ГРОМАДСЬКИЙ КОНТРОЛЬ ЗА ПРАВООХОРОННОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ В УКРАЇНІ: АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ

brief description

ЗМІСТ

ВСТУП…………….............………………………………………………………4

РОЗДІЛ 1. МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ГРОМАДСЬКОГО КОНТРОЛЮ ЗА АДМІНІСТРАТИВНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ В УКРАЇНІ……………………………...22
1.1. Ступінь наукової розробленості проблеми громадського контролю…………………………………………………………………………22
1.2. Громадський контроль як гарантія законності у адміністративній діяльності правоохоронних органів …….……………………………………...36
1.3. Поняття, принципи та предмет громадського контролю за адміністративною діяльністю правоохоронних органів в Україні…………...50
1.4. Форми громадського контролю за адміністративною діяльністю правоохоронних органів в Україні ……………………………………………..68
1.5. Міжнародний досвід здійснення громадського контролю за правоохоронною діяльністю та шляхи його адаптації в Україні………....…..86
Висновки до розділу 1…………………………..……………………..……….107

РОЗДІЛ 2. АДМІНІСТРАТИВНА ДІЯЛЬНІСТЬ ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ ЯК ОБ’ЄКТ ГРОМАДСЬКОГО КОНТРОЛЮ………..……..113
2.1. Поняття правоохоронної діяльності та правоохоронних органів ……...113
2.2. Сутність адміністративної діяльності правоохоронних органів……......132
2.3. Напрямки та види адміністративної діяльності правоохоронних органів…………………………………………………………………………...152
2.4. Методи адміністративної діяльності правоохоронних органів………...177
Висновки до розділу 2………………………………………………………....188

РОЗДІЛ 3. ГРОМАДСЬКИЙ КОНТРОЛЬ У СФЕРІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВООХОРОННИМИ ОРГАНАМИ ГРОМАДСЬКОГО ПОРЯДКУ……………………………………………………………………...195
3.1. Сутність громадського порядку…………………………………………..195
3.2. Повноваження суб’єктів громадського контролю у сфері забезпечення правоохоронними органами громадського порядку…………………………216
3.3. Організація громадського контролю у сфері забезпечення правоохоронними органами громадського порядку…………………………250
Висновки до розділу 3…………………………………………………...……..272

РОЗДІЛ 4. ГРОМАДСЬКИЙ КОНТРОЛЬ ЗА АДМІНІСТРАТИВНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ У МІГРАЦІЙНІЙ СФЕРІ……………………………………………………..................................274
4.1. Адміністративна діяльність правоохоронних органів у міграційні сфері як предмет громадського контролю………………………………………......274
4.2. Повноваження суб’єктів громадського контролю за адміністративною діяльністю правоохоронних органів у міграційній сфері …………………...302
4.3. Організація громадського контролю за адміністративною діяльністю правоохоронних органів у міграційній сфері ……….……………………….310
Висновки до розділу 4……………………………………………………….....319

РОЗДІЛ 5. ГРОМАДСЬКИЙ КОНТРОЛЬ ЗА АДМІНІСТРАТИВНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ У СФЕРІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКИ ДОРОЖНЬОГО РУХУ…………………...323
5.1. Адміністративна діяльність правоохоронних органів у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху як предмет громадського контролю………………………………………………………………………..323
5.2. Суб’єкти громадського контролю у сфері забезпечення правоохоронними органами безпеки дорожнього руху та форми діяльності суб’єктів ……….332
Висновки до розділу 5……………………………………………………….....347

ВИСНОВКИ…………………………………………………………................350
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...........……………………………356

