ГРОМАДЯНСЬКО-ПОЛІТИЧНА СОЦІАЛІЗАЦІЯ ЮНАЦТВА РЕГІОНУ ( НА ПРИКЛАДІ М. ЗАПОРІЖЖЯ)

brief description

Гуманітарний Університет
Запорізький інститут державного та муніципального управління”

На правах рукопису

Безрукова Ольга Анатоліївна

УДК 316.334.3+16.346.32-053.6(477)

ГРОМАДЯНСЬКО-ПОЛІТИЧНА СОЦІАЛІЗАЦІЯ ЮНАЦТВА РЕГІОНУ
( НА ПРИКЛАДІ М. ЗАПОРІЖЖЯ)

22.00.04 спеціальні та галузеві соціології

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата соціологічних наук

Науковий керівник
Катаєв Станіслав Львович
доктор соціологічних наук, професор

Запоріжжя - 2006

ЗМІСТ

ВСТУП

4

РОЗДІЛ 1.

Теоретико-методологічні засади вивчення громадянсько-політичної соціалізації юнацтва

17

1.1.Розробка питань громадянської та політичної соціалізації юнацтва у соціологічній літературі

17

1.2.Визначення основних понять та сутності громадянсько-політичної соціалізації юнацтва

35

1.3.Вплив соціального середовища на процес громадянсько-політичної соціалізації юнацтва

50

РОЗДІЛ 2.

Політична соціологія юнацтва

69

2.1.Соціологія юнацтва: основні проблеми дослідження

69

2.2.Політична соціологія юнацтва, як напрям соціологічних досліджень

77

2.3. Політична культура юнацтва

92

2.4.Вплив трансформації політики як соціального інституту на громадянсько-політичну соціалізацію юнацтва

102

2.5 Легітимність владних інститутів у сприйнятті підлітків

111

РОЗДІЛ 3.

Регіональні громадянсько-політичні ідентифікації юнацтва

122

3.1.Оцінка школярами впливовості різних владних та громадянських структур міста

122

3.2.Реакція юнацтва на невпорядкованість соціально-політичного життя

129

3.3.Ставлення юнацтва до міста як показник регіональної соціалізації

144

3.4. Порівняльний аналіз партійної ідентифікації та політичних уподобань юнацтва та дорослих

163

3.5.Соціально-педагогічні технології громадянської та політичної соціалізації юнацтва

