Головінов Олег Миколайович. Державний сектор сучасної економіки: питання теорії

brief description

Головінов Олег Миколайович. Державний сектор сучасної економіки: питання теорії : Дис... д-ра наук: 08.00.01 2009

Головінов О. М. Державний сектор сучасної економіки: питання теорії. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.00.01 економічна теорія та історія економічної думки. Донецький національний університет Міністерства освіти і науки України, Донецьк, 2009.
Дисертація присвячена дослідженню державного сектора економіки за сучасних умов його функціонування в ринковому середовищі. Державний сектор тлумачиться як єдина, цілісна система об’єктів державного господарства і суб’єктів державного господарювання в ринковій економіці як її неминучий результат, з одного боку, і в цій своїй якості як сутнісна передумова її ефективного функціонування, з іншого боку. Доведено його об’єктивність за сучасних умов і в Україні. Проаналізовано причини походження і розвитку державної власності в теоретичних концепціях і в історичній практиці, процес демократизації власності, моделі державного сектора економіки, його структуру і масштаби, державу як суб’єкт підприємницької діяльності. Обґрунтовано авторську концепцію побудови, функціонування і якісних змін державного сектора в сучасному ринковому середовищі. Досліджено змішану економіку як середовище функціонування державного сектора, трансакційні витрати ринкової рівноваги (економіко-математична модель), роль держави в економічному зростанні, соціально-економічні функції держави і соціальну державу, партнерство державних і недержавних інститутів економічної влади та тенденції державного сектора в аспекті національної і світової економіки.
Обґрунтовано методологію аналізу державної власності, державного сектора економіки, змішаної економіки та механізму її регулювання як поєднання ринкових і державних важелів, українську модель ринку за участю держави як соціального ринкового господарства, а також розроблено концептуальні засади імовірності партнерства державних і недержавних інститутів на шляху до постіндустріальної економіки.

Дисертація містить постановку і теоретичне вирішення важливої наукової проблеми визначення місця і ролі державного сектора економіки, що знайшло відображення у комплексі методологічних і практичних підходів до розробки концепції побудови державного сектора сучасної української економіки. На основі одержаних результатів можна здійснити такі висновки.
1.За методологічну основувизначення держави як суб’єкту економічних відносин та її функцій в сучасній економіці прийнято:причинивиникнення і генетичні ознаки держави; необхідність адекватногореагування на «провали»ринку; постулатикласичноїполітичної економії. Дослідження виявило, що економічна роль держави почала набирати ваги і посилювалася під впливом розвитку продуктивних сил, суспільного розподілу праці, виробничих і організаційно-економічних відносин. Економічні функції держави об’єктивно обумовлені необхідністю правового закріплення відносин між багатими і бідними та захисту об’єктів власності багатих. Зміна соціально-економічних систем сприяла збільшенню чи зменшенню економічної ролі держави. Такий хвильовий вплив держави на економічне життя суспільства одержував відбиття в наукових концепціях і теоріях. Соціально-економічні функції держави за сучасних умов угруповано у 4 групи: регулююча адміністративна; регулююча економічна;регулюючафінансова;соціальна.
2. Формування наукових поглядів на державу і її функції відбувається згідно з історичними етапами розвитку суспільства. Сучасні концепції державної власності мають своєю предтечею як погляди давніх учених, так і представників пізнішої економічної науки за її основними напрямами.Теорія і практика державного сектора економікирозвинена менш за все, оскільки, з одного боку, теорія питання не встигає за бурхливим розвитком продуктивних сил і суспільних відносин, з іншого боку, обґрунтована ідея про тенденцію до подальшого зростання ролі держави в економіці підтверджується практикою не лінійно, а диференційовано по країнах світу і етапах. Економіко-правове закріплення цієї тенденції в Україні є слабким і потребує подальшого удосконалення. Авторське визначення державної власності як засади державного сектора:це євідносини, які складаються в суспільстві з привласнення часткинаціонального багатства країни, що дозволяє державі на основі застосування власних повноважень спрямування її на задоволення суспільних потреб (інтересів).
3. Обґрунтовано положення, що держава є повноправнимсуб’єктом підприємницької діяльностіу ринковому середовищі. Аналіз основних ознак підприємництва підтвердив цей висновок. Головним призначенням державного підприємництва є поєднання економічної і соціальної ефективності (доцільності) власної діяльності. Аналітичний огляд вихідних засад державного підприємництва дозволив здійснити такі висновки: державне підприємництво є однією з форм здійснення державою своєї економічної функції; критеріями підприємницької діяльності держави є не тільки економічний (прибутковість підприємства), а і соціальний ефект (суспільні цілі); структурною складовою економіки, що суміщає норми суспільної і підприємницької діяльності, є державний сектор; суб’єктна структура державного підприємництва визначається тим, що діяльність держави з стратегічного управління державними підприємствами (функція владних органів) повинна бути відокремленою від поточного управління ними (функція суб’єкту господарювання); в рамках державного підприємництва постає реальністю партнерство державних і приватних капіталів.
