Історія лексико-семантичної групи “плати – податки – повинності” в українській мові XV – XVIIІ століть (на матеріалах українських пам’яток)

brief description

Харківський національний університет імені В.Н.Каразіна

На правах рукопису

УДК 811.161.2’373 „14/17”

Крехно Тетяна Іванівна

Історія лексико-семантичної групи плати податки повинності” в українській мові XV XVIIІ століть
(на матеріалах українських пам’яток)

Спеціальність 10.02.01 українська мова

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
Свашенко Алла Олександрівна,
кандидат філологічних наук, професор

Харків 2005

Зміст
Вступ ............................................................................................................. 4
Розділ 1. Науково-теоретичні засади діахронічного лексико-семантичного дослідження ................................................................................................ 14
1.1. Огляд основної літератури з питання .......................................... 14
1.2. Теоретичні основи аналізу лексичного рівня мови ..................... 19
1.3. Місце екстралінгвального в лексико-семантичному дослідженні . 24
1.4. Висновки ........................................................................................ 28
Розділ 2. Лексико-семантичний аналіз номінацій групи „плати податки повинності” ................................................................................................. 30
2.1. Історія формування лексико-семантичної групи „плати податки повинності” в українській мові ........................................................................................... 30
2.2. Семантична характеристика лексичних одиниць макросистеми на матеріалі українських писаних пам’яток XV XVIIІ століть ................................... 34
2.3. Висновки ....................................................................................... 82
Розділ 3. Основні способи номенотворення в лексико-семантичній групі „плати податки повинності” .............................................................................. 84
3.1. Шляхи формування та способи поповнення лексико-семантичної групи „плати податки повинності” ................................................................................. 84
3.1.1. Семантична деривація як спосіб номенотворення в лексико-семантичній групі 88
3.1.2. Синтаксичний спосіб формування номенів ....................... 103
3.1.3. Морфолого-синтаксичний спосіб творення номінативних одиниць групи плати податки повинності” (субстантивація) .................................... 120
3.1.4. Морфологічні способи як засоби номінації в макросистемі 128
3.2. Висновки ...................................................................................... 130
Розділ 4. Аналіз системних відношень у лексико-семантичній групі плати податки повинності” ............................................................................................. 133
4.1. Специфіка системності семантичного рівня мови ...................... 133
4.2. Ієрархічна структура семної організації одиниць групи .......... 136
4.3. Реалізація системних відношень на парадигматичному рівні ... 142
4.3.1. Відношення синонімії між одиницями макросистеми ....... 144
4.3.2. Відношення дублетності .................................................... 154
4.3.3. Відношення варіативності .................................................. 158
4.3.4. Системні відношення різноструктурних одиниць ............ 161
4.4. Реалізація системності на синтагматичному рівні ..................... 163
4.5. Системний характер дериваційних властивостей ...................... 170
4.6. Системні відношення як критерій адекватності реконструкції семантики 174
4.7. Висновки ...................................................................................... 180
Загальні висновки ................................................................................... 183
Бібліографія ............................................................................................. 186
Список використаних джерел ................................................................ 201
Додаток ..................................................................................................... 211
Алфавітний покажчик ............................................................................ 248