ВСТУП

Актуальність теми. Забезпечення прав і свобод людини і громадянина, відкритість органів державної влади для громадського контролю є необхідними передумовами побудови в Україні громадянського суспільства, підвищення ролі засобів масової інформації, політичних партій, громадських організацій. Проблема полягає в тому, що в умовах побудови громадянського суспільства в Україні виникає необхідність дієвого механізму громадського контролю за формуванням та діяльністю правоохоронних органів, особливо зважаючи на кількість виявлених зловживань з боку останніх щодо порушення прав і свобод громадян. Колегія МВС України ще у 2007 році висловила стурбованість станом законності в діяльності ОВС. Адже вже на початку року було порушено 196 кримінальних справ проти працівників міліції, з них 26 – проти керівників різних рівнів. Кожна п’ята справа – за хабарництво, кожна четверта – за фактом недотримання конституційних прав громадян. Впродовж 2009 року було оголошено працівникам органів внутрішніх справ України 62 725 дисциплінарних стягнень, що на 9,5% більше порівняно з аналогічним показником 2008 року – 57 258. Притягнуто до дисциплінарної відповідальності 25 095 працівників органів внутрішніх справ, що на 1,5% більше, ніж 2008 року. До кримінальної відповідальності за злочини по службі притягнуто 392 особи, що на 11,7% більше, ніж у 2008 році. Невтішні показники і стосовно працівників Служби безпеки України та Державної податкової адміністрації України. Так, протягом 2009 року на вимогу прокурора до дисциплінарної відповідальності притягнуто 268 працівників Служби безпеки України; 1673 посадові особи Державної податкової адміністрації України, а до кримінальної відповідальності – 32 податківці.
Одним із шляхів вирішення цієї проблеми на державному рівні, поліпшення стану правопорядку в державі є вдосконалення правового регулювання відносин у сфері громадського контролю за правоохоронною діяльністю. Існування проблеми громадського контролю супроводжує розвиток та побудову громадянського суспільства, утвердження його нових інститутів, які здійснюють істотний вплив на формування політичного, правового, соціального середовища у державі та опосередковано впливають на національну безпеку та економіку, дотримання режиму законності.
Проблема громадського контролю як самостійного, соціально-правового явища вимагає дослідження його правової природи, визначення принципів та форм, а також особливостей, зважаючи на специфіку предмета контролю – адміністративної діяльності правоохоронних органів, спрямованої на охорону і захист прав і свобод громадян, їх законних інтересів. Актуальність зазначеного дослідження полягає у тому, що системно проблеми сутності та напрямків громадського контролю за адміністративною діяльністю правоохоронних органів у вітчизняній адміністративно-правовій науці не досліджувались, хоча в цьому є гостра потреба як з теоретичних позицій, так і з позицій формування ефективних заходів удосконалення правового регулювання відносин, пов’язаних із реалізацією юридичних гарантій законності у правоохоронній діяльності.
Теоретико-правовий аналіз правової природи, сутності і змісту, встановлення особливостей та формування засад громадського контролю за адміністративною діяльністю правоохоронних органів має спиратись на наукові напрацювання вчених, які досліджували, а деякі і продовжують досліджувати окремі аспекти, складові зазначеного соціально-правового явища. Вивчення генезису наукового пошуку дозволяє сформувати цілісне уявлення про ступінь опрацювання проблеми, що передбачає використання діалектичного загальнонаукового підходу і дає можливість розглянути обрану проблему у динаміці, тим самим з’ясувавши її наукову цінність та суспільну значимість.
Теоретична і практична значимість проблеми громадського контролю за адміністративною діяльністю правоохоронних органів обумовила вивчення наукових здобутків. Насамперед були опрацьовані роботи вчених-дослідників проблем розвитку теорії держави і права, зокрема О. Аграновської, С. Алєксєєва, В. Бабкіна, М. Вітрук, В. Головченко, В. Зеніної, Е. Зорченко, В. Копєйчикова, М. Костицького, А. Крижанівського, М. Матузова, Є. Назаренка, М. Орзіха, Р. Калюжного, О. Скакун, П. Рабіновича, Ю. Римаренка, В. Селіванова та інших. Слід зазначити, що на рівні дисертаційних досліджень проблема взаємовідносин громадських організацій і держави, становлення громадянського суспільства була вивчена Т. Дашо, В. Кравчук, Ю. Размєтаєвою, В. Корнієнком та іншими. Окремі аспекти розвитку громадянського суспільства не оминули увагою і дослідники конституційного права (О. Бульба, О. Ващук, П. Любченко).
Теоретичним підґрунтям формування моделі громадського контролю за адміністративною діяльністю правоохоронних органів стали роботи вчених з адміністративного права: В. Б. Авер’янова, О. М. Бандурки, І. Л. Бачило, Д. М. Бахраха, В. Т. Білоуса, Ю. П. Битяка, І. П. Голосніченка, В. Л. Грохольського, Є. В. Додіна, С. В. Ківалова, Л. В. Коваля, Т. О. Коломоєць, В. К. Колпакова, А. Т. Комзюка, О. Л. Копиленко, О. В. Кузьменко, Є. В. Курінного, Д. М. Лук’янця, Н. Р. Нижник, В. П. Пєткова, Л. Л. Попова, О. П. Рябченко, М. С. Студенікіної, Ю. О. Тихомирова, М. М. Тищенка, В. В. Цвєткова, В. К. Шкарупи, X. П. Ярмакі, О. Н. Ярмиша та ін.
Оскільки проблема громадського контролю безпосередньо стосується забезпечення прав і свобод громадян у процесі реалізації адміністративної діяльності правоохоронних органів, було проаналізовано роботи О. О. Бандурки, І. Л. Бородіна, Б. А. Бор’яна, Ф. І. Бочковського, А. І. Єлістратова, С. Н. Гусарова, Ю. В. Дубка, М. Д. Загряцкого, Л. О. Зайденмана, В. О. Заросила, Ю. Ф. Кравченка, К. Б. Левченко, О. В. Негодченка, Д. В. Приймайченко, А. М. Подоляки, позаяк ці вчені вивчали окремі аспекти дотримання прав і свобод громадян у процесі здійснення правоохоронної діяльності.
Генезис теоретичного пошуку сутності громадського контролю визначив звернення до праць учених, які звертались до проблеми контролю. Починаючи з періоду здобуття Україною незалежності, у наукових дослідженнях з права проблему контролю, особливо державного, аналізували: О. Ф. Андрійко, В. М. Гаращук, І. К. Залюбовська, Д. В. Лученко, В. С. Шестак та інші. Окремі аспекти галузевого контролю вивчали О. О. Бакалінська, О. В. Баклан, С. С. Вітвіцький, В. Ю. Кобринський, І. С. Лучковська, Н. А. Маринів, О. П. Пащенко, Ю. Ю. Хилько, О. М. Хольченков та інші. Проблеми фінансового, зокрема бюджетного контролю досліджували Я. В. Билінін, О. П. Гетьманець, В. М. Дереконь, Л. А. Савченко та інші.
Питання недержавного та громадського контролю становили предмет досліджень учених, які аналізували чинники впливу на розвиток демократії, зокрема – діяльність громадських об’єднань, удосконалення правового регулювання процедур реалізації конституційних норм про право вільно виражати своє волевиявлення, звертатись до органів державної влади, органів місцевого самоврядування зі зверненнями тощо (М. Баймуратов, О. Батанов, О. Джафарова, О. Я. Лазор, О. Д. Лазор, О. Лисяк, Н. Мішина, О. Музичук, О. Орловський, С. Саханенко, Т. Яременко та інші). Окрему увагу серед сучасних наукових робіт було звернено на роботи С. Г. Брателя, С. В. Шестака.
Згаданими вище й іншими вченими зроблено вагомий внесок у дослідження проблем громадського контролю, правове регулювання правоохоронної діяльності, захисту прав і свобод людини та громадянина. Проте деякі важливі теоретичні і практичні аспекти щодо сутності, адміністративно-правового та наукового забезпечення громадського контролю досліджувались фрагментарно, а тому потребують комплексного дослідження і вироблення концептуального підходу до адміністративно-правових засад громадського контролю за правоохоронною діяльністю в Україні.
Таким чином, прогалини у розробках теоретико-методологічного характеру, необхідність визначення правових засад розвитку інститутів громадянського суспільства, особливо щодо такої складної сфери суспільного життя як правоохоронна діяльність, які безпосередньо стосується виконання державної функції охорони і захисту, обумовили вибір теми дисертації.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження ґрунтується на основних положеннях Розпорядження Кабінету Міністрів України вiд 21.11.2007 № 1035-р «Про схвалення Концепції сприяння органами виконавчої влади розвитку громадянського суспільства», Постанови Кабінету Міністрів України вiд 26.11.2009 № 1302 «Про додаткові заходи щодо забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики», Конвенції Ради Європи вiд 04.11.1950 «Про захист прав людини і основоположних свобод» та плану науково-дослідної роботи Київського міжнародного університету на 2008-2010 роки, схваленого вченою радою Київського міжнародного університету (протокол № 5 від 30.10.2008 р.). Тема дисертації узгоджується із завданнями реформування інституту адміністративних послуг згідно з Концепцією адміністративної реформи в Україні.
Тема дисертації затверджена вченою радою Національного університету внутрішніх справ 29 жовтня 2004 року (протокол № 9), уточнено вченою радою Київського міжнародного університету 29 січня 2010 року (протокол № 6).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є визначення правової природи, сутності і змісту громадського контролю за адміністративною діяльністю правоохоронних органів в Україні.
Виходячи з поставленої мети, сформульовано такі основні завдання:
─ визначити ступінь наукової розробленості проблеми громадського контролю;
─ охарактеризувати громадський контроль як гарантію законності у адміністративній діяльності правоохоронних органів;
─ удосконалити визначення поняття, принципи, предмет та форми громадського контролю за адміністративною діяльністю правоохоронних органів;
─ визначити шляхи адаптації міжнародного досвіду громадського контролю за правоохоронною діяльністю в систему контролю за правоохоронною діяльністю в Україні;
─ поглибити положення про сутність правоохоронної діяльності;
─ здійснити систематизацію суб’єктів правоохоронної діяльності;
─ розкрити сутність адміністративної діяльності правоохоронних органів як об’єкта громадського контролю;
─ розробити види, напрямки та класифікацію методів адміністративної діяльності правоохоронних органів;
─ визначити сутність громадського порядку;
─ здійснити систематизацію суб’єктів громадського контролю у сфері забезпечення правоохоронними органами громадського порядку;
─ виробити класифікацію організаційно-правових форм участі громадськості в правоохоронній діяльності
─ визначити поняття громадського контролю у сфері забезпечення правоохоронними органами громадського порядку та у міграційній сфері;
─ охарактеризувати форми громадського контролю за адміністративною діяльністю правоохоронних органів у міграційній сфері;
