Качала Тамара Миколаївна. Територіальна організація житлово-комунального господарства України: методологія, практика та механізм регулювання

brief description

Качала Тамара Миколаївна. Територіальна організація житлово-комунального господарства України: методологія, практика та механізм регулювання: Дис... д-ра екон. наук: 08.10.01 / НАН України; Рада по вивченню продуктивних сил України. - К., 2002. - 554арк. - Бібліогр.: арк. 425-445

Качала Т.М. Територіальна організація житлово-комунального господарства України: методологія, практика та механізм регулювання. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.10.01 розміщення продуктивних сил і регіональна економіка. Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, м. Київ, 2002.
В дисертації розроблено теоретико-методологічні засади і перспективи розвитку територіальної організації житлово-комунального господарства України в умовах реформування національної економіки.
В роботі поглиблено методологію дослідження територіальної організації житлово-комунального господарства регіону, виявлено існуючі у цій сфері резерви та обґрунтувано напрями вирішення нагальних проблем. Запропоновано концептуальні підходи і стратегію регіонального розвитку галузі, розроблено організаційно-економічний механізм управління нею. Ґрунтовне наукове опрацювання отримали нові підходи до реформування системи оплати житлово-комунальних послуг, обраної стратегії тарифної політики, порядку ціноутворення на підприємствах житлово-комунального господарства.

1. У дисертації розроблено методологічні засади територіальної організації житлово-комунального господарства України та обґрунтувано перспективи його розвитку в умовах реформування національної економіки. При розробці були враховані дослідження, що проводились з даної проблеми як в нашій країні, так і за кордоном. Це дало можливість зіставити знання і особистий досвід автора дисертації та результати проведеного дослідження на матеріалах розвитку житлово-комунального господарства України і розвинених країн світу з проблемами, пошуками та рішеннями, що знайшли відображення в публікаціях і звітах.
2. Визначено соціально-економічну сутність територіальної організації житлово-комунального господарства як цілеспрямованого, динамічного процесу локалізації його об’єктів відповідного ієрархічного рівня та встановлення певних територіальних пропорцій у сфері житлово-комунального господарства. Сутнісні риси територіальної організації житлово-комунального господарства вперше розкриті через визначення її організаційно-економічного механізму, що являє собою внутрішньо несуперечливу систему економічних та організаційних методів та засобів, спрямованих на підвищення ефективного функціонування основних ланок житлово-комунального господарства в регіональній господарській системі на основі оптимізації їх регіональних пропорцій і створення раціональних територіально-виробничих утворень з урахуванням як специфіки об’єктів цієї галузі, так і специфіки соціально-економічного середовища їх функціонування. Доведено, що основними принципами формування організаційно-економічного механізму територіальної організації житлово-комунального господарства є такі: збалансованості основних складових; оптимальності їх розвитку; високої гнучкості організаційно-економічних важелів та адаптованості до соціально-економічних умов певної території; структурної підпорядкованості, згідно з якою кожний елемент цієї структури постає як складова підсистеми більш високого порядку.
3. Встановлено, що вдосконалення територіальної організації житлово-комунального комплексу неможливо здійснити без наукового з’ясування специфічних закономірностей його розширеного відтворення, які зумовлені якісними змінами у формуванні, розподілі і використанні залучених до цієї сфери господарювання основних матеріально-речових елементів та робочої сили. Вперше виявлено та доведено, що до основних закономірностей розширеного відтворення житлово-комунального господарства належать, насамперед, такі: досягнення оптимальної структури житлово-комунального господарства регіону та повної його інтеграції з іншими елементами соціальної інфраструктури і підсистемами регіонального господарства; першочергове створення необхідних ресурсних передумов для випереджаючого розвитку в регіонах галузей соціальної інфраструктури, у тому числі житлово-комунального господарства; забезпечення високої соціальної спрямованості розвитку цієї сфери господарювання на основі повного врахування реальних потреб населення у цьому виді послуг; постійне вдосконалення організаційно-економічного механізму розвитку і розміщення регіональних комплексів соціальної інфраструктури.