169

ВИСНОВКИ

176

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

188

ДОДАТКИ

203

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Стабільність та майбутнє держави залежить від її здатності відтворювати основні умови свого існування. Однією з таких умов є наявність відповідальних і активних громадян. Саме громадяни наповнюють змістом діяльність державного механізму. У демократичному суспільстві значущість цього фактору підсилюється.
Життєздатність суспільства визначається міцними, доброзичливими відносинами влади і громадян. Відсутність відчуження між громадськими структурами і державою обумовлює стабільність, впевненість у майбутньому, соціальну активність. Усе це оптимальні, бажані умови життєдіяльності суспільства. Але реальність далека від описаної моделі. На жаль, у сучасному українському суспільстві існує досить високий ступінь відчуження між владою і громадянами. Люди не дуже довіряють основним владним інституціям, не занадто схвалюють і підтримують їхню діяльність. Усе це послабляє державу. Але чи випливає з цього, що суспільство не має потреби у визначеній соціально-політичній мобілізації? Ні, не випливає.
Напроти, здорові сили суспільства шукають ресурси для збереження його життєздатності, для створення умов майбутнього розвитку і встановлення міцних, стабільних відносин у суспільстві. Одним з таких ресурсів є нове покоління. В нових громадянах найближчого майбутнього бачить держава надію на розквіт нації, на нові можливості соціального розвитку.
Якою мірою виправдані ці надії? У якому стані знаходяться основні умови підготовки майбутніх громадян до соціально відповідальної діяльності? Чи готове молодше юнацтво стати громадянами при досягненні свого повноліття? Як діти підліткового віку готуються до настання своєї соціальної зрілості? На ці й інші питання про стан громадянської складової ментальності майбутніх громадян може дати відповідь політична соціологія юнацтва.
До цього напрямку соціологічних досліджень є питання й у партійних структур. Кожна партія бачить свій резерв росту і зміцнення впливу в збільшенні своїх прихильників з числа молоді. Які можливості і ресурси може надати для різних партій підростаюче покоління? Які політичні уявлення і партійні уподобання в майбутніх громадян, і чи є такі уподобання й інтереси взагалі? Як буде голосувати на найближчих виборах нове поповнення виборців? Це також питання до політичної соціології юнацтва. Звичайно, педагогіка, вікова психологія, політологія в певній мірі також займаються цими питаннями. Але концептуальні рамки і методи соціології можуть значно збагатити наші знання про потенціал політичної активності молодшого юнацтва і підлітків.
На порозі громадянської зрілості в підлітків і юнаків уже є визначені уявлення щодо політики, партій, держави. Ці уявлення формуються під впливом школи, родини, соціального оточення. Процес соціалізації містить у собі громадянсько-політичну складову. Діти не стоять осторонь від політичних баталій. Як показують дослідження, підлітки та молодше юнацтво насправді обізнані у політичній ситуації, розкладу політичних сил, статусі політичних та громадянських інституцій. Але вони не мають нагоди проявити своє знання та свої інтереси. Вони ще не включені в ситуації політичного вибору, тому свої політичні смаки вони залишають при собі.
Громадянські цінності не є актуальними постійно, їх не активізують щодня, вони існують у схованому стані, як би відкладені для використання в екстремальних випадках. Але вони повинні бути. Цінності спонукають до дії. Громадянські цінності спонукають до дій, які необхідні суспільству в особливі моменти, що вимагають мобілізації. Партійні стратеги цікавляться майбутніми виборцями, педагоги прагнуть виховувати громадян, суспільство зацікавлене у формуванні громадянської відповідальності.
Соціологія політики стосовно юнацтва спрямована на вивчення широкого кола питань, що торкаються процесів політичної соціалізації, формування громадянських почуттів та норм, стану політичної свідомості, партійних та політичних переваг юнацтва тощо. Тому дослідження з політичної соціології юнацтва є актуальними. Важливою метою соціалізації є формування громадянської ідентифікації, тобто відчуття та усвідомлення себе громадянином. Громадянські ідентифікації включать декілька аспектів: державницький, етнонаціональний, соціальний, політичний, регіональний. Останні два аспекти розглядаються у даній роботі.
Проблемна ситуація. Після розпаду СРСР та утворення незалежної України перед суспільством постало завдання розбудови сучасної демократичної держави. За останні роки значно ускладнились політичні явища, відбуваються взаємопов’язані процеси державотворення та регіоналізації, збільшилася роль політичних партій, змінюється характер нормативно - ціннісної єдності суспільства, у якому підсилюється регіональна складова. На ускладнення суспільних процесів реагує поряд з дорослим підростаюче покоління. Зокрема, виникає проблема трансляції громадянсько-політичних норм та цінностей від покоління, що сформувалося ще за часи соціалізму, до покоління, чия громадянсько-політична соціалізація відбувається в нових соціально-економічних та політичних умовах. Тому науковою проблемою є артикуляція теоретико-емпіричного соціологічного знання щодо дослідження соціально-політичних процесів, пов’язаних з визначенням громадянсько-політичної соціалізованості неповнолітніх громадян в умовах системної трансформації суспільства. Саме представлене дослідження є однією Ії складових відповіді соціології як науки на запит щодо необхідності досліджень в цій площині.
Ступінь наукової розробленості. Явище громадянсько-політичної соціалізації та ідентифікації юнацтва вивчається в рамках педагогіки, політології, соціальної психології. Однак, суто соціологічних досліджень з цього напрямку мало. Вивчення політичної культури юнацтва відбувається в рамках соціології політики та соціології віку, зокрема, соціології юнацтва.
Соціологія юнацтва, як визначають сучасні вітчизняні вчені, вивчає рольову поведінку, соціальні норми у відношенні юнацтва, девіації, вікові ритуали, соціальний статус і соціальну діяльність юнацтва, соціальну нерівність юнацтва, процеси соціалізації, ідентифікації, юнацькі субкультури тощо. Оскільки основною функцією юнацтва є відтворення людини в суспільстві, то соціологія юнацтва цікавиться соціальними умовами та реальним станом цього відтворення. Саме ці проблеми розглядаються і в рамках досліджень з політичної соціалізації.
Слід урахувати, що проблеми шкільного юнацтва, тобто школярів 10-11 класів близькі до проблем підлітків 7-9 класів. Тому соціологія юнацтва та соціологія дитинства дуже близькі. Отже огляд досліджень з соціології юнацтва та дитинства теж можна поєднувати.
Проблеми молодшого юнацтва у соціологічному контексті розглядалися ще у XIX та на початку XX ст. в роботах Г. Спенсера, Е. Тейлора, Д. Фрезера, Дж. Селлі.
У наш час соціологія юнацтва представлена низкою робіт російських та українських вчених. Напрямок дослідження політичної культури юнацтва представлений роботами І.С.Кона. Росіяни С.В. Мошкін і В.Н. Руденко на початку 90-х років провели опитування юнацтва старшого шкільного віку для того, щоб виявити їх уявлення щодо суспільства в кризовий період. І.О.Мальковська - прихильниця відомої дослідниці антропології дитинства Маргарет Мід - пропонує розвивати в етнокультурних дослідженнях світу дитинства. Соціолог М.А.Головін провів дослідження «Діти і вибори». Він розглядає політичну соціалізацію як процес формування політичних поколінь. Одним із провідних спеціалістів в галузі соціології дитинства є доктор соціологічних наук С.Н. Щеглова. М. Л. Гайнер розглядає правосвідомість і правову соціалізацію підлітків [45]. Л.Г.Борисова вивчала економічну поведінку й економічну свідомість юнацтва, звертаючи увагу як на його позитивні так і негативні сторони [27]. Існує безліч літератури, що розглядає питання прав юнацтва. Особливо багато цю проблему вивчав І.М. Рибинський [142]. Наприкінці 90-х років під керівництвом С.В. Дармодехіна здійснене велике соціологічне дослідження способу життя підлітків [150].
В Україні політичній психології дитинства приділяють увагу вчені Інституту соціальної та політичної психології АПН України.
В даний час існує багато досліджень про вплив на підлітків Інтернету, комп'ютерної техніки, сучасних комунікаційних систем і в цілому особливостей інформаційного суспільства.
