Єгоров Андрій Ігоревич. Формування і реалізація інвестиційного потенціалу в перехідній економіці на основі фіскального регулювання

brief description

Єгоров Андрій Ігоревич. Формування і реалізація інвестиційного потенціалу в перехідній економіці на основі фіскального регулювання : Дис... канд. наук: 08.01.01 2002

Єгоров Андрій Ігоревич.Формування і реалізація інвестиційного потенціалу перехідної економіки на основі фіскального регулювання.
Дисертація (рукопис) на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.01.01економічна теорія.- Харківський національний університет ім. В.Н. Каразiна.- Харків, 2002.
Запропоновано концепцію сукупного інвестиційного потенціалу” як синтезу його формування і реалізації. На її базі класифіковано риси господарського механізму інвестиційної сфери у різних типах суспільства і розкрито факторну роль ІП у перехідній економіці.
Систематизовано джерела ІП шляхом їх розподілу за ступенем потенційної регульованості податково-бюджетними засобами.
Виявлено кризові тенденції розвитку інвестиційної ситуації й уточнено перелік задач інвестиційної політики держави у пострадянських країнах.
Розширено визначення фіскальної політики шляхом включення в інструменти її впливу на інвестиційні процеси митних платіжних заходів, і виявлено макрорівневі та специфічні недоліки податково-бюджетної системи України в інвестиційній галузі.
Сформовано дерево цілей” фіскального управління інвестиційними процесами у ринковій трансформації, і виявлено об`єктивне підґрунтя для інтеграції фіскальної і інвестиційної політики у перехідній економіці. Рекомендовано пріоритетні заходи з реформування механізму фіскального управління різними джерелами сукупного ІП України.