В дисертації сформульовано основні принципи розширеного відтворення житлово-комунального господарства, до яких слід віднести такі: соціальної орієнтованості, пріоритетності, збалансованого і пропорційного розвитку, оптимальності, сталого розвитку, комплексності та ефективності. Із розвитком продуктивних сил викладена система принципів доповнюється і збагачується новими елементами.
При виборі варіанта розвитку житлово-комунального господарства регіону має використовуватися багатокритеріальний підхід, що враховує його вплив на рівень соціально-економічного розвитку території; обсяг і склад нового будівництва, реконструкцію діючих підприємств; розміри житлового фонду, кількість робочих місць; мінімальний стандарт якості міського середовища та рівень ресурсоспоживання й екологічного впливу.
4. Вперше обґрунтовано концептуальні підходи до формування стратегії територіальної організації житлово-комунального господарства, зорієнтовані на те, щоб максимально використати потенціал, якомога повніше задовольнити потреби населення в житлово-комунальних послугах високої якості. Це має відбуватися з урахуванням таких чинників: надання пріоритетного значення суто ринковим механізмам регулювання; стосовно розвитку житлово-комунальної системи ринок повинен взяти на себе деякі важливі функції місцевої влади, в основному пов’язані зі стимулюванням інвестиційного механізму; влада та органи територіального управління для використання потенціалу житлово-комунального господарства регіону повинні працювати за новими функціональними і організаційними принципами перейти від прямого вертикально-ієрархічного регулювання до непрямого горизонтального регулювання зовнішніх умов його діяльності; функції контролю за відтворенням житлово-комунального господарства території мають бути посилені і програмно забезпечені.
5. У роботі розроблено сценарії стратегічного розвитку житлово-комунального господарства регіону, які з урахуванням специфічних особливостей перехідної економіки можуть бути представлені чотирма типами. Основна ідея першої стратегії пріоритетність завдань фізичного збереження житлово-комунального господарства; другої орієнтація на інерційні тенденції у житлово-комунальному господарстві; третьої здійснення часткових перетворень за окремими напрямами реформування житлово-комунального комплексу; четвертої системна реалізація ефективної політики розвитку житлово-комунального господарства. Принципова відмінність між ними полягає у глибині трансформаційних перетворень, очікуваних соціальних наслідках, визначенні перспективних напрямів розвитку.
Вибір стратегії розвитку житлово-комунального господарства на перспективу має ґрунтуватись на таких вихідних положеннях: визнання багатоваріантності і навіть альтернативності можливих стратегічних напрямів розвитку; забезпечення їх узгодженості з основними напрямами державної регіональної економічної політики, концепцією трансформаційних перетворень в державі, інвестиційними ресурсами та кредитними вкладеннями; високий рівень комплексності галузі; різноманіття форм підпорядкованості у територіальному розрізі; багатоланковість структури; специфічність критеріїв оцінки ефективності; висока залежність виробничої структури та організації управління від розмірів господарства; стохастичний характер процесів, що відбуваються у цій сфері господарювання.
6. У дослідженні дано методологічне визначення ефективності послуг ЖКГ та його територіальної організації. Розроблена комплексна оцінка ефективності, що охоплює різні аспекти розвитку, розміщення та функціонування житлово-комунального господарства регіону. Використано нові критерії, принципи та напрями, що характеризують складність і багатофакторну зумовленість такої оцінки. Крім того, критеріальну оцінку доповнено показниками соціального характеру. В сучасних умовах особливого значення набуває запропоноване обґрунтування методів, використання яких сприятиме створенню і підтримці механізму економічного функціонування регіонального житлово-комунального господарства як важливої складової її ефективності.
7. На основі соціально-економічної оцінки сучасних тенденцій розвитку житлово-комунального господарства України на національному і регіональному рівнях виявлено ряд стійких позитивних зрушень у житлово-комунальній сфері. Також відмічено негативні тенденції, подолання яких сприятиме поліпшенню житлово-комунальних умов проживання населення.