У даному дослідженні вивчається процес політичної і громадянської соціалізації підлітків та юнацтва як сторони загальної соціалізації на рівні поколінь. Соціологічний підхід до дослідження політичної соціалізації складається в теоретичному й емпіричному аналізі обумовленості цього процесу і його результатів соціальною структурою, а також у вивченні впливу підсумків масової політичної соціалізації на процеси суспільних змін.
Питання соціалізації юнацтва розглядали вчені з різних галузей суспільного знання. Зокрема на розробку цього питання мали вплив роботи З. Фрейда, Ж. Піаже, Д.Ж. Міда, Ч. Кулі, Д. Істона, П. Коена, Р. Ліптона, Ю. Габермаса, Е. Еріксона, Е. Фрома тощо. Соціологічна традиція представлена Т. Парсонсом, Н. Луманом, П. Бергером і Т. Лукманом і ін. Соціально-психологічний підхід можна проілюструвати по роботах Т. Шибутані. Досить активно проблеми політичної соціалізації вивчалися в 80-90 - ті роки минулого століття. За цією тематикою вийшли сотні наукових матеріалів: книг і статей.
Формування громадянськості є аспектом більш широкого явища, що стосується громадянської культури та політичної ментальності. Ці питання знайшли висвітлення в роботах Г. Алмонда, Ж. Блонделя, М. Дюверже тощо. Проблеми становлення громадянської соціалізації розглядалися в роботах Д. Істона, Дж. Деніса, О. Шестопал та ін. Серед вітчизняних науковців проблеми громадянської та політичної культури досліджувалися в роботах В. Андрущенко, В. Бабкіна, В. Бабкіної, В. Баруліна, І. Бойченка, І. Бондарчук, М. Вівчарик, В. Воронкової, В. Гаєвського, Л. Губерського, Г. Горак, В.Грушина, В. Кременя, В., М. Михальченка, М. Мокляка, В. Пилипенко, В. Толстих, А. Улєдова, В. Шинкарука, А. Чередніченка, Т. Ящук тощо.
Проблема ідентичності в соціально-політичному аспекті розглядалася в роботах Т. Адорно, Е. Еріксона, М. Куна, Д. Кембела, В. Агєєва, М. Шульги тощо. Проблеми політичної соціалізації вивчаються в США з 50-х років. Політична соціалізація розглядалася в контексті загальних теорій соціалізації. Питання ідентичності та ідентифікації розглядалися у відомій праці П. Бергера і Т. Лукмана «Соціальне конструювання реальності».
У радянській соціологічній літературі ці питання розробляються з 70-80 х років. З 1990-х рр. спостерігається зростання числа емпіричних досліджень політичної соціалізації, але вони не зіставляються між собою і не узагальнюються. Виключенням є тривале дослідження радянської людини під керівництвом Ю.О. Левади. У соціології освіти і соціології молоді (В.Н. Шубкін, В.Т. Лісовський, О.О. Козлов) вивчається роль освіти та інститутів, що політико-соціалізують. Зацікавленість викликає дослідження політичної соціалізації, що проводила у 90-і роки соціолог з Казані Ю.Р. Хайруліна [168].
Львівська дослідниця Л.Д. Климанська в роботі Символічне конструювання політичної ідентичності” звертає увагу на громадянську та національну ідентифікацію юнацтва та дорослих.
Проблеми національної ідентичності в сучасній Україні досліджує професор Школи Славістики та східноєвропейських досліджень Лондонського університету Е. Вілсон [39].
Масштабне дослідження ідентифікаційних практик здійснили соціологи Інституту соціології НАН України. Ці дослідження були узагальненні у підсумковій праці під редакцією А.О. Ручки [147]. У 80- роки ретельно вивчали соціальні ідентифікації російські соціологи під керівництвом В.О. Ядова [196].
Слід відзначити роботи Н.Б Шуст, якою вперше розроблені теоретико-методологічні підходи до соціологічного аналізу інноваційної діяльності молоді, яку інтерпретовано і концептуалізовано в системі відтворення [186]. В її роботах зазначається, що інноваційна діяльність молоді включає в себе наступність молодим поколінням соціального досвіду, накопиченого попередніми поколіннями, і в зв’язку з цим визнаються основними функціями молодого покоління функція відтворювання та інноваційно-трансляційна. Також визначені структурні компоненти інноваційної діяльності молоді, якими є мотивація, креативність та рефлексія [187]. Нею також доведено, що в умовах перехідного часу молодь в меншій мірі знаходиться під ослабленим впливом ідентифікації. Пояснюється це тим, що, по-перше, молодь наділена в більшій мірі, у порівнянні з іншими соціальними групами, адаптивними якостями до умов життя. По-друге, прихильність молодого покоління до певних цінностей не досить стійка. По-третє, радикальність соціальних змін значною частиною молоді сприймається як перемога нового і як шанс для реалізації. І по-четверте, молодь як особлива соціально демографічна група є досить рухливою і постійно оновлюється, зберігаючи при цьому свої фундаментальні якості, особливо важливою з яких є схильність до глобальних рішень, яка за умови глобалізації світу виступає запорукою успіху подальшої трансформації українського суспільства [188].
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами темами.
Дисертаційне дослідження є складовою частиною комплексної теми Особливості суспільних перетворень в сучасному українському суспільстві” № 0106U000729 державної реєстрації, що виконує кафедра соціології та соціальної роботи Гуманітарного університету ЗІДМУ”. За участю автора розробляється розділ Особливості формування громадянсько-політичної свідомості в сучасному українському суспільстві”. Автор розробила концептуальні засади з цієї проблеми, провела соціологічне дослідження та підготувала звіт із заявленої проблематики.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у виявленні характерних рис громадянсько-політичної та регіональної соціалізованості юнацтва великого промислового міста в умовах трансформації суспільства ( на прикладі м. Запоріжжя).
Для досягнення поставленої мети мають бути вирішені наступні завдання:
1. Розробити теоретикометодологічні засади для аналізу процесів громадянсько-політичної соціалізації та ідентифікації юнацтва.
2. Обґрунтувати концептуальні засади вивчення політичної культури юнацтва.
3. Проаналізувати сутність та складові громадянсько-політичної ідентифікації підлітків та юнацтва.
4. Вивчити соціокультурні, соціально-політичні, соціально-психологічні умови та фактори громадянської соціалізації та самоідентифікації юнацтва.
5. Розглянути закономірності міської та регіональної соціалізації та самоідентифікації юнацтва для становлення повноцінних членів міської громади.
6. Дослідити особливості політичної, партійної та міської ідентифікації, ставлення юнацтва до політичних та громадянських інституцій.
7. Порівняти політичні та партійні уподобання юнацтва та дорослих.
Об'єкт дисертаційного дослідження політична соціалізація.
Предмет дослідження зміст та стан громадянсько-політичної та регіональної соціалізованості юнацтва у великому промисловому місті.
Вік респондентів, що досліджувалися 14-17 років.
Методи дослідження. В роботі застосувалася система теоретичних та прикладних методів дослідження. Зокрема застосувався порівняльний аналіз (при характеристиці процесів політичної соціалізації юнацтва та дорослих); системний аналіз та типологізація (при вивченні політичної культури юнацтва). Використовувалися соціологічні опитування для отримання первинної інформації, а також вторинний аналіз даних соціологічних досліджень процесів соціалізації.
Емпіричну базу дисертаційного дослідження складають соціологічні дослідження, які були проведені в м. Запоріжжі у 2004 та 2006 роках. У 2004 р. опитано 300 школярів 10-11 класів. У дослідженні 2006 р. було опитано 350 підлітків 8-9 класів(a = 0,05). Вибірка цільова, комбінована, багаторівнева: на першому рівні - районована, на другому рівні гніздова. Гніздами слугували шкільні класи, в класах опитування суцільне. Для вторинного аналізу застосовувалися дані соціологічних досліджень у 2004 р. Було опитано 800 мешканців міста. Вибірка репрезентативна для дорослого населення міста. Опитування за місцем проживання. Вибірка квотна за статтю та віком. Дані досліджень у м. Запоріжжі. З метою порівняльного аналізу використані дані соціологічних електоральних досліджень мешканців міста у 2006 році, що проводилися Центром соціологічних досліджень Гуманітарного університету ЗІДМУ” за участю кафедри соціології та соціальної роботи.
