Гончаров Ян Петрович. Особливості впливу кровопускань та еритроцитаферезу на клінічний перебіг справжньої поліцитемії в еритремічній стадії

brief description

Гончаров Ян Петрович. Особливості впливу кровопускань та еритроцитаферезу на клінічний перебіг справжньої поліцитемії в еритремічній стадії : Дис... канд. мед. наук: 14.01.31 / Національна медична академія післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика. — К., 2006. — 201арк. — Бібліогр.: арк. 175-201

Гончаров Я. П. Особливості впливу кровопускань та еритроцитаферезу на клінічний перебіг справжньої поліцитемії в еритремічній стадії. Рукопис.
Дисертація на здобуття вченого ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.31 гематологія та трансфузіологія, Інститут гематології та трансфузіології АМН України, Київ, 2006.
Вивчались особливості впливу кровопускань та сеансів еритроцитаферезу на частоту скарг, дані об’єктивного статусу, периферичну кров, артеріальний тиск та функціональний стан міокарда у пацієнтів із справжньою поліцитемією (СП) в еритремічній стадії.
Встановлено високу частоту серцево-судинної патології при СП в еритремічній стадії, яка проявлялась переважно гіпертонічною хворобою, плеторичною артеріальною гіпертензією, ішемічною хворобою серця та серцевою недостатністю. Визначено, що ексфузії крові поліпшують клінічну симптоматику СП в еритремічній стадії: зменшується загальна слабкість, стомлюваність, головний біль, запаморочення, гіперемія шкіри та слизових оболонок, розміри селезінки та печінки. Виявлено і математично доведено, що при проведенні еритроцитаферезу зниження гематокриту до нормативних значень відбувається на 9 діб раніше і триває на 90 днів довше, ніж при використанні кровопускань. Констатовано зменшення адгезивної та агрегаційної здатності тромбоцитів та концентрації фібриногену в крові як після кровопускань, так і після еритроцитаферезу. Виявлено, що при проведенні ексфузій крові з використанням тиклопідину агрегаційна здатність тромбоцитів з аденозиндифосфатом зменшується більш істотно, ніж при застосуванні ацетилсаліцилової кислоти.
Отримані дані свідчать про те, що ексфузії крові позитивно впливають на клінічний перебіг СП в еритремічній стадії. Еритроцитаферез більш ефективно знижує кількість еритроцитів, концентрацію гемоглобіну, величину гематокриту, артеріальний тиск та більш суттєво поліпшує функціональний стан міокарда у пацієнтів із СП, ніж кровопускання. Частота тромбогеморагічних ускладнень при його застосуванні зменшується в 7 разів, а побічні ефекти виникають в 6 разів рідше, ніж під час кровопускань. На підставі результатів дослідження розроблені показання до проведення кровопускань та еритроцитаферезу у пацієнтів із СП в залежності від величини гематокриту, концентрації гемоглобіну та кількості еритроцитів у периферичній крові та наявності артеріальної гіпертензії.

У дисертації наведено теоретичне узагальнення й нове вирішення наукової проблеми, яка полягає у підвищенні ефективності лікування справжньої поліцитемії і зменшенні частоти тромбогеморагічних ускладнень, пов’язаних з плеторичним синдромом та порушеннями судинно-тромбоцитарного гемостазу. На підставі вивчення клініко-гематологічних особливостей перебігу справжньої поліцитемії в еритремічній стадії теоретично обґрунтовано застосування різних видів ексфузії крові.
Ексфузії крові зумовлюють зникнення плеторичного синдрому і пов’язаних з ним тромбогеморагічних ускладнень. Після еритроцитаферезу та кровопускань покращується самопочуття пацієнтів, зменшуються: гіперемія шкіри та слизових оболонок, головний біль, запаморочення, розміри печінки та селезінки. Після еритроцитаферезу кількість еритроцитів знижується на 21,9 %, концентрація гемоглобіну на 24,9 %, величина гематокриту на 22,4 %, а після кровопускань відповідно на 9,9 %, 12,1 % та 10,8 %.
Проведення ексфузій крові при справжній поліцитемії з використанням дезагрегантів сприяє зниженню адгезивної та агрегаційної здатності тромбоцитів (з АДФ, адреналіном, арахідоновою кислотою, колагеном, ристоміцином) і концентрації фібриногену в крові, що приводить до зменшення тромбогенного ризику в еритремічній стадії захворювання. Застосування тиклопідину під час проведення еритроцитаферезу та кровопускань має переваги над використанням ацетилсаліцилової кислоти, що проявляється більш істотним зниженням АДФ-залежної агрегації тромбоцитів без підвищення ризику виникнення геморагічних ускладнень. При проведенні еритроцитаферезу та кровопускань з використанням тиклопідину агрегаційна здатність тромбоцитів з АДФ зменшується на 49,0 % і 44,9 % відповідно, а при застосуванні ацетилсаліцилової кислоти на 16,2 % та 21,3 % відповідно.
Для справжньої поліцитемії в еритремічній стадії характерна висока частота серцево-судинної патології, яка проявляється переважно гіпертонічною хворобою (у 56,7 %), плеторичною артеріальною гіпертензією (у 18,9 %), ішемічною хворобою серця (у 38,9 %) та серцевою недостатністю (у 35,6 %). Артеріальна гіпертензія та діастолічна серцева недостатність при справжній поліцитемії мають залежність від величини гематокриту периферичної крові.
Ексфузії крові сприяють зменшенню серцево-судинних проявів справжньої поліцитемії, пов’язаних з плеторичним синдромом. Після еритроцитаферезу та кровопускань зникає гіперкінетичний тип гемодинаміки, знижується рівень та покращується добовий профіль артеріального тиску, збільшується максимальна швидкість аортального потоку, скорочуються час ізоволюмічного розслаблення лівого шлуночка та час уповільнення в фазу швидкого наповнення лівого шлуночка.
Еритроцитаферез має переваги над кровопусканнями, що полягає у можливості нормалізувати показники периферичної крові у більшої кількості пацієнтів із СП, скороченні часу, необхідного для нормалізації гематокриту (на 9 діб) та подовженні тривалості досягнутого ефекту лікування (на 90 діб), що зумовлює зменшення частоти тромбогеморагічних ускладнень.