ВСТУП
Одним із завдань історичної лексикології є планомірний науковий опис словникового складу на різних етапах його розвитку та з’ясування історичних закономірностей цього процесу.
Дисертаційне дослідження присвячене вивченню історії певного фрагмента лексичної системи мови, а саме номенів на означення понять ‘плати’, ‘податки’, ‘повинності’ в українській мові ХV ХVІІІ століть.
Вивчення сегмента словникового матеріалу зумовлене тим, що окремі лексичні множини становлять собою цілісні утворення, об’єктивно виокремлені елементи загальної лексико-семантичної системи. Виявлення закономірностей семантичних змін, дослідження лексико-семантичних зв’язків і відношень усередині окремих груп одне із завдань історичної лексикології, що сприяє глибшому й повнішому розумінню мовної системи.
Справа укладання історичної лексикології окремої мови є складною і клопіткою, оскільки „ ... лексична система характеризується величезними масивами різних класів повнозначних слів ... , що в сукупності складають десятки й сотні тисяч номінативних одиниць” [113, с. 3]. Осягнути лінгвістичним аналізом увесь цей матеріал одразу дуже складно. Створенню історичної лексикології повинні передувати дослідження великої кількості тематичних, лексико-семантичних та лексико-граматичних груп [70, с. 3]. „Дослідження цієї велетенської системи в русі з кількісно-якісними, звуковими, лексико-дериваційними й семантичними змінами в ній, історії кожного її члена передбачає справді колосальний обсяг історико-етимологічної роботи” [113, с. 6].
Тривалий час історична лексикологія залишалася малодослідженою ділянкою мовознавства. Проте останнім часом лінгвістичні досягнення у сфері діахронічної лексикології та семасіології значно зросли. Вивчені загальні закономірності розвитку лексичної системи мови у певні періоди (О.Тараненко, Д.Шмельов, В.Звегінцев та ін.). Маємо ряд праць, присвячених висвітленню конкретних генетичних шарів лексики (О.Горбач, В.Німчук, Д.Гринчишин, І.Керницький, Л.Полюга та ін.), її семантичних розрядів (монографії Інституту суспільних наук 1980, 1985, 1991). Увагу дослідників привертав діахронічний опис лексичних макросистем: тематичних, лексико-семантичних, лексико-граматичних груп (В.Горобець, А.Бурячок, О.Кровицька, М.Войтів, Г.Дидик-Меуш, О.Крижко, Я.Рибалка та ін.). Розглядалися словники конкретних пам’яток (А.Генсьорський, Л.Батюк, В.Франчук, І.Петличний та ін.). Лексикологи неодноразово зверталися до вивчення історії окремих слів та висловів чи усталених словосполучень (В.Виноградов, В.Винник, К.Паршак та інші).
Аналіз окремих мікро- та макросистем лексики залишається актуальним у мовознавстві й на сьогодні. Складні процеси формування семантичних груп та полів висвітлені ще далеко не повно. Численні фрагменти лексики не вивчені взагалі [113, с. 6]. Це зумовило вибір теми й визначило дослідницькі завдання даної роботи.
Детально не висвітленою раніше в мовознавстві є історія лексико-семантичної групи плати податки повинності”. Слід зазначити, що питання історії номенів на означення плат, податків, повинностей розглядалися в лінгвістиці й раніше. Насамперед, це дослідження В.Горобця (відповідні розділи монографії Історія української мови. Лексика. Фразеологія”, 1983) та І.Керницького (розділ „Назви данин та інших повинностей” колективної праці „З історії української лексикології”, 1980). У ряді робіт з історичної лексикології української мови, а також присвячених вивченню окремих мовних явищ чи дослідженню мови пам’яток аналізувалися деякі слова з названої лексичної сфери в різних аспектах (Л.Батюк „Лексика літопису Самовидця” (1959); Д.Гринчишин „Із спостережень над адміністративно-юридичною лексикою в українських грамотах XIV XV ст.” (1962); І.Керницький „Судово-адміністративна і суспільно-економічна лексика Війтівських книг” XVI XVII ст. с. Одрехови, кол. Солоцького повіту на Лемківщині” (1964); Д.Гринчишин „Явище субстантивації в українській мові” (1965); Л.Полюга „Українська абстрактна лексика XIV першої пол. XVІІ ст.” (1991)).
Однак аналізовані в попередніх дослідженнях мовні одиниці не репрезентують усього лексичного багатства вказаної семантичної групи. Широкий пласт номенклатури податків і повинностей залишається не дослідженим узагалі.
Наявні праці хоч і містять важливі відомості, не претендують на вичерпний системний опис макросистеми. Поза увагою дослідників перебувають питання розвитку семантики, особливості функціонування, дериваційні моделі. Тим більше в українському мовознавстві немає ґрунтовного дослідження з історичної лексикології, де номенклатура плат та повинностей була б розглянута як цілісна, ієрархічно організована мовна система. Таким чином, новизна дослідження полягає в системному підході до діахронічного опису лексики на означення плат, податків, повинностей.
Об’єктом вивчення нашої роботи є слова та усталені словосполучення, які в мові XV XVIIІ ст., за свідченням тогочасних пам’яток, функціонували у спеціальному, чітко окресленому значенні ‘податок’, ‘мито’, ‘плата’, ‘збір’, ‘повинність’, ‘тягло’, ‘данина’. Слід зазначити, що до цієї групи ми відносимо лексеми, що в будь-якому зі своїх фонетико-морфологічних чи лексико-семантичних варіантів визначали систему податків, мит, повинностей, відробітків, різноманітних загальних і приватних стягнень, характерних для України означеного періоду. Сутність цих номінативних утворень, їхні семантичні характеристики та структурні особливості, шляхи формування становлять предмет дисертаційного дослідження.
Актуальною робота уявляється нам тому, що ґрунтовне вивчення історії певного фрагмента лексики є важливим для розуміння становлення й розвитку лексико-семантичної системи мови в цілому. Специфічні лексико-семантичні та структурно-семантичні риси групи плати податки повинності” водночас відображають загальні особливості всієї лексичної системи XV XVIІІ ст., оскільки окрема лексико-семантична група є складовою частиною всього лексичного рівня мови, взаємозумовлена іншими макросистемами й тісно взаємопов’язана з ними. Сучасна лексика є продовженням попередніх лексичних систем, через це досліджуваний матеріал може слугувати основою для розгляду питання становлення й розвитку лексичного рівня української мови, розв’язання загальних теоретичних проблем лексикології та семасіології в синхронічному та діахронічному аспектах.
