Горбунова Ольга Володимирівна. Патологія репродуктивної системи у жінок з оперованою маткою

brief description

Горбунова Ольга Володимирівна. Патологія репродуктивної системи у жінок з оперованою маткою : дис... д-ра мед. наук: 14.01.01 / Національна медична академія післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика МОЗ України. — К., 2006. — 257арк. — Бібліогр.: арк. 227-257.

Горбунова О.В. Патологія репродуктивної системи у жінок з оперованою маткою. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за спеціальністю 14.01.01 акушерство та гінекологія. Національна медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України. Київ, 2007.
Дисертація присвячена особливостям репродуктивної функції жінок з рубцем на матці різної етіології, а також можливостям зниження гінекологічної захворюваності, акушерської та перинатальної патології. Метою роботи є зниження частоти та ступеня прояву патології репродуктивної системи, акушерських і перинатальних ускладнень у жінок з оперованою маткою на підставі вивчення клініко-функціональних, морфологічних, ендокринних і мікробіологічних аспектів, а також розробка та впровадження алгоритму прогностичних і лікувально-профілактичних заходів. Встановлено, що основними клінічними симптомами патології репродуктивної системи у жінок після кесарева розтину є больовий синдром, порушення менструального циклу, диспаревнія, зниження сексуальної активності, порушення мікробіоценозу статевих шляхів і нейроендокринна симптоматика. При цьому частота основних клінічних проявів зростає впродовж 2 років після розродження. З’ясовано ехографічні особливості стану органів малого таза, щитовидної та молочних залоз, ендокринного статусу і мікробіоценозу статевих шляхів у жінок з оперованою маткою. Встановлено взаємозв’язок між клінічними, ехографічними, ендокринними і мікробіологічними особливостями у жінок, які розроджені абдомінальним шляхом та перенесли консервативну міомектомію. Вивчено аспекти клінічного перебігу вагітності, пологів та стану новонароджених у жінок з рубцем на матці після кесарева розтину і консервативної міомектомії. З’ясовано особливості формування та функціонального стану фетоплацентарного комплексу у жінок з оперованою маткою. Розроблено та впроваджено алгоритм прогностичних та лікувально-профілактичних заходів у жінок з рубцем на матці після кесарева розтину і консервативної міомектомії з метою зниження частоти патології репродуктивної системи та поліпшення перинатальних наслідків розродження.

В дисертації наведено дані та нове вирішення наукової проблеми сучасного акушерства та гінекології патології репродуктивної системи у жінок з оперованою маткою на підставі вивчення клініко-функціональних, морфологічних, ендокринних і мікробіологічних аспектів, а також розробки і впровадження алгоритму прогностичних і лікувально-профілактичних заходів.
1. У жінок після операцій на матці мають місце порушення в репродуктивній системі, такі, як порушення менструального циклу (30,0%), хронічні запальні процеси геніталій (30,0%), аденоміоз (10,0%) та гіперпластичні процеси ендометрія (6,7%).
2. Кесарів розтин є фактором ризику розвитку патології репродуктивної системи у кожної третьої жінки.
3. Основними клінічними симптомами патології репродуктивної системи у жінок після кесарева розтину є больовий синдром, порушення менструального циклу, диспаревнія, зниження сексуальної активності, порушення мікробіоценозу статевих шляхів і нейроендокринна симптоматика. При цьому частота основних клінічних проявів зростає впродовж 2 років після розродження: через 3 місяці 1,8 на одну пацієнтку, через 6 місяців 2,4, через 12 місяців 3,2 і після 24 місяців 4,1 на одну пацієнтку.
4. Основні зміни гомеостазу у пацієнток після кесарева розтину характеризуються порушеннями ендокринного статусу (збільшення вмісту Е, ЛГ, ФСГ і К); імунологічного (зниження рівня СD3+; СD4+; СD16+ і СD20+ за одночасного збільшення числа СD8+ і СD23+) та мікробіологічного (зниження числаLactobacillus spp.іBifidobacterium spp.за одночасного збільшення числа E. coli; Enterococcus spp., S. aureus,а також появаBacteroides spp., Peptococcus spp.іPeptostreptococcus spp.).
5. Віддалені наслідки консервативної міомектомії характеризуються високою частотою рецидиву (20,0%) на фоні збереженої клінічної симптоматики: нейроендокринні прояви (46,7%), хронічний тазовий біль (36,7%), дисменорея (20,0%), диспаревнія (16,7%).
6. Висока частота рецидиву лейоміоми матки після ендоскопічного лікування зумовлена збереженням ендокринних (збільшення вмісту Е, ЛГ і ФСГ) та імунологічних порушень (зниження числа СD3+ і СD4+ на фоні одночасного збільшення СD8+) впродовж 2 років після проведеної операції.
7. Вагітність у жінок з рубцем на матці характеризується високою частотою плацентарної недостатності (57,5%); гестаційної анемії (50,0%) і загрози переривання вагітності (17,5%). В структурі плацентарної недостатності переважає хронічна гіпоксія плода (52,5%) порівняно зі зміною об'єму навколоплодових вод (37,5%) і ЗВУР плода за асиметричним варіантом (20,0%). Розвиток плацентарної недостатності у жінок з рубцем на матці починається з 28 тижнів (зниження вмісту ЕС, ХГ, ПЛ, SP1 на фоні одночасного збільшення рівня РР12 і РР14); в 32-33 тижні відбуваються ехографічні, біометричні та допплєрометричні зміни, що зберігаються до розродження.
8. Перинатальні результати розродження жінок з рубцем на матці характеризуються високою частотою асфіксії новонароджених легкого (20,0%) і середньотяжкого ступенів (17,5%), а також постгіпоксичної енцефалопатії (25,0%).
9. Частота післяопераційних ускладнень у жінок з рубцем на матці складає 25,0%: ранової інфекції 15,0%, порушень контрактильної активності матки 12,5% і ендометриту 7,5%.
10. Використання запропонованого алгоритму лікувально-профілактичних і реабілітаційних заходів дозволяє знизити частоту патології репродуктивної системи і поліпшити результати розродження:
після кесарева розтину знизити частоту порушень менструального циклу в 1,8 разу і хронічних запальних процесів в 2,3 разу, а також запобігти розвитку гіперпластичних процесів ендометрія, аденоміозу і гнійно-запальних процесів матки і придатків;
після консервативної міомектомії зменшити частоту рецидиву в 3 рази;
під час вагітності та розродження знизити частоту плацентарної недостатності в 1,9 разу; ЗВУР плода в 1,7, асфіксії новонароджених в 2,5, ранової інфекції в 3, порушень контрактильної активності матки в 2,5 і ендометриту в 2,5 разу.