс дослідження складається з цивілізаційного, формаційного, синергетичного та діалектичного підходів. Головні закономірності становлення та розвитку органів державної влади Київської Русі розкрито завдяки історичному, системному, структурному та функціональному методам аналізу. Дисертант застосував критично-описовий та проблемно-пошуковий підходи у вивченні державних інститутів влади Давньої Русі та звичаєвих норм права. Використано також компаративний метод, який реалізовано у дослідженні через порівняльно-історичний аналіз та виокремлення специфічних для державного ладу Київської Русі інститутів влади.
Серед філософсько-правових засад дослідження ґенези та трансформації органів державної влади Київської Русі використано: по-перше, критично-аналітичний спосіб переосмислення історичного державницького досвіду давньоруських міст-держав і державного устрою Київської Русі в його марксистсько-ленінській інтерпретації та московсько-державницькій ідеологічній парадигмі; по-друге, принцип цивілізаційного розуміння формування середньовічної держави взагалі та Київської Русі зокрема; по-третє, сучасну парадигму, розроблену І. Пригожиним, про «порядок через флуктуації» та концепцію самоорганізації у переосмисленні ґенези Київської Русі та звичаєво-правових відносин; по-четверте, теорію природного права в контексті формування територіально-громадського устрою на землях Давньої Русі із властивим йому народовладдям. Це дало можливість сформулювати сучасну концепцію державного устрою і дати загальну характеристику становлення та взаємодії основних інститутів влади – віча і князя.
У дисертації використано теоретичні праці вітчизняних та зарубіжних дослідників держави і права, становлення і розвитку інститутів влади, історично перших форм права і правовідносин у суспільному житті, становлення основних структур державної влади Давньої Русі, спростування її феодального устрою. Базовими для дослідження стали класичні праці Платона, Аристотеля, Дж. Локка, Ш. Монтеск’є, Г. Гегеля, К. Маркса та ін. Дисертант постійно спирався на праці М. Грушевського, Г. Вернадського, М. Владимирського-Буданова, І. Лисяка-Рудницького, Ф. Леонтовича, М. Ясинського, М. Максимейка, О. Малиновського, Р. Лащенка, М. Чубатого, Л. Білецького, Б. Грекова, О. Єфименко та інших дослідників історії держави і права України. Під час аналізу становлення народовладдя на давньоруських землях було залучено праці середньовічних іноземних авторів, які були свідками тогочасної історії та залишили писемні свідчення про східнослов’янську переддержавну і ранньодержавну політичну культуру. Поза сумнівом, питання про державний устрій Давньої Русі потребувало ретельного опрацювання найдавніших із вцілілих літописів.
Питання про місце народовладдя у державному механізмі Давньої Русі досить глибоко і всебічно було висвітлене ще М. Владимирським-Будановим. Слідом за ним Г. Вернадський вбачає державний устрій Київської Русі подібним до класичної давньогрецької демократії. У праці Г. Вернадського вперше на науковому рівні порушено тему щільного взаємозв’язку соціально-економічного і державно-правового розвитку Давньої Русі та формування інститутів влади, підпорядкованих вічу і князю. Проблема народовладного устрою розглядається М. Свердловим, В. Андреєвим та ін. Використано праці П. Курінного, В. Яніва, сучасних дослідників історії вчень про державний устрій і право О. Мироненка, В. Горбатенка та ін. Чільне місце відведене фундаментально опрацьованим у праці Б. Грекова «Київська Русь» концепціям формування державних інститутів влади і звичаєвого права Давньої Русі.
Наукова новизна отриманих результатів. Завдяки здійсненому комплексному аналізу історичних фактів, подій, які спричинили формування народовладних державних інститутів давньоруських земель, та висновків вітчизняних і зарубіжних дослідників про державний устрій Русі, відмежовані погляди про феодальний устрій Київської Русі та сформульовано авторську концепцію сутності основних владних структур, зокрема віча, князя, тисяцького та його військових урядників, інших адміністративно-управлінських інституцій.
Основні тези, що претендують на наукову новизну і виносяться на захист, розкриваються у наступних теоретичних висновках.
Уперше:
- на основі аналізу джерел та новітньої літератури доведено, що державність давньоруських земель формувалася не на основі племінної самоорганізації слов’янських груп, які освоїли територію Подніпров’я і Подністров’я, а на засадах територіально-громадського самоврядування з розвинутим міським осередком, навколо якого об’єднувались приміські й сільські громади;
- обґрунтовано, що з антських часів суспільно-політична й військово-охоронна самоорганізація мала народоправний характер, завдяки якому становлення державних інститутів влади руських земель відбувалося за активної участі народних зборів міст і сільських громад;
- розкрито структуру самоврядування до запрошення варязьких воїнів-охоронців, які брали активну участь у залученні слов’янських міст до міжнародної торгівлі.
Удосконалено:
- висновки попередників про те, що умовою функціонування варязьких князів з дружинами у структурі військово-політичної самоорганізації руських земель було укладання «ряду» з вічем, котре виступало верховним владним органом і складалося з простих громадян старшого міста;
- періодизацію державного і правового устрою Давньої Русі, а саме: перший період – від антів-слов’ян до утворення Київської Русі з княжим інститутом влади, де віче обирає воєводу або тисяцького; другий період характеризується союзом територіальних громад землі навколо стольного града, у часі якого віче і князь стають основними інститутами влади, а участь народу у виборі князя – традиційною; третій період – після татаро-монгольської навали влада князя визначалася ханським «ярликом», але й тоді «посадження на стіл» хоча й здійснювалося ханом або його послом, але за участю народу за стародавнім обрядом.
Дістали подальшого розвитку:
- розуміння ролі монетарної економіки у становленні народовладдя давньоруських земель; доведено, що вона забезпечувала самореалізацію сімейних дворогосподарств, їх власності у значущій для існуючих державних інститутів влади звичаєво-правовій охоронній функції;
- з’ясування державно-адміністративного впливу старшого міста на волості у становленні різного роду урядників.
Практичне значення отриманих результатів полягає у формалізації низки закономірностей державно-політичного, культурного, економічного характеру через системний, комплексний аналіз найвагоміших геополітичних і внутрішніх чинників об’єднання давньоруських земель у державу навколо Києва для спільного захисту території, власності і життя. Здійснена дисертантом структуризація і тлумачення основних і допоміжних інститутів державної влади Давньої Русі спростовує домінуюче в науці розуміння державного устрою Київської Русі як феодального з відповідними правами великих власників землі та пропонує запровадити в історико-державну науку новий погляд на сутність державності Давньої Русі – як земельно-вічевий. Запропонована дисертантом логіка розгляду становлення інститутів державної влади Київської Русі слугуватиме формуванню моделі розвитку української національної державно-правової культури. Наукове дослідження завдяки авторській концепції ролі земель-полісів у формуванні системи органів державної влади та самоврядування здатне стати теоретичною основою для подальшого розвитку наукових знань про початкову історію держави і права української нації і слугуватиме формуванню незалежної від заідеологізованих поглядів самосвідомості та історичної пам’яті.
