Хом'як Мирослав Степанович. Економічні та організаційні важелі регулятивної політики в АПК регіону

brief description

Хом'як Мирослав Степанович. Економічні та організаційні важелі регулятивної політики в АПК регіону : дис... канд. екон. наук: 08.02.03 / Львівський держ. аграрний ун-т. — Л., 2004. — 222арк. : рис., табл. — Бібліогр.: арк. 202-217

Хом'як М.С. Економічні та організаційні важелі регулятивної політики в АПК регіону”. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.02.03 організація управління, планування і регулювання економікою. Ужгородський національний університет. Ужгород, 2004.
В дисертації розглядаються теоретичні засади обгрунтування потреби в державній регулятивній політиці трансформаційних процесів у сільськогосподарському виробництві при переході до ринку, виявляються причини відсутності очікуваних результатів, формулюються цілі та пріоритети нової аграрної політики з метою успішного завершення аграрної реформи на новій основі.
Проведено аналіз результатів господарювання в аграрному секторі економіки Львівської області, яка є малоземельною та прикордонною, що створює сприятливі умови для міграції населення в пошуках роботи за кордон і суттєво впливає на зменшення його чисельності.
Закономірності підвищення чи зниження рівня рентабельності в розрізі окремих форм сільськогосподарських підприємств не виявлено. Зроблений висновок, що ефективність сільськогосподарського виробництва залежить не стільки від форм господарювання і внутрігосподарських чинників, скільки від невідпрацьованого належним чином економічного механізму господарювання на макрорівні.
Обгрунтовується розвиток регіонального АПК Львівської області в таких напрямах: удосконалення економічного механізму господарювання на макрорівні; формування ефективних форм господарювання;відновлення і розвиток матеріально-технічної бази сільськогосподарських підприємств; поглиблення інтегральних процесів в АПК; розвиток соціальної сфери та її фінансового і матеріального забезпечення.

1. Аграрні реформування в Україні, які почали здійснюватися відразу після проголошення нею політичної незалежності, не мали належної підтримки на найвищому рівні, законодавчі акти, що приймались на рівні держави стосовно реформування АПК були відірвані від реальних процесів, що відбувались на селі, не відповідали інтересам населення, а тому і не були реалізованими. Часті зміни в державній політиці щодо забезпечення розвитку суб’єктів АПК та неузгодженість їх з реальною ситуацією в сільській місцевості негативно вплинули на результати господарювання.
2. Дослідження показали, що у Львівській області за період реформування АПК відбулись негативні процеси, що призвели до зниження обсягів виробництва в усіх сферах господарювання. Зокрема, з розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь у 2003 р. її вироблено в сільськогосподарських підприємствах, включаючи фермерські господарства, в 3 рази, а в господарствах населення в 3,5 разу менше, ніж у 1990 р. Основними товаровиробниками сільськогосподарської продукції в області стали дрібні домашні господарства населення. Ними у 2003р. було вироблено 907% обсягів валової продукції, в той час, як сільськогосподарськими підприємствами разом з фермерськими господарствами лише 9,3%.
3. Аналіз результатів господарювання суб’єктів АПК з різними формами власності та управління нею показали низький рівень рентабельності виробництва, високі витрати праці, наявність зношених виробничих фондів, низьку інноваційність технологічних процесів і продуктів. Вихід із кризової ситуації, в якій опинилась більшість сільськогосподарських товаровиробників потребує розроблення та реалізації нової аграрної політики в АПК та його регіональних підрозділах.
4. В основу нової аграрної політики має бути закладена система фінансово-економічної підтримки сільськогосподарського виробництва державою з метою його фінансового та матеріально-технічного ресурсного забезпечення. У соціальному відношенні це має проявлятися у прискоренні процесів соціального відродження села, суттєвого підвищення соціальної захищеності селян, створення умов, за яких у них почала б проявлятися надія на їх та майбутніх поколінь краще майбутнє.
5. Важливим напрямом забезпечення ефективності функціонування господарських суб’єктів АПК є прискорення процесів інтеграції дрібних сільськогосподарських підприємств в сучасні інтегровані угрупування, що дає можливість більш широкого доступу до інвестиційних і інноваційних ринків, використання кращих досягнень в менеджменті, впровадженні інноваційних технологій та виробництва конкурентноздатної продукції. Одночасно з’являється реальна можливість формування партнерських відносин з іншими суб’єктами господарювання, між інтегрованими структурами та державою.
6. Реалізація вдосконалення державної політики стосовно розвитку суб’єктів АПК повинна формуватись на принципах системності, комплексності, інтегрованості інтересів всіх учасників виробничо-господарських сільськогосподарських процесів при наданні пріоритетності забезпеченню соціальних потреб сільського населення.
7. В перспективі розв’язанню соціально-економічних проблем розвитку села активна роль має належати сільським громадам, громадським організаціям, які у взаємодії з виконавчими органами місцевої влади повинні розробляти програми розвитку села, розв’язувати ті завдання, які вимагають державного фінансування. Удосконалення механізму фінансування об’єктів соціальної структури є одним із головним чинників подолання економічної кризи на селі.