Глуховеря Віталій Андрійович. Адміністративна відповідальність за порушення законодавства про інформацію з обмеженим доступом

brief description

Глуховеря Віталій Андрійович. Адміністративна відповідальність за порушення законодавства про інформацію з обмеженим доступом.- Дисертація канд. юрид. наук: 12.00.07, Держ. ВНЗ "Запоріз. нац. ун-т" М-ва освіти і науки України. - Запоріжжя, 2015.- 311 с.

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД
«ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»
МІНІСТЕРСТВА ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Нa прaвaх рукопиcу

Глуховеря Віталій Андрійович

УДК 342.95

АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА
ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА
ПРО ІНФОРМАЦІЮ З ОБМЕЖЕНИМ ДОСТУПОМ

12.00.07 – aдмiнicтрaтивне прaво i процеc;
фiнaнcове прaво; iнформaцiйне прaво

Диcертaцiя
нa здобуття нaукового cтупеня
кaндидaтa юридичних нaук

Нaуковий керiвник:
Негодченко О.В.
доктор юридичних нaук,
професор

Запоріжжя – 2015

ПЕРЕЛIК УМОВНИХ ПОЗНAЧЕНЬ
АРК – Автономна Республіка Крим
АТО – антитерористична операція
БПД – бази персональних даних
ЄC – Європейcький Cоюз
ЄДРСР – Єдиний державний реєстр судових рішень
ЗМІ – засоби масової інформації
ІзОД –Інформація з обмеженим доступом
ККУ – Кримінальний кодекс України
КМУ – Кабінет Міністрів України
КУпАП – Кодекс України про адміністративні правопорушення
Мiн’юcт – Мiнicтерcтво юcтицiї Укрaїни
МВC – Мiнicтерcтво внутрiшнiх cпрaв Укрaїни
НАТО - Організація Північноатлантиичного договору, також Північноатлантичний альянс
НБУ – Національний банк України
ОБСЄ – Організація з Безпеки та Співробітництва в Європі
ПД – персональні дані
РНБО – Рада національної безпеки і оборони України
РФ – Російська Федерація
СБУ – Служба безпеки України
СНД – Співдружність Незалежних Держав
США – Сполучені Штати Америки
ФРН - Федерати́вна Респу́бліка Німе́ччина
н.м.д.г. - неоподатковуваних мінімумів доходів громадян

ЗМICТ

ВCТУП
4
РОЗДIЛ 1. АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РЕЖИМУ ІНФОРМАЦІЇ З ОБМЕЖЕНИМ ДОСТУПОМ 13
1.1. Генеза розвитку інформаційних відносин та законодавства України про інформацію з обмеженим доступом 13
1.2. Система інформації з обмеженим доступом як об’єкт адміністративно-правової охорони та захисту 30
1.3. Адміністративна відповідальність в механізмі забезпечення режиму інформації з обмеженим доступом 51
Виcновки до роздiлу 1
72
РОЗДIЛ 2. ЗАГАЛЬНО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА АДМІНІСТРАТИВНИХ ПОРУШЕНЬ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ІНФОРМАЦІЮ З ОБМЕЖЕНИМ ДОСТУПОМ 76
2.1. Поняття, ознаки та види адміністративних правопорушень, що посягають на режим інформації з обмеженим доступом 76
2.2. Об’єктивна сторона та об’єкт адміністративних порушень законодавства про інформацію з обмеженим доступом 110
2.3. Суб’єкти та суб’єктивна сторона адміністративних порушень законодавства про інформацію з обмеженим доступом 134
Виcновки до роздiлу 2
149
РОЗДІЛ ІІІ. ПРОВАДЖЕННЯ В СПРАВАХ ЩОДО ПРИТЯГНЕННЯ ДО АДМІНІСТРАТИВНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ІНФОРМАЦІЮ З ОБМЕЖЕНИМ ДОСТУПОМ ТА ШЛЯХИ ЙОГО УДОСКОНАЛЕННЯ 152
3.1. Особливості провадження у справах про адміністративні порушення законодавства про інформацію з обмеженим доступом 152
3.2. Іноземний досвід правового регулювання захисту інформації з обмеженим доступом 165
3.3. Основні напрями удосконалення законодавства про адміністративну відповідальність за правопорушення, що посягають на режим інформації з обмеженим доступом 186
Виcновки до роздiлу 3
197
ВИCНОВКИ 200
ДОДAТКИ 206
ПЕРЕЛIК ВИКОРИCТAНИХ ДЖЕРЕЛ 263