Зв’язок роботи з науковими планами, програмами, темами. Тема роботи відповідає науковим планам кафедри української мови філологічного факультету Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна за проблемою „Аналіз системи рівнів української мови ХVІІ ХХІ століть” і виконувалася в межах відповідних наукових напрямків, включених до комплексного плану науково-дослідної роботи ХНУ.
Основна мета даної дисертаційної роботи полягає в тому, щоб на матеріалі українських писемних пам’яток XV XVIIІ ст. дослідити процес формування номенклатури плат, зборів, повинностей, виявити лексико-семантичні та структурно-граматичні особливості цієї макросистеми тогочасного словника, з’ясувати деякі загальні закономірності її функціонування та шляхи творення.
У зв’язку з цим у роботі намічено вирішити конкретні завдання:
а) виявити весь масив лексичних одиниць, що слугували засобами номінації у сфері плат, податків, повинностей;
б) здійснити аналіз лексико-семантичної групи плати податки повинності” за українськими писемними пам’ятками;
в) з’ясувати основні джерела формування даного словника в українській мові XV XVIІI століть;
г) визначити специфічні типи словотворення в межах макросистеми;
д) виявити закономірності внутрішньої організації, дослідити системні
відношення в лексико-семантичній групі.
Вирішальне значення в лінгвістичній роботі має вибір методів та прийомів, що відповідають об’єктові й завданням дослідження.
У студіях, присвячених вивченню словникового складу як у синхронії, так і в діахронії, важливе місце посідає питання класифікації слів. Одним із прийомів опису лексичної системи є поділ мовного матеріалу на лексико-семантичні групи. Необхідність вивчення не окремих ізольованих одиниць, а груп слів, семантично пов’язаних між собою, загальновизнана. Основним критерієм об’єднання у групи слів, що належать до одного кола уявлень, є той факт, що мовні одиниці пов’язуються між собою так само, як і позначувані ними явища дійсності. Групи слів, що виділяються на підставі предметно-логічної спільності, у більшості випадків характеризуються й деякими спільними власне мовними ознаками” [178, с. 103]. Під лексико-семантичною групою (далі ЛСГ) розуміють лексичну множину, сформовану на підставі спільності семантичного ядра інваріанта. Окрім того, важливим критерієм класифікаційних ознак ряд мовознавців називає єдність граматичних характеристик [101, с. 124; 178, с. 103]; інші лінгвісти допускають виокремлення лексико-семантичних фрагментів на базі різноструктурних одиниць, що належать до різних граматичних категорій [5, с. 118; 157, с. 283]. У своїй роботі ми керуємося другим принципом.
Матеріал, обраний нами для аналізу, об’єднаний спільною семантичною ознакою ‘види привласнення матеріальних і трудових ресурсів’. На наступному рівні семної організації містяться диференційні компоненти ‘грошові / натуральні данини’, ‘повинності’. Підгрупи „плати” та „повинності” об’єднані нами в одну ЛСГ через близькість, тісну взаємодію та перехрещення відповідних референтів перцептивного світу, що зумовило спільність їхніх лінгвістичних параметрів. Номени на означення цих понять є різноструктурними, характеризуються відмінними граматичними показниками, водночас демонструють специфіку закономірностей та тенденцій розвитку макросистеми. З огляду на це здійснена нами класифікація матеріалу видається правомірною.
Основними напрямами в роботі обрані лексико-семантичний і структурно-граматичний аналіз лексики.
Дані методи реалізуються в рамках системного підходу до вивчення мовних явищ. Під системою розуміємо впорядковану й внутрішньо організовану сукупність взаємопов’язаних і взаємодіючих елементів [78, с. 17]. Системний опис лексики становить собою аналіз відношень певних її одиниць як механізму, усі складові котрого діють узгоджено, взаємозумовлено, забезпечуючи цілісність системи.
Розв’язанню даного завдання сприяє метод вивчення історії окремого слова. Дослідження еволюції та функціонування певної одиниці дає можливість глибше зрозуміти сутність усього лексичного рівня, адже кожне слово як мікросистема перебуває в залежності від словникового складу в цілому як макросистеми.
У свою чергу, для реконструкції семантики конкретної одиниці, з’ясування меж семантичної структури доцільним видається метод компонентного аналізу один із перспективних у вивченні лексичного рівня мови. У теорії компонентного аналізу семантична структура слова розглядається як комплекс певним чином організованих сем мінімальних елементарних смислових одиниць, що позначають певні ознаки денотата [136; 106; 160; 92; 101; 142]. Членування значення на семи не заперечує поняття цілісності семантики [124, с. 13]. За допомогою методу компонентного аналізу здійснюється виявлення граничних елементів мовної одиниці як ознак, здатних диференціювати мовні одиниці одного рівня. Хоча деякі мовознавці вважають невиправданим визначення семи як граничної, неподільної на менші частини, бо для багатьох загальновідомих і загальноприйнятих сем можлива подальша сегментація, межа членування того чи іншого значення є зумовленою конкретними завданнями певного дослідження [3, с. 50]. Поготів, виділення елементарних компонентів змісту іншими лінгвістами вважається суб’єктивним фактом мови [106, с. 13; 151, с. 7]. Однак це не заперечує правомірності й доцільності даного методу в лексико-семантичних дослідженнях, оскільки: 1) завдяки йому „словниковий склад мови може бути описаний за допомогою обмеженої й порівняно невеликої кількості одиниць” [92, с. 8]; 2) виділення в семантичній структурі слова елементарних компонентів полегшує й робить об’єктивнішим „зіставлення одиниць певної лексико-семантичної парадигми” [28, с. 24], особливо важливим є компонентний аналіз при з’ясуванні синонімічних, дублетних, еквівалентних відношень значень; 3) в історичному аспекті за допомогою методу компонентного аналізу можна простежити динаміку розвитку семантичної структури, виявити стійкі та нестійкі семи, вивчити їхній перерозподіл у семантичній структурі в різні періоди; 4) нарешті, за наявності певної частки суб’єктивізму метод компонентного аналізу є інструментом найбільш повного й адекватного опису лексичного значення.
