ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ В НАУКОВІЙ КОНЦЕПЦІЇ А.Ю.КРИМСЬКОГО

brief description

СЛОВ’ЯНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

Тищенко Катерина Анатоліївна

УДК 811.161.2 (09)

ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ
В НАУКОВІЙ КОНЦЕПЦІЇ А.Ю.КРИМСЬКОГО

Спеціальність 10.02.01 українська мова

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
Глущенко Володимир Андрійович,
доктор філологічних наук, професор

Слов’янськ 2006

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ...................................................................4
ВСТУП.....................................................................................................................5
РОЗДІЛ 1
ВИВЧЕННЯ ПРАЦЬ А.Ю.КРИМСЬКОГО В ЛІНГВІСТИЧНІЙ ІСТОРІОГРАФІЇ. МЕТОД І НАПРЯМКИ ДОСЛІДЖЕННЯ............................10
1.1. Вивчення праць А.Ю.Кримського в лінгвістичній історіографії.10
1.2. Метод дослідження...........................................................................20
1.3. Напрямки дослідження.....................................................................24
Висновки...................................................................................................28
РОЗДІЛ 2
МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕНЬ А.Ю.КРИМСЬКОГО....................................29
2.1. Лінгвоісторіографи про методологію досліджень А.Ю.Кримського...29
2.2. Порівняльно-історичний та історичний методи в лінгвогенетичних дослідженнях.............................................................34
2.3. Методологічні засади наукових досліджень А.Ю.Кримського....44
Висновки...................................................................................................53
РОЗДІЛ 3
ПРОБЛЕМА ПОХОДЖЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ В ІНТЕРПРЕТАЦІЇ А.Ю.КРИМСЬКОГО.............................................................................................55
3.1. Спільнослов’янська та «спільноруська» прамови в науковій концепції А.Ю.Кримського.....................................................................55
3.2. Утворення української мови в інтерпретації А.Ю.Кримського....71
3.3. Погляди А.Ю.Кримського на гіпотезу М.П.Погодіна О.І.Соболевського.................................................................................78
Висновки..................................................................................................102
РОЗДІЛ 4
ІСТОРІЯ ФОНЕТИЧНИХ ЯВИЩ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ В ПРАЦЯХ А.Ю.КРИМСЬКОГО...........................................................................................105
4.1. Вокалізм............................................................................................107
4.2. Консонантизм...................................................................................129
Висновки..................................................................................................148
РОЗДІЛ 5
ІСТОРІЯ МОРФОЛОГІЧНИХ ЯВИЩ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ В ПРАЦЯХ А.Ю.КРИМСЬКОГО...........................................................................................150
5.1. Іменник.............................................................................................152
5.2. Прикметник......................................................................................159
5.3. Дієслово............................................................................................165
Висновки..................................................................................................175
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ.....................................................................................177
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.....................................................183

ВСТУП
Ім’я Агатангела Юхимовича Кримського (1871 1942) ученого-філолога, україніста і сходознавця, оригінального письменника і перекладача, передового громадського діяча широко відоме не тільки в Україні, а й у наукових колах багатьох зарубіжних країн.
Науково-теоретична й організаторська діяльність А.Ю.Кримського є важливим і багатогранним джерелом історії українського народу, його науки і культури.
Праці А.Ю.Кримського посідають одне з найвизначніших місць у розвитку філологічної науки кінця XIX ст. першої половини XX ст.
Мовознавець широкого профілю, А.Ю.Кримський інтенсивно працював над проблемами слов’янської філології, його цікавила українська граматика, лексикологія і лексикографія, діалектологія, український правопис, українське літературознавство, фольклористика та етнографія.
Наукова спадщина А.Ю.Кримського досліджена недостатньо. Але праці А.Ю.Кримського використовують сучасні лінгвісти під час історичного коментування явищ української фонетики і морфології.
Визначним явищем у галузі україністики кінця XIX ст. початку XXст. стала оригінальна праця А.Ю.Кримського «Украинская грамматика» [146], яка відзначається багатством матеріалу, цікавими спостереженнями, використанням багатьох історичних джерел, порівняннями фактів української мови з відповідними фактами слов’янських та інших індоєвропейських мов. У цій праці поєднані принципи теоретичного аналізу мовних явищ з історичним коментарем до фактів сучасної мови (фонетика, орфоепія, морфологія, правопис та ін.).
