Гулько Олександра Романівна. Еколого-економічний механізм сталого використання сільськогосподарських земель

brief description

Гулько Олександра Романівна. Еколого-економічний механізм сталого використання сільськогосподарських земель.- Дисертація канд. екон. наук: 08.00.06, Нац. акад. аграр. наук України, Ін-т агроекології і природокористування. - Київ, 2015.- 246 с.

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ
ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

ГУЛЬКО Олександра Романівна

УДК 332.2 : 504

ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ СТАЛОГО ВИКОРИСТАННЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ

08.00.06 – економіка природокористування та
охорони навколишнього середовища

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук

Науковий керівник:
Ступень Михайло Григорович
доктор економічних наук, професор

Львів – 2014

ЗМІСТ

ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНОГО МЕХАНІЗМУ СТАЛОГО ВИКОРИСТАННЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ

11
1.1. Понятійно-категоріальний апарат дослідження сталого використання сільськогосподарських земель
11
1.2. Особливості функціонування еколого-економічного механізму сталого використання сільськогосподарських земель у сучасних умовах
28
1.3. Розроблення критеріїв оцінювання еколого-економічної ефективності використання сільськогосподарських земель
49
Висновки до розділу 1 69
РОЗДІЛ 2. ОЦІНКА РЕАЛІЗАЦІЇ ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНОГО МЕХАНІЗМУ ВИКОРИСТАННЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ
73
2.1. Моніторинг еколого-економічного стану використання сільськогосподарських земель у процесі реалізації земельної реформи
73
2.2. Стан та основні тенденції інтенсивності використання сільськогосподарських земель
88
2.3. Аналіз існуючого інструментарію еколого-економічного механізму сталого використання сільськогосподарських земель
117
Висновки до розділу 2 142
РОЗДІЛ 3. УДОСКОНАЛЕННЯ ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНОГО МЕХАНІЗМУ СТАЛОГО ВИКОРИСТАННЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ

146
3.1. Інструменти еколого-економічної реабілітації сільськогосподарських земель та підвищення ефективності їх використання
146
3.2. Удосконалення гарантійно-компенсаційного механізму сталого використання сільськогосподарських земель
171
3.3. Формування еколого-економічного механізму сталого використання сільськогосподарських земель з урахуванням досвіду спільної аграрної політики

195
Висновки до розділу 3 207
ВИСНОВКИ 210
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 217
ДОДАТКИ 237