─ систематизувати суб’єктів громадського контролю у сфері забезпечення правоохоронними органами безпеки дорожнього руху та форми їх діяльності;
─ розробити пропозиції щодо удосконалення заходів громадського контролю за правоохоронною діяльністю в Україні.
Об’єкт дослідження становлять суспільні відносини у сфері здійснення громадського контролю за правоохоронною діяльністю в Україні.
Предметом дослідження є адміністративно-правові засади громадського контролю за правоохоронною діяльністю в Україні.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є сукупність методів і прийомів наукового пізнання. Їх застосування обумовлюється системним підходом, що дає можливість досліджувати проблеми в єдності їх соціального змісту і юридичної форми. У роботі застосовано такі методи наукового пізнання: логіко-семантичний метод уможливив поглиблення понятійного апарату дослідження (підрозділи 1.3, 2.1, 3.1, 4.1, 5.1); методи аналізу і синтезу – для аналізу повноважень суб’єктів громадського контролю у сфері забезпечення правоохоронними органами громадського порядку, а також у міграційній сфері та у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху (підрозділи 3.2, 4.2, 5.2); за допомогою методу правового моделювання визначено принципи громадського контрою за адміністративною діяльністю правоохоронних органів в Україні (п. 1.3); історико-правовий та порівняльно-правовий використано для аналізу зарубіжного досвіду здійснення громадського контролю за діяльністю правоохоронних органів, а також вивчення системи нормативно-правового регулювання діяльності правоохоронних органів в України (підрозділи 1.5, 2.3); методи класифікації‚ групування застосовувалися для виділення груп принципів, форм та методів громадського контролю за адміністративною діяльністю правоохоронних органів та методів адміністративної діяльності правоохоронних органів (підрозділи 1.3, 1.4, 2.4); структурно-логічний – для аналізу адміністративно-правових засад окремих напрямків адміністративної діяльності правоохоронних органів, а також адміністративної діяльності та дослідження громадського контролю як гарантії законності у адміністративній діяльності правоохоронних органів (підрозділи 2.3, 1.2); компаративний, статистичний і метод документального аналізу допомогли у формулюванні напрямів удосконалення засад громадського контролю за адміністративною діяльністю правоохоронних органів в Україні.
Положення та висновки дисертації ґрунтуються на приписах Конституції України, чинних законодавчих та інших нормативно-правових актах, які визначають адміністративно-правові засади громадського контролю у сфері діяльності правоохоронних органів України. Дисертант звертався також до законодавства деяких зарубіжних країн, досвід яких щодо здійснення недержавного контролю може бути використаний в Україні. Інформаційну та емпіричну основу дослідження становить узагальнена практика діяльності правоохоронних органів – Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України тощо, публіцистичні, довідкові видання та статистичні матеріали, що стосуються дотримання останніми прав і свобод громадян та осіб без громадянства.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що вона є першим науковим дослідженням, яким здійснене розв’язання проблеми визначення сутності і змісту адміністративно-правових засад громадського контролю за діяльністю правоохоронних органів в Україні, що має істотне значення для розвитку науки адміністративного права та правоохоронної практики.
До найбільш вагомих і значущих результатів, які характеризують особистий внесок здобувача в розробку зазначеної проблеми, належить наступне:
уперше:
─ громадський контроль за адміністративною діяльністю правоохоронних органів визначено як юридичну гарантію законності, тобто як сукупність умов, засобів, організаційно-правових заходів, безпосередньо спрямованих на забезпечення законності адміністративної діяльності правоохоронних органів;
─ сформульовано поняття громадського контролю за адміністративною діяльністю правоохоронних органів як сукупність дій суб’єктів контролю, врегульованих головним чином нормами права, що здійснюється на диспозитивних засадах, а наслідки мають рекомендаційний характер і полягають у перевірці законності адміністративної діяльності правоохоронних органів, їх посадових і службових осіб, стану дотримання прав, свобод фізичних та юридичних осіб під час застосування заходів адміністративного примусу, прийняття управлінських рішень, які стосуються забезпечення вказаних прав і свобод;
─ сформульовано поняття про принципи громадського контролю за адміністративною діяльністю правоохоронних органів та визначено ці принципи. Принципами названо основні ідеї, відтворені у нормах, що регламентують процедури та межі громадського контролю, визначають природу, сутність та зміст контролю, його основне призначення щодо забезпечення законності адміністративної діяльності. Громадський контроль за адміністративною діяльністю правоохоронних органів здійснюється на таких принципах: верховенство права; об’єктивність, систематичність контрольної діяльності; дієвість, оперативність контролю; відкритість (прозорість);
─ виділено проблеми та особливості здійснення громадського контролю за правоохоронною діяльністю у розвинених країнах і країнах, що розвиваються, які систематизовані за ознакою типовості у наступні п’ять груп: а) масштабність громадського контролю; б) залучення мало активних громадян, тобто тих, хто не довіряє ініціативам контрольної діяльності; в) реформування правоохоронних органів або впровадження у правоохоронну діяльність новітніх засобів; г) реалізація компетенції правоохоронними органами, їх посадовими чи службовими особами; д) визначення мети громадського контролю за правоохоронною діяльністю та особливості її досягнення;
─ охарактеризовано громадський контроль у сфері забезпечення правоохоронними органами громадського порядку як перевірку (спостереження, нагляд) за додержанням зазначеними органами та їх посадовими особами чинного законодавства та підзаконних актів у сфері охорони громадського порядку, який здійснюється недержавними суб’єктами (як індивідуальними, так і колективними) і які не мають права втручатися в оперативну діяльність правоохоронних органів, а їх рішення здебільшого мають рекомендаційний та профілактичний характер;
─ виділено форми громадського контролю за адміністративною діяльністю правоохоронних органів у міграційній сфері: а) соціологічні та статистичні дослідження шляхом анкетування, опитування, стороннього нагляду, контент-аналізу, фокус-групових дискусій тощо; б) громадська експертиза актів правоохоронних органів та їх проектів; в) публікації у ЗМІ; г) включення представників громади до складу робочих груп, які утворюються владою; д) діяльність органів самоорганізації населення, громадських організацій; е) перевірка діяльності будь-якої організації або відповідальної особи, аналіз звітності, результатів діяльності з наступним вжиттям певних заходів щодо приведення цієї діяльності у відповідність до встановлених норм; ж) звернення громадян;
удосконалено:
─ визначення предмета громадського контролю за адміністративною діяльністю правоохоронних органів, до якого віднесено: обґрунтованість рішень державних органів з питань правоохоронної діяльності з точки зору відповідності їх засадам внутрішньої і зовнішньої політики, міжнародним зобов’язанням України за укладеними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України; перебіг їх виконання у сфері правоохоронної діяльності; формування і реалізація кадрової політики в цій сфері; дотримання вимог Конституції та законів України стосовно прав і свобод громадян, які перебувають на службі в правоохоронних органах; формування, затвердження і використання визначених законом про Державний бюджет України видатків на потреби правоохоронної діяльності; дотримання бюджетного законодавства в цій сфері; формування, фінансове забезпечення і виконання заходів щодо попередження надзвичайних ситуацій та подолання їх наслідків;
─ положення про сутність правоохоронної діяльності, яка полягає у тому, що це специфічний вид людської діяльності, що здійснюється на користь життєзабезпечення соціуму за допомогою спеціальних механізмів (правових, моральних, психологічних, організаційних), є результатом природно-історичного професійного розподілу праці, пов'язаний з формуванням різних сфер життєдіяльності суспільства, а її межі, форми і методи здійснення визначені державою, яка виступає суб'єктом правової регламентації компетенції її суб’єктів;
─ систематизацію суб'єктів правоохоронної діяльності: а) правоохоронні (державні) органи, для яких правоохоронна діяльність є основною, саме для здійснення цієї діяльності вони були створенні і функціонують; б) державні органи, для яких правоохоронна діяльність є неосновною; в) недержавні організації, створені для охорони прав і законних інтересів громадян; г) недержавні організації, що здійснюють правову охорону поза своєю основною діяльністю;
─ систематизацію суб’єктів громадського контролю у сфері забезпечення правоохоронними органами громадського порядку: а) правозахисні громадські організації; б) громадські ради при правоохоронних органах; в) ЗМІ, які інформують громадськість про діяльність правоохоронних органів у сфері охорони громадського порядку; г) громадяни;
─ класифікацію організаційно-правових форм участі громадськості в правоохоронній діяльності за такими підставами: а) характером завдань, що виконуються громадськими формуваннями; б) організаційним оформленням правоохоронної діяльності; в) складом (членством); г) функціональним призначенням (залежно від часу вступу у взаємовідносини з правопорушниками або з особами, схильними до вчинення правопорушень);
─ систематизацію повноважень суб’єктів громадського контролю за адміністративною діяльністю у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху за наступними напрямками: удосконалення системи підготовки водіїв, розвиток та вдосконалення профілактичної роботи з пішоходами та дітьми, підвищення рівня інформаційного забезпечення у сфері безпеки дорожнього руху, удосконалення системи організації й управління дорожнім рухом та контролю за виконанням Правил дорожнього руху, підвищення безпеки пасажирських перевезень, удосконалення організації дорожнього руху в містах;
дістало подальшого розвитку:
─ застосування наукового підходу від загального до конкретного, що дозволило систематизувати позиції вчених у чотири групи, у межах яких вивчались проблеми: а) становлення та функціонування громадянського суспільства; б) загальні питання контролю; в) недержавний та громадський контроль; г) особливості громадського контролю за діяльністю державних органів, які забезпечують громадський порядок, національну безпеку. Встановлено, що проблема громадського контролю за правоохоронною діяльністю взагалі та її окремим видом – адміністративною діяльністю – вивчена вкрай недостатньо, що проявляється у відсутності напрацювань методологічного змісту, які були б присвячені проблематиці правової природи громадського контролю; натомість є окремі наукові роботи, в яких аналізувалися певні аспекти недержавного, у тому числі громадського контролю;