Головною сферою виникнення капітальних ресурсів, застосовуваних на посткризовий розвиток народного господарства, є сфера інвестиційної взаємодії суб`єктів перехідної економіки. Провідна роль цієї галузі в активізації економіки означає, що задача підвищення ефективності має бути насамперед віднесена до неї самої. А це вимагає від економічної теорії виявлення чинників оптимізації 2 нерозривних інвестиційних процесів-формування і реалізації всіх джерелсукупного інвестиційного потенціалунаціональної економіки. При цьому обмеженість інвестиційних ресурсів в Україні змушує надати пріоритет таким факторам, що здатні дати швидкий ефект. До них належитьуправлінняінвестиційним потенціалом з боку держави-єдиного суб’єкту перехідної економіки, що має мотиви і засоби для впливу на всіх інвесторів і реципієнтів капіталовкладень. А головним управляючим інструментом держави є податково-бюджетна система. Тому вдосконаленняфіскальнихмеханізмів державного регулювання реформи інвестиційної сфери набуває особливого значення для ринкової трансформації.
Комплексність інвестиційних процесів змушує й аналіз підвищення їх ефективності проводити з позицій системного розгляду сфери інвестицій як галузі, що розвивається у межах, встановлюваних рисами макрогосподарського механізму. При цьому важливим моментом вироблення концепції ІП є розуміння його яксинтезупроцесів формування і реалізації-установка на неможливість досягти зростання інвестиційних коштів суб`єктів без покращення їх спроможностіабсорбуватикапіталовкладення.
Системний розгляд ІП у дисертації дозволив зробити низку важливих висновків.
1. Сукупний ІП є інтегральним результатом взаємодій учасників відтворювального процесу кожного типу суспільства, тому виробити його чітке визначення можна лише шляхом послідовного аналізу особливостей процесів його формування і реалізації урізнихекономічних системах. Лише такий підхід дозволяє ґрунтовно відповісти на питання про структуру джерел, об`єктивні межі активізації і засоби управління інвестиційним потенціалом.
У такому аналізі ми з`ясували, що утрадиційнійікоманднійекономіці відсутні необхідне (мотивація приватних суб`єктів до розширення виробництва) та достатнє (джерела) умови для процесів накопичення й інвестиційного використання елементів продуктивних сил, тому єдиним зацікавленим в інвестуванні господарським агентом виступає держава, що стає природно-монопольною” рушійною силою процесів формування і реалізації ІП.
У ринковій економіці, напроти, зростаємікрогосподарськапотреба в інвестуванні як факторі зростання продуктивних сил, тому і сама інвестиційна сфера нарощує обсяги капіталовкладень, структурує коло учасників інвестиційної діяльності. Тому ринкове середовище максимально диверсифікує джерела формування і реалізації інвестиційних ресурсів.
Вивчення інституціональної природиперехідноїпострадянської економіки показало її найбільшу спорідненість з традиційною і командною системами саме у відтворювальному механізмі. У цьому зв`язку було обґрунтовано необхідність підвищення ролідержавив оптимізації формування і реалізації всіх джерел сукупного ІП. Але з іншого боку, задачі переходу до ринкової моделі макрогосподарського механізму вимагають докорінної перебудови чинних функцій і засобів державного регулювання інвестиційних процесів. Управляючі функції держави мають полягати не у створенні надмірної регулятивної інфраструктури інвестиційної сфери, а в стимулюванні мотивації недержавних суб`єктів економіки до формування джерел інвестиційних ресурсів, їх трансформації у реальні інвестиції і спрямовуванні цих вкладень до пріоритетних галузей. Тому пострадянським державам слід перейти від прямого адміністративного впливу на інвестиційну діяльність суб`єктів економіки до опосереднених інструментів її регулювання, серед яких на перше місце висувається проведення комплексуфіскальнихзаходів. В світлі цього нами були вирішені кілька задач теорії відтворення:
2. Виявлено загальні та специфічні (поокремим джереламсукупного ІП) недоліки нинішньої інвестиційної ситуації у пострадянській економіці, а також пояснено їх причини. До перших належать: різке зниження норми валового нагромадження і рівня всіх видів інвестицій у ВВП; деградація всіх джерел і структури сукупного ІП; різке зростання вивозу капіталу; відсутність законодавчої бази за більшістю форм інвестування. До специфічних негативів інвестиційних процесів було віднесено:
-у формуваннідержавнихінвестицій зниження частки державного і місцевих бюджетів при збереженні фронтального бюджетного фінансування інвестиційних проектів;
-у формуваннінедержавнихінвестицій-неможливість одержання підприємствами прибутку й амортизації, достатніх для здійснення внутрішніх інвестицій, неспроможність банків мобілізувати довгі пасиви і відсутність мотивації до їх спрямування у реальний сектор, нерозвиненість фондового ринку, низька схильність населення до заощадження і трансформації заощаджень в інвестиції, помилки у залученні іноземних інвестицій;
-у сферіреалізаціїінвестиційних ресурсів-зниження абсорбційної спроможності національних інвестиційних установ і реципієнтів інвестицій, низький рівень інвестиційних проектів, нерівномірний розподіл інвестицій за галузями і регіонами, погіршення пропорції між прямими і портфельними інвестиціями, недосконалість форм залучення зовнішніх вкладень, часті зміни процентної ставки, відсутність пріоритетів державної інвестиційної політики.
Спільний розгляд цих негативів інвестиційної ситуації дозволив викрити протиріччя її розвитку на різних етапах ринкової трансформації та аргументувати висновок, що єдиною реальною силою, здатною виправити цю ситуацію, єдержава. Лише вона здатна започаткувати становлення нової структури джерел формування і напрямів використання національного ІП, та стати гарантом її інститутування у перехідній економіці. Тому далі було:
3. Вироблено внутрішньо узгоджене дерево цілей” інвестиційної і фіскальної політики держави, адекватне особливостям інвестиційної ситуації і структурі джерел ІП у перехідній економіці, та показана їх генетична схожість. Серед головних цілей фіскальної політики в інвестиційній сфері, зокрема, виділено погодження цілей інвестиційної політики з задачами інших напрямів економічної політики держави, і таким чином-формування дієвої системи управління інвестиційною сферою перехідної економіки (рис.1).
4. Визначено недоліки чинної фіскальної системи і політики України в інвестиційній галузі. Їх розподілено на загальні та специфічні (такі, що негативно впливають на окремі джерела сукупного ІП). До перших віднесено: хаотичність перетворень оподаткування; постійне корегування податкового законодавства в бік збільшення податкового тягаря; обмеження функціонального навантаження податків і надмірний рівень податкових вилучень; застосування принципів фіскального авансування і пріоритетності пільг перед зниженням податкових ставок; недосконалість галузевих пільг; застарілість методології фіскальної політики (невідповідність структурі доходів суб`єктів економіки); скорочення бази оподаткування.
Специфічні недоліки чинної фіскальної політики включають: нераціональну структуру податкової системи (зростання частки побічних і заниження статусу місцевих податків); негативний вплив на формування кредитних джерел ІП; відсутність нормативної бази бюджетного фінансування національних інвестиційних пріоритетів; відсутність механізмів опосередненого контролю держави за цільовим використанням амортизаційних коштів підприємств.
5. Згідно запропонованій класифікації було вироблено системузаходівзреформуванняфіскальної політики, що забезпечує підвищення її впливу на процеси формування і реалізації всіх джерел ІП України-коштів державних, приватних національних (виробничих підприємств, кредитних установ, населення) та різних груп іноземних структур. Вироблення цих заходів є головним практичним результатом дослідження, оскільки їх впровадження дозволить поліпшити інтеграцію фіскальної й інвестиційної політики тапоетапноліквідувати типові для нинішніх податково-бюджетної й інвестиційної систем України недоліків.