ВСТУП

Актуальність теми. Становлення в Україні інформаційного суспільства пов’язано з підвищенням інтенсивності розвитку правових норм, що врегульовують інформаційні відносини. Пріоритет інформаційної свободи учасників суспільних відносин обмежується їх взаємними інформаційними інтересами, правами та обов’язками, що обумовлюють існування інституту інформації з обмеженим доступом. Збільшення кількості норм, що регулюють інформаційні відносини, призводить і до поширення фактів їх порушення у порівнянні з періодом правової неурегульованості інформаційної сфери. Щороку спостерігається збільшення кількості статей КУпАП, що передбачають адміністративну відповідальність за порушення інформаційного законодавства, в тому числі про інформацію з обмеженим доступом.
Статистичні показники кількості справ, які перебували у провадженні протягом 2010-2014 років, за статтями КУпАП, що передбачають адміністративну відповідальність за порушення режиму інформації з обмеженим доступом, демонструють тенденцію, за якою кількість справ за однією статтею 212-2 «Порушення законодавства про державну таємницю» КУпАП (у 2010 році – 1142, у 2011 році – 1119, у 2012 році – 1151, у 2013 році – 946, у 2014 році – 557) перевищує показники із застосування інших, наприклад таких як ст. 212-5 «Порушення порядку обліку, зберігання і використання документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію» (у 2010 році – 209, у 2011 році – 168, у 2012 році – 81, у 2013 році – 106, у 2014 році – 45), ст. 188-39 «Порушення законодавства у сфері захисту персональних даних» (у 2013 році – 10, у 2014 році – 3), ст. 163-9 «Незаконне використання інсайдерської інформації» (кожного року по 1 справі), ст. 185-11 «Розголошення відомостей про заходи безпеки щодо особи, взятої під захист» (1 справа у 2012 році), у декілька разів. Це свідчить про те, що більшість норм КУпАП, які передбачають відповідальність за порушення законодавства про інформацію з обмеженим доступом, не відповідають потребам сучасного інформаційного суспільства України та підлягають удосконаленню.
Напрями зовнішньої інтеграційної політики України свідчать про вимогу світового інформаційного суспільства до врівноваження у вітчизняному інформаційному законодавстві правового захисту на рівних засадах інформації з обмеженим доступом суб’єктів як публічного, так і приватного права. Сучасне адміністративно-деліктне законодавство не передбачає механізмів захисту адвокатської, нотаріальної, банківської, лікарської таємниць, таємниці усиновлення, спілкування, нарадчої кімнати тощо, на відміну від кримінального законодавства.
Засади правового регулювання інформаційних відносин у своїх роботах досліджували такі науковці, як: І. В. Арістова, І. Л. Бачило, Ю. П. Бурило, Д. П. Василенко, В. Д. Гавловський, М. С. Демкова, Н. І. Золотарьова, Т. О. Коломоєць, Т. А. Костецька, О. В. Кохановська, В. І. Маслак, Т. П. Мінка, О. В. Негодченко, С. В. Петров, В. О. Серьогін, В. С. Цимбалюк.
Правові режими окремих видів інформації з обмеженим доступом вивчали такі вітчизняні та зарубіжні вчені: В. Ю. Артемов, В. Ю. Баскаков, К. І. Бєляков, І. Л. Близнюк, Г. О. Блінова, В. М. Брижко, Г. В. Виноградова, Д. О. Гетманцев, А. М. Гуз, О. А. Дмитренка, О. Д. Довгань, С. Л. Ємельянов, Т. В. Івченко, П. М. Клименко, Б. А. Кормич, П. Є. Короткова, О. О. Кулініч, В. А. Ліпкан, О. В. Логінов, А. І. Марущак, Ю. С. Піліпенко, Я. Д. Скиба, І. В. Смолькова, А. М. Чернобай.
Названі вчені провели ґрунтовну роботу з дослідження правового регулювання суспільних відносин у сфері обігу інформації з обмеженим доступом, проте питання, які стосуються адміністративної відповідальності за порушення законодавства про інформацію з обмеженим доступом, не знайшли належного відображення в їхніх працях. Крім того, досі залишаються недослідженими проблемні моменти, пов’язані з визначенням місця порушень законодавства про інформацію з обмеженим доступом у системі адміністративних інформаційних правопорушень, їх особливих ознак та елементів складу, а також підстав та порядку притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення таких правопорушень.
