Капля Олександр Миколайович Принципи адміністративного судочинства України: теорія та практика реалізації

brief description

Капля Олександр Миколайович, доцент кафедри управління безпекою, правоохоронної та антикоруп- ційної діяльності ННІ права імені князя Володимира Великого Міжрегіональної академії управління пер­соналом: «Принципи адміністративного судочинства України: теорія та практика реалізації» (12.00.07 - адмі­ністративне право і процес; фінансове право; інфор­маційне право). Спецрада Д 26.142.02 у Міжрегіо­нальній академії управління персоналом

ПрАТ «ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«МІЖРЕГІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ»

Кваліфікаційна наукова
праця на правах рукопису

КАПЛЯ ОЛЕКСАНДР МИКОЛАЙОВИЧ

УДК 342.92

ДИСЕРТАЦІЯ

ПРИНЦИПИ АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДОЧИНСТВА УКРАЇНИ:

ТЕОРІЯ ТА ПРАКТИКА РЕАЛІЗАЦІЇ

12.00.07 – «адміністративне право і процес; фінансове право;

інформаційне право»

Подається на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук

Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей, результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело

_________________ О.М. Капля

Науковий консультант Заросило Володимир Олексійович,

доктор юридичних наук, професор

Київ – 2017

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ 3
ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1 СТАН НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ЗАСАД
АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДОЧИНСТВА УКРАЇНИ 17
1.1 Стан наукових досліджень принципів адміністративного
судочинства 17
1.2 Категоріально-методологічний апарат дослідження принципів
адміністративного судочинства 32
1.3 Система філософсько-правових поглядів щодо принципів
адміністративного судочинства України 55
Висновки до розділу 1 71
РОЗДІЛ2ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІЗАСАДИ
ДОСЛІДЖЕННЯ ПРИНЦИПІВАДМІНІСТРАТИВНОГО
СУДОЧИНСТВА УКРАЇНИ 73
2.1 Системна характеристика методології дослідження принципів
адміністративного судочинства 73
2.2 Пропедевтика принципів адміністративного судочинства 83
2.3 Функції та класифікація принципів адміністративного
судочинства 99
Висновки до розділу 2 118
РОЗДІЛ 3 ФОРМАЛІЗОВАНІ ПРИНЦИПИ
АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДОЧИНСТВА УКРАЇНИ 121
3.1 Принципи законності та верховенства права 121
3.2 Принципи рівності та змагальності 142
3.3 Принципи гласності та відкритості 162
3.4 Принципи диспозитивності та офіційного з’ясування всіх
обставин справи 181
3.5 Принципзабезпеченняапеляційноготакасаційного
оскарження рішень адміністративного суду 203
3.6 Принцип обов’язковості судових рішень 216
Висновки до розділу 3 228
РОЗДІЛ 4 НЕФОРМАЛІЗОВАНІ ПРИНЦИПИ
АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДОЧИНСТВА УКРАЇНИ 232
4.1 Принципи розумності та справедливості 232
4.2 Принцип доступності судочинства 253
4.3 Принцип ефективності судового захисту 272
4.4 Принципипроцесуальноїекономіїтапроцесуальної
формальності 288
4.5 Принцип рівності можливостей 306
4.6 Принцип державного гарантування процесуальних прав
учасників процесу 320
Висновки до розділу 4 340

2

РОЗДІЛ 5 РЕАЛІЗАЦІЯ ПРИНЦИПІВ АДМІНІСТРАТИВНОГО
СУДОЧИНСТВА В УКРАЇНІ 344
5.1 Реалізація принципів адміністративного судочинства при
здійсненні законотворчої діяльності 344
5.2 Реалізація принципів адміністративного судочинства при
винесенні судового рішення 356
5.3 Забезпеченняреалізаціїпринципів адміністративного
судочинства в юридичній практиці 370
Висновки до розділу 5 383
ВИСНОВКИ 385
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 393
ДОДАТКИ 449

3

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

ДВС – державна виконавча служба

КАС – Кодекс адміністративного судочинства України

КУпАП – Кодекс України про адміністративні правопорушення

КУ – Конституція України

КСУ – Конституційний Суд України

ЦПК – Цивільний процесуальний кодекс України КПК – Кримінальний процесуальний кодекс України ООН – Організація Об’єднаних Націй ЄСПЛ – Європейський Суд з прав людини

ЄКПЛ – Конвенція з захисту прав людини і основоположних свобод. ВАС України – Вищий адміністративний суд України

4

ВСТУП

Знання деяких принципів легко

замінює незнання деяких
фактів.

Клод Адріан Гельвецій

Актуальність теми досліджуваної проблематики зумовлена проголошенням України правовою, демократичною, соціальною державою, декларуванням пріоритету загальнолюдських цінностей, прагненням суспільства до інтеграції в європейське співтовариство. Ці обставини об'єктивно спричиняють необхідність реалізації правової реформи, яка передбачає демократизацію і вдосконалення механізмів захисту прав людини. Вказане підтверджено положеннями Указу Президента України від 10 травня 2006 року № 361/2006 «Про Концепцію вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів».

