Гріневська Світлана Миколаївна. Напрями удосконалення державного регулювання соціальної орієнтації економіки

brief description

Гріневська Світлана Миколаївна. Напрями удосконалення державного регулювання соціальної орієнтації економіки : Дис... канд. наук: 08.00.03 2008

Гріневська С.М. Напрями удосконалення державного регулювання соціальної орієнтації економіки. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.03 Економіка та управління національним господарством. Інститут економіки промисловості НАН України, Донецьк, 2008.
Дисертаційна робота присвячена вдосконаленню концептуальних, правових і науково-методичних основ соціальної орієнтації економіки та обґрунтуванню механізму державного управління її забезпеченням. Обґрунтовано пропозиції з удосконалення та розвитку концептуальних основ соціальної орієнтації економіки як складової національної безпеки; поліпшення якості законодавчого та нормативно-правового забезпечення соціальної та економічної політики, державного регулювання соціально-економічних процесів; забезпечення співвідношення соціальних інтересів і економічних пріоритетів та напрямів їх взаємодії. Здійснено оцінку взаємозалежності показників ВВП і витрат бюджету на соціальні заходи, що визначає рівень соціалізації бюджету та соціальної орієнтації економіки. Основні результати дисертації мають практичне впровадження на державному та регіональному рівнях.

У дисертаційній роботі на основі здійснених наукових досліджень вирішено актуальну проблему з розробки концептуальних, правових та науково-методичних основ формування та реалізації державного регулювання соціальної орієнтації економіки України. Основні висновки і результати зводяться до такого.

