Горняк Ольга Василівна. Закономірності формування сучасних підприємств в умовах ринкової трансформації економіки

brief description

Горняк Ольга Василівна. Закономірності формування сучасних підприємств в умовах ринкової трансформації економіки: дис... д-ра екон. наук: 08.01.01 / Одеський держ. економічний ун-т. - О., 2004

Горняк О. В.Закономірності формування сучасних підприємств в умовах ринкової трансформації економіки. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.01.01 економічна теорія. Одеський державний економічний університет, Одеса, 2004.
Досліджені закономірності формування та розвитку підприємств в умовах трансформації економіки. Виходячи з системоутворюючих факторів підприємства, критично проаналізовані існуючі теорії підприємства, запропонована їх класифікація, обгрунтовані нові підходи до аналізу підприємства перехідного типу. Проведена порівняльна характеристика різних типів підприємств, визначена траєкторія розвитку українських підприємств, досліджена їх діяльність з точки зору системоутворюючих факторів.
Проведено аналіз нових організаційних форм та структур підприємств, розкриті можливості їх застосування на українських підприємствах. У науковий обіг введено нове поняття розсипання (атомізація) підприємств”.
В дисертації запропоновані конкретні шляхи формування ринкових структур, налагодження раціональних відносин між підприємствами як суб’єктами ринку та державою, застосування кластерної теорії до регіональної економіки, виходячи з діяльності ефективних підприємств і спрямованої на забезпечення конкурентоспроможності регіону та економіки України в цілому, а також надані рекомендації щодо реструктуризації підприємств, зміни їх організаційних структур і форм.

Результати дисертаційного дослідження дозволяють зробити висновки теоретико-концептуального, методологічного та науково- практичного спрямування.
У дисертації теоретично обгрунтовані нові підходи до аналізу підприємства та існуючих теорій підприємства, виділені принципи аналізу природи підприємств у трансформаційній економіці і досліджені закономірності формування і розвитку підприємств у сучасних умовах.
Проведене дослідження дозволяє зробити такітеоретичні висновки:
1. Підприємство є складною багатосистемною категорією, що характеризується тісним взаємозв’язком та взаємообумовленістю її окремих складових; організаційно-економічними засадами підприємства є його системоутворюючі фактори, що обумовлюють цілісність і відмінність від інших елементів економічної системи. До них відноситься: матеріально-технічна база, компетенції і навички працівників, соціально-економічні відносини підприємства,організаційний фактор (управління, організація, стратегія підприємства); мета підприємства.
2. Існуючі теорії підприємства тією чи іншою мірою тяжіють до одного із системоутворюючих факторів. Класична (мікроекономічна) теорія розглядає підприємство як виробничу функцію. Теорії трансакційних витрат і агентських угод аналізують відносини всередині підприємства з точки зору різноманітних угод і представляють підприємство як мережу контрактів. Організаційний фактор виходить на перший план в управлінській теорії і теорії стратегії підприємства. Ціль як системоутворюючий фактор є основою аналізу в теоріях поведінки підприємства і присутня в усіх концепціях.
3. Підприємства зрілої ринкової економіки і підприємства трансформаційної економіки відрізняються рівнем зрілості системоутворюючих факторів, але їх глибинна сутність схожа. Відсталість матеріально-технічної бази підприємств перехідної економіки, неструктурованість відносин власності, а, отже, недостатній розвиток відносин всередині підприємства, відсутність стратегічних підходів до розвитку підприємств, консерватизм організаційних форм, неможливість ранжування цілей та встановлення дійсних мотивів працівників стримують розвиток підприємств і не дають їм можливості відігравати власну роль у формуванні ринкової економіки.
4. Різноманітність структур і використовуваних стратегій підпримствами обумовлена унікальністю сукупності чинників, що вплинули на вибір організаційного розвитку. До них відносяться: інституціональне середовище, специфічність активів, модель трансформації економіки, модель регіонального розвитку, ринкова структура, правове забезпечення діяльності. Відмінності стосуються не лише структури, але і цільової функції, і взаємовідносин всередині підприємства. Основними характеристиками підприємства перехідного типу є розмитість організаційних меж підприємств, невідповідності формальної та реальної структури власності, формування структури виробничих зв’язків на основі збереження існуючих раніше відносин із партнерами в силу дуже високих трансакційних витрат на укладання контрактів із новими партнерами та етичних норм директорського корпусу, що продовжують існувати протягом трансформаційного періоду.