Матеріали дисертаційного дослідження можуть бути використані викладачами державно-політичних та історичних дисциплін, а головне – історії держави і права України у науковій та навчально-методичній роботі, під час написання підручників, науково-методичних посібників, для складання програм, курсів і спецкурсів з вищеозначених наукових дисциплін.
Особистий внесок дисертанта. Дисертація є самостійною працею над проблемою державного устрою, звичаєвого права Давньої Русі й правовідносин між вічем і князем. Висновки і положення дисертаційного дослідження отримано автором самостійно.
Апробація результатів дисертації. Основні результати та теоретичні положення дисертаційного дослідження були представлені на Міжнародній науково-практичній інтернет-конференції «Розвиток юридичної науки на сучасному етапі» (Тернопіль, 7 грудня 2007 р.); Міжнародній науково-практичній інтернет-конференції «Правовий статус людини в умовах сучасного державотворення» (Тернопіль, 22 лютого 2008 р.); XIX Міжнародній історико-правовій конференції «Інтеграційні процеси в історії права, держави, юридичної думки та правоохоронної діяльності» (с. Гута, резиденція «Синьогора», 15–18 травня 2008 р.); XXІІ Міжнародній історико-правовій конференції, присвяченій пам’яті віце-президента Міжнародної асоціації істориків права професора О. В. Тимощука (смт. Миколаївка, 17–20 вересня 2008 р.); XX Міжнародній історико-правовій конференції «Земля і земельні відносини в історії права, держави і юридичної думки» (м. Судак, 25–28 вересня 2008 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Право на приватність: тенденції і перспективи» (Львів, 14 листопада 2008 р.); Міжнародній науково-практичній інтернет-конференції «Розвиток правової свідомості сучасного суспільства» (Тернопіль, 6 жовтня 2009 р.); Міжнародній науково-практичній конференції, присвяченій 70-річчю Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника «Правова політика Української держави» (Івано-Франківськ, 19–20 лютого 2010 р.).
Публікації. Основні ідеї та результати дисертаційної роботи викладено у 18 публікаціях, 9 з яких – у виданнях, що входять до переліку наукових фахових видань з юридичних наук, затверджених ВАК України.
Структура дисертації. Дисертація має вступ, три розділи (вісім підрозділів), висновки, список використаних джерел (370 найменувань). Повний обсяг дисертації становить 214 сторінок, із них 27 займає список використаних джерел і літератури.

bibliography

ВИСНОВКИ
Проблема державного устрою Київської Русі, виникнувши в епоху домінування Московської імперської держави, була розроблена в дусі державницької ідеології монархізму. В радянські часи марксистська парадигма формаційного розвитку суспільства і класового антагонізму як фактора походження держави утвердила у правознавчій науці концепцію феодального устрою Київської Русі. Така інтерпретація державних інститутів та їх звичаєво-правових відносин набуває самостійного значення. Обґрунтовано методологічну безпідставність тих концепцій державного устрою Київської Русі, які визначили її феодальний тип і монархізм князя. Російська історіографія сконструювала модель державного устрою Київської Русі за подобою сформованого пізніше Московського царства.
Історія розвитку територіально-громадського устрою антів-слов’ян у всій її багатоманітності та структурній неоднорідності вкладається у рамки політичної самоорганізації, в якій виокремлюються військово-охоронні формування з обраним тисяцьким; громада обирає упорядника, наділяє його певними владними функціями, що однозначно зумовлює започаткування політичних інститутів влади. Територіальні громади кожної давньоруської землі як історично сформовані суб’єкти господарської та політичної діяльності поєднуються в державній самоорганізації. Цивілізаційний поступ у розвитку слов’ян, об’єднаних у землю-поліс, зумовлений тим, наскільки первинно сформовані міські й сільські громади підіймаються до свідомої політичної діяльності й наскільки вони здатні розвинути в собі колективну та індивідуальну відповідальність за свою землю, своє життя і своє майно.
Головними засадами політичної інтеграції сільських і міських громад слов’янських етнічних груп в землі-поліси були спільна мова, релігійний землеробський культ, спільні заходи в охороні землі та військові походи. Суттєвою причиною формування ранньодержавних руських земель було й те, що розвиток продуктивних сил, ремісництва, товарно-грошових відносин зумовлює створення централізованих ринків. На їх основі виникають стійкі соціально-економічні й політичні утворення – держави. Розвиток ремісничих галузей, сільського господарства вимагав виходу за рамки етнополітичних утворень, чому сприяла торгівля. Отже, слов’яни були залучені до світової торгівлі, мали політичні зв’язки з іншими державами. З усього цього вимальовується тенденція розвитку ранньослов’янських земель-полісів та їх входження в геополітичний простір.
Структура державних інститутів влади склалася до запрошення варягів у формі демократії, земельно-полісного народоправства. Індивідуалізуючим і спільним для всіх земель інститутом влади були загальні збори територіальної громади – віче, яке упродовж усієї історії існування давньоруських земель поєднувало в собі верховну законодавчу, виконавчу і судову владу.
Народовладна державницька культура, сформована в Київській Русі, забезпечувала внутрішньо неконфліктне в межах землі-полісу формування всіх інститутів державної влади.
Віче як державницький інститут влади, вироблений у Київській Русі, має розглядатися як своєрідна форма національно-державної самоідентичності, яка впливає на сучасне державотворення відповідно до національно-державницької традиції. Формування віча до появи варягів засвідчує, що домінуючим став територіальний принцип, інакше кажучи, ранньодержавні утворення були вільним союзом територіальних громад. Вічева форма державного устрою не обмежується властивими лише їй функціями як цілісного утворення, а поділяє частину владних повноважень з князем та його дружиною. Віче постає як активний владний виконавчий, законодавчий і судовий інститут, який відповідає перед територіальною громадою, ділить частину владних функцій з князем і боярською думою, зберігаючи свою автономність і зверхність.
Адміністративний поділ земель-полісів під зверхністю вічевих зборів стольних міст слугує утвердженню народовладдя на всіх рівнях – від первинної сільської територіальної громади, через структуру волосних вічевих інститутів влади до віча у формі генеральної асамблеї землі, тобто зібрання всіх вільних громадян міста і пригородів, які мали рівні права в обговоренні державних справ і голосувати за прийняття рішень. Міста-центри давньоруських земель мали домінуючу владну структуру, зокрема віче і князя, владні повноваження яких поширювались на всю територію землі-полісу, мешканці якої самоідентифікувалися на основі внутрішньої державної цілісності. У значної частини міст давньоруських земель не було представницької влади з боку князя, а тому віча цих міст вільно обирали посадника, воєводу, старосту, інших адміністративних урядників.
Центром князівської адміністрації слугував княжий двір, розташований поза межами міста. Віче мало своїх урядовців у виконавчій, судовій і військово-охоронній гілках та призначало збирачів данини з громадян міст, у сільських громадах данину збирали представники князя. Оплату штрафних санкцій здійснювали вірники. Існували різні платежі, зокрема ринкові, кошти з яких частково віддавалися князівській адміністрації, решта розподілялася в містах-волостях для будівництва доріг, мостів, утримання воїнів-охоронців і державних службовців.