ВСТУП

Актуальність теми. Аграрні перетворення, розпочаті на початку 90-х років не дали очікуваного результату – істотного підвищення обсягів та ефективності аграрного виробництва не відбулося, як і забезпечення сталого використання сільськогосподарських земель. Навпаки, відсутність у більшості сільгосптоваровиробників ґрунтозахисних технологій вирощування сільськогосподарських культур, недотримання ними науково обґрунтованих сівозмін, внесення необхідної кількості органічних та мінеральних добрив призвели до виснаження земель, зниження родючості ґрунтів та активізації деградаційних процесів.
Обрання шляху інтеграції до європейського простору, загострення конкуренції на внутрішньому і світовому ринках агропромислової продукції свідчать, що формування дієвого механізму використання земельних ресурсів у сільському господарстві має принципове значення для подальшого розвитку аграрної сфери економіки. Тому, нині постала нагальна потреба у перегляді існуючих та формуванні нових механізмів використання сільськогосподарських земель, спрямованих як на захист ґрунтів та підвищення їх родючості, так і на підвищення економічної ефективності їх використання й гарантування продовольчої безпеки країни.
Теоретичні й прикладні аспекти використання сільськогосподарських земель, реформування земельних відносин та розвитку сталого землекористування висвітлені у наукових працях вітчизняних учених, зокрема: І.К. Бистрякова, З.Ф. Бриндзі, В.М. Будзяка, Г.Д. Гуцуляка, Д.С. Добряка, В.М. Другак, О.І. Коваліва, О.С. Малащук, Є.В. Мішеніна, Л.Я. Новаковського, Н.І. Паляничко, С.М. Рогач, І.А. Розумного, А.Я. Сохнича, М.Г. Ступеня, А.М. Третяка, О.І. Фурдичка та ін. Проте брак комплексності та системності у висвітленні питань формування та функціонування еколого-економічного механізму використання сільськогосподарських земель потребує подальших теоретичних досліджень цієї теми, узагальнень практичних досягнень, розроблення сучасного методичного забезпечення, що й обумовило вибір та актуальність теми, структуру роботи, наукове й практичне значення проведеного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукові результати, теоретичні положення і висновки досліджень безпосередньо пов’язані з тематикою науково-дослідних робіт Львівського національного аграрного університету, зокрема темою: «Розробка науково-методичних засад формування організаційних, економічних, інформаційних механізмів регулювання земельних відносин на регіональному рівні» (ДР № 0111U001320). Внесок автора у виконання цієї теми полягає в розробленні теоретичних та прикладних аспектів удосконалення еколого-економічного механізму сталого використання і охорони сільськогосподарських земель.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є наукове обґрунтування теоретико-методичних засад та практичних рекомендацій щодо формування еколого-економічного механізму сталого використання сільськогосподарських земель.
Відповідно до мети дослідження, у роботі поставлено та виконано такі завдання:
 обґрунтувати теоретичні підходи до забезпечення сталого використання сільськогосподарських земель та уточнити понятійно-категоріальний апарат за темою дослідження;
 виявити особливості формування та функціонування еколого-економічного механізму сталого використання сільськогосподарських земель;
 систематизувати критерії та показники оцінювання еколого-економічної ефективності використання сільськогосподарських земель;
 оцінити сучасний еколого-економічний стан використання сільськогосподарських земель у процесі реалізації земельної реформи;
 визначити ефективність функціонування механізмів використання сільськогосподарських земель;
 науково обґрунтувати і запропонувати шляхи еколого-економічної реабілітації сільськогосподарських земель та підвищення ефективності їх використання;
 удосконалити інструментарій еколого-економічного механізму сталого використання сільськогосподарських земель;
 узагальнити досвід функціонування еколого-економічного механізму використання сільськогосподарських земель у країнах ЄС та запропонувати шляхи можливої його адаптації в Україні.
Об’єктом дослідження є процес функціонування механізмів використання сільськогосподарських земель.
Предметом дослідження є теоретико-методичні та прикладні засади формування еколого-економічного механізму сталого використання сільськогосподарських земель.
Методи дослідження. Теоретичну основу дисертаційного дослідження становлять наукові праці та методичні розробки провідних вітчизняних і зарубіжних учених з проблем формування механізмів використання сільськогосподарських земель. У процесі проведення дослідження застосовано як загальнонаукові, так і спеціальні методи. Зокрема, монографічний – для опрацювання наукових публікацій з питань ефективного використання сільськогосподарських земель; системний – для вивчення закономірностей, тенденцій і особливостей розвитку земельних відносин; проблемний – для визначення комплексу проблем у сфері використання сільськогосподарських земель; статистичного та економічного аналізу – для оцінки реалізації еколого-економічних інструментів ефективного використання сільськогосподарських земель; графічний – для узагальнення статистичних даних; системно-аналітичний метод – для вивчення законодавчих актів та інших нормативних документів; абстрактно-логічний метод – для узагальнення теоретичних положень, встановлення причинно-наслідкових зв’язків і формування висновків та пропозицій.
Інформаційною базою дослідження слугували нормативно-правові акти з питань регулювання земельних відносин в Україні, законодавчі та нормативні документи ЄС, офіційні дані Державної служби статистики України, Національної академії аграрних наук України, праці вітчизняних і зарубіжних учених з аналізованої тематики, довідкова література, а також результати власних спостережень автора.