Як правовий ідеал, адміністративне судочинство охоплює загальні уявлення про те, як державні органи і громадські організації повинні взаємодіяти зі своїми громадянами. І основною ідеєю цього є дотримання принципу справедливості. Будь-який державний орган (організація, установа) повинен виконувати свої повноваження справедливо, ефективно і дієво, проявляючи належну увагу до інтересів громадян, які беруть участь в ухваленні його рішень або діяльності цього органу.

Більшість учених цілком справедливо вказують на необхідність нормативного закріплення принципів судочинства, але подальші розробки обмежуються загальними термінами, які не виражають історичних та інших об'єктивних засад. Так, в наукових працях принципи адміністративного судочинства визначаються через такі абстрактні поняття, як «ідеї», «керівні або вихідні засади», «імперативні вимоги»,

5

«вихідні положення», «керівні положення», «основні засади», що не дозволяє використовувати принципи як критерій діяльності суб’єкта правовідносин. Вказане призводить до абстрагування і відірваності принципів від реальної дійсності і в результаті – до їх декларативності.

У багатьох галузях права, зокрема і в адміністративному судочинстві, склалася ситуація, коли принципи права дійсно закріплені в нормативному акті (ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України), але рівень їх реалізації є низьким через те, що іноді законодавець включає в тексти своїх правових актів деякі положення як принципи лише у вигляді поступок громадській думці, але не розробляє реального механізму їх реалізації в практичній діяльності. В результаті переважна більшість учасників адміністративного судочинства сприймають принципи як винятково теоретичну конструкцію, що не є суттєвою в процесі правореалізації.

Втім, принципи повинні бути активним компонентом юридичної практики, адже за їх допомоги можна досягти повного і точного виконання основних завдань адміністративного судочинства. Крім того, принципи є тим чинником, крізь призму якого необхідно розглядати усі зміни та доповнення, що вносяться у законодавство.

Тема дослідження є актуальною для розвитку доктрини судівництва України, вдосконалення правотворчої та правозастосовної діяльності, зумовленої проблемами формування і реалізації принципів адміністративного судочинства.

Науково-теоретичним підґрунтям дослідження є праці фахівців у галузі загальної теорії держави і права, конституційного та адміністративного права, міжнародного права, інших галузевих правових наук. До проблем визначення сутності принципів права зверталися у різні часи зарубіжні та вітчизняні науковці, серед яких, зокрема, С. С. Алєксєєв, О. М. Бабаєва, Ф. О. Бекон, Л. Браун, Е. Бредлі, А. М. Васильєв, Г. В. Ф. Гегель, Т. Гоббс, С. Д. Гусарєв, С. П. Головатий, Р. Давид, М. І. Дембо, І. Кант, М. І. Козюбра,

6

А. М. Колодій, Р. З. Лівшиць, О. А. Лукашов, О. І. Махніцький,

А. В. Міцкевич, П. М. Рабінович, О. Ф. Скакун, К. П. Уржинський,

Т. І. Фулей, М. В. Цвік, Л. С. Явич та інші.

До питань удосконалення адміністративного та адміністративно-процесуального права зверталися, зокрема, В. Б. Авер’янов, В. Д. Андрійцьо, М. І. Ануфрієв, О. О. Бандурка, І. Л. Бородін, В. М. Бевзенко, Г. Бребан, В. В. Галунько, В. Г. Гриценко, В. Л. Грохольський, Т. О. Гуржій, Е. В. Демський, С. В. Діденко, В. О. Заросило, В. К. Колпаков, А. Т. Комзюк,

В. Кузьменко, М. Н. Курко, В. І. Курило, В. І. Литвиненко, М. В. Лошицький, П. С. Матвєєв, О. А. Музика-Стефанчук, О. М. Пасенюк, А. М. Подоляка, Г. О. Пономаренко, Н. О. Рибалка, В. С. Стефанюк,

Н. М. Тищенко, І. В. Труш, П. А. Ткачук, В. С. Цимбалюк,

Ю. С. Шемшученко, Ю. Л. Шеренін.

Щодо принципів адміністративного процесу та адміністративного

судочинства, вагомий вклад було зроблено такими вченими, як
С. А. Бондарчук, А. Т. Боннер, І. Л. Бородін, В. Д. Бринцев,
І. П. Голосніченко, А. І. Єлістратов, Т. О. Коломоєць, І. Б. Коліушко,
В. М. Кондратенко, Р. О. Куйбіда, О. М. Овчаренко, Н. Б. Писаренко,

С. Педько, О. М. Пасенюк, Н. Г. Саліщева, А. О. Селіванов, Д. М. Чечот та іншими.

