Христенко Лариса Миколаївна. Удосконалення оцінки ефективності управління підприємством

brief description

Христенко Лариса Миколаївна. Удосконалення оцінки ефективності управління підприємством. : Дис... канд. наук: 08.00.04 2007

ЗМІСТ
ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. ЕФЕКТИВНІСТЬ УПРАВЛІННЯ: СУТНІСТЬ ТА
ПІДХОДИ ДО ОЦІНКИ
9
1.1. Концептуальні підходи до визначення сутності та змісту
управління підприємством
9
1.2. Ефективність управління підприємством 27
1.3. Підходи до оцінювання ефективності управління підприємством 47
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1 67
РОЗДІЛ 2. ДОСЛІДЖЕННЯ МЕТОДІВ ОЦІНКИ ЕФЕКТИВНОСТІ
УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ
70
2.1. Порівняльний аналіз методів оцінки ефективності управління
підприємством
70
2.2. Аналіз застосування методів оцінки ефективності управління
підприємством
90
2.3. Вибір чинників, які впливають на ефективність управління
підприємством
105
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2 122
РОЗДІЛ 3. КОМПЛЕКСНЕ ОЦІНЮВАННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ
УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ
125
3.1. Передумови комплексного оцінювання ефективності управління
підприємством
125
3.2. Процедура оцінювання ефективності управління підприємством 143
3.3. Оцінювання внутрішньої ефективності управління підприємством 162
3.4. Методика оцінки ефективності управління підприємством 183
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 3 201
ВИСНОВКИ 204
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 214
ДОДАТКИ 230

Христенко Л.М. Удосконалення оцінки ефективності управління підприємством. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 Економіка та управління підприємствами (підприємства машинобудівної та металургійної галузей). Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля Міністерства освіти і науки України, Луганськ, 2007.
Розглянуто концептуальні підходи до визначення сутності та змісту управління підприємством. Вивчено поняття ефективності управління підприємством. Проаналізовано та розширено класифікацію видів ефективності управління підприємством. Досліджено підходи до оцінювання ефективності управління підприємством. Проведено групування виявлених підходів до оцінювання ефективності управління підприємством відповідно до системного підходу щодо визначення управління. Проаналізовано методи оцінки ефективності управління підприємством, виконано їх розподіл за підходами до оцінювання ефективності управління підприємство. Проведено аналіз практичного застосування методів оцінки ефективності управління підприємством. Визначено чинники, які впливають на ефективність управління підприємством у межах внутрішнього та зовнішнього середовища. Виявлено передумови комплексного оцінювання ефективності управління підприємством. Розроблено процедуру комплексного оцінювання ефективності управління підприємством на основі оцінювання зовнішньої та внутрішньої ефективності управління за напрямами та складниками оцінки. Запропоновано сукупність показників для оцінки ефективності управління підприємством.

У дисертаційній роботі на основі проведеного дослідження вирішено актуальне науково-практичне завдання щодо вдосконалення оцінки ефективності управління підприємством. Основні висновки та результати, одержані в ході дослідження, зводяться до такого.
1. Визначення ефективності управління пов’язано з певними труднощами, що, насамперед, пояснюється складністю об’єкта управління підприємством. Відповідно до системного підходу ефективність управління розглядається як комплексна характеристика управління певної системи елементів, яка відображає ступінь досягнення цілей діяльності підприємства.
2. Складність управління як об’єкта визначення ефективності зумовлює виділення ефективності управління за низкою певних ознак. З метою забезпечення комплексності існуючу класифікацію видів ефективності управління доповнено за двома ознаками: за складом об’єкта оцінки та за видами функціональних підсистем управління підприємством.
3. Єдиного підходу до оцінювання ефективності управління не існує. Всі підходи до оцінки ефективності управління підприємством поєднані в три загальні підходи: селективний, комплексний і фрагментарний. Локальність селективного та ситуативність фрагментарного підходів пояснюють відмову автора від використання цих підходів для оцінювання ефективності управління підприємством. У свою чергу комплексний підхід передбачає оцінювання ефективності управління за сукупністю окремих елементів системи управління, і саме тому комплексному підходу надано перевагу в роботі.