Відзначаючи, що «Украинская грамматика» А.Ю.Кримського не позбавлена деяких хиб і недоліків, відомі вчені (О.О.Шахматов, В.О.Розов та ін.) оцінили її як працю, що збагатила філологічну науку даними про українську мову й стала важливим посібником для середньої і вищої школи [215, с. 77; 277, с. 143-144]. На думку Є.К.Тимченка, зазначена праця А.Ю.Кримського «має в собі чимало цінного матеріалу, цікавих спостережень і догадів» [248, с. 20-21].
Пізніше в співавторстві з О.О.Шахматовим А.Ю.Кримський опублікував книгу «Українська мова, звідкіля вона взялася і як розвивалася» [140]. Збагатили філологічну науку й такі дослідження А.Ю.Кримського, як «Филология и погодинская гипотеза» [147], «Древнекиевский говор» [143], «Історія української мови» [137].
Вивчаючи спадщину цього видатного вченого, лінгвоісторіографи приділяли значну увагу питанням історичної фонетики, граматики, розвитку української мови та її діалектів у працях А.Ю.Кримського (М.А.Жовтобрюх, В.М.Русанівський, Т.О.Гаврилова та ін.). Крім того, ґрунтовний аналіз наукової діяльності А.Ю.Кримського здійснив В.А.Глущенко в монографії «Принципи порівняльно-історичного дослідження в українському і російському мовознавстві (70-і pp. ХІХ ст. 20-і pp. ХХ ст.)». Щодо питання історії української мови в концепції А.Ю.Кримського, то повністю воно не розкрите.
Актуальність теми зумовлена необхідністю всебічного й об’єктивного висвітлення питання про історію української мови в науковій концепції А.Ю.Кримського (це питання розроблене недостатньо), значущістю внеску видатного представника українського мовознавства в розвиток україністики.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є частиною фундаментальної наукової роботи кафедри загального та російського мовознавства і теорії та історії літератури Слов’янського державного педагогічного університету «Методологічні аспекти історіографії українського і російського порівняльно-історичного мовознавства», затвердженої Міністерством освіти і науки України та зареєстрованої в Українському інституті науково-технічної і економічної інформації під номером 0106U001359 (науковий керівник доктор філологічних наук, професор В.А.Глущенко). Тема дисертації затверджена на засіданні бюро Наукової ради «Закономірності розвитку мов і практика мовної діяльності» Інституту мовознавства ім.О.О.Потебні НАН України (протокол № 5 від 25грудня 2003 р.).
Мета дослідження полягає в усебічному розкритті теоретичних положень А.Ю.Кримського, на яких ґрунтується його дослідження з історії української мови. Праці А.Ю.Кримського буде розглянуто в широкому контексті мовознавства XIX XX ст.ст.
Досягнення цієї мети передбачає розв'язання таких основних завдань:
1) розкрити особливості методології досліджень А.Ю.Кримського;
2) визначити джерела вивчення мовної історії в інтерпретації вченого;
3) проаналізувати праці А.Ю.Кримського з історичної фонетики і морфології української мови, а також із проблеми східнослов’янського глотогенезу;
4) дослідити питання походження української мови, розвитку її фонетичної та морфологічної систем у науковій концепції А.Ю.Кримського максимально повно й об’єктивно, з урахуванням еволюції поглядів ученого на різні аспекти розглянутих проблем;
5) показати те нове, що було внесене цим ученим у вивчення історії української мови;
6) виявити, які положення А.Ю.Кримського зберегли свою значущість для мовознавства XX XXI ст.ст.
Об’єктом дослідження є сукупність наукових текстів, розглянутих у лінгвоісторіографічному аспекті. Це праці з історичної фонетики і морфології української мови, з проблеми східнослов'янського глотогенезу, автором яких є А.Ю.Кримський. Залучені також монографії, статті, навчальні посібники, рецензії, рукописи відомих українських і російських мовознавців XIX ст. 30-х рр. XX ст. та деяких учених інших країн.
Предметом дослідження є вивчення теоретичних тверджень А.Ю.Кримського щодо питань історії української мови в контексті компаративістики 70-х рр. ХІХ ст. 30-х рр. ХХ ст.