Науковцями було надано ґрунтовну оцінку змісту цього поняття. Але залишається низка дискусійних питань та з часом набуває більшої актуальності реалізація принципів за галузями права та юридична техніка їх закріплення в законодавстві.

Все вищенаведене свідчить про актуальність та важливість обраної для дослідження теми.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Обраний напрям дослідження належить до числа пріоритетних відповідно до Закону України від 11 липня 2001 р. № 2623-ІІІ «Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки».

7

Дисертаційна робота спрямована на виконання Стратегії сталого розвитку «Україна – 2020», затвердженої Указом Президента України від 12 січня 2015 р. № 5/2015; Пріоритетних тематичних напрямів наукових досліджень і науково-технічних розробок на період до 2020 року, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 2011 р.

942, Стратегії розвитку наукових досліджень Національної академії правових наук України на 2016–2020 рр., затверджених постановою загальних зборів Національної академії правових наук України від 3 березня 2016 р. Дослідження виконано в межах науково-дослідної роботи ПрАТ «Вищий навчальний заклад «Міжрегіональна Академія управління персоналом» «Теоретико-методологічні засади становлення української державності і соціальна практика: політичні, юридичні, економічні та психологічні проблеми» на 2014–2018 рр. (номер державної реєстрації

0113U007698).

Мета і завдання дослідження. Мета наукового дослідження полягає у створенні науково обґрунтованої системи принципів адміністративного судочинства України та розробці практичних рекомендацій щодо підвищення ефективності нормотворчої, правозастосовної та інтерпретаційної діяльності в галузі адміністративної юстиції.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити такі завдання:

здійснити аналіз наукових досліджень принципів адміністративної юстиції;

визначити категоріально-методологічний апарат дослідження принципів адміністративного судочинства України;

узагальнити філософсько-правові погляди та виробити методологію дослідження принципів адміністративного судочинства України;

обґрунтувати правову та категоріально-понятійну сутність принципів адміністративного судочинства України;

охарактеризувати систему та розробити класифікацію принципів адміністративного судочинства України;

8

дослідити правову природу, зміст та дію формалізованих принципів адміністративного судочинства України;

з’ясувати склад, правову природу, зміст та дію неформалізованих принципів адміністративного судочинства України;

визначити стан та перспективи реалізації принципів адміністративного судочинства України при здійсненні законотворчої діяльності;

визначити стан реалізації принципів адміністративного судочинства України в юридичній практиці;

дослідити процес реалізації принципів адміністративного судочинства України при винесенні судового рішення;

розробити пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення практичної реалізації принципів адміністративного судочинства України.

Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають при здійсненні адміністративного судочинства в Україні.

Предметом дослідження є теоретичні засади та практика реалізації принципів адміністративного судочинства України.

Методи дослідження. Відповідно до поставленої мети та завдань дослідження у праці використано сукупність методів наукового пізнання. Було здійснено науковий аналіз, спираючись на загальнонауковий діалектичний метод та системний аналіз соціальних явищ, що дозволило дослідити стан наукових досліджень принципів адміністративного судочинства України (підрозділ 1.1). Поєднання історико-правового та порівняльно-правового методів дозволило виявити вплив конкретних історичних, соціальних, економічних, політичних, культурних і правових чинників на особливості формування та детермінації принципів адміністративного судочинства (підрозділи 1.1–1.3, 2.2). Використання методів класифікації, групування, системно-функціонального методу дозволило дослідити систему та здійснити класифікацію принципів адміністративного судочинства України (підрозділ 2.3). Логіко-семантичний

9

метод сприяв виробленню понятійно-категоріального апарату (підрозділ 1.2). Використання структурно-функціонального аналізу та аксіологічного підходу дозволило розкрити особливості змісту та правового закріплення принципів судочинства в межах сучасного адміністративно-процесуального законодавства (підрозділи 3.1–3.6, 4.1–4.6). Системний метод забезпечив проведення аналізу різних галузей права, їх підгалузей та інститутів в аспекті застосування принципів, дозволив провести дослідження теоретичних і практичних складнощів реалізації окремих принципів адміністративного судочинства (підрозділи 5.1–5.3).