─ визначення форм громадського контролю за адміністративною діяльністю правоохоронних органів в Україні, до яких віднесено звернення громадян, створення та діяльність громадських рад, громадську експертизу, створення та діяльність громадських організацій, взаємодія із засобами масової інформації. Порівняно із міжнародним досвідом використання форм громадського контролю за правоохоронною діяльністю в Україні недостатньо розвиненою є така форма як моніторинг дотримання прав людини у правоохоронній діяльності. Здійснення моніторингу дотримання прав людини у правоохоронній діяльності пов’язане із реалізацією наступних етапів: а) визначення проблеми; б) аналіз проблеми; в) виявлення причин виникнення проблеми; г) вироблення рекомендацій щодо усунення проблеми; д) формування стратегії реалізації рекомендацій. Останнє передбачає розроблення організаційних, політичних та правових заходів. Правові заходи полягають, зокрема, у отриманні правосудного рішення за фактом порушення прав і свобод шляхом реалізації законодавчо визначених процедур, аж до міжнародних судових інстанцій;
─ визначення етапів процесу впровадження і розвитку громадського контролю у країнах, що розвиваються. Виділено три етапи: 1) формування мети здійснення, якою постає виявлення фактів порушень прав і свобод під час застосування правоохоронними органами заходів примусового впливу, а також внаслідок неналежного виконання повноважень та спрямування контролю на усунення цих фактів; 2) постійне залучення інститутів громадянського суспільства до вироблення державної політики, у тому числі – і у правоохоронній сфері; 3) постійний моніторинг дотримання демократії правоохоронними органами, їх посадовими чи службовими особами. На останньому етапі громадський контроль набуває ознаки системності;
─ визначення переліку ознак правоохоронних органів: а) юрисдикція є частиною їх адміністративної діяльності і здійснюється спеціально уповноваженими органами, посадовими особами; б) основною метою здійснення правоохоронними органами юрисдикційних повноважень є забезпечення прав та свобод, безпеки людини і громадянина, захист громадського порядку; в) розгляд і вирішення індивідуальних адміністративних справ повинно здійснюватись, у тому числі, і на підставі факту порушення правопорядку, наявності звернення громадянина; г) юрисдикційна правоохоронна діяльність реалізується у процесуальній формі, а управлінська – у процедурній; д) прийняття рішення у індивідуальній адміністративній справі внаслідок здійснення правоохоронної діяльності у формі індивідуального акту, який може бути оскаржений у адміністративному (позасудовому) і судовому порядках; е) у системі правоохоронних органів не всі служби і їх посадові особи мають юрисдикційні повноваження, що суттєво відрізняє їх від органів правосуддя; ж) посадова особа правоохоронного органу розглядає конкретну індивідуальну адміністративну справу одноособово; з) розгляд індивідуальних адміністративних справ здійснюється на основі відповідних нормативно-правових актів;
─ визначення громадського контролю діяльності правоохоронних органів в міграційній сфері як публічної перевірки громадянським суспільством діяльності правоохоронних органів на відповідність проголошеним цілям, коригування цієї діяльності і самих цілей, діяльності посадових осіб інтересам суспільства, а також нагляд громадянського суспільства за їх діяльністю, спрямований на захист і забезпечення прав і законних інтересів мігрантів.
─ визначення форм діяльності суб’єктів громадського контролю у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, які зведені у дві групи: правові і організаційні (не правові). Правові форми: а) правотворча діяльність, яка полягає в участі у розробці нормативних актів у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху; б) правозастосовна діяльність, яка полягає в реалізації передбачених нормативно-правовими актами повноважень щодо здійснення громадського контролю. Організаційні форми спрямовані на вирішення тактичних та оперативних завдань.
З метою вдосконалення законодавчої регламентації відносин у сфері здійснення громадського контролю доведено доцільність: а) розробки проектів Законів України «Про громадський контроль» та «Про охорону громадського порядку», «Про правоохоронні органи та правоохоронну діяльність». Запропоновано структуру проекту Закону України «Про громадський контроль»; б) прийняття Концепції реформування правоохоронної системи держави в цілому і на її основі розробка Закону України «Про правоохоронні органи та правоохоронну діяльність». У цих законодавчих актах запропоновано встановити: вичерпний перелік структур, що підпадають під поняття «правоохоронні органи»; загальні вимоги до їх діяльності; спільні для них права та обов’язки; засади підзвітності та підконтрольності суспільству; в) врахування Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи стосовно правового статусу неурядових організацій у Європі, для чого необхідно внести зміни до Законів України «Про об’єднання громадян», «Про молодіжні та дитячі громадські організації»; г) внесення змін та доповнень до Законів України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та «Про біженців».
Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що сформульовані автором висновки та пропозиції, матеріали дисертації в цілому можуть бути використані у різних сферах діяльності, зокрема:
─ у науково-дослідній сфері – положення та висновки дисертації можуть бути основою для подальшої розробки питань громадського контролю за діяльністю правоохоронних органів в Україні;
─ у сфері правотворчості – в результаті дослідження сформульовано низку пропозицій щодо внесення змін і доповнень до чинного законодавства України, що регулює здійснення громадського контролю за діяльністю правоохоронних органів в Україні;
─ у навчально-методичній роботі – узагальнені й викладені в дисертації положення можуть бути використані при проведенні занять з навчальних дисциплін «Адміністративне право України», «Управління в ОВС», «Судові та правоохоронні органи України», «Адміністративна діяльність ОВС», у ході підготовки курсу лекцій та навчально-методичних програм і планів;
─ у правозастосовчій діяльності – використання одержаних результатів покращить практичну діяльність правоохоронних органів, державних органів, громадськості та засобів масової інформації;
─ у правовиховній роботі – для роз’яснення законодавства, що регламентує адміністративно-правові відносини здійснення громадського контролю за діяльністю правоохоронних органів в Україні, встановлення партнерських відносин між громадськістю і працівниками правоохоронних органів, запобігання порушень прав людини в державі.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження виконане автором самостійно з використанням останніх досягнень теорії адміністративного права та практики управління. Усі сформульовані в ньому положення, висновки та пропозиції обґрунтовані на основі особистих досліджень. Дисертантом для аргументації власних положень і висновків використовувалися напрацювання інших учених, на які обов'язково робилися посилання; матеріали і висновки власної кандидатської дисертації не використовувались. У співавторстві підготовлено та видано підручник «Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ. Загальна частина» (дисертант написав Главу 3 §§ 5–7); три навчальних посібники: «Судові та правоохоронні органи України» (дисертант підготував Розділ 3 Тему 14); «Правове забезпечення господарської діяльності» (дисертант написав Розділ 3 Теми 3, 4, 9); «Адміністративне судочинство» (дисертант написав Розділ 3 Теми 2, 3); два конспекти лекцій: «Правове забезпечення, організація та захист господарської діяльності» (Розділ 3 Теми 4, 5); «Процесуальне право» ( Модуль № 2 Теми 4, 5).
В дисертації ідеї та розробки, які належать співавторам, не використовувались.
Апробація результатів дисертації. Результати дисертації обговорювалась за розділами і в цілому на міжкафедральному семінарі правових кафедр юридичного інституту Київського міжнародного університету (протоколу № 7 від 3 березня 2010 року).
Основні положення та висновки дисертаційного дослідження оприлюднені в доповідях та виступах дисертанта, які отримали підтримку й опубліковані в матеріалах: науково-практичної конференції «Забезпечення правопорядку та безпеки громадян у контексті реформування міліції громадської безпеки» (м. Харків, 17 березня 2006 р.); симпозіуму професорсько-викладацького складу ВНЗ МВС України «Адміністративне право і адміністративна діяльність органів внутрішніх справ України» (м. Сімферополь, 20-22 травня 2005 р.); міжнародної наукової конференції «Сьомі осінні юридичні читання» (м. Хмельницький, 28-29 листопада 2008 р.); міжнародних науково-практичних конференцій «Четверті Прибузькі юридичні читання» (м. Миколаїв, 28-29 листопада 2008 р.) та «Региональная преступность: состояние, проблемы и перспективы борьбы» (м. Курськ, 11-12 грудня 2008 р.); науково-практичної конференції «Актуальні проблеми роботи з персоналом у правоохоронних органах» (м. Харків, 27 листопада 2008 р.); IX міжнародного наукового конгресу «Державне управління та місцеве самоврядування», ( м. Харків, 26-27 березня 2009 р.); I міжнародної науково-практичної конференції «Розвиток державності та права в Україні: реалії та перспективи» (м. Сімферополь, 24 квітня 2009 р.); засідання круглого столу «Проблеми адаптації національного законодавства у сфері міграції до міжнародних стандартів та протидії незаконній міграції та торгівлі людьми» (м. Івано-Франківськ, 20 березня 2009 р.); II міжнародної науково-практичної конференції «Актуальні проблеми адміністративного законодавства України: шляхи його вдосконалення» (м. Івано-Франківськ, 5-6 червня 2009 р.); міжнародних науково-практичних конференцій «Безпека дорожнього руху: сучасність та майбутнє» (м. Донецьк, 23 жовтня 2009 р.) та «Актуальні проблеми правового забезпечення екологічної безпеки, використання та охорони природних ресурсів» (м. Харків, 9-10 жовтня 2009 р.); науково-практичної конференції «Актуальні проблеми протидії правопорушенням та злочинам у сфері громадської безпеки» (м. Дніпропетровськ, 23-24 жовтня 2009 р.); всеукраїнської науково-практичної конференції «Національні інтереси та проблеми забезпечення безпеки України» (м. Кіровоград, 5-6 листопада 2009 р.); X міжнародного наукового конгресу «Державне управління та місцеве самоврядування», ( м. Харків, 26-27 березня 2010 р.); використані в процесі виконання Київським міжнародним ун