Методологічні засади дослідження. За методологічну основу дослідження формування громадянської ідентичності та політичної соціалізації підлітків взято основні принципи позитивізму: об’єктивний характер суспільства, конкретність дослідження, його прогресивна спрямованість, корисність для суспільної практики.
Робота здійснювалася відповідно до методологічних принципів соціального детермінізму, діяльнісного підходу, єдності соціальної теорії і соціальної практики.
Тема дисертації зумовлює використання системного підходу, а також інституціонального, структурно-функціонального, феноменологічного та аксіологічного підходів. Використовувалися методологічні аспекти соціології знання, соціології повсякденності. В роботі також використовується соціокультурний та інституціональний підходи. Для сучасної методології вивчення політичної соціалізації характерним є міждисциплінарний та мультидисциплінарний підходи, що найбільше втілюється у феноменології. Одним із методологічних джерел дослідження є соціологічна концепція П. Бурд’є.
Представлена робота містить декілька ліній дослідження. По перше, громадянська ідентичність підлітка соціально значуща завдяки своїй ролі в процесі самовизначення людини, як громадянина. По-друге, вивчення політичних уявлень підлітків важливе для цілісного розуміння політичної соціалізації та політичної культури.
Структура громадянської ідентифікації включає багато компонентів. В даному дослідженні увагу приділено перш за все двом складовим: політичній ідентифікації (політична культура, партійні уподобання), міській ідентифікації (почування себе городянином).
В свою чергу, ці компоненти були операціоналізовані в низку емпіричних показників, які, на думку автора, розкривають різні сторони громадянської соціалізації.
Теоретична основа дослідження. Поліпарадигмальність наукової роботи є типовою рисою сучасних досліджень суспільних явищ та процесів. В цій роботі слід виокремити позитивістські засади дослідження. Автор виходить з розуміння об’єктивності суспільних закономірностей, необхідності емпірично досліджувати суспільні явища, добиватися ясності, точності та корисності для суспільства наукових положень та результатів дослідження.
Суттєвим методологічним положенням, який був реалізований у цій роботі є системний підхід. Ключові явища, що розглядаються у роботі, представлені системно у взаємозв’язку відповідних елементів системи. Автор розглядає такий підхід проявом діалектики, що поглиблює розуміння сутності розвитку та взаємозв’язку явищ та процесів, що досліджуються у даній роботі.
Автор поділяє методологічні положення французького соціолога П.Бурд’є щодо сутності габітусу, як інтегрального чинника суспільної поведінки особи.
В роботі використовується також положення комунікативної теорії суспільства. Зокрема, поінформованість юнацтва щодо політичних явищ країни та регіону можна зрозуміти з урахуванням процесів соціальної комунікації.
Крім того, автор спирається на окремі методологічні аспекти постмодерністської соціології, зокрема влучне, на погляд автора, вчення про трансполітику Ж.Бодрійара, як важливої риси сучасного суспільства.
Наукова новизна отриманих результатів.
У дисертаційній роботі вирішене наукове завдання вивчення стану регіональної громадянської соціалізації підлітків та молодшого юнацтва у великому промисловому місті, з'ясовані умови і специфіка процесу формування юнацтва як громадян демократичного суспільства. Наукова новизна одержаних результатів полягає в подальшому розвитку уявлень щодо характеру громадянсько-політичної соціалізації юнацтва та одержання висновків щодо закономірностей формування громадянської свідомості.
1.Вперше обґрунтовано концептуальні засади політичної соціології юнацтва, як напряму досліджень, що враховують інтереси юнацтва як громадян та потенційних громадсько-політичних суб'єктів, складовими проблемного поля якого є політична соціалізація юнацтва, громадянсько-політична ідентифікація, ставлення юнацтва до громадянських та соціально-політичних інституцій, місце юнацтва в громадсько-політичному середовищі, права юнацтва в громадсько-політичному світі, діяльність агентів політичного впливу, дитячі суспільно-політичні організації, політична культура юнацтва, участь юнацтва в політичних подіях (стор.69-87).
2. Вперше досліджене ставлення юнацтва до громадсько-політичних структур міста, яке характеризується дефіцитом легітимації регіональних владних інституцій з боку юнацтва та високим ступенем тотожності з позиціями дорослих. Емпірично досліджені також регіональні партійні уподобання юнацтва, які характеризуються повним збігом з притаманними регіону ідеолого-політичними уподобаннями (с.153-160).
3. Вперше досліджені на теоретичному та емпіричному рівні реакції юнацтва на невизначеність соціально-політичного становища в країні, яка характеризується тим, що діти відчувають цю невизначеність як соціальний хаос, але значно менше, ніж дорослі. Досліджена специфіка реакції юнацтва на хаос, яка полягає в тому, що діти краще пристосовуються до нового, більш органічно сприймають постмодерну деконструкцію суспільства, не так гостро сприймають дискомфорт соціальних трансформацій, позитивно сприймають породжене хаосом зниження соціального контролю, значно більше ніж дорослі вірять у силу закону, інформовані з проблем міста (с.117-133).
4. Подальшого розвитку набуло теоретичне та емпіричне дослідження явища громадянської ідентифікації, яке виступає у вигляді ідентифікаційної свідомості, відношенні та дії, у процесі якої людина формується як громадянин і визначається віднесенням себе до певної громадянської спільноти та характеризується сукупністю таких складових, як ідентифікація з державою, з нацією, громадою певного регіону, партійно-політичним угрупуванням, відчуттям приналежності до певної соціальної групи, сформованим ставленням до державних та політичних інститутів ( с.32-45).
5. Уточнена та емпірично обґрунтована концепція юнацької політичної культури, яка має спрощений характер, в більшій мірі афективна, очікування від політичної системи розмиті і фактично не адекватні її функціям, ставлення до політичної системи пасивне, з обмеженими знаннями і слабкою участю. Оскільки у підлітків нема реального досвіду політичної діяльності, їх політична свідомість є результатом сукупної дії соціальних комунікацій (с. 86-95).
6. Адаптована щодо юнацтва концепція трансполітики (Ж.Бодрійар) сучасного суспільства, коли тоталітарна прямої дії примусова політизація життєвого світу юнацтва, змінюється тотальною непрямою політизацією масового суспільства, через що повсякденність життя юнацтва заповнюється рекламованою трансполітикою. У зв’язку з цим, проаналізоване явище політичної експлуатації юнацтва та політичного насильства щодо підлітків та юнацтва (с. 95-103).
7. Набула подальшого теоретичного розвитку та емпірично досліджена регіональна соціалізація, зміст якої стосовно міста складають такі афективні та інструментальні компоненти, як любов до міста, гордість за місто, наявність конкретних предметів гордості, укорінення у місті, зацікавленість у справах міста, сформовані уявлення щодо якостей міста, наявність ідентифікаційних знаків-символів, наявність інформації та думки щодо актуальних проблем міста, відчуття розмежування, відокремлювання об’єкту ідентифікації, сформована думка щодо владних інституцій міста, притаманна регіону партійно-ідеологічна ідентифікація та ін. (с.117-121, 132-153).
Практичне значення результатів. Представлені в роботі матеріали і сформульовані положення, висновки і рекомендації можуть бути використані для подальшої розробки соціологічної теорії, орієнтованої на осмислення процесів формування громадян демократичної держави, політичної соціалізації, та політичної культури юнацтва, а також для розробки навчальних посібників і матеріалів з дисциплін галузевої соціології, пов'язаних з соціологією віку, соціології юнацтва, політичної соціології, електоральної соціології, соціології міста та місцевого самоврядування.
Аналіз процесів громадянсько-політичної соціалізації також може слугувати для вдосконалення соціальної педагогіки, політичного виховання, громадянського виховання, прогнозування електоральної поведінки.
Результати теоретичного та емпіричного дослідження слугують компонентами комплексного вивчення умов відтворення громадянської культури, міської ментальності для вдосконалення внутрішньої політики регіону та міста. Використання цих результатів дозволить здійснювати регулювання процесів громадянсько-політично