4. Проведений аналіз методів оцінки ефективності управління показав, що не існує єдиного методу оцінки в межах кожного із зазначених підходів. Єдиним позитивним моментом, який виділено при дослідженні методів селективного підходу, є значна кількість різноманітних показників, окремі з яких після ретельного відбору використано в запропонованій процедурі комплексного оцінювання ефективності управління підприємством. До позитивних моментів, які властиві різним методам комплексного підходу, віднесено оцінювання ефективності управління на основі системного підходу до управління, оцінку внутрішньої та зовнішньої ефективності, групування показників оцінки за складниками та напрямами оцінки, оцінювання ефективності з урахуванням стану системи управління в статиці та динаміці, оцінювання ефективності керуючої та керованої підсистем управління, оцінювання зовнішньої ефективності управління за інтересами різних груп суб’єктів зовнішнього середовища, що взаємодіють з підприємством.
5. Недосконалість розглянутих методів оцінки ефективності управління підприємством певною мірою зумовлена неповнотою складу чинників, які впливають на ефективність управління підприємством. Чинники ефективності управління мають знаходитися у двох сферах у зовнішній і внутрішній. Чинники зовнішнього середовища виділено відповідно до суб’єктів зовнішнього середовища, що взаємодіють з підприємством. Чинники внутрішнього середовища встановлені відповідно до елементів самої системи управління.
6. Визначені позитивні моменти різних методів оцінки ефективності управління та чинники, які впливають на ефективність управління, дозволили обґрунтувати передумови комплексної оцінки ефективності управління, що визначають загальну спрямованість процедури оцінки.
7. На базі визначених передумов оцінки в роботі сформульовано загальну концепцію комплексного оцінювання ефективності управління підприємством, реалізація якої здійснюється при послідовному виконанні чотирьох етапів: інформаційного забезпечення оцінки, організаційного забезпечення процесу оцінки, процедури комплексного оцінювання та використання результатів оцінки. В межах процедури комплексного оцінювання виділено два рівні управління підприємством зовнішній і внутрішній. На зовнішньому рівні управління підприємством спрямоване на підтримання зв’язків із суб’єктами зовнішнього середовища, що взаємодіють з підприємством. Внутрішній рівень розглядається як система певних внутрішніх елементів.
8. Оцінка ефективності елементів системи управління проводиться на основі розрахунку показників, які за формою визначення поділені на кількісні та якісні. Серед кількісних показників виділено стимулянти, дестимулянти та показники діапазону. Якісні показники визначаються за експертними оцінками та результатами опитування. Для врахування чиннику часу в оцінюванні ефективності управління підприємством розраховуються констатуюче значення кожного показника та його динаміка.
9. Результати оцінювання ефективності управління можуть знайти застосування як серед внутрішніх, так і серед зовнішніх користувачів. Кожній із груп користувачів відповідає певний обсяг інформації, який дає можливість прийняти відповідні управлінські рішення.

bibliography

ВИСНОВКИ
Відповідно до системного підходу підприємство розглядається як
відкрита динамічна система, кожен з елементів якої має свої певні параметри.
Завдання управління при цьому зводяться до інтеграції та координації таких
системоутворюючих елементів. При виділенні елементів системи управління
доцільно скористатися результатами дослідження попередників, які
встановили, що основними елементами системи управління є керована та
керуюча підсистеми, вхід, процес у системі, вихід, зворотний зв'язок і зв'язок
із зовнішнім середовищем. Кожна з підсистем у своєму складі має певний
набір елементів. Як елементи керуючої підсистеми управління підприємством
у роботі виокремлено організаційну структуру управління, персонал
управління, технології управління та організаційну культуру. До числа
елементів керованої підсистеми ввійшли операційна, фінансова, маркетингова,
інвестиційна, інноваційна діяльність і персонал підприємства.
Саме системний підхід до управління дозволяє встановити логічний
взаємозв’язок між об’єктом дослідження, тобто управлінням, та предметом
дослідження – ефективністю управління. В роботі ефективність управління
розглядається як комплексна характеристика управління, яка відображає
ступінь досягнення цілей діяльності підприємства. Складність та
багатогранність ефективності управління насамперед пояснюються складністю
самої категорії управління. Існуючу класифікацію видів ефективності
управління доповнено за двома ознаками: за складом об’єкта оцінки та за
видами функціональних підсистем управління підприємством.