Через те, що неможливо об’єктивно описати лексичне значення слова без урахування його кореляцій з іншими одиницями в мові, додатковим прийомом обраний розгляд парадигматичних та синтагматичних відношень. Указані прийоми особливо актуальні в дослідженнях мови минулих епох, коли вивчення співвідношень із однотипними одиницями на парадигматичній осі, аналіз контексту та валентності мовної одиниці можуть ставати виразниками лексичного значення.
Оскільки обраний для дослідження відрізок часу є суттєвим, то передбачається з’ясування питань динаміки розвитку лексико-семантичної групи. Разом із тим на тлі діахронічного опису здійснено ряд невеликих рівночасних зрізів, які демонструють синхронний стан лексики, статичний чи динамічний.
Важливим в історико-лексичному дослідженні є визначення хронологічних меж. Окремі одиниці аналізованої нами семантичної групи можемо спостерігати вже в рукописних пам’ятках ІХ Х ст., проте їх ще небагато. Помітно активізувався даний пласт лексики наприкінці XIV ст., коли тягар податків та повинностей охопив усі верстви населення, а мережа різноманітних платежів, мит, зборів стрімко розрослася в багатьох галузях господарства. Соціально-економічні реалії цієї доби спричинили активне формування відповідної номенклатури. Ці процеси тривали до кінця XVІІІ століття. Із ХІХ ст. лексеми описуваної групи витіснялися на периферію словника, а згодом більша частина одиниць припинила функціонування взагалі, що зумовлено зникненням позначуваних ними реалій. Отож період інтенсивного формування й широкого побутування номенклатури плат, мит, податків окреслюємо XV XVIІI століттями. Саме цей період обраний нами для аналізу. Виділення в межах указаних хронологічних рамок менших періодів не видається нам доцільним, оскільки протягом XV XVIІI ст. ЛСГ плати податки повинності” виявляла себе як система, що в ній загальні лексико-семантичні закономірності, системні зв’язки, шляхи і процеси формування, дериваційні типи й моделі, особливості функціонування були однотипними, регулярними й усталеними. Не можемо виділити етапу, який був би позначений виразними специфічними рисами.
Джерельною базою для дослідження слугували, головним чином, публікації актових документів XV XVIІI ст., оскільки саме цей жанр дає багатий матеріал для вивчення лексики, пов’язаної з економічною сферою. Специфіка актів полягає в тому, що вони найбільше відбивають соціально-економічні відносини, а отже, тут повно виявила себе ЛСГ плати податки повинності”. Джерела інших жанрів були використані в роботі принагідно.
Для відтворення якомога повнішої картини структури, еволюції й функціонування лексико-семантичної групи до роботи були залучені матеріали відомих історичних словників, а також картотек до історичного словника Є.Тимченка та словника української мови XVI першої пол. XVIІ століть.
Наукова новизна роботи визначається тим, що: 1) уперше в українському мовознавстві здійснено комплексний системний аналіз лексичної групи на позначення понять ‘плати’, ‘податки’, ‘повинності’; 2) відновлено семантичну структуру ряду слів минулої епохи; значення деяких лексем уточнено; 3) з’ясовано окремі об’єктивні критерії адекватності семантичного реконструювання.
У теоретичному плані пропоноване дослідження сприятиме подальшому вивченню питань історичної лексикології, удосконаленню методів і прийомів опису словникового матеріалу. Результати проведеного аналізу поповнять попередні здобутки українського мовознавства в царині історичної лексикології.
Практичне значення роботи полягає в тому, що її матеріали можуть бути використані в лексикографії, у навчальному процесі (під час розроблення та викладання спецкурсів з історичної лексикології).
Апробація роботи. Результати дисертаційного дослідження доповідалися на науково-методичних семінарах кафедри українознавства Харківського гуманітарного університету „НУА”. Основні положення роботи апробовано на Наукових читаннях, присвячених 90-річчю від дня народження професора Ф.П.Медведєва (Харків, 2002), Всеукраїнській науково-практичній конференції „Молодь, освіта, наука, культура і національна самосвідомість” (Київ, 2003), ХІІІ Всеукраїнській науковій конференції „Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні” (Київ, 2004), конференції „Сучасна україністика: проблеми мови, історії та народознавства” (Харків, 2005).
Зміст дисертації відображено в чотирьох публікаціях у фахових виданнях:
1. Семантична деривація як спосіб термінотворення групи „плати податки повинності” в Україні ХІV ХVІІІ століть (Вісник Харківського університету ім. В.Н.Каразіна. 2002. № 572. С. 99-104);
2. З історії податкових термінів в Україні (Вчені записки ХГУ „НУА”. 2003. Вип. 9. С. 363-370);
3. З історії формування лексико-семантичної групи плати податки повинності” в українській мові XIV XVIII століть (Вісник Житомирського педагогічного університету. 2004. № 14. С. 203-207);
4. Системні відношення як критерій адекватності історико-семантичного дослідження (на матеріалі лексико-семантичної групи „плати податки повинності”) (Вісник Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна. 2005. № 647. С. 15-18).
Структура роботи визначається її метою та завданнями. Дисертаційне дослідження складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, бібліографії (180 позицій), списка джерел (110 назв), додатка, алфавітного покажчика. Повний обсяг роботи становить 263 сторінки, текстова частина 185 сторінок.

