Горинь Марта Орестівна. Організаційно-економічний механізм формування корпоративного сектору України

brief description

Горинь Марта Орестівна. Організаційно-економічний механізм формування корпоративного сектору України. : Дис... канд. наук: 08.00.03 2007

Горинь М. О. Організаційно-економічний механізм формування корпоративного сектору України. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.03 економіка та управління національним господарством / Львівський національний університет імені Івана Франка. Львів, 2007.
Дисертаційне дослідження присвячене проблемам удосконалення організаційно-економічного механізму формування корпоративного сектору економіки України та розробленню теоретико-методологічних засад і рекомендацій із забезпечення ефективного становлення корпоративних структур.
У роботі обґрунтовуються складові механізму становлення корпоративного сектору, уточнено категоріально-понятійний апарат системи теорії корпоративного управління, досліджено процес формування національної моделі корпоративного управління, сформульовано програмні засади з посилення участі власників корпоративних прав в управлінні корпоративною формою господарювання.
Доведено необхідність удосконалення механізму корпоративних відносин у процесі банкрутства компанії шляхом застосування положень концепції субординації позик акціонера.

У дисертаційній роботі узагальнено науково-теоретичні підходи і запропоновано нове вирішення наукової проблеми щодо вдосконалення організаційно-економічного механізму формування корпоративного сектору України. На основі проведених досліджень зроблено такі висновки і пропозиції теоретичного та практичного характеру, які відображають вирішення головних завдань дисертації відповідно до поставленої мети.

Економічна природа корпоративних форм господарювання полягає у відокремленості власності від делегування прав управління нею, що визначає сутність і структуру корпоративного сектору економіки. Процес формування корпоративного сектору відбувається під впливом приватизації, корпоратизації та подальшого перерозподілу капіталу, що зумовлює особливості корпоративного управління в Україні. Зокрема, у ході акціювання державних підприємств та продажу акцій ВАТ утворився конгломерат підприємств, який і пов’язують із корпоративним сектором економіки держави.
Корпоративне середовище в Україні перебуває на початковому етапі його формування, для якого характерна єдність контролю та власності, а недостатня законодавча регламентація корпоративних відносин та захисту прав акціонерів сприяють концентраційним процесам на фондовому ринку, становленню континентальної моделі управління, що ускладнює процес функціонування та розвитку ринку корпоративних цінних паперів.
Запропоновано системно-функціональні моделі організаційно-економічного механізму формування корпоративного сектору, які поряд із традиційними складовими і загальнонауковими принципами, законами та закономірностями еволюції суспільних відносин ураховують корпоративну специфіку: структуру суб’єктів корпоративного середовища, механізми формування корпоративних структур, складові, пов’язані з випуском та обігом корпоративних цінних паперів тощо. Така модель знайшла своє відображення у структурно-логічній схемі організаційно-економічного механізму формування корпоративного сектору України.
Процеси приватизації суперечливо вплинули на формування корпоративного сектору економіки України. Подальший розвиток корпоративного управління залежатиме від умов, які держава створюватиме для ефективного функціонування корпоративних форм господарювання. Для цього необхідно використовувати зарубіжний досвід, дотримуватись світових стандартів корпоративного управління з урахуванням національних особливостей.

Фондовий ринок для об’єктів корпоративного сектору виступає альтернативним джерелом залучення фінансових ресурсів, а також засобом перерозподілу власності. Формування в Україні континентальної моделі корпоративного управління належно не ініціює розвиток фондового ринку, про що засвідчило застосування методики оцінювання рівня розвитку фондового ринку регіону.
Історико-теоретичний та економіко-правовий аналіз функціонування корпоративних форм господарювання дозволив обґрунтувати тезу, що великі інтегровані виробничі та промислово-фінансові структури здатні рішуче впливати на соціальну та економічну динаміку національної економіки. У даний час ІКС (зокрема фінансово-промислові групи) для України можуть бути найбільш ефективним організаційно-економічним (інституційним) інструментом і водночас виступати пріоритетним напрямом структурної політики держави.
На ефективність функціонування корпоративного сектору вітчизняної економіки несприятливо впливають такі внутрішні фундаментальні чинники, як неврегульованість нормативно-правової бази, недостатній розвиток і слабкий вплив інфраструктури фондового ринку, незакінчений процес консолідації акцій і значна розпорошеність акцій серед численних акціонерів, фіскальний характер податкової системи.
Закріплення в національному корпоративному законодавстві положень концепції субординації позик акціонера дасть змогу стабілізувати розвиток корпоративного сектору економіки, а також вплине на процес формування ефективного власника в Україні. Ураховуючи особливості застосування субординації позик акціонера у процесі банкрутства, необхідно розробити методологію розрахунку критерію кредитоспроможності в момент надання цієї позики відповідно до сучасних умов розвитку вітчизняної економіки.