Іванова Олександра Борисівна. Формування та регулювання цін підприємств - природних монополістів

brief description

Іванова Олександра Борисівна. Формування та регулювання цін підприємств - природних монополістів : дис... канд. екон. наук: 08.02.03 / Національний ун-т "Львівська політехніка". — Л., 2006. — 202арк. : рис., табл. — Бібліогр.: арк. 173-186

Іванова О.Б. Формування та регулювання цін підприємств природних монополістів. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.02.03. Організація управління, планування і регулювання економікою. Національний університет Львівська політехніка”, Львів, 2006.
У дисертаційній роботі вирішуються проблеми розроблення теоретичних та прикладних засад формування і регулювання цін на підприємствах природних монополістах. З урахуванням структури капіталу і умовно-постійних витрат розроблено методику визначення показника нормативна рентабельність продукції” для окремого підприємства, встановлено аналітичну залежність для визначення зв’язку між обсягом виготовлення продукції та її ціною за сталого значення річного прибутку. На підставі економічного аналізу здійснено теоретичне обґрунтування розподілу умовно-постійних витрат за номенклатурою виготовленої продукції (наданих послуг). Удосконалено методику визначення умовно-постійних витрат з урахуванням особливостей житлово-комунального господарства та методику вибору цінової політики (стратегії розвитку) для окремого підприємства, які спрямовані на мінімізацію ціни продукції або максимізацію отриманого прибутку. На засадах формалізації та економіко-математичного моделювання удосконалено метод визначення і застосування ”агрегованої ціни продукції” для окремого підприємства, яка зводить ціни всієї номенклатури продукції. Дістала подальшого розвитку методика визначення зв’язку, який існує між прямими витратами” і умовно-змінними витратами”, застосування показника норма умовно-постійних витрат” для визначення ціни окремої продукції (дезагрегування) і розрахунку складових елементів ціни. Розроблено методичні рекомендації щодо тлумачення категорії операційний важіль”.

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі розроблення методичних та прикладних засад формування цін для підприємств природних монополістів, що сприятиме захисту інтересів споживачів, забезпеченню надійної роботи природних монополій та заохочуватиме до ощадливого використання ресурсів. Результати дисертаційного дослідження дають змогу зробити висновки теоретико-методологічного змісту та науково-практичного спрямування, а саме:

Цінова політика, яка використовується на підприємствах житлово-комунального господарства, потребує докорінних змін, оскільки методи, які тепер в цій галузі застосовують, більшою мірою належать до командно-адміністративних, ніж до ринкових. Для подолання цих недоліків треба не на словах, а на ділі переходити до ринкових механізмів формування цінової політики.
Основною причиною недостатнього застосування сучасних методів ціноутворення є те, що традиційна система показників, яка використовується для визначення ціни (прямі і непрямі витрати, загальновиробничі витрати, адміністративні тощо), не узгоджується із системою показників, які є визначальними в сучасних методах ціноутворення; це, насамперед, групування витрат на постійні і змінні, оскільки тільки таке групування дає змогу застосовувати систему механізмів формування цінової політики. Запропонований підхід до переходу від прямих і непрямих витрат до постійних і змінних значною мірою вирішує розглянуту проблему, але необхідні додаткові дослідження, які б враховували специфіку окремих галузей.
Найскладнішим, і водночас найнеобхіднішим показником, без якого неможливо теоретично обґрунтувати ціну виготовленої продукції, є рентабельність продукції”. Традиційно його визначають статистичними і експертними методами. Тому запропонована методика розрахунку показника рентабельність продукції” має теоретичне і практичне значення, оскільки дає змогу визначати його теоретичне значення для окремого підприємства і галузі, з урахуванням складу їхніх основних засобів і умовно-постійних витрат. Проте існують об’єктивні причини, які не дають змоги повною мірою реалізувати запропоновану методику це застосування податкових (бухгалтерських) методів нарахування амортизаційних відрахувань. На основі проведених досліджень можна стверджувати, що для точного економічного аналізу Державній інспекції з контролю за цінами та органам місцевого самоврядування необхідно застосовувати економічні норми амортизаційних відрахувань”, які ґрунтуються на реальних значеннях нормативного терміну експлуатації основних засобів.
Впровадженню сучасних методів моделювання ціни продукції перешкоджає і те, що не існує теоретично обґрунтованої методики із зведення цінових показників різних видів продукції, яка виготовляється на цьому підприємстві, в одну узагальнювальну модель. Тому застосування Державною інспекцією з контролю за цінами, органами місцевого самоврядування та Антимонопольним комітетом України запропонованого показника агрегована ціна продукції” і складових її елементів дає змогу визначати точку беззбитковості не тільки для підприємства загалом, але й для окремих видів продукції, виконувати агрегування і дезагрегування різних цінових показників.
Запропонований підхід до розподілу умовно-постійних витрат, за допомогою використання показника норма умовно-постійних витрат”, доповнює відомі методи ціноутворення, оскільки спрощує виконання розрахунків і дає змогу органам місцевого самоврядування, Державній інспекції з контролю за цінами та Антимонопольному комітету України обґрунтовано визначати координати точки беззбитковості як для окремого виду продукції, так і для усього підприємства загалом, а також виконувати агрегування і дезагрегування окремих цінових показників.
Використання запропонованих механізмів формування ціни продукції дає змогу органам місцевого самоврядування та Антимонопольному комітету України теоретично розрахувати параметри двох стратегій розвитку цінової політики: перша мінімізація ціни продукції за сталого річного прибутку; друга максимізація прибутку за сталої ціни продукції. Першу стратегію вибирають для подолання конкурентів і державного регулювання підприємств природних монополістів, а другу для акумуляції коштів, які необхідні для реалізації інвестиційних проектів на підприємстві.