bibliography

ВИСНОВКИ

У результаті дисертаційного дослідження здійснено теоретичне узагальнення та запропоноване нове вирішення наукової проблеми вдосконалення теоретико-методологічних та правових засад громадського контролю за адміністративною діяльністю правоохоронних органів. На основі комплексного аналізу норм Конституції України, чинного адміністративного законодавства України та відповідних відомчих нормативних актів правоохоронних органів України, узагальнення практики їх реалізації окреслено правову природу, сутність, форми і методи громадського контролю, визначено зміст правоохоронної діяльності, розкрито її сутність і на цій підставі сформульовано низку науково обґрунтованих висновків, пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення діяльності правоохоронних органів стосовно дотримання прав і свобод людині і громадянина.
Громадський контроль за адміністративною діяльністю правоохоронних органів за своїм змістом містить у собі три елементи: 1) одержання необхідної інформації щодо дотримання прав та свобод людини і громадянина правоохоронними органами; 2) аналіз та оцінку інформації; 3) реагування на виявлені порушення прав і свобод людини і громадянина.
Адміністративна діяльність правоохоронних органів є одним із видів адміністративно-правових режимів, якому притаманні певні ознаки, а саме: а) встановлюється законодавством та забезпечуються державою в особі правоохоронних органів; б) має на меті специфічним чином регламентувати суспільні відносини з організації та здійснення охорони прав і свобод громадян, громадського порядку, забезпечення громадської безпеки, попередження й припинення правопорушень; в) показує особливий порядок правового регулювання, який складається із поєднання юридичних засобів (заборон та дозволів) і характеризуються перевагою саме заборонних норм; г) створює конкретну міру сприятливості чи несприятливості для задоволення інтересів суб’єктів та їх об’єднань.
Адміністративна діяльність правоохоронних органів – це врегульована в більшості випадків нормами адміністративного права специфічна, виконавчо-розпорядча, підзаконна, державно-владна професійна діяльність щодо органiзацiї та здійснення охорони прав і свобод громадян, громадського порядку, забезпечення громадської безпеки, попередження й припинення правопорушень. За змістом адміністративну діяльність правоохоронних органів поділено на управлінську та юрисдикційну. Управлінська за обсягом повноважень і сферою впливу є ширшою за юрисдикційну. Адміністративно-юрисдикційна діяльність правоохоронних органів – це врегульована нормами адміністративного права специфічна, державно-владна, підзаконна, виконавчо-розпорядча діяльність, яка реалізується шляхом визначення в законодавстві обсягу повноважень щодо розв’язання індивідуальних адміністративних справ, у тому числі застосування заходів адміністративної відповідальності.
Формами адміністративної діяльності правоохоронних органів названо сукупність однорідних за своєю правовою природою та характером груп адміністративних дій, які провадяться з метою захисту прав і свобод людини, охорони прав та законних інтересів державних і недержавних організацій, боротьби з правопорушеннями. Однією з правових форм адміністративної діяльності правоохоронних органів визначено адміністративний договір. Ознаками адміністративного договору, що використовується у діяльності правоохоронних органів,названо таке: а) виникає у зв’язку і з приводу реалізації правоохоронними органом своїх владних повноважень; б) підставою виникнення є правозастосовний акт; в) має організуючий характер; г) метою є захист прав і свобод людини, охорона прав та законних інтересів державних і недержавних організацій; д) як правило, базується на адміністративно-правових нормах, але багато адміністративних договорів мають комплексний характер і регулюються нормами декількох галузей права; е) можливість укладення адміністративних договорів передбачена в нормативно-правових актах, які регламентують діяльність правоохоронного органу; ж) мають обов’язкову письмову форму (дається типова форма договору, яку не можна істотно змінити за своїм розсудом і яка покликана уніфікувати адміністративно-договірну практику всіх правоохоронних органів нижчого підпорядкування); з) визначає зобов’язання сторін, як правило, у бланкетній формі.
У адміністративній діяльності правоохоронних органів застосовуються методи переконання і примусу як універсальні. Крім того, визначено методи організації: розпорядження, координація, узгодження, інспектування, інструктування, узагальнення та розповсюдження міжнародного досвіду щодо охорони прав і свобод людини і громадянина.
Громадський контроль за діяльністю правоохоронних органів у сфері охорони громадського порядку визначено як перевірку (спостереження, нагляд) за додержанням правоохоронними органами та їх посадовими особами чинного законодавства та підзаконних актів у сфері охорони громадського порядку, який здійснюється недержавними суб’єктами (як індивідуальними, так і колективними) і які не мають права втручатися в оперативну діяльність правоохоронних органів, а їх рішення здебільшого мають рекомендаційний та профілактичний характер.
Організація громадського контролю у сфері забезпечення правоохоронними органами громадського порядку здійснюється наступними суб’єктами :
─ правозахисними громадськими організаціями;
─ громадськими радами при правоохоронних органах;
─ засобами масової інформації, які інформують громадськість про діяльність правоохоронних органів у сфері охорони громадського порядку;
─ громадянами через звернення як засіб забезпечення законності діяльності правоохоронних органів у сфері охорони громадського порядку.
Головною метою проведення громадської експертизи адміністративної діяльності правоохоронних органів у міграційній сфері є нормативне забезпечення реалізації конституційних прав громадян на управління державою за допомогою механізмів прямої демократії та контролю за діяльністю органів влади (правоохоронних органів) шляхом проведення публічних громадських експертиз нормативних управлінських рішень, які впливають на права та інтереси громадськості та конкретних соціальних груп.
Сферу забезпечення безпеки дорожнього руху визначено як правотворчу, правозастосовну та правоохоронну діяльність громадських, правозахисних організацій, громадських рад та пересічних громадян за дотриманням учасниками дорожнього руху, іншими фізичними та юридичними особами загальнообов’язкових правил, нормативів та стандартів, спрямованих на попередження та припинення правопорушень, притягнення правопорушників до відповідальності.
Головними завданнями громадського контролю за адміністративною діяльністю правоохоронних органів у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху є: а) організація розгляду заяв, звернень, пропозицій громадян, зацікавлених у наданні їм допомоги органами громадського контролю; б) сприяння недопущенню або усуненню раніше допущених порушень Конституції України, законів України, інших актів законодавства, державної дисципліни об’єктами громадського контролю; в) визначення суспільної оцінки порушень або безпеки, обумовлених здійснюваною чи запланованою діяльністю об’єктів громадського контролю; г) активна участь у підвищенні правової освіти населення щодо дотримання правил дорожнього руху; д) розвиток у громадян почуття відповідальності за стан безпеки дорожнього руху.
Формами діяльності суб’єктів громадського контролю за адміністративною діяльністю щодо забезпечення безпеки дорожнього руху визначено однорідні за своїм характером та змістом групи правових та організаційних дій, що мають зовнішнє вираження, за допомогою яких забезпечується створення належних умов формування правової свідомості населення, захисту прав, свобод і законних інтересів фізичних і юридичних осіб у сфері безпеки дорожнього руху від свавілля органів публічної влади, попередження аварійності та запобігання вчиненню правопорушень, їх припинення та притягнення винних до відповідальності. Організаційні форми: а) моніторинг поточної адміністративної діяльності правоохоронних органів у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху; б) аналіз результатів діяльності правоохоронних органів у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху; в) поточна перевірка діяльності правоохоронних органів у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху суб’єктом громадського контролю; г) перевірка діяльності правоохоронних органів у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху суб’єктом громадського контролю за зверненнями громадян; д) громадська експертиза; е) громадські слухання.
З метою вдосконалення законодавчої регламентації відносин у сфері здійснення громадського контролю доведено доцільність прийняття Закону України «Про громадський контроль». Структура проекту Закону наступна:
Загальні положення
Розділ I. Предмет громадського контролю
Розділ II. Правовий статус суб’єктів громадського контролю
Розділ III. Межі взаємодії суб’єктів громадського контролю із підконтрольними органами
Розділ IV. Форми громадського контролю
Розділ V. Форми рішень за наслідками громадського контролю
Розділ VI. Відповідальність за неналежне реагування на рішення за наслідками громадського контролю
Розділ VII. Фінансування суб’єктів громадського контролю
Розділ VIII. Міжнародне співробітництво у галузі громадського контролю
Прикінцеві положення.
Для побудови системи громадського контролю необхідно прийняти сучасну Концепцію реформування правоохоронної системи держави в цілому та на її основі розробити Закон України «Про правоохоронні органи та правоохоронну діяльність». У цих законодавчих актах визначити: вичерпний перелік структур, що підпадають під поняття «правоохоронні органи»; загальні вимоги до їх діяльності; спільні для них права та обов’язки; засади підзвітності та підконтрольності суспільству. Після чого на підставі названих вище законодавчих актів внести зміни до законів України, що регламентують правовий статус та компетенцію правоохоронних органів, та передбачити прозорість їх діяльності, підконтрольність і підзвітність громадськості (засобам масової інформації, політичним партіям, громадським організаціям, громадянам України), відповідальність за порушення цих норм.
З метою врегулювання відносин у сфері громадського порядку та визначення компетенції органів виконавчої влади та правоохоронних органів щодо охорони громадського порядку доцільно прийняти Закон України «Про охорону громадського порядку».
З метою реалізації партнерських обов’язків України у відносинах з ЄС, Північно-Атлантичним альянсом та світовою спільнотою необхідне внесення змін та доповнень до Законів України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та «Про біженців».