bibliography

ВИСНОВКИ

Формування громадянського демократичного суспільства в Україні припускає становлення відповідної даному типу суспільства політичної культури громадян.
В даному дослідженні політичної і регіональної соціалізації юнацтва вирішується наукове завдання з'ясувати умови і специфіку процесу формування юнацтва як громадян демократичного суспільства. Проблемним полем дослідження є громадянська та політична свідомість, громадянська соціалізація, політична культура юнацтва.
Важливим завданням громадянсько-політичної соціалізації є громадянська ідентифікація, тобто формування у юнацтва почуття приналежності до української держави, громадянського суспільства. Вихідною методологічною базою дослідження є системний аналіз. Явище громадянської ідентифікації розглядається як система, що має певну структуру, складовими компонентами якої є ідентифікація з державою, з нацією, громадою певного регіону, партійно-політичним угрупуванням, відчуттям приналежності до певної соціальної групи. Формами існування цього явища є ідентифікаційна свідомість, відношення та дія. У свою чергу, ідентифікаційна свідомість за рівнями та джерелами свого формування поділяється на теоретичну, емпіричну, повсякденну та комунікаційну, яка переважно притаманна саме підліткам. Ідентифікаційне відношення поділяється за ступенями на активістське, пасивне-споглядальне (яке переважно притаманне юнацтву) та нерозвинуте. Ідентифікаційні дії поділяються за змістом та напрямках, на комунікаційні, інформаційні, управлінські, праксеологічні та ін.
Головною функцію громадянської соціалізації є відтворювання громадянства, формування громадян сучасної демократичної держави.
Для аналізу різних сторін питання соціалізації застосовуються сучасні методологічні підходи, зокрема соціології політики та концепція габітусу П. Бурд’є, концепція трансполітики Ж. Бодрійара, теорія політичної культури П. Алмонда та ін.
На наш погляд, з урахуванням специфіки психології та соціального стану юнацтва, питання громадянської соціалізації юнацтва слід розглядати у рамках спеціального напрямку соціологічних досліджень, а саме політичної соціології юнацтва.
У мирний час, в період політичної стабільності, політичний потенціал юнацтва знаходиться в непроявленій формі. Хоча мотивація діяльності юнацтва не усвідомлюється як чітко політична, але часом вона має політичний зміст. Ясно, що дитина не виступає в чистому вигляді як суб'єкт політики, але очевидно і те, що діти - члени суспільства і не можуть бути ізольовані від політики, від сфери її інтересів. Методами політології, соціології та інших наук варто вивчати юнацтво як потенційний суб'єкт політики. Результати сприйняття політичних явищ є потенційним джерелом майбутніх дій. Шкільне юнацтво фактично є ще дітьми. Діти відкладають дієву реакцію на наступний період свого життя. Головним набуттям юнацького періоду є визначення свого місця в майбутньому дорослому середовищі. В цьому і визначається інтерес дослідників до політичної культури юнацтва: з яким політичним багажем приходить у політичне життя наступне покоління.
Специфіка юнацтва як суб’єкта політики полягає в тому, що воно розглядаються як потенціал суспільно-політичного розвитку, як ресурс, спрямований на майбутнє, як суттєва умова продовження справи держави. Вивчення цих проблем відбувається у рамках політичної соціології юнацтва, яка розглядає процеси формування громадянсько-політичної ідентичності юнацтва з урахуванням сучасних умов і специфіки країни. Важливість цих проблем виходить з того, що носіями процесів відтворення громадянськості є діти. Складовими частинами та категоріями цієї дисципліни є політична соціалізація та виховання юнацтва, політична ідентифікація, місце юнацтва в громадянсько-політичному середовищі, права дитини в громадянсько-політичному світі, агенти політичного впливу, дитячі суспільно-політичні організації, політична культура юнацтва, участь юнацтва в політичних подіях.
В умовах кризового, перехідного стану українського суспільства, при зміні типів політичної культури виникають серйозні проблеми збереження і передачі політичного досвіду, наступності політичних інститутів, норм і цінностей. Вивчення цих аспектів дозволить краще зрозуміти механізми становлення громадянської ідентичності і політичної свідомості в юнацтва.
Вплив сучасних політичних процесів на юнацтво обумовлений тим, що зникає певна частина політичного дискурсу, який був результатом примусу з боку тотальної влади, але одночасно під впливом демократичних процесів виникають нові політичні практики. Учбові класи вже не є піонерськими загонами, дітям вже не пропонується змалку вірити у якесь безпомилкове вчення, але завдяки глобальним соціальним комунікаціям, рекламі формуються сучасна трансполітика (Ж. Бодрійар), що охоплює всі сфери життя.
Громадянську ідентичність можна визначити як одну з найсуттєвіших складових громадянської свідомості, що відображає зміст і якість ставлення суб'єкта до громадянських та соціально-політичних інституцій і визначається ступенем причетності людини до нації, держави, міста та інших соціально-політичних угрупувань.
Формування громадянської ідентичності може відбуватися двома засобами. Перший складається в передачі новому поколінню зразків політичної поведінки й інших компонентів політичної культури попереднього покоління. Це консервативна модель, що виходить з цінностей збереження і передачі наступному поколінню досвіду старших, сформованих раніше стереотипів ментальності.
Агентами політичної соціалізації в даному випадку виступають родина і школа. У країнах, де сильні позиції церкви, вона також є агентом консервативної соціалізації.
Інший шлях творчий. Формування громадянської ідентичності пов'язане з придбанням особистістю нових, раніше невідомих політичних знань, із засвоєнням нового політичного досвіду. Це відбувається в процесі різних форм участі індивіда в політичному житті країни, насамперед у період виборчих кампаній.
Політична культура значної частки громадян не повною мірою відповідає викликам демократії. Тому функція відтворення політичної культури в процесі громадянсько-політичної соціалізації повинна бути доповнена творчою функцією. Діти не повинні бути повністю схожими на дорослих от виклик молодої демократії. Діти в багатьох випадках не повинні брати зразки поведінки і переконання у своїх батьків. Процес формування демократичних громадянсько-політичної якостей у підростаючого покоління повинен бути скоректований.
Вивчаючи громадянську соціалізацію, ми усвідомлюємо, що політичні інтереси складають тільки частину інтересів людини, тим більше дитини. При тому для юнацтва, як і для більшості дорослих, політична складова їхніх інтересів сприймається суб'єктивно другорядною. Політичні цінності це цінності другого, а то і третього плану. Відповідно до численних досліджень ціннісних орієнтацій у сучасної молоді громадянські цінності займають останні позиції, уступаючи матеріальним цінностям, любові, здоров'ю, спілкуванню з друзями і т.п.