Наведене обумовлює актуальність теми дисертаційної роботи й свідчить про необхідність розробки комплексної характеристики адміністративної відповідальності за порушення законодавства про інформацію з обмеженим доступом і надання обґрунтованих пропозицій щодо вдосконалення норм, які регламентують її застосування.
Зв’язок роботи із науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу проведено відповідно до положень Закону України «Про основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки» від 9 січня 2007 року, Постанови Верховної Ради України «Про Програму діяльності Кабінету Міністрів України» від 11 грудня 2014 року, Стратегії розвитку інформаційного суспільства в Україні від 15 травня 2013 року, Концепції реалізації державної політики у сфері профілактики правопорушень на період до 2015 року від 30 листопада 2011 року, а також Пріоритетних напрямків розвитку правової науки на 2011-2015 роки, рекомендованих Постановою загальних зборів Національної академії правових наук України від 24 вересня 2010 року, зі змінами від 5 березня 2012 року.
Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає в тому, щоб на основі системного аналізу положень теорії адміністративного та інформаційного права, чинного законодавства й практики його застосування визначити особливості адміністративної відповідальності за порушення законодавства про інформацію з обмеженим доступом та, спираючись на це, надати науково обґрунтовані пропозиції й рекомендації щодо вдосконалення норм, які передбачають підстави та порядок притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення цих правопорушень.
Для досягнення поставленої мети в дисертації вирішуються такі основні задачі:
– вивчити історію становлення законодавства про інформацію з обмеженим доступом у незалежній Україні;
– визначити адміністративно-правові відносини у сфері обігу інформації з обмеженим доступом в Україні та дати характеристику їх видів;
– розглянути систему інформації з обмеженим доступом як об’єкт адміністративно-правової охорони;
– установити місце адміністративної відповідальності в механізмі забезпечення режиму інформації з обмеженим доступом;
– розкрити зміст поняття, ознаки, особливості складу адміністративних правопорушень, що посягають на режим інформації з обмеженим доступом, та виокремити їх види;
– висвітлити особливості провадження у справах про адміністративні правопорушення, що посягають на режим інформації з обмеженим доступом;
– вивчити зарубіжний досвід адміністративно-правового регулювання захисту інформації з обмеженим доступом;
– сформулювати пропозиції з удосконалення законодавства про адміністративну відповідальність за порушення законодавства про інформацію з обмеженим доступом.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини щодо забезпечення режимів інформації з обмеженим доступом.
Предмет дослідження становить адміністративна відповідальність за порушення законодавства України про інформацію з обмеженим доступом.
Методи дослідження. У роботі використовуються як загальнонаукові методи пізнання об’єктивної дійсності, що базуються на діалектичному підході до об’єкта, який досліджується, так і окремі спеціальні методи наукового пізнання. За допомогою логіко-семантичного методу й методу сходження від абстрактного до конкретного поглиблено понятійний апарат (пiдроздiли 1.1, 1.2, 1.3, 2.1, 2.2). Застосування порівняльно-правового методу дало змогу проаналізувати зарубіжний досвід правового регулювання та захисту суспільних відносин у сфері обігу інформації з обмеженим доступом (пiдроздiл 3.2). Методи класифікації i групування використовувалися для дослідження принципів використання інформації з обмеженим доступом суб’єктами владних повноважень, видів такої інформації, класифікації порушень законодавства про інформацію з обмеженим доступом (пiдроздiли 1.1, 1.2, 2.1). Формально-правовий і діалектичний методи застосовані при з’ясуванні місця адміністративної відповідальності в механізмі забезпечення режиму інформації з обмеженим доступом (підрозділ 1.3). За допомогою методів аналізу й синтезу розглянуто підстави та порядок провадження у справах про адміністративні правопорушення, що посягають на режим інформації з обмеженим доступом (підрозділ 3.1). Шляхом використання статистичного методу виявлені основні тенденції та недоліки практики застосування статей КУпАП, що передбачають відповідальність за порушення режиму інформації з обмеженим доступом (пiдроздiл 2.1, 2.2, 2.3). Метод документального аналізу застосовано під час опрацювання відповідних нормативно-правових актів та розроблення наукових рекомендацій щодо вдосконалення норм, що передбачають адміністративну відповідальність за порушення законодавства про інформацію з обмеженим доступом (підрозділ 3.3).