Князівські інститути влади не мали ніяких формальних характеристик, які б засвідчували існування васалітету і сюзеренітету, тобто князі окремішніх земель-полісів не перебували формально у підлеглості великого князя Київського, а знаходилися більшою мірою під владою віча свого стольного міста. Не існувало відповідно й верховного права київського віча і князя стосовно інших давньоруських земель-полісів. Доведено відсутність васальної залежності князів давньоруських земель-полісів від київського князя. У Новгороді та Пскові віча обмежували владу князя. Влада князя була обмежена і боярською думою. Відтак, безпідставно вважати Київського князя монархом і «самодержцем усієї Русі».
Здійснено періодизацію державного і правового устрою давньоруських земель, а саме: перший період – від антів-слов’ян до утворення Київської Русі з княжим інститутом влади, коли віче обирає воєводу або тисяцького; другий період характеризується союзом територіальних громад землі навколо стольного града, де віче і князь – основні інститути влади, участь народу у виборі князя є традиційною; третій період – після татаро-монгольської навали влада князя визначалася ханським «ярликом», але й тоді «посадження на стіл» хоча й здійснювалося ханом або його послом, але за участі народу за стародавнім обрядом. Вже поза межами власне давньоруської періодизації опиняється етап трансформації народної участі у виборах князя в посутньо іншу форму – скликання соборів, які брали участь у затвердженні царя в Московському царстві.
Становлення і розвиток державних інститутів Київської Русі, звичаєвого права, взаємовідносин віча і князя будувалися на історичних традиціях індивідуалізму і свободи слов’ян, які мали сприятливі умови для розвитку економіки, торгівлі та розбудови міст. Народоправство забезпечило принцип рівності віча і князівсько-дружинного інституту під час укладання угоди («ряду») про співпрацю. При цьому основою у формуванні державних інститутів земель-полісів була самодостатність сімейних дворогосподарств і територіальних громад міського і сільського типу. Громада у структурі влади постає як активний державотворець.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ
А. Публікації джерел
1. Закон Судный людем, Пространной и Сводной редакций / под ред. М. Н. Тихомирова. – М. : Изд-во АН СССР, 1961. – 286 с.
2. Законодательство Древней Руси. – М. : Юрид. лит., 1984. – 524 с.
3. Памятники древнерусского канонического права. Ч. 1. : Памятники ХІ–XV вв. – СПб. : Тип. Императ. Акад. наук, 1880. – 677 с.
4. Памятники русского права. Вып. I: Памятники права Киевского государства X–XII ст. / сост. А. А. Зимин. – М. : Госюриздат, 1952. – 287 с.
5. Российское законодательство Х–ХХ векав : в 9 т. – Т. 1: Законодательство Древней Руси. – М. : Юрид. лит., 1984. – 430 с.
6. Свод законов Киевской Руси / под ред. И. П. Ермолаевой, Р. Г. Кашафутринова. – Казань : Изд-во Казанс. ун-та, 1985. – 89 с.
7. Эклога. Византийский законодательный свод VIII века / вступ. ст., пер., коммент. Е. Э. Липшиц. – М. : Наука, 1965. – 225 с.
8. Аль-Ахталь. Книга песней // Гаркави А. Я. Сказания мусульманских писателей о славянах и русских (с половины VII в. до конца X века по Р. Х.). – СПб. : Императ. Акад. наук, 1870. – С. 1–6.
9. Ал-Мас’уди. Золотые копи и россыпи самоцветов. Кнгига предупреждения и пересмотра / Ал-Мас’уди // Древняя Русь в свете зарубежных источников : хрестоматия : в 5 т. – Т. ІІІ: Восточные источники / под ред. Т. Н. Джаксон, И. Г. Коноваловой, А. В. Подосинова. – М. : Русский фонд содействия образованию и науке, 2009. – С. 109–118.
10. Багрянородный Константин. Об управлении империей / греческий текст, перевод, комментарии ; под ред. Г. Г. Литаврина, А. П. Новосельцева. – Изд. 2-е, исправл. – М. : Наука, 1991. – 496 с. – (Древнейшие источники по истории народов СССР).
11. Володимир Мономах. Повчання. Статут Володимира Всеволодовича / пер. із старослов'ян., упоряд. та передм. В. Яремченка. – К. : МАУП, 2006. – 312 с. – (Б-ка українознавства ; Вип. 6).
12. Гаркави А. Я. Сказания мусульманских писателей о славянах и русских (с половины VII в. до конца X века по Р. Х.) / А. Я. Гаркави. – СПб. : Императ. Акад. наук., 1870. – ІХ, [2], 308 с.
13. Джаксон Т. Н. Исландские королевские саги о Восточной Европе (с древнейших времен до 1000 г.) / Т. Н. Джаксон. – М. : Наука, 1993. – 304 с.
14. Древнерусские княжеские уставы ХІ–ХV вв. – М. : Наука, 1976. – 240 с.
15. Древняя Русь в свете зарубежных источников : хрестоматия : в 5 т. / под ред. Т. Н. Джаксон, И. Г. Коноваловой, А. В. Подосинова. – Т. ІІІ: Восточные источники. – М. : Русский фонд содействия образованию и науке, 2009. – 264 с.
16. Древняя Русь в свете зарубежных источников : хрестоматия : в 5 т. / под ред. Т. Н. Джаксон, И. Г. Коноваловой, А. В. Подосинова. – Т. V: Древнескандинавские источники. – М. : Русcкий фонд содействия образованию и науке, 2009. – 384 с.
17. Ибн-Даста. Книга драгоценных сокровищ / Ибн-Даста // Гаркави А. Я. Сказания мусульманских писателей о славянах и русских. – СПб. : Императ. акад. наук, 1870. – С. 260–270.
18. Ибн-Фадлан. Рисала / Ибн-Фадлан // Древняя Русь в свете зарубежных источников : хрестоматия : в 5 т. / под ред. Т. Н. Джаксон, И. Г. Коноваловой, А. В. Подосинова. – Т. ІІІ: Восточные источники. – М. : Рус. фонд содействия образованию и науке, 2009. – С. 82–116.
19. Изборник Святослава 1073 г. Факсимильное издание. – М. : Наука, 1983. – 343 с.
20. Иордан. О происхождении и деяниях гетов / вступ., пер., коммент. Е. И. Скржинской. – М. : Изд-во вост. лит., 1960. – 436 с.
21. Ипатьевская летопись // Полное собрание русских летописей : в 41 т. – СПб., 1908. – Т. 2. – XVI, 938 с.
22. Лаврентьевская и Суздальская летопись по Академическому списку // Полное собрание русских летописей : в 41 т. – Л. : Изд-во АН СССР, 1926–1928. – Т. 1. – 577 с.
23. Летописец Переяславля Суздальского, составленный в начале XIII в. (между 1214 и 1231 гг.) / изд. М. А. Оболенским. – М. : В Унив. тип., 1851. – 217 с.
24. Летописный сборник, именуемый Патриаршею или Никоновскою летописью // Полное собрание русских летописей : в 41 т. – СПб. : Тип. Э. Праца, 1862. – Т. 9. – ХХІІІ, 256 с.
25. Летописный сборник, именуемый Тверской летописью // Полное собрание русских летописей : в 41 т. – Т. 15. – СПб., 1863. – VII, 504 с.