Немає сенсу, виходячи з дослідницького інтересу, перебільшувати значення політики для юнацтва. Але залишати без уваги цю частину інтересів також не можна. Тому що об'єктивно, будучи громадянами, діти, ставши дорослими, неминуче будуть включені в політичне життя, їм потрібно буде приймати електоральні рішення, ставати на сторону тієї чи іншої політичної сили. Може бути, для юнацтва політика і не так важлива, але для держави інтерес саме до політичної складової культури і світогляду молодої людини дуже великий. Процес становлення громадянської ідентичності украй важливий для суспільства, тому що від його нормального протікання залежить політична конфігурація майбутнього соціуму. Стан громадянської ідентичності визначає ступінь реалізації функції відтворення політичної культури і формування громадянської активності. Так, у процесі соціалізації дитина не усвідомлює значення моральних цінностей, значимість освіти, а виконує етичні розпорядження і готує уроки, багато в чому уступаючи вимогам дорослих. І лише потім, ставши дорослою, людина усвідомлює, наскільки важливим було для неї навчання і виховання.
Діти виступають як ресурс політичний, соціальний, демографічний. Але ресурс потенційний, на який можна розраховувати в майбутньому. Часто маргінальні політичні сили робили ставку на підлітків, формуючи з них своїх стійких послідовників і борців. Підлітки мають деякі вікові характеристики, що роблять їх зручними для маніпулювання. У демократичному суспільстві політична соціалізація підлітків здійснюється не на шкоду їм, не з агресивною, споживчою й інструментальною метою, а для формування повноправного і повноцінного громадянина, з громадянською політичною культурою.
Завдання підліткового періоду підготувати умови для наступного етапу формування громадянської зрілості.
Громадянська соціалізація підлітків найчастіше позбавлена власне політичної складовій. І тільки в особливих випадках, в особливі періоди виникає сплеск політизації громадянських ідентифікацій у юнацтва. Мова йде про такі періоди, як вибори Президента, Верховної ради, події типу «помаранчевої революції». У такі часи актуалізуються політичні інтереси, громадянські цінності, громадянська та політична діяльність не тільки дорослих, а і юнацтва.
Громадянські цінності не є актуальними постійно, їх не активізують щодня, вони існують у схованому стані, як би відкладені для використання в екстремальних випадках. Але вони повинні бути.
Формування оцінного компонента політичної культури є важливою проблемою політичної соціології юнацтва. Громадянські цінності це повага до державної влади, патріотизм, громадянськість, демократія, воля, права людини і т.п.; Громадянські цінності спонукають до дій, які необхідні суспільству в особливі моменти, що вимагають мобілізації.
За своїм типом підліткова громадянська свідомість є комунікативною. Оскільки у підлітків нема реального досвіду політичної діяльності ні на емпіричному, ні на навіть повсякденному рівні, їх свідомість є результатом комунікації з дорослими, з рекламою, з літературою тощо. Тобто ця свідомість є вторинною, такою, що підліток привласнює завдяки всьому комплексу соціальної комунікації.
Громадянська соціалізація розуміється як масштабний і складний соціальний процес формування громадянської ідентичності. Громадянська соціалізація підлітків ставить дещо скромніші завдання, не настільки пафосні й об'ємні. Задача підліткового періоду підготувати умови для наступного етапу формування громадянської зрілості. Завданням громадянської соціалізації є підготовка людини до активної життєдіяльності у громадянському суспільстві. Необхідно сформувати у юнаків такі риси свідомості, щоб вони відповідали вимогам та умовам громадянського суспільства. Громадянсько-політична соціалізація юнацтва носить багато в чому абстрактний характер, якщо вона не підкріплюється досвідом суспільної діяльності чи спостереженням такої діяльності в середовищі дорослих.
Відкладений попит на політичний потенціал юнацтва зумовлює непрямий вплив на дитячу свідомість. Агенти політичної соціалізації прагнуть використати некритичне ставлення юнацтва до ідей, через це пропонують ці ідеї у якості безумовної істини. Відсутність досвіду критичного осмислення ідеології, обумовлює сприйняття ідей, що пропонують представники референтної групи, без поглиблення у їх смисл. В тоталітарному суспільстві та в країнах, де панує релігійний фундаменталізм, ця якість юнацтва експлуатується у повному обсязі. Юнаків позбавляють іншої інформації, окрім необхідної для формування певної ідеології та інших переконань. Це обумовлює формування та відтворення фундаменталізму, фанатизму, безоглядної віри у певну сукупність ідей.
У демократичному суспільстві дитина має право не бути об’єктом впливу фанатиків. Суспільство повинно надати право людині обирати ідеологію тоді, коли вона буде спроможна критично осмислити ідеї. Умови вибору ідеології повинні бути аналогічними вибору релігійних переконань. Дитина потребує правового захисту від можливої політичної експлуатації.
Тому у юнацтва є право на те, щоб були почутими і щоб їх інтереси були враховані.
Дитяча та підліткова політична культура має спрощений характер, в більшій мірі афективна, очікування від політичної системи розмиті і фактично не адекватні її функціям, ставлення до політичної системи пасивне, з обмеженими знаннями і слабкою участю. Дитяча політична культура диференційована за станом громадянськополітичної соціалізованості на нерозвинуту, пасивно-споглядальну, активістську. Реальна культура являє собою комбінацію з різних типів громадянсько-політичних позицій, пропорції яких змінюються в залежності від політичної ситуації, ступеню громадянської ідентичності, і активності агентів соціалізації.
Громадянська відповідальність у юнацтва існує лише на ментальному рівні і не може реалізуватися у відповідній діяльності. Суспільство і не може очікувати громадянської діяльності від підлітків, хіба що у вигляді учбових занять та відносно малих громадянських дій. Але є такі складові політичної свідомості, які слід формувати як найраніше. Ці складові відносяться до громадянської свідомості. Становлення громадянської ідентичності є умовою формування громадянських якостей. Цінність громадянсько-політичної ідентичності підлітків закладена у їх майбутній поведінці. Саме у майбутнє спрямоване сподівання суспільства щодо відповідальності та громадянської діяльності юнацтва.
Саме заради майбутнього громада надає певні права дітям, очікує від них відповідного відгуку у вигляді громадянської ідентичності. Якщо у підлітковому віці дитина сприймає себе громадянином, то у дорослому стані людина має більше вірогідності стати гідним членом громади. Ідентичність підлітка прискорює шлях його до дорослості
Для підлітка характерна неповнота соціалізованості, коли він тільки примірюються до можливої приналежності до будь якої політичної групи. Оскільки така приналежність не є для нього визначальною, то соціалізація є поверхневою, мінливою, неміцною, що торкається скоріше ситуативної частини свідомості, що актуалізується у визначеній ситуації.
Громадянська соціалізація припускає наявність певного соціального статусу. Можна сказати, що старші підлітки не тільки присвоюють статус своїх батьків, а формують свій особистий статус. Старші підлітки та юнацтво прагне закріпити свій статус й домогтися визнання цього статусу дорослими, як соціальної верстви, від якої вони залежать. Для підлітків дорослі часто виступають недиференційовано, як соціальна спільнота, що домінує та підкоряє, тобто як пануюча спільнота. Ставлення до цієї спільноти амбівалентне: одночасно наявні почуття поваги та відчуження. Це обумовлене тим, що, з одного боку, дорослі є джерелом ресурсів, з іншого є джерелом репресивної соціалізації. Тому процес громадянсько-політичної соціалізації засобами навіювання та наслідування може мати і перешкоди. Та частка молоді, що є конформною, некритично наслідує поведінці та поглядам дорослих, не виробляє свої окремі позиції. Але не всі підлітки конформні, частка з них прагне закріпити свій особистий статус. Різні соціальні соціокультурні верстви усередині молоді так само мають специфіку відносин, що визначають позиції в суспільстві.
