Хом’як Олександр Петрович. Організаційно-економічний механізм розвитку житлово-комунального господарства

brief description

Хом’як Олександр Петрович. Організаційно-економічний механізм розвитку житлово-комунального господарства : Дис... канд. наук: 08.00.03 2008

Хом’як О.П. Організаційно-економічний механізм розвитку житлово-комунального господарства. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.03 економіка та управління національним господарством. Рада по вивченню продуктивних сил Національної академії наук України. Київ, 2008.
Дисертацію присвячено розробці та обґрунтуванню реалізації шляхів та засобів удосконалення організаційно-економічного механізму розвитку житлово-комунального господарства, а також науково-методичних рекомендацій щодо підвищення соціально-економічної його ефективності цього комплексу на основі впровадження прогресивних досягнень у цій сфері, виходячи із узагальнення основних показників діяльності галузі.
У роботі визначено сутність, сукупність принципів та чинників розвитку житлово-комунального господарства; поглиблено теоретико-методологічні засади більш ефективного механізму його розвитку; проаналізовано сучасний стан, ключові проблеми та основні тенденції розвитку житлово-комунального господарства в Україні та Тернопільській області; обґрунтовано сукупність заходів щодо покращення інвестиційної привабливості даної сфери економічної діяльності.

В дисертаційній роботі визначено основні напрями, шляхи та засоби розв’язання важливого науково-прикладного завдання удосконалення організаційно-економічного механізму розвитку житлово-комунального господарства України.
У процесі дослідження одержано вагомі наукові результати, які спрямовані саме на розв’язання цього завдання, зокрема, доведено необхідність створення нових спеціалізованих організаційно-управлінських структур, які мають зосередити увагу на покращенні матеріально-фінансового становища житлово-комунального господарства України; запропоновано заходи щодо розширеного застосування лізингу та мікрокредитування, а також організації системи спеціалізованих венчурних фондів та муніципальних банків; обґрунтовано методичні підходи до формування цілісної системи державного впливу на підвищення інвестиційної привабливості даної галузі економіки; визначено соціальні пріоритети розвитку житлово-комунального господарства та розроблено наукові положення щодо переорієнтації організаційно-економічного механізму його розвитку на підвищення соціальної ефективності у діяльності житлово-комунальних підприємств.
Проведене дослідження дало змогу дисертанту дійти наступних обґрунтованих висновків:
1. Невизначеність у майнових відносинах звужує практику одержання кредитів банків та інших кредиторів, у тому числі довгострокових іпотечних, а також одержання пільгових кредитів за рахунок надання кредиторам податкових та інших пільг для фінансування капітального ремонту житлових і нежитлових будинків і приміщень;
2. Вирішення проблем щодо підвищення рівня ефективності нормативно-правового забезпечення процесу формування, встановлення та застосування тарифів у житлово-комунальному господарстві має базуватися на:
- комплексному підході до формування нормативно-правової бази у вказаній сфері;
- раціоналізації інформаційних потоків, створенні сучасних інформаційно-керуючих систем, що забезпечують максимальну ефективність при підготовці проектів нормативно-правових актів на всіх стадіях і рівнях;
- побудові дерева цілей (ранжованого за рівнями управління) підвищення рівня інвестиційної привабливості житлово-комунального господарства;
3. Забезпечення беззбиткового функціонування суб’єктів економічних відносин даної сфери діяльності з метою підвищення рівня її інвестиційної привабливості має здійснюватись шляхом:
- оптимізації витрат і втрат всіх ресурсів підприємств;
- запровадження механізму регулювання тарифів через установлення їх граничного рівня, застосування індексації плати з урахуванням інфляційних процесів, в тому числі зменшення тарифів на паливно-енергетичні ресурси;
- покриття різниці між фактичною вартістю житлово-комунальних послуг та встановленими тарифами;
- збільшення рівня збору платежів як мінімум до 95 відсотків, застосування більш жорстких санкцій проти неплатників та підвищення відповідальності за невиконання договірних відносин;
4. Враховуючи значну соціальну роль житлово-комунального господарства, держава має надавати йому вагому фінансову підтримку.Така підтримка повинна передбачатибезпосереднє фінансово-кредитне забезпечення суб'єктів господарювання за рахунок коштів бюджетної системи та централізованих державних фондів. Тобто, мова йде про прямі методи державної підтримки розвитку галузі. До переваг методу безпосереднього фінансово-кредитного забезпечення підприємств житлово-комунального господарства за рахунок державних коштів слід віднести: адресність, оперативність, гнучкість. Завдякиадресностівизначається конкретне підприємство, якому пропонується допомога.Оперативністьпередбачає прискорену процедуру здійснення фінансової підтримки порівняно з іншими методами.Гнучкістьдозволяє при наданні коштів варіювати розмір допомоги, її терміни, вартість та інші характеристики відповідно до умов конкретного підприємства.
Окрім податкового регулювання господарської діяльності підприємств ЖКГ, більш широкого застосування потребують кредитні важелі.З цією метою доцільно розвивати систему спеціалізованих муніципальних банків або кредитних спілок. Таке кредитне регулювання дозволить більш широко взаємодіяти міським органам управління з фінансовими структурами, сприяти розвитку підприємництва;
6. Певних змін потребує банківське законодавство України. Зокрема, окрім уже діючих комерційних банків, до банківської системи України слід включити і комунальні банки, які можуть створюватися органами місцевого самоврядування та підприємствами і організаціями, що перебувають у комунальній власності.Муніципальні банкимають сприяти діяльності органів місцевого самоврядування, розв’язанню проблем розвитку житлово-комунального господарства;
7. Місцеві державні органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування з метою більш ефективного використання потенціалу житлово-комунального господарства повинні працювати за новими функціональними і організаційними принципами та перейти від переважно прямого вертикально-ієрархічного регулювання його діяльності до непрямого горизонтального регулювання зовнішніх умов його діяльності шляхом прийняття відповідних нормативно-правових актів;
8. Для вироблення нових форм взаємодії державних та місцевих органів з підприємствами комунального господарства необхідно виходити із закономірностей функціонування змішаної економіки, існуючого досвіду зарубіжних країн у цій сфері та можливостей його адаптації до умов України. При цьому, що превалююча роль повинна бути відведена формуваннюосновпідвищення рівня інвестиційної привабливості житлово-комунального комплексу;
9. Створення умов для ефективного фінансово-кредитного забезпечення ЖКГ повинно базуватися на раціональному використанні бюджетних коштів та формуванні сприятливого середовища для залучення додаткових ресурсів, з метою спрямування їх на фінансування програм розвитку житлово-комунального господарства. В умовах монополії житлово-експлуатаційних організацій і негнучкого механізму ціноутворення на послуги споживач позбавлений можливості вибору виробника послуг і економічного впливу на нього.