bibliography

ВИСНОВКИ

Загальний лексико-семантичний та структурно-граматичний аналіз макросистеми дозволяє зробити висновки, що висвітлюють історію формування й розвитку відповідного фрагмента словника, а також окреслити результати, дотичні до теоретичної лексикології та семасіології.
Питання планомірного наукового опису словникового складу на різних етапах розвитку наразі є актуальним у мовознавстві. Величезна кількість лексичних множин тематичних, лексико-семантичних та лексико-граматичних груп залишається на сьогодні не охопленою лінгвістичним аналізом. До числа фрагментарно досліджених в українському мовознавстві належить лексико-семантична група „плати податки повинності”.
Історія становлення й розвитку лексики на означення плат, повинностей в українській мові є тривалою. До XIV ст. лексико-семантичну групу становила незначна кількість номінативних одиниць. Період інтенсивного поповнення макросистеми окреслюємо кінцем XІV XVIII століттями. Із кінця XVIII початку XIX ст. спостерігаємо тенденцію до відходу на периферію активного словника або й повне зникнення аналізованих одиниць. Динамічні процеси у групі були зумовлені змінами соціальних, політичних, економічних, культурних реалій певних історичних періодів.
Засобами номінації у сфері плат та повинностей у період XV XVIIІ ст. слугувало близько восьмисот одиниць. Виявлено, що у структурно-семантичному плані номенклатура становила організовану, усталену, закріплену традицією лексико-семантичну систему з численними семантичними гніздами, котрі позначали безпосередньо пов’язані між собою номенклатурні поняття. Номени були виражені: а) загальновживаною лексичною одиницею у спеціальному лексико-семантичному варіанті; б) похідним іменником; в) субстантиватом; г) словосполученням. Найменування відзначалися високою мотивованістю, в основі внутрішньої форми ознака, що вказувала на певний стосунок до референта.
З’ясовано, що номенклатура у своєму розвитку прямувала до створення чіткої системи, що виявлялося у структурно-граматичних параметрах, еволюційних закономірностях семантичних змін, функціональних характеристиках мовних одиниць.
Макросистема поповнювалася за рахунок власних ресурсів та шляхом запозичень. У процесі формування номенклатури плат та повинностей провідними засобами номенотворення стали синтаксичний, морфолого-синтаксичний та морфологічний способи, активність виявили семантичні способи. У дериваційних процесах простежується тенденція до уніфікації структурно-граматичних моделей реалізації номена.
Запозичення становлять незначну частину аналізованої номенклатури й репрезентовані одиницями з польської, литовської, чеської, молдавської, латинської, тюркських мов. Серед чужомовних впливів найбільш інтенсивними були польські, котрі позначилися на лексичному та морфемному рівнях.
Досліджувана макросистема в період XV XVIIІ ст. становила цілісне утворення з виразними специфічними внутрішніми законами організації й функціонування, які, однак, були чинними в межах усієї лексичної системи й мови загалом.
Аналізований фрагмент словника становить системну організацію. Внутрішній структурі макросистеми властиве формування специфічних типів парадигматичних та синтагматичних відношень, що виявляють високий ступінь структурованості й регулярності.
Основними системними ознаками в групі були гіпер-гіпонімічні зв’язки, синонімія, дублетність, варіативність. Системний характер мав дериваційний потенціал номенів.

У роботі реконструйовано семантичну структуру 23 лексем або їх окремого лексико-семантичного варіанта, уточнено значення 14 слів. Не вдалося з’ясувати семантики 35 одиниць, що чекають подальшого дослідження.
У царині історичної семасіології кардинальним є питання адекватності семантичної реконструкції. Проведене нами дослідження великого за обсягом лексичного матеріалу дало можливість окреслити певні критерії, що контролюють процеси реконструювання в історико-семантичному дослідженні та забезпечують їх об’єктивність. Насамперед, доцільною уявляється нам робота з реконструкції семантики тематичних груп, оскільки предметно-тематична спільність слів зумовлює й деяку спільність їхніх лінгвістичних параметрів; об’єктивність забезпечується оперуванням закономірностями системного характеру; важливим критерієм є врахування кореляцій лексеми; еволюцію семантики певного слова варто досліджувати, ураховуючи особливості й специфіку стану мовної системи у відповідні історичні періоди; об’єктивність семантичної реконструкції можуть забезпечувати проекції на історично-культурну площину; важливим у процесі моделювання семантичної структури є врахування відомостей діалектних лексикографічних матеріалів, особливо цінними можуть бути дані говірок, що містять архаїчні риси.
Отже, комплексне дослідження лексико-семантичної групи „плати податки повинності”, з’ясування історичних закономірностей її становлення й розвитку поповнює здобутки вітчизняного мовознавства в галузі історичної лексикології.

