Іванюта Світлана Миколаївна. Антикризове управління у аграрній сфері

brief description

Іванюта Світлана Миколаївна. Антикризове управління у аграрній сфері : дис... д-ра екон. наук: 08.06.01 / Національний науковий центр "Інститут аграрної економіки" УААН. - К., 2006

Іванюта С.М. Антикризове управління у аграрній сфері. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.06.01 економіка, організація та управління підприєм-ствами, Інститут аграрної економіки, Київ 2006.
Дисертаційна робота є результатом теоретико-методологічного обґрунтування взаємозв’язку прояву циклічності кризових явищ у природі, демографії техніці, економіці, державі, науці і культурі. Автором розкриті причини виникнення та характер прояву кризових явищ у підприємствах аграрної сфери. В роботі запропоновані методологічні підходи та практичний інструментарій діагностики кризових явищ, кризових ситуацій, кризового стану на етапах життєвого циклу функціонування господарюючих суб’єктів аграрної сфери. Викладені концептуальні положення антикризового управ-ління, спрямовані на упередження кризових явищ, забезпечення фінансової стабільності, недопущенні справи про банкрутство (мирова угода), виведення підприємства зі стану банкрутства (санація), мінімізації витрат при застосуванні організаційно-правових інструментів банкрутства. Рекомендо-вані антикризові управлінські заходи, спрямовані на науково-прогнозовану стратегію маркетингу, інноваційно-інвестиційний інструмент фінансового оздоровлення, диверсифікацію аграрного виробництва, що знаходить своє вирішення через організацію багатогалузевого господарства, розвиток підсобних, допоміжних та обслуговуючих галузей у поєднанні з фермерськими й особистими господарствами сільського населення з метою ефективного використання природно-ресурсного потенціалу. Обґрунтована доцільність створення системи раннього упередження і реагування у сільськогосподарських підприємствах, як внутрішньогосподарського еконо-мічного механізму регулювання доходів і витрат, що забезпечує ефективний кадровий менеджмент.

