Грудинін Борис Олександрович. Розвиток творчої активності учнів засобами домашнього експерименту в процесі вивчення молекулярної фізики і термодинаміки в загальноосвітній школі

brief description

Грудинін Борис Олександрович. Розвиток творчої активності учнів засобами домашнього експерименту в процесі вивчення молекулярної фізики і термодинаміки в загальноосвітній школі: дис... канд. пед. наук: 13.00.02 / Національний педагогічний ун-т ім. М.П.Драгоманова. - К., 2004

Грудинін Б.О. Розвиток творчої активності учнів засобами домашнього експерименту в процесі вивчення молекулярної фізики і термодинаміки в загальноосвітній школі. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук із спеціальності 13.00.02 теорія і методика навчання фізики. Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова, Київ, 2004.
У дисертації науково обґрунтовано проблеми розвитку творчої активності учнів 7, 8 та 10-х класів засобами домашнього експерименту, структура виконання якого адекватна структурі наукового методу пізнання. Встановлено, що широке застосування в процесі вивчення фізики домашніх експериментальних завдань дозволяє підвищити загальний рівень творчої активності учнів, зокрема таких його складових компонентів: мотиваційно-творчого, інтелектуально-логічного, інтелектуально-евристичного, світоглядного, морального, компоненту самокерування, комунікативного та індивідуального компонентів.
Виявлено організаційно-дидактичні та методичні умови ефективності і результативності використання домашніх експериментальних завдань в навчальному процесі. Теоретично і експериментально обґрунтовано можливості підвищення рівня і якості знань учнів загальноосвітніх шкіл з фізики в результаті застосування в навчальному процесі домашнього експерименту. Основні результати дослідження впроваджені в процес навчання фізики учнів середньої загальноосвітньої школи.

Узагальнення результатів дослідження дає підстави зробити таківисновки:

Проблема розвитку творчої активності особистості учнів при вивченні фізики повністю не розв’язана і залишається актуальною як у педагогічній теорії, так і в шкільній практиці. Вирішення зазначеної проблеми ґрунтується на взаємозв'язку всіх елементів методичної системи навчання фізиці як шкільного предмета: мети, змісту, формах, методах, прийомах та засобах.
Аналіз процесу виконання експериментальної діяльності в курсі вивчення фізики підтвердив, що будь-яка експериментальна дія відбувається на основі складної аналітико-синтетичної діяльності, яка об’єднує в собі мислительні операції (аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення тощо), уяви і пам’яті. Взаємодія цих компонентів стає основою для успішного виконання учнями складових компонентів експериментального дослідження.
Розвиток творчої активності школярів засобами фізичного експерименту повинен відбуватись у такій діяльності, яка передбачає необхідність активних розумових та практичних дій. Такою діяльністю є процес експериментування учнів, структура якого наближена до структури наукового методу пізнання.
Виявлено найзагальніші вмінням творчо діяти, які формуються та розвиваються під час експериментальної діяльності учнів: 1) формулювання завдання дослідження та з’ясування мети експерименту; 2) висунення гіпотези дослідження, яка має бути покладена в основу експерименту та її наступна перевірка; 3) планування експерименту; 4) підбір необхідних приладів та матеріалів; 5) складання установки (схеми) експериментальної роботи; 6) проведення дослідів у відповідній послідовності; 7) математична обробка результатів досліджень; 8) формулювання відповідних висновків.
У дослідженні обґрунтовано дидактичні умови, необхідні для забезпечення розвитку творчої активності школярів при виконання домашніх експериментальних робіт, структура виконання яких наближена до структури наукового методу пізнання. Ці умови передбачають: необхідність усвідомлення вчителем потреби здійснювати розвиток творчої активності учнів та її складових компонентів при вивченні фізики; забезпечення належного рівня підготовленості вчителя до здійснення розвитку творчої активності учнів засобами домашнього фізичного експерименту; досягнення систематичності в організації домашньої експериментальної діяльності учнів, яка ґрунтується на чіткій системі експериментальних робіт; дотримання відсутності в процесі експериментальних робіт елементів, пов'язаних з непродуктивною діяльністю.
Оцінка рівнів розвитку творчої активності учнів повинна ґрунтуватися на відмінностях в уміннях здійснювати необхідні операції в експериментальній діяльності. Показниками по кожному з рівнів повинні виступати види та результати навчально-пізнавальної діяльності учнів, які ґрунтуються на конкретних мислительних операціях. Це дає підстави визначати ступінь розвитку у школярів не окремих мислительних операцій, а оцінювати результати їх навчальної діяльності в цілому.
Кількісні показники результатів експериментальної роботи показали, що визначені в дисертації дидактичні умови слід розглядати як комплексний засіб, що забезпечує розвиток творчої активності учнів при виконанні домашніх експериментальних робіт.
Для розвитку в учнів якостей творчої особистості необхідно:

постійно вдосконалювати методи навчально-виховної роботи з фізики в системі освіти;
розглядати якості творчої особистості учня в навчальному процесі як складну, цілісну систему регуляції творчої поведінки та діяльності, що має своїм результатом створення учнем нових, особистісно та суспільно значущих продуктів;
якості та здібності творчої особистості як мета освітнього процесу мають бути передбачені у змісті навчально-виховної роботи, у програмах і методиках, у формах організації творчої поведінки та діяльності, але самостійно обиратись учнями в ході навчання і виховання, самонавчання і самовиховання, у власній творчій активності.

В цілому результати дослідно-експериментальної роботи дають підстави стверджувати, що висунуту в процесі дослідження гіпотезу підтверджено, а мету дослідження досягнуто.