Наукова новизна одержаних результатів визначається особистим внеском автора у розв’язання актуальної наукової проблеми в галузі економіки природокористування та охорони навколишнього природного середовища, що полягає в удосконаленні еколого-економічного механізму сталого використання сільськогосподарських земель. Новизну дослідження обумовлюють такі найвагоміші наукові результати:
вперше:
 науково обґрунтовано механізм сплати землевласниками та землекористувачами екоземподатку в сільському господарстві як інструменту фіскального регулювання та економічного стимулювання сталого землекористування, що базується на прогресивній системі оподаткування залежно від рівня інтегрального показника агроекологічного стану земель сільськогосподарського призначення;
удосконалено:
 методичні підходи до оцінювання еколого-економічної ефективності використання сільськогосподарських земель шляхом доповнення їх показниками аналізу функціонування еколого-економічного механізму землекористування, сформованих з двох зустрічних каналів взаємодії: залежності результатів економічної діяльності суб’єктів господарювання від змін в екологічному стані земельних ресурсів і залежності екологічного стану земельних ресурсів від напряму та результатів економічної діяльності;
 науково-методичні підходи до модернізації механізму економічного стимулювання сталого використання сільськогосподарських земель, що на відміну від існуючих, передбачають чітке розмежування інструментарію економічного стимулювання та гарантійно-компенсаційного характеру, що сприятиме належному контролю дотримання обмежень бюджетної підтримки аграріїв та впровадженню європейських принципів сталого землекористування;
 механізм справляння фіксованого сільськогосподарського податку, що на відміну від чинного, передбачає врахування коефіцієнта циклічності, який надасть можливість знівелювати податковий тиск на землевласників та землекористувачів залежно від урожайності сільськогосподарських культур;
дістали подальшого розвитку:
 сутністно-змістовна основа поняття «еколого-економічна ефективність використання сільськогосподарських земель» як сукупна економічна результативність використання земельних ресурсів в аграрному секторі економіки, що скоригована на величину негативного антропогенного впливу на якість ґрунтів;
 теоретико-методичне забезпечення механізму агрострахування землевласників та землекористувачів сільськогосподарських земель шляхом спрощення процедури врегулювання збитків між страхувальниками, аварійними комісарами та страховиками, що передбачає створення Агентства з управління аграрними ризиками і дає змогу забезпечити гарантії та солідарну відповідальність з боку всіх учасників цього процесу.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що в дисертаційній роботі сформульовано теоретичні положення та обґрунтовано практичні рекомендації, спрямовані на розвиток еколого-економічного механізму сталого використання сільськогосподарських земель. Основні ідеї та висновки дослідження доведено до конкретних положень, методик та рекомендацій.
Результати дисертаційного дослідження впроваджено у практичній діяльності Комітету Верховної Ради України з питань аграрної політики та земельних відносин (довідка № 51-817/10-45 від 15.10.2013 р.); Міністерства екології та природних ресурсів України (довідка № 99/09-3629/87 від 20.09.2013 р.); Головного управління Держземагенства у Львівській області (довідка № 12 від 10.01.2014 р.); ДП «Львівський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» (довідка № 11 від 03.01.2014 р.), а також у навчальному процесі Львівського національного аграрного університету (довідка № 345 від 06.03.2014 р.), інших установ і підприємств.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею, в якій викладено авторський підхід щодо виконання важливого наукового завдання – удосконалення еколого-економічного механізму використання сільськогосподарських земель, що сприятиме активізації переходу України на модель сталого розвитку.
Сформульовані в дисертації наукові положення, висновки та пропозиції є особистим доробком автора та його науковим внеском у розвиток економіки природокористування та охорони навколишнього природного середовища. Із наукових праць, опублікованих у співавторстві, у дисертаційній роботі використано лише ті положення, які є результатом самостійної роботи здобувача.
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційного дослідження доповідалися та обговорювалися науковою спільнотою на конференціях і форумах різного рівня, таких як: «Ресурсозберігаючі технології в проектуванні, землевпорядкуванні та будівництві» (Кременчук, 2013 р.), «Економічні проблеми сталого розвитку» (Суми, 2013 р.), «Теоретичні основи і практичні аспекти використання ресурсоощадних технологій для підвищення ефективності агропромислового виробництва і розвитку сільських територій» (Львів, 2013, 2014 рр.), «Управління земельними ресурсами в контексті сталого розвитку територій» (Харків, 2013 р.), «Wykształcenie і nauka bez granic – 2013» (Польща, Перемишль, 2013 р.), «Moderní vymoŽenosti vědy – 2014» (Чехія, Прага, 2014 р.), «Геодезія. Землеустрій. Природокористування: присвячена пам’яті П. Г. Черняги» (Рівне, 2014 р.), щорічні наукові конференції викладачів та аспірантів Львівського національного аграрного університету впродовж 2012–2014 рр.
Публікації. За темою дисертації опубліковано 16 наукових праць (загальний обсяг 6,9 друк. арк., з яких 6,1 є особистим доробком автора), у т.ч. 7 – у наукових фахових виданнях, 2 – у виданнях іноземних держав та у виданнях України, що включені до міжнародних наукометричних баз, та 7 – у матеріалах науково-практичних конференцій.
Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг дисертації становить 246 сторінок, з яких основного тексту – 178 сторінок. Робота містить 26 таблиць та 49 рисунків, список використаних джерел із 210 найменувань, який викладено на 23 сторінках, 8 додатків – на 12 сторінках.