Методи дослідження. Методологія дослідження ґрунтується на принципі історизму. Загальну оцінку надаємо залежно від того, що нового вніс А.Ю.Кримський у науку порівняно зі своїми попередниками та яке значення мали його праці для свого часу, а не з погляду сучасного рівня знань. Отже, поставлені в дослідженні завдання розв’язуються за допомогою актуалістичного методу, який є загальнонауковим методом теоретичного рівня наукового пізнання. Він знаходить застосування в історіографії будь-якої науки, зокрема в історіографії мовознавства.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що питання вивчення історії української мови в концепції А.Ю.Кримського вперше виступає як предмет спеціального монографічного дослідження. Це зумовило необхідність теоретичного обґрунтування цієї проблеми. У дисертації розглянуто значну кількість наукових праць (305), зокрема й маловідомих, з урахуванням еволюції поглядів ученого на різні аспекти порушеної проблеми. Набуло подальшого розвитку питання про визначення пріоритетного джерела вивчення історії мови в лінгвістичних дослідженнях А.Ю.Кримського. Розкрито особливості методології вченого. Вивчено погляди мовознавця на проблему східнослов’янського глотогенезу. Уперше всебічно досліджено полеміку А.Ю.Кримського та О.І.Соболевського, пов’язану з питанням походження української мови. Виявлено, які твердження А.Ю.Кримського є перспективними для мовознавства ХХ ст. початку ХХІ ст.
Практичне значення одержаних результатів. Матеріали дисертації сприятимуть розв’язанню методологічних проблем історіографії компаративістики. Здобуті результати можуть бути використані у викладанні курсів історії лінгвістичних учень, вступу до мовознавства, української діалектології, історичної граматики української мови, а також у культурно-просвітній роботі.
Особистий внесок здобувача. Усі результати дослідження одержані дисертантом самостійно. У спільній з О.М.Голуб (здобувачем наукового ступеня кандидата філологічних наук) статті «Проблема хронологізації мовних явищ в українській компаративістиці кінця ХІХ ст. 30-х рр. ХХ ст.» здобувачеві належить виклад позицій А.Ю.Кримського щодо формування української мови, а також висвітлення внеску вченого в розв’язання проблеми східнослов’янського глотогенезу.
Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертації було обговорено на засіданнях кафедри загального та російського мовознавства і теорії та історії літератури Слов’янського державного педагогічного університету (2002 2006 рр.), а також на щорічних наукових конференціях професорсько-викладацького складу, аспірантів і студентів Слов’янського державного педагогічного університету (2002 2005 рр.). За темою дослідження прочитані доповіді на ІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Лексико-граматичні інновації в слов’янських мовах» (Дніпропетровськ, 2005), на Міжнародній науково-практичній конференції «Білорусько-російсько-польське зіставне мовознавство, літературознавство, культурологія» (Вітебськ, 2006), на Міжнародній науково-практичній конференції «Східнослов’янська філологія: від Нестора до сьогодення» (Горлівка, 2006) і на ІІІ Міжнародній конференції, присвяченій Європейському Дню мов (Луганськ, 2006).
Публікації. Основні результати дисертації відбито у 10 публікаціях, зокрема в 7 статтях, уміщених у фахових виданнях України.

bibliography

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

1. Проведене дослідження підтвердило, що внесок А.Ю.Кримського в розв’язання методологічних проблем української компаративістики, у вивчення проблеми східнослов’янського глотогенезу (зокрема, у висвітлення вад гіпотези М.П.Погодіна О.І.Соболевського), у дослідження ряду фонетичних і морфологічних інновацій, що характеризували українську мову в її діахронічному русі, є дуже значним.
2. Застосування актуалістичного методу в дослідженні, присвяченому проблемі історії української мови в науковій концепції А.Ю.Кримського, є цілком правомірним, як і в лінгвоісторіографічних працях взагалі. Метод актуалізму (операціональний компонент якого містить такі прийоми і процедури, як аналіз джерел і синтез одержаних даних, порівняння, абстрагування, історико-наукова реконструкція) дозволяє найбільш адекватно розкрити предмет дослідження, а саме, той історико-мовний матеріал (фонетичні й морфологічні явища української мови), який ілюструють наукові праці мовознавця.
3. Ґрунтовний аналіз поглядів А.Ю.Кримського, з урахуванням різних оцінок, що містить наукова література, дає змогу вирішити питання про методологічні погляди дослідника. За спостереженнями М.А.Жовтобрюха, лінгвістична спадщина А.Ю.Кримського ґрунтується на даних, добутих порівняльно-історичними дослідами. Водночас треба враховувати, що в інтерпретації вчених Московської школи А.Ю.Кримський є представником «історичного» методу дослідження. У сучасній компаративістиці історичний і порівняльно-історичний методи дослідження часто не протиставляються. Здебільшого вчені схиляються до того, що немає необхідності виділяти історичний метод як окремий метод дослідження. Розмежування двох лінгвогенетичних методів історичного і порівняльно-історичного це, по суті, протиставлення процедур внутрішньої реконструкції і «філологічного методу» процедурі реконструкції зовнішньої. Найбільш повне уявлення про історичний розвиток мов формується лише за умов, коли всі три різновиди реконструкції (зовнішня, внутрішня, «філологічний метод») органічно взаємодіють у межах порівняльно-історичного методу. Тому А.Ю.Кримського доцільно вважати представником порівняльно-історичного методу, у дослідженнях якого значно помітна перевага процедури «філологічного методу» над іншими різновидами реконструкції.
