Картохіна Надія Василівна. Особливості антикризового управління підприємством в умовах трансформаційної економіки

brief description

Картохіна Надія Василівна. Особливості антикризового управління підприємством в умовах трансформаційної економіки : Дис... канд. наук: 08.00.04 2009

Картохіна Н.В. Особливості антикризового управління підприємством в умовах трансформаційної економіки. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 Економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності). Національний технічний університет України «КПІ», Київ, 2009.
Дисертацію присвячено обґрунтуванню теоретико-методичних засад і розробленню практичних рекомендацій щодо удосконалення антикризового управління та механізму його реалізації на підприємстві в умовах трансформації економіки.
Доповнено категоріальний апарат антикризового управління, зокрема уточнено поняття «криза» та «антикризове управління». Розглянуто сучасні концепції та підходи до антикризового управління на підприємстві та виявлено і проаналізовано особливості функціонування машинобудівних підприємств та їх вплив на реалізацію антикризового управління в умовах трансформаційної економіки.
Виявлено кризоутворювальні чинники економічного стану підприємств машинобудівної галузі на основі діагностування сучасних умов господарювання. Запропоновано та обґрунтовано алгоритм антикризової діагностики підприємства із застосуванням проактивного та активного аналізу, на основі якого продіагностовано підприємства машинобудівної галузі.
Розроблено механізм реалізації антикризового управління на машинобудівних підприємствах в умовах дії ефекту «пролонгованого шоку». Запропоновано методичні рекомендації щодо виявлення резервів підвищення ефективності антикризового управління, зокрема методи визначення можливості впровадження ефективних антикризових заходів на основі процедури визначення їх доцільності та використання управлінського лівериджу; методику використання концепції альтернативних витрат для залучення ресурсів на фінансування заходів антикризового управління.

Отримані результати в сукупності розв’язують науково-методичне завдання щодо визначення особливостей антикризового управління та розроблення механізму його реалізації в умовах дії «пролонгованого шоку», що має істотне значення для подолання кризи машинобудівними підприємствами, підвищення їх стійкості до кризоутворювальних чинників та подальшого розвитку. Проведене дослідження дає змогу запропонувати такі висновки та рекомендації:

Теоретичний аналіз науково-практичних результатів дає змогу визначити сутність поняття «криза» як переломного моменту у життєвому циклі підприємства, що передбачає перехід до його якісно нових характеристик, зокрема позитивних. У сучасних умовах розвитку інноваційних технологій та наявності економічних законів, які формують принципи господарювання, криза стає передбачуваною, тому її сприйняття як суто негативного явища не зовсім доречне. Розгляд теоретичних підходів до трактування змісту «антикризове управління» дав можливість на засадах відповідності цього процесу до трансформаційних умов господарювання визначити його як систему заходів, спрямованих на попередження та подолання кризової ситуації з урахуванням усіх наявних можливостей та досягненням позитивного результату в майбутньому з найменшими втратами.
Систематизація та узагальнення підходів до антикризового управління як системи концепцій - проактивної, активної та посткризової - дало змогу з’ясувати, що в основу їх градацій покладено підхід відповідності кожної з них стадії розвитку кризи. Найпоширенішими концепціями в антикризовому управлінні є проактивна та активна, що мають відмінності за фінансовими витратами і термінами реалізації на підприємстві. Підприємствам машинобудівної галузі більш відповідає активна антикризова концепція через характер трансформаційних змін. Реалізація антикризового управління на підприємствах машинобудівної галузі потребує побудови і використання відповідного механізму з урахуванням специфіки їх функціонування. Це сприятиме прискоренню процесу адаптації машинобудівних підприємств до умов економічних змін.
Проведена діагностика сучасного стану машинобудівних підприємств дала змогу виявити основні кризоутворювальні чинники, серед яких найбільший вплив мають саме екзогенні: незадовільна нормативно-правова база, інфляція, слабкий розвиток внутрішнього ринку, неоднозначність відносин власності, низький платоспроможний попит, політичний дисбаланс. Аналіз основних фінансових показників підприємств машинобудівної галузі підтверджує наявність кризових тенденцій та деструктивних трансформаційних процесів на рівнях обігу основного та обігового капіталів, інноваційного забезпечення розширеного відтворення виробничого процесу та на інвестиційному рівні. До того ж, приховування економічних проблем, суперечливим економічним зростанням, поглиблює кризові процеси в економіці. Ці процеси зумовлюють погіршення фінансового стану машинобудівних підприємств, зниження рівня відтворення потенціалу фінансово-економічної стійкості та, як наслідок, призводять до формування низького економічного потенціалу держави.
На основі дослідження сучасних вимог до аналізу фінансово-господарської діяльності запропоновано алгоритм антикризової діагностики. Основний зміст його полягає у спостереженні за процесом функціонування підприємства з метою своєчасного інформування про виникнення кризових явищ, оцінювання і розроблення рекомендацій для їх розпізнання та полегшення процесу ідентифікації слабких сигналів на стадії проактивного антикризового управління, вибору доцільних заходів антикризового управління, виявлення фінансових можливостей підприємства щодо подолання кризи та її наслідків на стадії активного антикризового управління. Проведення антикризової діагностики згідно із запропонованим алгоритмом сприяє оптимізації та раціоналізації антикризового управління і дає змогу вирішити основні завдання антикризового аналізу виявлення можливостей виникнення кризи та її подальшого розвитку, а також дає можливість обирати найбільш доцільний антикризовий інструментарій.
Практична реалізація антикризового управління із застосуванням алгоритму антикризової діагностики дала змогу визначити основні проблеми його впровадження на підприємстві: невідповідність методик діагностики фінансового стану та стадії розвитку кризи; нагромадження діагностичного процесу великою кількістю показників та методик, що ускладнює процес визначення впливу кожного показника на кінцевий результат та пролонгує діагностичний процес; упровадження антикризових заходів, несумісних з існуючою стратегією розвитку; невизначеність межі залучення позикового капіталу; відсутність процедури оцінювання доцільності реалізації заходів антикризового управління. Зазначені проблеми знижують ефективність реалізації антикризового управління, крім того посилюється «принцип лимона» та втрачається зацікавленість фінансових інститутів до інвестування підприємств, які перебувають у кризі. Нехтування підприємствами проактивною антикризовою концепцію через обмеженість доступу до фінансових ресурсів призводить не тільки до збільшення альтернативних витрат, але й до можливого банкрутства.