У відношенні юнацтва складніше, ніж для дорослих, визначити різницю між політичними та неполітичними позиціями і моделями поведінки. Синкретизм дитячого мислення обумовлює тісне переплетення політичного і неполітичного, ігрового і серйозного, наслідування й особистісного, демонстративного і сутнісного, поверхневого і глибинного і т.д. Тому в громадянських почуттях юнацтва нероздільно присутні відношення до свого міста і країни, до навколишніх дорослих і представників держави, відношення до місцевих політичних інститутів і загальнодержавних структур. Репрезентації великого в малому характерна риса юнацької політичної культури. Громадянська соціалізація проявляє себе на рівні регіону, міста.
Міська соціалізація підлітків процес формування у підлітків почуття приналежності себе до соціальної групи городян, визначеному міському співтовариству, цілі й інтереси якого сприймаються ними як свої власні.
У емпіричному дослідженні регіональних ідентифікаційних практик розробляються операціональні індикатори та показники громадянської свідомості, відношення та дії.
Індикаторами ідентифікаційної свідомості є показники причетності молодих респондентів до громади міста. Згідно з відповідями респондентів, відчувають себе членом єдиного міського співтовариства 14% юнацтва, певною мірою відчувають ще 24%, не відчувають 31%, інші не змогли відповісти. Але любіть своє місто 80% тінейджерів, 54% пишаються ним. Тобто, діти більше ідентифікують себе не з громадою, а з містом. Символіка міста важлива для процесу міської соціалізації юнацтва, зміцнення гордості за нього. Значимі, гідні символи зміцнюють громадянську самооцінку і формують міський патріотизм.
Найбільш змістовним компонентом емпіричного дослідження є ідентифікаційні відношення, які виявляються у оцінках владних і політичних інституцій міста.
Згідно з дослідженням можна зробити висновок, що підлітки та юнацтво складають з дорослими одне нероз'єднане соціально-політичне ціле, що пояснює факт високої відповідності позиції дорослих і юнацтва у відношенні оцінок статусу політичних інститутів міста. Коефіцієнт рангової кореляції між оцінками статусу політичних та владних інституцій міста школярами і дорослими доводить високу відповідність позиції дорослих і юнацтва. Дорослі у порівняльні з тінейджерами є зовсім іншими в культурній сфері, у дозвіллі, у естетичних смаках і судженнях, але в громадянсько-політичній сфері такого розходження немає.
На думку юнацтва, самими впливовими інституціями в місті є мер, облдержадміністрація, податкові органи, мафія, директори великих заводів і компаній.
Рисою громадянсько-політичної ментальності є слабка опора на структури громадянського суспільства. Діти найменше інформовані о таких складових громадянського суспільства, як міська громада, профспілки, партії, церква. По цих інституціях у юнацтва найнижчі показники владного статусу. При слабості структур громадянського суспільства складно сформуватися громадянській свідомості.
Нелегітимні і нелегальні напівміфічні структури типу «мафії» вважаються школярами більш впливовими, ніж легальні владні структури. Механізми неформального впливу вважаються в місті більш діючими, ніж законні способи впливу.
Дослідження показують, що принаймні старшокласники вже досить добре орієнтуються у найголовніших аспектах політичного життя: вони правильно, тобто як і доросле населення, вибудовують ієрархії політичних партій та головних громадянсько-політичних інституцій, .
Партійна ідентифікація юнацтва як 14-15 років, так і 16-17 років майже така ж, як і дорослих. Порівняння вибору юнацтва і дорослого населення показує дуже близькі збіги. Порядок величин відповідає виборам юнацтва і дорослих. На юнаків і дорослих впливають ті ж самі фактори політичної ситуації. До помаранчевої революції в юнацтва і дорослих були ідентичні партійні уподобання. Політичні обставини змінилися і це в однаковій мірі подіяло і на юнаків, і на дорослих.
Підлітки та юнацтво явно за ідеологічними уподобаннями правіше, ніж в цілому населення.
Тінейджери так же, як і дорослі, визначають головні проблеми міста. На першому місці за важливістю соціальних проблем стоїть у дорослих і в школярів «Забруднення навколишнього середовища».
Більшість опитаних підлітків позитивно оцінюють майбутнє міста. Діти в соціальному відношенні не так гостро відчувають дискомфорт соціальних трансформацій як дорослі. Діти також менш гостро відчувають невпорядкованість громадського життя. У громадській свідомості тінейджерів місто сприймається, як менш хаотичне середовище, ніж в цілому суспільство. Можна відзначити, що система соціального контролю і соціальних інститутів, орієнтованих на юнацтво, менше були зруйновані в процесі глобальних соціальних трансформацій і швидше відновлюються, ніж соціальні інститути, призначені для регулювання світу дорослих.
Дані дослідження дозволяють зробити висновок про досить високий рівень зацікавленості підлітків міськими проблемами. Цей емпіричний факт може підтвердити досить високу інтегрованість підлітків у соціальне середовище міста і свідчить про високий рівень міської соціалізації.
Вище нами була описана проблемна ситуація, що містить певні протиріччя. На нашу думку протиріччя вирішуються тим, що діти та дорослі під впливом однакових соціально-політичних та економічних умов, соціалізуючись, формують однаковий тип політичної культури. Тобто, у підсумку, можна стверджувати, що відбувається не трансляція громадянсько-політичних норм та цінностей, а сприйняття інформаційних меседжів економічного та соціально-політичного середовища, і цей процес відбувається одночасно як у дітей, так і дорослих. Для дорослих це трансформація політичної свідомості, для дітей формування своєї власної політичної свідомості, значно відмінної від тої, що є характерною для попереднього періоду. Діти, підлітки та молодше юнацтво швидше реагують на новизну, швидше адаптуються до зміни соціального середовища, тому й більше відповідають її вимогам. Можна стверджувати, що процес соціалізації відбувається не під впливом дорослих (від дорослих до дітей та підлітків), а навпаки, від дітей до дорослих.
Цей емпіричний факт підтверджено нашими дослідженнями. Наприклад, при визначенні реакції підлітків та дорослих на хаос. Соціальне середовище не є хаотичним, воно упорядковане за новими моделями. Але у сприйнятті дорослих це є хаос. Для підлітків це суспільство сприймається як норма. Тому дорослі змушені запозичувати у дітей певні моделі норм, щоб відповідати новим умовам, як вимагає час. Саме вимірюваний нами коефіцієнт кореляції підтверджує тотожність рівня громадянсько-політичної соціалізованості підростаючого покоління та дорослих, оскільки співпадає їхній політичний вибір. Музичні ж смаки у цих категорій суттєво відрізняються.
Формування громадянської та політичної соціалізованості юнацтва відбувається переважно за рахунок дії відтворювальних функцій політичних та соціальних інститутів. Але більш ефективно процеси громадянської соціалізації можуть бути забезпечені завдяки цілеспрямованим та відповідним соціально-педагогічним технологіям. Сучасними типами таких технологій є Інтернет, метод проектів, методика малих справ, метод вирішення практичних задач та ін.
Подальші теоретичні та емпіричні дослідження процесів громадянської соціалізації юнацтва будуть сприяти становленню демократії та громадянського суспільства в сучасній Україні.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Адорно Т. Исследование авторитарной личности Адорно Теодор. Исследование авторитарной личности. Под общей редакцией В. П. Култыгина. - М.: Серебряные нити, 2001.- 416 с.
