Хахльов Олексій Володимирович. Регіональні структурні трансформації промисловості будівельних матеріалів в умовах ринку

brief description

Хахльов Олексій Володимирович. Регіональні структурні трансформації промисловості будівельних матеріалів в умовах ринку : дис... канд. екон. наук: 08.10.01 / НАН України; Рада по вивченню продуктивних сил України. — К., 2006. — 223арк. — Бібліогр.: арк. 187-205

Хахльов О.В. Регіональні структурні трансформації промисловості будівельних матеріалів в умовах ринку Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.10.01 Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка. Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України. Київ, 2006.
Дисертація присвячена теоретико-методологічним та прикладним проблемам раціоналізації регіональних економічних трансформацій промисловості будівельних матеріалів в умовах ринку. У роботі здійснено комплексне дослідження наукових основ структурних трансформацій, визначений характер і специфіка регіональної трансформації промисловості, розкрито структуроутворюючу функцію регіональних інвестицій. Виявлений характер і особливості розвитку промисловості будівельних матеріалів в цілому в Україні та в Поліському економічному районі зокрема, вплив структурних зрушень на участь підприємств галузі в міжнародній торгівлі, їх стійкість у ринковому середовищі. Розроблено основи формування нової інноваційно-інвестиційної діяльності в контексті регіональних економічних трансформацій, запропоновано кластерну модель перспективного регіонального розвитку. Обґрунтовано основні напрями удосконалення організаційно-економічних механізмів інвестиційного забезпечення структурних трансформацій.

У дисертаційній роботі викладено результати теоретичного узагальнення і нові теоретико-методологічні підходи до розв’язання важливого для національної економіки науково-практичного завдання щодо формування організаційно-економічного механізму структурної корекції промисловості будівельних матеріалів на регіональному рівні. Це знайшло відображення в розширенні і поглибленні понятійного апарату, розробці методичних підходів до оцінки розвитку галузі та регіону, визначенні структурно-динамічних змін, територіально-організаційних зрушень та пропорцій, обґрунтуванні трансформаційних пріоритетів, розробці організаційно-економічного механізму структурної перебудови галузі з урахуванням регіональних особливостей.
За результатами проведених досліджень здобувач дійшов наступних висновків і пропозицій.

Структурна трансформація промислового виробництва - це комплексні заходи інституційного, економічного, правового та технічного характерів, що призводять до формування якісно нової структури промисловості на усіх рівнях управління, здатної сприяти економічному зростанню в умовах нестабільного конкурентного середовища і технологічного прогресу.
На регіональному рівні процес структурної перебудови охоплює територіальні аспекти трансформації і спрямований на формування сприятливого інвестиційного клімату, інноваційні зрушення, створення відповідних умов для розвитку малого і середнього бізнесу, вирішення низки соціальних питань, підвищення конкурентоспроможності та економічної незалежності території, усунення територіальних та соціально-економічних диспропорцій розвитку, ліквідацію депресивних регіонів, оптимізацію розподілу та використання природних, фінансових та трудових ресурсів на локальному рівні. Оптимальне поєднання важелів ринкової саморегуляції з координацією дій центральних органів влади та місцевого самоврядування щодо структурної корекції забезпечує ефективний розвиток промислового виробництва на довгострокову перспективу, а отже, і формування економічно самостійних адміністративно-територіальних одиниць.
Найактуальнішою проблемою функціонування регіонів на довгострокову перспективу є ефективна структурна трансформація промислового виробництва. Це обумовлено, насамперед, необхідністю виходу низки територій з масиву аутсайдерів” соціально-економічного розвитку за показником інвестиційної привабливості. Створення високоефективної структури промислового виробництва, яка здатна забезпечити випуск продукції з високим ступенем обробки та високої якості, опанування інноваційного вектору розвитку, підвищення рівня життя населення територій безпосередньо пов’язано з посиленням процесів регіоналізації національної економіки згідно сучасних вимог ринку через усвідомлення важливості ролі адміністративно-територіальних одиниць у забезпеченні економічного зростання, акцентуванням уваги на власній матеріальній та фінансовій базі в соціально-економічному розвитку регіону, делегуванні значної частини повноважень з центру на місця.