Єдиного підходу до визначення ефективності управління підприємством
у науковій літературі не існує. Підходи розрізняються в залежності від об'єкта
оцінки, а саме: системи управління, апарату управління, виробничої діяльності
тощо. Така розбіжність підходів не сприяє якості оцінювання ефективності
управління підприємством.
Селективний підхід передбачає оцінку ефективності управління
підприємством з точки зору одного елемента системи управління.
Селективність підходу до оцінювання ефективності управління підприємством
призводить до розрізненості та різноманітної спрямованості результатів
оцінювання, що не дозволяє мати загального уявлення про стан і
цілеспрямованість функціонування системи управління підприємством у
цілому.
Головною характеристикою підходів до оцінювання ефективності
управління підприємством, які поєднані за фрагментарним підходом, є їх
епізодичність (або ситуативність). Тобто оцінювання ефективності управління
підприємством проводиться лише за певних змін: або це прийняте
управлінське рішення, або вдосконалення управління, або зміна вартості
бізнесу. Саме цим пояснюється складність оцінювання ефективності
управління, що веде до втрати актуальності фрагментарного підходу для дося
гнення мети оцінювання.205
Комплексний підхід поєднує існуючі підходи до оцінювання
ефективності управління, які певною мірою вирізняються комплексністю.
Тобто оцінювання ефективності управління підприємством у межах такого
підходу проводиться за сукупністю окремих елементів системи управління.
Тому саме комплексному підходу надається перевага в роботі.
Підхід у своєму складі об’єднує декілька методів. Проведений аналіз
методів оцінки ефективності управління показав, що не існує єдиного методу
оцінки навіть у кожного з підходів. Багато з них не мають спеціальної назви, а
тому різняться відповідно до імен авторів, які їх пропонують.
Методи оцінки в межах селективного підходу поділено на дві групи.
Перша група поєднує методи, які ґрунтуються на оцінці ефективності
виробництва та економічної ефективності. До другої групи віднесені методи,
що базуються на оцінці ефективності витрат на управління та ефективності
управлінської роботи. Між собою методи різняться за складом показників, що
розраховуються в межах кожного з них, хоча деякі показники
використовуються в складі кількох методів. Найпоширенішими з них є обсяг
реалізації, прибуток від реалізації, рівень рентабельності виробництва,
фондомісткість, матеріаломісткість виробництва та обіговість активів. Названі
показники є більш загальними показниками, які характеризують результати
операційної діяльності підприємства. Використання однакових показників у
другій групі методів оцінки в межах селективного підходу зустрічається
досить рідко. Єдиним позитивним моментом, який виділено при дослідженні
методів селективного підходу, є значна кількість різноманітних показників,
окремі з яких після ретельного відбору використано в запропонованій
процедурі комплексного оцінювання ефективності управління підприємством.
Кількість методів оцінки за комплексним підходом є більшою порівняно
з іншими підходами. Головною причиною цього є розбіжність авторів у
виділенні елементів системи управління. В роботі акцентовано увагу на
позитивних моментах, які властиві різним методам комплексного підходу з
метою їх використання в комплексній методиці оцінювання ефективності
управління. Такими є оцінювання ефективності управління на основі
системного підходу до управління; оцінка внутрішньої та зовнішньої
ефективності; групування показників оцінки за складниками, які мають
збігатися з напрямами оцінки; оцінювання ефективності з урахуванням стану
системи управління в статиці та динаміці; оцінювання ефективності керуючої
та керованої підсистем управління; оцінювання зовнішньої ефективності
управління за інтересами різних груп суб’єктів зовнішнього середовища, що
взаємодіють з підприємством.