4. «Історичний» метод (у трактуванні вчених Московської школи) і «філологічний метод» (у сучасному тлумаченні цього терміна) об’єднує те, що джерелом вивчення мовної історії для них виступають давні писемні пам’ятки. Проте в межах «філологічного методу» давні писемні пам’ятки діють як єдине джерело вивчення мовної історії, у той час як для «історичного» методу давні писемні пам’ятки є пріоритетним джерелом вивчення при допоміжній ролі діалектних даних. Історія лінгвістичних учень (ХІХ ст. початок ХХ ст.) свідчить про вдосконалювання процедури «філологічного методу», яке йшло в напрямі від іноді прямолінійного трактування написань (О.І.Соболевський, А.Ю.Кримський) до витонченого аналізу графіко-орфографічних явищ (О.О.Шахматов, Л.Л.Васильєв).
5. Проблема походження східнослов’янських мов, зокрема української, посідає значне місце в лінгвістичних дослідженнях А.Ю.Кримського. У контексті мовознавчої науки ХІХ ст. 30-х рр. ХХ ст. погляди вченого на поставлене питання виявилися традиційними. Мовознавець розглядав проблему східнослов’янського глотогенезу шляхом звернення до дивергентної теорії «родовідного дерева», не відкидав спільнослов’янську й «спільноруську» прамови. Як дивергентні А.Ю.Кримським було інтерпретовано, наприклад, такі історико-фонетичні процеси, як асиміляція о з у та а, ствердіння р в українській мові та ін. У морфології вченим представлено такі дивергентні процеси, як виникнення флексії -і у формах іменників першої (дорозі) та другої відміни (кожусі) давального, місцевого відмінків однини, збереження кличної форми іменників в українській мові та інші. Важливим є той факт, що дослідник не давав точного визначення меж існування спільносхіднослов’янського («спільноруського») періоду в розвитку української мови. Так, період ХІІ ХV ст.ст. представлений дослідником як час виникнення самостійних східнослов’янських мов, проте в деяких працях А.Ю.Кримський вивчав історію української мови від ХІ ст.
6. Дуже значним є внесок А.Ю.Кримського в розкриття вад гіпотези М.П.Погодіна О.І.Соболевського. Учений критикував погодінську гіпотезу, виступив із принциповою науковою критикою низки тверджень О.І.Соболевського. Здебільшого увагу дослідника було спрямовано на відкриття О.І.Соболевським «нового h». Дослідження А.Ю.Кримського містить ряд закидів: 1) переважно пам’ятки, які О.І.Соболевський назвав «галицько-волинськими» («з новим h»), не є галицько-волинськими чи «малоруськими» взагалі; вони здебільшого білоруські, новгородські або псковські; 2) у «старомалоруських» грамотах ХІІІ ХІV ст.ст. немає h замість є; 3) «новий h» не має відповідних рефлексів у сучасній українській мові (винятки дуже нечисленні).
7. А.Ю.Кримський також критикував такі запропоновані О.І.Соболевським мовні особливості на підтвердження «галицько-волинської» гіпотези: 1) зникнення в українській мові форми 1-ї особи множини наказового способу на -hмъ; 2) наявність в українській мові із форм 1-ї і 2-ї особи дієслова «бути» тільки однієї «єси»; 3) заперечення існування українських особових імен на -ша; 4) реконструкція незрозумілої форми імені Вольдрись замість Вольдрих (Ольдрих); 5) заперечення того, що перехід е > а це українська риса. Полеміка А.Ю.Кримського містить низку непереконливих аргументів. Зокрема, серед доказів О.І.Соболевського на підтвердження рефлексації о в давньогалицьких говорах знаходимо приклад воовьчии. А.Ю.Кримський заперечив таку рефлексацію о в «живій мові», дорікаючи тим самим своєму опонентові за незнання української мови. Аналогічно не визнав мовознавець рефлексації давнього о в слові торгувля.
8. Наукові праці А.Ю.Кримського збагатили українську історичну фонетику. На відміну від своїх попередників, учений більш точно визначив специфіку вокалізму української мови на різних етапах її історії. На підставі фактичного матеріалу давніх пам’яток писемності видатний мовознавець не тільки запропонував свою хронологію часу занепаду редукованих голосних ъ, ь (друга половина ХІ ст. перша половина ХІІ ст.), а й підкреслив, що слабкі редуковані втратилися насамперед не в кінцевому, а у внутрішньому складі. Найголовнішим наслідком занепаду редукованих ъ і ь у системі вокалізму А.Ю.Кримський уважав компенсаційне подовження голосних о та е, їх дифтонгізацію та подальший перехід у монофтонг і.