Нормативною основою дослідження є Конституція України, чинне адміністративне та інформаційне законодавство, окремі нормативно-правові акти інших галузей права, норми яких регулюють правові режими інформації з обмеженим доступом, підстави та порядок притягнення до адміністративної відповідальності за порушення законодавства про інформацію з обмеженим доступом, а також відповідні проекти нормативно-правових актів.
У роботі досліджувалось законодавство про інформацію з обмеженим доступом Європейського Союзу (далі – ЄС), Організації Північноатлантичного договору (далі – ООН), їх країн-членів та інших держав.
Емпіричною базою дослідження є результати опрацювання статистичних даних щодо розгляду справ про притягнення до адміністративної відповідальності осіб, що вчинили правопорушення в інформаційній сфері з 2010 по 2014 рік, та вивчення 345 справ про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, що посягають на режим інформації з обмеженим доступом, передбачених КУпАП, за 2011–2015 роки, політико-правова публіцистика, довідкові видання.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є одним із перших системних досліджень адміністративної відповідальності за порушення законодавства про інформацію з обмеженим доступом, і визначається сучасною постановкою проблеми, застосуванням відповідного теоретико-методологічного апарату й вивченням практики реалізації норм чинного адміністративного законодавства щодо притягнення до адміністративної відповідальності осіб, що порушують законодавство про інформацію з обмеженим доступом.
У результаті проведеного дослідження сформульовано низку нових наукових положень і висновків, що мають важливе теоретичне й практичне значення і запропоновані особисто здобувачем. Основні з них такі:
уперше:
– визначено адміністративно-правові відносини у сфері обігу інформації з обмеженим доступом як інформаційні відносини державного управління та державного регулювання діяльності суб’єктів владних повноважень як володільців, користувачів та розпорядників цінних відомостей, доступ до яких обмежений відповідно до чинного законодавства та з метою забезпечення інформаційної безпеки;
– визначено адміністративне інформаційне правопорушення, що посягає на режим інформації з обмеженим доступом (порушення законодавства про інформацію з обмеженим доступом) як карану, протиправну, винну дію чи бездіяльність, яка посягає на інформаційні права фізичних та юридичних осіб, пов’язані зі збереженням у таємниці особливо цінної для них інформації, що задовольняє їх інформаційні потреби;
– визначено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про інформацію з обмеженим доступом як передбачену санкціями адміністративно-правових норм форму негативного реагування з боку уповноважених органів на дії посадових осіб та громадян, які були спрямовані на порушення законодавства про інформацію з обмеженим доступом, із застосуванням заходів адміністративного впливу з додержанням встановлених законом процедур;
удосконалено:
– зміст поняття «режим інформації з обмеженим доступом», запропоновано розуміти його як нормативно встановлену сукупність правил, що регулюють інформаційні відносини між власниками, користувачами цієї інформації та третіми особами, визначають умови доступу та порядок обробки даних на засадах законності, добровільності, строковості, забезпечення безпеки, цільового характеру використання шляхом імперативно-диспозитивного методу правового впливу;
– наукові положення щодо ознак адміністративного інформаційного правопорушення, що посягає на режим інформації з обмеженим доступом, шляхом доповнення їх предметом правопорушення нематеріального характеру, а саме цінною інформацією, до якої обмежено доступ;
