Хамініч Світлана Юріївна. Методологія управління конкурентоспроможністю підприємств на засадах освітнього потенціалу

brief description

Хамініч Світлана Юріївна. Методологія управління конкурентоспроможністю підприємств на засадах освітнього потенціалу : Дис... д-ра наук: 08.00.03 2007

Хамініч С.Ю. Методологія управління конкурентоспроможністю підприємств на засадах освітнього потенціалу. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.00.03 Економіка та управління національним господарством. Інститут економіки промисловості НАН України, Донецьк, 2007.
У дисертації досліджено методологічні основи управління підприємствами, визначено залежність управлінської діяльності, конкурентоспроможності від рівня освіти в сучасних умовах господарювання та розглянуто концепцію побудови управлінської моделі на засадах людського капіталу. Обґрунтовано напрями трансформації економічної цивілізації з метою уточнення категорії якість освіти”, досліджено проблеми економіки знань та їх вплив на якість освіти. Розглянуто конкурентоспроможність та освітній потенціал як об’єкти управління. Визначено складові механізму взаємодії конкурентоспроможності та освітнього потенціалу підприємств. Виходячи зі сформованих передумов і розкритих недоліків взаємодії конкурентоспроможності й освітнього потенціалу, розроблено шляхи підвищення конкурентоспроможності підприємств на засадах освітнього потенціалу, у результаті більш ефективного управління підприємствами.
Запропоновано концептуальні підходи до забезпечення конкурентоспроможності підприємств на основі розвитку їх освітнього потенціалу, методичний апарат оцінки впливу на конкурентоспроможність освітнього потенціалу. Розроблено модель формування освітнього потенціалу підприємств, адекватних умовам їх виробничо-господарської діяльності, та методику оцінки ефективності освітнього потенціалу підприємств для забезпечення їх конкурентоспроможності.