9. Усебічно вивчені мовознавцем такі риси українського вокалізму (зміна м (h) > і, збіг артикуляції давніх ы й і та злиття їх в одному сучасному звукові и), розвиток яких А.Ю.Кримський датував ХІ ст. Учений визнавав дифтонгічний характер давньоруського м, спираючись на дифтонгічну вимову відповідників давнього м в сучасних північних говорах української мови. Фактичні дані сучасних говорів української мови дозволяють уважати слушною думку А.Ю.Кримського про тісний зв’язок і приблизну одночасність процесів переходу h > і та збігу і та ы. Концепція А.Ю.Кримського містить докладний аналіз таких явищ вокалізму, як процеси зміни о > а, о > у, у > о; виникнення о на місці початкового а в словах іншомовного походження; поява приставного о перед приголосним тощо. Хоча не всі фонетичні процеси українського вокалізму розглянуті вченим у їх взаємозалежності й у системних зв’язках, все ж у процесі аналізу багатьох фонетичних змін така взаємозалежність у нього не ігнорована, а, навпаки, підкреслена. Це, зокрема, стосується трансформацій редукованих, різних змін етимологічних о та е, переходу е в о та а.
10. А.Ю.Кримським проаналізовані артикуляційні властивості давньоруських приголосних у позиції перед голосним е й поступова еволюція їх вимови вже на українському ґрунті, розглянута історія палаталізованих шиплячих і ц, губних приголосних, сонорних л і р, задньоязикових г, к, х. Ґрунтовно досліджена вченим доля запозиченого звука ф та способи його заміни в українських діалектах іншими приголосними в, п, х, хв. Усебічно висвітлена видатним лінгвістом асиміляція м’яким приголосним наступного звука j після занепаду перед і редукованого ь та подовження внаслідок цього процесу приголосних н’, т’, с’, л’, з’, ц’, а в деяких говорах також і р’. Не обминув А.Ю.Кримський і процесів дисиміляції, спрощення і чергування приголосних і деяких інших.
11. Для досліджень А.Ю.Кримського характерне прагнення до абсолютної хронологізації в розвитку звукової системи української мови. Джерелом такої хронологізації виступають давні писемні пам’ятки. Звичайно, не всі визначені ним хронології окремих явищ українського вокалізму і консонантизму зберегли цінність до нашого часу, проте низку обстоюваних А.Ю.Кримським хронологій не заперечує й сучасна наука, наприклад, появу монофтонга і з етимологічного е в ХІV ст. (принаймні в південно-західних говорах української мови).
12. А.Ю.Кримський зробив істотний внесок у теоретичне і практичне вивчення морфологічної системи української мови. Аналіз праць ученого показав, що розгляд морфологічної системи української мови зведено до встановлення нових форм слів, виявлення причин їх утворення. Специфічною рисою досліджень А.Ю.Кримського в галузі морфології є тісний зв’язок фонетичних і морфологічних явищ. Здебільшого констатовані вченим морфологічні особливості іменників пояснені як наслідок дії певних фонетичних закономірностей (зокрема, виникнення флексії -а у формах називного й знахідного відмінків однини іменників середнього роду тощо) або, рідше, як вияв аналогійних змін (поширення в українській мові іменників кожум’яка, мачуха). Висновки про видозміну родової приналежності іменників, формування іменникових форм є цінними для сучасної лінгвістичної науки. Цікавими є погляди А.Ю.Кримського на походження «віддієслівних» іменників середнього роду на -еннє, -іннє. Водночас не всі пояснення мовознавця виявилися переконливими, зокрема історія флексіії -мь.
13. А.Ю.Кримський розглянув майже всі основні словотворчі та морфологічні особливості прикметників. У науковій літературі широко використовуються висновки вченого про формування, зокрема, прикметникових форм називного знахідного відмінків і родового відмінка однини чоловічого роду. Проте не всі твердження А.Ю.Кримського є переконливими, наприклад думка про те, що в ХІ ст. у формах місцевого відмінка однини прикметників чоловічого роду помітне «ствердіння відмінкової флексії -мь». Також недостатньо аргументованою є теза про формування стягнених прикметникових форм множини із флексією -і, які, за А.Ю.Кримським, утворилися таким шляхом: ое > іjі > і. Окрім особливостей формування прикметникових форм, учений розглянув і низку словотворчих засобів прикметників, зокрема використання суфікса -іш- для творення вищого ступеня порівняння прикметників тощо.
