Герасимчук Володимир Іванович. Трансформація зайнятості і проблеми соціалізації ринку праці в перехідній економіці

brief description

Герасимчук Володимир Іванович. Трансформація зайнятості і проблеми соціалізації ринку праці в перехідній економіці: Дис... д-ра екон. наук: 08.09.01 / НАН України; Рада по вивченню продуктивних сил України. - К., 2002. - 455арк. - Бібліогр.: арк. 404-425.

Герасимчук В.І. Трансформація зайнятості і проблеми соціалізації ринку праці в перехідній економіці. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.09.01 Демографія, економіка праці, соціальна економіка і політика. Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, Київ, 2002.
Дисертацію присвячено методологічним і прикладним проблемам становлення соціально орієнтованого ринку праці і трансформації зайнятості населення в умовах перехідної економіки України. Розроблено новий напрямок, який ґрунтується на концепції соціалізації ринку праці та регулюванні регіонально-галузевих пропорцій зайнятості відповідно до системних і структурних трансформацій економіки. Запропоновано методологію і методику оцінки рівня соціалізації ринку праці, методологію факторної соціально-економічної оцінки стану і перспектив розвитку регіональних ринків праці та їх регулювання на основі методів ситуаційного управління. Обґрунтовано теоретичні основи і прикладні аспекти становлення соціально орієнтованого ринку праці в Україні по таких його складових, як розвиток трудового потенціалу, вдосконалення соціально-трудових відносин, формування середнього класу, запровадження ефективної моделі соціальної політики.
Основні результати дисертаційної роботи впроваджено в економічну практику при розробці стратегічних напрямів державної політики зайнятості і ринку праці.

На захист виносяться результати комплексних досліджень з проблем розвитку соціально орієнтованого ринку праці та трансформації зайнятості населення за напрямами, що випливають з мети та поставлених завдань для її досягнення. В дисертації здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми щодо створення механізмів соціалізації ринку праці і регулювання процесів трансформації зайнятості населення.
Результати проведеного дослідження дозволяють зробити висновки концептуального, теоретичного і науково-практичного спрямування, основними з яких є:

Запропоноване поняття соціально орієнтований ринок праці” є результатом логічного розвитку економічних досліджень ринку праці і зайнятості відповідно до моделі соціально орієнтованої ринкової економіки, побудова якої зафіксована в Конституції України і є стратегічним завданням українського суспільства. Подальша розробка цього поняття дає можливість глибше вивчати такі кардинальні проблеми, як економічне зростання за рахунок людського фактора; подолання відчуженості працівника від засобів виробництва; наділення його власністю; посилення мотивації праці; зростання доходів і якості життя; вдосконалення якості трудового потенціалу країни відповідно до вимог науково-технічного і соціального прогресу.
Обґрунтовано, що категорія соціально орієнтований ринок праці являє собою складний об’єкт соціально-економічного дослідження і передбачає системний підхід до його вивчення, який полягає в поєднанні функціонального та гуманістичного підходів як до суб’єктів ринку праці, так і до результатів їхньої взаємодії. Характер і результати взаємодії суб’єктів ринку праці визначаються їхньою соціально-відповідальною поведінкою, що виявляється в ефективізації та гуманізації праці, зростанні доходів і добробуту людей і досягається завдяки державно-ринковому регулюванню ринку праці.
Встановлено, що соціально орієнтований ринок праці є результатом цілеспрямованих дій держави щодо розвитку ринку праці в напрямку його соціалізації, яка відбувається на основі соціалізації суспільного відтворення у єдності продуктивних сил і виробничих відносин. Кількісний і якісний аналіз соціалізації регіональних ринків праці на основі запропонованої системи показників, які характеризують рівень економічного розвитку та різноманітні аспекти зайнятості, рівня та якості життя населення, а також інтегрального показника соціального напруження, який враховує рівень і тривалість безробіття, приховане безробіття, частку населення, доходи якого нижче прожиткового мінімуму і середньої заробітної плати, зайнятість у шкідливих і небезпечних умовах та ін., дозволяє точніше оцінити зміни, що відбуваються в його розвитку, ефективніше управляти цим процесом.
Теорію соціально орієнтованого ринку праці можна покласти в основу концептуальної моделі розвитку соціально орієнтованої ринкової економіки, оскільки соціалізація ринку праці спрямована на: розвиток трудового потенціалу відповідно до інноваційної моделі розвитку економіки і становлення інформаційного суспільства; досягнення повної, продуктивної зайнятості на засадах функціонування багатоукладної економіки, диверсифікації форм і видів зайнятості, розвитку системи ефективних робочих місць; створення умов для формування потужного середнього класу і подолання бідності; вдосконалення соціально-трудових відносин; розробку і впровадження ефективної соціальної політики, диференційованої за об’єктами її впливу.
Доведено, що становлення соціально орієнтованого ринку праці є довготривалим і складним процесом соціалізації суспільного розвитку. Тому завданням економічної науки є розробка науково обґрунтованої концепції соціально орієнтованого ринку праці, яка включала б теоретичні положення та узагальнені погляди на цілі і засоби їх досягнення в процесі його становлення. Проблемами, які ускладнюють становлення соціально орієнтованого ринку праці в Україні і які вимагають першочергового вирішення на етапі економічного зростання, є: загострення безробіття, негативна динаміка попиту на робочу силу; погіршення структури зайнятості; низький рівень життя населення; невідповідність заробітної плати вартості трудових послуг; відсутність умов для формування середнього класу.
Методологія і методика оцінки розвитку ринку праці в напрямку його соціалізації повинні орієнтуватися на закономірні причинно-наслідкові зв’язки між трансформаціями зайнятості населення та різноманітними факторами, які їх зумовлюють, і мають вектор на досягнення повної, продуктивної та ефективної зайнятості. Ступінь відповідності рівня і структури зайнятості ефективному функціонуванню економіки і досягненню високих соціальних результатів характеризує етапність у становленні соціально орієнтованого ринку праці.
Детальний аналіз суті, форм і видів зайнятості, їх динаміки на перехідному етапі дозволив зробити висновок про необхідність теоретичного уточнення самих понять зайнятість” і продуктивна зайнятість”. Діяльнісний підхід до розуміння сутності зайнятості виходить з досягнення суспільно корисного ефекту, а категорію продуктивна зайнятість” визначає праця як процес створення матеріальних і духовних благ та надання послуг. Такий підхід створює можливості як для теоретичного аналізу трансформацій зайнятості, так і практичного застосування для регулювання зайнятості, підвищення продуктивності праці і доходів населення.