5. Еволюція організаційних структур підприємства відбувається в напряму від унітарної структури до мультидивізіональної, що поступово перетворюється на пануючу модель організації управління підприємством. Це пояснюється тим, що вона дає змогу децентралізувати управління на основі посилення координації та контролю.
Однак підприємства перехідної економіки майже не використовують цю сучасну структуру управління. Лише в структурі управління спільних підприємств відбуваються деякі прогресивні зміни, впроваджуються елементи дивізіональної структури, що позитивно відображається на результатах їх діяльності.
6. Взаємозв’язок між системоутворюючими факторами підприємства, як внутрішнім і ринковою структурою як зовнішнім середовищем підприємства, проявляється в його організаційній формі. Сучасний рівень розвитку продуктивних сил, перш за все, комп’ютеризація породжує унікальне явище, коли традиційна форма підприємства руйнується, в деяких галузях зникає необхідність в трудовому колективі, оскільки існують підприємства без працівників, відроджується робота на дому”, на перший план виходять компетенції підприємства, його організаційний капітал. Нові організаційні форми підприємств розвиваються, виходячи із закономірності їх розвитку в ході вирішення дилеми між масштабом виробництва та витратами контролю. Дана закономірність формулюється як розсипання” (атомізація) підприємств у ході екстерналізації функцій, що стримують розвиток основних компетенцій підприємств.
7. Аналіз функціонування підприємств в умовах трансформаційної економіки свідчить про те, що траєкторія їх розвитку залежить від цілого ряду внутрішніх і зовнішніх чинників, а напрям їх розвитку це сучасне підприємство. Незважаючи на домінування акціонерних підприємств у структурі економіки України, їх ефективність залишається на низькому рівні. Відсутність залежності між приватною формою властності і ефективним функціонуванням підприємств є закономірною, оскільки до приватизації були спочатку залучені низькорентабельні та збиткові підприємства, а приватизація важливих для економіки підприємств не була чітко обгрунтована, відбувалася з різного роду перекрученнями, порушеннями законодавства і утисками інтересів суспільства, тому вона не дала бажаних результатів.
8. Зростання ефективності підприємств залежить від моделі трансформації економіки та від раціональних взаємовідносин підприємств і держави. Їх передумовою є чітко визначені права, пов’язані з повною відповідальністю майном за взяті зобов’язання. В умовах трансформаційної економіки, де панівною є рекомбінована власність, цей принцип майже не реалізується, оскільки головною ознакою рекомбінованої власності є розмитість меж між приватною і державною власністю. Тому держава не може встановити ефективний контроль над підприємством, а підприємство не має реальної економічної самостійності. Поетапний перехід до нової моделі взаємовідносин між державою і підприємством включає:
створення механізму виведення підприємств з економічного процесу;
створення рамкових умов, що будуть заохочувати до заснування нових підприємств, а також ліквідація регламентацій, що протидіють цьому процесу;
скасування більшості державних пільг для окремих галузей;
підвищення прозорості державної діяльності та інформаційного змісту ринкових сигналів (цін) шляхом сприяння розвитку конкуренцій на окремих ринках і викриття зловживання ринком;
поліпшення організації управління державними корпоративними правами та громадського контролю за його здійсненням.
9. Перехід до ринкової економіки означає кардинальну зміну характеру взаємовідносин між підприємствами. Факторами, що протидіють налагодженню нових форм відносин між ними, виступають нерозвиненість ринкової інфраструктури, недостатнє оволодіння методами маркетингової політики, повільність прийняття та низька ефективність реалізації арбітражних рішень із господарчих спорів, важкий фінансовий стан багатьох підприємств.
Адаптація підприємств до існуючих умов відбувається в двох формах. Пасивна включає бартер, скорочення обсягу випуску продукції, скорочення асортименту. Активна форма пошук нових постачальників, організація виробництва сировини та матеріалів на своєму підприємстві, інвестиції у розвиток підприємств-постачальників. Поки що переважають пасивні заходи, але тенденції і перспективи розвитку підприємств пов’язані з розширенням застосування активних.