– наукові положення щодо класифікації адміністративних правопорушень, що посягають на режим інформації з обмеженим доступом, за такими критеріями, як: видовий та безпосередній об’єкти; характер застосовуваних санкцій; затребуваність практикою відповідних норм; наявність кримінальної відповідальності за такі правопорушення за умови підвищення рівня їх суспільної небезпеки;
дістали подальшого розвитку:
– характеристика історичних етапів становлення законодавства про інформацію з обмеженим доступом: виокремлено п’ять основних періодів із часу проголошення незалежності України, що визначались ключовими змінами в системі інформаційних відносин;
– пропозиції про внесення змін до КУпАП щодо заходів забезпечення режимів інформації з обмеженим доступом під час розгляду відповідних справ шляхом запровадження: можливості проведення закритих слухань справ, особливого порядку використання доказів, що містять інформацію з обмеженим доступом, запровадження заборони опитування учасників провадження з питань, що складають інформацію з обмеженим доступом;
– пропозиції до адміністративного деліктного законодавства щодо підстав притягнення до адміністративної відповідальності за порушення режиму таємниці усиновлення, кореспонденції, вчинення нотаріальних дій, нарадчої кімнати, сповіді; медичної, банківської, адвокатської таємниці.
Практичне значення одержаних результатів дисертаційної роботи полягає в тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес і можуть бути використані у:
– науково-дослідній сфері – для подальшого розроблення теоретико-правових питань удосконалення норм адміністративного деліктного права, що передбачають відповідальність за порушення законодавства про інформацію з обмеженим доступом (акт впровадження Дніпропетровського гуманітарного університету № 89 від 23.12.2014);
– правотворчій діяльності – для внесення змін і доповнень до нормативно-правових актів, які визначають підстави та порядок притягнення до адміністративної відповідальності за порушення законодавства про інформацію з обмеженим доступом (лист комітету Верховної Ради України з питань правової політики та правосуддя № 04-29/15-3133 від 17.06.2015 р.);
– правозастосовній сфері – для поліпшення практичної діяльності суб’єктів владних повноважень, що здійснюють адміністративно-правовий захист суспільних відносин у сфері обігу інформації з обмеженим доступом (акт впровадження Головного управління МВС України у Дніпропетровській області від 27.04.2015);
– навчальному процесі – під час підготовки підручників, навчальних посібників і проведення занять із дисциплін «Адміністративне право України», «Інформаційне право», «Фінансове право». Значна частина матеріалів дослідження вже використовується в проведенні практичних і семінарських занять із зазначених дисциплін (акт впровадження Запорізького національного університету від 10.10.2014).
Особистий внесок здобувача. Дисертація виконана автором самостійно з використанням останніх досягнень теоретиків юридичної науки та практиків юриспруденції у сфері адміністративного та інформаційного права. Усі сформульовані в дисертації положення та висновки ґрунтуються на особистих теоретичних та практичних дослідженнях автора. У співавторстві здобувачем написано статтю «Адміністративна відповідальність за протиправні посягання на інформацію з обмеженим доступом у сфері господарювання». У дисертаційній роботі не використовувались ідеї та розробки, які належать співавторам.
Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки дисертаційної роботи були оприлюднені на 5 науково-практичних конференціях, у тому числі міжнародних: «Право, держава та громадянське суспільство в умовах системних реформ на шляху до євроінтеграції» (м. Дніпропетровськ, 2014 р.), «Чинники розвитку юридичної науки у ХХІ столітті» (м. Дніпропетровськ, 2014 р.), «Теоретичні проблеми правового регулювання суспільних відносин» (м. Харків, 2015 р.), «Шості економіко-правові дискусії» (м. Львів, 2015 р.), «Адміністративне право та процес України: пріоритетні напрями розвитку в умовах демократизації» (м. Запоріжжя, 2015 р.).
Публікації. Основні положення та результати дисертації відображено у 6 наукових статтях, опублікованих у виданнях, що визначені як фахові з юридичних дисциплін, у тому числі в одному зарубіжному науковому виданні, а також у 5 тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