26. Летопись по Воскресенскому списку // Полное собрание русских летописей : в 41 т. – СПб., 1856. – Т. 7. – X, 345 с.
27. Літопис Руський за Іпатським списком / пер. з давньорус. Л. Є. Махновця ; відп. ред. О. В. Мишанич. – К. : Дніпро, 1989. – XVI, 591 с.
28. Мономах. Поучение детям // Правовая мысль : антология / авт.-сост. В. П. Maлахов. – М. : Академ. проект ; Екатеринбург : Деловая книга, 2003.
29. Новгородская Первая летопись старшего и младшего изводов / под ред. и с предисл. А. Н. Насонова. – М. ; Л. : Изд-во АН СССР, 1950. – 659 с.
30. Патриаршая или Никоновская летопись // Полное собрание русских летописей : в 41 т. – СПб., 1862–1885. – Т. 9. – 256 с.
31. Повесть временных лет / под ред. и с предисл. В. П. Адриановой-Перетц ; пер. Д. С. Лихачев, Б. А. Романов. – Ч. I: Текст и перевод. – М. ; Л. : Изд-во АН СССР, 1950. – 405 с.
32. Правда Русская : в 2 т. – Т. 1: Тексты / подгот. к печати В. П. Любимов, Н. Ф. Лавров, М. Н. Тихомиров др. ; под ред. Б. Д. Грекова. – М. ; Л. : Изд-во АН СССР., 1940. – 505 с.
33. Правда Русская : в 2 т. – Т. 2: Коментарии / сост. Б. В. Александров, В. Г. Гейман, Г. Е. Кочин и др. – М. ; Л. : Изд-во АН СССР, 1963. – 471 с.
34. Радзивиловская летопись // Полное собрание русских летописей : в 41 т. – Т. 38. – Л. : Наука, 1989. – X., 165 с.
35. Слово Даниила Заточника // Правовая мысль : антология / авт.-сост. В. П. Maлахов. – М. : Академ. проект ; Екатеринбург : Деловая книга, 2003.
36. «Слово о Законе и Благодати» // Молдаван А. М. Слово о Законе и Благодати Илариона. – К. : Наук. думка, 1984. – С. 78–100.
37. Слово о полку Игореве: текст и переводы. – Л. : Наука, 1985. – 294 с.
Б. Наукова література
38. Авдусин Д. А. Происхождение древнерусских городов / Д. А. Авдусин // Вопросы истории. – 1980. – № 12. – С. 24–42.
39. Алексеев В. Народовластие в Древней Руси / В. Алексеев. – Ростов н/Д. : Тип. тов-тва «Донская речь», 1904. – 70 с.
40. Алексеев Н. Н. Русский народ и государство / Н. Н. Алексеев. – М. : Аграф, 2008. – 640 с.
41. Анисимов А. Ф. Духовная жизнь первобытного общества / А. Ф. Анисимов. – М. ; Л. : Наука, 1966. – 433 с.
42. Аничков Е. В. Язычество и Древняя Русь / Е. В. Аничков. – СПб. : Тип. М. М. Стасюлевича, 1914. – 386 с.
43. Аннерс Э. История европейского права / Э. Аннерс. — М. : Наука, 1996. – 395 с.
44. Анциферова Л. И. Личность в динамике : некоторые итоги исследования / Л. И. Анциферова // Психологический журнал. – Т. 13. – 1992. – № 5. – С. 12–25.
45. Артамонов М. И. История хазар / М. И.Артамонов ; под ред. Л. Н. Гумилева. – Л. : Изд-во Гос. Эрмитажа, 1962. – 521 с.
46. Артановский С. Н. Историческое единство человечества и взаимное влияние культур : Философско-методологический анализ современных зарубежных концепций / С. Н. Артановский. – Л. : Просвещение, 1967. – 267 с.
47. Аксаков К. С. Полное собрание сочинений / К. С. Аксаков. – Т. 1: Сочинения исторические. – 2-е изд., доп. – М. : Унив. тип., 1889. – 412 с.
48. Баран В. Д. Давні слов’яни / В. Д. Баран. – К. : Альтернатива, 1998. – 336 с. – (Україна крізь віки : у 15 т. / Нац. акад. наук України, Ін-т історії НАН України. – Т. 3).
49. Баран В. Д. Ранні слов'яни між Дніпром та Прип'яттю / В. Д. Баран. – К. : Наук. думка, 1972. – 244 с.
50. Баран В. Д. Історичні витоки українського народу / В. Д. Баран, Я. В. Баран. – К. : Ґенеза, 2005. – 208 с.
51. Барац Г. М. Критико-сравнительный анализ договоров Руси с Византией. Восстановление текста, перевод, комментарий и сравнение с другими правовыми памятниками, в частности, с Русской Правдой / Г. М. Барац. – К. : Тип. 1-й Киев. артели печатного дела, 1910. – ХП, 266 с.
52. Барац Г. М. О судебных законодательствах по Русской Правде / Г. М. Барац. – Отдельный оттиск из журнала «Вестник права», 1906. – 43 с.
53. Барац Г. М. Происхождение летописного сказания о начале Руси /
Г. М. Барац. – К. : Тип. 1-й Киев. артели печатного дела, 1913. – 68 с.
54. Беляев И. Д. Лекции по истории русского законодательства / И. Д. Беляев. – М. : Типо-литография С. А. Петровского и Н. П. Панина, 1879. – VІІ, 728 с. (Разд. паг.).
55. Беляев И. Д. Судьбы земщины и выборного начала на Руси / И. Д. Беляев. – М.: Тип. Общества распространения полезных книг, 1905. – 136 с.
56. Бенсон Б. Создание права. Правосудие без государства / Б. Бенсон. – Сан-Франциско, 1990. – 213 с.
57. Бережков Н. Г. Хронология русского летописания / Н. Г. Бережков. – М. : АН СССР, 1963. – 376 с.
58. Білецький Л. Руська Правда й історія її тексту / Л. Білецький ; за ред. Ю. Книша. — Вінніпег : УВАН, 1993. – 116 с.
59. Богданов В. Б. Этническая и эволюционная история Руси. История тирании в России / В. Б. Богданов. – М. : Белые альвы, 2001. – 272 с.
60. Бондарук Т. І. Максимейко Микола Олексійович / Т. І. Бондарук // Антологія української юридичної думки : в 6 т. – К. : Юридична книга, 2002. – Т. 2: Історія держави і права України: Руська Правда / упоряд.: І. Б. Усенко, Т. І. Бондарук, І. В. Музика, І. К. Омельченко. – С. 278–279.
61. Бондарук Т. I. Основоположники Київської історико-юридичної школи М. Ф. Владимирський-Буданов і Ф. І. Леонтович / Т. I. Бондарук. – К. : Наук. думка, 1995. – 63 с.
62. Бондарь С. В. Философско-мировоззренческое содержание Изборников 1073–1076 гг. / С. В. Бондарь. – К. : Наук. думка, 1990. – 152 с.
63. Борисенко В. Й. Курс української історії / В. Й. Борисенко. – К. : Либідь, 1996. – 616 с.
64. Борисенко В. Й. Утворення Праукраїнської держави (До постановки проблеми) / В. Й. Борисенко // Наукові записки. Історичні науки. – К. : Нац. пед. ун-т ім. М. П. Драгоманова, 2001. – Вип. 36. – С. 38–48.