Одночасно з аналізом методів селективного та комплексного підходів у
роботі проведено детальний аналіз способів розрахунку показників за
виділеними методами оцінювання ефективності управління, який показав, що
різними авторами пропонуються ті ж самі способи розрахунку показників
оцінки – абсолютних, відносних, інтегральних, констатуючих, динамічних і
порівняльних.206
Обстеження низки машинобудівних підприємств Луганської області
виявило відсутність використання єдиного методу оцінки ефективності управ
ління. На 18% досліджуваних підприємств керівництво взагалі не вважає за
доцільне оцінювати ефективність управління; керівництво 46% підприємств
розуміє необхідність оцінки ефективності управління підприємством, але до
сьогодні з певних причин його не проводить. Головними з таких причин є
незадовільне ставлення до існуючих методів оцінки ефективності управління
підприємством, що пов’язано з відсутністю чіткої процедури оцінки, складніс
тю використання існуючих методів; нерозуміння значення та напрямів
використання кінцевих результатів оцінки; брак часу, ресурсів і виконавців
для такого оцінювання. Керівництво 36% досліджуваних підприємств
підтвердило проведення оцінки ефективності управління. Серед підприємств,
які оцінюють ефективність управління, на 100% використовується метод
оцінки ефективності виробництва. Метод оцінки економічної ефективності,
замість ефективності управління, використовується на 75% підприємств, які
оцінюють ефективність управління. Але на кожному з досліджуваних
підприємств спостерігається лише часткове використання зазначеного методу.
Методи оцінки ефективності управління комплексного та фрагментарного
підходів фактично не використовуються на жодному із проаналізованих
підприємств, але позитивно оцінені керівництвом саме методи комплексного
підходу. Це ще раз підтверджує актуальність вибору комплексного підходу до
оцінювання ефективності управління підприємством.
Основними перешкодами вибору методу оцінки ефективності
управління на досліджуваних підприємствах є, по-перше, не до кінця
усвідомлена важливість оцінки ефективності управління, що призводить до
ототожнення цієї категорії з економічною ефективністю, ефективністю витрат
або ефективністю управлінської праці, які можуть бути лише складовими
оцінки; по-друге, складність окремих методів оцінки ефективності управління
підприємством, що зменшує можливість їх практичного використання.
Дослідження щодо показників оцінки ефективності управління показало,
що на практиці керівники підприємств прагнуть до оцінювання ефективності
управління за об’єктивними показниками, які мають нескладний і зрозумілий
алгоритм розрахунку, визначаються за доступною первинною інформацією.
Дослідження показали, що недосконалість розглянутих методів оцінки
ефективності управління підприємством певною мірою зумовлена неповнотою
складу чинників, які впливають на ефективність управління підприємством.
Оскільки ефективність управління оцінюється на основі системного підходу
до управління, то такі чинники мають бути виділені з урахуванням
характеристик системи управління, а саме: адаптованості, оперативності,
організованості, економічності та результативності. Спираючись на ці
характеристики, у роботі показано, що ключові чинники ефективності
управління знаходяться у двох сферах – у зовнішній і внутрішній. Чинники
зовнішнього середовища виділено відповідно до суб’єктів зовнішнього
середовища, що взаємодіють з підприємством (інвестори, постачальники,
споживачі, регламентуючі органи та конкуренти). До чинників зовнішнього207
середовища належать: рівень ділової репутації підприємства, кредитний
рейтинг, рівень довіри, наявність бази даних про інвесторів, постачальників,
споживачів, використання в роботі спеціальних засобів комунікацій,
швидкість і надійність проведення операцій з постачальниками та
споживачами, дотримання вимог і законодавчих актів, наявність достовірної
звітності як про діяльність підприємства, так і про діяльність контрагентів і
конкурентів, оперативність реакції підприємства на зміни на ринку товарів (
робіт, послуг), наявність можливості періодичного оцінювання конкурентів,
наявність домовленостей про спрощення конкурентної боротьби.
Чинники внутрішнього середовища виділено відповідно до елементів
самої системи управління та процесів, що проходять усередині цієї системи.
Як напрями групування чинників внутрішнього середовища вибрано організа
ційну структуру управління, технології управління, кадри підприємства,
організаційну культуру, операційну, фінансову, маркетингову, інвестиційну та
інноваційну діяльність.
Саме таке виділення чинників дає змогу встановити необхідний перелік
напрямів, складників і показників оцінювання ефективності управління
підприємством.