Нормативною та емпіричною базою дисертації стали норми Конституції України та інших законодавчих актів, нормативно-правові акти органів виконавчої влади, міжнародно-правові акти; нормативні акти інших країн; рішення Європейського суду з прав людини, національна правозастосовна та судова практика; досвід країн-членів Ради Європи; довідкова література, статистичні матеріали.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що ця дисертація є одним з перших в українській юридичній науці комплексним дослідженням теоретичних засад системи принципів адміністративного судочинства України та їх реалізації. За результатами дисертаційної роботи сформульовано та обґрунтовано нові теоретичні висновки, практичні рекомендації і пропозиції, які містять елементи новизни та в сукупності розв’язують наукову проблему підвищення ефективності нормотворчої, правозастосовної і інтерпретаційної діяльності в царині принципів адміністративного судочинства України. Основні з них такі:

вперше:

узагальнено систему філософсько-правових поглядів щодо принципів адміністративного судочинства України, відповідно до якої вони зображають зміст судочинства, визначають його особливості й завдання, являють собою основу для судової практики. Вони відображають правові погляди сучасного

10

суспільства і держави на цілі й завдання, способи і засоби діяльності органів адміністративної юрисдикції з розгляду і вирішення адміністративних справ;

обґрунтовано правову та категоріально-понятійну сутність принципів адміністративного судочинства України, як ідей, що сформувалися в результаті наукового, професійного та буденного уявлення про ідеальну модель судочинства, допомагають вирішенню процедурних питань уповноваженими органами, а також нормативно-керівних засад і правових інструментів регулювання суспільних відносин;

доведено, що принципи не лише зображають зміст судочинства та визначають його особливості й завдання, а й повинні бути основою конкретного юридичного рішення у справі;

встановлено склад, правову природу, зміст та роль неформалізованих принципів адміністративного судочинства України. До них віднесено ті основні начала, які фактично є загальними засадами адміністративного судочинства, але прямо не закріплені в тексті Кодексу адміністративного судочинства України;

сформульовано принцип рівності можливостей. Обґрунтовано, що це самостійний та спеціальний принцип, що має компенсаторний характер та спрямований на забезпечення врівноваження балансу правового статусу учасників публічно-правового спору, побудований на активній ролі суду,

презумпціях правомірності дій громадянина та вини органу державної влади й сприяє більш ефективному та оперативному розгляду адміністративної справи у порядку адміністративного судочинства. Структура принципу: 1) активна роль суду в адміністративному судочинстві; 2) презумпція правомірності дій особи; 3) презумпція вини органу публічної адміністрації;

сформульовано принцип державного гарантування процесуальних прав учасників адміністративного судочинства, складовими якого є мова судочинства та забезпечення права на правову допомогу в адміністративному судочинстві;

11

розроблено пропозиції та рекомендації щодо підвищення рівня реалізації принципів адміністративного судочинства України шляхом удосконалення вмотивованості судового рішення. Для цього запропоновано ч. 3 ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України доповнити реченням: «Мотиви такої оцінки повинні зазначатися в мотивувальній частині постанови суду»;

удосконалено:

категоріально-методологічний апарат та розкрито зміст і

співвідношенняпонять«адміністративнесудочинство»та

«адміністративний процес». Доведено, що адміністративне судочинство має принципові розбіжності з поняттям та змістом адміністративного процесу, що сформувалося до прийняття КАС, оскільки зміст останнього відображає управлінську сутність діяльності владних органів. Натомість, адміністративне судочинство варто розглядати як вид судового процесу;

поняття «адміністративна юстиція» та доведено, що це термін соціальний, а тому в юриспруденції може використовуватися з певною мірою умовності і лише у випадках, де не потрібно передача чіткого змісту;

класифікацію принципів адміністративного судочинства України та обґрунтовано, що залежно від закріплення принципів в законодавстві України, їх можна поділяти на: а) формалізовані; б) неформалізовані. Серед формалізованих принципів адміністративного судочинства України слід виділяти принципи: 1) законності та верховенства права; 2) рівності та змагальності; 3) гласності та відкритості; 4) диспозитивності та офіційного з’ясування всіх обставин справи; 5) забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень адміністративного суду; 6) обов’язковості судових рішень. Серед неформалізованих принципів адміністративного судочинства України можна назвати принципи: 1) розумності та справедливості; 2) доступності судочинства; 3) ефективності судового захисту; 4) процесуальної економії та процесуальної формальності;

12

рівності можливостей; 6) державного гарантування процесуальних прав учасників процесу;

вчення про принцип процесуальної економії, який полягає в раціональному використанні процесуальних засобів, часу та сил суб’єктів адміністративного судочинства з одночасним забезпеченням правильного застосування адміністративно-процесуального законодавства для успішного виконання завдань адміністративного судочинства;

аргументацію про запровадження та розвиток нової галузі права –

новітнього адміністративного (судочинського) процесуального права, як теоретичної моделі адміністративного судочинства України;

наукову позицію про те, що принципи гласності та відкритості є окремими принципами адміністративного судочинства, хоча й їх застосування може бути реалізоване тільки в поєднанні. Термін «гласність»

тяжіє до усності, а термін «відкритість» означає доступність, транспарентність (прозорість), що відносить їх до різних категорій в процесі застосування;

вчення про справедливість, яка представлена як загальний принцип,

механізми реалізації якого та способи запобігання порушення конкретно не визначено, оскільки сам принцип уособлює в собі право, як категорію, і складає основу її змісту та сутності;