65. Борисенок С. Г. Карний зміст «потока» Руської правди / С. Г. Борисенок // Праці Комісії для виучування історії західно-руського та вкраїнського права. – К., 1925. – Вип. 1. – С. 6–31.
66. Боровський Я. Є. Світогляд давніх киян / Я. Є. Боровський. – К. : Наук. думка, 1992. – 176 с.
67. Бочарніков Д. І. Київська Русь: від демократії союзу племен до федерації / Д. І. Бочарніков // Нова політика. – 1997. – № 1. – С. 53–55.
68. Бочарніков Д. І. Новгородська та Київська Русь. Проблема зіткнення та з’єднання Півночі та Півдня / Д. І. Бочарніков // Науковий вісник УАВС. – 1997. – № 1. – С. 25–32.
69. Бочарніков Д. І. Права людини у додержавну та ранньодержавну добу історії України (спроба порівняння реальності їхнього захисту та прогнозу на майбутнє) / Д. І. Бочарніков // Право України. – 1997. – № 3. – С. 73–77.
70. Бочарніков Д. І. Суспільний та державний лад Київської Русі в історичній спадщині М. Грушевського : автореф. дис. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень» / Д. І. Бочарніков. – Х., 1999. – 20 с.
71. Бочарніков Д. І. Чи дійсно юридичне право було єдиним інструментом державного управління суспільством в Київській Русі? / Д. І. Бочарніков // Право України. – 1997. – № 11. – С. 109–115.
72. Брайчевський М. Ю. Біля джерел слов'янської державності / М. Ю. Брайчевський. – К. : Наук. думка, 1964. – 355 с.
73. Брайчевський М. Вибрані твори: Історико-археологічні студії. Публіцистика / М. Брайчевський ; упоряд. Ю. Кухарчук. – 2-ге вид. – К. : КМ Академія, 2002. – 600 с.
74. Брайчевський М. Ю. Походження Русі / М. Ю. Брайчевський. – К. : Наук. думка, 1968. – 224 с.
75. Брайчевский М. Ю. Славяне в Подунавье и на Балканах в VI–VIII ст. (по данным письменних источников). Славяне на Днестре и Дунае / М. Ю. Брайчевский. – К. : Наук. думка, 1983. – С. 220–247.
76. Брайчевський М. Ю. Твори / М. Ю. Брайчевський. – Т. І: Суспільно-політичні рухи в Київській Русі / упоряд., передмова, наук. редаг. і анотація, іменний покажчик Ю. Кухарчука. – К. : Вид-во ім. Олени Теліги, 2004. – 673 с.
77. Брицин М. А. Юридическая терминология в восточнославянской письменности : автореф. дис. ... д-ра филол. наук / М. А. Брицин ; АН УССР, Отд. лит. языка и искусствоведения. – Хмельницкий, 1967. – 38 с.
78. Брокгауз Ф. А. Энциклопедический словарь : в 86 т. / Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон. – Лейпциг – СПб., 1895. – Т. 25. – 474 с.
79. Буданова В. П. Великое переселение народов: этнополитические и социальные аспекты / В. П. Буданова, А. А. Горский, И. С. Ермолаева. – М. : Ин-т рос. истории РАН, 1998. – 421 с.
80. Бушков А. Россия, которой не было ІІ – Русская Атлантида / А. Бушков, А. Буровский. – Красноярск : Бонус ; М. : Олма-Пресс, 2003. – 331 с.
81. Валеев Д. Ж. Обычное право и начальные этапы его генезиса / Д. Ж. Валеев // Правоведение. – 1974. – № 6. – С. 29–38.
82. Василенко М. П. Карний зміст «потока» Руської Правда / Н. П. Василенко. – К. : УАН, 1925. – 180 с.
83. Василенко М. П. Передмова / М. П. Василенко // Праці Комісії для виучування історії західно-руського та вкраїнського права. – К., 1925. – Вип. 1. – С. ІV.
84. Васильев М. А. Язычество восточных славян накануне крещения Руси / М. А. Васильев. – М. : Индрик, 1999. – 328 с.
85. Вассиян Ю. До головних засад націоналізму / Ю. Вассиян // Націоналізм : антологія. – К. : Смолоскип, 2000. – С. 97–210.
86. Вебер М. Соціологія. Загальноісторичні аналізи. Політика / М. Вебер. –К. : Основи, 1998. – 534 с.
87. Веллнер А. Модели свободы в современном мире / А. Веллнер // Социологос. – М. : Прогресс, 1991. – Вып. 1. – 480 с.
88. Вернадский Г. В. История права / Г. В. Вернадский. – СПб. : Лань, 1999. – 175 с.
89. Вернадский Г. В. Киевская Русь / Г. В. Вернадский. – Тверь : ЛЕАН ; М. : Аграф, 2001. – 448 с.
90. Владимирский-Буданов М. Ф. Неизданные законы юго-западных славян / М. Ф. Владимирский-Буданов // Журнал Министерства народного просвещения. – 1882. – № 3. – С. 91–104.
91. Владимирский-Буданов М. Ф. Обзор истории русского права / М. Ф. Владимирский-Буданов. – Ростов н/Д. : Феникс, 1995. – 640 с.
92. Владимирский-Буданов М. Ф. Обзор истории русского права. – К., 1886. – Вып. І–VІІІ. – 225, 282 с. (Разд. паг.)
93. Владимирский-Буданов М. Ф. Русские исторические древности / М. Ф. Владимирский-Буданов. – СПб., 1903. – 171 с.
94. Владимирский-Буданов М. Ф. Хрестоматия по истории русского права / М. Ф. Владимирский-Буданов. – 5-е изд. – СПб. ; К. : Изд-во Н. Я. Оглоблина, 1899. – Вып. 1. – 312 с.
95. Власть народа: украинский парламентаризм: от Вече Киевской Руси до Верховной Рады // Украина. – 1997. – № 1–2 (3–4).
96. Волков Г. Три лика культуры / Г. Волков. – М. : Молодая гвардия, 1986. – 335 с.
97. Гавриленко О. А. Античні держави Північного Причорномор’я : біля витоків вітчизняного права (кінець VІІ ст. до н. е. – перша половина VІ ст. н. е.) : монографія / О. А. Гавриленко. – Х. : Парус, 2006. – 352 с.
98. Гавриленко О. А. Київська Русь : політико-правовий нарис / О. А. Гавриленко, С. Д. Колесніков, І. А. Логвиненко. – Х. : ХНУВС, 1999. – 70 с.
99. Гегель Г. В. Ф. Наука логики : в 3 т. / Г. В. Ф. Гегель.– М. : Мысль, 1970. – Т.1. – 500 с.
100. Гегель Г. В. Ф. Основи філософії права або Природне право і державознавство / Г. В. Ф. Гегель. – К. : Юніверс, 2000. – 336 с.
101. Гегель Г. В. Ф. Философия истории / Г. В. Ф. Гегель ; пер. с нем. А. М. Воден ; под. ред. Ф. А. Горохова // Соч. – Т. 8. – М.–Л. : Соцэкгиз, 1935. – 470 с.