Науковим результатом дослідження є розробка теоретичних, методологіч- них і методичних засад організації управління та регулювання економіки, яка полягає в обґрунтуванні концептуальних положень щодо підвищення конкурентоспроможності національного господарства, а також висновки і рекомендації з формування цілісного організаційно-економічного механізму управління конкурентоспроможністю українських підприємств як суб’єктів господарювання на засадах їх освітнього потенціалу.
Основні висновки методологічного, науково-практичного характеру та результати, одержані на підставі проведених досліджень і особистих розробок автора, зводяться до такого.
1. Аналізуючи зміст управління конкурентоспроможністю на засадах освітнього потенціалу, виявлено, що для досягнення Україною кардинальних зрушень у своєму розвитку необхідно забезпечити ефективне зростання освітнього потенціалу, державної підтримки науки й освіти та підвищення ролі освіти. Для вирішення цих складних проблем уточнено категорії конкурентоспроможність” і освітній потенціал”.
Зростання економіки України можливе тільки за рахунок підвищення якості людських ресурсів та активізації включення їх у продуктивну економічну діяльність. Задоволення конкретних суспільних потреб і підвищення ефективності діяльності базується на використанні освітнього, інноваційного, виробничого потенціалів, що більш точно і повно визначають сутність цих категорій порівняно з наявними формулюваннями.
2. Обґрунтовано, що освітній потенціал є чинником економічного зростання на макроекономічному рівні й фактором підвищення конкурентоспроможності підприємств на мікроекономічному. Доведено, що взаємодія освітнього потенціалу і конкурентоспроможності підприємств виявляється у взаємному впливі освітнього потенціалу й управлінської діяльності, що визначає стан освітнього потенціалу та управління підприємствами і форму їх зміни.
3. Криза фінансування негативно вплинула на освіту. Падіння рівня доходів працівників освіти, скорочення обсягів поновлення матеріально-технічної бази пов’язане з тим, що освіта не займає відповідного місця у бюджетному фінансуванні. Доведено, що людський капітал країн із трансформаційною економікою не спроможний за невеликих витрат збільшити віддачу та продуктивність праці за інноваційними принципами, що обумовлює велику соціальну та економічну значущість освіти. Відповідно до цього визначено сутність впливу вищої освіти на динаміку економічних зрушень у господарстві України, серед яких інтеграційні процеси, інноваційна політика та науково-технічний прогрес.
4. Характерною ознакою сучасного суспільства і створення економіки знань є те, що генерування нових знань і розширення інформаційного простору набуває статусу пріоритетної стратегічної діяльності, у ході якої виробляється конкурентоспроможний продукт у вигляді не лише нових технологій, відкриттів, винаходів, товарів, послуг тощо, а й оригінальних підходів в управлінні, політиці, культурі. Обґрунтовано теоретичні положення, що висвітлюють сутність економіки знань стосовно сучасної парадигми управління підприємствами в аспекті підготовки фахівців у сучасних умовах та підвищення національної конкурентоспроможності, які враховують тенденції розвитку глобальної економіки, інноваційного спрямування розвитку національних економік.
5. Необхідність вирішення методологічних проблем управління підприємствами на засадах освітнього потенціалу обумовлена організаційно-правовими, інноваційно-технологічними і змістовими аспектами функціонування системи освіти в Україні. Виявлені інформативні, наукові й культурологічні властивості, у центрі яких знаходиться людина, визначають якість освіти. Гуманітарно-пізнавальна сутність сучасної цивілізації, тенденції розвитку управління, а також властивості освіти спонукають у процесі дослідження методології управління якістю освітою звернутися до методології саме гуманітарного пізнання.
6. Стандартом гуманітарного пізнання є інтерпретація економічних знань, що дозволяє розглядати методологічну основу управління підготовкою фахівців, яка ґрунтується на формуванні особистісного, професійного й освітнього рівнів у їх органічній єдності.
Методологія освіти реалізується за допомогою конкретної системи принципів, до яких належать: принцип полілогічності, поліінтерпретаційності, поліконтекстуальності (інформаційного, наукового, практичного, регіонального, соціального, прогностичного контекстів) та поліфункціональності. Кожен із цих принципів характеризує ряд специфічних властивостей методології пізнання.
7. Тенденції, що підтверджують вплив освіти на економічний розвиток країни, виявляються в закріпленні інноваційного шляху розвитку, пріоритету високих технологій формування освітнього потенціалу. Космічна галузь України є однією з конкурентоспроможних галузей у національній економіці. Україна забезпечує розробку і виробництво конкурентоспроможної продукції космічного призначення та цивільної продукції з використанням космічних технологій на засадах освітнього потенціалу. За своєю природою це технології найвищого рівня, для всіх країн вони є національним надбанням, а їх упровадження характеризує економіку країни як таку, що сприяє розвитку конкурентоспроможності національних підприємств, інтенсифікації промислового виробництва.
8. У сфері вдосконалення управління доведено, що в умовах сучасного ринку пріоритетними напрямами підвищення ефективності управління є: розробка концептуальних підходів забезпечення конкурентоспроможності підприємств на засадах освітнього потенціалу, створення моделі формування освітнього потенціалу підприємств, адекватного умовам виробничо-господарської діяльності, а також оцінка впливу освітнього потенціалу на управління та конкурентоспроможність підприємств.
Концептуальні підходи забезпечення ефективності управління конкурентоспроможністю підприємств базуються на розробленій системі критеріїв управління, а саме: на вимогах щодо забезпечення конкурентоспроможності, класифікованих за ознаками місця виникнення, спрямованості й характеру впливу, ступеня залежності від суб’єкта управління, факторах, що визначають конкурентоспроможність. Сформульовано умови, створювані розвитком освітнього потенціалу підприємств, для забезпечення відповідності прийняття управлінських рішень критеріям і вимогам конкурентоспроможності, сучасним умовам господарювання.
9. Взаємодія конкурентоспроможності й освітнього потенціалу підприємств виявляється у їх взаємному впливі. Проявом взаємодії конкурентоспроможності та освітнього потенціалу як об’єктів управління є виявлені й сформовані теоретичні й організаційні форми цієї взаємодії. Вони проявляються в економічній сутності конкурентоспроможності та освітнього потенціалу, якості освіти, вимогах до формування взаємодії конкурентоспроможності й освітнього потенціалу, принципах формування, що сприяють підвищенню ефективності виробничо-господарської діяльності підприємств та функціонування всієї системи національного господарства.
10. Важливим напрямом дослідження ефективності управлінських процесів стала адаптація методів економіко-статистичного моделювання стосовно прогнозування конкурентоспроможності підприємств. Доведено, що в сучасних умовах під час прогнозування конкурентоспроможності підприємств найбільш доцільно й ефективно використовувати багатофакторні кореляційно-регресійні моделі, що дають можливість ураховувати вплив показників освітнього потенціалу на конкурентоспроможність підприємств.
Доведено, що управління конкурентоспроможністю підприємств базується на обґрунтуванні рішень у процесі формування, використання, розвитку освітнього потенціалу, спрямованих на підвищення конкурентоспроможності підприємств; оцінці результативності використання освітнього потенціалу, економічного стимулювання підвищення його ефективності та прогнозування конкурентоспроможності.
11. У роботі надано пропозиції з удосконалення організаційно-методичного забезпечення підвищення ефективності управління конкурентоспроможністю підприємств. Зокрема, опрацьовано системи критеріїв, фактори, умови забезпечення конкурентоспроможності, які уможливили розробку методичних підходів до підвищення конкурентоспроможності підприємств за рахунок розвитку освітнього потенціалу, а також розробку методологічних підходів до управління на засадах освітнього потенціалу. Суть підходів у формуванні функціональної моделі освітнього потенціалу, визначенні суб’єктів його формування і виконуваних ними функцій, а також у виявленні факторів, що впливають на формування освітнього потенціалу. На підставі цих підходів у роботі створено системи оціночних параметрів конкурентоспроможності підприємств та їх освітнього потенціалу; адаптовано методи експертних оцінок, графічні методи, методи статистичного аналізу й моделювання для оцінки впливу освітнього потенціалу на конкурентоспроможність. Доведено, що адаптація даних методів сприятиме більш точній оцінці впливу освітнього потенціалу на управління підприємствами в умовах стабілізації та пожвавлення їх діяльності.
12. Для забезпечення прогресу суспільства й підвищення конкурентоспроможності підприємств у роботі пропонується оцінювати освіту в країні щонайменше за трьома аспектами: освіта є фактором економічного зростання за рахунок підвищення продуктивності праці, зростання рівня економічної культури; освіта є фактором вирішення соціальних проблем, пов’язаних із розвитком людського потенціалу; освіта є фактором формування якості робочої сили, що впливає не тільки на конкурентоспроможність власника знання, але і країни в цілому. За допомогою аналізу тенденцій розвитку освіти та економічнихі проблем інших держав у дисертації обґрунтовується інноваційний характер освіти, де визначальною є її якість, необхідність системного впливу державного регулювання процесів щодо розвитку і підвищення освітнього потенціалу для формування постіндустріальної економіки і становлення гармонійного суспільства.
Зважаючи на те що економічний розвиток нашої країни потребує переходу до інноваційної моделі, можна стверджувати, що реалізація комплексу запропонованих заходів сприятиме ефективному управлінню підприємствами, забезпеченню конкурентоспроможності національної економіки на засадах підвищення освітнього потенціалу українських підприємств.