Кібенко Олена Рувімівна. Сучасний стан та перспективи правового регулювання корпоративних відносин: порівняльно-правовий аналіз права ЄС, Великобританії та України

brief description

Кібенко Олена Рувімівна. Сучасний стан та перспективи правового регулювання корпоративних відносин: порівняльно-правовий аналіз права ЄС, Великобританії та України : ДИСЕРТАЦІЯ на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук : 12.00.04 господарське право; господарсько-процесуальне право. - Харків, 2006.

Кібенко О.Р. Сучасний стан та перспективи правового регулювання корпоративних відносин: порівняльно-правовий аналіз права ЄС, Великобританії та України. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук за спеціальністю 12.00.04 господарське право; господарсько-процесуальне право. Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого. Харків, 2006.
Дисертацію присвячено дослідженню сучасного стану й перспектив регулювання корпоративних відносин у праві ЄС, Великобританії та України. Доводиться, що сьогодні в європейських країнах відбувається процес фундаментального реформування корпоративного права. Проаналізовано передумови, причини й напрямки реформи. Обґрунтовується необхідність проведення фундаментальної реформи вітчизняного корпоративного права і пропонується її концепція, орієнтована на європейські стандарти. Досліджується правова база процесу адаптації законодавства України до законодавства ЄС і формулюються його методологічні засади стосовно корпоративного права.
Проводиться порівняльно-правовий аналіз права ЄС, Великобританії та України за окремими інститутами: створення й державна реєстрація товариств, розкриття ними інформації, капітал, корпоративне управління, поглинання, реорганізація, діяльність груп товариств (переважно холдингів). Формулюються пропозиції щодо вдосконалення корпоративного законодавства України.

У дисертації отримала наукову розробку проблема побудови оптимальної моделі розвитку вітчизняного корпоративного права з метою досягнення відповідності потребам сучасного бізнесу, зменшення регуляторного навантаження на господарські товариства, забезпечення збалансованого захисту інтересів учасників корпоративних відносин, а також певного ступеня відповідності сучасним стандартам ЄС у цій сфері правового регулювання.
Найважливішими висновками роботи є нижченаведені положення.
1. У багатьох країнах світу сьогодні відбувається процес фундаментального реформування корпоративного права. Реформи, розпочаті країнами загального права (Канадою, США, Австралією) у 70 90-ті роки ХХ ст., наразі активно реалізуються на рівні ЄС та його окремих держав-членів. Основним вектором при їх проведенні є зменшення регуляторного навантаження на товариства, створення для них максимально сприятливого правового середовища.
2. Сучасне корпоративне право України являє собою заплутаний і суперечливий конгломерат нормативних приписів, результатом яких є відсутність визначеності практично в будь-якій сфері регулювання. Для виведення його з кризового стану має бути проведена комплексна фундаментальна реформа. Для виконання цього завдання необхідно затвердити Концепцію розвитку корпоративного законодавства України, а також створити спеціальну робочу групу із провідних фахівців у галузі корпоративного права й суміжних галузей для розробки основних заходів щодо реалізації реформи. Орієнтиром при проведенні реформування має стати поточне й перспективне законодавство ЄС.