4. Дослідження теорії і практики виявило, щодержавний сектор економіки єєдиною, цілісною системою об’єктів державного господарства і суб’єктів державного господарювання в ринковій економіці, як її неминучий результат, з одного боку, і в цій своїй якості як сутнісна передумова її ефективного функціонування, з іншого боку. Доведено об’єктивність його подальшого функціонування та поглиблення за умов співіснування з недержавним сектором економіки. Державний сектор як такий сьогодні обумовлюється функціонуванням чималої кількості ринкових моделей економіки з різною структурою, рівнем та масштабами, значенням у ВВП, соціальними наслідками тощо. Аналіз процесу формування ринкових відносин з точки зору трансформації державної власності в окремих постсоціалістичних країнах дозволив виявити самостійні моделі державного сектора: еволюційно розвиваюча базис економіки, ліберально-градуалістська, ліберально-шокова. Модель державного сектора України, що формується, на практиці втрачає низку істотних системоутворюючих, функціонально-відтворювальних і соціально орієнтованих ознак, іманентно властивих суспільному сектору економіки розвинених країн, оскільки державна власність виступає натепер не стільки інструментом і чинником економічного і соціального зростання, скільки полем силової гри по її захопленню і переділу. Обґрунтованоавторську концепціюпобудови, функціонування і якісних змін державного сектора української економіки на основі аналізу таких реальних її ознак: наявність остаточних негативних явищ одержавлення економіки в попередній системі господарювання; дія механізму регулювання сучасної змішаної економіки співіснуванням ринку і плану; необхідність посилення регулюючої функції держави за кризових умов та пом’якшення впливу зовнішніх факторів на національне відтворення; необхідність посилення ролі держави в соціальній сфері; об’єктивна потреба створення і функціонування нових державних інститутів економічної влади; дія світової тенденції до постіндустріального суспільства та економіки знань. Тому конче потрібно законодавче втручання з приводу визначення загальної політики розвитку державного сектора.
5. Дослідження процесудемократизації власностіз просуванням до постіндустріального суспільства виявило, що демократизації власності не можна досягти через поширення приватної власності, як вважають деякі автори, оскільки, по-перше, не може бути демократичним конкурентне середовище, що засноване на приватній власності і ринку; по-друге, не можуть бути демократичними відносини між капіталом і найманою працею (соціальне партнерство повинно мати економічну основу); по-третє, проблематичним уявляється перехід до інформаційного чи постіндустріального суспільства через приватну власність. Якщо виходити із статус-кво в Україні, то реально і законодавчо в ній існують три основні форми власності: приватна, колективна, державна з їх модифікаціями у бік об’єднання. Кожна з них відчуває на собі потребу демократизації. Державна власність може демократизуватися на шляху подолання власних суперечностей внутрішнього і зовнішнього порядку та суперечностей між всіма існуючими формами власності за умови державного регулювання цих процесів. Найбільш імовірним уявляється процес демократизації власності через розвиток корпоративної і державно-корпоративної форм власності, оскільки саме тут формуються відносини узгодження і партнерства.
6. В аспекті об’єктивних основ регулювання сучасного відтворення дослідженозмішану економікуяк підвалину і середовище функціонування державного сектора. Авторський (новий) підхід до тлумачення змішаної економіки виявився в тому, що її досліджено у трьох аспектах:історико-гносеологічному,з позиції технологічного способу виробництва і соціально-економічного, який розбито на два процеси: рух від ринкової економіки класичного капіталізму і рух від перехідної економіки та поєднання старих і нових економічних відносин у напрямі доекономіки знань(нової економіки). Такий підхід дещо відрізняється від прийнятого в економічній теорії, де змішаною економікою вважається лише сучасна економіка, в якій поєднуються державна і недержавна власність. Для аналізу змішаної економіки сучасного типу за основу зазвичай береться позиція Е. Хансена, яка має сенс.