102. Гидденс Э. Социология : учебник / Э. Гидденс ; пер. с англ. – М. : Прометей : Юрайт-М, 2001. – 511 с.
103. Глиняный В. Г. Правовое положение замужней женщины с древнего времени до конца XIX в. / В. Г. Глиняный. – Одесса : Юрид. лит., 1999. – 304 с.
104. Гоббс Т. Избранные произведения : в 2 т. / Т. Гоббс. – М. : Мысль, 1964. – Т. 1. – 328 с.
105. Гоббс Т. Философские основания учения о гражданине. – М. : Политиздат, 1974. – 302 с.
106. Гурбик А. Типологія територіальної громади в Україні XIV–XVIII ст. / А. Гурбик // Україна в Центрально-Східній Європі (з найдавнішіх часів до кінця XVIII ст.). – К. : Ін-т історії НАН України, 2000. – № 1. – С. 75–96.
107. Горєлов, М. Є. Цивілізаційна історія України : нариси : [монографія] / М. Є. Горєлов, О. П. Моця, О. О. Рафальський. – К. : ЕксОб, 2006. – 632 с.
108. Горский А. А. Древнерусская дружина (К истории генезиса классового общества и государства на Руси) / А. А. Горский. – М. : Прометей, 1989. – 124 с.
109. Горский А. А. О летописных племенах и древнерусских землях / А. А. Горский // Український історичний журнал. – 2001. – № 3. – С. 15–18.
110. Грабовський С. Нариси з історії українського державотворення / С. Грабовський, С. Ставрояні, Л. Шкляр. – К. : Генеза, 1995. – 608 с.
111. Графский В. Г. Представление о власти и законе в средневековой Руси: Римско-византийские влияния / В. Г. Графский // Римско-константинопольское наследие на Руси : идея власти и политическая практика. – М. : Ин-т рос. истории РАН, 1995. – С. 120–136.
112. Греков Б. Д. Генезис феодализма в Росии в свете учения И. В. Сталина о базисе и надстройке / Б. Д. Греков // Вопросы истории. – 1952. – № 5. – С. 31–43.
113. Греков Б. Д. Древний период феодализма в России / Б. Д. Греков // Институт красной профессуры. – 1934. – № 2. – С. 95–109.
114. Греков Б. Д. Начальный период в истории русского феодализма / Б. Д. Греков // Вестник АН СССР. – 1933. – № 7. – С. 13–18.
115. Греков Б. Д. Киевская Русь / Б. Д. Греков. – К. : Рад. школа, 1951. – 500 с.
116. Греков Б. Д. О роли варягов в истории Руси / Б. Д. Греков // Новое время. – 1947. – № 30. – С. 12–15.
117. Греков Б. Д. Феодальные отношения в Киевском государстве / Б. Д. Греков. – М. ; Л. : Изд-во Акад. наук СССР, 1937. – 192 с.
118. Грушевський М. С. Духовна Україна : зб. творів / М. С. Грушевський. – К. : Либідь, 1994. – 560 с.
119. Грушевський М. С. Історія України-Руси : в 11 т. / М. С. Грушевський ; редкол. П. С. Сахань (голова) та ін. – К. : Наук. думка, 1991–1996 : Т. 1. – 1991. – 736 с. ; Т. 2. – 1992. – 640 с. ; Т. 3. – 1993. – 592 с.
120. Грушевський М. С. Нарис історії Київської землі від смерті Ярослава до кінця ХІV сторіччя / М. С. Грушевський. – К. : Наук. думка, 1991. – 545 с.
121. Грушевский М. С. Очерки истории украинского народа / М. С. Грушевский ; сост. и ист.-биогр. очерк Ф. П. Шевченко, В. А. Смолия ; примеч: В. М. Рычки, А. И. Гуржия. – К. : Лыбидь, 1990. – 400 с.
122. Гумилёв Л. Н. Древняя Русь и Великая степь / Л. Н. Гумилёв. – М. : Мысль, 1989. – 764 с.
123. Гумилёв Л. Н. Этногенез и биосфера Земли / Л. Н. Гумилёв.– М. : Танаис ДИ-ДИК, 1994. – 544 с.
124. Гуревич А. Я. Дары. Обмен дарами / А. Я. Гуревич // Словарь средневековой культуры. – М. : Рос. полит. энцикл., 2003. – С. 129–134.
125. Гуревич А. Я. История и сага / А. Я. Гуревич. – М. : Наука, 1972. – 108 с.
126. Гуревич А. Я. Теория формаций и реальность истории / А. Я. Гуревич // Вопросы философии. – 1996. – № 11. – С. 31–43.
127. Даль В. Толковый словарь живого великоруского язика : в 4 т. / В. Даль. – 6-е изд. – М. : Гос. изд-во нац. и иностр. слов., 1955. – Т. 1. – 699 с.
128. Данилевский И. Н. Древняя Русь глазами современников и потомков (ХІ–ХІІ вв.) / И. Н. Данилевский. – М. : Аспект Пресс, 1999. – 398 с.
129. Двор монарха в средневековой Европе: явление, модель, среда / под ред. Н. А. Хачатурян. – М. ; СПб. : Алетейя, 2001. – Вып. 1. – 352 с.
130. Деньков Е. М. Социальные нормы – регулятор поведения личности / Е. М. Деньков. – М. : Мысль, 1972. – 198 с.
131. Дністрянський С. Загальна наука права і політики / Дністрянський С. – Прага : Укр. вільний ун-т, 1923. – Т. 1. – 397 с.
132. Довженко О. Щоденник // Довженко О. Україна в огні / упоряд. і автор передм. О. М. Підсуха. – К. : Рад. письменник, 1990. – С. 103–415.
133. Довженок В. И. О времени сложения феодализма в древней Руси / В. И. Довженок, М. Ю. Брайчевский // Вопросы истории. – 1950. – № 8. – С. 60–77.
134. Довнар-Запольский М. История русского народного хозяйства : курс лекций / М. Довнар-Запольский. – К. : [б. и.], 1911. – Т. 1. – 363 с.
135. Довнар-Запольский М. В. Политический строй Древней Руси. Вече и князь / М. В. Довнар-Запольский. – М. : Товарищество И. Д. Сытина, 1906. – 64 с.
136. Домбровський О. Етногенетичні процеси на теренах України протоісторичної доби: до проблеми термінології й періодизації / О. Домбровський // Український історичний журнал. – 2001. – № 2. – С. 8–11.
137. Докучаєв В. В. Російський чорнозем / В. В. Докучаєв. – К.-Х. : Держ. вид-во с.-г. л-ри, 1952. – 460 с.
138. Дорошенко Д. Історія України : у 2 т. / Дорошенко Д. – К. : Глобус, 1991. – Т. 1 : До половини ХVІІІ ст. – 238 с.
139. Дорошенко Д. Нарис історії України : у 2 т. / Д. Дорошенко. – Мюнхен : Дніпрова хвиля, 1966.
140. Древняя Русь : проблемы права и правовой идеологии : сб. науч. трудов / отв. ред. Г. В. Швеков. – М., 1984. – 114 с.
