Голікова Ілона Петрівна. Функціональний стан ендотелію, маркери системного запалення та їх значення в об'єктивізації клінічного перебігу ішемічної хвороби серця

brief description

Голікова Ілона Петрівна. Функціональний стан ендотелію, маркери системного запалення та їх значення в об'єктивізації клінічного перебігу ішемічної хвороби серця : Дис... канд. наук: 14.01.11 2006

Голікова І.П. Функціональний стан ендотелію, маркери системного запалення та їх значення в об’єктивізації клінічного перебігу ішемічної хвороби серця. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 114.01.11 кардіологія. - Національний науковий центр „Інститут кардіології імені академіка М.Д.Стражеска” АМН України, Київ, 2006.
В дисертаційній роботі проведена оцінка функціонального стану ендотелію та показників системного запалення як основних етіопатогенетичних факторів атеросклерозу у хворих на ІХС в залежності від клінічної форми захворювання (стабільна, нестабільна стенокардія; постінфарктний кардіосклероз), кількості уражених коронарних артерій і морфологічного стану атеросклеротичної бляшки (за результатами КГ), наявності факторів ризику (артеріальна гіпертензія, дисліпідемія, паління, ожиріння). Визначено взаємозв’язок між показниками стану ендотелію та активністю запалення у хворих на ІХС. Проведена оцінка впливу застосування карведилолу на функцію ендотелію і показники системного запалення у хворих на ІХС.
Отримані дані свідчать про активізацію системного запалення і зростання вираженості ендотеліальної дисфункції у хворих на ІХС зі стабільною стенокардією, різними факторами ризику по мірі збільшення кількості уражених атеросклерозом коронарних артерій, а також при наявності клінічної й ангіографічної дестабілізації процесу. Прогресування дисфункції ендотелію супроводжується дисбалансом маркерів системного запалення. Застосування карведилолу сприяє покращенню функції ендотелію у хворих на ІХС у порівнянні з вихідною.

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове рішення науково-практичної задачі кардіології: встановлення ролі функціонального стану ендотелію та маркерів системного запалення в об'єктивізації клінічного перебігу ішемічної хвороби серця у хворих з різними клінічними формами захворювання на підставі комплексного вивчення клініко-анамнестичних даних, результатів інструментальних і лабораторних методів дослідження, коронароангіографії, розроблені та обгрунтовані методи діагностики й особливості медикаментозної корекції виявлених порушень.
1. Вираженість порушень функції ендотелію у хворих зі стабільною стенокардією напруження пов'язане з розповсюдженістю атеросклеротичного процесу, про що свідчить достовірне зниження показників ендотелійзалежної вазодилатації та підвищення показників дисфункції ендотелію фактора Вілебранда, ендотеліна-1, а також зниження рівня стабільного метаболіту оксиду азоту по мірі збільшення кількості уражених атеросклерозом коронарних артерій.
2. У пацієнтів зі стабільною стенокардією напруження по мірі збільшення кількості уражених коронарних артерій визначається достовірне зростання маркерів запалення (С-реактивний білок, прозапальні інтерлейкіни -6, -8, тумор-некротичний фактор -a, рівень розчинних молекул міжклітинної адгезії) і зниження рівнів протизапальних цитокінів (інтерлейкіни -4, -10), що свідчить про присутність перманентного системного запалення у хворих на ІХС навіть при відсутності клінічних та ангіографічних ознак дестабілізації атероми.
3. У хворих з нестабільною стенокардією і ангіографічними ознаками руйнування атеросклеротичної бляшки визначається підвищення активності системного запалення, що характерізується ростом рівнів С-РБ, ІЛ-6 і ІЛ-8 (у 1,7; 1,9 і 1,6 рази відповідно) і зниженні ІЛ-4 і ІЛ-10 (у 1,5 і 1,7 рази), а також спостерігається дисфункція ендотелію, про що свідчить ріст рівнів ендотеліну-1 і фактора Вілебранда в порівнянні з пацієнтами зі стабільним перебігом ІХС. Більш значима активація системного запалення виявлена у хворих на ІХС з перенесеним інфарктом міокарда в анамнезі в порівнянні з хворими без ІМ, про що свідчить ріст рівнів С-РБ в 1,4 рази, ІЛ-6 в 1,5 рази й особливо ТНФ- в 3 рази.
4. Найбільш чутливим маркером активності запалення у хворих зі стабільним перебігом ІХС є протизапальний ІЛ-10, рівень якого був вірогідно нижче у хворих зі стенокардією І-ІІ ФК і ураженням однієї коронарної артерії в порівнянні з контрольною групою. При ангіографічних ознаках руйнування атеросклеротичної бляшки найбільш інформативними є підвищення рівнів С-РБ й ІЛ-8, в той час як рівні ІЛ-6, ІЛ-4, ІЛ-10, ІСАМ-1 практично не відрізняються у хворих на ІХС з розповсюдженим ураженням коронарних артерій і у пацієнтів з ознаками руйнування атероми.
5. Встановлено, що наявність таких факторів ризику, як артеріальна гіпертензія, надлишкова вага тіла, паління та зниження рівня ЛПВЩ<1,0 ммоль/л у хворих на ІХС супроводжується підвищенням показників, які відображають активність запального процесу С-РБ, ІЛ-6, ІЛ-8 та зниженні протизапального ІЛ-10.
6. Динаміка рівня фактора Вілебранда на різних етапах проби з реактивною гіперемією вірогідно відображає функціональний стан ендотелію у пацієнтів з ІХС і у хворих на ІХС з супутньою АГ. У пацієнтів з вираженою ендотеліальною дисфункцією або наявністю АГ відзначається ріст рівня фВ після компресії плечової артерії, у той час, як у хворих з відносно збереженою функцією ендотелію і відсутністю гіпертензії відзначається його зниження.
7. У хворих на ІХС встановлено достовірний кореляційний зв’язок між показниками функціонального стану ендотелію (фактор Вілебранда, ендотелійзалежна вазодилатація) і маркерами активності запалення. Прогресування дисфункції ендотелію у цих пацієнтів супроводжується вірогідним підвищенням С-РБ, ІЛ-6, ІЛ-8, ICAM-1 і зниженням ІЛ-4, ІЛ-10.
8. Застосування карведилола у хворих зі стабільною стенокардією напруження протягом 8 тижнів у дозі 50 мг/добу значно поліпшує функцію ендотелію у порівнянні з вихідною, що проявляється в збільшенні ендотелійзалежної вазодилатації на 54% (р<0,05) та вірогідним зниженням рівня ендотеліну-1.