Запобігання або виведення підприємств із кризи у сучасних умовах господарювання потребує нових підходів, оскільки більшість процесів трансформаційної перебудови економіки має деструктивний кризовий характер та призводять до ефекту «пролонгованого шоку». Такий ефект виникає внаслідок невідповідності процесів на макро- і мікрорівнях, що спричиняє дисбаланс усієї структури економіки в умовах трансформаційних змін. Підприємство стає залежним від трансформаційних перетворень, а непрямий вплив екзогенного середовища підвищується. Для подолання таких проблем розроблено механізм реалізації антикризового управління на машинобудівних підприємствах в умовах дії ефекту «пролонгованого шоку», що ґрунтується на використанні запропонованих диференційно-адаптивних підходів до антикризового управління підприємством з урахуванням структурних трансформацій. Це прискорить перехід підприємств до нових умов господарювання, підвищить його фінансово-економічну стійкість та підсилить захисну реакцію до кризоутворювальних чинників.
Визначення потреб підприємства у процедурі оцінювання доцільності впровадження антикризових заходів та врахування основних вимог до розроблення методів оцінювання ефективності впровадження заходів антикризового управління дає змогу, запропонувати відповідну процедуру, яка ґрунтується на організаційно-економічному, аналітичному та управлінському інструментарії з використанням системи критеріїв: своєчасності та доцільності управлінського впливу під час розроблення та впровадження заходів антикризового управління; можливості практичної реалізації заходів антикризового управління. Застосування запропонованої процедури сприятиме прийняттю обґрунтованого рішення щодо реалізації заходів антикризового управління, своєчасності та доцільності управлінського впливу. Для визначення готовності підприємства до впровадження заходів антикризового управління запропоновано використовувати показник рівня їх практичної реалізації з урахуванням таких параметрів, як достатність ресурсів та готовність системи до впровадження зазначених заходів, їх відповідність діючим методам управління.
На підставі аналізу кризоутворювальних чинників були виявлені такі, що знижують ефективність антикризового управління підприємством: контрольовані недостатність, недостовірність, асиметрія інформації (системні помилки) та помилки керівництва під час вибору недоцільних заходів антикризового управління (суб’єктивні помилки) і неконтрольовані (або важкоконтрольовані) процеси та явища, що відбуваються в екзогенному середовищі (об’єктивні помилки). Особливу увагу потрібно приділяти інформаційній асиметрії, позаяк суб’єктивне сприйняття учасниками антикризового процесу стану підприємства та можливостей впливу на нього для захисту їх преференцій у процесі впровадження заходів антикризового управління спричиняє конфлікти та поглиблює кризу. Розроблені методи визначення можливостей щодо прийняття доцільних антикризових заходів із застосуванням управлінського лівериджу дають змогу враховувати зазначені причини та виявити резерви підвищення ефективності антикризового управління.
Розроблено методичні рекомендації щодо визначення можливостей підприємства залучати фінансові ресурси для впровадження заходів антикризового управління із застосуванням концепції альтернативних витрат в умовах «інвестиційного голоду». Рекомендується враховувати суб’єктивний підхід інвестора до вибору інвестиційних об’єктів і передбачати його схильність до обрання тих проектів, які мають обґрунтовану суму альтернативних витрат. Використання концепції альтернативних витрат в антикризовому управлінні дає змогу: підприємству оцінити майбутніх інвестиційних партнерів щодо реалізації заходів антикризового управління; інвестору обирати інвестиційно привабливі підприємства для отримання майбутніх економічних вигод. Завдяки її використанню підвищується рівень транспарентності взаємовідносин між інвестором та підприємством під час розподілу інвестиційних ресурсів між підприємствами, що перебувають у кризі.
Результати дисертаційного дослідження для розгляду та використання можна рекомендувати Міністерству промислової політики України для потреб підприємств машинобудівного комплексу, а також керівному складу підприємств вищої ланки управління для підвищення ефективності впровадження антикризових заходів в умовах трансформаційної економіки.