правила формування справедливих принципів стягнення судового збору, які повинні відповідати вимогам Європейського суду з прав людини та бути направлені на першочерговість забезпечення справедливості та другорядності в стягненні сплати за судові послуги;

аргументацію про законодавче формулювання та повне нормативне закріплення принципів адміністративного судочинства в Кодексі адміністративного судочинства України;

дістали подальшого розвитку:

- обґрунтування тези, що головним чинником, який слід використовувати при виборі напряму для оптимізації адміністративного

13

судочинства України у нинішніх соціально-політичних умовах, є забезпечення прав і свобод людини;

положення про те, що принцип верховенства права – це окремий принцип в адміністративному судочинстві, який уособлює в собі демократичні цінності, що ґрунтуються на дотриманні прав та свобод людини та соціальної справедливості. Натомість, законність є засобом втілення верховенства права в практичну дійсність;

вчення про роль принципу процесуальної формальності. Так, з одного боку, об’єктивний розгляд справи просто неможливий без вчинення процесуальних дій у чітко визначених порядку та формі, з іншого –

зловживання принципом формалізму призводить до затягування адміністративного процесу та нівелювання принципу процесуальної економії та інших основоположних принципів;

вчення про забезпечення відповідності судового рішення принципам адміністративного судочинства;

обґрунтування подальшої розробки адміністративно-деліктного права на базі Кодексу України про адміністративні правопорушення та інших нормативних актів, що передбачають відповідальність за адміністративні правопорушення.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес:

у науково-дослідній сфері – положення та висновки дисертації можуть бути основою для подальшої теоретичної розробки і вирішення теоретичних проблем адміністративного судочинства України (акт впровадження у науково-дослідну діяльність Державного науково-дослідного інституту МВС України від 1 вересня 2017 р.);

у правотворчій діяльності – сформульовані автором висновки з теоретичних та практичних питань реалізації принципів адміністративного судочинства України можуть бути корисними під час розробки й

14

обговорення проектів законодавчих актів, спрямованих на вдосконалення чинного законодавства в галузі адміністративної юстиції;

у правозастосовній діяльності – використання одержаних результатів

дозволить поліпшити стан практичної реалізації принципів адміністративного судочинства України в юридичній практиці (акт впровадження Подільського районного суду м. Києва від 14 серпня 2017 р.,

акт впровадження в практичну діяльність прокуратури Київської області від 20 липня 2017 р., акт впровадження в практичну діяльність Дніпровського УП ГУНП України в м. Києві від 25 серпня 2017 р.);

у навчальному процесі – матеріали дослідження можуть бути

використані для підготовки науково-практичних посібників з адміністративного судочинства України, підготовки підручників та практикумів з курсів: «Адміністративне судочинство України», «Судові та правоохоронні органи України», у викладанні відповідних дисциплін (акт впровадження ПрАТ «Вищий навчальний заклад «Міжрегіональна Академія управління персоналом» від 10 серпня 2017 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження виконано самостійно. Усі сформульовані у ньому положення та висновки обґрунтовані дисертантом на підставі особистих теоретичних і практичних досліджень. У співавторстві опубліковано статті «Місце принципів гласності та відкритості в судовому адміністративному процесі за підготовчого та письмового проваджень» та «Сучасний стан прозорості кадрового забезпечення адміністративних судів України». У дисертації ідеї та розробки, які належать співавторам, не використовувались.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації, теоретичні та практичні висновки оприлюднені на міжнародних та всеукраїнських наукових, науково-практичних конференціях, семінарах і круглих столах: «Проблеми правового регулювання діяльності ОВС у сфері надання адміністративних послуг» (м. Київ, 16 травня 2013 р.), «Правові

15

реформи в Україні: реалії сьогодення» (м. Київ, 11 жовтня 2012 р.), «Правові реформи в Україні: проблеми та перспективи» (м. Київ, 16 жовтня 2013 р.), «Права людини і національне законодавство» (м. Київ, 11 грудня 2014 р.), «Наукові здобутки молодих науковців-правоохоронців» (м. Київ, 23 квітня 2015 р.), «Гендерні детермінанти вчинення насильства у сім’ї та правові основи протидії» (м. Івано-Франківськ, 27–28 травня 2015 р.), «Роль юриспруденції у формуванні сучасного суспільства» (м. Київ, 7 жовтня 2016 р.), «Антикорупційна діяльність в Україні» (м. Київ, 9 грудня 2016 р.), «Розвиток Української держави в умовах активізації євроінтеграційних процесів» (м. Київ, 1 березня 2017 р.), «Публічне і приватне право: конституційні засади та інноваційні тенденції» (м. Київ, 22 червня 2017 р.), «Сучасні правові системи світу: тенденції та фактори розвитку» (м. Київ, 25 травня 2017 р.), «Актуальні питання реформування правової системи України» (м. Дніпро, 7–8 липня 2017 р.), «Правове регулювання суспільних відносин: актуальні проблеми та вимоги сьогодення» (м. Запоріжжя, 28–29 липня 2017 р.), «Innovative research of legal regulation of public administration» (Lublin, 16–17 June 2017), «Актуальні питання взаємодії

інститутів громадянського суспільства та органів публічного адміністрування у напрямку розвитку правової системи України» (м. Київ, 8–9 вересня 2017 р.).