У роботі розглянуті передумови комплексного оцінювання ефективності
управління, які визначають загальну спрямованість процедури оцінки. Такими
передумовами є висока інформативність оцінки; урахування чинника часу; по
рівнянність показників оцінки; інтегрованість оцінки; високий рівень
достовірності, повноти та надійності результатів оцінки; своєчасність та
регулярність оцінки, корисність результатів оцінки та зручність використання
методики оцінки ефективності управління підприємством.
На базі визначених передумов оцінки в роботі сформульовано загальну
концепцію комплексного оцінювання ефективності управління підприємством,
реалізація якої здійснюється при послідовному виконанні чотирьох етапів:
інформаційного забезпечення оцінки, організаційного забезпечення процесу
оцінки, процедури комплексного оцінювання та використання результатів
оцінки.
Для інформаційного забезпечення комплексного оцінювання
ефективності управління підприємством використано внутрішні й зовнішні
джерела первинної та вторинної інформації. З метою організації роботи щодо
оцінювання ефективності управління пропонується на підприємстві ввести в
штат посади аналітиків і створити аналітичний відділ. До обов’язків персоналу
аналітичного відділу віднесено збір, обробку та групування внутрішньої й
зовнішньої інформації за окремими напрямами оцінки ефективності
управління; проведення анкетування співробітників підприємства та
представників суб’єктів зовнішнього середовища, що взаємодіють з
підприємством; проведення безпосередньо самого оцінювання ефективності
управління підприємством і доведення результатів оцінки до відповідних груп
користувачів.
Запропонована в роботі процедура комплексного оцінювання
ефективності управління підприємством передбачає послідовне виконання208
етапів.
Розроблена процедура оцінювання потребує багаторівневого вивчення
об’єкта дослідження. З цією метою виділено такі рівні управління
підприємством, як зовнішній і внутрішній. На зовнішньому рівні управління
підприємством спрямовано на підтримання взаємозв’язків із суб’єктами
зовнішнього середовища, що взаємодіють з підприємством. Внутрішній рівень
розглядається як система певних внутрішніх елементів, у якій виділяють дві
підсистеми управління – керуючу та керовану. Кожна з виділених підсистем у
ході декомпозиції поділяється на певну кількість елементів, які властиві саме
їй. Відповідно до рівнів управління в роботі виділено складники оцінки за
трьома загальними напрямами. За першим і другим напрямами визначаються
складники оцінки внутрішньої ефективності управління підприємством, а
саме: складники оцінки ефективності керованої та керуючої підсистем. За
третім напрямом визначаються складники оцінки зовнішньої ефективності
управління підприємством. У межах оцінки керованої та керуючої підсистем
виділено додаткові напрями оцінки ефективності, які відповідають складовим
елементам внутрішньої структури системи управління. Так, за напрямом
оцінки ефективності керуючої підсистеми управління пропонується оцінка
ефективності управлінського персоналу, організаційної структури, технології
управління та організаційної культури. За напрямом оцінки ефективності
керованої підсистеми управління оцінюється ефективність управління
персоналом, операційною, фінансовою, маркетинговою, інноваційною та
інвестиційною діяльністю. За напрямом оцінки зовнішньої ефективності
управління виділено напрями, за якими оцінюється збалансованість інтересів
підприємства з інвесторами, постачальниками, споживачами, органами, що
регламентують діяльність підприємства, та конкурентами.
Оцінка ефективності за кожним напрямом проводиться на основі
розрахунку вибраних показників. В оцінюванні використовуються кількісні та
якісні показники. Кількісні показників є стимулянтами, дестимулянтами та
показниками діапазону. Якісні показники є лише стимулянтами та
дестимулянтами.
З урахуванням чиннику часу ефективність управління підприємством
має бути оцінена в статиці та динаміці. У статиці об’єктом оцінювання є стан
системи управління підприємством, який визначається констатуючим значен
ням показників. У динаміці оцінюється цілеспрямованість функціонування
системи управління за динамікою показників. Констатуюче значення
показника визначається за алгоритмом розрахунку, а динаміка – за темпом
приросту показника відповідно до попереднього періоду. Шляхом розрахунку
визначаються показники оцінки ефективності управління за такими
напрямами: оцінка ефективності керуючої підсистеми управління (оцінка
ефективності управлінського персоналу, оцінка ефективності організаційної
структури управління, оцінка ефективності технології управління) та за всіма
напрямами оцінки ефективності керованої підсистеми. Якісні показники
визначаються шляхом експертних оцінок та опитування. За допомогою
опитування можна визначати показники оцінки ефективності організаційної209
культури в межах оцінки ефективності керуючої підсистеми управління.