2. Алмонд Г. А., Верба С. Гражданская культура и стабильная демократия - http://lib.rin.ru/doc/i/18011p.html
3. Альманах. Развитие региона: политические, экономические, правовые и социокультурные аспекты / Тюменский международный ин-т экономики и права / К.Г. Барбакова (отв.ред.). — Тюмень : Вектор Бук, 2000. — 311с.
4. Анатомия кризисов / под ред. А.Д. Арманд, Д.И. Люри и др. М.: Наука, 2000. 238 с.
5. Андреева. Социальная психология. Учебник для Вузов. М.: Изд. МГУ, - 2004.- 311 с.
6. Амитан В. Н., Зорина Е. И. Основные направления совершенствования социальной сферы региона / НАН Украины; Институт экономико-правовых исследований. — Донецк, 1998. — 30 с.
7. Бабкин В.Д., Селиванов В.Н. Народ и власть. - К.: Манускрипт, 1996. 448 с.
8. Байрачная Л. К. Власть: содержание, структура, функции. (Социально-философский анализ). - Автореферат диссертации на соискание степени кандидата философских наук. - Харьков, 1992. 19 с.
9. Баранова Т.С. Теоретические модели социальной идентификации личности // Социальная идентификация личности. - М.: Институт социологии РАН , 1993. - С. 35-46.
10.Баталов Ю.А. Политическая культура современного американского общества. - М., 1990. - С. 208.
11.Бауман З. Индивидуализированное общество / Центр исследований постиндустриального общества; Журнал "Свободная мысль". — М.: Логос, 2002. 326 с.
12.Бебик В.М., Головатий М.Ф., Ребкало В.А. Політична культура молоді. -К., 1996. 80 с.
13.Безрукова О.А. Политическая социология детства в контексте социотехнологической парадигмы // Социальные технологии. Актуальные проблемы теории и практики. Международный межвузовский сборник научных работ. Выпуск 30. Киев Москва Одесса - Запорожье., 2006. С.7-11.
14.Безрукова О.А. Міська ідентифікація дітей таюнацтва в умовах сучасної України: соціологічний аспект // Нова парадигма. Альманах наукових праць. Вип. 58. К., 2006.
15.Безрукова О.А. Особливості політичної культури юнацтва в умовах трансформації соціального інституту політики // Социальные технологии. Актуальные проблемы теории и практики. Международный межвузовский сборник научных работ. Выпуск 32. Киев Москва Одесса - Запорожье, 2006.
16.Безрукова О.А Політичне лідерство як персоніфікація соціальних конфліктів в регіоні // Социальные технологии. Актуальные проблемы теории и практики. Международный межвузовский сборник научных работ. Выпуск 22. Киев Москва Одесса - Запорожье, 2004. С.17-22.
17.Безрукова О.А Внутриелитные трансформации региона // Социальные технологии. Актуальные проблемы теории и практики. Международный межвузовский сборник научных работ. Выпуск 23. Киев Москва Одесса - Запорожье, 2004. С.16-19.
18.Безрукова О.Н. http://www.soc.pu.ru/materials/courses/spasp-sd.shtml
19.Беляева Л.А.. Социальный портрет возрастных когорт в постсоветской России // Социологические исследования. - 2004.- № 10.- С. 31 - 41.
20.Бергер П., Лукман Т. Социальное конструирование реальности. Пер. с англ. - М.: Медиум, 1995. 210 с.
21.Берн Э. Игры, в которые играют люди. Психология человеческих взаимоотношений. - М.: 1992. 322 с.
22.Бодрийяр Ж. Город и ненависть (электронный документ)
23.Бодрийяр Ж. Прозрачность зла. Перевод Л.Любарской, Е.Марковской. - М.: Добросвет, - 2000 . 86 с.
24.Бодрийар Ж. Забыть Фуко. - СПб.: Издательство "Владимир Даль", - 2000. 120 с.
25.Бодуен Ж. Вступ до політології. - К.: Основи, 1995. 174 с.
26.Бойчук В. В., Буркут І. Г., Малініч М. І., Поляк Л. В., Тивилік М. М. Актуальні проблеми регіонального розвитку: (зб.наук.-дослідних робіт за результатами соціологічних досліджень) / Чернівецький регіональний центр підвищення кваліфікації державних службовців, керівників держ. підприємств, установ та організацій. — Чернівці : Прут, 2000. — 80 с.
27.Борисова Л.Г. Подросток в бизнесе: социализация или девиация? // Социологические исследования.- 2001.- № 9.- С. 68-76.
28.Боронников А.Д. Політична ідентифікація http://auditorium.ru/v/index.php?]
29.Бочаров В.В. Политическая антропология и общественная практика // Журнал социологии и социальной антропологии. - 1998, т.1, №2. - С. 134.
30.Бреева Е.Б. Дети в современном обществе. - М.: Эдиториал УРСС, 1999.
31.Бронфенбреннер У. Два мира детства. Дети в США и СССР. -М.: Прогресс, 1976.- 95 с.
32.Бурдье П. Социология политики: Пер. с фр. - М.: Socio-Logos, 1993. - 336 с.
33.Бурлачук В.Ф. Символ и власть: роль символических стрктур в построении картины социального мира. К.: Институт социологии НАН Украины. 2002. 266 с.
34.Булгаков С. Н. Новые технологии системного решения критических проблем городов / Всероссийский НИИ проблем научно-технического прогресса и информации в строительстве (ВНИИНТПИ). — М., 1998. — 40 с.
35.Бюхнер П., Крюгер Г.-Г., Дюбуа М. "Современный ребенок" в Западной Европе // Социологические исследования. -1996. - № 4. - С. 128-135.
36.Бычко А.К. Критический анализ философских концепций молодежного бунтарства. - К.: Вища школа, 1985. 121 с.
37.Вайнштейн О.Б. Философские игры постмодернизма // Апокриф.­­­ 1991. №2. С. 1232.
38.Викторов Т. Рец. на кн.: Костюкевич В.Ф. Политическая социализация молодежи. Мурманск, 1998 // Социологические исследования. - 1999. - № 2. - С. 153-154.
39.Вілсон Е. Національна ідентичність в Україні // Політична думка. 1999. - № 3. - С.120-128.
40.Виноградов В.Д., Головин Н.А. Политическая социология. - СПб.: Изд-во СПб. ун-та, 1997. - С. 65.
41.Вирусное общество как социальное явление // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства: Збірник наукових праць. Х.: ХНУ, 2004.- 450 с.
42.Возрастная и педагогическая психология./Петровский А.В.- М., - 1986.- 148 с.
43.Войтенко Т.О, Гончарук О.С., Привалов Ю.О. "Громадянське суспільство в Україні: аналіз соціального конструювання". К.: Стилос, 2002. С. 334-341.
44.Воловик В.И. Философия политического сознания. Монография. Запоржье: Просвіта, 2006. 204 с.
45.Гайнер М. Л. Правосознание подростков. - М.: Магистр, 1998.- 231 с.
46.Гаджиев К.С. Политическая наука. - М.: Наука, 1995.- 195 с.
47.Горностай П.П. Групове та індівідуальне в громадянській свідомості. // Проблеми поілтичної психології та її роль у становленні громадянина Української держави: Матеріали Другої всеукраїнської наукової конференції, 1997 р. - К.: ДОК-К, 1997. - С. 20.
48.Головаха Е. Трансформирующееся общество. К.: Ин-т социологии НАН Украины, 1996. 143 с.
49.Головаха Е.И., Панина Н.В. Социальное безумие: история, теория и современная практика. К.: Абрис, - 1994. 168с.
50.Головин Н.А. Теоретико-методологические основы исследования политической социализации. - СПб.: СПбГУ, - 2004. - 288 с.
51.Головин Н.А Политическая социология: Учебное пособие. СПб.: СПбГУ, 1997. - 176 с.
52.Головин Н.А. Сибирев В.А. Дети и выборы в Государственную Думу: о формировании базовых политических установок // Журнал социологии и социальной антропологии. - 2001. - № 4. - С. 116-134.
53.Головин Н.А.О проблеме общей теории политической социализации // Проблемы теоретической социологии / Под ред. А. О. Бороноева. - Вып. 5. СПб., Изд-во Астерион, 2005.- С. 47-69
54.Глобалізація. Регіоналізація. Регіональна політика: Хрестоматія з сучасної зарубіжної соціології регіонів / Луганський держ. педагогічний ун-т ім. Т.Шевченка ; Міжнародний фонд "Відродження". Мегапроект "Вища освіта: лідерство для прогресу" / І.Ф. Кононов (наук.ред.), І.Ф. Кононов (уклад.). — Луганськ : Альма Матер; Знання, 2002. — 662 с.
55.Глотов М.Б. Поколение как к