Публікації. Основні положення дослідження відображені у 39 наукових працях, одна з яких – одноосібна монографія, 23 наукових статті, з яких 18 у фахових виданнях України та 5 – у наукових періодичних виданнях інших держав з юридичних наук, а також 15 тез доповідей і наукових повідомлень, опублікованих за результатами проведення науково-практичних конференцій та круглих столів.

Структура дисертації. Відповідно до мети, предмету і завдань дослідження дисертація складається з переліку умовних скорочень, вступу, п’яти розділів, які включають двадцять один підрозділ, висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг

16

дисертації – 456 сторінок, список використаних джерел складається з 566 найменувань і займає 54 сторінки, додатки містяться на

сторінках.

bibliography

ВИСНОВКИ

. дисертації наведено теоретико-правове узагальнення і нове вирішення наукової проблеми теорії та практики реалізації принципів адміністративного судочинства України. За результатами дослідження сформульовано такі висновки:

У міжнародних нормативних актах, національному законодавстві, а також в постановах вищих судових органів принципи судочинства згадуються як основа національної судової системи, але в теорії судочинства, в інших правових галузях знань єдиного підходу до визначення поняття принципів, їх змісту, системи та з інших істотних аспектів досі не склалося.

Майже всі автори піддають ретельному аналізу ті принципи, що закріплені в самому Кодексі адміністративного судочинства. Недостатньо уваги приділено тим принципам, що існують поза формальним визначенням у нормативному акті, але прямо випливають з його змісту. На сьогодні майже відсутні дослідження таких засад адміністративного судочинства, як розумність та справедливість, доступність правосуддя, ефективність судового захисту, процесуальна економія.

Історично склалося, що дослідженням понять «адміністративна юстиція» та «адміністративне судочинство» займалися учені-адміністративісти
позицій адміністративного права, тобто права державного управління.

Наслідком такого підходу стало те, що майже нерозкритою залишилася судочинська сторона адміністративної юстиції, а адміністративне судочинство ототожнювалося з адміністративним процесом чи вважалося його частиною. Адміністративне судочинство має принципові розбіжності з поняттям та змістом адміністративного процесу, що сформувалося до прийняття КАС, оскільки його зміст відображає управлінську сутність діяльності владних органів. Натомість, адміністративне судочинство варто розглядати крізь призму судового процесу.

Юридична наука ще не виробила єдиного підходу до визначення та класифікації таких понять, як адміністративна юстиція, адміністративний

386

процес, адміністративне судочинство. Водночас, у зв’язку з відносно недавнім виникненням у правовому полі України такого феномену, як адміністративне судочинство, відбувається переосмислення згаданих понять та ототожнення адміністративного судочинства з поняттям адміністративний процес та його наближення до судових процесів. Із прийняттям адміністративно-процесуального законодавства, зокрема Кодексу адміністративного судочинства України, виникла необхідність в обґрунтуванні та розвитку нової галузі права – новітнього адміністративного (судочинського) процесуального права, що повинно відрізнятися від адміністративно-процесуального права радянської доби.

Поняття «юстиція» та «адміністративна юстиція», не мають конкретно визначеного юридичного навантаження. Юстиція – це термін соціальний, а тому в юриспруденції може використовуватися з певною мірою умовності і лише у випадках, де не потрібна передача чіткого змісту. З точки зору юридично-змістового навантаження, юстиція – це поняття одного ряду з такими, як «правоохоронці», «правда» тощо.

Головним чинником, який слід використовувати при виборі дороговказу для оптимізації адміністративного судочинства України у нинішніх соціально-політичних умовах, є забезпечення прав і свобод людини.

Пошук шляхів удосконалення адміністративного судочинства повинен проходити із широким залученням громадськості та науковців. Працівники суду не можуть відігравати провідну роль у процесі реформування судової системи. Основна роль у процесі вдосконалення адміністративного судочинства повинна бути покладена на споживачів такого продукту, як адміністративне судочинство.

Принцип, як явище, – це вихідне, відправне положення у вигляді узагальнення теоретичного та емпіричного пізнання, регулятивно-оціночний показник існування, розвитку, загального руху явища, а також орієнтир

(напрямок) діяльності. Принципи виступають як фундаментальні ідеї законодавчої діяльності, які, втілюючись в конкретних юридичних нормах,

387

можуть побічно впливати на ті чи інші правовідносини, а в ряді випадків – безпосередньо їх регулювати. З принципами права повинні бути узгоджені всі приписи, що містяться в законодавчому акті. У зв’язку з цим, принципи повинні бути максимально ефективними, певною мірою відбиваючись в будь-яких правовідносинах.