Експертні оцінки знайдуть застосування у визначенні показників оцінки
зовнішньої ефективності управління підприємством.
Як експерти виступили представники підприємства, які є спеціалістами у
відповідних галузях управління, та представники суб’єктів зовнішнього
середовища, що взаємодіють з підприємством. Вони мають оцінити стан
збалансованості інтересів за п’ятибальною шкалою за звітний і попередній
періоди. Середнє значення балів з боку підприємства та з боку кожного із
суб’єктів зовнішнього середовища, що взаємодіють з підприємством, є стати
чним значенням показника оцінки зовнішньої ефективності, порівняння
відповідей експертів за два періоди визначає їх динаміку.
Для забезпечення порівнянності показників їх значення приведено до
єдиної бази виміру за допомогою бальних оцінок. За основу бази виміру
прийнято традиційну шкалу оцінки – 100 балів. При приведення значень
показників до єдиної бальної шкали оцінок мають ураховуватися такі умови.
По-перше, кожний показник оцінки ефективності управління повинен мати
граничне значення; по-друге, для кожного з показників має бути встановлена
значимість констатуючого показника або динаміки; по-третє, має
враховуватися вид показника в залежності від впливу його значення на рівень
ефективності управління (стимулянти, дестимулянти або показники діапазону
). З погляду на важливість констатуючого значення або динаміки показників
при їх приведенні до бальної оцінки показники поєднано за трьома групами:
показники, у яких однаково важливі констатуюче значення та динаміка;
показники, де важливим є лише констатуюче значення; показники, де
важливою є лише динаміка.
Загальна кількість балів за складниками оцінки визначається шляхом
розрахунку середньоарифметичного значення. Відповідно до кількості балів за
складниками оцінки визначається кількість балів за її напрямами. Максималь
на кількість балів за напрямами оцінки залежить від кількості складників
оцінки за вибраними напрямами.
Установлення рівня внутрішньої ефективності управління
підприємством проводиться на основі співвідношення рівнів ефективності
керуючої та керованої підсистем. У свою чергу визначення загального рівня
ефективності управління підприємством досягається співвідношенням рівнів
внутрішньої та зовнішньої ефективності управління підприємством. Виділено
такі рівні ефективності управління підприємством: високий рівень, рівень,
вищий за середній, середній рівень, нижчий за середній та низький рівень
ефективності управління підприємством.
Запропоновану методику комплексного оцінювання ефективності
управління застосовано на підприємствах машинобудівної галузі.
Оцінювання ефективності управління підприємством набуває особливо
важливого значення, оскільки дозволяє оцінити рівень ефективності системи
управління, виявити наявні та потенційні можливості її розвитку, а
найголовніше – забезпечити необхідною інформацією для прийняття
відповідних управлінських рішень як управлінців підприємства, так і210
зовнішніх користувачів (інвесторів, постачальників, споживачів, конкурентів
та органи, що регламентують діяльність підприємства). Коло інтересів
внутрішніх та зовнішніх користувачів результатами оцінки ефективності
управління підприємством істотно відрізняється. Зовнішні користувачі можуть
отримувати недеталізовану інформацію про загальний рівень ефективності
управління підприємством та інформацію про рівень ефективності тих
елементів системи управління, які безпосередньо впливають на прийняття
управлінських рішень суб’єктами зовнішнього середовища стосовно
підприємства. Внутрішні користувачі результатами оцінки ефективності
управління підприємством мають бути згруповані за ставленням до певної
ланки управління, тобто до вищої, середньої або нижчої. Користувачам вищої
ланки управління надається деталізована інформація про загальний рівень
ефективності управління; користувачам середньої ланки – недеталізована
інформація про загальний стан ефективності управління підприємством та
інформація про рівень ефективності окремих відповідних елементів системи
управління; користувачам нижчої ланки – лише інформація про рівень
ефективності окремих відповідних елементів системи управління