bibliography

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і новий підхід до виконання наукового завдання в галузі економіки природокористування та охорони навколишнього природного середовища, що полягає в удосконаленні еколого-економічного механізму сталого використання сільськогосподарських земель. За результатами дисертаційного дослідження сформульовано такі висновки:
1. Доведено, що стале (екологічно безпечне, економічно доцільне та соціально справедливе) використання земельних ресурсів є основною умовою життєдіяльності суспільства, його стабільності та гармонійного розвитку, центром формування продовольчої безпеки держави. На підставі системного аналізу об’єктивних закономірностей причинно-наслідкових зв’язків між економічними та природними системами на різних рівнях узагальнення в межах концепції сталого розвитку деталізовано розуміння поняття «еколого-економічної ефективності використання сільськогосподарських земель» як сукупної економічної результативності використання земельних ресурсів в аграрному секторі економіки, скоригованої на величину негативного антропогенного впливу на якість ґрунтів.
2. Визначено, що еколого-економічний механізм сталого використання сільськогосподарських земель становить сукупність інструментів, важелів та регуляторів організаційного, фінансового, економічного та інформаційного впливів, що органічно інкорпоровані до системи управління земельними ресурсами, визначеність завдань і функцій яких у збалансованому взаємозв’язку сприяють досягненню оптимального співвідношення між економічно доцільними та екологічно безпечними формами і видами використання сільськогосподарських земель з метою забезпечення соціально-економічних потреб населення.
3. Визначено критерії оцінювання еколого-економічної ефективності використання сільськогосподарських земель, з урахуванням яких запропоновано систему показників економічної та екологічної ефективності їх використання доповнити показниками оцінювання функціонування еколого-економічного механізму використання сільськогосподарських земель, які, на думку автора, мають бути сформовані із двох зустрічних каналів взаємодії: залежності результатів економічної діяльності суб’єктів господарювання від змін в екологічному стані земельних ресурсів і залежності екологічного стану земельних ресурсів від напряму та результатів економічної діяльності. Застосування запропонованих показників сприятиме об’єктивному оцінюванню досягнутого рівня використання сільськогосподарських угідь.
4. Констатовано, що впродовж останніх років в Україні домінувала незбалансована дефіцитна система землеробства. Як наслідок, ґрунти втратили значну частину гумусу, і найбільш родючі у світі чорноземи перетворилися на ґрунти з середнім рівнем родючості, нині процес деградації земель продовжується. Невеликі дози внесення органічних добрив не забезпечують відтворення родючості ґрунтів. Урожаї останніх років – здебільшого наслідок винятково вичерпування природної родючості, збіднення потенційної її частини. На сучасному етапі основну увагу слід приділяти запобіганню деградаційним процесам, тобто насамперед забезпеченню екологічної ефективності використання земель сільськогосподарського призначення.
5. Доведено, що державне регулювання аграрного сектора дотепер не враховує досвід європейських країн. Форми бюджетної підтримки не співвідносяться з механізмами, передбаченими Спільною аграрною політикою ЄС. Отже, механізм бюджетної підтримки потребує докорінної перебудови відповідно до норм СОТ та ЄС, у т.ч. змін до нормативно-правових актів стосовно впровадження ефективних еколого-економічних інструментів забезпечення сталого використання сільськогосподарських земель.