141. Дьяконов М. А. Очерки истории русского права / М. А. Дьяконов. – Юрьев : Тип. Эд. Бергмана, 1905. – 139 с.
142. Дьяконов М. А. Очерки общественного и государственного строя Древней Руси / М. А. Дьяконов. – Изд. 4-е, испр. и доп. – СПб. : Изд. юрид. кн. склада «Право», 1912. – ХV, 489 с. (Разд. паг.).
143. Евсеев А. В. Методологические предпосылки исторических исследований государства и права / А. В. Евсеев, А. О. Лядов // История государства и права. – 2002. – № 2. – С. 32–36.
144. Єрмолаєв В. Віче в Київській Русі: питання компетенції (ІХ – середина ХІІ ст.) / В. Єрмолаєв // Вісник Академії правових наук України. – № 4. – 2002. – С. 45–55.
145. Завадская С. В. О «старцах градских» и «старцах людских» в Древней Руси / С. В. Завадская // Восточная Европа в древности и средневековье : сб. статей. – М. : Наука, 1978. – С. 18–28.
146. Загоскин Н. П. Наука истории русского права. Ее вспомогательные знания, источники и литература / Н. П. Загоскин. – Казань : Н. А. Ильяшенко, 1891. – 530 с.
147. Иконников В. Опыт исследования о культурном значении Византии в русской истории / В. Иконников. – К. : Унив. тип., 1869. – 552 с.
148. Ионин Л. Г. Понимающая социология. Историко-критический анализ / Л. Г. Ионин. – М. : Наука, 1978. – 207 с.
149. История государства и права Украинской ССР : в 3 т. – К. : Наук. думка, 1987. – Т. 1. – 317 с.
150. История отечественого государства и права : учебник : в 2 ч. / под ред. О. М. Чистякова. – 3-е изд., перераб. и доп. – М. : Юристъ, 2000. – Ч. І. – 400 с.
151. Источниковедение: теория, история, метод. Источники российской истории / И. Н. Данилевский, В. В. Кабанов, О. М. Медушевская, М. Ф. Румянцева. – М. : Рос. гос. гуманитар. ун-т, 1998. – 702 с.
152. Іваниченко Р. Державницька ідея давньої Русі-України / Р. Іваниченко. –
2-ге вид. – К. : Смолоскип, 2007. – 96 с.
153. Іванко А. Історія України ХІХ–ХХ ст. / А. Іванко. – К. : Наук. світ, 2008. – 130 с.
154. Іванов В. М. Практикум з історії держави і права України : навч. посіб. / В. М. Іванов. – К. : МАУП, 2006. – 728 с.
155. Ідзьо В. С. Велика чи Біла Хорватія – ранньофеодальна держава на території Галичини (V–IX ст.) / В. С. Ідзьо // Науковий вісник Українського історичного клубу. – М. : Логос, 2000. – С. 107–126.
156. Ідзьо В. С. Передумови суспільного, економічного та політичного становлення Галицької держави (ІІ–Х ст. н. е.) / В. С. Ідзьо // Науковий вісник Українського історичного клубу. – М. : Логос, 2000. – Т. 4. – С. 30–51.
157. Історія держави і права : підручник для студ. юрид. спец. вищ. навч. закладів : у 2 т. / за ред. В. Я. Тація, А. Й. Рогожина, В. Д. Гончаренка. – К. : Ін Юре, 2003. – Т. 1. – 656 с.
158. Історія держави і права України : підручник / А. С. Чайковський (кер. авт. кол.), В. І. Батришенко, Л. О. Зайцев та ін. ; за ред. А. С. Чайковського. – К. : Юрінком Інтер, 2004. – 510 с.
159. Історія державності України : експерим. підручник / О. Н. Ярмиш, В. А. Греченко (кер.), О. А. Гавриленко та ін.. ; за заг. ред. О. М. Бандурки, О. Н. Ярмиша. – Х. : Одіссей, 2004. – 606 с.
160. Йосипенко С. Л. Теолого-політична проблема в ранньомодерній духовній культурі / С. Л. Йосипенко // Мультиверсум. – № 64. – 2007. – С. 179–188.
161. Казимирчук В. П. Право и методы его изучения / В. П. Казимирчук. – М. : Юрид. лит., 1965. – 204 с.
162. Калачев Н. Предварительные юридические сведения для полного объяснения Русской правды / Н. Калачев. – 2-е изд. – СПб. : Тип. А. Е. Ладау, 1880. – VIII, XIV, 263 с.
163. Кант И. Метафизические начала учения о праве / И. Кант. – М. : Прогресс, 1993. – 784 с.
164. Карамзин Н. М. История государства Российского (отрывки) / Н. М. Карамзин. – СПб. : Буланин, 1995. – 237 с.
165. Карамзин Н. Правда Русская, или законы Ярославовы // История Государства Российского : в 12 т., 6 кн. – СПб. : Тип. Е. Евдокимова, 1892. – Т. 2. – 280 с.
166. Карамзин Н. М. Предания веков: легенды и рассказы из «Истории государства Российского» / Н. М. Карамзин. – М. : Правда, 1988. – 765 с.
167. Кардыбаев А. Ш. Золотая Орда: место встречи тюрок и славян / А. Ш. Кардыбаев // Da diyalog avrasya : ежекварт. международный культурно-интеллектуальный журнал. – М. ; Стамбул, 2003. – № 8. – С. 25–33.
168. Килимник С. Український рік у народних звичаях в історичному освітленні : у 2 кн., 4 т. / С. Килимник. – К. : Обереги, 1992. – Кн. 1. – 400 с.
169. Кирпичников А. Рюрик пришел с Ладоги / А. Кирпичников // Родина. – 2001. – № 1–2. – С. 33–36.
170. Клочков В. В. Религия, государство и право / В. В. Клочков. – М. : Мысль, 1978. – 287 с.
171. Ключевский В. О. Боярская дума в Древней Руси / В. О. Ключевский. – Петроград : Лит.-изд. отдел Нар. комиссариата по просвещению, 1919. – 543 с.
172. Ключевский В. О. Боярская дума Древней Руси / В. О. Ключевский // О государственности в России. – М. : Мысль, 2003. – С. 3–448.
173. Ключевский В. О. Краткое пособие по русской истории / В. О. Ключевский. – 7-е изд. – М. : Унив. тип., 1906. – 198 с.
174. Ключевский В. О. Курс русской истории : в 5 ч. / В. О. Ключевский. – изд. 2-е. – М. : Соцэкгиз, 1937. – Ч. 2. – 440 с.
175. Кобищанов Ю. М. Полюдье: явление отечественной и всемирной истории цивилизаций / Ю. М. Кобищанов. – М. : РОССПЭН, 1995. – 320 с.
176. Ковалевский А. П. Книга Ахмеда Ибн-Фадлана о путешествии на Волгу в 921–922 гг. Статьи, переводы, комментарии / А. П. Ковалевский. – Х. : Изд-во Харьков. ун-та, 1956. – 123 с.
177. Ковалевский М. М. От прямого народоправства к представительному, от патриархальной монархии к парламентаризму / М. М. Ковалевский. – М. : Тип. Сытина, 1906. – 520 с.
178. Ковалевский М. М. Первобытное право. – М. : Тип. Мамонтова, 1886. – 168 с.