Соціальна орієнтація економіки є стратегічним напрямом державної політики, який визначається Конституцією України, законодавством про національну безпеку, внутрішню та зовнішню політику. У програмах діяльності кожного уряду України, державних та регіональних концепціях, стратегіях, програмах визначається потреба її забезпечення. Але стан та тенденції, які визначають ефективність взаємодії економічної та соціальної сфери, є несприятливими. Низькі економічні можливості щодо вирішення соціальних проблем поряд із неефективним державним регулюванням використання фінансових ресурсів обумовлюють виникнення загроз національній безпеці в економічній та соціальній сферах. Про це свідчать дані 2005-2007 рр., коли витрати на соціальні цілі з державного бюджету стали перешкодою для економічного зростання, а соціальний стан не поліпшився.
Узагальнення теоретичних розробок стосовно соціальної орієнтації економіки свідчать про відсутність чіткої методологічної бази щодо її формування, функціонування та розвитку. Важливість цього наукового напряму підтверджується значною кількістю наукових розробок даної спрямованості. Але за наявності значної теоретичної визначеності проблематики простежується відсутність обґрунтованого концептуального, правового та науково-методичного забезпечення соціальної орієнтації економіки.
Різноманітність наукових підходів до змісту та сутності соціальної орієнтації економіки та правова нерегламентованість дій стосовно її досягнення обумовили проведення теоретичних узагальнень щодо категоріального апарату, який використовується при розкритті процесів регулювання соціального та економічного розвитку з пріоритетністю досягнення соціальних цілей. Обґрунтовано авторське визначення поняття «соціальна орієнтація економіки», основними ознаками якої є усунення протиріч досягнення соціальних та економічних інтересів, безпека, ефективність та збалансованість, можливості розвитку. Соціально орієнтована економіка система господарювання, що створює умови та надає можливості для досягнення соціальних інтересів особистості, суспільства, держави при додержанні вимог безпеки, забезпеченні ефективного та збалансованого економічного та соціального розвитку.
Можливості якісної оцінки стану соціальної орієнтації економіки та напрямів її регулювання є обмеженими через недостатність статистичного інформаційного забезпечення, незапровадження Методики розрахунку рівня економічної безпеки України, прийнятої у 2007 р. та нерегламентованість обов’язків виконавчої влади щодо її здійснення. З урахуванням визначених обмежень запропоновано науково-методичну базу державного регулювання процесу забезпечення соціальної орієнтації економіки на державному та регіональному рівнях. На державному рівні в якості показників оцінки доцільності витрат на соціальні цілі з урахуванням можливостей подальшого економічного зростання обґрунтовано використання обсягу ВВП; витрат зведеного бюджету на соціальні заходи; інвестицій в основний капітал; оплати праці найманих працівників у структурі ВВП; чисельності зайнятих; середньорічної вартості основних фондів.
Проблема раціональності фінансових витрат на соціальні цілі зростає у зв’язку з низькими економічними можливостями її вирішення. Для забезпечення збалансованості досягнення економічної та соціальної безпеки пропонується встановити та використовувати порогові значення показників для прийняття якісних управлінських рішень з попередженням ризиків в економічній та соціальній сферах. Розрахунки показали, що витрати зведеного бюджету на соціальні цілі зростали випереджаючими темпами порівняно з темпами зростання ВВП, щорічне випередження становило 8,7% протягом 2000-2006 рр. Подальше збільшення витрат зведеного бюджету на соціальні заходи при збереженні екстенсивного типу відтворювальних економічних процесів буде перешкодою економічного зростання.
Відсутність в Україні довгострокової державної стратегії економічного і соціального розвитку, концепції соціальної держави, наявність недоліків чинної правової бази щодо визначення пріоритетів, напрямів та механізмів досягнення соціальної орієнтації економіки потребує упорядкування правових положень з соціальної орієнтації економіки. Державне регулювання має забезпечити координацію правових положень з національної безпеки та соціальної політики щодо визначення в соціальних пріоритетах положень, спрямованих на усунення загроз національній безпеці в соціальній та економічній сферах. Одночасно необхідно забезпечити взаємодію правових положень Стратегії національної безпеки України щодо сполучення інтересів, загроз та напрямів в економічній та соціальній сферах з метою досягнення цілей соціальної орієнтації економіки. Перспективи формування правової регламентації із становлення соціально орієнтованої економіки пропонується визначити при прийнятті проекту Закону „Концепція соціальної держави України”, формуванні Національної стратегії розвитку, удосконаленні правової бази з національної безпеки та стимулювання розвитку регіонів.
Визначено порогові значення соціальних чинників, які забезпечують економічне зростання. Встановлено, що для країн із невисоким рівнем економічного розвитку характерною є особливість перерозподільчого бюджетного механізму: обсяги соціальних трансфертів з держбюджету в тих розмірах, які склалися на даний час, при реалізації соціальних функцій вирівнювання соціальних витрат по регіонах виступають дестимулюючим чинником економічного розвитку по всіх регіонах України, тобто в даний час існуючий перерозподільчий механізм підтверджує тезу про «проїдання» бюджетних коштів.
Вимоги до вдосконалення державного регулювання соціальних та економічних процесів щодо забезпечення соціальної орієнтації економіки передбачають децентралізацію економічного та соціального управління, перехід від застосування у практиці управління мінімальних соціальних гарантій та стандартів до використання стандартів високої якості життя, соціальних вимог Євроінтеграції. Змістовне їх наповнення має враховувати забезпечення безпеки та досягнення розвитку людини, суспільства, держави.

9. Формування системи державного регулювання процесів соціальної орієнтації економіки має здійснюватися через вплив держави на соціально-економічний розвиток з метою досягнення соціальних цілей при попередженні виникнення та прояву економічних та соціальних небезпек. Це обумовлює реалізацію визначених пріоритетних напрямів державного регулювання соціальної орієнтації економіки, які включають створення умов та можливостей для людського розвитку, високого рівня та якості життя; гідної та продуктивної праці, трудової, підприємницької та інноваційної активності; накопичення людського та соціального капіталу; формування середнього класу; соціального захисту. Напрями вдосконалення державного регулювання соціальної орієнтації економіки спрямовані на досягнення соціальних цілей та обумовлюють формування відповідних заходів, які визначають механізми їх реалізації. Це забезпечення соціально-економічної виваженості державних та місцевих бюджетів, розвиток договірних відносин центру та регіонів, удосконалення системи оцінки діяльності органів державного та регіонального управління, соціалізація економічної політики тощо.