14. Очевидним є значний внесок А.Ю.Кримського у вивчення морфологічних явищ, які характеризують дієслово. Чимало морфологічних особливостей, запропонованих ученим, стосується часових форм. Серед специфічних рис, притаманних лише українській мові, зазначимо форми 1-ї особи множини на -мо (їх появу вчений датує ХІІ ст.), форми 3-ї особи теперішнього часу на -ть (ХІ ст.) тощо. Здебільшого твердження А.Ю.Кримського визнані сучасною наукою, зокрема, історія інфінітивних суфіксів -ова-, -ува-, -юва-. Водночас недостатньо аргументованими виявилися твердження про появу дієслівних форм типу ходю, наситю у ХІІст., виникнення форм майбутнього часу на -му до XIV ст., появу дієслівних форм на -въ у XIV ст. та ін.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Абрамічева О.М. Теорія та практика молодограматизму в українському і російському мовознавстві: Автореф. дис. ... канд. філол. наук. Донецьк, 2005. 20 с.
2. Ахманова О.С. Словарь лингвистических терминов. М.: Сов. энциклопедия, 1966. 608 с.
3. Бевзенко С.П. До походження флексії -е в іменниках типу зілля в південно-західних діалектах: Праці ХІІ республіканської діалектологічної наради. К., 1971. С. 188-193.
4. Бевзенко С.П. Історія українського мовознавства. Історія вивчення української мови: Навч. посібник. К.: Вища школа, 1991. 231 с.
5. Бевзенко С.П. Історична морфологія української мови: Нариси зі словозміни та словотвору. Ужгород: Закарпат. обл. вид-во, 1960. С. 67, 202.
6. Бевзенко С.П., Русанівський В.М., Самійленко С.П. Історія української мови: Морфологія. К.: Наук. думка, 1978. С. 42-473.
7. Белодед А.И. Вопросы становления украинского вокализма в лингвистической интерпретации А.А.Потебни: Автореф. дис. канд. филол. наук. К., 1964. 19 с.
8. Білодід І.К. Творчий подвиг ученого // А.Ю.Кримський україніст і орієнталіст (Матеріали ювілейної сесії до 100-річчя з дня народження) / Відп. ред. І.К.Білодід. К.: Наук. думка, 1974. С. 10-25.
9. Бодуэн де Куртенэ И.А. Избранные труды по общему языкознанию. М.: Изд-во АН СССР, 1963. Т. 1. 384 с.
10. Бодуэн де Куртенэ И.А. Избранные труды по общему языкознанию. М.: Изд-во АН СССР, 1963. Т. 2. 391 с.
11. Бодуэн де Куртенэ И.А. Некоторые отделы «Сравнительной грамматики» славянских языков // Рус. филол. вестн. 1881. Т. 5. С. 265-344.
12. Будде Е.Ф. Вопросы методологии русского языкознания: Пособие для преподавателей русского языка в средней школе и для самообразования. Казань, 1917. 169 с.
13. Будде Е.Ф. Лекции по истории русского языка. 1906/7 ак. г. Казань, 1907. 253 с.
14. Будде Е.Ф. Лекции по истории русского языка. 2-е изд. Казань, 1913. 364 с.
15. Бузук П.А. Основные вопросы языкознания. 2-е изд. М., 1924. 218 с.
16. Бузук П.О. [Рец.:] Шахматов О.О., Кримський А.Ю. Нариси з історії української мови та хрестоматія з пам’ятників письменської староукраїнщини ХІ ХVІІІ вв. Видавниче Т-во «Друкар» Київ, 1922, 182 + ІІ стор. // Slavia. 1924. Rou. 3. Seљ. 1. S. 139-141.
17. Бузук П.О. Взаємовідносини між українською та білоруською мовами (методологічний нарис) // Записки історико-філологічного відділу Української Академії Наук. 1926. Кн. VІІ VІІІ. С. 421-426.
18. Бузук П. З історичної діалектології української мови. Говірка Луцької євангелії ХІV в. // Збірник комісії для дослідження історії української мови. Т. 1. К., 1931. С. 127-128.
19. Бузук П.О. Коротка історія української мови. І. Вступ і звучня. Одеса, 1924. 60 с.
20. Бузук П.О. Нарис історії української мови: Вступ. Фонетика і морфологія, з додатком історичної хрестоматії. Київ, 1927. 98 с.
21. Бузук П.О. Нарис історії української мови: Вступ. Фонетика. Морфологія. Мюнхен, 1985. 130 с.