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Авакьян С. А. Советы и совершенствование деятельности местных контрольных органов / С. А. Авакьян, Барабанов Г. В. // Вестник МГУ; Право. – 1984. – №1. – С. 12–15.
2. Авер’янов В. Б. Державне управління: теорія і практика / В. Б. Авер’янов. – К. : Юрінформ, 1998. – 530 с.
3. Аверкиев И. Определения гражданских технологий и возможности их применения в отношении государственно-властных услуг / И. Аверкиев // [Електронний ресурс] – Режим доступу: www.prpc.ru.
4. Авер’янов В. Б. Державне управління. Теорія і практика. / [Авер’янов В. Б., Цвєтков В. В., Шаповал В. М. та ін.]. – К. : Юрінком, 1998. – 431 с.
5. Аврутин Ю. Е. Эффективность правоохранительной деятельности (опыт системного исследования) / Ю. Е. Аврутин. – СПб., 1998. – 175 с.
6. Административная деятельность органов внутренних дел : часть общая. [учебн. / под ред. А. П. Коренева]. – М. : Московская академия МВД России, Изд-во «Щит-М», 2000. – 304 с.
7. Административное право и административная деятельность органов внутренних дел : учебник / под редакцией Л. Л. Попова. – М. : Академия МВД СССР, 1990. – 223 с.
8. Административное право Украины [yчебник для студентов высших. учеб. заведений юрид. спец.] / [Ю. П. Битяк, В. В. Богуцкий, В. Н. Гаращук й др.]; Под ред. проф. Ю. П. Битяка. – 2–е изд., перераб. и доп. – Х. : Право, 2003. – 327 с.
9. Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ : навч. посіб. / за заг. ред. О. І. Остапенка. – Л. : ЛІВС, 2002. – 252 с.
10. Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ / [за заг. ред. І. П. Голосніченка, Я. Ю. Кондратьєва]. – К. : Українська академія внутрішніх справ, 1995. – 177 с.
11. Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ. Загальна частина : [підручник / за заг. ред. Рябченко О. П.]. – Х. : Вид-во Харк. нац. ун-ту внутр. справ, 2009. – 256 с.
12. Адміністративна діяльність. Частина особлива : [підручник] / [за заг. ред. О. М. Бандурки]. – X. : Ун-т внутр. справ, «Еспада», 2000. – 368 с.
13. Адміністративне право / [под. ред. Лунева Е. А.]. – М. : Юрид. лит., 1970. – 148 с.
14. Адміністративне право України. Академічний курс : [підруч.] : у 2 т. / [ред. колегія: В. Б. Авер’янов (голова) та ін]. – К.: Юридична думка, 2004. – Т. 1: Загальна частина. – 584 с.
15. Адміністративне право України : [підручник] / [За заг. ред. С. В. Ківалова]. – Одеса : Юридична література, 2003. – 896 с.
16. Азаров В. Я. Борьба с организованной преступностью: российский опыт законотворчества и прогнозы / В. Я. Азаров // Полиция в ХХІ веке: прогнозы, модели, деятельность. – Омск, 2000. – С. 35–42.
17. Алексеев С. С. Общие дозволения и общие запреты в советском праве / С. С. Алексеев – М.: Юрид. лит., 1989. – 288 c.
18. Алексеев С. С. Теория права / С. С. Алексеев. – М. : БЕК., 1994. – 187 с.
19. Андрійко О. Ф. Державний контроль в Україні: організаційно-правові засади : [монографія] / О. Ф. Андрійко . – К. : «Наук. думка», 2004. – 300 с.
20. Андрійко О. Ф. Організаційно-правові проблеми державного контролю у сфері виконавчої влади : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора юрид. наук : спец. 12.00.07 «Теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / О. Ф. Андрійко – К. : Національна академія наук України : Інститут держави і права ім. В.М. Корецького, 1999. – 40 с.
21. Андрійко О. Ф. Організаційно-правові проблеми державного контролю у сфері виконавчої влади : дис. ... доктора юрид. наук : 12.00.07 / О.Ф. Андрійко – К. : Національна академія наук України : Інститут держави і права ім. В.М. Корецького, 1999. – 390 с.
22. Антимонопольному комітетові потрібні права МВС [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.unian.net/ukr/news/ news–339696.html
23. Ардашкин В. Д. К теории правоохранительного механизма / В. Д. Ардашкин // Правоведение. – 1988. – № 1. – С. 11-17.
24. Атаманчук Г. В. Теория государственного управления. Курс лекцій / Г. В. Атаманчук. – М.: Юрид. лит., 1997 – 431 с.
25. Афанасьев B. C. Обеспечение законности вопросы теории и практики (по материалам органов внутренних дел) : дис. ... доктора юрид. наук / Афанасьев Владимир Сергеевич. – М., 1993.
26. Афанасьев В. Г. Социальная информация и управление обществом / В. Г. Афанасьев. – М. : Политиздат, 1975. – 408 с.
27. Афанасьев В. Г. Человек в управлении обществом / В. Г. Афанасьев – М. : Политиздат, 1977. – 125 с.
28. Афанасьєв К. К. Адміністративний договір як форма державного управління (теоретико-правовий аспект) : дис. … канд. юрид. наук : спец 12.00.07 / Афанасьєв Костянтин Костянтинович. – Х., 2002. – 173 с.
29. Бакалінська О. Шляхи вдосконалення державного контролю за дотриманням конкурентного законодавства / О. Бакалінська // Підприємництво, господарство і право. – 2003. – № 1. – С. 76–78.
30. Баклан О. В. Контрольно-наглядова діяльність та адміністративний примус в сфері охорони праці : [навч. посіб.] / О.В . Баклан. – К.: Поліпром, 2003. – 168 с.
31. Судебные и правоохранительные органы Украины: [учебник]/ [Бандурка А. М., Безсмертный А. К. и др.]; под ред. проф. А. М. Бандурки. – Х.: Ун-т внутр. дел, 1999. – 350 с.
32. Бандурка О. М. Основи управління в органах внутрішніх справ України : теорія, досвід, шляхи удосконалення / О. М. Бандурка. – Х. : Основа, 1996. – 398 с.
33. Бандурка О. М. Управління в органах внутрішніх справ України : [підручник] / О. М. Бандурка. – Х. : Ун-т внутр. справ, 1998. – 480 с.
34. Бандурка О. О. Адміністративно-правове регулювання міграційного процесу в Україні : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.07 / Бандурка Олександр Олександрович. – Х., 2002. – 181 с.
35. Барабаш Ю. Г. Парламентський контроль в Україні: проблеми теорії та практики : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.02 «Конституційне право» / Ю. Г. Барабаш. – Х., 2004. – 19 с.
36. Барчук В. Б. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини як суб’єкт забезпечення національної безпеки України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.02 «Конституційне право»/ В. Б. Барчук. – К., 2006. – 21 с.
37. Бахрах Д. Н. Административное право / Д. Н. Бахрах. – М. : НОРМА, 1999. – 463 с.
38. Бахрах Д. Н. Административное право : краткий уч. курс./ Д. Н. Бахрах. – М. : НОРМА, 1999. – 288 с.
39. Бахрах Д. Н. Административное право: [учебник для вузов] / Д. Н. Бахрах. – М. : Издательство БЕК, 1999. – 368 с.
40. Бахрах Д. Н. Административное право : [учебник] / Д. Н. Бахрах – М. : БЕК, 1996. – 284 с.
41. Башилов М. С. Институт омбудсмена (уполномоченного по правам человека и гражданина) в Российской Федерации и за рубежом /М. С. Башилов. – М. : МГАДИ, 1997. – 142 с.
42. Билінін Я. В. Правове регулювання фінансового контролю в сфері міжбюджетних відносин : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд.. юрид. наук : спец. 12.00.07 «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» /Я. В. Билінін. – К. : Київ. націон. ун-т внутрішн. справ, 2007. – 19 с.
43. Бистрицький Є. К. Національна ідея, громадянське суспільство, політична нація /Є. К. Бистрицький // Українська державність у XX столітті історико-політологічний аналіз. – К. : Ґенеза.– 1996. – С. 268–274.
44. Битяк Ю. П. Адміністративне право України [конспект лекцій] / Ю. П. Битяк, В. В. Зуй. – Х. : Націон. юрид. акад. України імені Ярослава Мудрого, 1996. – 160 с.
45. Білий П. М. Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ та проблеми її правового регулювання / Білий П. М., Голосніченко І. П., Сущенко В. Д. // Удосконалення правового регулювання адміністративної діяльності органів внутрішніх справ. – К. : УАВС, 1995. – С. 5–10.
46. Богданов М. В. Организация и совершенствование контроля в органах внутренних дел : [лекция] / М. В. Богданов . – Ташкент, 1982. – 35 с.
47. Божьев В. П. Правоохранительные органы Российской Федерации / В. П. Божьев. – М. : Спарк, 1996. – 414 с.
48. Бойцова В. В. Правовой институт омбудсмана в системе взаимодействия государства и гражданского общества : авторефер. дис… доктора. юрид. наук. : 12.00.02 «Конституционное право; муниципальное право»/ В. В. Бойцова. – М., 1995 – 43 с.
49. Бондаренко І. Правоохоронна діяльність і правоохоронні органи: поняття та ознаки / І. Бондаренко // Право України. – 2003. – № 4. – С. 18–21.
50. Бондаренко І. В. Органи внутрішніх справ в системах правоохоронних органів України, Російської Федерації та інших зарубіжних країн: теоретичні аспекти : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.01 / Бондаренко Ігор Володимирович. – К., 2004. – 249 с.
51. Борн Г. На пути эффективного демократического контроля над деятельностью спецслужб / Г. Борн. – Женева : Женевский центр демократического контроля над вооруженными силами, 2005. – С. 6-12.
52. Борьян Б. А. Государственный контроль в Союзе ССР и Западной Европе / Б. А. Борьян . – М. : Изд-во Наркомторга СССР и РСФСР, 1928. – 291 с.
53. Братель С. Г. Громадський контроль за діяльністю міліції : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.07 / Братель Сергій Григорович. – К., 2007. – 269 с.
54. Бульба О. Ю. Конституційно-правові аспекти реалізації принципу поділу влади в Україні: національна традиція та сучасність : дис. ... канд. наук : 12.00.02 / Бульба Оксана Юріївна – К., 2008. – 214 с.