За період структурної трансформації 1999-2005 рр. в промисловості Поліського економічного району мали місце наступні явища: поглиблення диспропорцій галузевої, секторної, відтворювальної, технологічної, територіальної структур; суттєве недовикористання виробничих потужностей на промислових підприємствах; переважання технологічних укладів перших поколінь у випуску кінцевої продукції; низький рівень впровадження ресурсо- та енергозберігаючих технологій, комп’ютерної автоматизації; недостатній інвестиційний ефект від інституційних змін.
Зміна структури промисловості в регіоні відбувалась під впливом як об’єктивних, так і суб’єктивних чинників. Об’єктивні чинники включають наступне: конкуренцію з боку імпортних товарів (особливо в легкій промисловості, машинобудуванні, промисловості будівельних матеріалів); зупинку роботи підприємств, орієнтованих на задоволення інвестиційного попиту в умовах низької купівельної спроможності населення, малодоступності кредитних ресурсів; непідготовленість управлінського персоналу господарських одиниць багатьох галузей працювати в нових умовах, що постійно змінюються. Суб’єктивні чинники охоплюють відсутність виваженої ідеології та стратегії структурної корекції промислового виробництва як на національному, так і на регіональному рівнях; низький рівень впливу органів державної влади та місцевого самоврядування на зміни в структурі промисловості.
Важливим показником раціональної структури промислового виробництва є рівень зовнішньоекономічної діяльності у відповідній галузі. Зовнішньоекономічним зв'язкам промисловості будівельних матеріалів України властиві вагомі негативні риси, що виявляються у високій питомій вазі експорту сировинної групи товарів, домінантно-монопольній залежності від практично одного імпортера таких енергоносіїв, як нафта й газ, завезенні невиправдано великої кількості товарів споживчого призначення, незважаючи на скрутний економічний стан вітчизняних виробників.
Пріоритети структурної переорієнтації промисловості будівельних матеріалів в регіоні необхідно визначати з врахуванням як специфіки території, наявного потенціалу промислового розвитку, так і новітніх тенденцій розвитку суспільства. Регіональні цілі розвитку в обов’язковому порядку повинні корелюватись з загальнодержавними та світовими пріоритетами. В цих умовах доцільним є створення кластерів.
Кластер виробників промислової продукції виступає промисловим комплексом, сформованим на базі територіальної концентрації мережі спеціалізованих постачальників, основних виробників та споживачів, що поєднані технологічним ланцюгом. Переваги кластерної моделі регіонального розвитку промисловості полягають в ефекті масштабу виробництва (наявність в особі однієї з фірм ядра інноваційного кластера для виробництва певного виду товару), ефекті охоплення (багатофункціональна природа фактора виробництва, що може бути використаний одночасно для виготовлення декількох видів продукції) та ефекті синергії (загальна стандартизація продукції). За умови дії усіх ефектів малоприбуткові (збиткові) фірми можуть перейти нижню межу рентабельності за допомогою спеціалізації, що забезпечує зростання продуктивності праці і зниження собівартості вироблених товарів.
Для підвищення ефективності діяльності підприємств промисловості будівельних матеріалів з точки зору регіональних структурних трансформацій необхідно здійснити певні організаційні перетворення. З метою забезпечення централізованого пошуку, аналізу, вибору та підготовки інвестиційних проектів в регіонах, поліпшення віддачі від галузевих інвестицій доцільним є створення департаменту корпоративного розвитку та інвестування.
Для обґрунтованого вибору регіональних проектів інвестиційного портфеля галузі необхідна відповідна модель інвестиційного аналізу, що ґрунтується на новій системі інвестиційних параметрів. Аргументами моделі є внутрішні та зовнішні характеристики надійності інвестування, за якими оцінюється кожний з проектів, що пропонується до втілення в регіоні.