6. З метою реабілітації деградованих сільськогосподарських земель запропоновано як основну систему землеробства впровадити адаптивно-ландшафтну систему, що є ефективним технологічним способом відтворення і підтримки родючості ґрунтів переважно шляхом урахування екологічних властивостей ґрунтів агроландшафту. Обґрунтовано порядок переведення землекористування на адаптивно-ландшафтну систему землеробства.
7. З метою одержання високих еколого-економічних результатів використання сільськогосподарських земель доведено необхідність поєднання ринкових регуляторів двох типів: стимулюючих і примусових. Запропоновано механізм сплати екоземподатку як інструменту економічного стимулювання примусового характеру, яким передбачено сплату податку за прогресивною ставкою залежно від рівня інтегрального показника агроекологічного стану сільськогосподарських земель, що допоможе підвищити рівень зацікавленості землекористувачів та землевласників у підвищенні якості земель сільськогосподарського призначення та створити відповідний фонд коштів для вжиття заходів із запобігання погіршенню родючості ґрунтів та їх відновлення.
8. Встановлено, що значну увагу експерти та аграрії-практики приділяють такому інструменту еколого-економічного механізму ефективного використання сільськогосподарських земель, як гарантування здешевлення кредитних ставок. Запропоновано з урахуванням обмежень Спільної аграрної політики країн ЄС внести корективи до механізму економічного гарантування землевласникам та землекористувачам сільськогосподарських земель виплат бюджетних компенсацій зі здешевлення відсоткових ставок за кредитами шляхом відмови від прив’язки компенсації до облікової ставки Національного банку України та впровадження пільгової диференційованої ставки залежно від термінів кредитування, позичальників та цілей використання.
9. За результатами виокремлення позитивного досвіду оподаткування аграріїв в країнах ЄС уточнено механізм сплати фіксованого сільськогосподарського податку як інструменту економічного стимулювання ефективного використання сільськогосподарських земель шляхом впровадження коефіцієнта циклічності врожайності сільськогосподарських культур, що допоможе уникнути циклічності податкового тиску на землевласників та землекористувачів земель сільськогосподарського призначення у середньо- та низьковрожайні роки.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аграрне страхування України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://agroins.com.ua
2. Аксененок Г. А. Право государственной собственности на землю в СССР / Г. А. Аксененок. – М. : Госюриздат, 1950. – 106 с.
3. Амбросов В. Я. Забезпечення державної підтримки сільськогосподарського виробництва в умовах членства України у СОТ [Електронний ресурс] / В. Я. Амбросов, В. М. Онегіна. – Режим доступу : http://www.info-pressa.com/article-532.html.
4. Андрейцев В. І. Правові засади земельної реформи і приватизації земель в Україні : [навч.-практ. посіб.] / В. І. Андрейцев. – К. : Істина, 1999. – 320 с.
5. Андриишин М. В. Эффективность организации использования земельных ресурсов / М. В. Андриишин, Т. П. Магазинщиков. – Львов : Вища школа, 1981. – 172 с.
6. Андрійчук В. Г. Економіка аграрних підприємств : підручник / В. Г. Андрійчук. – К. : КНЕУ, 2002. – 624 с.
7. Бердніков Є. Стан та цілі розробки проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь / Є. Бердніков // Землевпорядний вісник. – 2012. – № 11. – С. 9–13.
8. Березівський П. Ефективність виробництва і формування ринку продукції скотарства в Карпатському регіоні / П. Березівський. – Львів : Українські технології, 1998. – 256 с.
9. Бойко Л. Екологічні загрози і земельні відносини: як вийти з критичної ситуації / Л. Бойко // Землевпорядний вісник. – 2010. – № 9. – С. 23–25.
10. Борисова В. А. Регулювання фінансових потоків природокористування / В. А. Борисова // Вісник сумського національного аграрного університету. – 2013. – №1. – С. 45–49.