Хомин Ірина Петрівна. Ресурсне забезпечення відтворення у сільськогосподарських підприємствах

brief description

Хомин Ірина Петрівна. Ресурсне забезпечення відтворення у сільськогосподарських підприємствах : Дис... канд. наук: 08.00.04 2007

Хомин І.П. Ресурсне забезпечення відтворення у сільськогосподарських підприємствах. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 економіка та управління підприємствами (економіка сільського господарства і АПК). Національний науковий центр „Інститут аграрної економіки” УААН, Київ, 2007.
У дисертації викладено результати проведеного дослідження проблеми ресурсного забезпечення відтворення у сільськогосподарських підприємствах.
Досліджено тенденції відтворення у сільському господарстві, доповнено трактування сутності та змісту ресурсного забезпечення відтворення.
На основі аналізу структури ресурсного забезпечення простого і розширеного відтворення запропоновано методику вирівнювання ресурсів відтворення з урахуванням циклічності результатів діяльності сільськогосподарських підприємств та розроблено модель, яка забезпечує їх збалансоване формування, визначено шляхи оптимізації формування ресурсів відтворення та застосування протиінфляційних заходів, розроблено пропозиції з подолання кризової ситуації щодо ресурсного забезпечення простого і розширеного відтворення у сільськогосподарських підприємствах Івано-Франківської, Львівської та Тернопільської областей, удосконалення механізму їх кредитування і бюджетної підтримки для забезпечення розширеного відтворення в галузі, обґрунтовано методику контролю за цільовим використанням ресурсів відтворення, яка дозволяє уникнути іммобілізації коштів для цієї мети.

У дисертації наведено теоретичне обґрунтування і запропоновано нове вирішення наукової проблеми ресурсного забезпечення відтворення у сільськогосподарських підприємствах, що дозволяє сформулювати такі висновки:

Більшість сільськогосподарських підприємств намагається, навіть за можливості акумулювання вільних коштів для ресурсного забезпечення відтворення у перспективі, використовувати їх відразу ж після надходження на рахунки в банку, щоб запобігти інфляційним втратам. Такий підхід, виправданий з тактичних міркувань не може бути обґрунтованим на перспективу, бо здійснення розширеного відтворення неможливе без накопичення відповідних ресурсів з урахуванням стратегії розвитку сільськогосподарських підприємств.

У роботі запропоновано методику вирівнювання ресурсів відтворення і модель їх збалансованого формування з урахуванням циклічності результатів діяльності та стратегії розвитку сільськогосподарських підприємств.

Порівняно високі темпи інфляції є причиною того, що сільськогосподарські підприємства не здійснюють нагромадження коштів, необхідних для забезпечення відтворення у перспективі, навіть за умови, коли сума отриманих доходів за кожний рік дозволяє це здійснювати.

З метою нівелювання впливу інфляції доцільно створювати промислово-фінансові об’єднання за схемою: сільськогосподарські підприємства + заводи з виробництва техніки (тракторів, комбайнів, вантажних автомобілів) для акумулювання вільних коштів перших на банківських рахунках других із застосуванням таких самих умов депонування, як і в банках. Це дозволить одночасно вирішувати двояку мету: поступове нагромадження коштів окремими сільськогосподарськими підприємствами для придбання основних засобів і формування фінансових ресурсів підприємств сільськогосподарського машинобудування.

В економічній науці трактування сутності і змісту ресурсного забезпечення відтворення змішується з забезпеченням відтворення виробничо-технічними ресурсами. В роботі обґрунтовано необхідність їх розмежування і сформульовано авторське тлумачення.
Контролювати цільову спрямованість ресурсів відтворення за сучасною методикою відображення неможливо внаслідок відсутності їх системного розмежування. Тому доцільно повернутись до колишнього способу застосування окремих рахунків у банку для зберігання коштів поточної діяльності та призначених для капітальних інвестицій.
Специфічні особливості виробництва в сільськогосподарських підприємствах зумовлюють те, що визначення прибутку тут можливе лише після завершення виробничого циклу, у той час як кошти від реалізації отриманої продукції надходять у процесі його здійснення. Цю особливість формування ресурсів відтворення необхідно враховувати при забезпеченні контролю за їх раціональним використанням.
У дисертації доведено, що до ресурсів відтворення в сільськогосподарських підприємствах треба відносити також і швидколіквідні активи, які не проходять грошової стадії кругообороту: товарне зерно, тварини на вирощуванні та відгодівлі, цукор тощо, оскільки вони використовуються для придбання будівельних матеріалів, техніки, оплати праці в капітальному будівництві, тобто виконують таку ж роль у забезпеченні відтворення, як і кошти.
Часто вживане словосполучення „амортизаційний фонд” може бути вірним лише щодо розуміння амортизації як джерела формування ресурсів простого відтворення, але в жодному разі не стосовно власне ресурсів, що спрямовуються на цю мету, бо основні засоби можна придбати у тому разі, коли у підприємства є в достатньому обсязі кошти, а не тому, що створено якийсь фонд. Відмінності амортизації як джерела простого відтворення та сформованих внаслідок її нарахування ресурсів для цього (коштів чи швидколіквідних активів) особливо помітні, коли підприємство є збитковим, а тому певна частка нарахованої амортизації не покривається доходами від реалізації, отже вона не перетворюється у ресурси відтворення.
Оптимізація формування прибутку можлива за умови застосування обґрунтованих методів нарахування амортизації, оскільки вона є складовою собівартості продукції (робіт, послуг), а між цими джерелами ресурсного забезпечення відтворення існує тісний взаємозв’язок. Отже, застосовуючи різні методи нарахування амортизації, передбачені П(С)БО 7 „Основні засоби”, можна активно впливати на формування прибутку.
Механізм кредитування сільськогосподарських підприємств має бути удосконалений, бо доступ до пільгових кредитів мають не всі, а сума бюджетної компенсації на сплату відсотків за користування кредитами не відіграє суттєвої ролі у формуванні ресурсів відтворення. Разом із тим повинно дотримуватись оптимальне співвідношення між джерелами формування ресурсів, а тому можливості використання як кредитів банку, так і бюджетних асигнувань мають бути доступними практично кожному підприємству, якщо це диктується об’єктивними потребами розширеного відтворення.
Одним із вирішальних напрямів подолання кризової ситуації в сільськогосподарських підприємствах щодо формування ресурсів простого й розширеного відтворення на найближчу перспективу, крім залучення кредитів банку та розширення бюджетного фінансування, може бути вишукування додаткових резервів збільшення власних джерел. Зокрема, в першу чергу необхідно здійснити такі заходи, які дозволять порівняно швидко забезпечити нарощування маси прибутку головного джерела формування власних ресурсів. У сільськогосподарських підприємствах Івано-Франківської, Львівської і Тернопільської областей одним із таких резервів є уведення в оборот вилучених внаслідок кризи площ ріллі, яка придатна для використання без шкоди для екології, та збільшення завдяки цьому обсягів сільськогосподарської продукції в поєднанні з ефективним використанням матеріальних чинників виробництва. Наведені в дисертації розрахунки засвідчують, що завдяки цьому маса прибутку сільськогосподарських підприємств Тернопільської області може бути збільшена на 0,5-0,6 млн. грн. у розрахунку на рік.