bibliography

ВИСНОВКИ
У результаті проведення наукового дослідження автором запропоновано нове вирішення наукового завдання, що полягає в розробці комплексної характеристики адміністративної відповідальності за порушення законодавства про інформацію з обмеженим доступом і наданні обґрунтованих пропозицій щодо вдосконалення норм, які регулюють підстави та порядок притягнення до адміністративної відповідальності осіб за порушення законодавства про інформацію з обмеженим доступом. Сформульовано низку висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на вирішення зазначеного завдання:
1. Виокремлено п’ять основних етапів становлення законодавства про інформацію з обмеженим доступом: 1) жовтень 1992 року – травень 2004 року: закріплення у першій редакції Закону України «Про інформацію» основних понять у сфері обігу інформації з обмеженим доступом; 2) червень 2004 року – травень 2010 року: заміна терміна «конфіденціальна інформація» терміном «конфіденційна інформація» у новій редакції Закону України «Про інформацію»; виокремлено персональні дані як вид інформації з обмеженим доступом; 3) червень 2010 року – грудень 2010 року: прийняття Закону України «Про захист персональних даних», внесення у зв’язку із цим змін до законодавства; створення відповідної служби; 4) січень 2011 року – серпень 2014 року: прийняття Закону України «Про доступ до публічної інформації»; введення нового поняття «публічна інформація з обмеженим доступом»; розширення категорії «таємна інформація»; втрата чинності грифом «ДСК»; 5) вересень 2014 року: початок антитерористичної операції; зміна процедур отримання доступу до державної таємниці, формування реєстру волонтерів антитерористичної операції; підвищення значимості такого виду інформації з обмеженим доступом, як інформація про терористичний акт.
2. Сформульовано авторське визначення інформаційної сфери використання інформації з обмеженим доступом, що підлягає адміністративному регулюванню, як сукупності адміністративних відносин, що складаються у процесі інформаційної діяльності суб’єктів владних повноважень та їх взаємодії з іншими юридичними і фізичними особами, обумовлених необхідністю забезпечення ефективного державного регулювання і державного управління на засадах дотриманням інформаційних прав та інтересів усіх їх учасників.
3. Запропоновано під системою інформації з обмеженим доступом як об’єкта адміністративно-правової охорони розуміти сукупність логічно пов’язаних видів цінної інформації, що зберігається з метою задоволення інформаційних потреб її власника чи користувача, порядок використання якої визначений спеціальними правовими режимами.
4. Установлено, що адміністративна відповідальність виступає гарантійним елементом механізму забезпечення режиму інформації з обмеженим доступом, призначенням якого є примушення суб’єктів владних повноважень та громадян дотримуватися встановлених правил її використання.
5. Наголошено на специфічних ознаках адміністративних інформаційних правопорушень, що посягають на режим інформації з обмеженим доступом, визначених на підставі дослідження наукових теорій та вивчення 345 відповідних справ про притягнення до адміністративної відповідальності: 1) безпосередній об’єкт – конкретні суспільні відносини, пов’язані із забезпеченням адміністративно-правового режиму конфіденційної статистичної інформації, інформації про діяльність емітента, інформації на фондовому ринку, персональних даних, комерційної таємниці, державної таємниці, службової інформації, відомостей про заходи безпеки щодо особи, взятої під захист тощо; 2) предмет – інформація з обмеженим доступом; 3) об’єктивна сторона – порушення правил здійснення основних видів інформаційної діяльності; 4) переважний елемент об’єктивної сторони – протиправна бездіяльність; 5) місце вчинення – робоче місце правопорушника; 6) триваючі; 7) переважно формальний характер; 8) спеціальний суб’єкт проступку.
6. Наведено авторську класифікацію інформаційних правопорушень, що посягають на режим інформації з обмеженим доступом, залежно від суб’єкта застосування адміністративних стягнень на такі, стягнення за які застосовуються судом (ст. 41-3; ст. 92-1; ст. 166-4; ст. 166-9; ст. 172-8; ст. 184-2; ст. 188-31; ст. 188-32; ст. 188-39; ст. 195-5; ст. 212-2; ст. 212-3; ст. 212-5; ст. 212-6) і делікти, відповідальність за які покладається органами виконавчої влади, що мають статус суб’єктів адміністративно-юрисдикційного провадження (ст. 82-3; ст. 91-4; ст. 163-5; ст. 163-9; ст. 163-10; ст. 163-11; ст. 186-3; ст. 188-7; ст. 211-6).