22. Булаховський Л.А. З історичних коментарів до української мови: Голосні повного утворення // Наук. зап. Київ. ун-ту. К., 1946. № 5. Вип. 1. С. 89-92.
23. Булаховський Л.А. Питання походження української мови // Булаховський Л.А. Вибрані праці: В 5-ти т. К.: Наук. думка, 1977. Т. 2. С. 9-216.
24. Буслаев Ф.И. Историческая грамматика русского языка. М.: Учпедгиз, 1959. 623 с.
25. Ващенко В.С. І.Срезневський як дослідник української мови // Українська мова в школі. 1958. № 3. С. 23-27.
26. Виноградов В.А. Методы типологии // Общее языкознание: Методы лингвистических исследований / Отв. ред. Б.А. Серебренников. М: Наука, 1973. С. 224-256.
27. Виноградов В.В. Метод изучения рукописей, как материала для построения исторической фонетики русского языка, в исследованиях академика А.А.Шахматова // Изв. отд-ния рус. яз. и словесности. 1922. Т. 25 (1920 г.). С. 172-197.
28. Владимиров П.В. Обзор южнорусских и западнорусских памятников письменности от ХІ до ХVII ст. К., 1890. С. 27-28.
29. Вопросы методики сравнительно-исторического изучения индоевропейских языков / Отв. ред. А.В.Десницкая, Б.А.Серебренников. М.: Изд-во АН СССР, 1956. 323 с.
30. Востоков А.X. Рассуждение о славянском языке, служащее введением к грамматике сего языка, составляемой по древнейшим оного письменным памятникам // Востоков А.X. Филологические наблюдения / Издал, по поручению 2-го отделения Академии наук, И.Срезневский. СПб., 1865. С. 1-27.
31. Гаврилова Т.О. А.Ю.Кримський як дослідник середньонаддніпрянських говорів // Постаті та ідеї (З історії мовознавства в Україні): Зб. наук. праць. К.: Наук. думка, 1995. С. 5-9.
32. Гаджиева Н.З., Журавлев В.К., Кумахов М.А., Нерознак В.П. Введение // Сравнительно-историческое изучение языков разных семей: Теория лингвистической реконструкции. М.: Наука, 1988. С. 3-25.
33. Гамкрелидзе Т.В. Лингвистическая типология и праязыковая реконструкция // Сравнительно-историческое изучение языков разных семей: Теория лингвистической реконструкции. М.: Наука, 1988. С. 145-157.
34. Ганцов В.М. [Рец.:] П.О.Бузук. Коротка історія української мови. Вступ і звучня. Видання етнолого-діалектичної секції Одеської комісії краєзнавства при ВУАН. Одеса. 1924, ст. 60, 80 // Записки історико-філологічного відділу Української Академії наук. 1925. Кн. V. С. 252-267.
35. Ганцов В.М. Діалектологічна класифікація українських говорів. К., 1923. С. 19.
36. Герасимов И.Г. Структура научного исследования: философский анализ познавательной деятельности в науке. Мысль, 1985. 215 с.
37. Глібчук Н.М. Мовознавчі погляди Олени Курило: Автореф. дис. канд. філол. наук. Львів, 1994. 24 с.
38. Глущенко В.А. А.А.Потебня об эллипсисе согласных в истории восточнославянских языков // А.А.Потебня исследователь славянских взаимосвязей: Тезисы Всесоюзной научной конф. (окт. 1991 г.). Харьков, 1991. Ч. 2. С. 19-20.
39. Глущенко В.А. А.А.Шахматов и проблемы русской исторической фонетики // Филол. науки. 1987. № 3. С. 38-45.
40. Глущенко В.А. А.А.Шахматов и филологическая наука на Украине // Русский язык и литература в школах УССР. 1980. № 6. С. 61-65.
41. Глущенко В.А. [Передмова до праці:] А.А.Шахматов. Наброски возражений на диспуте Тимченка. 23 февраля 1913 г. (Неопублікована праця) [Публікація В.А.Глущенка] // Мовознавство. 1984. № 4. С. 51-52.
42. Глущенко В.А. А.А.Шахматов о древнекиевском койне // Актуальные проблемы исторической лексикологии и лексикографии восточнославянских языков: Вторая Всесоюзная конф. 12-14 окт. 1988 г. Тезисы докладов. Днепропетровск, 1988. Ч. 2. С. 10-11.
43. Глущенко В.А. А.А.Шахматов о лабиализации согласных и делабиализации гласных в истории восточнославянских языков // Теоретические и прикладные проблемы русской филологии: Научно-методический сборник. Вып. ХІІІ. Ч. 1. / Отв. ред. В.А.Глущенко. Славянск: СГПУ, 2005. С. 17-30.