55. Бэк У. Что такое глобализация? Прогресс – Традиция / У. Бэк . – М. : «ИНФРА–НОРМА» 2001. – 302 с.
56. Бєляков К. Деякі питання інформаційної політики правоохоронних органів України у період інформатизації / К.Бєляков // Режим доступу: www.crime-research.ru/library/beliakov.htm.
57. Васильев А. М. Теория государства и права / А. М. Васильев. – М. : Юрид. лит., 1977. – 570 с.
58. Ващук О. М. Конституційно-правовий статус громадських організацій України: дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.02 / Ващук Оксана Миколаївна. – К., 2004. – 207 с.
59. Великий тлумачний словник сучасної української мови / [уклад. Ковальова Т. В., Коврига Л. П.] – Х. : Синтекс, 2005. – 672 с.
60. Великий тлумачний словник сучасної української мови / [уклад. голов. ред. В.Т. Бусел]. – К. : Ірпінь; ВТФ «Перун», 2002. – 1440 с.
61. Великоредчанина С. Мониторинг прав человека (на основе материалов Центра прав человека университета Ноттингема и Хельсинкского фонда прав человека в Варшаве, а также практики работы Центра Мониторинга прав человека Ростовской области) / С. Великоредчанина // [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://hro-uz.narod.ru.
62. Венцковский Л. Э. Философские проблемы развития науки. Современные исследования : 70-е годы / Л. Э. Венцковский . – М. : Наука, 1982. – 190 с.
63. Вітвіцький С. С. Державний контроль у сфері ліцензійної діяльності : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.07 / Вітвицький Сергій Сергійович. – Х., 2004. – 178 с.
64. Войцеховский А. В. Организация патрульно-постовой службы по единой дислокации /Войцеховский А. В., Додин Е. В., Голосниченко И. П. – К. : МВД СССР; КВШ МВД СССР, 1982. – 88 с.
65. Габермас Ю. Структурні перетворення у сфері відкритості: дослідження категорії громадянське суспільство /Ю. Габермас. – К. : Видавничий дім «Ін-Юре», 2000. – 318 с.
66. Гаращук В. М. Теоретико-правові проблеми контролю та нагляду у державному управлінні : дис. … доктора юрид. наук : 12.00.07 / Гаращук Володимир Миколайович. – Х., 2003. – 412 с.
67. Гаращук В. М. Контроль та нагляд в державному управлінні : [монографія] / В .М. Гаращук. – Х. : Фоліо, 2002. – 176 с.
68. Гаращук В. М. Контроль та нагляд у державному управлінні: [навч. посібник] / В. М. Гаращук. – Х. : Нац. юрид. акад. України, 1999. – 55 с.
69. Гетьманець О. П. Бюджетний контроль: організаційно-правові засади: [монографія] / О. П. Гетьманець. – Х. : Екограф, 2008. – 308 с.
70. Голосніченко І. П. Правосвідомість і правова культура у розбудові Української держави / І. П. Голосніченко // Право України. – 2005. – № 4. – С. 24-25.
71. Гранин А. С. Экологическая безопасность. Защита территории и населения при чрезвычайных ситуациях : [учебн. пособие] / Гранин А. С., Новиков В. Н. – М. : ФАИР-ПРЕСС, 2002. – 336 с.
72. Григонис Е. П. Правоохранительные органы : [учебник] / Е. П. Григонис . – СПб : Питер, 2002. – 512 с.
73. Громадянське суспільство в Україні: проблема становлення / В. Ф. Сіренко, С. Б. Бобровник, О. І. Богініч, В. В. Головченко, Т. І. Ковальчук, Н. М. Онищенко. – К. : Логос, 1997. – 198 с.
74. Громадянське суспільство як основа демократичного розвитку України : Аналітична доповідь / [кол. авт.; за заг. ред. Н. В. Грицяк]. – К. : НІСД, 2009. – 25 с.
75. Гусаров С.М. Адміністративно-правові засади управлінської діяльності Державної автомобільної інспекції України щодо забезпечення безпеки дорожнього руху : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец 12.00.07 «Теорія управління, адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / С.М. Гусаров. – Х., 2002. – 19 с.
76. Гуценко К. Ф. Правоохранительные органы. [учебник для юридических вузов и факультетов] / К. Ф. Гуценко, М. А. Ковалев; под ред. К. Ф. Гуценко. – М. : Зерцало-М, 2001. – 384 с.
77. Даль В. И. Толковый словарь живого великорусского языка : в 4 т. / В. И. Даль. – М. : Русский язык, 1978.
78. Дарендорф Р. Дорога к свободе: демократизация и ее проблемы в Восточной Европе / Р. Дарендорф // Вопросы философии. – 1990.– № 9. – С. 44–48.
79. Дашо Т. Ю. Роль і місце органів внутрішніх справ України в умовах формування громадянського суспільства : дис.. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 /Дашо Тарас Юрійович – 2009. – 194 с.
80. Дейчакiвський М. Третій сектор в Україні та організації, що розбудовують його інфраструктуру / М. Дейчакiвський. – К., 1996. – 65 с.
81. Декларація про державний суверенітет // Відомості Верховної Ради України. – 1990. – № 31. – Ст. 429.
82. Денисюк С. Ф. Громадський контроль діяльності правоохоронних органів: реалії сьогодення / С. Ф. Денисюк // Державне управління та місцеве самоврядування : тези IX Міжнародного наукового конгресу (26–27 березня 2009 р.). – Х. : Магістр, 2009. – С. 66–67.
83. Денисюк С. Ф. Взаємодія держави в особі правоохоронних органів і громадянського суспільства в Україні / С. Ф. Денисюк // Вісник національного університету внутрішніх справ. – 2005.– № 30. – С. 272–276.
84. Денисюк С. Ф. Взаємодія правоохоронних органів з засобами масової інформації, як засіб встановлення цивільного демократичного контролю / С. Ф. Денисюк //Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. праць. – Х.: Магістр, 2005.– № 2(24): (У 2-х ч.) – Ч. 1.– С. 210–216.
85. Денисюк С. Ф. Взаимодействие должностных лиц правоохранительных органов с населением в процессе расследования преступлений / С. Ф. Денисюк // Розвиток державності та права в Україні: реалії та перспективи : зб. наук. праць. – Ч.1. : матеріали I Міжнародної науково-практичної конференція (24 квітня 2009 року). – Сімферополь: Кримнавчпеддержвидав, 2009. – С. 214–217.
86. Денисюк С.Ф. Відкритість, доступність, звітність у повсякденній діяльності правоохоронних органів / С.Ф. Денисюк // Право і безпека – 2005. – Т.4., № 3. – С. 60–63.
87. Денисюк С. Ф. Громадська думка про діяльність правоохоронних органів, як складова цивільного демократичного контролю / С. Ф. Денисюк // Наше право. – № 3. – 2005. – С.59–63.
88. Денисюк С. Ф. Громадська експертиза діяльності правоохоронних органів України: правові засади та організація проведення / С. Ф. Денисюк // Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. праць – Х. : Магістр, 2009. – № 2(36). – С. 326-333
89. Денисюк С. Ф. Громадський контроль за діяльністю правоохоронних органів: організаційно-правові засади / С. Ф. Денисюк // Право і безпека – 2009. –№ 3. – С. 39–42.
90. Денисюк С. Ф. Державна міграційна політика України: питання сьогодення / С. Ф. Денисюк // Сучасний вимір держави та права: зб. наук. праць / за редакцією В. І. Терентьєва, О. В. Козаченко. – Миколаїв: Іліон, 2008. – С. 55–57.
91. Денисюк С. Ф. Ефективність інформаційної взаємодії правоохоронних органів з громадськістю: нормативно-правові засади / С. Ф. Денисюк // Вісник національного університету внутрішніх справ. – 2006. – № 33. – С. 302–309.
92. Денисюк С. Ф. Забезпечення правового режиму законності як пріоритетний напрямок правової політики держави у сфері правоохоронної діяльності органів внутрішніх справ / С. Ф. Денисюк // Актуальні проблеми державного управління: зб. наук. праць. – Х.: Магістр, 2007.– № 1(31). – С. 295–301.
93. Денисюк С. Ф. Загальна характеристика адміністративної відповідальності за порушення правил дозвільної діяльності в сфері безпеки дорожнього руху / С. Ф. Денисюк // Право і безпека – 2009. – № 5 (32). – С. 58–64.
94. Денисюк С. Ф. Законодавче визначення поняття «правоохоронні органи», як один із чинників побудови системи цивільного демократичного контролю / С. Ф. Денисюк // Наше право. – 2005. – №1. – С.106–109
95. Денисюк С. Ф. Зміст та значення охорони громадського порядку і громадської безпеки / С. Ф. Денисюк // Актуальні проблеми адміністративного законодавства України: шляхи його вдосконалення : матеріали II Міжнародної науково-практичної конференції (м. Івано-Франківськ 5-6 червня 2009 року) – Івано-Франківськ: ПЮІ ЛьвДУВС, 2009. – 152 с. – С. 95–100.
96. Денисюк С. Ф. Кадрове забезпечення органів внутрішніх справ: питання сьогодення / С. Ф. Денисюк // Актуальні проблеми роботи з персоналом у правоохоронних органах: матеріали науково-практичної конференції (м. Харків, 27 листопада 2008 р.); за ред. проф. А. Т. Комзюка та проф. М. І. Іншина. – Х.: Харківський національний університет внутрішніх справ, 2008. – С. 60–64.
97. Денисюк С. Ф. Конституційні засади демократичного цивільного контролю над правоохоронними органами України / С. Ф. Денисюк // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2005.– № 2. – С. 50-54.
98. Денисюк С. Ф. Конституційні засади демократичного цивільного контролю над правоохоронними органами України / С. Ф. Денисюк //Адміністративне право і адміністративна діяльність органів внутрішніх справ України : матеріали симпозіуму професорсько-викладацького складу ВНЗ МВС України 20-22 травня 2005 року. – Х. : Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2005. – С. 62-70.