3. При приведенні корпоративного законодавства України у відповідність із законодавством ЄС слід керуватися наступними методологічними засадами: 1) для проведення адаптації у пріоритетних сферах мають бути врахованими насамперед акти законодавства ЄС, спрямовані на гармонізацію національних норм корпоративного права в державах членах ЄС; ті ж акти, що визначають правовий статус наднаціональних юридичних осіб, безпосередньо не є предметом для проведення адаптації (адже в Україні відсутні аналогічні юридичні особи), однак їх положення можуть бути враховані для більш чіткого розуміння правових доктрин, інститутів, концепцій, методів регулювання й окремих правових понять, що існують у сучасному корпоративному праві ЄС; 2) при адаптуванні треба враховувати не тільки (і не стільки) чинні директиви ЄС, а загальні тенденції та перспективи розвитку європейського корпоративного права, для чого слід звертатися до документів, якими запроваджено фундаментальну реформу корпоративного права на рівні ЄС; 3) для цілей адаптації є вкрай необхідним звернення до положень національного корпоративного права держав-членів ЄС, оскільки тільки ретельне вивчення механізмів та наслідків впровадження вимог директив у національне право держав Євросоюзу допоможе сформувати виважену програму адаптації корпоративного законодавства України до законодавства ЄС; 4) адаптацію доцільно проводити відповідно до вимог Закону "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", враховуючи при цьому зовнішньополітичну й економічну політику України, рівень її економічного і соціального розвитку, національні інтереси, культуру та традиції; 5) при здійсненні адаптації Україні належить орієнтуватися на адаптацію по суті, на досягнення певних (спільних) цілей у регулюванні, а не прагнути до зовнішньої подібності законів чи норм.
4. Створена в Україні система державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб підприємців не відповідає стандартам ЄС, тому що неналежним чином виконується інформаційна функція. Підвищити ефективність роботи реєстраційної системи пропонується через такі заходи, як уніфікація системи публічних повідомлень, запровадження у законодавство концепції "офіційного повідомлення"; встановлення пріоритету оприлюднених відомостей над відомостями, включеними до ЄДР чи до документів реєстраційної справи; встановлення вільного доступу до документів реєстраційної справи; розширення переліку документів, які товариства зобов'язані направляти державному реєстратору; встановлення чітких строків інформування державного реєстратора про зміну відомостей про зареєстровану особу; розкриття через ЄДР відомостей про відокремлені підрозділи іноземних юридичних осіб, що мають місцезнаходження на території України; запровадження можливості доступу до ЄДР у режимі он-лайн”, електронної реєстрації.
5. У зв'язку із запровадженням ЄДР мають бути переглянуті законодавчі вимоги до установчих документів товариства, що дозволить звільнити учасників товариств від зайвих формальностей (пропонується закріпити у законодавстві можливість реєстрації товариства з модельним статутом замість індивідуального; скоротити перелік відомостей, що підлягають включенню до статуту товариства; врегулювати законодавчо порядок затвердження й підписання статуту).
6. Основною посилкою в моделюванні норм українського законодавства про комерційні найменування має стати уявлення про комерційне найменування як складову частину єдиного майнового комплексу (підприємства), яка індивідуалізує його у підприємницькій діяльності й повинна слідувати його правовій долі.
7. Норми сучасного українського законодавства щодо капіталу, не захищаючи кредиторів товариства, деструктивно впливають на процеси створення й діяльності товариства і викликають додаткові ризики для учасників та самого товариства. Статутний капітал замість інструменту захисту прав кредиторів товариства має скоріше виконувати функцію захисту прав його акціонерів (учасників): встановлений законодавчо режим повинен гарантувати, що капітал, інвестований в товариство, істотно не зменшився, не був виведений з нього. Усім учасникам має бути забезпечено право на отримання корпоративних прав, адекватних дійсній вартості внесених вкладів, а також право на захист своїх корпоративних прав від розмивання. Інтереси кредиторів при проведенні виплат учасникам мають захищатися через складення виконавчим органом декларації про платоспроможність (на підставі відповідних розрахунків тестів на платоспроможність).
8. В Україні доцільно запровадити акції без номінальної вартості. Це дозволить істотно скоротити витрати товариства на обслуговування емісій і проведення корпоративних операцій з цінними паперами, а також суттєво спростити процедуру збільшення (зменшення) статутного капіталу АТ та його реорганізації. Такі акції будуть ефективніше захищати акціонерів товариства від розмивання пакетів при проведенні додаткових емісій та інших корпоративних операцій.