Використана література

1.Антонович В. Исследования о крестьянах в Юго-Западной России по актам 1700 1798. К.: Тип. И. и А. Давиденко, 1870. 64 с.
2.Апресян Ю.Д. Синонимия и синонимы // Вопр. языкознания. 1969. № 4. С. 75-91.
3.Арнольд И.В. Основы научных исследований в лингвистике. М.: Высш. шк., 1991. 138 с.
4.Аспекты семантических исследований. М.: Наука, 1980. 355 с.
5.Ахманова О.С. Словарь лингвистических терминов. М.: Сов. энцикл., 1969. 607 с.
6.Ахманова О.С. О некоторых вопросах и задачах описательной исторической и сравнительно-исторической лексикологии / О.С. Ахманова, В.В. Виноградов, В.В. Иванов // Вопр. языкознания. 1956. № 3. С. 3-24.
7.Батюк Л.І. Лексика літопису Самовидця // Дослідження і матеріали з української мови. К.: Наук. думка, 1959. Т. 1. С. 24-36.
8.Бенвенист Э. Семантические проблемы реконструкции // Общая лингвистика / Под ред. Ю.С.Степанова. М., 2002. С. 331-349.
9.Биржакова Е.Э. Очерки по исторической лексикологии русского языка ХVІІІ века. Языковые контакты и заимствования / Е.Э. Биржакова, Л.А. Войнова, Л.Л. Кутина Л.: Наука, 1972. 431 с.
10. Бойко І.Д. Селянство України в другій половині ХVІ першій половині ХVІІ ст. К.: Вид-во АН УРСР, 1963. 331 с.
11. Бородина М.А. К типологии и методике историко-семантических исследований / М.А. Бородина, В.Г. Гак Л.: Наука, 1979. 232 с.
12. Боярова Л.Г. Терміни-синоніми як об’єкт лексикографії (на матеріалі ринкової термінології) / Л.Г. Боярова, О.А. Покровська // Vocabulum et Vocabularium: Сб. науч. трудов по лексикографии. Х., 1996. Вып. 3. С. 60-62.
13. Брицин М.Я. Стійкі словосполучення в юридичній термінології східних слов’ян давнього періоду (ХІ ХV ст.) // Питання фразеології східнослов’янських мов. К., 1972. С. 96-97.
14. Брицын М.Я. Юридический термин вира в древнерусском языке // Дослідження з лексикології та лексикографії К., 1965. Вип. 1. С. 222-234.
15. Булаховський Л.А. Вибрані праці: В 5 т. Т. 1. К.: Наук. думка, 1975. 495 с.
16. Булаховський Л.А. Нариси з загального мовознавства. К.: Рад. шк., 1955. 247 с.
17. Бурячок А.А. Назви спорідненості і свояцтва в українській мові. К.: Вид-во АН УРСР, 1961. 149 с.
18. Ващенко В.С. Українська семасіологія. Типологія лексичних значень: Посібник для студентів-філологів. Дніпропетровськ: Вид-во ДДУ, 1981. 68 с.
19. Веневцева Л.В. Молдавские грамоты ХІV ХV веков как источник изучения истории украинского языка: (Фонетика. Морфология): Автореф. дис. ... канд. филол. наук. Х.: Б.в., 1966. 23 с.
20. Верзилов А. Очерки торговли Южной Руси с 14801569 г. Черниговъ: Тип. губ. земства, 1898. 81 с.
21. Веселинский В.В. Отвлеченная лексика в русском литературном языке ХVІІІ начала ХІХ в. М.: Наука, 1972. 319 с.
22. Винник В.О. Назви одиниць виміру і ваги в українській мові. К.: Наук. думка, 1966. 151 с.
23. Винник В.О. Слово міра, його похідні та іншомовні відповідники на ґрунті української мови // Дослідження з лексикології та лексикографії. К., 1965. Вип. 1. С. 186-199.
24. Виноградов В.В. История слов: Около 1500 слов и выражений и более 5000 слов, с ними связанных. М.: Б.и., 1999. 1138 с.
25. Виноградов В.В. Материалы и исследования в области исторической лексикологии русского литературного языка // Виноградов В.В. Избранные труды. Лексикология и лексикография. М., 1977. С. 40-42.
26. Виноградов В.В. Очерки по истории русского литературного языка ХVІІ ХІХ веков. М.: Учпедгиз, 1934. 288 с.
27. Виноградов В.В. Проблемы литературных языков и закономерности их образования и развития. М.: Наука, 1967. 134 с.
28. Виноградов М.В. Некоторые аспекты семантической эквивалентности в естественном языке. Вильнюс: Изд-во Вильнюс. ун-та, 1990. 135 с.
29. Вінценз А. До проблеми українсько-польських мовних контактів // Мовознавство. 1991. № 5. С. 37-41.
30. Вовк В.Н. Языковая метафора в художественной речи: Природа вторичной номинации. К.: Наук. думка, 1986. 140 с.
31. Войтів Г.В. Загальні назви одягу в писемних пам’ятках української мови // Українська лексика в історичному та ареальному аспектах. К., 1991. С. 66-77.
32. Вопросы исторической семантики русского языка. Калининград: Изд-во КГУ, 1990. 142 с.
33. Гак В.Г. К проблеме гносеологических аспектов семантики слова // Вопросы описания лексико-семантической системы языка. М., 1971. Ч. 1. С. 95-98.
34. Ганич Д.І. Словник лінгвістичних термінів / Д.І. Ганич, І.С. Олійник К.: Вища шк., 1985. 360 с.
35. Гейберг Р.М. Проблемы анализа словообразовательной структуры и семантики в синхронии и диахронии. Омск: Изд-во Омск. гос. ун-та, 1986. 80 с.
36. Генсьорський А.І. Галицько-Волинський літопис: (лексичні, фразеол., стиліст. особливості). К.: Вид-во АН УРСР, 1961. 284 с.
37. Гилевич Н.И. Из истории социально-экономической лексики в белорусском языке: (названия повинностей, налогов, торг. пошлин и админ.-суд. платежей в письм. памятниках ХV ХVІІ вв.): Автореф. дис. ... канд. филол. наук. Минск: Б.и., 1971. 19 с.
38. Говердовский В.И. Коннотемная структура слова. Х.: Изд-во ХГУ, 1989. 95 с.