99. Денисюк С. Ф. Міжнародно-правове регулювання боротьби з легалізацією тіньових доходів, отриманих злочинним шляхом / С. Ф. Денисюк // Спец. вип. Вісника ЛДУВС імені Е. О. Дідоренка. – Ч.1. – Луганськ: РВВ ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка, 2009. – С. 152–163.
100. Денисюк С. Ф. Напрями розвитку міграційної політики в Україні [Електронний ресурс] / С. Ф. Денисюк //Форум права. – 2008. – №3. – С.111–115 . – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2008-3/08dsfpvu.pdf.
101. Денисюк С. Ф. Організація громадського контролю у сфері забезпечення правоохоронними органами громадського порядку [Електронний ресурс] /С. Ф. Денисюк //Форум права (фахове видання). – 2009. – №2. – С.102–107 . – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2009-2/09dsfogp.pdf
102. Денисюк С. Ф. Питання діяльності правоохоронних органів у сфері міграційної політики в Україні / С. Ф. Денисюк // Кримський юридичний вісник. – Сімферополь, 2009. – Вип. № 2 (6). – С.106–112.
103. Денисюк С. Ф. Підвищення ефективності міграційної політики: інституціональний крок організації органів влади / С. Ф. Денисюк //Актуальні проблеми юридичної наук : зб. тез міжнародної наукової конференції «Сьомі осінні юридичні читання»( м. Хмельницький, 28–29 листопада 2008 року): у 4-х частинах. – Ч. 2: «Конституційне право, Адміністративне право. Фінансове право. Інформаційне право. Природоресурсне право. Земельне право. Аграрне право. Екологічне право. Трудове право. Право соціального забезпечення». – Хмельницький : Вид-во Хмельницького ун-ту управління та права, 2008. – С.31–32.
104. Денисюк С. Ф. Повноваження правоохоронних органів в міграційній сфері / С. Ф. Денисюк // Актуальні проблеми державного управління: зб. наук. праць. – Х. : Магістр, 2009. – № 1(35). – С. 422–430.
105. Денисюк С. Ф. Повноваження суб’єктів громадського контролю у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху / С. Ф. Денисюк // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. – 2009. – № 3 (46). – C. 97–104
106. Денисюк С. Ф. Порушення правил дозвільної діяльності в сфері безпеки дорожнього руху / С. Ф. Денисюк // Право і безпека. – 2009. – № 4 (31). – С. 90–94.
107. Денисюк С. Ф. Правове регулювання правоохоронної діяльності в Україні стосовно забезпечення цивільного демократичного контролю / С. Ф. Денисюк // Вісник національного університету внутрішніх справ. – 2004.– № 27.– С. 281–284.
108. Денисюк С. Ф. Роль засобів масової інформації в побудові системи цивільного демократичного контролю над правоохоронними органами / Забезпечення правопорядку та безпеки громадян у контексті реформування міліції громадської безпеки / С. Ф. Денисюк // матеріали науково-практичної конференції (Харків, 17 березня 2006 р.). – Х. : Вид-во Харківського Національного університету внутрішніх справ, 2006. – С. 51–54.
109. Денисюк С. Ф. Роль правоохоронних органів в побудові громадянського суспільства / С. Ф. Денисюк // Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. праць. – Х. : Магістр, 2006. – № 3 (30). – С. 223–229.
110. Денисюк С. Ф. Сутність громадського контролю: співвідношення понять у теорії та законодавстві / С. Ф. Денисюк // Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. праць. – Х. : Магістр, 2008. – № 2 (34). – С. 357–363.
111. Денисюк С. Ф. Сфера забезпечення безпеки дорожнього руху як об’єкт громадського контролю / С. Ф. Денисюк // Підприємництво, господарство і право. – 2009 (163). – № 7. – С. 9–11.
112. Денисюк С. Ф. Теоретичні питання контролю за діяльністю правоохоронних органів України / С. Ф. Денисюк // Право і безпека – 2005. – Т. 4., № 1. – С.52–55.
113. Денисюк С. Ф. Управління міграційними процесами на місцевому рівні / С. Ф. Денисюк // Проблеми адаптації національного законодавства у сфері міграції до міжнародних стандартів та протидії незаконній міграції та торгівлі людьми: матеріали круглого столу (м. Івано-Франківськ, 20 березня 2009 року). – Івано-Франківськ : Прикарпатський юридичний інститут ЛьвДУВС, 2009. – С.45-48.
114. Денисюк С. Ф. Форми діяльності суб’єктів громадського контролю у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху / С. Ф. Денисюк // Підприємництво, господарство і право. – 2009. – № 9. – С. 47–48.
115. Денисюк С. Ф. Громадська експертиза як форма громадського контролю у сфері безпеки дорожнього руху / С. Ф. Денисюк // Державне управління та місцеве самоврядування : тези X міжнародного наукового конгресу (м. Харків, 26-27 березня 2010 р.). – Х. : Магістр, 2010. – С. 208–209.
116. Денисюк С. Ф. Щодо визначення радіаційної безпеки як складової екологічної безпеки / С. Ф. Денисюк // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції «Актуальні проблеми правового забезпечення екологічної безпеки, використання та охорони природних ресурсів» (9–10 жовтня 2009 р.); за заг. ред. Проф. А. П. Гетьмана та проф. М. В. Шульги. – Х.: Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого, 2009. – С. 63–66.
117. Дереконь В. М. Аудит як форма фінансового контролю та елемент адміністративно-правової інфраструктури детінізації економічних відносин в Україні : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.07. / Дереконь Володимир Миколайович. – Ірпінь : Націон. ун-т держ. податк. служби України, 2007. – 261 с.
118. Державне управління : проблеми адміністративно-правової теорії та практики / [за заг. ред. В. Б. Авер’янова]. – К. : Факт, 2003. – 384 с.
119. Довгерт А. С. Дія принципу верховенства права у сфері приватного права / А. С. Довгерт // Університетські наукові записки. – 2007. – № 2 (22). – С. 83–89.
120. Майоров В. К. Дорожное движение и безопасность / В. К. Майоров – Челябинск, 1997. – 96 с.
121. Досвід правоохоронної діяльності // Міліція України. – 2001. – № 6. – С. 11–16.
122. Доценко О. С. Організація управління міліцією громадської безпеки в сучасних умовах : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.07 / Доценко Олександр Сергійович. – К., 2003. – 206 с.
123. Евтихиев И. И. Виды и формы административной деятельности : дис. … доктора юрид. наук / Евтихиев Иван Иванович. – М., 1948. – 365 с.
124. Еропкин М. И. Управление в области охраны общественного порядка / М. И. Еропкин. – М. : Юриздат, 1965. – 216 с.
125. Журавський В.С. Теоретичні та організаційно-правові проблеми становлення і розвитку українського парламентаризму : автореф. дис. ... доктора юрид. наук : 12.00.01; 12.00.02 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень»; «Конституційне право» / В.С. Журавський. – Одеса, 2001. – 36 с.
126. Загальна декларація прав людини : Міжнародний документ вiд 10.12.1948 // Офіційний вісник України. – 2008 р. – № 93. – стор. 89. – Ст. 3103.
127. Загальна теорія держави і права / [за ред. академ. АПрН Укр. проф. В. В. Копєйчикова]. – К. : Юрінком, 1997. – 211 с.
128. Загальна теорія держави і права: [підручник] / [М. В. Цвік, В. Д. Ткаченко, Л. Л. Рогачова та ін.]; за ред. М. В. Цвіка та ін.; Нац. Юрид. акад.. України ім. Я. Мудрого – Х. : Право, 2002. – 428 с.
129. Закоморна К. О. Інститут Омбудсмана як засіб забезпечення прав і свобод людини та громадянина (порівняльно-правовий аналіз) : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.02 / Закоморна Катерина Олександрівна. – Х. : Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого, 2000. – 177с.
130. Закоморна К. О. Інститут Омбудсмана як засіб забезпечення прав і свобод людини та громадянина (порівняльно-правовий аналіз) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.02 – «Конституційне право» / К. О. Закоморна. – Х. : Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого, 2000. – 16 с.
131. Залюбовська І. К. Парламентський контроль за діяльністю органів виконавчої влади як засіб забезпечення законності у сфері державного управління : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.07. / Залюбовська Ірина Костянтинівна. – Одеса, 2002.– 181 с.
132. Залюбовська І. К.. Організаційно-правові засади державного контролю в Україні : [навч.-метод. посібн.] / І. К. Залюбовська – О. : Юрид. л-ра, 2003. – 104 c.
133. Заросило В. О. Порівняльний аналіз адміністративної діяльності міліції України та поліції зарубіжних країн (Великобританії, США, Канади та Франції) : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.07. / Заросило Володимир Олексійович. – К., 2002. – 250 с.
134. Захаров В. Ф. Еще раз о главном / В. Ф. Захаров // Президентский контроль. – 1997. – № 6. – С. 6–9.
135. Захаров В. Ф. Актуальные вопросы административной ответственности за нарушение общественного порядка в современных условиях : автореф. дис. … канд. юрид. наук. / В.Ф. Захаров. – Х., 1972. – 22с.
136. Захаров Є. Громадський контроль і права людини [Електронний ресурс]. – Режим доступу http://opora.org.ua/analicity.php?id=404
137. Зеленцов А. Б. Контроль за деятельностью исполнительной власти в зарубежных странах / А. Б. Зеленцов – М.: Изд-во РУДН, 2002. – 190 с.
138. Исаков В. Б. Механизм правового регулирования и правовые режимы / В. Б. Исаков // Проблемы теории государства и права. – М., 1987. – С. 258–268.
139. Испания : Конституция и законодательные акты. – М. : Прогресс, 1982. – 352 с.
140. Исполнительная власть в Российской Федерации. Проблемы развития / [И. Л. Бачило, А. А. Гришковец, И. С. Мелюхин и