9. Норми українського законодавства, що регулюють відносини з управління господарськими товариствами, не відповідають стандартам ЄС і потребам практики. Вимагає вдосконалення процедура скликання та проведення загальних зборів, яка наразі є дуже складною й не пристосованою до практичних потреб учасників корпоративних відносин. Пропонується перетворити збори на факультативний орган замість обов'язкового і запровадити альтернативні форми волевиявлення учасників. Необхідно ввести в законодавство інститут директорів товариства (із виділенням чотирьох їх категорій) і запровадити поширені в країнах ЄС механізми забезпечення належного виконання директорами своїх обов'язків. Ефективність діяльності таких органів, як наглядова рада й ревізійна комісія в Україні є дуже низькою. Наглядова рада сьогодні не здатна забезпечити ефективного захисту інтересів акціонерів, оскільки її члени у більшості випадків не є незалежними. Україна має врахувати європейський досвід й активніше запроваджувати інші форми захисту прав акціонерів, засновані перш за все на підсиленні відповідальності директорів та інших посадових осіб товариства і на застосуванні спеціальних механізмів захисту прав меншості. Пропонується взагалі відмовитися від інституту ревізійної комісії. Основний тягар перевірки фінансово-господарської діяльності товариств слід покладати на незалежних аудиторів, порядок обрання (заміни) яких потрібно докладно врегулювати законом. Також необхідно розробити механізми залучення працівників до управління товариствами.
10. Чинне законодавство і проект Закону "Про акціонерні товариства" не містять основних елементів регулювання механізму поглинання, які вимагаються Тринадцятою директивою. Але навіть його запровадження не дозволить позбавитися силових схем захвату корпоративного контролю, що є поширеними в Україні. Для стимулювання до легальних методів поглинання потрібно втілити в законодавство концепцію захисту капіталу, що несе основні ризики; вона має знайти прояв у наступних правах особи, яка здійснила легальне придбання контрольного пакету акцій: а) праві прориву до товариства (скликання зборів у скорочені строки; право самостійно здійснювати дії пов'язані зі скликанням та організацією зборів із їх компенсацією за рахунок товариства; дострокове припинення повноважень виборних органів товариства; визнання недіючими будь-яких положень статуту та внутрішніх нормативних актів товариства, що створюють обмеження для проведення загальних зборів та зміни персонального складу органів управління; б) праві на витиснення міноритарних акціонерів шляхом примусового викупу їхніх акцій.
11. Необхідно втілити в законодавство України сучасну модель регулювання питань реорганізації юридичних осіб, що вже знайшла своє відбиття у праві ЄС. Слід відмовитися від визначення реорганізації як форми припинення юридичних осіб. Реорганізація має бути визначена як правонаступництво між юридичними особами, тобто комплексний одночасний переходом усього чи частини майна, прав та обов’язків від одних юридичних осіб (правопопередників), які можуть припинятись чи продовжувати існування, до інших новостворених або існуючих юридичних осіб (правонаступників). Європейський підхід до регулювання реорганізації акціонерних товариств також повинен передбачати: а) віднесення питання про реорганізацію до виключної компетенції загальних зборів (зі встановленням певних виключень); б) запровадження обов'язкового попереднього оприлюднення основних умов реорганізації й визначення переліку документів, з якими можуть знайомитися акціонери до загальних зборів; в) покладення саме на виконавчий орган юридичної особи відповідальності за проведення реорганізації; г) втілення принципу мінімального втручання кредиторів у процес реорганізації (запровадження адекватного механізму захисту їх прав залежно від виду реорганізації); д) встановлення скорочених строків позовної давності (6 місяців) щодо вимог про визнання реорганізації недійсною; е) визначення механізму відновлення правового статусу юридичних осіб-правопопередників у випадку визнання реорганізації недійсною.
12. Здійснення підприємницької діяльності із застосуванням груп юридичних осіб є звичайною діловою практикою, поширеною в більшості країн світу. Відповідно при регулюванні правовідносин за участю товариств, що входять до складу групи, в Україні слід запроваджувати не тільки заходи, спрямовані на захист інтересів кредиторів та міноритарних учасників цих товариств, а й механізми, що полегшуватимуть діяльність груп (введення спеціальних норм стосовно управління товариствами однієї особи, спрощення правового режиму для внутрішньогрупових правочинів і реорганізації).