39. Головин Б.Н. О некоторых доказательствах терминирования словосочетаний // Лексика. Терминология. Стили.: Межвуз. сб. / Горьк. гос. ун-т. Горький, 1973. Вып. 2. С. 57-65.
40. Горбач О. Українська народна релігійно-християнська термінологія й лексика // Наук. зап. Укр. Вільного ун-ту. Філос. ф-т: Зб. Мовознав. Комісії Наук. Конґресу в 1000-ліття Хрищення Руси-України. Мюнхен, 1988. Ч.13. С. 99-146.
41. Горобець В.Й. Лексика історично-мемуарної прози першої половини ХУІІІ ст. К.: Наук. думка, 1979. 127 с.
42. Горобець В.Й. Особливості розвитку сільськогосподарської та побутово-виробничої лексики в українській мові першої половини XVІІІ ст. // Мовознавство. 1971. № 5. С. 56-64.
43. Грибовский В.М. Древнерусское право: Краткий обзор чтений по истории рус. права. Вып. 2. Пг.: Тип. Петр. т-ва печ. и изд. дела Труд”, 1917. 198 с.
44. Гринчишин Д.Г. Із спостережень над адміністративно-юридичною лексикою в українських грамотах XIVXV ст. // Дослідження і матеріали з української мови. К.: Наук. думка, 1962. Т. 5. С. 31-52.
45. Гринчишин Д.Г. Явище субстантивації в українській мові. К.: Наук. думка, 1965. 112 с.
46. Гринько Р.О. Параметри системності староукраїнської будівельної лексики // Українська лексика в історичному та ареальному аспектах. К., 1991. С. 18-26.
47. Грушевский М.С. Барское староство: Ист. очерки. К.: Тип. Имп. ун-та св. Владимира, 1894. VI, 310 с.
48. Грушевський М.С. Економічне становище селян в Львівськім старостві в серединї ХVІ в. (на основі описей королївщин) // Описи королївщин в руських землях ХVІ віку: люстрация 1570 р. / Наук. т-во ім. Т.Г. Шевченка. Львів, 1903. Т. 7. С. 1-32.
49. Грушевський М.С. Економічний стан селян в Сяніцькім старостві в середині ХVІ в. (на основі описей королївщин) // Описи королївщин в руських землях ХVІ віку: Люстрациї земель Холмської, Белзької і Львівської / Наук. т-во ім. Т.Г. Шевченка. Львів, 1900. Т. 3. С. 1-27.
50. Грушевський М.С. Економічний стан селян по Поднїстровю галицькім в половинї ХVІ в. (на основі описей королївщин) // Описи королївщин в руських землях ХVІ віку: Люстрациї земель Галицької й Перемиської / Наук. т-во ім. Т.Г. Шевченка. Львів, 1895. Т. 1. С. 1-53.
51. Грушевський М.С. Історія України-Русі. К.: Наук. думка, 1995. Т. 6. 680 с.
52. Грушевський М.С. Студії з економічної історії України: економічний і соціальний перелом ХV ХVІІ вв. К.: Вид-во Укр. Центр. Ради, 1917. 95 с.
53. Гумецька Л.Л. Жіночі особові назви в українській актовій мові ХІV ХV ст. // Наук. зап. Ін-ту сусп. наук. К.: Наук. думка, 1954. Вип. 3. С. 116-122.
54. Гумецька Л.Л. З історичної лексикології української мови // Мовознавство. 1979. № 3. С. 39-44.
55. Гумецька Л.Л. З історичної лексикології української мови // Мовознавство. 1981. № 1. С. 38-44.
56. Гумецька Л.Л. Нарис словотворчої системи української актової мови ХІV ХV ст. К.: Наук. думка, 1958. 298 с.
57. Гуральне право та право шинкувати горілкою в Лівобережній Україні до кінця ХVІІІ. Б.м.: Б.в., 1927. 53 с.
58. Гуржий А.И. Эволюция феодальных отношений на Левобережной Украине в первой половине ХVIII в. К.: Наук. думка, 1986. 134 с.
59. Гуржій О.І. Гетьманська Україна. Т.8. / О.І. Гуржій, Т.В. Чухліб К.: Альтернативи, 1999. 303 с.
60. Давня історія України. Кн. 2 / За ред. С.В.Головка. К.: Либідь, 1995. 220 с.
61. Диахрония языковых систем. Тверь: Изд-во Твер. ун-та, 1992. 123 с.
62. Дидик-Меуш Г.М. Медична номенклатура в пам’ятках української мови ХVІ ХVІІІ ст.: Автореф. дис. ... канд. філол. наук. Львів: Б.в., 2001. 19 с.
63. Дідусенко П.М. Розвідки про митну справу в українській державі Гетьманщині в першій половині та середині ХVIII ст. К.: Павлім, 2002. 217 с.
64. Довнар-Запольский М. Очерки по организации западно-русского крестьянства в ХVI в. К.: І арт. печат. дела, 1905. VI, 307, VIІІ, 167 с.
65. Документы, объясняющіе исторію Западно-русскаго края и его отношенія къ Россіи и къ Польшh. СПб.: Тип. Э. Праца, 1865. ССІІІ, 658 с.
66. Дудок Р.І. Системність та структурованість мови // Мовознавство. 2003. № 5. С. 26-33.
67. Д’яков А.С. Основи термінотворення: семант. та соціолінгв. аспекти / А.С. Д’яков, Т.Р. Кияк, З.Б. Куделько К.: Вид-во „КМ Асаdemia”, 2000. 216 c.
68. Дячук Т. Семантичні зсуви (розширення і звуження) як способи поповнення складу соціально-економічної термінології // Українська термінологія і сучасність: Зб. наук. праць. К., 1998. С. 125-128.
69. Журавлева Т.А. Варьирование составных терминов в текстах // Семантические аспекты синтаксиса: Сб. науч. тр. / АН СССР, Ин-т языкознания. М., 1989. С. 93-98.
70. З історії української лексикології. К.: Наук. думка, 1980. 263 с.
71. Звегинцев В.А. Семасиология. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1957. 322 с.
72. Зеленько А.С. Проблеми семасіології: (від класичної описової через когнітивну до лінгвістичного детермінізму). Луганськ: Альма Матер, 2001. 210 с.
73. Історія української мови. Лексика. Фразеологія. К.: Наук. думка, 1983. 743 с.
74. Історія української мови. Фонетика. К.: Наук. думка, 1979. 367 с.