Подолання негативних тенденцій потребує:
розширення обсягів державного фінансування житлового будівництва;
забезпечення достатньої підтримки кооперативного та індивідуального житлового будівництва; відповідності житлових відносин змінам в економіці держави та прискорення інтеграції житлової сфери в загальну систему ринкової економіки;
подолання невідповідності розмірів платежів за користування державним житлом фактичним витратам за його утримання, недосконалості чинної системи фінансування робіт, пов’язаних з обслуговуванням державного житлового фонду, утриманським ставленням споживачів до житла, що призводить до швидкого фізичного та морального його зношення;
сприяння формуванню економічних можливостей для будівництва або придбання житла молоддю. Адже відсутність житла є однією з причин погіршення демографічної ситуації в Україні;
подолання диспропорції в рівнях забезпеченості житлом та його благоустрою в різних за розміром населених пунктах шляхом здійснення житлового будівництва не лише у великих містах, а й у середніх і малих та у сільській місцевості;
вдосконалення системи розподілу та надання житла населенню і законодавчого врегулювання відносин, які виникли в процесі приватизації житлового фонду.
8. Житлово-комунальне господарство не може існувати відокремлено від економіки держави в цілому. Його функціонування об’єктивно визначається великою кількістю факторів, вплив яких на ефективну експлуатацію об’єктів ЖКГ залежить не тільки від зусиль працівників цієї сфери, а й від позитивних і негативних результатів роботи інших галузей. Ресурсомісткість галузі не тільки внутрішньогалузева проблема. Тому запропоновані ресурсозберігаючі технології підвищують ефективність в суміжних галузях, що особливо актуально для національної економіки.
Запропонований організаційно-економічний механізм управління регіональним розвитком ЖКГ дає можливість виявити особливості управління ЖКГ у відповідності з визначенням його як динамічної системи; обґрунтувати принципи змін структури підприємств ЖКГ органів управління залежно від впровадження ресурсозберігаючих нововведень; розробити концептуальні основи резервно-потенціального методу формування раціональної системи територіальних, муніципальних органів управління; запропонувати методику оцінки ефективності системи управління на основі розрахунку потенціалів її активізації, вдосконалення, реорганізації.
9. Обґрунтовано напрями вдосконалення системи взаємодії місцевих органів влади та підприємств житлово-комунального господарства регіону, які логічно випливають з авторського бачення можливих шляхів розширення сфери договірних відносин між суб’єктами регіонального розвитку та посилення відповідальності органів влади за його соціально-економічні результати.
Подана макрооцінка ходу реформування системи оплати житлово-комунальних послуг, обраної стратегії тарифної політики та розроблено методи оцінки ефективності регіонального розвитку житлово-комунального господарства. У дисертації пропонується ряд моделей житлово-комунального забезпечення регіону, що дозволить на практиці втілити основні принципи логістики в управлінні ЖКГ. Одна з них модель логістичної системи благоустрою територій.
10. Для розв’язання назрілих проблем в галузі, а також для забезпечення переходу до нової моделі сталого функціонування житлово-комунального комплексу автором доведена доцільність використання програмно-цільового методу. Програмно-цільовий підхід до вирішення структурних проблем розвитку регіонального господарства реалізується через Програму розвитку і реформування в регіональному житлово-комунальному господарстві. Державна програма перебудови в регіональному житлово-комунальному господарстві має розглядатися як органічна складова єдиної системи планування комплексного економічного і соціального розвитку регіону, що обґрунтовує вирішення його ключових проблем у зміцненні економіки території й підвищенні якості життя міського населення шляхом структурних перетворень господарства регіону.
Запропонована методика дає можливість розробити регіональні програми та привести їх, з однієї сторони, у відповідність з вимогами соціально-економічного розвитку території, а з другої, бути складовою частиною Державної програми реформування та розвитку житлово-комунального господарства.
Обґрунтовані у дисертації програмно-цільові підходи дають можливість реалізувати Програму в ринкових умовах господарювання та дозволяють спрогнозувати подальший розвиток житлово-комунального господарства і створити необхідні правові та організаційні умови для економічного розвитку територій як передумови вирішення їх соціальних проблем.