179. Ковалевский М. М. Родовой быт в настоящем, недавнем и отдаленном прошлом. Опыт в области сравнительной этнографии и истории права / М. М. Ковалевский. — СПб. : Брокгауз-Эфрон, 1911. – 312, VIII с.
180. Ковалевский М. Современные обычаи и древний закон / М. Ковалевский. – М. : Тип. В. Гатцук, 1886. – 413 с.
181. Коган М. А. Смелые мореходы средневековья – норманны / М. А. Коган. – М. : Наука, 1967. – 186 с.
182. Козак Д. Н. Древние славяне / Д. Н. Козак. – Николаев : Возможности Киммерии, 1997. – 24 с.
183. Колесов В. В. Мир человека в слове Древней Руси / В. В. Колесов. – Л. : Изд-во Ленингр. ун-та, 1986. – 312 с.
184. Корецкий В. М. Лекции по истории государственности и права / В. М. Корецкий. — М. : Юрид. изд-во, 1987. – 96 с.
185. Корецький Л. М. Місто // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. – К. : Гол. ред. укр. рад. енциклопедії, 1982. – Т. 7. – С. 34–35.
186. Коринный Н. К. Переяславская земля (X – первая половина XIII века) / Н. К. Коринный. – К. : Наук. думка, 1992. – 312 с.
187. Королевский двор в политической культуре средневековой Европы. Теория. Символика. Церемониал / под ред. Н. А. Хачатурян. – М. : Наука, 2004. – 540 с.
188. Косвен М. И. Преступление и наказание в догосударственном обществе / М. И. Косвен. – М. ; Л. : ГИЗ, 1925. – 140 с.
189. Костомаров Н. И. Исторические монографии. Исследования : в 18 т. / Н. И. Костомаров. – СПб. : Тип. М. М. Стасюлевича, 1886. – Т. 8. – Ч. 2: Северорусские народоправства во времена удельно-вечевого уклада (История Новгорода, Пскова, Вятки). – 466 с.
190. Котляр Н. Ф. Древнерусская государственность / Н. Ф. Котляр. – СПб. : Алетейя, 1998. – 445 с.
191. Котляр М. Ф. Княжа служба в Київській Русі / М. Ф. Котляр. – К. : Ін-т історії України НАН України, 2009. – 251 с.
192. Котляр М. Ф. «Отчина» у правосвідомості Давньої Русі / М. Ф. Котляр // Український історичний журнал. – 2010. – № 2. – С. 4–16.
193. Котляр М. Ф. Русь язичницька: біля витоків східнослав'янської цивілізації / М. Ф. Котляр. – К. : Заповіт, 1995. – 288 с.
194. Котляр Н. Ф. Север или Юг? (К вопросу о возникновении древнерусской государственности) / Н. Ф. Котляр // Образование Древнерусского государства. Спорные проблемы. – М. : Наука, 1992. – С. 32–48.
195. Котляр М. Ф. Утворення Давньоруської держави / М. Ф. Котляр. – К. : Ін-т історії України НАНУ, 1993. – 43 с.
196. Котляр М. Ф. Феномен княжого двору на Русі / М. Ф. Котляр // Український історичний журнал. – 2006. – № 4. – С. 51–64.
197. Коцюбинський В. Й. Привласнення: соціальні аспекти / В. Й. Коцюбинський. – К. : Укр. центр духовн. культури, 1999. – 230 с.
198. Крип’якевич І. П. Історія України / І. П. Крип’якевич. – Л. : Світ, 1990. – 520 с.
199. Кристер А. Е. Три ступені правоутворення / А. Е. Кристер. – К. : УАН, 1925. – 94 с.
200. Кузьмин С. Петергоф для Рюрика / С. Кузьмин, А. Волковицкий // Родина. – 2003. – № 8. – С. 26–29.
201. Кулишер И. М. Лекции по истории экономического быта Западной Европы / И. М. Кулишер. – 5-е изд. – Петроград : Кооперация , 1918. – 412 с.
202. Кульчицький В. С. Історія держави і права України / В. С. Кульчицький, М. І. Настюк, Б. Й. Тищик. – Л. : Світ, 1996. – 296 с.
203. Курінний П. Советські концепції походження великоруської народності та «руської» нації / П. Курінний // Наукові записки. Український Вільний Університет. – Мюнхен, 1963. – Ч. 7. – С. 179–199.
204. Кушинська Л. А. Перетворення звичаю на звичаєве право східних слов'ян / Л. А. Кушинська // Держава і право : щорічник наук. праць молодих вчених. – К. : ІнЮре, 1999. – С 38–45.
205. Ланге Н. Древнерусское право в «Истории» Н. Костомарова / Н. Ланге // Русский вестник. – 1876. – № 5. – С. 303–347.
206. Лащенко Р. Лекції по історії українського права / Лащенко Р. – К. : Україна, 1998. – 254 с.
207. Лащенко Р. М. Лекції по історії Українського права.– Прага, 1923. – Т. 1. – 196 с.
208. Ленін В. І. Про державу. Лекція в Сердловському університеті 11 липня 1919 р. / В. І. Ленін // Повне зібр. творів. – К. : Політвидав України, 1973. – Т. 39. – С. 60–78.
209. Леонтович Ф. И. Задружно-общинний характер быта древней Руси / Ф. И. Леонтович // Журнал Министерства народного просвещения. – 1847. – № 7. – С. 127–183.
210. Леонтович Ф. И. История русского права / Ф. И. Леонтович. – СПб., 1871. – 262, 468 с. (Разд. паг.).
211. Лешков В. Русский народ и государство. История русского общественного права до XVIII в. / В. Лешков. – М. : Госюриздат, 1958. – 346 с.
212. Лєбєдєва О. В. Теоретичні основи проблем етногенезу в монографії М. Ю. Брайчевського «Походження Русі»« / О. В. Лєбєдєва // Українознавство. – №. 3. – К., 2006. – С. 237–241.
213. Лимберт А. Предметы ведомства «веча» в княжеский период Древней России / А. Лимберт. – Варшава : Варшав. ун-т, 1877. – 179 с.
214. Липец Р. С. Эпос и древняя Русь / Р. С. Липец. – М. : Наука, 1969. – 218 с.
215. Лисяк-Рудницький І. Історичні есе : у 2 т. / І. Лисяк-Рудницький ; пер. з англ. – К.: Основи, 1994. – Т. 1. – 554 с.
216. Лихачев Д. Л. Киев – мать городов русских / Д. Л. Лихачев // Исторические традиции духовной культури народов СССР и современность : сб. науч. тр. – К. : Наук. думка, 1987. – С. 6–14.
217. Лихачёв Д. О «Слове о полку Игореве» / Д. С. Лихачев // Избр. работы : в 3 т. – Т. 3. – Л. : Худ. лит., 1987. – С. 165–220.
218. Ловмянский Г. Основные черты позднеплеменного и раннегосударственного строя славян / Г. Ловмянский // Становление раннефеодальных славянских государств. – К. : Наук. думка, 1972. – С. 4–16.
219. Ловмянский Г. Русь и норманны / Г. Ловмянский ; вступ. слово В. Т. Пашуто. – М. : Прогресс, 1985.