75. Кандаурова Т.Н. Варьирование средств выражения в древнерусской письменной традиции // Исследования по исторической семантике: Межвуз. сб. Калининград, 1982. С. 37-41.
76. Канделаки Т.Л. Семантика и мотивированность терминов. М.: Наука, 1977. 168 с.
77. Карпатский диалектологический атлас. М.: Изд-во АН СССР, 1964. 271 с.
78. Карпов В.А. Язык как система. М.: Едиториал УРСС, 2003. 304 с.
79. Керницький І.М. Назви данин та інших повинностей // З історії української лексикології. К., 1980. С. 26-33.
80. Керницький І.М. Судово-адміністративна і суспільно-економічна лексика Війтівських книг” XVI XVII ст. с. Одрехови, кол. Солоцького повіту на Лемківщині // Дослідження і матеріали з української мови. К., 1964. Т. 6. С. 91-108.
81. Керста Р.Й. Описові метрологічні та темпоральні назви у пам’ятках української мови ХVІ першої половини ХVІІ ст. // Українська лексика в історичному та ареальному аспектах. К., 1991. С. 35-44.
82. Керста Р.Й. Українська антропонімія ХVІ ст. Чоловічі іменування. К.: Наук. думка, 1984. 152 с.
83. Кияк Т.Р. Мотивированность лексических единиц. Львов: Вища шк., 1988. 159 с.
84. Коломиец Л.И. Язык украинских грамот XІV XV вв.: Автореф. дис. ... канд. филол. наук. Х.: Б.и., 1953. 16 с.
85. Комарова З.И. Семантическая структура специального слова и ее лексикографическое описание. Свердловск: Изд-во Урал. ун-та, 1991. 155 с.
86. Косериу Э. Синхрония, диахрония и история // Новое в лингвистике / Моск. гос. ун-т. М., 1963. Вып. 3. С. 143-343.
87. Котелова Н.З. Значение слова и его сочетаемость. Л.: Наука, 1975. 164 с.
88. Крижко О.А. Розвиток семантики побутової лексики українських літописів к. ХVІІ поч. ХVІІІ ст.: (назви їжі, напоїв, продуктів харчування). К.: Міжнар. фін. агенція, 1998. 169 с.
89. Кровицька О.В. Назви осіб в українській мовній традиції XVІ XVІІІ ст.: Семантика і словотвір. Львів: Ін-т українознавства ім. І.Крип’якевича НАН України, 2002. 213 с.
90. Кротевич Є.В. Словник лінгвістичних термінів / Є.В. Кротевич, Н.С. Родзевич. К.: Вид-во АН УРСР, 1957. 235 с.
91. Кубрякова Е.С. О типологии процессов деривации // Теоретические аспекты деривации: Межвуз. сб. науч. тр. / Е.С. Кубрякова, Ю.Г. Понкрац. Пермь, 1982. 159 с.
92. Кузнецов А.М. От компонентного анализа к компонентному синтезу. М.: Наука, 1986. 123 с.
93. Кутина Л.Л. Языковые процессы, возникающие при становлении научных терминологических систем // Лингвистические проблемы научно-технической терминологии. М., 1970. С. 82-94.
94. Лагутіна А.В. Термін і загальновживана мова // Культура слова. 1980. Вип. 18. С. 27-31.
95. Лазаревскій А.М. Малороссійскіе посполитые крестьяне (1648-1783): Ист.-юрид. очеркъ. К.: Тип. 1-й Кіев. артели печ. дhла, 1908. Х, ІІ, 108 с.
96. Лаппо И.И. Великое княжество Литовское за время от заключения Люблинской унии до смерти Стефана Батория (1569-1586). Т. 1. СПб.: Тип. Скороходова, 1901. 780 с.
97. Левковская К.А. Теория слова. Принципы ее построения и аспекты изучения лексического материала. М.: Высш. шк., 1962. 296 с.
98. Лейчик В.М. Термины-синонимы, дублеты, эквиваленты, варианты // Актуальные проблемы лексикографии и словообразования. Новосибирск, 1973. Вып. 2. C. 103-106.
99. Либерис А. Литовско-русский словарь. Вильнюс: Гос. изд-во полит. и науч. лит., 1962. 747 с.
100. Лисиченко Л.А. Лексикологія сучасної української мови: (семант. структура слова). Х.: Вища шк., 1977. 113 с.
101. Лисиченко Л.А. Лексико-семантична система української мови. Х.: Вид-во ХДПУ, 1997. 131 с.
102. Литвинчук Л.В. Чоловічі двочленні іменування „Актової книги Житомирського гродського уряду 1611 року” // Вісн. Житомир. пед. ун-ту. Житомир, 2004. Вип. 14. С. 200-202.
103. Ломовцева А.А. Роль граматических форм и значений числа в развитии семантики слова // Исследования по исторической семантике: Межвуз. сб. / Калининград. гос. ун-т. Калининград, 1980. С. 51-56.
104. Львов А.С. Лексика Повести временных лет”. М.: Наука, 1975. 367 с.
105. Любавский М.К. Областное деление и местное управление Литовско-Русского государства ко времени издания первого Литовского статута. М.: Тип. ун-та, 1892. VIII, 884, ХСІХС с.
106. Маковский М.М. Системность и асистемность в языке. М.: Наука, 1980. 209 с.
107. Маковский М.М. Теория лексической аттракции. М.: Наука, 1971. 252 с.
108. Малевич Л.Д. До проблем визначення статусу спеціальних найменувань донаукового періоду // Вісн. Харк. нац. ун-ту. Сер. Філологія. 2000. № 491: Традиції Харківської філологічної школи: До 100-річчя від дня народження М.Ф.Наконечного. С. 250-253.
109. Мауэр Л.В. Семантические корреляции терминов в лексической подсистеме // Семантика и структура слова: Сб. науч. тр. / Калининград. гос. ун-т. Калинин, 1985. С. 88-94.
110. Наконечний М.Ф. До вивчення процесу становлення й розвитку фонетичної системи української мови // Питання історичного розвитку української мови / ХДУ. Х., 1962. С. 141-142.
111. Непийвода Ф.А. Лексика актових книг Стародубського міського уряду другої половини ХVІІ ст. //Дослідження з мовознавства. К., 1962. С. 57-76.
112. Никитин М.В. Основы лингвистической теории значения. М.: Выс