Дослідженням встановлено, що еволюція процесів зайнятості в Україні обумовлюється дією багатьох факторів, пов’язаних з трансформаціями економічної системи, інституціональними перетвореннями, структурною перебудовою, які здійснюються в умовах подолання системної кризи і виведення економіки на траєкторію сталого розвитку. Систему складних трансформацій зайнятості на перехідному етапі визначають такі фактори, як ринкова модель економіки, глобалізація, технологічний прогрес, зміни відносин власності, перехід від індустріальних до інформаційних технологій, внаслідок чого формуються нові галузеві, секторальні пропорції в зайнятості, а також розширюється сфера прикладання висококваліфікованої, інтелектуальної праці. Інтенсивність і характер їхнього впливу на ринок праці і зайнятість повинні бути посилені і скориговані за рахунок інституціональних та інфраструктурних факторів, впровадження ринкових механізмів у всі сфери економічної діяльності та соціально-трудових відносин.
Встановлено, що все більш суттєвим фактором, який впливає на ринок праці і зайнятість в Україні, стає глобалізація як об’єктивний і динамічний процес. Неоднозначність і багатоаспектність цього впливу призводить як до позитивних, так і негативних наслідків у сфері зайнятості. Глобальними тенденціями розвитку економічного, соціального, науково-технічного розвитку визначається об’єктивна закономірність становлення соціально орієнтованого ринку праці в Україні, а рівень інтеграції України у світове господарство, характер, структура та інтенсивність її міжнародних зв’язків по лінії переміщення капіталів, робочої сили, технологій, товарів, інформації, послуг, науково-технічне, виробниче, культурне співробітництво зумовлюватимуть обсяги і структуру зайнятості в галузях економіки. Вивчення міжнародних виробничих і трудоресурсних зв’язків України свідчить про недостатню їх спрямованість на формування прогресивної структури економіки і зайнятості, використання трудового потенціалу, відрив зовнішньо-економічної політики від стратегічних проблем розвитку національної економіки, що виявляється в погіршенні структури робочих місць, відпливі висококваліфікованої робочої сили, некерованості цих процесів.
На основі виконаних досліджень встановлено, що в Україні відбувається стабільне зменшення зайнятості населення в сфері економічної діяльності, а структурні трансформації зайнятості по агрегованих галузях економіки відбуваються інертно і не демонструють прогресивного спрямування. Нагромадження протиріч і поглиблення кризових явищ у сфері зайнятості та використанні робочої сили зумовлюють необхідність коригування стратегії соціально-економічних перетворень, спрямованих на забезпечення повної, продуктивної та ефективної зайнятості. Концептуальний підхід до розв’язання цих проблем полягає у поєднанні державного і ринкового регулювання; економічної політики з соціальними пріоритетами; структурної політики з інвестиційно-інноваційною моделлю розвитку економіки; зовнішньоекономічної політики з політикою переорієнтації економіки на зростаючі потреби внутрішнього ринку; політики стимулювання зайнятості за рахунок створення нових і модернізації діючих робочих місць в галузях економіки з активізацією зайнятості в малому бізнесі, підприємництві, фермерських господарствах тощо.
Доведено, що значні регіональні відмінності у рівнях зайнятості і безробіття, доходах населення, які ускладнюються диференціаціями у різних сегментах ринку праці, зумовлюють необхідність вдосконалення механізму державно-ринкового регулювання ринку праці на регіональному рівні. Соціально орієнтований механізм регулювання ринку праці має своєю метою забезпечення ефективної зайнятості економічно активного населення, запобігання масовому безробіттю, проведення сучасних заходів по адаптації пропозиції робочої сили до попиту на неї. В зв’язку з цим актуального значення набувають розробка органами управління регіональним ринком праці програм формування соціально орієнтованого ринку праці, запровадження моніторингу соціально-економічних процесів та оцінка рівня соціальної напруженості та соціалізації ринку праці. Вдосконалення механізму регулювання регіональних ринків праці можливе на основі застосування ситуаційних методів управління, орієнтованих на підтримання оптимальної ситуації в регіоні завдяки своєчасному внесенню коректив у розвиток соціально-економічних процесів і прийняттю відповідних рішень. Викладені в дисертації методологія факторної соціально-економічної оцінки ринку праці, методологічні принципи та методика розробки і реалізації ситуаційної моделі управління регіональним ринком праці можуть бути використані у практичній діяльності регіональних органів влади при розв’язанні проблем зайнятості і безробіття у взаємозв’язку з перспективами соціально-економічного розвитку.

Розроблено концептуальні підходи щодо становлення соціально орієнтованого ринку праці і трансформації зайнятості населення на етапі економічного пожвавлення і переходу економіки України до сталого зростання, які ґрунтуються на визнанні таких соціальних пріоритетів, як неперервний розвиток трудового потенціалу, цивілізовані соціально-трудові відносини, подолання бідності і формування потужного середнього класу, ефективна соціальна політика, які повинні бути покладені в основу соціально-економічної політики держави та макроекономічного регулювання.