10. Рівень розвитку та ступінь зрілості системоутворюючих факторів українських підприємств значно нижчі у порівнянні з підприємствами ринкового типу. Більшість українських підприємств характеризується відсталою матеріально- технічною базою, високою часткою основних виробничих фондів, відсутністю інновацій, відсталою технологічною структурою інвестицій, що обумовлює відповідні відносини у трудовому колективі, низьку культуру контрактних відносин та низький рівень організаційного розвитку. Впровадження нових організаційних форм і структур на більшості українських підприємств є передчасним, оскільки рівень концентрації виробництва на них низький, а невеликі підприємства без підтримки великих не можуть забезпечувати економічний і технічний прогрес.
11. В умовах трансформаційної економіки особливого значення набувають регіональні чинники розвитку підприємств. Їх використання може відбуватися за допомогою різних теоретичних моделей. Найбільш ефективною з них в сучасних умовах є кластерна модель розвитку, що розкриває об’єктивно існуючий специфічний взаємозв’язок підприємств регіону, які доповнюють одне одного, використовуючи конкурентні переваги регіону і забезпечуючи високий рівень його конкурентоспроможності. Економіку регіону слід розвивати відповідно до теорії кластерів, орієнтуючись на ті сфери і галузі, в яких є успішно функціонуючі підприємства, оскільки сучасна конкуренція залежить від ефективності, а не від доступу до ресурсів чи масштабу індивідуального підприємства.
Проведений аналіз діяльності підприємств дозволяє сформулювати рядпрактичних рекомендаційщодо налагодження їх ефективного функціонування.
1. Слід радикально змінити виробничу систему, стимулювати впровадження нових структур та форм підприємств, що передбачає:
спрямування діяльністі підприємств на зниження витрат і зміну організаційної структури;
сприяння створенню нових самостійних підприємств, здатних залучати інвестиції;
здійснення реструктуризації українських великих підприємств, виходячи з теорії стратегічної трансформації, яка передбачає реінжиніринг виробничих процесів, застосування інформаційних технологій, нові методи вимірювання результатів. На цій базі слід будувати інформаційне підприємство, головна перевага якого професійні компетенції працівників;
чітке визначення напрямів зростання підприємств. Малі, середні підприємства, спеціалізовані фірми повинні віддавати перевагу внутрішньому зростанню і стратегії, пов’язаній з горизонтальною експансією, економією на масштабі і збільшенні або стабілізації частки ринку. Великі підприємства повинні базуватися на зовнішньому зростанні і стратегії, пов’язаній з вертикальною експансією, інтеграцією постачання та збуту, контролем над філіями.
2. Реструктуризація українських підприємств і впровадження нових організаційних форм можуть бути значно прискорені за рахунок встановлення раціональних відносин між державою та підприємством. Їх доцільно формувати, виходячи з чітко визначених прав власності і знаходження ефективного власника, що передбачає:
створення ринку інформації, демонополізацію ринку об’єктів власності, усунення структурних диспропорцій;
формування культури укладання і дотримання угод.
3. Новостворені підприємства з боку держави повинні підтримуватися істотним зменшенням податкових ставок, а також широкою дерегуляцією. Старі” підприємства слід реформувати шляхом зміни середовища, в якому вони функціонують. Слід також звільнити більшість підприємств від витрат на утримання соціальної сфери. Підприємства доцільно поставити в такі умови, щоб їм було вигідно приймати ефективні рішення щодо використання суспільних благ.
4. Зростання конкурентоспроможності регіону пропонується забезпечити за рахунок використання кластерної моделі розвитку, яка базується на об’єктивних реально існуючих зв’язках підприємств регіону. В Одеському регіоні застосування цієї моделі може дати значий ефект у сфері морських перевезень, у виноробництві, приладобудуванні, зерновому господарстві, нафтопереробці.
5. Рекомендувати в ході реорганізації підприємств зменшити число підрозділів, що підпорядковані директору, чітко розмежувати функції заступників директора і підрозділів; вивчити реальні інформаційні потоки і побудувати раціональну інформаційну систему, що створює основу для прийняття ефективних рішень; створити підрозділ, що займається змінами і стратегічними рішеннями; переорієнтувати діяльність всіх підрозділів на кінцевого споживача. Підприємства повинні розробити комплексну програму організаційних змін, що є складовою єдиної програми реструктуризації, і передбачає навчання персоналу відповідним методам роботи в період введення організаційних інновацій.
6. Забезпечити запровадження у вищих навчальних закладах України на економічних спеціальностях навчального курсу Теорії підприємства”.