7. Запропоновано, враховуючи принципи ООН та ЄС щодо захисту інформації з обмеженим доступом, доповнити ст. 4 Закону України «Про доступ до публічної інформації» ч. 2, де зазначити основні засади використання інформації з обмеженим доступом у роботі суб’єктів владних повноважень: включення до державних баз даних інформації з обмеженим доступом суб’єктів приватного права тільки на підставі їх вільної письмової згоди; накопичення та використання інформації з обмеженим доступом здійснюється у не надмірному обсязі для точно визначених і законних цілей; оновлення та передача інформації з обмеженим доступом іншим суб’єктам владних повноважень на підставі вільної письмової згоди її власника чи законного користувача; термін зберігання інформації з обмеженим доступом обумовлюється метою її накопичення; забезпечення безперервного захисту інформації з обмеженим доступом, що виключає її випадкове або несанкціоноване руйнування, втрату, а також несанкціонований доступ до неї, зміну, блокування або передачу; відповідальність за порушення режиму інформації з обмеженим доступом та відшкодування завданої шкоди.
8. Запропоновано зміни до КУпАП:
– доповнити ст. 44 ч. 2 такого змісту: «Незаконне розголошення чи використання лікарської та медичної таємниці стосовно іншої особи – тягне за собою накладення штрафу на громадян від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб – від шістдесяти до ста шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.»;
– доповнити ст. 51-2 після слів «раціоналізаторської пропозиції, сорту рослин тощо» словами: «а також ноу-хау»;
– доповнити ст. 82-3 після слова «приховування» словами «встановлення режиму обмеження доступу»;
– доповнити ст. 92-1 ч. 2 такого змісту: «Ті самі дії, вчинені з архівними документами, що містять інформацію з обмеженим доступом, – тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від семи до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та накладення штрафу на посадових осіб – від семи до п’ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.»;
– доповнити ст. 163-10 після слів «Національного банку України або депозитарної установи порядку» словами «використання та розкриття інформації, що міститься у системі депозитарного обліку цінних паперів»;
– викласти ч. 3 ст. 164-3 у такій редакції: «незаконне отримання, розголошення чи використання чужої комерційної таємниці – тягне за собою накладення штрафу від дев’яти до вісімнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян»;
– доповнити ст. 166-4 ч. 3 такого змісту: «Незаконне розголошення, передання, використання інформації з обмеженим доступом суб’єктів господарювання, що була передана до Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень, особою, якій ця інформація стала відома у зв’язку з її професійною або службовою діяльністю, – тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.»;
– доповнити ст. 166-5 ч. 6 такого змісту: «Незаконне розголошення чи використання банківської таємниці без згоди її власника особою, якій ця таємниця відома у зв’язку з професійною або службовою діяльністю, – тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.»;
– внести зміни до ст. 172-8:
а) доповнити ч. 1 ст. 172-8 після слів «з виконанням службових повноважень» словами «в тому числі таємниці нарадчої кімнати, таємниці спілкування, таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної чи іншої кореспонденції, що передаються засобами зв’язку або через комп’ютер»;
б) доповнити ст. 172-8 ч. 2 такого змісту: «Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі ж порушення, – тягнуть за собою накладення штрафу від ста до ста п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та позбавлення права обіймати посаду або займатися діяльністю, пов’язаною з використанням службової інформації.»;
в) доповнити ст. 188-7 ч. 2 такого змісту: «незаконне передання, розголошення чи використання таємниці телефонних розмов, телеграфної чи іншої кореспонденції, що передаються засобами зв’язку або через комп’ютер, а також таємниці поштових відправлень та іншої інформації з обмеженим доступом посадовими особами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв’язку та інформатизації, – тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від шістдесяти до ста шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.»;
г) доповнити ст. 184-2 ч. 2 такого змісту: «незаконне розголошення чи використання таємниці усиновлення – тягне за собою накладення штрафу на громадян від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб – від шістдесяти до ста шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян».
– внести зміни до ст. 212-5:
а) доповнити ч. 2 такого змісту: «Порушення порядку обліку, зберігання і використання службової інформації, яка використовується в інших сферах, окрім зазначених у частині першій цієї статті, а також міститься у державних реєстрах, – тягне за собою накладення штрафу на громадян від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб – від тридцяти до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.»;
б) доповнити ч. 3 такого змісту: «Незаконне розголошення чи використання професійних таємниць: адвокатської таємниці, таємниці нотаріальних дій, таємниці сповіді, таємниці страхування, аудиторської таємниці – тягне за собою накладення штрафу на громадян від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб – від шістдесяти до ста шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.».