Принцип адміністративного судочинства – поняття багатоаспектне,

має потрійну природу. Він є одночасно ідеєю, яка сформувалася в результаті наукового, професійного та масового (повсякденного) уявлення ідеальної моделі судочинства, допомагає вирішенню процедурних питань уповноваженими органами, є нормативно-керівною засадою і правовим інструментом регулювання суспільних відносин.

Принципи адміністративного судочинства – це дієвий інструмент, що повинен використовуватися при вирішенні конкретних практичних питань

(конкретних судових спорів). Правові принципи повинні бути джерелом права. Їх варто розглядати як загальні нормативні приписи, на основі яких і відбувається правове регулювання, приймається конкретне юридичне рішення
справі.

Функції принципів адміністративного судочинства України – це зумовлені сутністю і соціальним призначенням стабільні напрямки впливу принципів на справедливий розгляд і вирішення адміністративних справ щодо прийняття неупередженого і своєчасного рішення у адміністративній справі.

Вони спрямовані на збереження правової системи, її вдосконалення і розвиток, на досягнення єдиного системного результату. У правовій системі принципи адміністративного судочинства виконують світоглядну, нормативно-регулятивну, аксіологічну, телеологічну (цільову) функції.

Залежно від закріплення принципів в законодавстві України, їх можна поділяти на: а) формалізовані; б) неформалізовані. Серед формалізованих принципів адміністративного судочинства України слід виділяти принципи: 1)

законності та верховенства права; 2) рівності та змагальності; 3) гласності та відкритості; 4) диспозитивності та офіційного з’ясування всіх обставин

388

справи; 5) забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень адміністративного суду; 6) обов’язковості судових рішень. Серед неформалізованих принципів адміністративного судочинства України можна назвати принципи: 1) розумності та справедливості; 2) доступності судочинства; 3) ефективності судового захисту; 4) процесуальної економії та процесуальної формальності; 5) рівності можливостей; 6) державного гарантування процесуальних прав учасників процесу.

Принцип верховенства права уособлює в собі демократичні цінності,

що ґрунтуються на дотриманні прав та свобод людини та соціальної справедливості. На сьогоднішній день в процесі адміністративного судочинства в Україні використовується принцип законності, що з урахуванням теперішнього розуміння цього принципу, ставить під загрозу механізм імплементації принципу верховенства права. Намагання побудувати ефективну систему запобігання порушення принципу верховенства права мають бути направлені на створення стану захищеності людини у її відносинах

державою. З метою забезпечення в Україні верховенства права, цей принцип слід розглядати як основоположний. Натомість, законність є засобом втілення верховенства права в практичну дійсність. Тому відповідні принципи мають поєднувати один одного.

Змагальність передбачає неупереджене ставлення суду до учасників процесу, під час якого вони реалізують свої права в наданні доказів,

аргументації фактів, доведенні правомірності власної позиції. Натомість, рівність перед законом встановлює рівність в правах, а рівність перед судом є конституційною вимогою судочинства, що виражена в рівності можливостей учасників судового процесу та однакового розгляду подібних справ.

Гласність та відкритість адміністративного судочинства України представлені в одній статті Кодексу адміністративного судочинства України.

Але ці принципи є окремими самостійними категоріями. Сам по собі термін «гласність» тяжіє до усності, а «відкритість» означає доступність, транспарентність (прозорість).

389

Принципи диспозитивності та офіційного з’ясування обставин у справі є окремими категоріями. Їх застосування має комплексний характер,

проте дія відповідних принципів має свої особливості. В адміністративному судочинстві існує певний дисбаланс між юридичною вагою сторін, оскільки, як правило, позивачами в процесі виступають громадяни, а відповідачами – суб’єкти владних повноважень.

16. Зміст апеляційного і касаційного оскарження рішень адміністративного суду України включає в себе предмет та підстави апеляційного і касаційного перегляду рішень адміністративного суду України. Основною функцією системи перегляду судових актів є швидке і якісне виправлення судових помилок.

Обов’язковість судових рішень пов’язано з поняттям законної сили,

під якою слід розуміти такий стан рішення, коли воно стає максимально недоторканим у результаті прояву властивостей, що надають рішенню стабільності та незмінності. Законна сила судового рішення характеризується такими властивостями, як обов’язковість чи загальнообов’язковість, незаперечність, винятковість, преюдиціальність, здійсненність, стійкість, остаточність, виконуваність.

Принцип справедливості уособлює в собі право як категорію, і складає основу її змісту та сутності. Реалізація принципу справедливості в судочинстві бере свій початок з розумного розгляду справи. Принципи розумності та справедливості доповнюють один одного, оскільки реалізація справедливості в судочинстві бере свій початок з розумного розгляду справи.