44. Глущенко В.А. А.А.Шахматов о палатализации и депалатализации согласных в истории восточнославянских языков // Теоретические и прикладные проблемы русской филологии: Научно-методический сборник. Вып. ХІ. Ч. 1. / Отв. ред. В.А.Глущенко. Славянск: СГПУ, 2003. С. 3-21.
45. Глущенко В.А. А.А.Шахматов о переогласовке гласных переднего ряда в истории восточнославянских языков // Теоретические и прикладные проблемы русской филологии: Научно-методический сборник. Вып. ХІІ. / Отв. ред. В.А.Глущенко. Славянск: СГПУ, 2004. С. 3-27.
46. Глущенко В.А. А.А.Шахматов о сущности древнекиевского койне // Русское языкознание: Республиканский межведомственный науч. сб. 1990. Вып. 21. С. 72-76.
47. Глущенко В.А. А.С.Мельничук о принципе историзма в языкознании // Проблемы русского языка, русской литературы и методики их преподавания в школе и вузе (для студентов пединститутов и учителей школ). Славянск: СГПИ, 1997. Вып. 4. С. 4-8.
48. Глущенко В.А. Взаємозв’язок лінгвістики, етнографії та краєзнавства в дослідженнях Д.К.Зеленіна // Теорія та практика професійної підготовки вчителя до краєзнавчої роботи: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конф. Слов’янськ, 1996. С. 10-11.
49. Глущенко В.А. Давні писемні пам’ятки як джерело вивчення історії східнослов’янських мов у працях учених Московської лінгвістичної школи // Пам’ятки писемності східнослов’янськими мовами XI ХVIII століть: Матеріали наукової конф. пам’яті Л.П.Жуковської. К.: Хрещатик, 1995. С. 373-375.
50. Глущенко В.А. Значение диалектологических работ В.И.Даля для историко-фонетических исследований А.А.Потебни // Два крыла духовности (Материалы научной конф., посвященной творческому наследию В.И.Даля и Б.Д.Гринченко). Луганск, 1993. С. 26-27.
51. Глущенко В.А. Историзм и развитие компаративистики // Теоретические и прикладные проблемы русской филологии: Научно-методический сборник. Вып. Х. Ч. 1. / Отв. ред. В.А.Глущенко. Отв. за выпуск О.Е.Ольшанский. Славянск: СГПУ, 2002. С. 25-36.
52. Глущенко В.А. История фонетической системы русского языка в научной концепции А.А.Шахматова: Автореф. дис. канд. филол. наук. К., 1983. 24 с.
53. Глущенко В.А. История языка в курсе школьного обучения (На материале лексики) // Русский язык и литература в школах УССР. 1983. № 5. С. 74-76.
54. Глущенко В.А. Історія середньовеликоруських говорів у науковій концепції О.О.Шахматова // Мовознавство. 1983. № 5. С. 51-56.
55. Глущенко В.А. Історія фонетичної системи української мови з погляду П.Г.Житецького // Класична педагогіка і філологія в світлі сучасних завдань шкільної і вузівської словесності: Матеріали і тези обласної міжвузівської науково-практичної конф. (7-10 жовтня 1993 р.). Одеса, 1993. Ч. 2. С. 65-67.
56. Глущенко В.А. Корреляция звонкости / глухости в восточнославянских фонологических подсистемах // Восточноукраинский лингвистический сборник. Вып. 8. Донецк: Донеччина, 2002. С. 425-437.
57. Глущенко В.А. [Передмова до праці:] Лекції О.О.Шахматова з історії східнослов’янських мов [Публікація В.А.Глущенка] // Мовознавство. 1989. № 3. С. 65.
58. Глущенко В.А. Метод и источники изучения истории языка в концепции ученых Московской лингвистической школы // Russistik: Die wissenschaftliche Zeitschrift fьr aktuelle Fragen des Russischunterrichts. 1997. № 1/2. S. 50-60.
59. Глущенко В.А. О.О.Шахматов про взаємодію вокалізму і консонантизму в історії східнослов’янських мов // Вісник Слов’янського державного педагогічного університету: Зб. наук. праць. Вип. 1. Слов’янськ: СГПУ, 2005. С. 113-125.
60. Глущенко В.А. П.Г.Житецький і проблеми фонологічної типології слов’янських мов // Історія української лінгвістики: Зб. наук. праць. Київ-Ніжин, 2001. С. 49-52.
61. Глущенко В.А. Період східнослов’янської мовної єдності в працях О.О.Шахматова //