Результати дисертаційного дослідження дозволили сформулювати наступні висновки теоретико-методологічного та практичного характеру.
1. У дисертаційній роботі доведена необхідність обґрунтування форм кризи: кризове явище загострений стан, різкий перелом, занепад, неконтрольована ситуація; кризова ситуація багатофакторний процес, який поєднує дію різноманітних причин прояву, тенденцію розгортання, що характеризується інтенсивністю, темпоральністю та часовим діапазоном; кризовий стан критичний тривалий період, при якому відбувається зниження темпів росту відтворення життєзабезпечуючих параметрів та платоспроможності господарюючого суб’єкта.
2. Узагальнені і систематизовані теоретичні положення процесу розвитку кризових явищ, які ґрунтуються на їх циклічності і взаємозв’язку у природі, екології, демографії, техніці, економіці, суспільстві, науці і культурі. Економічні цикли є результатом коливання (від 3 до 19 років) різних показників економічної і виробничої активності основних видів сільськогосподарської продукції, забезпечення основними та оборотними засобами виробництва, завантаженням виробничих потужностей. У теорії циклічності і кризовості аграрної сфери важливе місце займають методологічні підходи до оцінки кризових явищ у рослинницьких і тваринницьких галузях. Досліджено, що виробництво зернових культур впливає на зміни виробництва продукції тваринництва із інтервалом на 1 рік, а на демографічну ситуацію - на 4 рік.
3. Оцінка соціально-економічного та фінансового стану за 64 роки показала, що останні 14 років у регіоні склалася стійка тенденція погіршення усіх економіко-фінансових показників. На 1.01 2005 року із 473 підприємств більшість (239 або 50,5 %) знаходяться на стадії критичної неплатоспроможності. На етапі надкритичної неплатоспроможності (явного банкрутства) перебуває 33% 158 підприємств; ці підприємства не володіють достатніми ресурсами, щоб самостійно вийти з кризового стану.
4. Порівняльний аналіз еволюції аграрних відносин, які складались у світі паралельно з Україною по історичних періодах дозволяє стверджувати, що економічний розвиток нашої держави відстає від країн світу на 70-100 років, хоча має тенденцію до скорочення в часовому діапазоні. Відставання розвитку аграрних реформ від вимог часу може бути подолане до 2050 року в результаті реалізації антикризових заходів нинішнього уряду.
5. На основі концептуального підходу до життєвого циклу підприємства доведено, що він має чотири основні фази: народження”, дитинство”, юність”, старіння”, закінчуючи припиненням існування або докорінною модернізацією виробництва. Кожен цикл має визначену мету, характерні особливості, стиль управління, основні завдання й організацію праці та причини виникнення кризових явищ зумовлені зниженням рівня виробництва продукції до 15 %, а їх розвиток може мати приховану, економічну, фінансову, або кризу управління.
6. Обґрунтовані пропозиції щодо змін Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (Ст. 44, Ст. 50), які передбачають єдині підходи до процедури банкрутства сільськогос-подарських господарюючих суб’єктів, часовий діапазон санаційних заходів, характер та особливість технології виробництва сільськогосподарської продукції, територіальне розміщення, природно-кліматичні умови.
7. Доведено, що методологічні підходи до використання показників-індикаторів оцінки фінансового стану мають спільні і специфічні властивості при формуванні їх алгоритму. Дані показники-індикатори є підґрунтям для побудови моделей діагностики і формування висновків стосовно форм кризового процесу. Методика визначення основних показників-індикаторів має враховувати особливості виробництва сільськогосподарської продукції (основної, побічної, супутньої) .
8. Модель діагностики кризової ситуації господарюючого суб’єкта передбачає систему критеріальних показників-індикаторів, що характеризу-ють кількість, якість, вартість виробленої і реалізованої продукції, виробничі витрати, прибуток, маржинальний дохід, операційний важіль, тоді як модель діагностики кризового стану, крім вищезазначених, включає показники структури капіталу, обороту активів, оцінку дебіторської та кредиторської заборгованості, рентабельності, ліквідності в часовому діапазоні від 3 до 17 місяців. Проведена у такий спосіб діагностика створює аналітичну базу для обґрунтування антикризових заходів та формування антикризової програми.
9. На основі поглибленого теоретико-методологічного підходу дове-дено, що антикризове управління це система управлінських заходів із діагностики, упередження, нейтралізації і подолання кризових явищ та їх причин, що виникають на всіх рівнях економіки, базується на загальних функціях, які притаманні управлінським процесам. Головною метою антикризового управління є забезпечення стійкого фінансового стану в результаті своєчасного реагування на зміни, викликані зовнішнім середо-вищем (економічними, політичними, соціальними, міжнародними метамор-фозами), через введення в дію внутрішніх антикризових інструментів, що дають змогу усунути тимчасові фінансові ускладнення на підприємстві та подолати кризові явища. Будь яке управління повинне враховувати можливість кризових явищ та механізм їх упередження і подолання.
10. Запропонований організаційно-економічний антикризовий механізм полягає в організації, координації, регулюванні, обліку, аналізі, контролі, мотивації, визначенні генеральних напрямів ділової активності підприємства і спрямований на раціональне використання ресурсного потенціалу, формування ефективної структури капіталу, залучення власних і позичкових коштів, оптимізацію напрямів використання отриманого прибутку, задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом кредитування, реструктуризації боргів і капіталу та зміни організаційно-правової форми управління. Одним із упереджуючих антикризових заходів є інновації результат свідомого та цілеспрямованого пошуку нових ефективних технологічних рішень через створення агротехнопарків, центрів трансферу технологій та підтримки підприємництва в аграрній сфері. Функціональний підхід до системи антикризових заходів господарюючого суб’єкта в аграрній сфері забезпечується диверсифікацією виробництва. В авторському баченні диверсифікація повинна поєднуватися з різноманітними організаційно-правовими формами, що виробляють як типову для сільськогосподарського виробництва продукцію, так і нетипову (звіро-водство, кінологія, герудотерапія, квітникарство, декоративне садівництво та ін.), а також у здійсненні інших видів діяльності: переробці, збереженні, транспортуванні, реалізації сільськогосподарської продукції, наданні різноманітних послуг (у туристичній, виховній, культурній, екологічній та інших галузях).
11. Ринкова економіка створює передумови для розвитку кризових явищ та циклічного розвитку відтворювального процесу виробництва. Антикризова модель функціонування аграрної сфери передбачає створення системи державного регулювання кризовими явищами, основними функціями якої є забезпечення умов для ефективного використання ресурсного, природного, інтелектуального потенціалу та досягнень науково-технічного прогресу через застосування антикризових інструментів, фінансово-економічних важелів, правового захисту в період відтворювальної функції виробництва сільськогосподарської продукції.
12. Упередженню та подоланню негативних тенденцій виробничо-фінансової діяльності господарюючих суб’єктів сприяє організація системи раннього упередження та реагування у багатопрофільних підприємствах та при районних управліннях сільського господарства, специфічними функціями якої є діагностика фінансового стану господарюючого суб’єкта, санація, реінжиніринг, бенчмаркінг, ризик-менеджмент. Система створює внутрішньогосподарський економічний механізм регулювання доходів і витрат, забезпечує фінансову стійкість та відтворювальні процеси виробництва, сприяє профілактиці кризових явищ.
13. Розроблені та впровадженні в практику модульні програми й навчальні посібники для підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації фахівців агарного сектора з питань антикризового управління та формування кризис-груп у період кризової ситуації дають можливість дати фахівцям знання щодо причин виникнення кризових явищ та їх соціально-економічних наслідків, навчити передбачати та усувати кризові явища, працювати в екстремальних умовах, шукати шляхи виходу з банкрутства. Перепідготовка (надання другої вищої освіти) спеціалістів і менеджерів антикризового спрямування сприяє зменшенню витрат на навчання у 5 разів порівняно з підготовкою фахівців із даного напряму.
14. Методологічні підходи до оціночних показників ефективності управлінської команди передбачають їх формування за: рівнем професіоналізму та організаційної культури, стабільністю складу команди, стилем роботи лідера, соціально-психологічним кліматом, колегіальністю при прийнятті рішень у виробничих підрозділах, рівнем доцільного централізму при вирішенні стратегічних питань, прибутковістю галузі, соціальним захистом як працюючих, так і людей похилого віку. Ефективна управлінська команда забезпечує стійкість системи від негативного впливу зовнішнього середовища та підтримку внутрішньої адаптованості і фінансової стабільності господарюючого суб’єкта.
15. Самозайнятість населення аграрної сфери може здійснюватись у двох формах: через організацію особистих селянських господарств та підприємницької діяльності в сфері малого бізнесу. Відсутність достатніх коштів та матеріально-технічних ресурсів для ведення особистих господарств призвели до підвищення самоексплуатації та деградації працівників аграрної сфери. Перспективи самореалізації особистості можливі лише в міні колективі з кількістю працюючих до 7 чоловік: різних за віком, статтю, професійною підготовкою, психологічною сумісністю.