Основна проблема доступності правосуддя лежить в економічній площині, як для громадян зокрема, так і для держави в цілому. Формування справедливих принципів проведення судового збору значною мірою характеризує рівень доступності до правосуддя в країні. У цьому контексті державна політика повинна відповідати вимогам Європейського суду з прав людини та бути направлена на першочерговість забезпечення справедливості та другорядність у стягненні судового збору.

390

Ефективність адміністративного судочинства – це кількісно-якісні показники процесуальної діяльності суду, які зумовлені завданнями та принципами адміністративного судочинства і спрямовані на його оптимальне здійснення з подальшим удосконаленням стандартів функціонування судів адміністративної юрисдикції. Пропонується покласти на суд обов’язок вжити всіх залежних від нього заходів, які забезпечили б фактичну можливість судового рішення бути виконаним шляхом добровільного або примусового виконання. Також необхідно законодавчо закріпити заборону суду приймати судові акти, які хоча формально і відповідають вимогам законності та обґрунтованості, проте не здатні до фактичної реалізації.

Принцип процесуальної економії адміністративного судочинства визначає засади раціонального використання процесуальних засобів, часу та сил суб’єктів адміністративно-процесуальної діяльності з одночасним забезпеченням правильного застосування адміністративно-процесуального законодавства, з метою успішного виконання завдань адміністративного судочинства.

Принцип формалізму в адміністративному судочинстві має двояку природу. З одного боку, об’єктивний розгляд справи просто неможливий без вчинення процесуальних дій у чітко визначеному порядку, з іншого –

зловживання принципом формалізму призводить до затягування адміністративного процесу та нівелювання принципу процесуальної економії та інших основоположних принципів. Сучасні позиції судової практики щодо здійснення принципу формалізму констатують появу так званих «процесуальних диверсій». Ефективне поєднання та співвідношення зазначених принципів можливе за умови глибокого розуміння інших принципів адміністративного судочинства, таких, як верховенство права, справедливість, розумність та інші.

Принцип рівності можливостей – це самостійний та спеціальний принцип, що має компенсаторний характер та спрямований на забезпечення врівноваження балансу правового статусу учасників публічно-правового спору,

391

побудований на активній ролі суду та презумпції правомірності дій громадянина й сприяє ефективному та оперативному розгляду адміністративної справи у порядку адміністративного судочинства. Структура принципу: 1) активна роль суду в адміністративному судочинстві; 2) презумпція правомірності дій особи; 3) презумпція вини органу публічної адміністрації.

Складовими принципу державного гарантування процесуальних прав учасників процесу є мова судочинства та забезпечення права на правову допомогу в адміністративному судочинстві. Принцип «мови судочинства» є однією з основних гарантій, що забезпечують захист прав осіб, які не володіють або погано розуміють мову судочинства. Принцип забезпечення права на захист особи, чиї права і свободи були порушені, випливає з особливої природи спору, що розглядається судом, і нерівності сторін у спірних публічних правовідносинах. Держава, відповідальна за діяльність своїх органів і посадових осіб, зобов’язана надати громадянину або організації захист їх прав і свобод усіма правовими засобами.

Реалізація правових норм залежить від цілеспрямованості та волевиявлення законодавчого органу у законодавчому процесі. Завданням законодавця повинно стати повне нормативне вираження (з метою реалізації в практиці) принципів, оскільки без них право не може бути регулятором суспільних відносин.

Законність судової постанови передбачає її мотивованість, що виражається не тільки в аналізі наданих сторонами доказів, але і в наведенні в судовій ухвалі фактичної і логічної аргументації, що обґрунтовує прийняте рішення. Тому мотивування – це ще й відображення логічної, розумової діяльності суду при реалізації в конкретному судовому акті вимог законності і обґрунтованості, які матимуть належний характер тільки тоді, коли в цих вимогах буде чітко відображатися алгоритм міркувань.

Мотивованість судового рішення є однією з важливих процесуальних гарантій реалізації принципів адміністративного судочинства. Для її реалізації

392

пропонується внести поправку до ст. 86 КАС, доповнивши ч. 3 цієї статті реченням: «Мотиви такої оцінки повинні зазначатися в мотивувальній частині постанови суду».

Принципи є позитивними правилами. Неухильне виконання принципів стало б одним зі способів протидії корупції, оскільки ускладнило би порушення норм законодавства як в процесі розгляду справи, так і при прийнятті рішення по суті. Принципи адміністративного судочинства,

незалежно від способу вираження, є нормами прямої безпосередньої дії і повинні реалізовуватися навіть поза нормами, що їх конкретизують. Найповнішій реалізації принципів в адміністративному судочинстві сприятиме їх безпосереднє закріплення в законі.