7. У зв’язку з проблемами регулювання сучасної економіки через механізм співіснування ринкових і планових (державних) важелів та методів регулювання досліджено трансакційні витрати. Встановлено, що за планово-командної економіки, всупереч розповсюдженої думки про їх відсутність, існувалинеявні економічнітрансакційні витрати, що приховують витрати чималої кількості узгоджень через структури бюрократичного апарату. За ринкових умов господарювання проблему встановлення ринкової рівноваги пов’язано із трансакційними витратами, тому побудованоекономіко-математичну модельза їх участю, яка показує, що вони можуть бути розподіленими між ринковими суб’єктами (виробником і споживачем) різними методами. Один з можливих варіантів є їх відшкодування третьою особою, в тому числі державою. Теоретична і практична складність цього процесу підсилюється в змішаній економіці, де співвідношення трансакційних витрат можуть мати безліч варіантів, але така економіка створює умови, за яких збільшення трансакційних витрат одного типу (наприклад, витрати, що найчастіше виникають після складання угоди) компенсуються за рахунок зменшення витрат іншого типу (витрати, що передують складанню угоди).
8. Встановлено, що на сьогодні функціонують дві основні моделі соціальної сфери: задоволення соціальних потреб за рахунок власних високих доходів; задоволення соціальних потреб державою через загальнонаціональний соціальний фонд. Україна використовує своєрідний їх симбіоз. Виникає потреба у формуваннівласної моделі соціальної сфери.Виявилося, що поступовим шляхом до неї є підпорядкування економічних перетворень в напрямі суттєвого підвищення соціальних показників суспільного розвитку з метою створення суспільного соціального фонду і встановлення відносної соціальної справедливості в країні. Саме ступінь розвитку соціальної сфери є тим «лакмусовим папірцем», що підтверджує ступінь зрілості суспільства. Формування того чи іншого варіанту соціальної політики може бути забезпеченим додержанням головнихсоціальних пріоритетівдержави: забезпечення своїм громадянам реального соціального захисту від законів ринку і свавілля політиків.
9. Запропоновано основні засади створеннямоделі ринку соціальної держави для України, які виходять з того, що існують два підходи до визначення соціальної держави. Перший ґрунтується на поняттісоціально орієнтованої економіки, що створюється і функціонує за державною програмою і яку можна визначити яксистемну організацію соціальнихцілей держави, окремих соціальних груп і громадян, а також економічних засобів і механізмів їхдосягнення.Другий виходить з того, щосоціальну державухарактеризує ефективність економіки на мікро- і макроекономічному рівнях і орієнтація її на кінцеву мету господарювання: задоволення потреб і інтересів всіх верств населення країни. Засадами появи і подальшого розвитку соціальної держави слід вважати: зміну місця і ролі людини в структурі продуктивних сил, перетворення її у визначальну їх складову; зростання ролі відносин «держава особа» в порівнянні з відносинами «держава суспільство»; поширення і розвиток філософії і теорії сучасної соціальної держави, яка не сприймає патерналістської ролі держави і орієнтована на усунення утриманства та на створення сприятливих соціальних умов через соціально орієнтоване ринкове господарство. Аналіз цих позицій доводить, що в Україні є доцільність, але немає на сьогодні суттєвих підстав для створення соціальної держави як з економічної, так і з політичної точок зору.
10. Дослідженнядержавних інститутів економічної влади, принаймні в Україні, виявило наявність восьми інститутів: державний сектор економіки на основі державної власності; державне регулювання економіки поряд з ринковими важелями; державний контроль, у тому числі недержавного сектора економіки; соціальна сфера, що знаходиться у державному секторі; державний бюджет; муніципальна влада; зовнішньоекономічна діяльність держави і митний контроль; політична влада. Аналіз кожного з цих інститутів доводить, що, по-перше, в сучасний період розвитку національної економіки актуальною постає проблема економічної влади; по-друге, у структурі інститутів економічної влади головного значення набуває влада держави, яка має власні інститути здійснення (реалізації) економічної влади, що відповідає процесу формування інституціональної економіки та її соціалізації; по-третє, кожний з державних інститутів економічної влади по-різному впливає на соціально-економічний стан країни, але всі вони знаходяться у взаємодії; по-четверте, державний сектор господарювання і державне регулювання економіки спричиняють на неї більш суттєвий вплив, ніж інші інститути.
11. Проблемупартнерства між державними і недержавними інститутамипроаналізовано в дисертації через такі напрями: соціальне партнерство між капіталом і найманою працею; економічне партнерство між державою і приватним бізнесом (аналіз обмежено партнерством в інвестиційній і інноваційній сфері); партнерство в системі кластерів; партнерство в напрямі забезпечення національної безпеки країни. Головний висновок аналізу можна звести до твердження:традиційні відносини між трудом і капіталом повинні поступово змінюватися на більш цивілізовані форми зарахунок впровадження так званих людських відносин та заміни форм експлуатації найманої праці на адекватні постіндустріальному суспільству.